Постанова

від 20.10.2022 по справі 916/41/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/41/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Бебик А.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Самусєва О.М., у порядку самопредставництва;

від відповідача: Романович А.В., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області

від 26 липня 2022 року (повний текст складено 08.08.2022)

по справі № 916/41/22

за позовом: Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

до відповідача: Колективного підприємства Комунальник

про: стягнення,-

суддя суду першої інстанції: Рога Н.В.час та місце винесення рішення: 26.07.2022, м. Одеса, просп.. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 20.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області (далі також - позивач, Ізмаїльська міська рада) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Колективного підприємства (КП) Комунальник (ділі також відповідач) про стягнення з останнього доходу, одержаного від безпідставно набутого майна, у розмірі 595 837, 31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період 2005 2021 використовував земельну ділянку загальною площею 0,2647 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 54-а, за відсутності оформленого договору оренди. Внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, відповідачем в період з січня 2019 27.05.2021 отримано дохід шляхом нездійснення орендних платежів до бюджету в розмірі 595 837, 31 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 у справі №916/41/22 (суддя Рога Н.В.) у задоволені позову Ізмаїльської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду - з січня 2019 по 27.05.2021; з наданих до матеріалів справи доказів неможливо встановити площу земельної ділянки у цей період, її цільове призначення, коефіцієнти та нормативну грошову оцінку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Ізмаїльська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 у справі №916/41/22 та ухвалити нове рішення у даній справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, та наводить доводи, які є аналогічними доводам позовної заяви.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Апелянт вважає, що розмір земельної ділянки - 0,2647 га підтверджується, зокрема, Рішенням Ізмаїльської міської ради від 24.01.2005 №876-ІV, яким було затверджено проект відводу земельної ділянки відповідної площі, та яке є чинним на цей час.

Також, розмір земельної ділянки, на думку позивача, підтверджується Актом від 21.04.2005 «Встановлення, погодження та передачі меж земельної ділянки, наданої в довгострокову оренду терміном на 49 років КП «Комунальник» для експлуатації готелю «Ізмаїл в м. Ізмаїл, пр. Суворова, 54-а, Одеської області», відповідно до якого встановлено, погоджено та передано межі земельної ділянки в натурі 0,2647 га.

При цьому, апелянт звертає увагу на те, що спірних питань при встановлені та погоджені меж земельної ділянки не заявлено. Вказаний Акт підписано представниками відділу земельних ресурсів, міської ради, землевпорядної організації та, зокрема, директором КП «Комунальник.

Водночас, Ізмаїльська міська рада зазначає, що цільове призначення земельної ділянки підтверджується реєстраційною карткою від 10.08.2005 серії АББ №707162.

Належним та допустимим доказом для визначення нормативної оцінки землі апелянт вказує лист (довідку) Держгеокадастру від 31.03.2021 №254/126-21. Крім того, позивач зауважує, що при розрахунку орендної плати використовувались ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Ізмаїл, затверджені рішенням Ізмаїльської міської ради від 31.01.2014 №3779-VІ (зі змінами).

Про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки, на думку позивача, свідчить той факт, що КП «Комунальник» був власником об`єкту нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 02.06.2020 у справі №922/2417/19, апелянт наполягає на тому, що з користуванням КП «Комунальник» нерухомим майном (будівлею готелю) презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 у справі №916/41/22 та призначено розгляд справи на 20.10.2022 о 10:00 год.

31.08.2022 від Колективного підприємства Комунальник до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 задоволено заяву представника Ізмаїльської міської ради Самусаєвої О.М. щодо надання останньої можливості прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon; вирішено провести судове засідання у справі №916/41/22, призначене на 20.10.2022 о 10:00 год. за допомогою відеоконференцзв`язку.

В судовому засіданні 20.10.2022, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник Ізмаїльської міської ради підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представник КП Комунальник, виклавши свою правову позицію, просив рішення суду першої інстанції залишити в силі, а у задоволенні вимог апеляційної скарги - відмовити.

У судовому засіданні 20.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.06.2021, нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 54-а, до 27.05.2021 належало па праві приватної власності КП «Комунальник».

16.08.2004 КП «Комунальник» звернулось до Ізмаїльської міської ради з заявою про надання в довгострокову оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 0,2647 га земель житлової та громадської забудови, земель запасу в м. Ізмаїл по проспекту Суворова, 54-а, для експлуатації готелю «Ізмаїл» (відповідний лист наявний у матеріалах справи).

20.09.2004 Листом виконкому Ізмаїльської міської ради №01/13-2321 КП «Комунальник» було повідомлено, що Ізмаїльська міська рада надає дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років площею 0,2647 га земель житлової та громадської забудови, землі запасу в м. Ізмаїл по проспекту Суворова, 54-а, для експлуатації готелю «Ізмаїл».

Судом першої інстанції встановлено, що в подальшому, за замовленням КП "Комунальник», проектною організацією було розроблено проект відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для експлуатації готелю «Ізмаїл», розташованому за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 54-а Одеської області.

Також, було складено технічний звіт по перенесенню в натурі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років КП "Комунальник» для експлуатації готелю «Ізмаїл» в м. Ізмаїл, пр. Суворова, 54-а Одеської області.

Відповідно до реєстраційної картки зазначеної земельної ділянки серії АББ №707162 від 10.08.2005 земельна ділянка знаходиться в 1 економіко-планувальній зоні (ЕПЗ) міста Ізмаїл, за цільовим призначенням належить до земель за кодом цільового призначення земельної ділянки: 1.11.6 - «Іншої комерційної діяльності», кадастровий номер: 5110600000:01:026:0320 (т.1, а.с. 12).

Згідно з рішенням Ізмаїльської міської ради від 24.01.2005 №876-ІV«Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років Колективному підприємству «Комунальник» для експлуатації готелю «Ізмаїл» по пр. Суворова, 54-а», зокрема: відповідачу припинено право постійного користування земельною ділянкою по пр. Суворова 54-а; затверджено проект відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років КП «Комунальник» для експлуатації готелю «Ізмаїл» по пр. Суворова, 54-а; надано відповідачу в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2647 га за вказаною адресою; встановлено орендну плату у розмірі 1,2% від грошової оцінки землі на рік із щорічним збільшенням на 0,05%. Крім цього, доручено міському відділу земельних ресурсів підготувати проект договору оренди; внести відповідну зміну в земельно-кадастрову документацію; відати КП «Комунальник» договір оренди земельної ділянки (т.1, а.с. 22).

У матеріалах справи наявний лист ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 31.03.2021 №254/126-21, відповідно до якого, зокрема, вартість 1 кв.м. земельної ділянки по р.. Суворова, 54-а станом на 01.01.2021 становить 2237,20 грн. (т.1, а.с. 15).

У вказаному листі також зазначено, що розрахунок нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки за вказаною адресою проведено відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Ізмаїл Одеської області, яка затверджена рішенням Ізмаїльської міської ради від 06.06.2012 №2141-VI та Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» із змінами, внесеними на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 №162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів».

Водночас, у цьому листі вказано, що зазначена нормативна грошова оцінка підлягає уточненню після державної реєстрації земельних ділянок та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що при розрахунку орендної плати використовувались ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Ізмаїл, затверджені рішенням Ізмаїльської міської ради №3779-VІ від 31.01.2014 (із змінами), а саме: у 2018 році - 4,10% від нормативної грошової оцінки в рік; у 2019 році - 4,15% від нормативної грошової оцінки в рік; у 2020 році - 4.20% від нормативної грошової оцінки в рік; у 2021 році - 4,25% від нормативної грошової оцінки в рік.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні:

- протоколи Загальних зборів учасників КП "Комунальник» від 19.05.2021 та від 20.05.2021, відповідно до яких відповідачем було здійснено перерозподіл часток у статутному капіталі підприємства та виплату, у зв`язку із виходом одного з учасників товариства - ОСОБА_1 його частки у статутному капіталі шляхом передачі будівлі готелю літ «А»; котельні готелю літ. «В» (система опалення); трансформаторної Літ. «Г»; надвірних споруд 1-5; розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.01.2012 №54);

- Акт оцінки вартості та приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Готель Ізмаїл+», згідно з яким ОСОБА_2 передав будівлі готелю літ «А»; котельну готелю літ. «В»(система опалення); трансформаторну Літ. Т»; надвірні споруди 1-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Готель Ізмаїл+»;

- Договір від 30.03.2022 сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Ізмаїл, просп. Суворова 54а, площею 0,1703 га, укладений між Ізмаїльською міською радою Ізмаїльського району Одеської області та ТОВ «Готель Ізмаїл+».

Також, у матеріалах справи міститься технічний звіт на виконання топографо-геодезичних робіт по зйомці земельної ділянки, яка перебувала у користуванні КП «Комунальник», що розташована за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 54-а, який підготовлений ПП «Тайзер Експо Україна» у 2021.

Відповідно до вказаного Звіту, у користуванні КП «Комунальник» перебувала земельна ділянка площею 0,1703 га. (т.1, а.с. 86-93).

Згідно бухгалтерської довідки КП «Комунальник» (т.1, а.с. 61, останнє протягом 2017-2021 сплатило земельний податок на земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, пр. Суворова, 54-а, у загальному розмірі 1 672 241,69 грн. При цьому, зазначаючи, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, КП «Комунальник» надав до суду копії податкових декларацій за 2017-2021 та розрахунки суми земельного податку за 2018-2021 (т.1, а.с. 62-81).

За твердженням позивача, з 2005 відповідач користувався земельною ділянкою без договору оренди, а тому, не здійснював оплату орендних платежів.

При цьому, 27.05.2021 КП «Комунальник» припинив таке фактичне користування землею шляхом виведення майна, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 54-а, зі статутного капіталу КП "Комунальник».

Вказане стало підставою для звернення Ізмаїльської міської ради до суду із відповідним позовом про стягнення 595 837, 31 грн., які є розміром орендної плати спірної земельної ділянки загальною площею 0,2647 га за період січня 2019 року - 27 травня 2021 року, розрахунок якої було надано фінансовим управлінням Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області листом від 28.09.2021 №2-26/428/1 (т.1, а.с. 8-9).

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частина 1 ст.і 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України).

Стосовно доводів апелянта про те, що спірна земельна ділянка є належним об`єктом оренди.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у ст. 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними; внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом, відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Водночас, згідно пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Судова колегія звертає увагу на те, що апелянт визначаючи площу спірної земельної ділянки у розмірі 0,2647 га посилається на Рішення Ізмаїльської міської ради від 24.01.2005 №876-ІV, яким було затверджено проект відводу земельної ділянки відповідної площі; Акт від 21.04.2005 щодо встановлення, погодження та передачі меж земельної ділянки, наданої в довгострокову оренду терміном на 49 років КП «Комунальник» для експлуатації готелю «Ізмаїл» в м. Ізмаїл, пр. Суворова, 54-а, Одеської області та інформацію, що міститься у реєстраційній картці земельної ділянки серії АББ №707162 від 10.08.2005.

Тобто, у даному випадку, з урахуванням доказів, на які посилається апелянт, спірна земельна ділянка станом на дату прийняття Рішення Ізмаїльської міської ради №876-ІV та підписання Акту щодо встановлення, погодження та передачі меж земельної цієї ділянки, для можливості надання останньої в оренду повинна була бути зареєстрованою у Державному земельному кадастрі, з присвоєним відповідним кадастровим номером.

Проте, в жодному з наведених документів не наведено кадастрового номеру відповідної земельної ділянки.

Водночас, з реєстраційної картки серії АББ №707162 від 10.08.2005 вбачається, що земельна ділянка площею 0,2647 га, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 54-а, має кадастровий номер: 5110600000:01:026:0320 (т.1, а.с. 12).

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що вказана реєстраційна картка земельної ділянки не містить всіх необхідних реквізитів, а саме графи: «дані правовстановлюваних документів»; «дата звіряння», «дата приймання», «дата реєстрації» та графи «підпис» є не заповненими.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим), ведеться Кадастрова карта (план) (ч.1 ст.35 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки відображаються, зокрема, площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); кадастровий номер земельної ділянки; контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Частинами 2, 5 ст. 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що Кадастрова карта (план) ведеться в електронній (цифровій) формі; викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Для фізичних та юридичних осіб відомості Державного земельного кадастру надаються за бажанням заявника: у паперовій формі; в електронній формі через Публічну кадастрову карту, за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису та оплати послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відомості Державного земельного кадастру, отримані в паперовій чи електронній формі, мають однакову юридичну силу.

На підставі наявних у матеріалах справи документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельної ділянки з кадастровим номером: 5110600000:01:026:0320 не існує, про що свідчить скріншот з Публічної кадастрової карти України (т.1, а.с. 84/85) та інформація від 14.02.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно існування відповідних відомостей щодо вказаної земельної ділянки (т.1 а.с. 82-83).

Будь-яка документація із землеустрою та сформованого об`єкта оцінки земельної ділянки, з визначеною площею, встановленими межами, цільовим призначенням та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру - відсутня.

Крім того, відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 254/126-21 від 31.03.2021, інформація про земельну ділянку за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 54-а, не внесена до відомостей Державного земельного кадастру (визначена площа, встановлені межі, цільове призначення, функціональне використання) (т.1, а.с. 15).

Доказів на спростування наведеного у матеріалах справи не міститься.

Більш того, обставини щодо відсутності формування земельної ділянки підтверджуються також й безпосередньо Ізмаїльською міською радою в позовній заяві.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія не вважає за доцільне приймати до уваги посилання апелянта на вищезазначені Рішення Ізмаїльської міської ради від 24.01.2005 №876-ІV, Акт від 21.04.2005 та реєстраційну картку серії АББ №707162 від 10.08.2005, оскільки останні не є належними доказами формування вказаної земельної ділянки з огляду на те, що зазначена в них інформація не відповідає положенням Закону України «Про оцінку земель» та ст. 791 Земельного кодексу України.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд правомірно визнав, що спірна земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень ст. 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Щодо розрахунку суми оренди.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями ст. 288 Податкового кодексу України, визначено, зокрема, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, але може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до ст. 271 Податкового кодексу є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу.

За змістом п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», рентний дохід - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 Податкового кодексу України.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до виключної компетенції селищної ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частинами 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано до матеріалів справи витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Однак, апелянт, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, зазначає про те, що належним доказом на обґрунтування розрахунку орендної плати є лист Держгеокадастру від 31.03.2021 №254/126-21 щодо надання інформації про вартість з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021 рік.

Так, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути не лише витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Такими доказами можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Вказаною постановою Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, відповідно до якого при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що помилковими є висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки - як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору (п. 7.29 постанови від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті наведеного апеляційна колегія зазначає, що дійсно, пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051) визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі:

1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41;

3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Отже, у даному випадку апелянт вважає, що лист Держгеокадастру від 31.03.2021 №254/126-21, наявний у матеріалах справи, слід розглядати як довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41, що передбачена п. 162 Порядку №1051.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Тобто, саме така довідка (за формою, яка встановлена додатком №41 Порядку №1051) поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Вказана позиція цілком узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 (абз. 4 пункту 7.22).

З огляду на вищенаведені норми законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, апеляційна колегія відхиляє доводи апелянта про те, що належним та допустимим доказом для визначення нормативної оцінки землі є лист Держгеокадастру від 31.03.2021 №254/126-21 щодо надання інформації про вартість з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021 рік та зауважує, що Лист Держгеокадастру не відповідає формі, яка встановлена додатком №41 Порядку №1051, а тому не може враховуватись в якості даних про нормативну грошову оцінку.

Більш того, саме у вказаному листі вказано, що зазначена у ньому нормативна грошова оцінка підлягає уточненню після державної реєстрації земельних ділянок та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру з огляду на те, що інформація по відповідним земельним ділянкам (визначена площа, встановлені межі, цільове призначення, функціональне використання тощо) в останньому відсутня.

Окремо, судова колегія звертає увагу апелянта, що зі згаданого ним Листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 31.03.2021 №254/126-21 вбачається, що розмір нормативно грошової оцінки у цьому Листі наведений за 2021, у той час, як до стягнення заявлені 2019, 2020 та частина 2021.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що оскільки Ізмаїльська міська рада не надала технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із розрахунку позивача неможливо встановити чи правильними є застосовані ним: функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені у якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №922/1276/18.

Колегія суддів звертає увагу, що якщо розрахунок суми орендної плати, здійснений позивачем, ґрунтується на припущеннях та приблизних показниках, які не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки, то він є недоведеним належними та недопустимим доказом.

Аналогічних висновків дотримується Касаційний господарський суд, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №922/2811/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18, від 27.08.2019 у справі №922/2762/18, від 12.08.2019 у справі №922/2927/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 29.05.2019 у справі №922/955/18, від 16.04.2019 у справі №922/744/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17.

Інші доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, висновок суду першої інстанції не спростовують та, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 у справі №916/41/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Водночас, судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду одеської області від 26.07.2022 у справі №916/41/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 25.10.2022.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.