Постанова

від 04.10.2022 по справі 947/23840/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4150/22

Справа № 947/23840/19

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Зеніної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Юридичний департамент Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Одеська міська рада звернулась до Київського районного суду м. Одеси до ОСОБА_1 з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Юридичний департамент Одеської міської ради.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підставі п`яти постанов Київського районного суду м. Одеси, що постановлені судом в один день - 19 квітня 2007 року, отримали у власність за рішеннями суду земельні ділянки. В подальшому спірні ділянки неодноразово відчужувались за договором купівлі-продажу та дарування, у зв`язку з чим 07.10.2008 року за договором купівлі-продажу власником всіх спірних ділянок стала ОСОБА_4 .

За апеляційними скаргами заступника прокурора Одеської області вищевказані постанови Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року стосовно п`яти спірних земельних ділянках скасовано (постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року, від 03 листопада 2010 року, від 01 лютого 2011 року, від 16 березня 2011 року, від 24 травня 2012 року). На підставі вищезазначеного, прокуратурою Одеської області ініційовано звернення до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідними позовами про визнання недійсними договорів та витребування п`яти спірних земельних ділянок у ОСОБА_4 . Рішенням Київського районного суду від 26 травня 2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц у задоволенні позовної заяви прокуратури Одеської області відмовлено в повному обсязі. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц, що залишено в силі постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, задоволено апеляційну скаргу прокуратури Одеської області та задоволено позов прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27 травня 2008 року, що укладені між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; визнано недійсними державні акти на право власності на п`ять земельних ділянок, що були видані на ім`я ОСОБА_4 . Також вищевказаним рішенням суду витребувано у ОСОБА_4 п`ять спірних земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради.

Однак, у період часу між ухваленням рішення Київським районним судом м. Одеси від 26 травня 2014 року та рішення апеляційним судом Одеської області від 23 грудня 2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц, ОСОБА_4 здійснила відчуження п`яти земельних ділянок ОСОБА_1 шляхом укладання договорів купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року.

07 червня 2017 року прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовними заявами до ОСОБА_1 про витребування п`яти спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Рішеннями Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року у цивільних справах №520/6562/17, № 520/6560/17, № 520/6559/17, № 520/6561/17, № 520/6563/17 у задоволені позовних вимог прокуратури відмовлено з підстав відсутності предмету спору, оскільки в процесі розгляду справ відбулось об`єднання земельних ділянок за кадастровими номерами: 5110136900:45:008:0007, 5110136900:45:008:0006, 5110136900:45:008:0005 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2340 га, за кадастровим номером 5110136900:45:008:0032, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:008:0003 та 5110136900:45:008:0009 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та роз`яснено право позивачів на звернення до суду за захистом свої порушених прав з аналогічним позовом, але щодо об`єднаних земельних ділянок.

Таким чином, впродовж останніх десяти років як Одеською міською радою, так і іншими органами вживаються заходи щодо повернення у судовому порядку земельних ділянок комунальної власності, які вибули поза волею власника - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, у власність останньої, однак, третіми особами та теперішнім власником ОСОБА_1 проводяться дії, які унеможливлювали відновлення порушених прав. За таких обставин Одеська міська рада була вимушена звернутися до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року позов Одеської міської ради задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101.

Встановлено порядок виконання рішення суду, у разі набрання ним законної сили, у відповідності до якого рішення суду є підставою відповідним суб`єктам державної реєстрації прав для здійснення дії зі:

- проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради;

- проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 31 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради відмовити у повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено її розгляд з урахуванням надмірного навантаження суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду на 14-00 год. 12 квітня 2022 року.

02.12.2021 року від представника ОСОБА_12 адвоката Булавченка О.С., який здійснює повноваження згідно з ордером серії ЗР № 78887 від 29.11.2021 року (т. 6 а. с. 6), надійшло клопотання про пришвидшення розгляду справи (т. 6 а с. 4-5).

Будучи в розумінні ст. 128 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання на 14-00 год. 12 квітня 2022 року не з`явилися.

Від представника відповідача ОСОБА_12 адвоката Берназ-Ганєвої А.В., яка здійснює повноваження згідно з ордером серії ОД № 489458 від 24.09.2020 року (т. 4 а. с. 175), надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на військовий стан та зупинення провадження у справі на час введення на території України військового стану.

Від представника позивача Одеської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на введення на території України військового стану.

Колегією суддів Одеського апеляційного суду відкладено розгляд справи на 15-00 год. 04 жовтня 2022 року.

Будучи в розумінні ч.6 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання на 15-00 год. 04 жовтня 2022 року не з`явилися.

Представник позивача Одеської міської ради знову подав клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на введення на території України військового стану.

Інші учасники справи про причини не явки суду не повідомили.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів вважає, що будучи повідомленими належним чином про розгляд справи заздалегідь, сторони, терті особи та їхні представники не ініціювали у передбачений законом строк питання про безпосередню присутність при розгляді справи, не зазначили з урахуванням діючого в Україні з 24.02.2022 року військового стану, про поважні причини, які б унеможливлювали участь у справі в режимі відео конференції, не додали до приєднання до матеріалів справи ретельних письмових пояснень з викладенням обставин, на які на їхню думку апеляційному суду слід звернути додаткову увагу, не зазначили про наявність конкретних запитань, які підлягають з`ясуванню в апеляційному суді, і не обґрунтували неможливість з`ясування цих питань та оцінки цих обставин без їхньої присутності.

Оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності відповідача та його представника при таких обставинах не є порушенням прав відповідача та його представника щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі№361/8331/18.

Також колегія суддів враховує, що справа розглядається в судах з жовтня 2019 року, а в апеляційному суді з березня 2020 року.

За наведених обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які позивач посилався, обґрунтовуючи заявлені вимоги, та їх відповідності законодавству.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачаються наступні обставини:

I. Щодо земельної ділянки, площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0003.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року по адміністративнійсправі №2-а-454/2007 року визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

На підставі вказаної постанови 22 червня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_5 державний актсерії ЯЕ №112108 направо власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

24 липня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу КалінюкГ.О. було посвідчено договір дарування земельної ділянки, згідно п.1 якого вбачається, що ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_10 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Склад земель: 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га під будівлями, лісами таіншими угіддями, у межах згідно з планом.

На підставі вказаного договору дарування 01.10.2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_10 державний акт серії ЯЕ №669830 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Столовою Т.В. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_11 купив земельну ділянку площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0003.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 28 грудня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_11 державний акт серії ЯД № 786414 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

07 жовтня 2008року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу КуценкоВ.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0003.

27 січня 2009 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_4 державний акт серії ЯЖ №475395 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі №2-а-454/2007, постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 рокускасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки закрито. Прийнято по справі нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_5 про зобов`язання Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 відмовлено.

II. Стосовно земельної ділянки площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0009.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року по адміністративній справі №2-а-452/2007 року визнано за ОСОБА_10 право власності на земельну ділянку площею 1000кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_10 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

На підставі вказаної постанови 22 червня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_10 державний акт серії ЯЕ №112107 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

28 червня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. було посвідчено договір дарування земельної ділянки, згідно п.1 якого вбачається, що ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Склад земель: 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, у межах згідно з планом.

19.09.2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_5 державний акт серії ЯЕ №665490 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Столовою Т.В. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_11 купив земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_2 .

28 грудня 2007 року Одеським міським управлінням земельнихресурсів буловидано ОСОБА_11 державний актсерії ЯД№ 786411на правовласності наземельну ділянкуплощею 0,1000га,яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

07 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу КуценкоВ.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0009.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_4 державний акт серії ЯЖ №475394 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року по справі 2-а-452/2007, постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_10 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки закрито. В іншій частині прийнято по справі нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_10 відмовлено.

III. Стосовно земельної ділянки, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року по адміністративній справі №2-а-451/2007 року визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 780 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_3 . Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати Умненковій ОСОБА_13 і державнийакт направо власностіна земельнуділянку площею780кв.м.,яка знаходиться в АДРЕСА_3 .

На підставі вказаної постанови 26 червня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_6 державний акт на право власності серії ЯЕ №112111 на земельну ділянку площею 0,0780 га., яка знаходиться в АДРЕСА_3 та присвоєно кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

27 травня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно п.1 якого вбачається, що ОСОБА_6 продала,а ОСОБА_11 купив земельнуділянку площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 01.10.2008 року управлінням Держкомзему у місті Одесі було видано ОСОБА_11 державний акт серії ЯЖ №316307 на право власності на земельну ділянку площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

07 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу КуценкоВ.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,0780га, що розташована в АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року управлінням Держкомзему у місті Одесі було видано ОСОБА_4 державний акт серії ЯЖ № 475396 на право власності на земельну ділянку площею 0, 0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року по справі №2-а-451/2007, постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки та зобов`язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку закрито.

IV. Щодо земельної ділянки, площею 0,1000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року по адміністративній справі №2-а-450/2007 року визнано за ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_4 . Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_4 .

На підставі вказаної постанови 26 червня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_7 державний акт серії ЯЕ №112112 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

27 травня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ІллічовоюН.А. було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно п.1 якого вбачається, що ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_11 купив земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер №5110136900:45:008:0006.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу 01.10.2008 року управлінням Держкомзему у місті Одесі було видано ОСОБА_11 державний акт серії ЯЖ №316306 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

07 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу КуценкоВ.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_14 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер №5110136900:45:008:0006.

На підставі даного договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року управлінням Держкомзему у місті Одесі було видано ОСОБА_4 державнийакт серії ЯЖ № 475397 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року по справі №2-а-450/2007, постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовано. Постановлено по справі нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову ОСОБА_7 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки та зобов`язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку відмовлено.

V. Щодо земельної ділянки, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року за ОСОБА_8 визнано право власності на вільну земельну ділянку площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

На підставі зазначеного судового рішення 26.06.2007 року ОСОБА_8 було видано державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

У подальшому, 27.05.2008 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_8 відчужила зазначену ділянку ОСОБА_11

01 жовтня 2008 року Управлінням держкомзему у м. Одесі на ім`я ОСОБА_11 був виданий державний акт на земельну ділянку, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

Після цього ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу від 07.10.2008 року відчужено зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_4 , якою на підставі вказаної угоди отримано державний акт на право на земельну ділянку, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року вищезгадане судове рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2007 року скасовано, провадження у справі в частині визнання права на безоплатне придбання у власність земельної ділянки, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, - закрито, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Отже, станом на 05 червня 2013 року ОСОБА_4 на підставі державних актів від 27.01.2009 року належали на праві власності земельні ділянки:

- площею 0,0560 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий №5110136900:45:008:0007;

- площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий №5110136900:45:008:0006;

- площею 0,0780 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий №5110136900:45:008:0005;

- площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №5110136900:45:008:0003;

- площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №5110136900:45:008:0009.

05 червня 2013 року перший заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із позовами до ОСОБА_4 та просив ухвалити рішення, яким витребувати від ОСОБА_4 на користь Одеської міської ради вищевказані земельні ділянки.

Зазначені позови розглядались в рамках цивільної справи №520/7194/13-ц, за наслідком розгляду якої 26 травня 2014 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким у задоволенні зазначеного позову першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014року усправі №520/7194/13-ц, що залишено в силі постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, задоволено апеляційну скаргу прокуратури Одеської області та задоволено позов прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0560 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 від 27.05.2008 року.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0007, площею 0,0560 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , виданий 27.01.2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008 року).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 від 27.05.2008 року.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0006, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , виданий 27.01.2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008 року).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 від 27.05.2008 року.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0005, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , виданий 27.01.2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008 року).

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 від 24.07.2007 року.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0003, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виданий 27.01.2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008 року).

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 від 28.06.2007 року.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0009, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виданий 27.01.2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008 року).

Витребувано у ОСОБА_4 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради земельні ділянки:

- кадастровий №5110136900:45:008:0007, площею 0,0560 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- кадастровий №5110136900:45:008:0006, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- кадастровий №5110136900:45:008:0005, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- кадастровий №5110136900:45:008:0003, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- кадастровий №5110136900:45:008:0009, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили 29.03.2017 року.

Таким чином, даним судовим рішенням встановлено, що оскільки судові рішення, які стали підставою для набуття ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 права власності на земельні ділянки і отримання зазначеними особами державних актів про право власності на земельні ділянки, в порядку апеляційного розгляду скасовані й за результатами нового розгляду в справах за позовами:

- ОСОБА_5 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання права на безоплатне придбання у власність земельної ділянки та відмовлено в задоволенні позову про зобов`язання зареєструвати та видати державний акт на право власності на земельну ділянку;

- ОСОБА_6 закрито провадження в справі;

- ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовлено в задоволенні позовів,

то є підстави для висновку, що земельні ділянки вибули з володіння власника земельних ділянок - Одеської міської ради, не з її волі і остання має право витребувати їх від добросовісного набувача ОСОБА_4 за правилами статті 388 ЦК України.

Згідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи викладене та в розумінні частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014року та постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року по справі №520/7194/13-ц, при розгляді даної справи, яка переглядається в апеляційному порядку, не доказуються.

Встановивши зазначенівище обставини та врахувавши наведені норми процесуального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним власником земельних ділянок: кадастровий №5110136900:45:008:0007, площею 0,0560 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; кадастровий №5110136900:45:008:0006, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; кадастровий №5110136900:45:008:0005, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; кадастровий №5110136900:45:008:0003, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий №5110136900:45:008:0009, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є Одеська міська рада, поза волею якої ділянки вибули з власності, останнім власником яких на час встановлення обставин під час розгляду справи №520/7194/13-ц була ОСОБА_4 .

При цьому, судом, було вірно встановлено, що до ухвалення апеляційним судом Одеської області 23 грудня 2014 року рішення, яке залишено без змін постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, посправі № 520/7194/13-ц, 27 і 28 листопада 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були укладені договори купівлі-продажу, а саме:

- договір купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1781, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0009, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- договір купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1782, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 площею 0,0780 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0005, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- договір купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1780, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0003, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- договір купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1788, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 площею 0,0560 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- договір купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1787, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0006, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

07.06.2017 року заступник прокурора Одеської області, діючи в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовами до ОСОБА_1 про витребування вищевказаних земельних ділянок. (справи №520/6559/17; №520/6560/17; №520/6561/17; №520/6562/17; №520/6563/17).

Однак, 12 червня 2017 року за заявою ОСОБА_1 від 11.05.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованої в реєстрі за №800, було об`єднано земельні ділянки, а саме: земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0003; земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0009, в результаті чого утворилась одна земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2000 га, та було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2000 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0031, що в свою чергу підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5104604282017 від 12 червня 2017 року.

Також, 12 червня 2017 року за заявою ОСОБА_1 від 11.05.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованої в реєстрі за №797, було об`єднано земельні ділянки, а саме: земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0780 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0005; земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0006; земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0,0560 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, в результаті чого утворилась одна земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2340 га, та було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2340 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, що в свою чергу підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5104604012017 від 12 червня 2017 року.

Рішеннями Київського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2017 року по зазначеним цивільним справам було відмовлено у задоволенні позовів заступника прокурора Одеської області, яка діяла в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , через те, що спірних земельних ділянок під кадастровим номером: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003; не існує та роз`яснено право позивача на звернення до суду з аналогічним позовом щодо об`єднаних земельних ділянок.

Зазначені обставини щодо об`єднання вищевказаних п`яти земельних ділянок внаслідок чого були утворені дві: площею 0,2000 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0031, за адресою: АДРЕСА_2 , та площею 0,2340 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується вищевказаними заявами, наявними в матеріальних реєстраційних справ №1286545851101 та №1282812151101 стосовно зазначеного майна.

Відповідно матеріалів справи,право власності на земельну ділянку, площею 0,2000 га за кадастровим номером№5110136900:45:008:0031, за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за ОСОБА_1 22.06.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок, серія та номер:800, виданий 11.05.2017 року, видавник ОСОБА_15 ; витяг з Державного земельного кадастру, про земельну ділянку, серія та номер НВ-5104604282017, виданий 12.06.2017 року, видавник Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, номер запису про право власності 21128605, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1286545851101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №90678430 від 27.06.2017 року.

На зазначеній земельній ділянці, ОСОБА_1 було здійснено будівництво житлового будинку, загальною площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який 14 листопада 2017 року державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» було зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі технічного паспорту від 14.11.2017 року, виготовленого ПП «Проект»; декларації про готовність об`єкту до експлуатації, виданого 06.11.2017 року Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Одеської міської ради, за №ОД141173102071; що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №186987591 від 31.10.2019 року.

12 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 отримав в позику грошові кошти в сумі 2500000 гривень.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, тієї ж дати - 12 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрований в реєстрі за №791, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_3 належний йому на праві власності житловий будинок, загальною площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі зазначеного договору, в Державному реєстрі іпотек 14.04.2019 року було проведено державну реєстрацію іпотеки, за №311629888, та зареєстровано обтяження стовно предмета іпотеки, як заборона відчуження стовно житлового будинку, номер запису про обтяження №31163260.

Право власності на земельну ділянку, площею 0,2340 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_1 20.06.2017 року державним реєстратором Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок, серія та номер:797, виданий 11.05.2017 року, видавник ОСОБА_15 ; витяг з Державного земельного кадастру, про земельну ділянку, серія та номер НВ-5104604012017, виданий 12.06.2017 року, видавник Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, номер запису про право власності 21058722, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1282812151101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №90336956 від 22.06.2017 року.

Також з реєстраційної справи стосовно вказаної земельної ділянки, вбачається, що земельна ділянка, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0006, за рахунок якої було створено земельну ділянку з кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, ОСОБА_1 було передано в іпотеку ОСОБА_2 , за договором іпотеки від 28.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1789, за наслідком чого було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 14.04.2019 року відповідний запис №21060272, та встановлено заборону відчуження нерухомого майна за № 21060198.

На зазначеній вже об`єднаній земельній ділянці з кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, ОСОБА_1 було здійснено будівництво житлового будинку, загальною площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який 14 листопада 2017 року державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» було зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі технічного паспорту від 14.11.2017 року, виготовленого ПП «Проект»; декларації про готовність об`єкту до експлуатації, виданого 06.11.2017 року Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Одеської міської ради, за №ОД141173102058; що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №186937492 від 31.10.2019 року.

Тобто, отримавши у власність від ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003; які в свою чергу були витребувані від ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, як належного власника зазначених ділянок, ОСОБА_1 були здійснені дії з об`єднання ділянок, внаслідок чого утворені дві ділянки: площею, 0,2000 га, з кадастровим номером №5110136900:45:008:0031, за адресою: АДРЕСА_2 ; та площею 0,2340 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, за адресою: АДРЕСА_1 ; на яких останнім було здійснено будівництво двох житлових будинків, та передано майно в іпотеку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та витребуючи у ОСОБА_1 вищезазначені земельні ділянки, районний суд виходив з того, що оскільки останнім були придбані земельні ділянки в особи, від якої таке майно підлягало витребуванню, що є встановленим фактом, тому Одеська міська рада звернулась до суду з цим позовом про витребування саме у ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами №5110136900:45:008:0032 та №5110136900:45:008:0031, які були утворені внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003, та які в свою чергу вибули з власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради поза її волею.

Колегія суддів погоджується із таким висновком районного суду, оскільки даний висновок відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Правові підстави набуття права власності на земельну ділянку визначені положеннями Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на день ухвалення рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2007 року) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

За змістом частини 1 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній станом на червень 2007 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень місцевих рад.

Судовим розглядом справи встановлено, що спірні земельні ділянки, які розташовані в межах м.Одеси, які в подальшому були об`єднані, за наслідком чого утворені земельні ділянки з кадастровими номерами: №5110136900:45:008:0032 та №5110136900:45:008:0031, перебували у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради і вибули з її володіння внаслідок ухвалення п`яти постанов Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2007 року та видачі на підставі цього державних актів.

З досліджених судом першої інстанції та перевірених судом апеляційної інстанції доказів достовірно встановлено, що спірне майно вибуло з власності держави в особі територіальної громади м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада поза її волею, що встановлено постановою Верховного Суду України від 29.03.2017 року по справі №520/7194/13-ц, у зв`язку з чим ці обставини додатковому доказуванню не підлягають.

Вищевказаною постановою були скасовані правовстановлюючі документи на підставі яких ОСОБА_4 набула право власності на вказані земельні ділянки: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003, за наслідком чого останні були витребуванні з її володіння на користь позивача.

З урахуванням наведеного, обґрунтованим та доведеним є висновок районного суду про те, що ОСОБА_1 були придбані земельні ділянки: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003, які ним були об`єднані, за наслідком чого утворені дві ділянки з кадастровими номерами: №5110136900:45:008:0032 та №5110136900:45:008:0031, стосовно яких встановлено, що останні вибули з власності держави у незаконний спосіб, поза її волею, та в подальшому були відчужені особами, які не мали право на їх відчуження.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано те, що на час укладення договору купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_1 придбав зазначені ділянки, ОСОБА_4 була обізнана про наявне судове провадження щодо витребування з її володіння спірного майна.

Велика Палата Верховного Суду у п. 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Згідно з частиною 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

На підставівикладеного,оскільки судовірішення провизнання заособами прававласності наспірні п`ятьземельних ділянокв подальшомубули скасованій зарезультатами новогорозгляду всправах запозовами: ОСОБА_5 закрито провадженняв частиніпозовних вимогпро визнанняправа набезоплатне придбанняу власністьземельної ділянкита відмовленов задоволенніпозову прозобов`язання зареєструватита видатидержавний актна правовласності наземельну ділянку; ОСОБА_6 закрито провадженняв справі; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовлено взадоволенні позовів,за наслідкомчого буловстановлено,що земельніділянки вибулиз володіннявласника Одеськоїміської радине зїї волі,у зв`язкуз чимрішенням апеляційногосуду Одеськоїобласті від23.12.2014року такіділянки буливитребуванні віддобросовісного набувача ОСОБА_4 за правиламистатті 388 ЦК України, однак останньою були відчужені вказані ділянки до ухвалення відповідного рішення суду, про що суду не було відомо, на користь ОСОБА_1 , яким вони у свою чергу були об`єднані і замість 5-ти земельних ділянок створено дві ділянки, що призвело до неможливості виконати рішення суду від 23.12.2014 року, та з урахуванням того, що такі обставини не змінюють становища позивача Одеської міської ради, з права якої спірні ділянки вибули незаконно та поза волею, суд дійшовправильного висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність витребувати з власності ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами: 5110136900:45:008:0031 та 5110136900:45:008:0032.

Одним із заперечень ОСОБА_1 на позов та одним з доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 є те, що у даному випадку втручання держави не є пропорційним втручанням на мирне володіння його майном та на нього покладено надмірний тягар, є безпідставними з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, перевіряючи зазначені заперечення на відповідність усталеної практики Європейського суду з прав людини та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, дійшов обґрунтованого висновку, що таке втручання ґрунтується на національному законі, переслідує легітимну мету та відповідний захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.

Колегія погоджується з таким висновком суду, зауважуючи при цьому, що правомірність і підставність втручання держави у право мирного володіння спірним майном, вже розглядалось апеляційним судом Одеської області під час ухвалення 23.12.2014 року рішення суду за наслідком розгляду цивільної справи №520/7194/13-ц, яке залишено без змін постановою Верховного Суду України від 29.03.2017 року, яким в свою чергу вже спірне майно було витребувано у ОСОБА_4 на користь позивача, однак у зв`язку з черговим незаконним відчуженням спірного майна на користь відповідача, виконання вказаного рішення стало неможливим, що призвело до подальших дій позивача спрямованих на повернення спірного майна до власності територіальної громади міста Одеси, що в свою чергу спростовує довід апеляційної скарги про те, що апелянт та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Враховуючи вище встановлені у справах №520/7194/13-ц, №520/6562/17, №520/6560/17, №520/6561/17, №520/6563/17, №520/6559/17 обставини, висновки судів та наведені вище висновки щодо відсутності волі територіальної громади м. Одеси на вибуття з її володіння спірних земельних ділянок, які в свою чергу вже були витребувані на користь територіальної громади міста Одеси рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014 року, однак у зв`язку з відчуженням попереднім власником земельних ділянок до ухвалення рішення суду на користь відповідача, що призвело до не можливості виконання рішення суду, позивач знов був вимушений здійснювати дії з повернення спірного майна до комунальної власності, а тому суд обґрунтовано визнав, що вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок від кінцевого набувача у даному випадку є обґрунтованими.

Неспроможними є і твердження апелянта про покладення на нього надмірного тягаря.

Так, безпідставність доводів апелянта також підтверджується укладеними між ним та ОСОБА_4 договорами купівлі-продажу земельних ділянок у листопаді 2014 року, де в п. 3.2. кожного з цих договорів зазначено: «Продавець свідчить, що відчужувана земельна ділянка раніше нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, в оренду не передана, не передана в користування наймачам, під заставою (в тому числі податковою), забороною (арештом) не перебуває, шлюбний договір відносно неї не укладався, судового спору щодо неї, а також прав третіх осіб як в межах так і за межами України не має, як внесок до статутного фонду (капіталу) юридичних осіб не внесена, обов`язками щодо третіх осіб Продавець не зобов`язаний, що не застережених недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеної в цьому договорі земельної ділянки не має».

Крім того, п. 4.1. кожного з вищезазначеного договору також містить наступне: «Покупець земельної ділянки має право: у разі вилучення за рішенням суду земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до відчуження, має право вимагати від Продавця відшкодування завданих йому збитків, якщо він не знав або не міг знати про наявність таких підстав.».

Отже, з метою захисту своїх прав та інтересів, у разі їх порушення, ОСОБА_1 жодним чином не позбавлений права та можливості звернутись в подальшому до суду із позовом до попереднього власника про відшкодування збитків в порядку, передбаченому статтею 661 ЦК України, якою регламентовано, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Доводи апелянта про незастосування судом першої інстанції наслідків спливу строків позовної давності є неспроможними, виходячи з такого.

Так, згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За положенням ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Проте, з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

У разі скасування судового рішення, на підставі якого набуто право власності на майно, перебіг позовної давності починається з моменту скасування такого судового рішення.

Так, матеріалами справи встановлено, що постанови Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовані постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада, 13 грудня 2010 року, 01 лютого і16 березня 2011 року та 24 травня 2012 року.

Надалі, після вказаних постанов, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 05 червня 2013 року, а до ОСОБА_8 31 січня 2014 року.

Отже, з урахуванням перебігу позовної давності, який обчислюється для кожного з відповідачів окремо, залежно від дати прийняття відносно кожного з них вищевказаної постанови, суд дійшов вірного висновку, що позивач 05.06.2013 року та 31.01.2014 року звернувся до суду з відповідними позовами в межах трирічного строку позовної давності.

Крім того, Верховний Суд України під час ухвалення постанови від 29.03.2017 року дійшов висновку, що позивач не пропустив строку позовної давності з вимогами до ОСОБА_4 , оскільки в спірних правовідносинах такий строк обчислюється з дати прийняття постанов Одеським апеляційним адміністративним судом. Крім того, оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння власника Одеської міської ради не з їх волі, то наявні підстави для їх витребування в набувача ОСОБА_4 на підставі статті 388 ЦК України.

Після ухвалення Верховним Судом України постанови від 29.03.2017 року, позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 , до ухвалення рішення апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014 року, здійснила відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 , за наслідком чого вказане рішення апеляційного суду, залишене без змін постановою Верховного Суду України, стало не можливим до виконання, у зв`язку з чим позивач 07.06.2017 року звернувся до суду з позовами до ОСОБА_1 про витребування спірних п`яти земельних ділянок.

В подальшому під час розгляду судом цивільних справ №520/6559/17, №520/6560/17, №520/6561/17, №520/6562/17, №520/6563/17 до ОСОБА_1 про витребування спірних земельних ділянок, за позовами Одеської міської ради, з якими остання з урахуванням перебігу строків позовної давності звернулась в межах строку позовної давності, було встановлено, що ОСОБА_1 були об`єднані спірні земельні ділянки, внаслідок чого були утворені дві ділянки з кадастровими номерами: 5110136900:45:008:0032 та 5110136900:45:008:0031, за наслідком чого позивачеві 12.12.2017 року було відмовлено у задоволенні позову та роз`яснено право на звернення до суду з позовом стосовно новоутворених земельних ділянок, що стало приводом для звернення до суду з даним позовом, а саме 01.10.2019 року.

З урахуванням перебігу строку позовної давності, та тим, що позивачеві стало відомо про порушене право з боку ОСОБА_1 лише після ухвалення Верховним Судом України постанови від 29.03.2017 року, суд дійшов правильного висновку, що звернення до суду з цим позовом 01.10.2019 року, здійснено позивачем в межах трирічного строку позовної давності.

Отже, доводи та аргументи у апеляційній скарзі ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки не спростовують фактів незаконного вибуття земельних ділянок з комунальної власності.

Окрім того, безпідставними є і посилання апелянта на порушення судом першої інстанції процесуального права, а саме, що позовна заява ОМР не відповідала п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України. Зокрема, на думку апелянта, судом неправильна визначена сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви Одеською міською радою та який, на думку апелянта, повинен був вираховуватися із суми17119 607,00 гри.(сукупна вартість земельних ділянок за даними експертної грошової оцінки), тобто судовий збір повинен був складати256 794,10 грн.

На зазначені доводи апелянта, апеляційний суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2019 року відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви Одеської міської ради без руху (т. 2 а.с. 66-69), у якій відповідач зазначив, що загальна вартість земельних ділянок становить3005002,00 грн.Підставою для таких розрахунків для відповідача слугували результати оцінки, проведеної у листопаді 2014 року, інших земельних ділянок тобто інших об`єктів цивільних прав, що є необґрунтованим та безпідставним.

Матеріалами справи також встановлено, що 12.12.2019 року представником ОМР було подано письмові пояснення (заперечення проти клопотання про залишення заяви без руху та застосування строків позовної давності) (т. 3 а. с. 48-53), у яких позивачем детально було розписано розмір судового збору, сплачений ним при поданні позову та зауважено, що на день подачі позову неможливо було встановити точну ціну спірних земельних ділянок, оскільки на час розгляду справи, відповідач за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був власником земельних ділянок, а тому останній мав право звернутись до територіального органу Держгеокадастру чи/або ЦНАП задля отримання інформацій про нормативно грошову оцінку земельних ділянок.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Крім того, представником позивача було наголошено, шо предметом позову є інші земельні ділянки, а не ті щодо яких була проведена грошова оцінка та на час подання позову є такою, що втратила чинність.

З урахуванням наведеного, відповідач на час розгляду справи у суді першої інстанції, у тому числі і при подані ним клопотання 12.11.2019 року,не надав відповідних документів про грошову оцінку земельних ділянок, що є предметом позову у даній справі.

Відповідно до приписів ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позовувизначається вартістю майна.

Натомість, як встановлено матеріалами справи, представник Одеської міської ради, враховуючи приписи земельного законодавства України та з метою визначення дійсної вартості земельних ділянок, звернувся до Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Так, 13.12.2019 року за № 2514 представником ОМР було отримано Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:45:008:0032, адреса місця розташування: АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становила1558694,00 грн. ЗгідноВитягу № 2515 із технічної документації про нормативну грошову оцінки земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:45:008:0031, адреса місця розташування: АДРЕСА_2 , нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила1332 217,00 грн.

Отже, офіційно компетентним органом у встановленому законодавством порядку було визначено вартість земельних ділянок, яка в сукупності становила2890 911,00 грн. А тому розмір судового збору, який необхідно було сплатити за подання позову, був розрахований саме із суми 2890 911,00 грн. (враховуючи приписи ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -1,5 відсотка ціни позову,але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатнихосіб і не більше 350розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Тому, доводи апелянта відносно невірного встановлення судом розміру судового збору є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду по суті заявлених вимог.

При цьому, подаючи апеляційну скаргу апелянт сплатив судовий збір у розмірі 65 045,50 грн., тобто 150 відсотків ставки,що підлягала сплатіпри поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), а відтак Одеська міська рада сплатила судовий збір у розмірі, який був передбачений діючим законодавством та відповідно до ціни позову, яка була визначена у встановленому порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення апелянта належним чином про дату, час і місце судового засідання спростовуються матеріалами справи, оскільки на а.с. 188 т. 3 міститься заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_16 про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання, яке призначено на 31.01.2020 року через неознайомлення з письмовими поясненнями ОСОБА_3 .

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Юридичний департамент Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.10.2022 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова