Постанова

від 15.02.2023 по справі 640/19754/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19754/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., при секретарі судового засідання: Турчин М.М., за участю представників сторін:

від позивача: Добринської Н.М.,

від відповідача: Коваль В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» (далі також - позивач, ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі також - відповідач, Головне управління ДПС у м. Києві), в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві без номера та дати, складеного на підставі акту від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 260392,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві без номера та дати, складеного на підставі акту від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 47 895,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийняті податковим органом на підставі хибних висновків акту перевірки щодо непідтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції з контрагентом позивача, а також помилкової позиції податкового органу щодо необґрунтованого віднесення позивачем до витрат суми амортизаційних відрахувань, нарахованих у зв`язку з експлуатацією основних засобів позивача, а саме: вантажних транспортних засобів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про задоволення позову.

27.01.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач, з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

В судовому засіданні, призначеному на 15.02.2023, представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти їх задоволення заперечила.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складений акт перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

підпунктів 14.1.36, 14.1.138 пункту 14.1 статті14, пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.2, підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996, П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 240 071,00 грн, у тому числі за 2019 рік у сумі 40 642,00 грн, за 2020 рік у сумі 199 429,00 гривень;

підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.10 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31 930,00 грн, у тому числі за квітень 2020 року у сумі 15 965,00 грн, серпень 2020 року у сумі 15 965,00 грн.

На підставі акту перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті:

податкове повідомлення-рішення від 18.06.2021 №0478130701, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 260392,00 грн, з яких 240071,00 грн - основний платіж, 20321,00 грн - штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення від 18.06.2021 №0478100701, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 47895,00 грн, з яких 31930,00 грн - основний платіж, 15965,00 грн - штрафні санкції.

Фактичною підставою для проведення ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕКНІС-Україна» за договором підряду від 28.02.2020 №Е-М-28022020, а також необґрунтованого віднесення до собівартості реалізованої продукції суми амортизаційних відрахувань, нарахованих у зв`язку з експлуатацією транспортних засобів за відсутності документального підтвердження використання транспортних засобів у господарській діяльності позивача.

Вказуючи на протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949, ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності податкових повідомлень-рішень від 18.06.2021 №0478130701 та від 18.06.2021 №0478100701 як таких, що прийняті на підставі обґрунтованих висновків акту перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 щодо нереальності господарської операції позивача з ТОВ «ЗУРАХМЕН» (попередня назва - ТОВ «ЕКНІС-України»).

Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на ненаданні позивачем будь-яких доказів на спростування висновку податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача необхідних для виконання спірної господарської операції основних засобів. Також судом першої інстанції зазначено про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат амортизаційних відрахувань у зв`язку з використанням транспортних засобів, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, наданими ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» договором та актом виконаних робіт за формою КБ-2в не підтверджується інформація щодо використання транспортних засобів у господарській діяльності позивача.

Апеляційна скарга ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивачем наголошено на реальності господарської операції з ТОВ «ЕКНІС-України». Зазначено, що господарські операції з цим контрагентом відповідають меті створення позивача та його статутній діяльності та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами; оплата послуг ТОВ «ЕКНІС-України» підтверджується платіжними дорученнями; контрагентом позивача за результатами здійснення господарської операції виписані податкові накладні, які зареєстровані податковим органом. Зауважено, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Наголошено на необґрунтованості посилання податкового органу в обґрунтування нереальності господарських операцій на податкову інформацію по вказаному контрагенту та наявність кримінального провадження. Зауважено, що кримінальне провадження стосується контрагента ТОВ «ЗУРАХМЕН», а не посадових осіб товариства. Також апелянтом зазначено про правомірність віднесення до складу витрат амортизаційних відрахувань у зв`язку з використанням транспортних засобів, оскільки використання таких засобів у власній господарській діяльності підтверджується укладеними договорами оренди транспортних засобів, що відповідає одному із видів діяльності позивача за КВЕД - «77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування».

Колегія суддів, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, зазначає про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 18.06.2021 №0478130701 та від 18.06.2021 №0478100701, з огляду на наступне.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій між ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» та ТОВ «ЕКНІС-Україна», за результатами яких позивачем безпідставно, за посиланням податкового органу, сформовано дані податкового обліку з податку на додану вартість за квітень, серпень 2020 року та податку на прибуток приватних підприємств за 2020 рік, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 ПК України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також віднесення до витрат певного періоду сум в цілях визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток, є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей/отримання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 серпня 2021 року у справі №640/13657/20 та від 14 січня 2020 року у справі №П/811/210/16.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» (підрядник) та ТОВ «ЕКНІС-Україна» (субпідрядник) укладений договір підряду від 28.02.2020 №Е-М-28022020, згідно з пунктом 1.1 якого субпідрядник за завданням підрядника зобов`язується на свій ризик виконати роботи з виконання пусконалагоджувальних робіт з релейного захисту на об`єкті «Реконструкція майнового комплексу під багатофункціональний адміністративний громадсько-житловий комплекс по вул. Ревуцького, 40 у Дарницькому районі міста Києва».

Згідно з пунктом 3.1 договору від 28.02.2020 №Е-М-28022020 загальна ціна за даним договором визначена у Договірній ціні, є твердою та складає 159647,77 грн.

Відповідно до пункту 5.6.1 передача та приймання фактично виконаних робіт за договором оформлюється актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, які складаються субпідрядником і подаються на перевірку підряднику до 25-го числа кожного місяця.

Згідно з договірною ціною, затвердженою підрядником та субпідрядником, загальна ціна за договором від 28.02.2020 №Е-М-28022020 у сумі 159647,77 грн складається із: заробітної плати у розмірі 1129038,83 грн, загальновиробничих витрат у розмірі 42966,93 грн, прибутку у розмірі 2387,61 грн та коштів на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій у розмірі 1389,40 грн.

15.06.2020 ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» та ТОВ «ЕКНІС-Україна» складені: акт приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в за червень 2020 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2020 року, згідно з якими ТОВ «ЕКНІС-Україна» на виконання умов договору від 28.02.2020 №Е-М-28022020 виконало робіт на загальну суму 191 577, 32 грн, у тому числі ПДВ - 31929,55 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 10.03.2020 №2025 ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» на користь ТОВ «ЕКНІС-Україна» в якості передоплати за договором від 28.02.2020 №Е-М-28022020 перерахувало грошові кошти у сумі 95 788,66 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 09.07.2020 ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» на користь ТОВ «ЕКНІС-Україна» в якості оплати за договором від 28.02.2020 №Е-М-28022020 перерахувало також суму грошових коштів у розмірі 95 788,66 грн.

ТОВ «ЕКНІС-Україна» складені податкові накладні від 10.03.2020 №1 на суму ПДВ 15964,78 грн та від 15.06.2020 №1 на суму ПДВ 15964,77 грн. Зазначені податкові накладні зареєстровані податковим органом.

Сума витрат у розмірі 159647,77 грн ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» віднесена до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), що вплинуло на показники рядка 02 Декларації з податку на прибуток приватних підприємств «Фінансовий результат до оподаткування» за 2020 рік.

Сума ПДВ 31929,55 грн ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» віднесена до податкового кредиту за квітень 2020 року (15965,00 грн) та серпень 2020 року (15965,00 грн).

Позиція податкового органу щодо нереальності господарської операції з ТОВ «ЕКНІС-Україна» ґрунтується на відсутності у ТОВ «ЗУРАХМЕН» (колишня назва -«ЕКНІС-Україна») виробничих ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності з огляду на зміст та специфіку операцій, які передбачають наявність основних засобів, складських приміщень, резервуарів для зберігання, необхідних виробничих потужностей та транспорту (зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення), забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання та реалізація яких документально не оформлена при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, а також наявністю фінансово-господарських відносин із сторонніми організаціями, які мають ознаки ризиковості.

У акті перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 податковим органом в обґрунтування нереальності господарської операції також зазначено про відсутність ТОВ «ЗУРАХМЕН» за юридичною адресою платника податків, що зумовлює неможливість проведення документальної позапланової перевірки вказаного контрагента позивача, що підтверджується актом обстеження від 05.08.2020 №79.

До відзиву на позов податковим органом надано податкову інформацію по ТОВ «ЗУРАХМЕН», згідно з якою засновник ТОВ «ЗУРАХМЕН» - ОСОБА_1 , є керівником та головним бухгалтером ще 36 підприємств. У податковій інформації також зазначено, що відомості щодо наявності у платника податків документів дозвільного характеру, ліцензій - відсутні. Податкова інформація також містить посилання на наявність ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2019 року про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018100100008776 від 15.08.2018 за ознаками складу правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України щодо внесення недостовірних даних у офіційні документи при підготовці тендерних пропозицій, у тому числі, ТОВ «ЕКНІС-Україна» (минула назва ТОВ «ЗУРАХМЕН»).

Оцінюючи зазначені доводи податкового органу у сукупності із поясненнями позивача, а також доказами, наданими сторонами на підтвердження їх доводів і заперечень, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційного суду зазначає про недоведеність з боку податкового органу належними доказами наявності таких обставин, які б у сукупності свідчили про нереальний характер господарських операціях з ТОВ «ЕКНІС-Україна».

Відповідно до загального визначення пусконалагоджувальні роботи - це комплекс технічних заходів, метою якого є безаварійний і безпечний пуск обладнання і введення його в експлуатацію, а також вивід виробництва на проектні показники. Релейний захист, у свою чергу, здійснює безперервний контроль за станом усіх елементів електроенергетичної системи і реагує на виникнення несправностей та ненормальних режимів. У разі виникнення пошкоджень, релейний захист повинен виявити несправну ділянку і відокремити її від електричної мережі, шляхом впливу на первинне комутаційне обладнання, призначене для розмикання струмів аварійного режиму.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що предметом договору від 28.02.2020 №Е-М-28022020 є виконання пусконалагоджувальних робіт з релейного захисту, які з огляду на їх зміст не потребують наявності у виконавця складських приміщень, резервуарів для зберігання ресурсів, а також не передбачають в якості обов`язкової умови для їх реалізації використання специфічних матеріальних ресурсів у значному обсязі чи транспортних засобів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з договірною ціною, затвердженою підрядником та субпідрядником, загальна ціна за договором від 28.02.2020 №Е-М-28022020 у сумі 159647,77 грн складається з: заробітної плати у розмірі 1129038,83 грн, загальновиробничих витрат у розмірі 42966,93 грн, прибутку у розмірі 2387,61 грн та коштів на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій у розмірі 1389,40 грн.

Згідно з даними підсумкових вартісних параметрів загальновиробничі витрати у розмірі 42966,93 грн складаються з заробітної плати працівників, що передбачається в загальновиробничих витратах (11 342,67 грн); єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (28 980,95 грн); коштів на покриття решти статей загальновиробничих витрат (2 643,31 грн).

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що наданими позивачем документами первинного фінансового обліку не підтверджено використання ТОВ «ЕКНІС-Україна» при виконанні робіт за договором від 28.02.2020 №Е-М-28022020 будь-яких матеріальних ресурсів чи транспортних засобів.

Крім того, податковим органом при поданні заперечень на позов суду першої інстанції надано податкову інформацію по ТОВ «ЗУРАХМЕН», згідно з якою відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, поданого ТОВ «ЗУРАХМЕН» за червень 2020 року, штатна чисельність працівників складає 19 осіб; загальна сума нарахованої заробітної плати - 142 670,49 грн.

Зазначеним спростовуються доводи податкового органу щодо нереальності господарської операції з мотивів відсутності у контрагента позивача необхідного обсягу трудових та виробничих ресурсів, а також відсутності документального оформлення закупівлі товарів, необхідних для виконання робіт.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Посилання податкового органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, за відсутності аналізу первинних документів, наданих позивачем на підтвердження факту здійснення господарських операцій, є безпідставним.

Як вбачається з акту перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 податковим органом під час проведення перевірки надані позивачем первинні документи не аналізувались на предмет достовірності відомостей, що у них містяться.

Колегія суддів апеляційного суду також зазначає про необґрунтованість посилання податкового органу, як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій, на узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ «ЗУРАХМЕН» за звітний період декларування ПДВ листопад 2017 року - листопад 2020 року.

Так, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону (постанови від 27.07.2022 у справі №640/11149/20, від 08.12.2021 у справі №810/3514/17, від 05.08.2021 у справі №813/5824/15, від 16.09.2020 у справі №520/4150/19).

Колегія суддів також відхиляє доводи податкового органу щодо нереальності спірних господарських операцій з мотивів наявності ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2019 року про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12018100100008776 від 15.08.2018 за ознаками складу правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України щодо внесення недостовірних даних у офіційні документи при підготовці тендерних пропозицій, у тому числі, ТОВ «Екніс-Україна» (минула назва ТОВ «Зурахмен»).

Так, положеннями частини шостої статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів зауважує, що зазначених у статті 78 КАС України судових рішень, які набрали законної сили, податковим органом суду не надано.

Сама собою наявність кримінальних проваджень не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами (зазначена позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15).

Колегія суддів апеляційного суду також зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Так, відсутність ТОВ «ЗУРАХМЕН» за місцезнаходженням та неподання ним податкової звітності не є беззаперечним доказом нереальності усіх господарських опреацій, що здійснені вказаним контрагентом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновок про безтоварність або ж фіктивність господарських операцій має ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» на підтвердження реальності господарських операцій надано суду копію акту приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2020 року, що складені на виконання умов договору від 28.02.2020 №Е-М-28022020, та які підтверджують понесені позивачем витрати у розмірі 159647,77 грн, що відповідає договірній ціні. Зазначені документи розкривають зміст та обсяг господарської операції та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем також до позовної заяви долучені копії: об`єктного кошторису №2-1 на загальну суму будівельних робіт 155 870,76 грн, який розкриває вартість робіт по їх найменуванням (пусконалагоджувальні роботи та пусконалагоджувальні роботи релейний захист), а також копії локальних кошторисів №2-1-4 та №2-1-12 із розрахунками вартості робіт по кожному виду.

Зазначені документи відповідають типовим формам кошторисної документації, що затверджені ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

Надані первинні документи містять достатній обсяг даних для визначення виду робіт, що надавалися, їх обсягу та вартості.

Позивачем здійснено оплату за договором підряду від 28.02.2020 №Е-М-28022020.

Виконані ТОВ «ЕКНІС-України» роботи відповідають зареєстрованому виду діяльності товариства - КВЕД « 43.21 Електромонтажні роботи».

Відповідачем суду не наведено обставин та не надано доказів, які свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій та недобросовісність позивача як платника податків, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що згідно з актом перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 нереальність господарських операцій між ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» та ТОВ «ЕКНІС-Україна» за договором від 28.02.2020 №Е-М-28022020, обґрунтована виключно відсутністю у ТОВ «ЕКНІС-Україна» основних засобів та порушенням податкової дисципліни, що у спірному випадку, з огляду на специфіку предмету договору від 28.02.2020 №Е-М-28022020, не є визначальним для висновку про те, що роботи за вказаним договором не були виконані.

З урахуванням викладеного, оцінюючи встановлені обставини справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про недоведеність з боку податкового органу висновками акту перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 нереальності господарської операції позивача з ТОВ «ЕКНІС-Україна», за результатами здійснення яких ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» сформовані дані податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за 2020 рік шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування на суму понесених витрат у розмірі 159 648, 00 грн, а також з податку на додану вартість шляхом включення до податкового кредиту за квітень та серпень 2020 року сум податку у загальному розмірі 31 930,00 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно з актом перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.3, 44.6 статті 44.6 ПК України.

У той же час акт перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 не містить встановлених податковим органом обставин, які лягли б в основу такого висновку. Більш того акт перевірки містить посилання на надання позивачем у повному обсязі запитуваних податковим органом первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку за період з 01.04.2017 по 31.12.2020.

Зазначене виключає висновок контролюючого органу про недотримання позивачем вимог пунктів 44.3, 44.6 статті 44.6 ПК України, якими врегульовано, зокрема, наслідки ненадання платником податків посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем витрат за рахунок амортизаційних відрахувань у зв`язку з використанням транспортних засобів, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (підпункт 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України).

Відповідно до пункту 11 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(с)БО «Витрати»), до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з пунктом 14 П(с)БО «Витрати» до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність -це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з актом перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 податковим органом встановлено заниження показників у рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 на загальну суму 1174076,00 грн, у тому числі за 2019 рік у сумі 225784 грн та за 2020 рік у сумі 948 292 грн. У структурі різниць, які виникають відповідно до ПК України, згідно з поданими позивачем податковими деклараціями, найбільший вплив мали такі показники додатка Р1 до рядку 03 декларації, як, зокрема, сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Так, перевіркою встановлено, що на балансі позивача обліковувались вантажні автомобілі, а саме: автомобіль FORD CARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU92930; автомобіль FORD CARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU92929; автомобіль FORD СARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU93032.

Зазначені автомобілі придбані згідно з договором від 24.05.2018 №3647-0000099.

Згідно відомостей по амортизації О3 автомобілі введенні в експлуатацію 17.07.2018, спосіб нарахування амортизації прямолінійний, дата зняття з обліку 17.07.2020.

За період з 01.11.2019 по 17.07.2020 ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» віднесені до витрат амортизаційні відрахування по вказаним автомобілям в загальній сумі 1 174 076 грн, в тому числі за 2019 рік у сумі 225 784 грн, за 2020 рік 948 292 грн.

Позиція податкового органу щодо неправомірності віднесення до витрат амортизаційних відрахувань у розмірі 1 174 076 грн ґрунтується на тому, що наданими позивачем договорами на виконання робіт та актами за формою КБ-2в не підтверджується використання позивачем вказаних транспортних засобів у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не погоджується із вказаними доводами податкового органу, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» за КВЕД є « 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування».

01.07.2019 між позивачем (орендодавець) та ТОВ «ТРАНСАЛЬЯНСГРУП» (орендар) укладений договір оренди транспортних засобів №О-01072019, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в строкове платне користування три транспортні засоби, а саме: FORD CARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU92930; автомобіль FORD CARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU92929; автомобіль FORD СARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU93032.

01.07.2019 між сторонами договору від 01.07.2019 №О-01072019 складені акти прийманні-передачі транспортних засобів №№1-3, відповідно до яких ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» передало, а ТОВ «ТРАНСАЛЬЯНСГРУП» прийняло у строкове платне користування зазначені транспортні засоби.

Сторонами договору від 01.07.2019 №О-01072019 також складені акти надання послуг від 31.07.2019 №16, від 30.08.2019 №17, від 30.09.2019 №26, від 31.10.2019 №30, від 30.11.2019 №38, від 31.12.2019 №43, від 31.01.2020 №4, від 28.02.2020 №8, від 31.03.2020 №9, згідно з якими ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» надані послуги з оренди транспортних засобів FORD СARGO 4142D (3 одиниці).

Також 25.06.2020 між ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» (орендодавець) та ТОВ «ВЕКТОР-КТК» (орендар) укладений договір оренди транспортних засобів №О-25062020, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в строкове платне користування три транспортні засоби, а саме: FORD CARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU92930; автомобіль FORD CARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU92929; автомобіль FORD СARGO 4142D DC Самоскид Шасі NMOMKXTP6MJU93032.

26.06.2020 між сторонами договору від 25.06.2020 №О-25062020 складені акти прийманні-передачі транспортних засобів №№1-3, відповідно до яких ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» передало, а ТОВ «ВЕКТОР-КТК» прийняло у строкове платне користування зазначені у договорі транспортні засоби.

30.06.2020 ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» та ТОВ «ВЕКТОР-КТК» складений акт надання послуг №14, згідно з яким ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» надало послуг з оренди транспортних засобів FORD СARGO 4142D (3 одиниці).

У подальшому зазначені транспортні засоби були предметом договору купівлі-продажу від 08.07.2020 №08072020, укладеного між позивачем та ТОВ «ВЕКТОР-КТК».

Таким чином наданими первинними документами підтверджується використання вказаних транспортних засобів у господарській діяльності позивача, що у спірному випадку, є діяльністю із надання транспортних засобів в оренду, що також відповідає зареєстрованому виду діяльності позивача за КВЕД.

Відсутність інформації про використання вказаних транспортних засобів в наданих позивачем актах за формою КБ-2в не свідчить про те, що вказані транспортні засоби не використовувались в інших видах господарської діяльності позивача, які не потребують складання актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в.

Інших доводів в обґрунтування позиції щодо неправомірного віднесення позивачем нарахованих сум амортизації до складу витрат акт перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 не містить.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду зазначає про недоведеність податковим органом обґрунтованості висновків акту перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949 щодо заниження позивачем показників у рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 на загальну суму 1 174 076,00 грн, у тому числі за 2019 рік у сумі 225784 грн та за 2020 рік у сумі 948 292 грн у зв`язку з нарахуванням амортизації транспортних засобів FORD СARGO 4142D (3 одиниці).

Враховуючи викладене, зважаючи не непідтвердженність висновків акту перевірки щодо заниження ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» у періоді, що перевірявся, податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 240 071,00 грн та податку на додану вартість на загальну суму 31 930,00 грн, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 18.06.2021 №0478130701 та від 18.06.2021 №0478100701.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість висновку суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового, про задоволення позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Таким чином необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятої вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з прохальною частиною позовної заяви ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» заявлено вимогу про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених витрат на надання правової допомоги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» та Адвокатським об`єднанням «МАКСИМЕНКО І ПАРТНЕРИ» укладений договір від 29.06.2021 про надання правової допомоги.

Додатком 1 до договору від 29.06.2021 затверджені розрахунок вартості правової допомоги та формулу його обчислення. Встановлено, що розмір оплати за годину роботи адвоката з надання правової допомоги становить 2000,00 грн. Сторони також домовилися, що у випадку розгляду справи в спрощеному провадженні формула розрахунку вартості правової допомоги не застосовується, а вартість правової допомоги встановлюється в фіксованій сумі у розмірі 25 000,00 грн.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг за договором від 29.06.2021, що складений 01.07.2021, сторони підтверджують надання АО «МАКСИМЕНКО І ПАРТНЕРИ» в період з 29.06.2021 по 07.07.2021 правової допомоги по підготовці процесуальних документів та формуванню правової позиції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що прийняті податковим органом на підставі акту перевірки від 28.05.2021 №42397/Ж5/26-15-07-01-06/37036949. Зазначено, що АО «МАКСИМЕНКО І ПАРТНЕРИ» надано правову допомогу тривалістю 12,5 годин на загальну вартість 25000,00 грн.

Відповідно до звіту по виконаних роботах за період з 29.06.2021 по 07.07.2021 (додаток 1 до акту прийому-передачі наданих послуг від 07.07.2021) адвокатом здійснено: ознайомлення з наданими матеріалами у справі (6 год); консультація, узгодження правової позиції (2,5 год), підготовка позовної заяви (4 год).

При розрахунку вартості правової допомоги сторонами використано затверджену додатком 1 до договору від 29.06.2021 формулу; вартість послуг визначено на загальну суму 25000,00 грн.

07.07.2021 АО «МАКСИМЕНКО І ПАРТНЕРИ» на адресу ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» виставлений рахунок за надані послуги №19 на загальну суму 25 000,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 07.07.2021 №1016 ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» на користь АО «МАКСИМЕНКО І ПАРТНЕРИ» сплачені грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн за рахунком від 07.07.2012 №19.

Копії зазначених документів додані позивачем до позовної заяви.

Заява про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, з мотивів їх неспівмірності із складністю роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, від податкового органу на адресу суду не надходила.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн є документально підтвердженим; ці витрати пов`язані з розглядом справи №640/19754/21; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; судом не встановлено подання представником необґрунтованих заяв чи клопотань чи безпідставне твердження або заперечення позивачем певних обставин, які мають значення для справи.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ТОВ «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» за подання позовної заяви та апеляційної скарги сплачений судовий збір у розмірі 4 624,31 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 07.07.2021 №1017, та у розмірі 6936,48 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 23.11.2022 №876, відповідно.

Таким чином суд апеляційної інстанції визнає підтвердженими судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а також понесені витрати на надання правової допомоги у суді першої інстанції, усього на суму 36 560,79 грн (4 624,31 грн+6936,48 грн+25000,00 грн).

Керуючись статтями 139, 241, 242, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року у справі №640/19754/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 18.06.2021 №0478130701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 18.06.2021 №0478100701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-ГАРАНТ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 37036949) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 11560,79 грн (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят гривень 79 копійок) та витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач С.Б. Шелест

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко

Дата складання повного тексту судового рішення: 15.02.2023.