Постанова

від 24.01.2023 по справі 695/2914/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/172/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №695/2914/22 Категорія: на ухвалу Ватажок-Сташинська А. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ПП «А.А.Т.»;

особа, яка подає апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пилипенко Р.Б.

розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2022 року, постановлену під головуванням судді Ватажок-Сташинської А.В. у приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 30.11.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «А.А.Т.» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, зобов`язання видати довідку, -

в с т а н о в и в :

18.10.2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пилипенко Р.Б. звернувся в суд з позовом до ПП «А.А.Т.», в якому просив скасувати наказ від 01.10.2021 року № К-5 «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади водія-експедитора за прогул без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Зобов`язати відповідача поновити позивача ОСОБА_1 на посаді водія-експедитора Приватного підприємства «А.А.Т.» з 01.10.2021 року. Зобов`язати відповідача внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про його перебування на посаді водія-експедитора Приватного підприємства «А.А.Т.» у період з 01.10.2021 року. Зобов`язати відповідача видати позивачу ОСОБА_1 довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату за період виконання позивачем роботи водія-експедитора з 01.01.2021 року по 24.02.2022 року.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2022 року вказаний позов залишено без руху, надано позивачу ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду, а саме : надання доказів на підтвердження повноваження адвоката щодо підписання позовної заяви, що повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, доказів на підтвердження факту проживання за адресою в межах територіальної підсудності Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для підтвердження права на вибір підсудності відповідно до вимог статті 28 ЦПК України, а також обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2022 року позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства «А.А.Т.» про скасування наказу про звільнення визнана неподаною та повернута позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Пилипенко Р.Б. оскаржив ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга скаржником мотивована тим, що судом першої інстанції порушено приписи ч. 4 ст. 62 ЦПК України, якою передбачено, що повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Жодних інших документів у цій статті, якими б підтверджувалися повноваження представника - адвоката, взагалі не наведені.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипенко Р.Б. звертає увагу на те, що суд першої інстанції під час вирішення питання про повернення позовної заяви, не врахував приписи Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішення Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, із змінами, та не перевірив двовимірний штрих-код (QR-код) в ордері серії СА № 1038709 від 10.10.2022 року з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ, а також не спростував відомості, які наведені у бланку цього ордеру про відсутність обмежень процесуальних повноважень представника, в тому числі, й на підписання позовних заяв, клопотань та інших процесуальних документів.

Скаржник вказує, що у наданому адвокатом до позовної заяви оригіналі адвокатського ордеру наявна відмітка про відсутність будь-яких обмежень повноважень адвоката під час здійснення представництва інтересів клієнта в суді, що означає і право на підписання документів від імені ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначається, що із наведеного у ст. 175 ЦПК України переліку вимог до позовної заяви, жодної вимоги про надання копії паспорту позивача, законодавець не встановлював, а відтак, вказані вимоги суду першої інстанції є безпідставними, такими, що ґрунтуються виключно на довільному тлумаченні судом норм чинного процесуального законодавства України. Разом з тим, з метою уникнення зволікання із судовим розглядом цивільної справи ОСОБА_1 було наданодо справикопію паспорту(ID-картки)з відомостямипро місцереєстрації позивача в межах Золотоніського району, а саме: АДРЕСА_1 , що зайвий раз підтверджує правомірність подання позову до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області - за місцем проживання позивача.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипенко Р.Б. акцентує увагу на тому, що у нормах ст. ст. 175, 177 ЦПК України немає жодного пункту стосовно залишення позову без руху у разі пропущення позивачем процесуального строку звернення до суду першої інстанції із позовом про поновлення на роботі, питання дотримання стороною строків позовної давності вирішується судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у цивільній справі.

Вважає, що повернення позовноїзаяви ізпідстав,наведених судомпершої інстанції,порушує правопозивача ОСОБА_1 на доступдо правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пилипенко Р.Б. просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2022 року та повернути матеріали цивільної справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі.

Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В даній справі оскаржується ухвала суду щодо поверненнязаяви позивачеві,яка вказана у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється судом у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подання відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадженнябез участісторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвала суду першої інстанції вимогам закону не відповідає, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Згідно ст. 129 Конституції України суддя здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи 18.10.2022 року до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пилипенко Р.Б. з позовом до ПП «А.А.Т.» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, зобов`язання видати довідку.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2022 року поданий позов залишено без руху.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2022 року позовна заява ОСОБА_1 до ПП «А.А.Т.» визнана неподаною та повернута позивачу.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, прийшов до висновку, що договір про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Пилипенком Р.Б. та Скляренком О.М., на підтвердження повноважень адвоката щодо підписання позовної заяви до заяви адвоката Пилипенка Р.Б. на усунення недоліків позовної заяви не надано, позовна заява та заява на усунення недоліків вказівок на те, яких саме практичних можливостей для оскарження дій та рішень роботодавця не мав позивач, враховуючи, що на території Черкаської області воєнні дії не велись та не ведуться, не містить, клопотання про поновлення процесуального строку для подання заяви на усунення недоліків позовної заяви згідно з ухвалою суду від 24.10.2022 року заява адвоката Пилипенка Р.Б. від 25.11.2022 року також не містить, тому дійшов висновку про повернення позовної заяви.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до вказаних висновків, які не відповідають вимогам процесуального закону, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 4ст. 62 ЦПК Україниповноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно доЗакону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року.

Згідно із частинами 1-3ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, щоадвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката, як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішення Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, із змінами, встановлено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що, виходячи зі змісту частин 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 КК України).

Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає.

Як встановлено колегією суддів апеляційного суду та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження повноважень на представництво позивача Скляренка О.М. до позовної заяви адвокатом Пилипенком Р.Б. додано ордер серії СА № 1038709 від 10.10.2022 року, у якому, зокрема, зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, залишивши позовну заяву без руху, а згодом повернувши її позивачу з підстав ненаданням підтвердження повноважень адвоката щодо підписання позовної заяви, що унеможливило доступ позивача ОСОБА_1 до правосуддя для повного захисту його порушених прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції помилково вдався до надання оцінки питанню дотримання стороною позивача строків позовної давності, оскільки чинною редакцією ЦПК України не передбачено повноважень суду першої інстанції для залишення позовної заяви без руху, або її повернення позивачу, з підстав пропущення строків позовної давності для звернення до суду із позовною заявою, оскільки таке питання вирішується судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у цивільній справі.

Також колегія суддів апеляційного суду окремо звертає увагу на те, що положеннями ст. 175 ЦПК України, якою встановлені вимоги до позовної заяви, не передбачено надання копії паспорту позивача, у тому числі, з метою підтвердження права на вибір підсудності відповідно до вимог статті 28 ЦПК України, на що безпідставно вказав суд першої інстанції.

Таким чином, оскільки зазначені вище обставини стали підставою для залишення даної позовної заяви без руху, то колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги твердження суду першої інстанції про ненадання клопотання про поновлення процесуального строку для подання заяви на усунення недоліків позовної заяви, оскільки за вказаних вище обставин, суд першої інстанції помилково залишив позовну заяву без руху.

Зазначені обставини в ухвалі суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху та ухвалі про повернення позовної заяви позивачу не можуть обмежувати доступ позивача до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

У справіDelcourt v. BelgiumЄСПЛ зазначив, щоу демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справіBellet v. FranceЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми права, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушенння норм процесуального права, порушується право позивача на доступ до правосуддя, на що не була належним чином звернута увага суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону, та дійшов помилкового, передчасного висновку про повернення позовної заяви з вищевказаних підстав, допустивши порушення вимог процесуального права, а тому вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали суду першої інстанції є обґрунтованими та підлягають задоволенню апеляційним судом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду, оскільки спростовують хибні висновки суду щодо повернення позовної заяви позивачу, а тому вимоги апеляційної скаргищодо скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку із порушенням вимог процесуального права підлягають задоволенню апеляційним судом.

На підставі викладеного, та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала від 30.11.2022 року про повернення позивачеві позовної заяви не може залишатись в силі та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, тобто порушення норм процесуального права, на які суд першої інстанції не звернув належної уваги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ч. 13ст. 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича - задовольнити.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2022 рокупро повернення позовної заяви - скасувати.

Матеріализа позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «А.А.Т.» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, зобов`язання видати довідку направити до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков