Постанова

від 16.10.2007 по справі 18/317

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/317

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "16" жовтня 2007 р.                                        Справа № 18/317

Позивач: Житлово-будівельний кооператив № 9 „Зоря”

16600, м. Ніжин, вул. Незалежності, 23

Відповідач: Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція

16600, м. Ніжин, вул. Поштова, 2

про  скасування податкових повідомлень –рішень

Суддя  А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін:

від позивача: Самусь В.М. –голова правління, протокол № 9 від 17.09.2003р., Кіщук Т.В. – адвокат, дов. від 03.09.2007р. № 19

Від відповідача: Чуб І.А. –держподатінспектор, дов. від 19.09.2007р. № 1590/9/10-019, Карманов С.Л. –гол. держподатревізор-інспектор, дов. від 19.09.2007р. № 1589/9/10-019

Постанова виноситься після перерви, оголошеної в судововому засіданні з 04.10.2007р. по 16.10.2007р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 16.10.2007р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Житлово –будівельним кооперативом № 9 „Зоря” (надалі –Позивач, ЖБК № 9) заявлено адміністративний позов до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі –Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень:

від 11.04.2007р. № 0000582301/0, яким визначено податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 3953,83 грн. (в т.ч. 213,83 грн. основного платежу та 3740,00 грн. штрафних санкцій);

від 11.04.2007р. № 0000592301/0, яким визначено податкове зобов'язання по земельному податку в сумі 242,36 грн. (в т.ч. 72,36 грн. основного платежу та 170,00 грн. штрафних санкцій).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач посилається на те, що він не здійснює діяльності по розміщенню відходів, відповідно не є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища. Збирання відходів, як відповідну комунальну послугу, надає мешканцям будинку Комунальне підприємство „Виробниче управління комунального господарства” і в тариф на цю послугу збір за забруднення навколишнього природного середовища вже включений.

Крім того, Позивач вказує, що він протягом 2004 –2005 років не являвся власником або землекористувачем, а також не укладав договорів оренди земельної ділянки на якій розташований житловий будинок. У зв'язку з тим, що відповідно до вимог ст. 15 Закону України „Про власність” всі члени ЖБК № 9, які сплатили внески в повному обсязі, набули право власності на квартири у багатоквартирному будинку, вони стали колективним користувачем земельної ділянки. Тому Позивачем подавалися до податкового органу розрахунки земельного податку за 2004 –2005 роки з урахуванням пільг пенсіонерів –власників квартир у будинку по земельному податку, встановлених ст. 12 Закону України „Про плату за землю”.

Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення тим, що Позивач являється платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, що підтверджують рахунки на вивіз сміття від КП „ВУКГ” за період з 01.04.2004р. по 26.03.2007р. та договір з КП „ВУКГ” про надання послуг по вивезенню твердих і рідких побутових відходів від 02.01.2005р., акти списання фарби за період з 01.04.2004р. по 26.03.2007р. Також, він вказує на неправомірність користування ЖБК № 9 пільгами по земельному податку.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Житлово –будівельний кооператив № 9 „Зоря” зареєстрований рішенням Ніжинської міської ради від 14.07.1997р. № 339, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 063 120 0000 000377 та взятий на облік в якості платника податків Ніжинською ОДПІ 27.04.1999р.

ЖБК № 9, згідно п. 2.1 та п. 2.2 його статуту, утворюється з метою задоволення потреб членів ЖБК та членів їх сімей в житловій площі; експлуатації, ремонту та забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території за рахунок коштів ЖБК на засадах самооплатності; забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами. ЖБК є неприбутковою організацією.

Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією, на підставі п. 6 ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, було проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово –господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Позивачем за період з 01.04.2004р. по 26.03.2007р.

Перевірка проводилась на підставі направлення від 26.03.2007р. № 270, виданого Ніжинською ОДПІ.

          За результатами перевірки складено акт від 04.04.2007р. № 500/23-21399182.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою правильності нарахування та своєчасності сплати плати за землю, відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 розділу 6 Закону України „Про плату за землю”, за період з 01.04.2004р. по 26.03.2007р. встановлено заниження плати за землю на загальну суму 72,36 грн., в т.ч. за квітень – травень 2004 року на суму 31,01 грн., за 2005 рік на суму 41,35 грн.

ЖБК № 9 не в повному обсязі нарахував плату за землю в цей період у зв'язку з незаконним застосуванням пільги на земельну ділянку площею 2290 м2.

Перевіркою правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.04.2004р. по 31.12.2006р. встановлено заниження збору на загальну суму 213,83 грн.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої  наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за № 544/3837, ЖБК № 9 є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, що підтверджують акти списання фарби, рахунки на вивіз сміття від КП „ВУКГ” за період з 01.04.2004р. по 26.03.2007р. та договір з КП „ВУКГ” про надання послуг по вивезенню твердих і рідких побутових відходів від 02.01.2005р. Договір на передачу КП „ВУКГ” побутових відходів, які належать ЖБК № 9, за період з 01.04.2004р. по 26.03.2007р. не укладався.

В порушення п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 „Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” та п.п. 6.4 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, ЖБК № 9 не нараховував збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів четвертого класу небезпечності (побутові відходи) за ІІ –ІV квартали 2004 року, за 2005 та 2006 рік.

В порушення п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 „Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” та п.п. 7.2 п. 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, ЖБК № 9 не подавав до Ніжинської ОДПІ не подавав розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Перевіркою встановлено порушення п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 „Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” та п.п. 7.3 п. 7 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, в частині несвоєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища з 01.04.2004р. по 31.12.2006р.

На підставі акту перевірки від 04.04.2007р. № 500/23-21399182, Відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення від 11.04.2007р. № 0000582301/0, яким визначено податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 3953,83 грн. (в т.ч. 213,83 грн. основного платежу та 3740,00 грн. штрафних санкцій) та від 11.04.2007р. № 0000592301/0, яким визначено податкове зобов'язання по земельному податку в сумі 242,36 грн. (в т.ч. 72,36 грн. основного платежу та 170,00 грн. штрафних санкцій).

В результаті здійснення Позивачем процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, рішеннями про результати розгляду скарг Ніжинської ОДПІ від 04.05.2007р. № 1482/10/23-012, ДПА в Чернігівській області від 12.07.2007р. № 1390/10/25-020 були залишені без змін податкові повідомлення –рішення від 11.04.2007р. № 0000582301/0 та від 11.04.2007р. № 0000592301/0.

Проте, суд вважає, що віднесення Позивача до кола платників збору за забруднення навколишнього природного середовища, визначення податкового зобов'язання з цього збору та застосування штрафних санкцій було здійснено податковим органом з порушенням чинного законодавства.

Згідно ст. 44 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.  

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема, за розміщення відходів.

Територіальні органи Мінприроди подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.

У відповідності з п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої  наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за № 544/3837 (надалі –Інструкція), платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Територіальні органи Мінприроди України до 1 грудня року, що передує звітному, подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів господарювання, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють зміни до переліку до 30 числа місяця, наступного за кварталом, у якому вони виникли, за формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції (п. 2.4 Інструкції) .

За змістом ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Визначення поняття «розміщення відходів»наведено у ст. 1 Закону України «Про відходи»- це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

У відповідності з пунктами «в», «ж», «й»ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відходи», органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують:

організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів;

визначення в установленому законом порядку розміру платежів за розміщення відходів;

надання дозволу на відведення на території села, селища, міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про відходи»).

Згідно ст. 39 Закону України «Про відходи», за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата.

Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм, суд доходить висновку, що платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів являються підприємства, установи, організації, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють господарську діяльність по зберіганню та захороненню відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах та яким органами місцевого самоврядування в установленому порядку видано спеціальні дозволи на розміщення відходів.

Оскільки Позивач не займається таким видом господарської діяльності та не отримував від органів місцевого самоврядування спеціального дозволу на розміщення відходів, він не може вважатися платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

02 січня 2005 року Позивачем було укладено з Комунальним підприємством „Виробниче управління комунального господарства” договір про надання послуг на вивезення твердих і рідких побутових відходів згідно з погодженими обсягами, п. 2.3 та п. 5.1.1 якого було встановлено ціну на надання послуг по вивезенню побутових відходів, а також право КП „ВУКГ” на самостійну зміну ціни відповідно до тарифів, затверджених рішенням Ніжинської міської ради або Чернігівської облдержадміністрації.

Відповідно до довідки КП „ВУКГ” від 25.04.2007р. № 1-3/319, ЖБК № 9 сплачує КП „ВУКГ” за надання послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів з розрахунку кількості мешканців, що проживають у будинку, та тарифу для населення на вказану послугу, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради від 10.11.2006р. № 560.

В період від 01.01.2004р. до вступу в дію рішення від 10.11.2006р. № 560 діяли тарифи, затверджені рішеннями Ніжинської міської ради від 30.10.2003р. № 656, від 24.09.2004р. № 578, від 30.12.2004р. № 829.

Механізм формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів визначається порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006р. № 1010.

У відповідності з цим порядком до послуг належать операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.

Формування тарифів на послуги підприємством здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін підприємства.

До планованої собівартості послуг включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати.

До складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, податки, збори (обов'язкові платежі).

Таким чином, збір за забруднення природного навколишнього середовища входить до собівартості послуг з вивезення побутових відходів, які надаються Позивачеві Комунальним підприємством „ВУКГ”.,

Позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання по земельному податку, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

згідно ст. 2 Закону України „Про плату за землю”, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. вні вимоги про а забруднення природного навколишнього середовища входить до собівартості послуг по  

Статтею 5 Закону України „Про плату за землю” встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.  

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.  

Відповідно до ст. ст. 13 –15 Закону України „Про плату за землю”, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем було подано до податкового органу податкові розрахунки земельного податку за 2004 та 2005 роки разом з додатками в яких він самостійно визначав податкове зобов'язання по земельному податку за земельну ділянку загальною площею 7200 м2, а також вказував про наявність пільги по платі за землю за цією земельною ділянкою на площі 2290 м2.

На думку Позивача, дана пільга являє собою пільги по земельному податку пенсіонерів –власників квартир у будинку, встановлених ст. 12 Закону України „Про плату за землю”. Однак, наявність у фізичних осіб пільг по платі за землю не дає право користуватися цими пільгами юридичній особі –ЖБК № 9, оскільки законодавством не передбачено перенесення права на пільгу фізичних осіб для користування кооперативом при оподаткуванні земельним податком. Крім того, в розділі 3 статуту Позивача зазначено, що члени ЖБК є власниками належних їм квартир, жилих та нежилих приміщень будинку, а не земельної ділянки.

На запит суду, відділ земельних ресурсів у м. Ніжині повідомив, що в 1997 році рішенням виконкому № 264 була виділена земельна ділянка площею 0,72 га по вул. Кірова, 23 для будівництва ЖБК № 9.

Державний акт на право постійного користування не видавався, але з моменту виділення землі вона обліковувалась за даним кооперативним будинком до 2006 року.

В 2006 році за поданим клопотанням та виконаною технічною документацією рішенням VІІ сесії V скликання Ніжинської міської ради від 25.09.2006р. земельна ділянка площею 0,55487 га по вул. Незалежності, 23 передана ЖБК № 9 у приватну власність для розміщення та експлуатації багатоповерхового житлового будинку і видано державний акт на право власності № 45.

Таким чином, суд вважає, що Відповідачем правомірно було розраховано розмір земельного податку, виходячи з площі та грошової оцінки земельної ділянки (довідка Ніжинського міського відділу земельних ресурсів про грошову оцінку земельної ділянки від 10.01.2004р. № 6Д), за яку кооператив повинен слачувати земельний податок не маючи пільгових умов відповідно до законодавства, адже фактичне користування землею Позивачем є неспростованим фактом.

Відповідно до п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи виявлення контролюючим органом заниження суми податкового зобов'язання по земельному податку на суму 72,36 грн., суд вважає правомірним нарахування штрафних санкцій в мінімальному розмірі.

За таких обставин позовні підлягають частковому задоволенню.

У відповідності з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 38, 44, 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. ст. 1, 21, 33, 39 Закону України «Про відходи», ст. ст. 2, 5, 12 –15 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 4, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ст. ст. 2, 71, 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення –рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.04.2007р. № 0000582301/0, яким житлово –будівельному кооперативу № 9 „Зоря” (код 21399182) визначено податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 3953,83 грн. (в т.ч. 213,83 грн. основного платежу та 3740,00 грн. штрафних санкцій).

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) на користь житлово –будівельного кооперативу № 9 „Зоря”, м. Ніжин, вул. Незалежності, 23 (код 21399182) 01 грн. 70 коп. судового збору.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 22 жовтня 2007 року.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко