ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2022 року м. Київ № 640/19754/21
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповіальністю «Строй-Гарант Інвест» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" ( 04655, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 78 Код ЄДРПОУ 37036949 ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (код ЄДРПОУ 44116011 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19 ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві без номера та дати, складеного на підставі акта № 42397/Ж5/26-15-07-01 -06/37036949 від 28.05.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 260392 грн. 00 коп.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві без номера та дати, складеного на підставі акта № 42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 від 28.05.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 47 895 грн. 00 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, первинні документи по взаємовідносинам із контрагентом відповідачем належним чином не досліджувались, висновки акту базуються на припущеннях та неправильному застосуванні норм податкового законодавства, доводи податкового органу щодо відсутності реальності господарських операцій є необґрунтованими, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та понесені витрати за наслідками здійснення таких господарських відносин.
Ухвалою суду від 20 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, оскільки ТОВ «Зурахмен» не міг здійснювати виконання вказаних робіт, не маючи в наявності достатньої кількості необхідних ресурсів, відсутні основні фонди, а формально складені позивачем первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої було складено акт перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949.
За результатами перевірки встановлено, порушення ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» вимог:
- п.п.14.1.36, п.п. 14.1.138 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п. 138.2, п.п. 138.3.1 п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України від 02.122010 року №2755-VI ( із змінами та доповненнями ), ст.1, ст.9 Закону від 16.07.1999 № 996, П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 із змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму на загальну суму 240 071 грн., в тому числі за 2019 рік у сумі 40 642 грн., за 2020 рік у сумі 199 429 гривень;
- пп. 14.1.181 ст.14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI ( із змінами та доповненнями ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31 930 грн., в тому числі за квітень 2020 року у сумі 15 965 грн., серпень 2020 року у сумі 15 965 гривень.
Відповідно до п.86.8 ст. 86 Кодексу відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.06.2021 № 0478100701 податок на додану вартість (форма Р) на загальну суму 47895 грн. (основний платіж на суму 31930 грн. та фінансова санкція на суму 15965 грн.); від 18.06.2021 №0478130701 податок на прибуток (форма Р) на загальну суму 260392 грн (основний платіж на суму 240071 грн та фінансова санкція на суму 20321 грн).
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).
Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.
Крім того, із врахуванням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та ст.139 Податкового кодексу України, якими визначені поняття "господарська діяльність" та перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в т.ч. витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, слід зазначити п.44.1 ст.44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Отже, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами пунктів 200.1 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов`язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.
Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на додану вартість є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Так, в розумінні ст.1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування валових витрат є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «Зурахмен».
Під час перевірки встановлено, що між ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» (Підрядник) та ТОВ «ЗУРАХМЕН» (колишня назва - «ЕКНІС-Україна») (Субпідрядник) було укладено договір підряду від 28.02.2020 №Е-М-28022020, з наступним предметом договору: Субпідрядник за завданням Підрядника зобов`язується на сій ризик виконати роботи з виконання пусконалагоджувальних робіт релейного захисту на об`єкті : «Реконструкція майнового комплексу під багатофункціональний адміністративний, громадсько- житловий комплекс по вулю. Ревуцького, 40 у Дарницькому районі м. Києва» (далі - «Об`єкт»), а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи в порядку та на умовах цього договору.
На виконання вказаного договору було складено акт від 15.06.2020 про приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020 на загальну суму 191 577,32 грн., в тому числі обсяг операцій за ставкою 20% - 159 647,77 грн. та ПДВ 31 929, 55 гривень.
В ході перевірки, відповідно до ст.72, ст.74 ПКУ, відповідачем була опрацьована також податкова інформацію.
Згідно узагальненої податкової інформації від 30.12.2020 року №53/24-13-07-02/39639146 щодо ТОВ «ЗУРАХМЕН» код ЄДРПОУ 39639146 за звітний період декларування ПДВ листопад 2017 року - листопад 2020 року, складеної Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, встановлено наступне:
«Узагальнена податкова інформація складена з причини неможливості проведення ГУ ДПС у Чернівецькій області документальної позапланової виїзної перевірки у зв`язку із відсутністю ТОВ «ЗУРАХМЕН» за місцезнаходженням: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 246.
Факт відсутності за юридичною адресою платника та його посадових осіб або його законних представників підтверджено актом обстеження від 05.08.2020 №79, який разом із запитом від 05.08.2020 №111/24-13-56-03 було направлено до оперативного управлінням ГУ ДФС у Чернівецькій області.
Аналіз змісту узагальненої податкової інформації по ТОВ «Зурахмен» свідчить про те, що засновник даного підприємства - Курбонов Холмурод є керівником та головним бухгалтером ще 36 підприємств. Відомості щодо наявності у платника податків документів дозвільного характеру, ліцензій (з урахуванням специфіки діяльності підприємства) - відсутні.
Також відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти, через які провадиться діяльність, в т.ч. земельні ресурси, транспортні засоби.
До того ж, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від13.08.2019 року про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018100100008776 від 15.08.2018 за ознаками складу правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України щодо внесення недостовірних даних у офіційні документи при підготовці тендерних пропозицій, в т.ч. ТОВ «Екніс-Україна» (минула назва ТОВ «Зурахмен»).
Відсутність у ТОВ «ЗУРАХМЕН» необхідних виробничих ресурсів та з урахуванням змісту і специфіки здійснених операцій (основний вид діяльності підприємства - установлення та монтаж машин і устаткування), які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, резервуарів для зберігання, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту (зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення), забезпечення спеціальних умов зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально не оформлено при відносинах з контрагентами-постачальниками, а також враховуючи, наявність фінансово-господарських відносин із сторонніми організаціями, які мають ознаки ризиковості, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ «Зурахмен» та його контрагентами господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження/ навантаження і зберігання. Тобто, ТОВ «Зурахмен» ухилялись та сприяли ухилянню від сплати податків своїм контрагентам, що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
До того ж, суд враховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.
Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у вказаного контрагента відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, не задекларований на папері, на думку податкового органу, у ТОВ "Строй-Гарант Інвест" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з податковим органом, що всі ознаки як окремо так і в сукупності дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ «Зурахмен».
Таким чином, первинні документи ТОВ «Строй-Гарант Інвест», які стали підставою для формування позивачем фінансового результату, не посвідчують факт придбання робіт/послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного суду (адміністративне провадження №К/9901/4919/17від 06.06.2018 року.
Також, до перевірки позивачем було надано аналізи та картки рахунків 10, 13, 23, 90, 91, 92, 93, 94, згідно яких встановлено, що за період з 01.04.20W по 31.12.2020 на балансі підприємства обліковувались вантажні автомобілі, а саме:
Автомобіль FORD CARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU92930
Автомобіль FORD CARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU92929
Автомобіль FORD ©ARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU93032
Вищевказані автомобілі придбані згідно договору від 24.05.2018 №3647-0000099.
Згідно Відомостей по амортизації О3 автомобілі введення в експлуатацію 17.07.2018, спосіб нарахування амортизації прямолінійний, дата зняття з обліку 17.07.2020.
За період з 01.11.2019 по 17.07.2020 ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» віднесено до витрат амортизаційні відрахування по вказаним автомобілям в загальній сумі 1 174 076 грн., в тому числі за 2019 рік у сумі 225 784 грн., за 2020 рік 948 292 гривень.
Однак, в наданих до перевірки договорах на виконання робіт, актах за формою КБ-2, актах виконаних робіт за період з 01.02/2020 по 17.07.2020 не вказана інформація щодо використання вказаних автомобілей у виконанні робіт та послуг, а отже не деталізовано використання вказаних автомобілей в господарській діяльності ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ», відтак і не доведено амортизаційні витрати.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до приписів статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача, доведеними та правомірними.
Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).
Також, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.
Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.
Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 року у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.
Щодо посилання позивача на відсутність номеру та дати на оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд зазначає, що це є технічною опискою, яка не тягне за собою наслідків у вигляді визнання таких рішень протиправними. До матеріалів справи відповідачем були долучені податкові повідомлення-рішення із зазначеними реквізитами.
Суд звертає увагу, що реквізити оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відображаються у електронному кабінеті платника податків, відтак позивач міг скористатися цією інформацією з особистого кабінету платника податків.
Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від /28.03.2014 N 375/11/14-14 зазначено, що «...окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" ( 04655, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 78 Код ЄДРПОУ 37036949) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.10.2022 |
Оприлюднено | 27.10.2022 |
Номер документу | 106934755 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шелест Світлана Богданівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шелест Світлана Богданівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шелест Світлана Богданівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шелест Світлана Богданівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шелест Світлана Богданівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шелест Світлана Богданівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Вєкуа Н.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні