Рішення

від 29.09.2022 по справі 910/3570/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2022Справа № 910/3570/22

За позовом Першого заступника керівника Київської міської в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ»

про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та визнання

припиненим права

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Носкова А.С.

за участю представників сторін

від прокуратури Винник О.О.

від позивача Перепелицін К.М., самопредставництво

від відповідача Гатинюк О.В., ордер серії КС № 456784 від 07.06.2022

СУТЬ СПОРУ:

13.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ» про

1. Розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва, площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІВ», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 30.03.2004 за № 78-6-00160.

2. Зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «КІВ» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007) на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

3. Визнання припиненим право товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ» на користування для забудови земельною ділянкою площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007) на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва.

В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що на підставі договору оренди земельної ділянки № 78-6-00160 від 30.03.2004 Київською міською радою було передано ТОВ «КІВ» земельну ділянку площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007) на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва, для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами. Умовами відповідного договору встановлено обмеження щодо використання земельної ділянки та передбачено, що орендар зобов`язаний розпочати та завершити забудову земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, тобто до 30.03.2007. На підставі проведеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) обстеження орендованої відповідачем земельної ділянки складено акт № 21-0631-05 від 01.09.2021, яким встановлено, що земельна ділянка вільна від будівель і споруд. Також, відповідно до інформації наданої Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на орендованій відповідачем земельній ділянці не надавалися. У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди земельної ділянки № 78-6-00160 від 30.03.2004, прокуратура звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3570/22 від 19.05.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

25.05.2022 прокуратурою усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 відкрито провадження у справі № 910/3570/22; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.07.2021.

29.06.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

07.07.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 14.07.2022.

14.07.2022 прокуратурою до суду подано відповідь на відзив.

14.07.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 02.08.2022.

28.07.2022 від представника відповідача - адвоката Гатинюк О.В. до суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, яке призначене на 02.08.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3570/22 від 29.07.2022 клопотання відповідача задоволено та постановлено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ» у підготовчому засіданні, призначеному на 02.08.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

02.08.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.09.2021.

04.08.2022 від відповідача до суду надішли заперечення на відповідь прокуратури на відзив.

Прокуратура в судовому засіданні 13.09.2022 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач в судовому засіданні 13.09.2022 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 13.09.2022 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

13.09.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 29.09.2022.

В судовому засіданні 29.09.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.04.2003 Київською міською радою прийнято рішення № 411/571 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» (п. 41), яким

Затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «КІВ» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами на перетині просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної в Оболонському районі м. Києва.

Передано Товариству з обмеженою відповідальністю «КІВ», за умови виконання п. 41.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,58 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами на перетині просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

17.03.2004 між Київською міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІВ» (орендар, відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі п. 41 рішення Київської міської ради № 411/571 від 24.04.2003 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду на 25 (двадцять п`ять) років земельну ділянку, визначену цим договором. Об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками

місце розташування - на перетині просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі м. Києва;

розмір - 0,5819 га;

цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами;

кадастровий номер - 8000000000:78:193:0007.

Даний договір 17.03.2004 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., за реєстровим № 243 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 30.03.2004 за № 78-6-00100.

Згідно акту приймання-передачі від 30.03.2004 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку за адресою: просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі м. Києва, загальною площею 0,5819 га, кадастровий номер - 8000000000:78:193:0007.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки щодо здійснення забудови у встановлені договором строки, на думку прокуратури наявні правові підстави для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку та визнання припиненим права відповідача користування для забудови земельною ділянкою.

Відповідач в свою чергу заперечує проти вимог прокуратури, оскільки вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів спрямованих на приведення у відповідність містобудівної документації цільовому призначенню земельної ділянки та намірів забудови - будівництво багатоквартирного житлового будинку та ресторану вищої категорії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);

- прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, aie яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради прокурор обґрунтовував тим, що Київська міська рада як уповноважений власник земель територіальної громади та сторона договору оренди достеменно знала про порушення відповідачем його умов. У зв`язку з тривалим невжиттям позивачем заходів, спрямованих на виконання договору оренди землі та звернення з позовом про розірвання цього договору суттєво порушуються інтереси держави.

Так, прокурор зазначав, що ТОВ «КІВ» відповідно до п. 3.1 договору оренди землі повинно було завершити забудову спірної земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через 3 (три) роки з моменту державної реєстрації договору, тобто у термін до 30.03.2007. Проте, будівельні роботи підприємством на час звернення з позовом у цій справі не тільки не завершено, а навіть не розпочато, а тому договір оренди землі підлягає розірванню.

Київська міська рада, у свою чергу, за твердженням прокурора, заходів щодо усунення порушень пункту 3.1 договору оренди землі або звернення з позовом про розірвання договору оренди землі не вжила.

Прокурор зазначає, що невиконання відповідачем вимог законодавства та умов договору оренди землі порушує інтереси держави та призводить до нездійснення забудови землі, у зв`язку з чим, територіальна громада міста позбавлена можливості отримати те, що вона розраховувала при укладенні договору; перешкоджає територіальній громаді ефективно використовувати земельну ділянку з метою вирішення житлових потреб міста.

Згідно доданих до позовної заяви листів № 15/1-5314-21 (15/1-853вих-21) від 10.08.2021, № 15/1-5314-21 (15/1-993вих-21) від 27.09.2021 прокуратура повідомляла Київську міську раду про виявлені порушення умов спірного договору оренди землі, наголошувала на необхідності вжиття міськрадою заходів щодо усунення таких порушень.

Київська міська рада заходів щодо усунення порушень договору оренди землі не вжила. Зазначені обставини було розцінено прокурором як бездіяльність, про що він зазначав у позовній заяві обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що перший заступник керівника Київської міської прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому судом враховано, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» перший заступник керівника Київської міської прокуратури попередньо повідомив Київську міську раду листом № 15/1-236вих-22 від 12.05.2022 про те, що у зв`язку з виявленим порушенням прокуратурою буде подано відповідний позов в інтересах міськради.

У відповідності до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України та ст. 19 Закону України «Про охорону земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Згідно з Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), що затверджений рішенням Київської міської ради № 182/382 від 19.12.2002 (далі - Положення) Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Відповідно до п. 2.2. Положення основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, а також координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель у межах функцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Київської міської ради № 16/890 від 25.09.2003 затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (далі - Порядок № 16/890).

Згідно з п. 3.1 Порядку № 16/890 Головне управління (нині Департамент) при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань проводить обстеження земельних ділянок щодо їх використання землекористувачами та складає відповідні акти обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

01.09.2021 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:78:193:0007) площею 0,5819 га на перетині просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі м. Києва та складено акт обстеження земельної ділянки № 121-0631-05, в якому зафіксовано, що спірна земельна ділянка не огороджена, на земельній ділянці ростуть зелені насадження, будівництво не розпочато та не ведеться. До вказаного акту долучено план-схему земельної ділянки.

Згідно з інформацією, наданою Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 073-7303 від 20.08.2021 та наданою Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у міста Києва ДАБІ України листом № 10/26-6/2608/09 від 26.08.2021 документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва на зазначеній земельній ділянці не реєструвалися та не видавалися.

Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 055-26023 від 23.10.2021 згідно з електронною базою даних Департаменту, даними прив`язки об`єктів будівництва в електронній базі GIS, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на перетині просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:78:193:0007) не надавались.

Таким чином, ТОВ «КІВ» як орендар земельної ділянки 8000000000:78:193:0007 дозвільні документи на будівництво не отримувало, документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на перетині просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі м. Києва не реєструвались та не видавались.

Пунктом 3.1 договору встановлено обмеження щодо використання земельної ділянки, зокрема, орендар зобов`язаний розпочати і завершити забудову земельної ділянки в строки встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Згідно з п. 4.5 договору орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору.

Як зазначалось раніше державна реєстрація договору здійснена 30.03.2004, тому завершення забудови земельної ділянки повинно було бути здійснено до 30.03.2007.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту обстеження земельної ділянки № 121-0631-05 від 21.09.2021 спірна земельна ділянка вільна від забудови, будівельні роботи не розпочато.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про неможливість своєчасно, відповідно до умов договору, збудувати на спірній земельній ділянці житловий будинок з рестораном вищої категорії, у зв`язку з належністю її за функціональним призначенням до зелених насаджень загального користування та входженням її частини до меж прибережної смуги озера Вербне.

Відповідач зазначає, що

На замовлення ТОВ «КІВ» у 2005 році ГУ містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, розроблено архітектурно-планувальне завдання № 05-0243 з метою подальшого здійснення будівництва багатоквартирного житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами.

04.07.2007 за ініціативи ТОВ «КІВ» організовані та проведені громадські обговорення проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами на спірній ділянці, підтвердженням чого є протокол громадських слухань, завірений нотаріусом Заблоцькою Л.Б.

29.11.2007 ТОВ «КІВ» із спеціалізованою державною організацією «Київська міська служба Української інвестиційної експертизи» укладено договір № 6016 на виконання комплексної державної експертизи інвестиційного проекту будівництва.

24.07.2019 між ТОВ «КІВ» та КО «Інститут Генерального плану міста Києва» укладений договір № 74/КП-19, предметом якого була перевірка функціонального призначення територій та підтвердження можливості будівництва на вищезазначеній ділянці.

Також відповідач зазначає, що з метою приведення у повному обсязі у відповідність містобудівної документації до цільового призначення земельної ділянки, а саме для можливості будівництва на ній багатоквартирного житлового будинку, ТОВ «КІВ» неодноразово протягом всього строку оренди ділянки зверталось до КМДА, її структурних підрозділів, КО «Інститут Генплану м. Києва» з метою вирішення питання та використання ділянки у відповідності до вимог в тому числі містобудівного та земельного законодавства України, підтвердженням чого є листи Департаменту містобудування та архітектури КМДА № 055-12045 від 03.11.2020 та № 055-5952 від 21.05.2019 та ряд запитів відповідача спрямованих на виконання умов договору, а зокрема як і забудови земельної ділянки, що випливає із умов договору оренди так і її забудови безпосередньо у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із наведених положень законодавства вбачається, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі зобов`язання будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

При цьому, на кожну зі сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи їх частина суперечать інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Слід звернути увагу, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України самостійно і на власний ризик, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а отже, укладаючи спірний договір, відповідач маючи намір забудови саме спірної земельної ділянки мав можливість і власний інтерес у дослідженні питання відсутності перешкод у забудові земельної ділянки та відповідність такої ініціативи містобудівній документації.

Крім того, відповідно до п. 2.1 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 313/1747 від 14.03.2002 (чинним на час передачі спірної земельної ділянки в оренду), особи, зацікавлені у наданні земельних ділянок у постійне користування або передачі їх в оренду в порядку відведення для містобудівної діяльності (за винятком будівництва громадянами житлових будинків, господарських будівель, гаражів, дач та ведення індивідуального садівництва), звертаються із відповідним клопотанням до Київської міської ради. У клопотанні зазначається розмір, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки.

Клопотання, подане до Київської міської ради, розглядається в місячний термін, після чого надається згода на складання проекту відведення земельної ділянки за підписом міського голови або заступника міського голови - секретаря Київради, яка направляється до Київського міського управління земельних ресурсів (далі - управління земельних ресурсів) для підготовки документів, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки (далі - Матеріали обґрунтування) та подальшого складання проекту її відведення (п. 2.2 Порядку).

Згідно п.п. 2.3, 2.4 Порядку матеріали обґрунтування розробляються замовником та подаються для погодження Головним управлінням земельних ресурсів. Матеріали обґрунтування мають містити, зокрема, інформацію про допустимі види забудови, умови і обмеження забудови земельної ділянки відповідно до Генерального плану розвитку міста.

З наявного в матеріалах справи листа ТОВ «КІВ» № 11 від 18.12.2017 адресованого Департаменту містобудування та архітектури вбачається, що під час укладення договору оренди земельної ділянки було виготовлено відповідну землевпорядну документацію, здійснено передбачені законодавством експертизи та не встановлено жодних обмежень та обтяжень щодо використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення, тобто будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами.

Також слід відзначити, що при прийнятті рішення Київською міською радою № 411/571 від 24.04.2003 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» визначено умови, які мав виконати ТОВ «КІВ», зокрема, вирішити у встановленому порядку питання відшкодування відновлювальної вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень № 174 від 15.11.2002).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1158 від 13.07.2000 затверджено Положення про порядок оформлення і погодження документів на знесення чи пересаджування зелених насаджень у м. Києві та відшкодування коштів їх відновлюючої вартості, який передбачає, що погоджений у встановленому цим Положенням порядку акт обстеження зелених насаджень є підставою для надання згоди щодо знесення чи пересаджування зелених насаджень та нарахування коштів відновлюючої вартості зелених насаджень.

Підписавши спірний договір оренди земельної ділянки сторони погодили його умови та визначені ним обов`язки, зокрема, дійшли згоди щодо можливості виконання взятих на себе зобов`язань.

Водночас, маючи обов`язок забудувати спірну земельну ділянку у конкретно визначений умовами договору строк (до 30.03.2007), TOB «КІВ» вказаний обов`язок не виконало та до теперішнього часу не приступило до використання земельної ділянки не тільки не завершивши, а навіть не розпочавши будівництво багатоповерхового житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами на спірній земельній ділянці та протягом 18 років не отримавши жодних дозвільних документів на будівництво.

При цьому, необхідно звернути увагу, що з долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву матеріалів не вбачається підстав, які б об`єктивно перешкоджали відповідачу виконати обов`язки за договором оренди землі та приступити до її використання у строк визначений договором, а саме протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору (з 30.03.2004 по 30.03.2007).

Натомість листування з уповноваженими органами щодо вирішення питання функціонального призначення території спірної земельної ділянки, яке за доводами відповідача заважало приступити до забудови земельної ділянки у визначений договором строк, датується 2019-2021 роками, що свідчить про неналежне виконання товариством взятих на себе зобов`язань за договором в частині забудови земельної ділянки відповідно до умов договору.

Таким чином, ТОВ «КІВ» у порушення зобов`язань за договором не вжило всіх залежних від нього заходів щодо виконання зобов`язання та не надало доказів відсутності вини у невиконанні такого зобов`язання, адже як вже було зазначено та вбачається з матеріалів справи обставини незабудови земельної ділянки у встановлені договором строки не були обумовлені наявністю об`єктивних та незалежних від волі відповідача причин.

При цьому, є безпідставним посилання ТОВ «КІВ» на лист КО «Інститут Генерального плану м. Києва» № 15-1371 стосовно того, що подальша розробка проектної документації на будівництво при незатвердженому проекті Генерального плану міста Києва є ризиковою, оскільки вказаний лист надано 07.08.2019 у відповідь на звернення товариства щодо підтвердження можливості будівництва житлового комплексу на спірній земельній ділянці, тобто через 12 років після передбаченого договором строку завершення будівництва.

Вказане підтверджує порушення відповідачем погодженого договором строку забудови та свідчить про неналежне виконання товариством взятих на себе зобов`язань.

Крім того, зазначаючи про неможливість отримання містобудівних умов та обмежень для будівництва багатоквартирного будинку у зв`язку з передбаченим діючим Генеральним планом міста Києва функціональним призначенням спірної земельної ділянки як території зелених насаджень загального користування, відповідач всупереч своїм доводам звертається до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з заявою від 16.05.2022 про видачу містобудівних умов та обмежень.

Стосовно доводів відповідача про входження земельної ділянки до меж прибережної захисної смуги озера Вербне, суд відзначає, що відповідачем не доведено, що значна частина наданої в орендне користування земельної ділянки потрапляє до меж прибережної захисної смуги озера Вербне, що тим самим перешкоджало відповідачу у забудові земельної ділянки у визначений договором строк.

Слід також відзначити, що відповідач не був позбавлений права у встановленому порядку звернутись до Київської міської ради з пропозицією продовжити строки здійснення забудови земельної ділянки, проте доказів вчинення відповідних дій не подано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначені підстави для припинення договору оренди землі, у тому числі за згодою сторін та на вимогу однієї із сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. 6.2 договору у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Відповідно до п. 7.3 договору договір може бути розірваний за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач будучи обізнаним з умовами договору оренди в частині свого обов`язку закінчити забудову земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору та з наслідками у разі взятих на себе зобов`язань щодо забудови спірної земельної ділянки не виконав.

Таким чином відповідачем протягом тривалого часу належним чином не виконуються умови договору щодо забудови земельної ділянки, не розпочато забудови земельної ділянки, про що не надано суду жодних доказів та не доведено відсутності його вини у вище зазначеному.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва, площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІВ», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 30.03.2004 за № 78-6-00160 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.5 договору орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору після припинення дії цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірною земельною ділянкою не має, тому вимога прокуратури про зобов`язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007) на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання підлягає задоволенню.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд відзначає, що звернення прокурора із даним позовом про визнання припиненим права Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ» на користування для забудови земельною ділянкою площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007) на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва з урахуванням того, що з розірванням договору оренди земельної ділянки орендар втрачає право користування земельною ділянкою, не є ефективним способом захисту в розумінні вказаних вище положень, оскільки неспроможне захистити порушене, на його думку, право.

З огляду на викладене, суд вирішив відмовити в задоволенні позову прокурора в частині визнання припиненим права Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ» на користування для забудови земельною ділянкою площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007) на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва, площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІВ», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 30.03.2004 за № 78-6-00160.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КІВ» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 68, офіс 289, код ЄДРПОУ 21498174) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,5819 га (кадастровий номер 8000000000:78:193:0007) на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 68, офіс 289, код ЄДРПОУ 21498174) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 4.962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору.

5. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 21.10.2022.

Суддя В.В.Сівакова