Постанова

від 19.10.2022 по справі 917/203/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 917/203/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Зубченко І.В. (доповідач), Радіонова О.О., Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Романенко С.А.за участю представників: від позивача:не з`явився від відповідача:Кузнецов В.О., свідоцтво серія ЛГ №000350 від 27.08.2021р., ордер серія ВВ №1026037 від 18.10.2022р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, м.Полтава (вх.№703 П/3 від 07.07.2022р.)на рішення господарського суду Полтавської областіухвалене20.04.2022р. у м.Полтавау справі№917/203/22 (суддя Мацко О.С.)за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол, м.Ужгород Закарпатської області Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, м.Полтавапростягнення 1.220.481,48грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол, м.Ужгород Закарпатської області, позивач, (далі Товариство) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, м.Полтава, (далі Інститут) про стягнення 1.220.481,48грн., які складаються з 1.215.984,00грн. заборгованості за договором про надання послуг №01/09 від 01.09.2021р. та 3% річних у розмірі 4.497,48грн. Крім того позивач просить покласти понесені судові витрати у розмірі 38.307,22грн. на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. у справі №917/203/22, ухваленим у спрощеному позовному провадженні, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Інституту на користь Товариства 1.220.481,48грн. заборгованість за договором про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, №01/09 від 01.09.2021р., 4.497,48грн. 3% річних, 18.307,22грн. судового збору, 10.000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В основу рішення покладено висновки суду про те, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором №01/09 від 01.09.2021р. щодо надання послуг на суму 1.215.984,00грн. У свою чергу, відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором №01/09 від 01.09.2021р. щодо здійснення оплати у вказаному розмірі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. у справі №917/203/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» відмовити в повному обсязі. Судові витрати апелянт просить покласти на позивача. Крім того скаржник просить поновити строк для подання доказів, доданих до апеляційної скарги, (копія Статуту Інституту (нова редакція); копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (директор Волощук В.М.); копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) з огляду на об`єктивну неможливість їх подання до суду першої інстанції.

За змістом апеляційної скарги відповідач наголошує, що отримав копію позовної заяви та ухвалу господарського суду Полтавської області про відкриття провадження у справі від 21.02.2022р. безпосередньо перед початком воєнної агресії Російської Федерації щодо України, внаслідок чого був позбавлений можливості скористатися процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву з викладенням відповідних заперечень на позов.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясовуванні судом обставин справи, виходячи з наступного:

- в Інституту, а також безпосередньо в бухгалтерії, відсутній акт надання послуг №283 від 11.11.2021р. на суму 1.215.984,00грн., калькуляція на надання таких послуг, засоби, матеріали, сертифікати якості та інші документи, а також належним чином оформлені податкові накладні, що свідчить про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» вимог п.4.1.10 договору та ставить під сумнів надання сільськогосподарських послуг, визначених договором, відповідачу на суму 1.215.984,00грн.;

- факт того, що позивачем не було виконано вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо складання податкової накладної та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, є додатковим свідченням того, що послуги за договором позивачем не надавалися;

- хибною є позиція місцевого господарського суду щодо того, що в акті надання послуг №283 від 11.11.2021р. містяться всі необхідні реквізити та він підписаний сторонами. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором Інституту станом на 11.11.2021р. був Волощук Василь Михайлович. Разом з тим, акт №283 від 11.11.2021р. від замовника (Інституту) підписаний Поповим Д.О. Водночас відомості про те, що зазначена особа є відповідальною за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, відсутні. Також біля підпису Попова Д.О. відсутня дата прийняття послуг згідно з цим актом, що унеможливлює ідентифікацію дати проставляння Поповим Д.О. підпису на акті. Крім того, Попов Д.О. не є уповноваженою особою Інституту на отримання послуг за відповідним договором. Водночас у акті вказано, що він затверджений директором Інституту, проте у акті міститься підпис невстановленої особи, що нібито є директором Інституту, без зазначення її прізвища та імені. Отже, акт надання послуг №283 від 11.11.2021р. не підписаний уповноваженою особою Інституту та не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому помилково був визнаний судом першої інстанції в якості належного доказу;

- у матеріалах справи міститься гарантійний лист вих.№1.1/347 від 12.11.2021р., адресований директору Товариства ОСОБА_1 , за підписом директора Інституту Волощука В.М. та головного бухгалтера ОСОБА_2 . Згідно з названим листом Інститут 12.11.2021р. звернувся до Товариства з проханням надати послуги, визначені договором, а саме: послуги оранки, дискування та культивації. Однак, акт надання послуг №283, згідно з яким нібито було надано послуги оранки, дискування та культивації, датується днем раніше, а саме 11.11.2021р. Зазначене породжує об`єктивні сумніви в достовірності, належності, об`єктивності та допустимості акту надання послуг;

- у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення вказано, що заборгованість за договором згідно з актом надання послуг №283 від 11.11.2021р. становить 1.215.984,00грн., водночас у резолютивній частині рішення вказано про стягнення заборгованості за договором у розмірі 1.220.481,48грн., що свідчить про описку в розрахунках в оскаржуваному судовому рішенні;

- Товариство згідно з положеннями договору та додатку №1 до договору (технічне завдання) було зобов`язане в період з жовтня по листопад 2021р. надати Інституту послуги, визначені в додатку №1 до договору (технічне завдання), а саме: міжрядне прополювання з підживленням; міжрядне прополювання з підживленням; передпосівна культивація; посів пшениці з мін.добривом; коткування посівів; осіннє дискування; внесення КАС 32 (130кг); осіння оранка. Вказані послуги не були надані Інституту, зокрема зазначену обставину можуть підтвердити свідки ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), які навесні 2022р. були присутні на земельних ділянках, на яких мали бути надані восени Товариством сільськогосподарські послуги, визначені договором. Однак, навесні 2022р. технічний стан цих земельних ділянок свідчив про те, що реального надання сільськогосподарських послуг за договором Товариством Інституту не було здійснено. При цьому апелянт зазначив, що воєнний стан, що діє в Україні, ускладнює оперативність нотаріального посвідчення заяв вищевказаних свідків, тому Інститут, з метою дотримання процесуального строку подання апеляційної скарги, з об`єктивних причин не може подати одночасно з апеляційною скаргою нотаріально завірені заяви вищевказаних свідків та зобов`язується подати їх до суду відразу, як виникне така можливість.

До апеляційної скарги, разом з іншим, додане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Інститут вважає, що акт надання послуг №283 від 11.11.2021р. не було підписано директором Інституту Волощуком В.М. З огляду на те, що обставина підписання акту наданих послуг уповноваженою особою Інституту має значення для справи, а для її встановлення необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, Інститут просить призначити почеркознавчу експертизу акту надання послуг №283 від 11.11.2021р. та витребувати оригінал цього акту у Товариства. При цьому скаржник просить на вирішення експертизи поставити наступне питання: Чи виконано підпис директора Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України Волощука Василя Михайловича на акті надання послуг №283 від 11.11.2021р. власноруч ОСОБА_6 ?

Для розгляду апеляційної скарги згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2022р. апеляційну скаргу Інституту на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. у справі №917/203/22 залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

Після отримання 09.08.2022р. через канцелярію суду апеляційної інстанції від Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2022р. поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. у справі №917/203/22 та відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою. Названою ухвалою, разом з іншим, встановлено строк Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали. Запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке додане до матеріалів апеляційної скарги, та клопотання про поновлення строку на подання доказів, яке міститься в описовій та прохальній частинах апеляційної скарги.

Східним апеляційним господарським судом на клопотання/заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» у справі №917/203/22 про направлення на офіційну електронну адресу скан-копії апеляційної скарги Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. та скан-копії клопотання про призначення у справі експертизи листом №004946 від 24.08.2022р. направлено на електронну адресу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» скан-копії відповідних документів.

25.08.2022р. на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» надійшли письмові пояснення щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (з накладанням кваліфікованого електронного підпису) та письмові пояснення щодо клопотання про поновлення строків на подання доказів (з накладанням електронного цифрового підпису).

За коротким змістом пояснень щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи позивач зазначає наступне. Зважаючи на те, що розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін жодним чином не обмежував відповідача у його праві заявляти клопотання до суду першої інстанції, а відповідач у клопотанні не наводить жодних виняткових обставин на обґрунтування неможливості подання відповідного клопотання до суду першої інстанції навіть до прийняття рішення у справі, жодних активних бойових дій на території Полтавської області не проводилось, а господарський суд Полтавської області свою роботу не припиняв, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, для проведення якої потрібен час, направлене не на встановлення істини у справі, а на затягування строків розгляду справи, щоб якомога довше не виконувати законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Крім того позивач зауважує, що ні до апеляційної скарги, ні до клопотання про призначення експертизи не додано доказів надання послуг по осінньому дискуванню, оранці та з передпосівної культивації іншою організацією та оплати цих послуг, зважаючи на те, що роботи було проведено, а врожай 2021р. було вирощено та реалізовано. У свою чергу, Інститут жодним чином не спростовує належного виконання умов договору №01/09 від 01.09.2021р., доводи апеляційної скарги зводяться тільки до обставин не підписання директором Інституту акту надання послуг №283 від 11.11.2021р.

У письмових поясненнях щодо клопотання про поновлення строків на подання доказів Товариство наголошує, що, зважаючи на те, що розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін жодним чином не обмежував відповідача у його праві заявляти клопотання до суду першої інстанції, а відповідач до клопотання про поновлення строку на подання доказів не додає доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, зважаючи на те, що жодних активних бойових дій на території Полтавської області не проводилось, а господарський суд Полтавської області свою роботу не припиняв, у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів має бути відмовлено, оскільки останнє заявлене з порушенням норм процесуального права.

29.08.2022р. на електронну адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку; з накладанням кваліфікованого електронного підпису). Паперовий примірник відзиву отримано на поштову адресу суду 14.09.2022р. За змістом відзиву Товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому заявник звертає увагу на наступне:

- відповідач своїми правами на подачу заяви із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному провадженні та відзиву на позовну заяву у визначені ухвалою господарського суду Полтавської області про відкриття провадження строки не скористався;

- посилання відповідача на ту обставину, що ОСОБА_6 не підписував акт №283 від 11.11.2021р., направлені на затягування слухання справи та введення суду в оману. Позивач не заперечує того факту, що підпис у акті №283 від 11.11.2021р. у графі «затверджую директор Інституту свинарства і АПВ НААНУ» виконаний не директором ОСОБА_6 . Між тим, Товариство заперечує той факт, що акт повинен бути підписаний лише директором ОСОБА_6 з огляду на наступне. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.08.2022р. за кодом 233879883939, отриманого станом на 11.11.2021р. (дата підписання акту №283), у розділі керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо окрім ОСОБА_6 міститься інформація про директора з наукової роботи ОСОБА_7 , який станом на 11.11.2021р. мав право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (виконуючий обов`язки заступника директора з наукової роботи згідно наказу Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН від 02.07.2020р. №71К, представник). Таким чином, акт №283 від 11.11.2021р. підписаний директором з наукової роботи ОСОБА_7 , який згідно з витягом мав і має право підпису такого роду документів;

- зважаючи на ту обставину, що Товариство не заперечує того факту, що підпис на акті виконаний не ОСОБА_6 , а іншою посадовою особою - ОСОБА_7 , який має право ставити підпис на такому виді документів, відсутня необхідність у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи;

- з приводу того, хто такий ОСОБА_8 , та чому він ставив підпис у графі «від замовника», позивач додав до відзиву на апеляційну скаргу в оригіналі заяву свідка ОСОБА_8 та зазначив, що за необхідності все викладене в заяві ОСОБА_8 зможе підтвердити в судовому засіданні;?

- позивачем дійсно не проведено реєстрацію податкової накладної за фактом надання послуг по акту №283 від 11.11.2021р. (копія відомостей про суми ПДВ, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в ЄРПН, додається). Між тим, вказану дію не було проведено лише у зв`язку з тим, що Товариство із великим запізненням отримало від Інституту підписаний оригінал акту №283 від 11.11.2021р. Як результат, рішенням №88371 від 08.12.2021р. про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризикованості платника Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол було визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, а тому зрозумілим є той факт, що, у випадку подання на реєстрацію такої накладної, вона б була заблокована. Зважаючи на це, бухгалтерія Товариства відобразила дохід за листопад 2021р. у бухгалтерському та податковому обліку на підставі наявних документів. При отриманні акту №283 від 11.11.2021р. із значними запізненням, а саме 30.12.2021р., відділом бухгалтерського обліку 13.01.2022р. було подано уточнюючу декларацію з ПДВ за листопад місяць 2021р., реєстраційний номер поданої звітності 9001454132 (копія уточнюючого розрахунку з додатком №1 додаються).

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.09.2022р. призначив справу №917/203/22 до розгляду на 19.10.2022р. об 11:15год. з повідомленням сторін про дату, час та місце судового засідання.

12.10.2022р. на електронну адресу суду від Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України надійшли додаткові пояснення (з накладенням кваліфікованого електронного підпису). Паперовий примірник додаткових пояснень отримано на поштову адресу суду 19.10.2022р. За коротким змістом пояснень заявник наголошує наступне:

- Товариство визнає той факт, що всупереч того, що в спірному акті вказано, що його підписано директором Інституту, підпис на ньому виконано не директором Інституту. Ця обставина є такою, що не підлягає доказуванню відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України;

- спірний акт не містить даних щодо особи, яка проставила підпис на ньому, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка підписала спірний акт, усупереч вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- твердження позивача про те, що спірний акт підписаний заступником директора з наукової роботи ОСОБА_7 , повинне залишитися поза увагою апеляційного суду, оскільки ґрунтується на припущеннях та не підтверджено належними та допустимими доказами;

- суд має критично поставитися до заяви свідка ОСОБА_8 , оскільки остання не засвідчена нотаріально. Крім того ОСОБА_8 не є уповноваженою особою Інституту на отримання послуг за відповідним договором;

- суд повинен критично віднестися до тверджень Товариства про отримання спірного акту 30.12.2021р., оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження відповідних обставин.

Ухвалою від 17.10.2022р. відмовлено у задоволенні отриманої на електронну адресу суду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол про участь у судовому засіданні 19.10.2022р. об 11:15год. у справі №917/203/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з викладених в ухвалі підстав.

У судовому засіданні 19.10.2022р. представник Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України просив не розглядати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі №917/203/22, з огляду на визнання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол факту того, що акт надання послуг №283 від 11.11.2021р. підписаний не директором Інституту - Волощуком Василем Михайловичем, а іншою особою. Крім того відповідач просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. у справі №917/203/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» відмовити в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» повноважного представника у судове засідання 19.10.2022р. не направило. Разом з тим, 18.10.2022р. на електронну адресу суду направило заяву (з накладенням кваліфікованого електронного підпису) про розгляд справи за відсутністю представника, за змістом якої, разом з іншим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом також враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Керуючись наведеними приписами законодавства, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, враховуючи те, що позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» викладена у відзиві на апеляційну скаргу, задовольняючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його повноважного представника, судова колегія визнала за можливе розглянути справу №917/203/22 за відсутністю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол».

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 19.10.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, письмові пояснення, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом Полтавської області та вбачається з наявних матеріалів справи, 01.09.2021р. між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол (далі виконавець) укладено договір №01/09 про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції (озима пшениця, ярий ячмінь, соя, соняшник, кукурудза, осіннє дискування і оранка) (далі договір), за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язується на свій ризик власною сільськогосподарською технікою, робочою силою, насінням та мінеральними добривами у 2021р. надати замовнику послуги, зазначені в додатку 1, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги.

Найменування послуг: Предмет закупівлі: ДК 021:2015-77110000-4 Послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (міжрядне прополювання з підживленням соняшника і кукурудзи, посів озимої пшениці, осіннє дискування, внесення добрив і оранка). Кількість послуг: згідно кількісно-вартісної специфікації (додаток 1 і 2 до договору), що є невід`ємною частиною договору.

За умовами п.6.1 договору акт наданих послуг підписується сторонами за фактично надані послуги.

Відповідно до п.6.2 договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковому порядку у національній валюті України до 31.12.2021р. Терміни розрахунків можуть змінюватись за взаємною згодою сторін. Можливе відтермінування платежу на 150 календарних днів.

На виконання умов договору №01/09 від 01.09.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол надало Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України послуги загальною вартістю 1.215.984,00грн., про що свідчить наявний у матеріалах справи акт надання послуг №283 від 11.11.2021р.

Невиконання відповідачем умов договору №01/09 від 01.09.2021р. щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги стало підставою звернення Товариства до суду з розглядуваним позовом про стягнення з Інституту 1.215.984,00грн. заборгованості за договором та 4.497,48грн. 3% річних.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин №01/09 від 01.09.2021р. за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У контексті приписів ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 2 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження належного виконання умов договору №01/09 від 01.09.2021р. долучено акт надання послуг №283 від 11.11.2021р. на суму 1.215.984,00грн.

У свою чергу, в апеляційній скарзі Інститут наголошує, що у відповідача відсутній акт надання послуг №283 від 11.11.2021р. на суму 1.215.984,00грн., калькуляція на надання таких послуг, засоби, матеріали, сертифікати якості та інші документи, а також належним чином оформлені податкові накладні, що свідчить, на переконання скаржника, про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» вимог договору та ставить під сумнів надання сільськогосподарських послуг, визначених договором, відповідачу на суму 1.215.984,00грн. Проте, за висновками суду апеляційної інстанції, сам факт відсутності у Інституту акту надання послуг №283 від 11.11.2021р. та інших документів, які стосуються договору №01/09 від 01.09.2021р., не свідчить про невиконання Товариством зобов`язань за названим договором.

Згідно з твердженнями відповідача, акт надання послуг №283 від 11.11.2021р. не підписаний уповноваженою особою Інституту - Волощуком Василем Михайловичем та не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому за змістом відзиву на апеляційну скаргу Товариство не заперечує того факту, що підпис у акті №283 від 11.11.2021р. у графі «затверджую директор Інституту свинарства і АПВ НААНУ» виконаний не директором Волощуком Василем Михайловичем. Позивач зазначає, що акт №283 від 11.11.2021р. підписаний директором з наукової роботи Смисловим Сергієм Юрійовичем, який мав і має право підпису такого роду документів.

Як убачається з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.08.2022р. за кодом 233879883939, отриманого станом на 11.11.2021р. (дата підписання акту №283), у розділі «керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» окрім інформації про ОСОБА_6 (керівника) міститься інформація про ОСОБА_7 - виконуючого обов`язки заступника директора з наукової роботи згідно наказу Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН від 02.07.2020р. №71К, який, як представник Інституту, мав право вчиняти дії від імені юридичної особи (Інституту), у тому числі підписувати договори тощо.

Аналогічні відомості містить наданий відповідачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.02.2022р.

Як встановлено судовою колегією, акт надання послуг №283 від 11.11.2021р. (затверджений ОСОБА_7 , який згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань мав і має право підпису такого роду документів), у графі «затверджую» окрім підпису містить відтиск печатки Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України. При цьому Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу викрадення печатки підприємства.

Спростовуючи твердження скаржника про те, що ОСОБА_8 , чий підпис наявний на акті надання послуг у графі «від замовника», не є відповідальною особою за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, позивач додав до відзиву на апеляційну скаргу в оригіналі заяву свідка ОСОБА_8 та зазначив, що за необхідності все викладене в заяві ОСОБА_8 зможе підтвердити в судовому засіданні. У свою чергу, у контексті положень ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка; підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Усупереч названим положенням законодавства, підпис ОСОБА_8 на наданій позивачем заяві свідка від 29.08.2022р. нотаріально не посвідчений, що виключає наявність правових підстав для врахування заяви в якості належного доказу.

Проте судова колегія наголошує, що відповідно до положень ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом апеляційної скарги Інститут, разом з іншим, зазначає, що факт того, що позивачем не було виконано вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо складання податкової накладної та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, є додатковим свідченням того, що послуги за договором позивачем не надавалися.

Позивачем факт не проведення реєстрації податкової накладної за фактом надання послуг по акту №283 від 11.11.2021р. не спростовується. Разом з тим, як убачається з відзиву на апеляційну скаргу та доданих до нього документів (копії уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатком №1), відділом бухгалтерського обліку Товариства 13.01.2022р. було подано уточнюючу декларацію з ПДВ за листопад місяць 2021р., реєстраційний номер поданої звітності 9001454132, у якій відображена спірна господарська операція.

Східним апеляційним господарським судом, разом з іншим, відхиляються посилання апелянта на те, що свідки ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), які навесні 2022р. були присутні на земельних ділянках, можуть підтвердити факт ненадання Товариством Інституту у період з жовтня по листопад 2021р. послуг згідно з положеннями договору та додатку №1 до договору (технічне завдання). Так, згідно з положеннями ст.ст.74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У свою чергу, відповідачем не надано до суду заяв свідків, на покази яких він посилається за текстом апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Полтавської області про те, що акт надання послуг №283 від 11.11.2021р. є належним доказом виконання Товариством умов договору №01/09 від 01.09.2021р. на суму 1.215.984,00грн.

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів виконання Інститутом умов договору №01/09 від 01.09.2021р. у частині здійснення оплати отриманих послуг. Зазначені обставини апелянтом не спростовані.

За таких обставин правомірним та таким, що базується на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, є висновок господарського суду Полтавської області про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1.215.984,00грн. заборгованості за договором №01/09 від 01.09.2021р. про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст.610, ст.611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних.

Товариством нараховано та пред`явлено до стягнення з Інституту 3% річних у розмірі 4.497,48грн. за період з 01.01.2022р. по 14.02.2022р.

Господарський суд Полтавської області, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню. Правильність здійсненого позивачем розрахунку відповідачем не оспорюється.

За змістом апеляційної скарги відповідач наголошує, що отримав копію позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.02.2022р. безпосередньо перед початком воєнної агресії Російської Федерації щодо України, внаслідок чого був позбавлений можливості скористатися процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву з викладенням відповідних заперечень на позов.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що місто Полтава, де офіційно зареєстрований Інститут, не належить до територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Не зважаючи на введення в Україні режиму воєнного стану, господарський суд Полтавської області здійснював/здійснює правосуддя. При цьому відділення поштового зв`язку працювали/працюють, що давало/дає об`єктивну можливість учасникам справи (у розглядуваному випадку Інституту) направляти засобами поштового зв`язку процесуальні документи (у розглядуваному випадку відзив на позовну заяву та відповідні клопотання). Крім того відповідач не був позбавлений можливості направлення відповідних документів на електронну поштову адресу суду або за допомогою системи «Електронний суд».

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються як такі, що спростовані викладеними вище висновками судів та не впливають на правомірність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Отже, господарський суд Полтавської області дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол у повному обсязі. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, з огляду на приписи п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в сумі 18.307,22грн.

Разом з тим, у резолютивній частині рішення господарський суд Полтавської області безпідставно зазначив про стягнення з Інституту на користь Товариства 1.220.481,48грн. заборгованості за договором про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, №01/09 від 01.09.2021р., у той час як у мотивувальній частині рішення вірно зазначив про задоволення позовних вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1.215.984,00грн. заборгованості за договором №01/09 від 01.09.2021р.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині розподілу судових витрат, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, Товариство просить стягнути з Інституту понесені витрати на правову допомогу в сумі 20.000,00грн.

Згідно з ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст.126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених норм необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Положеннями ч.4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у матеріалах справи наявні наступні документи: договір про надання правової допомоги №24/01/22-1 від 24.01.2022р., укладений між Адвокатським бюро «Михайла Салашного» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол»; додаткова угода №1 від 24.01.2022р. до договору про надання правової допомоги №24/01/22-1 від 24.01.2022р.; розрахунок витрат професійної правничої допомоги на суму 20.000,00грн.; акт №1 від 14.02.2022р. про прийняття-передачу наданих послуг до договору №24/01/22-1 від 24.01.2022р. про надання правничої допомоги на суму 20.000,00грн.; рахунок-фактура №124 від 14.02.2022р. на суму 20.000,00грн.; ордер на надання адвокатом Салашним Михайлом Олексійовичем правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол у господарському суді Полтавської області на підставі договору №24/01/22-1 від 24.01.2022р.; витяг із договору про надання правової допомоги №24/01/22-1 від 24.01.2022р.; платіжне доручення №63 від 14.02.2022р. на суму 20.000,00грн.

Відповідно до п.1.1 договору про надання правової допомоги №24/01/22-1 від 24.01.2022р. Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу та юридичний супровід відповідно до умов цього договору та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про стягнення грошових коштів.

Усього гонорар Бюро за цим договором складає суму гонорарів, зазначених у додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Сторони узгоджують розмір гонорару Бюро шляхом підписання додаткових угод до даного договору в залежності від характеру допомоги, що має бути надано Бюро Клієнту за домовленістю сторін (п.п.3.1, 3.2).

У п.1 додаткової угоди №1 від 24.01.2022р. до договору про надання правової допомоги №24/01/22-1 від 24.01.2022р. відповідно до п.3.2 договору про надання правової допомоги сторони дійшли згоди узгодити розмір гонорару Бюро в сумі 2.000,00грн. за одну годину роботи адвоката, який надав правову допомогу (професійну правничу допомогу) відповідно до п.2.2 договору.

Відповідно до акта №1 від 14.02.2022р. про прийняття-передачу наданих послуг до договору №24/01/22-1 від 24.01.2022р. про надання правничої допомоги, підписаним сторонами зазначеного договору, адвокатом витрачено 10 годин свого робочого часу на надання послуг клієнту, розмір понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги становить 20.000,00грн. (10 годин х 2.000,00грн.).

При цьому із зазначеного акту вбачається надання адвокатським бюро позивачу наступних послуг: вивчення та правовий аналіз договору №01/09 від 01.09.2021р. 1 година; вивчення та правовий аналіз додатків до договору №01/09 від 01.09.2021р., гарантійного листа, акту надання послуг 1 година; аналіз судової практики Верховного Суду по даній категорії справ 2 години; підготовка, складання та направлення відповідно до норм ГПК України до господарського суду Полтавської області позовної заяви про стягнення заборгованості та 3% річних 7 годин.

Згідно з платіжним дорученням №63 від 14.02.2022р. названа сума витрат на отримання професійної правничої допомоги була перерахована позивачем на рахунок Адвокатського бюро Михайла Салашного.

Отже, наявними у матеріалах справи документами підтверджуються витрати позивача під час розгляду справи в господарському суді Полтавської області на послуги адвоката в заявленому позивачем розмірі (20.000,00грн.).

Водночас, місцевий господарський суд з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, керуючись частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України, встановивши, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та обсягу наданих до суду доказів в його обґрунтування, дійшов висновку про покладення на Інститут витрат Товариства на професійну правничу допомогу в розмірі 10.000,00грн. При цьому господарський суд Полтавської області, серед іншого, зазначив, що справа, не зважаючи на значну суму боргу, є нескладною, позовна заява не містить складних чи громіздких розрахунків, судові засідання у справі не проводилися, практика по даній категорії справ є сталою та давно сформованою, заперечень проти позову не надходило, отже, на переконання суду, заявлений розмір витрат є значно завищеним.

Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

У свою чергу, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України). Разом з тим, Інститутом під час розгляду справи господарським судом Полтавської області не надано клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За висновками суду апеляційної інстанції, заявлений Товариством до стягнення з Інституту розмір витрат на оплату послуг адвоката (20.000,00грн.) не виходить за розумні межі визначення гонорару, відповідає критеріям справедливості, пропорційності та верховенства права, є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову, натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. З урахуванням вищезазначеного, покладенню на Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України підлягають витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Оріол на професійну правничу допомогу в розмірі 20.000,00грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційна скарга Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України задоволенню не підлягає, що у контексті приписів ст.129 ГПК України має наслідком покладення на скаржника судового збору за подання апеляційної скарги. У свою чергу, рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. у справі №917/203/22 підлягає зміні з викладених у тексті постанови підстав у частині розміру стягнутої з відповідача суми заборгованості за договором №01/09 від 01.09.2021р. та у частині розміру належних до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, м.Полтава, на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. у справі №917/203/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. у справі №917/203/22 змінити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (36013, м.Полтава, вул.Шведська Могила, 1; код ЄДРПОУ 00497006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Оріол» (88016, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Богомольця Олександра, 21; код ЄДРПОУ 43378746) 1.215.984,00грн. заборгованість за договором про надання послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, №01/09 від 01.09.2021р., 4.497,48грн. 3% річних, 18.307,22грн. судового збору, 20.000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката».

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2022р. у справі №917/203/22 залишити без змін.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 19.10.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2022р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота