Постанова

від 26.05.2011 по справі 18/48-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "26" травня 2011 р.                                                                                    

Справа № 18/48-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін за

первісним позовом:

позивача

відповідача

третьої особи, третьої особи-2 за зустрічним позовом

третьої осособи-3 за зустрічним позовом

розглянувши матеріали

касаційної скарги

ОСОБА_1 –дов. від 01.12.10

ОСОБА_2 –дов. від 23.12.10 (а.с. 113 ІV т.с.)

не з'явились, повідомлені належно

ОСОБА_2 –дов. від 28.12.10 (а.с. 114 ІV т.с.), ОСОБА_3 –дов. від 28.12.10

Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.11

у справі

№18/48-10

за позовом

Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба"

до

третя особа

Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області

про

визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

за зустрічним позовом

Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"

до

Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба"

треті особи

1.          Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області

2.          Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

3.          Міністерство транспорту та зв'язку України

про

визнання договору купівлі-продажу недійсним

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.11  розгляд справи відкладався  до 26.05.11.

Колективне торгівельно-виробниче підприємство “Сумириба” звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" про визнання за ним права власності на під’їзні колії № 20 і № 21 зі стрілочними переводами №266 і № 268, та зобов’язання відповідача  у місячний строк вчинити дії з приведення в робочий стан демонтованих колій № 20 і № 21 зі стрілочними переводами № 266 і № 268. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що він є власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу №25 від 31.12.93, проте відповідач безпідставно демонтував спірні колії протяжністю 700 метрів та оспорює право власності позивача на спірне майно.

Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" звернулося із зустрічною позовною заявою, з урахуванням заяви про зміну позову, до Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 31.12.93 № 25, укладеного між Організацією орендарів Сумського орендного обласного торгівельно-виробничогго підприємства по переробці та реалізації рибних товарів “Сумириба” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області в частині продажу залізничної колії I черги, інвентарний номер 14-01 та залізничної колії II черги, інвентарний номер 14-02. Обґрунтовуючи зустрічний позов, товариство вказувало на те, що спірний договір в частині приватизації залізничних колій не відповідає вимогам закону, а відтак має бути визнаний недійсним в цій частині на підставі приписів статті 48 Цивільного кодексу УРСР, оскільки, по-перше, залізничні колії з 1986 року знаходяться у віданні відповідача та є державною власністю, а по-друге, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області на час укладення договору не мало повноважень на управління майном, що перебувало у загальнодержавній власності. Водночас товариство  посилалося і на те, що оспорюваний договір укладено внаслідок обману з боку голови ради організації орендаторів Голубкової Л.С., і це, на його думку, є також підставою для визнання договору недійсним з огляду на приписи статті 57 Цивільного кодексу УРСР.

Рішенням Господарського суду Сумської області  від 12.10.10 (суддя Соп’яненко О.Ю.) в задоволенні первісного позову в частині визнання права власності на під'їзні колії № 20 і № 21 зі стрілочними переводами № 266 і № 268 відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд дійшов висновку, що позивач з 15.03.94 є власником цілісного майнового комплексу на вул. Скрябіна, 44, в м. Суми, до складу якого входять і спірні колії, що, відповідно, унеможливлює визнання права власності на них. В частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законодавством підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.11 (судді: Черленяк М.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) перевірене рішення господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 31.12.93 №25, укладений між Організацією орендарів Сумського орендного обласного торгівельно-виробничого підприємства по переробці та реалізації рибних товарів “Сумириба” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області в частині продажу залізничної колії I черги, інвентарний номер 14-01 та залізничної колії II черги, інвентарний номер 14-02. Апеляційний суд установив наявність, передбачених приписами статті 48 Цивільного кодексу УРСР, підстав для визнання недійсним оспорюваного договору.

Колективне торгівельно-виробниче підприємство "Сумириба" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення залишити без змін. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник наголошує на порушенні апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 48 Цивільного кодексу УРСР, статей 267, 322 Цивільного кодексу України, положень Типових міжвідомчих форм первинної облікової документації для підприємств і організацій, міністерств і відомств СРСР та союзних республік, затверджених Наказом Центрального статистичного управління при Раді Міністрів СРСР від 14.12.72 №816, Положення про бухгалтерський облік основних засобів (фондів) державних, кооперативних (крім колгоспів) громадських підприємств і організацій, затвердженого Міністерством фінансів СРСР №30 від 07.05.76, статей 21, 26, 27, 34, 43, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на помилкове незастосування апеляційним судом строків позовної давності.

Від Міністерства транспорту та зв'язку України судом отримано пояснення у справі.

Від відповідача судом отримано пояснення у справі та клопотання про заміну назви юридичної особи відповідача.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства,  відзначає наступне.

В ході розгляду справи апеляційним судом установлено, що 31.12.81 Державною приймальною комісією підписано акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом першого пускового комплексу “Холодильника” комбінату рибної гастрономії м. Суми; іншим актом від 30.12.84 прийнято до експлуатації комбінат рибної гастрономії в м. Суми. До складу введених в експлуатацію об’єктів входили і спірні під’їзні колії. Введений до експлуатації комплекс знаходився у віданні Сумського обласного рибного оптово-роздрібного об’єднання “Сумириба” та взятий на балансовий облік останнього. При цьому спірне майно обліковувалося на балансі як під’їзні залізничні колії І черги, рік випуску 12.81, інвентарний номер 14-01 та залізничні колії ІІ черги, рік випуску 12.84, інвентарний номер 14-02. Апеляційним судом також установлено, що згідно з актом  приймання-передачі  залізничної  колії  об’єднанням  “Сумириба” на баланс  “Сумського  ППЗТ”, затвердженого і погодженого у встановленому порядку 20.11.86, спірне майно було передано від Об’єднання “Сумириба” до Сумського МППЗТ Українського територіального об’єднання “Промзаліздортранс" Міністерства шляхів сполучення СРСР. До цього акта також доданий акт  передачі  під’їзної  колії  Сумського об’єднання  “Сумириба” Сумському МППЗТ, підписаний сторонами, за яким з 01.11.87 Об’єднання “Сумириба” передає, а Сумське МППЗТ приймає: залізнодорожній шлях протяжністю 0,9 км., балансовою вартістю 100, 5 тис. руб.; два стрілочних переводи марки 1/9; один неохоронюваний залізничний переїзд на вул. Скрябіна. Крім того, до акта передачі також додані як додатки: протокол передачі основних засобів та роздільні відомості. Тобто, як установив апеляційний суд з 01.11.87 спірне майно було передано у відання Сумського МППЗТ. При передачі була передана також технічна документація, зокрема прокольний профіль залізничної колії комбінату рибної гастрономії в м. Суми 1977 рік. Відповідно до інвентарного опису № 2 станом на 01.11.88 спірне майно обліковувалося на балансовому обліку Сумського МППЗТ за позицією 20. Окрім того, апеляційним судом установлено, що 31.12.93  між  Регіональним  відділенням  Фонду  держмайна  України в Сумській  області - продавцем  та Організацією орендарів Сумського орендного обласного торгівельно-виробничого  підприємства  по  переробці  та реалізації  рибних товарів “Сумириба” –покупцем був  укладений  договір  купівлі-продажу державного  майна  № 25,  за умовами якого продавець продав, а покупець придбав державне  майно  цілісного  майнового  комплексу Сумського  орендного  обласного   торгівельно-виробничого  підприємства  по  переробці   та реалізації  рибних товарів  “Сумириба”, розташованого  за адресою:  м. Суми,   вул.  Скрябіна,  44. Вказаний договір 31.12.93 був  посвідчений  нотаріально та зареєстрований у реєстрі  за № 4-3519. Умовами договору передбачено, що майно підприємства включає в себе всі його активи, пасиви, інвентар, обладнання і інше майно відповідно до акту інвентаризації. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову у даній справі є вимоги Колективного торгівельно-виробничого підприємства “Сумириба” до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" про визнання за позивачем права власності на під’їзні колії № 20 і № 21 зі стрілочними переводами №266 і № 268, та зобов’язання відповідача  у місячний строк вчинити дії з приведення в робочий стан демонтованих спірних колій зі стрілочними переводами №266 і №268. Предметом зустрічного позову є вимога Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" до Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.12.93 №25, укладеного між Організацією орендарів Сумське орендне обласне торгівельно-виробниче підприємство по переробці та реалізації рибних товарів “Сумириба” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області в частині продажу залізничної колії I черги, інвентарний номер 14-01 та залізничної колії II черги, інвентарний номер 14-02. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог зустрічного позову та відмову у первісному позові. Відповідно до приписів статті 87 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час передачі спірного майна) майно, закріплене за державними, міжколгоспними, державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном. Згідно зі статтею 90 Цивільного кодексу УРСР порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР. Будівлі і споруди передаються від однієї державної організації іншій безоплатно. Відповідно до пунктів 40-42 Положення про бухгалтерський облік основних засобів (фондів) державних, кооперативних (крім колгоспів) громадських підприємств і організацій, затвердженого Міністерством фінансів СРСР №30 від 07.05.76 (чинного на час передачі спірного майна) зарахування в склад основних засобів (фондів) об’єктів оформлюється актом приймання-передачі типової форми. Акт приймання-передачі складається окремо на кожний інвентарний об’єкт. Акт приймання-передачі разом з технічною документацією передається до бухгалтерії підприємства, яка на підставі цих документів відкриває відповідну інвентарну карточку. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний суд установив факт передачі спірного майна від Об’єднання “Сумириба” до Сумського МППЗТ. При цьому, апеляційним судом враховано, що акти прийому-передачі спірного майна підписані та затверджені уповноваженими особами сторін у встановленому законом порядку. Водночас установлено апеляційним судом і те, що Сумське МППЗТ (міжгалузеве підприємство промислового залізнодорожнього транспорту) було перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Сумське МППЗТ” (наказ Міністерства транспорту України №742 від 30.10.01). Цим наказом також затверджений акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ “Сумське МППЗТ”, за яким передано також і спірне майно за позицією 10. В подальшому, ВАТ “Сумське МППЗТ” приєднано до ВАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” (наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.04.06 №396). При цьому, як установлено апеляційним судом, ВАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” оформлений Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою під розміщеними залізничними коліями від 13.11.08. Відповідно до схеми розміщення земельної ділянки у постійному користуванні ВАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” знаходиться також і земельна ділянка під залізничними коліями “Сумириба”. Відтак, як установив апеляційний суд в процесі розгляду справи, і це підтверджено матеріалами справи, спірне майно є державною власністю; з володіння підприємств, яким воно передавалося, не вибувало; а тому і не могло бути відчужене за спірним договором купівлі-продажу (позаяк на час укладення договору купівлі-продажу не знаходилося у володінні, користуванні та розпорядженні Організації  орендарів Сумського  орендного  обласного   торгівельно-виробничого  підприємства  по переробці та реалізації  рибних товарів  “Сумириба”). Згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час укладення оспорюваного правочину) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. За недійсною угодою кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. За таких встановлених обставин справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір в частині продажу спірного майна, укладений з порушенням вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази,  додатково  перевіряти  їх. Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення вимог зустрічного позову. Не може бути підставою для скасування постанови у справі посилання скаржника на незастосування апеляційним судом строків позовної давності, позаяк судом установлено поважність причин пропуску такої. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.  В іншій частині постанова апеляційного суду скаржником не оскаржена, а відтак судом касаційної інстанції не переглядалася.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

          ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.11 у справі №18/48-10  залишити без змін.

Касаційну скаргу Колективного торгівельно-виробничого підприємства "Сумириба" - без задоволення.

Головуючий     суддя                                                                         Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                                           Т.Гоголь

                                                                                                              В.Швець