Постанова

від 14.06.2023 по справі 910/3570/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/3570/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Багай Н. О., Волковицької Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Разіна Т. І.)

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ»

про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та визнання припиненим права

за участю: позивача Поліщук М.В. (самопредставництво); прокурора Семенчук М.А.(посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ», у якому просив:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 17.03.2004, що розташована на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва, площею 0,5819 га, кадастровий номер 8000000000:78:193:0007, укладений позивачем та відповідачем, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 30.03.2004 № 78-6-00160 (далі - вимога 1);

- зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,5819 га, кадастровий номер 8000000000:78:193:0007 на перетині проспекту Героїв Сталінграда та вулиці Приозерної в Оболонському районі міста Києва (далі - земельна ділянка), у стані, придатному для її подальшого використання (далі - вимога 2);

- визнати припиненим право відповідача на користування для забудови земельною ділянкою (далі - вимога 3).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання, яке виразилося в тому, що відповідач не розпочав забудову земельної ділянки у визначений договором строк, у зв`язку з чим порушені права та інтереси держави в особі позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 (суддя Сівакова В.В.), позов задоволено частково, задоволено вимоги 1, 2, у задоволенні вимоги 3 відмовлено.

2.2. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконав умови договору щодо забудови земельної ділянки, що є підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки позивачу. Відмовляючи у задоволенні вимоги 3, суд вказав на те, що у цій частині дана вимога є неефективним способом захисту, оскільки не призведе до захисту порушеного права.

2.3. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023, вищевказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

2.4. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що сторонами не подано суду дозвіл на виконання будівельних робіт, а договір оренди земельної ділянки не містить встановлених строків для отримання дозволу або здавання об`єкта будівництва в експлуатацію, що виключає правові підстави для задоволення вимог 1, 2 на підставі статті 416 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, у постановах Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 922/3112/20, від 31.01.2023 у справі № 910/383/20, від 19.10.2022 у справі № 910/2653/20, від 10.02.2022 у справі № 550/1061/19-ц, від 01.02.2022 у справі № 904/7189/20, від 01.02.2022 у справі № 922/3397/20, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18, від 25.07.2019 у справі № 910/2566/16, від 11.04.2018 у справі № 910/9140/17. Крім того, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та вийшов за межі апеляційної скарги.

3.3. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказану постанову суду, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.

3.4. Подані прокурором у справі письмові пояснення від 26.05.2023, які за своєю суттю є доповненням до касаційної скарги не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.

3.5. Відповідно до приписів частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

3.6. Згідно положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).

3.7. Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку.

3.8. Із змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що повний текст постанови складено 02.03.2023, тому останнім днем подачі касаційної скарги та доповнення до неї слід вважати 22.03.2023 згідно приписів частини першої статті 288 ГПК України.

3.9. За вказаних обставин такі доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції залишаються без розгляду.

3.10. У письмових клопотаннях адвоката відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату колегією суддів під час судових засідань із здійсненням повного фіксування їх за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог статті 222 ГПК України було відмовлено не виходячи до нарадчої кімнати згідно із положеннями частини 4 статті 233 цього Кодексу із зазначенням мотивів такої відмови.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що 24.04.2003 позивачем прийнято рішення № 411/571 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», пунктом 41 якого затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами на перетині просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної в Оболонському районі м. Києва; передано відповідачу, за умови виконання п. 41.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,58 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами на перетині просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

4.2. 17.03.2004 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пункту 1.1 якого, орендодавець на підставі пункту 41 рішення позивача № 411/571 від 24.04.2003 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду на 25 (двадцять п`ять) років земельну ділянку, визначену цим договором. Даний договір зареєстрований у встановленому законом порядку.

4.3. Об`єктом оренди відповідно до договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - на перетині просп. Героїв Сталінграда та вул. Приозерної у Оболонському районі м. Києва; розмір - 0,5819 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку та ресторану вищої категорії з супутніми спорудами; кадастровий номер - 8000000000:78:193:0007.

4.4. Згідно з актом приймання-передачі від 30.03.2004 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку.

4.5. Пунктом 3.1 договору встановлено обмеження щодо використання земельної ділянки, зокрема, орендар зобов`язаний розпочати і завершити забудову земельної ділянки в строки встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору.

4.6. Відповідно до пункту 4.5 договору, орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений договором та після підписання договору, акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору та виконувати встановлені цим договором обмеження, а також повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього договору.

4.7. Пунктами 7.3, 7.5 договору унормовано, що договір може бути розірваний за рішенням суду, в порядку, встановленому законом. У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором.

4.8. Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, прокурор посилався на те, що відповідач не приступив до використання земельної ділянки у строк визначений договором, а саме з 30.03.2004 по 30.03.2007, та за цей час відповідач не отримав жодних дозвільних документів на будівництво об`єкта нерухомості на земельній ділянці, що є підставою для припинення правовідносин шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення позивачу.

4.9. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.10. Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

4.11. Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

4.12. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

4.13. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

4.14. Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

4.15. Судом першої інстанції установлено, що за умовами договору оренди відповідач, як орендар, зобов`язався завершити забудову земельної ділянки в строк, встановлений договором, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору (пункт 4.5). При цьому правовим наслідком невиконання такого обов`язку орендарем відповідно до умов договору є його дострокове розірвання, у тому числі за рішенням суду (пункт 7.3) та повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених цим договором (пункти 7.5).

4.16. Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач, будучи обізнаним як з умовами договору оренди в частині існування у нього обов`язку закінчити забудову земельної ділянки у строки, встановлені у пунктах 3.1, 4.5 договору, так і з настанням наслідків у разі його невиконання - дострокове розірвання договору, взятих на себе зобов`язань щодо забудови спірної земельної ділянки з визначеною метою не виконав як у визначені договором строки, так і в подальшому не приступив до виконання такого обов`язку. Такі встановлені судом обставини не заперечувалися сторонами.

4.17. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 651 ЦК України та з`ясував суттєві обставини цієї справи щодо наявності факту порушення орендарем умов договору в частині недотримання строку забудови земельної ділянки, яке за умовами договору має правовим наслідком його дострокове розірвання на вимогу орендодавця, у тому числі за рішенням суду.

4.18. Відповідно до частин першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

4.19. За встановленими у даній справі обставинами відповідачем не тільки не було дотримано встановленого умовами договору оренди строку забудови земельної ділянки, а і взагалі не було розроблено та затверджено проектної документації, не отримано дозвіл на початок будівельних робіт та, відповідно навіть не розпочато їх проведення, а відтак - не вжито всіх необхідних і передбачених законодавством і договором дій, спрямованих на забудову орендованої земельної ділянки відповідно до умов договору.

4.20. За наведеного порушення строків завершення забудови земельної ділянки є наслідком свідомої бездіяльності відповідача, а наявність вини останнього у цьому випадку (у разі не доведення ним протилежного) презюмується. Як наслідок, наявні підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у виді розірвання договору оренди.

4.21. Верховний Суд вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, оскільки висновки суду у цій справі щодо відмови у задоволенні позову про скасування рішення органу місцевого самоврядування ґрунтуються на встановлених судами обставинах, які свідчать про те, що право землекористування позивача припинилось автоматично в силу закону, який за цих умов не вимагає підтвердження припинення такого права за окремим судовим рішенням. У зв`язку з чим спірне рішення відповідача права позивача не порушує, оскільки не є самостійною правовою підставою припинення землекористування.

4.22. Натомість у справі, яка розглядається, судом першої інстанції подібних обставин встановлено не було, а навпаки встановлено свідому та тривалу бездіяльність відповідача, який не розпочав оформлення дозвільної та проектної документації на будівництво, а нездійснення забудови земельної ділянки визначена умовами договору як самостійна підстава його розірвання.

4.23. Отже, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є законним та обґрунтованим, узгоджується з висновками Верховного Суду, які наведені заявником у касаційній скарзі.

4.24. Таким чином, при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, пославшись на постанову Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17.

4.25. У постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, на висновок у якій у касаційній скарзі посилався прокурор, та який суд апеляційної інстанції не врахував, зазначено, що оскільки відповідачем не тільки не було дотримано встановленого пунктом 8.4 договору строку забудови земельної ділянки, що є істотним порушенням умов договору, а і взагалі не було розроблено та затверджено проектної документації відповідно до вихідних даних і не розпочато проведення будівельних робіт, то має місце невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, що за умовами останнього є підставою для його дострокового розірвання.

4.26. Отже доводи, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

4.27. Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

4.28. Зважаючи на подібне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у цій справі та у справі, на яку вказує скаржник в касаційній скарзі на обґрунтування виключних випадків касаційного оскарження, колегія суддів зазначає, що доводи прокурора щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції та наявності правових підстав для залишення в силі рішення місцевого господарського суду, знайшли підтвердження.

4.29. Відповідно до приписів статті 129 ГПК судові витрати належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 301, 308, 312, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 910/3570/22, скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВ» (код ЄДРПОУ 21498174) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019) 9 924 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні) 00 копійок судового збору з касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Н. О. Багай

Н. О. Волковицька