Постанова

від 23.10.2007 по справі 9/174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/174

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "23" жовтня 2007 р.                                        Справа № 9/174

„14” год. „45” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

головуючого -  судді Івченко  С.М.

при секретарі  - Дроган Л.В..

за участю представників сторін:  позивача –Асаулко О.О..(дор.  від  06.03.07р.)

відповідача –Колос О.М. (довіреність від 27.09.07р.)

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області код ЄДРПОУ 14220194,вул. Комінтерну,14, м. Чернігів, 14017

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства  з  обмеженою  відповідальністю “Алітоні”

                                    код ЄДРПОУ 33167561, вул. Костянтинівська,62,м.Прилуки

Про стягнення заборгованості 83615,84 грн.

                                                  встановив:

Заявлено позов про стягнення  адміністративно–господарських санкцій у розмірі 80759,84грн. за недотримання передбаченого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2006 році та 2856 грн. пені.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечив, посилаючись на те, що адміністрацією підприємства протягом 2006 році були створені  робочі місця для інвалідів про що подавались відомості до  центру зайнятості.

 Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд доходить  висновку  про  необхідність  відмови  у  позові,  виходячи  з  наступного.

Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (надалі –Закон № 875-ХІІ) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.  

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

У відповідності зі ст. 17 Закону № 875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціальної захищеності інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.   

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

За ч. ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько–правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Одним із видів адміністративно–господарських санкцій є адміністративно–господарський штраф.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько–правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із поданих Відповідачем звітів форми №3-ПН та форми №10-ПІ відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007р. (далі –Порядок), середньооблікова чисельність штатних працівників у 2006 році у нього становила 229 осіб.  Виходячи  з  цього чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ становить  9 осіб.

Віідповідача у 2006р. були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, та про наявність цих робочих місць  подавались відомості до Прилуцького  міськрайонного   центру зайнятості, що підтверджується звітами  про зайнятість, у  яких  зазначено  про  вакантні  посади, які  можуть  зайняти   інваліди та довідкою з центру зайнятості.

Згідно  списку, наданому  на  додаток  до  звіту про  зайнятість  та  працевлаштування  інвалідів ,  фактично  у  відповідача  працювало 6 осіб, що  мають  інвалідність. Однак  не  всі  з  них  пропрацювали  повний  рік.

Відсутність на підприємстві робочих з числа інвалідів на протязі 2006 року, обумовлена тим, що протязі цього періоду Прилуцьким міськрайонним центром зайнятості безробітні з числа інвалідів бажання працювати у  відповідача не виявив, тому направлення на працевлаштування не видавались.

Виходячи з наданих відповідачем доказів до підприємства не можуть бути застосовані штрафні санкції, оскільки в 2006 році ним  вживались  заходи   по  працевлаштування  інвалідів.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.254, 185,186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                    С.М.Івченко