Ухвала

від 24.10.2022 по справі 695/2914/22

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

76 м. м. Золотноша Золотоніський район Черкаська область Україна 19700

Справа № 695/2914/22

номер провадження 2/695/1126/22

УХВАЛА

про залишення без руху

24.10.2022

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «А.А.Т.» про скасування наказу про звільнення,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Приватного підприємства «А.А.Т.» (далі відповідач), в якому просить:

-скасувати наказ від 01.10.2021 № К-5 «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади водія-експедитора за прогул без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

-зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді водія-експедитора Приватного підприємства «А.А.Т.» з 01.10.2021;

-зобов`язати відповідача внести до трудової книжки позивача запис про його перебування на посаді водія-експедитора Приватного підприємства «А.А.Т.» у період з 01.10.2021;

-зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату за період виконання позивачем роботи водія-експедитора з 01.01.2021 по 24.02.2022.

Позовна заява підписана адвокатом Пилипенком Р.Б., який діє на підставі ордеру Серія СА № 1038709 від 10.10.2022.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 175,177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.175 ЦПК Українипозовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною сьомою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно зч.1ст.62ЦПК Україниповноваження представниківсторін таінших учасниківсправи маютьбути підтвердженітакими документами: 1)довіреністю фізичноїабо юридичноїособи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разіподання представникомзаяви посуті справив електроннійформі вінможе додатидо неїдовіреність абоордер велектронній формі,підписані електроннимцифровим підписомвідповідно доПоложення проЄдину судовуінформаційно-комунікаційнусистему та/абоположень,що визначаютьпорядок функціонуванняїї окремихпідсистем (модулів)(ч.7ст.62ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/23346/16, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Як зазначено у вказаній постанові, у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю. При цьому ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.

Відповідно до п. 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно з п. 12.8 вказаного Положення ордер містить реквізити щодо, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Тобто, зазначення на ордері застереження «Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються», не передбачені нормами чинного законодавства, та не свідчать про право представника на підписання заяви від імені заявника.

Отже, повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте позовна заявапідписана представником позивача за відсутності підтвердження повноважень такої особи напідписання позовної заяви.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною другою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивач, звертаючись до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з даним позовом, зазначив, що місцезнаходження Приватного підприємства «А.А.Т.» зареєстровано за адресою: 19641, Черкаська область, Черкаський район, с. Вергуни, вул. Гагаріна, 56.

Частиною першою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

У розумінні даної норми, альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Звертаючись до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з даним позовом, позивач зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак доказів на підтвердження наведеної обставини матеріали позовної заяви не містять. З позову і доданих до нього документів неможливо встановити дійсне фактичне місце проживання (перебування) позивача.

Частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, тому має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; необхідно враховувати тривалість пропуску строку та можливі наслідки його відновлення для інших осіб. При цьому доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається саме на позивача.

Звертаючись з даним позовом, позивач просить скасувати наказ від 01.10.2021 № К-5 «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади водія-експедитора за прогул без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та поновити строк звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач у позовній заяві вказує, що оскаржуваний наказ не було вручено позивачу, та було направлено позивачу засобами поштової кореспонденції лише 30.08.2022. У період з 28.09.2022 по 07.10.2022 представник позивача адвокат Пилипенко Р.Б. перебував на лікарняному. Також позивач посилається на дію з 24.02.2022 на території України режиму воєнного стану.

Водночас з наявної в матеріалах позовної заяви скарги ОСОБА_1 щодо невиплати заробітної плати, поданої 18.04.2022 до Управління Держпраці в Черкаській області та Головного управління ДПС в Черкаській області, вбачається, що ОСОБА_1 в обґрунтування протиправності дій посадових осіб Приватного підприємства «А.А.Т.» вказав про те, що йому достеменно відомо про його звільнення через два місяці після його працевлаштування на підприємство у серпні 2021 року, тобто у жовтні 2021 року.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, суддя встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, що має наслідком на підставі ч.1 ст.185 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «А.А.Т.» про скасування наказу про звільнення залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя А.В.Ватажок-Сташинська