Ухвала

від 10.11.2022 по справі 916/41/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 листопада 2022 року

м. Київ

Справа № 916/41/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 у справі

за позовом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

до Колективного підприємства "Комунальник"

про стягнення 595 837,31 грн доходу, одержаного від безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 (повний текст складено 25.10.2022) і рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 у справі № 916/41/22, подана 02.11.2022 до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплені і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову в цій справі є стягнення з Колективного підприємства "Комунальник" доходу, одержаного від безпідставно набутого майна, у розмірі 595 837,31 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2022 - 1 240 500,00 грн).

Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження тим, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також скаржник зазначає, що справа № 916/41/22 становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області щодо необхідності відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є належним чином обґрунтованими, оскільки скаржник, посилаючись на підстави відкриття касаційного провадження у цій справі, належним чином їх не обґрунтовує, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Твердження заявника про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не є належним чином обґрунтованим, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Водночас, саме лише посилання на підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не може бути визнано судом підставою для відкриття провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, посилання скаржника на те, що справа № 917/1327/20 має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес також належним чином не обґрунтовано, оскільки є лише власними припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.

Суд також враховує, що доводи касаційної скарги зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин, до переоцінки доказів, які були здійснені місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті, і в цілому - до заперечення результату розгляду справи. Проте незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність.

Таким чином, касаційна скарга Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області не містить належного обґрунтування наявності умов, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. З огляду на зазначене підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 у справі № 916/41/22, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 у справі № 916/41/22.

2. Матеріали касаційної скарги, у тому числі платіжне доручення від 27.10.2022 № 387 про сплату судового збору на суму 19 711,04 грн, повернути Ізмаїльській міській раді Ізмаїльського району Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак