Постанова

від 01.03.2023 по справі 947/23840/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 947/23840/19

провадження № 61-11634св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , юридичний департамент Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Мартинчука Владислава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 31 січня 2020 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , юридичного департаменту Одеської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовну заяву мотивувала тим, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підставі п`яти постанов Київського районного суду м. Одеси, які були постановлені судом в один день - 19 квітня 2007 року, отримали у власність за рішеннями суду земельні ділянки.

За апеляційними скаргами заступника прокурора Одеської області зазначені постанови Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року щодо п`яти спірних земельних ділянкок скасовані постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року, від 13 грудня 2010 року, від 01 лютого 2011 року, від 16 березня 2011 року, від 24 травня 2012 року.

На підставі наведеного прокуратура Одеської області ініціювала звернення до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідними позовами про визнання недійсними договорів та витребування п`яти спірних земельних ділянок у ОСОБА_4 .

Зазначила, що рішенням від 26 травня 2014 року Київський районний суд м. Одеси у цивільній справі № 520/7194/13-ц у задоволенні позовної заяви прокуратури Одеської області відмовив у повному обсязі.

Послалася на те, що рішенням від 23 грудня 2014 року Апеляційний суд Одеської області у цивільній справі № 520/7194/13-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, задовольнив апеляційну скаргу прокуратури Одеської області та задовольнив позов прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27 травня 2008 року, що укладені між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , визнав недійсними державні акти на право власності на п`ять земельних ділянок, що були видані на ім`я ОСОБА_11 , та витребував у ОСОБА_4 п`ять спірних земельних ділянок на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Проте, у період часу між ухваленням рішення Київським районним судом м. Одеси від 26 травня 2014 року та рішення Апеляційним судом Одеської області від 23 грудня 2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц, ОСОБА_4 відчужила п`ять земельних ділянок ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року.

Керувалася тим, що 07 червня 2017 року прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовними заявами до ОСОБА_1 про витребування п`яти спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Рішеннями від 12 грудня 2017 року Київський районний суд м. Одеси у цивільних справах № 520/6562/17, № 520/6560/17, № 520/6559/17, № 520/6561/17, № 520/6563/17 у задоволенні позовних вимог прокуратури відмовив за відсутністю предмета спору, оскільки під час розгляду справ відбулось об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:45:008:0007, 5110136900:45:008:0006, 5110136900:45:008:0005 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2340 га, з кадастровим номером 5110136900:45:008:0032 у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:008:0003 та 5110136900:45:008:0009 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, у АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, та роз`яснив позивачам право на звернення до суду за захистом свої порушених прав з аналогічним позовом, але щодо об`єднаних земельних ділянок.

Звернула увагу на те, що впродовж останніх десяти років Одеська міська рада, так як і інші органи державної влади вживали заходи для повернення у судовому порядку земельних ділянок комунальної власності, які вибули поза волею власника - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Проте треті особи та теперішній власник - ОСОБА_1 вчиняють дії, що унеможливлюють відновлення порушених прав.

Просила:

1. Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1282812151101;

2. Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, у АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1286545851101;

3. Встановити порядок виконання рішення суду, а саме, що це рішення суду є підставою для державної реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Ухвалою від 23 грудня 2019 року Київський районний суд м. Одеси залучив ОСОБА_4 як третю особу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 31 січня 2020 року Київський районний суд міста Одеси позов задовольнив.

Витребував у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,2340 га, у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1282812151101.

Витребував у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, у АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1286545851101.

Встановив порядок виконання рішення суду, за яким у разі набрання ним законної сили рішення суду є підставою відповідним суб`єктам державної реєстрації прав для здійснення дії з: проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2340 га, у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1282812151101, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради; проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, у АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1286545851101.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради 43 363,66 грн витрат судового збору за подання позовної заяви до суду і 960,50 грн витрат за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_1 придбав земельні ділянки (які надалі об`єднав, за наслідком чого утворені дві нові), стосовно яких встановлено, що останні вибули з власності держави у незаконний спосіб, поза її волею, та надалі відчужені особами, які не мали право на їх відчуження.

Керувався тим, що на час укладення договорів купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_1 придбав зазначені ділянки, ОСОБА_4 була обізнана про наявне судове провадження щодо витребування з її володіння спірного майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 24 вересня 2020 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та витребування земельних ділянок є обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою від 21 квітня 2021 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року скасував, передав справу № 947/23840/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що доводи апеляційної скарги про неповідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце судового засідання є надуманими, оскільки спростовані матеріалами справи.

Зазначив, що місцевий суд порушив норми процесуального права, оскільки суд ухвалив рішення в той же день, коли було призначено підготовче засідання, без повідомлення відповідача про призначення судового засідання щодо розгляду справи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 04 жовтня 2022 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що належним власником спірних земельних ділянок є Одеська міська рада, поза волею якої ділянки вибули з власності, останнім власником яких на час встановлення обставин під час розгляду справи № 520/7194/13-ц була ОСОБА_4

ОСОБА_1 придбав земельні ділянки в особи, від якої таке майно підлягало витребуванню, що є встановленим фактом, тому Одеська міська рада звернулась до суду з цим позовом про витребування саме у ОСОБА_1 земельних ділянок, які, у свою чергу, вибули з власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради поза її волею.

З урахуванням перебігу строку позовної давності та того, що позивачу стало відомо про порушене право з боку ОСОБА_1 лише після ухвалення Верховним Судом України постанови від 29 березня 2017 року, суд дійшов правильного висновку, що звернення до суду з цим позовом 01 жовтня 2019 року здійснено позивачем у межах трирічного строку позовної давності.

Зазначив, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неповідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання спростовуються матеріалами справи (у т. 3, а. с. 188 міститься заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_12 про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання, яке призначено на 31 січня 2020 року, через неознайомлення з письмовими поясненнями ОСОБА_3 ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року до Верховного Суду, адвокат Мартинчук В. В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Мартинчук В. В. в інтересах ОСОБА_1 зазначив:

застосування статті 388 ЦК України та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 372/4581/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 369/4858/16-ц, від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 520/7397/15-ц, від 28 липня 2020 року у справі № 369/11847/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 369/4636/16-ц;

застосування статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 522/23155/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 520/7397/15-ц, від 02 листопада 2022 року у справі № 522/22173/18;

застосування глави 19 розділу V Книги першої ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 09 червня 2022 року у справі № 522/387/17, від 24 січня 2022 року у справі № 5009/4987/12 (908/25/21);

застосування пункту 3 частини четвертої статті 265, підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 759/21540/14-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 524/9350/16-ц;

в ухваленні рішення суду першої інстанції брав участь суддя, якому заявлено відвід з обґрунтованих підстав (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України);

місцевий суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, під час розгляду справи по суті та ухвалення рішення (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України);

суди попередніх інстанцій не дослідили докази, надані заявником (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивував тим, що унаслідок задоволення позову відбулося втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції;

суди не врахували висновків щодо необхідності наявності законної мети втручання у право на мирне володіння майном у вигляді суспільного або публічного інтересу.

Зазначив, що відповідач використовує земельні ділянки за їх цільовим призначенням, що свідчить про фактичну відсутність публічного інтересу у їх витребуванні.

Вважає, що Одеська міська рада не довела наявність конкретної причини - суспільної проблеми, для вирішення якої необхідно витребувати майно, тобто відсутня законна мета для витребування.

Керувався тим, що наступні набувачі, зокрема ОСОБА_1 , мали законне право розраховувати на відповідний стан речей та правомірно очікували, що попередні власники мали право розпоряджатися земельними ділянками, а, отже, набувачі матимуть змогу мирно володіти відповідним майном.

Послався на те, що земельні ділянки, які є предметом спору, не належать до лісового фонду та не знаходилися на прибережних смугах водойм, а мають цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Вважає, що судовими рішеннями на ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Фактично заявник змушений відповідати за бездіяльність влади в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Зазначив, що ОСОБА_1 не міг знати про те, що спірні земельні ділянки вибули із володіння Одеської міської ради поза її волею, отже, не міг проявити розумну обачність.

У свою чергу, минулий власник набув земельні ділянки за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, тобто на підставі механізму, що має на меті підтвердження та гарантування від імені держави законності та дійсності правочину.

Послався на заяву про застосування позовної давності до позовних вимог Одеської міської ради у цивільній справі № 947/23840/19, яка подана до Київського районного суду м. Одеси одночасно із відзивом на позовну заяву Одеської міської ради.

Проте суди не застосували позовну давність до позову Одеської міської ради у справі № 947/23840/19 та не відмовили у задоволенні вимог Одеської міської ради.

Звернув увагу, що дії судді Калініченко Л. В. містять ознаки упередженості, має місце вибіркове застосування до Одеської міської ради норм права щодо зазначення ціни позову, обчислення ціни позову та сплати порівняно з позивачами в інших справах, які розглядала суддя Калініченко Л. В.

На думку заявника, ставлення до Одеської міської ради було більш м`яким за поблажливе, у зв`язку з чим Одеська міська рада опинилась у більш вигідному становищі.

Вважає, що ОСОБА_1 , як опонент Одеської міської ради, опинився у менш вигідному та менш сприятливому становищі.

Зазначив, що апеляційний суд умисно не надав мотивованої відповіді на аргументи ОСОБА_1 щодо неповідомлення його про судове засідання під час розгляду справи по суті у місцевому суді.

Керувався тим, що суд апеляційної інстанції не надав мотивованої оцінки кожному аргументу ОСОБА_1 .

У січні 2023 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Одеська міська рада просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили такі обставини.

Щодо земельної ділянки, площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях - 0,1000 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0003.

Постановою від 19 квітня 2007 року Київський районний суд м. Одеси у адміністративній справі № 2-а-454/2007 року визнав за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м у АДРЕСА_3 .

Зобов`язав Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м у АДРЕСА_3 .

На підставі цієї постанови 22 червня 2007 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_5 державний акт серії ЯЕ № 112108 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га у АДРЕСА_3 .

24 липня 2007 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г. О. посвідчив договір дарування земельної ділянки, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_9 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,1000 га у АДРЕСА_3 . Склад земель - 0,1000 га, в тому числі по угіддях - 0,1000 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, у межах згідно з планом.

На підставі цього договору дарування 01 жовтня 2007 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_9 державний акт серії ЯЕ № 669830 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га у АДРЕСА_3 .

26 листопада 2007 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Столова Т. В. посвідчила договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_10 купив земельну ділянку, площею 0,1000 га, зокрема по угіддях - 0,1000 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0003.

На підставі цього договору купівлі-продажу 28 грудня 2007 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_10 державний акт серії ЯД № 786414 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га у АДРЕСА_3 .

07 жовтня 2008 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко В. Д. посвідчив договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях - 0,1000 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0003.

27 січня 2009 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_4 державний акт серії ЯЖ № 475395 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га у АДРЕСА_3 .

Постановою від 13 грудня 2010 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 2-а-454/2007 постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасував.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки закрив.

Прийняв у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_5 про зобов`язання Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м у АДРЕСА_3 відмовив.

Стосовно земельної ділянки площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях - 0,1000 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0009.

Постановою від 19 квітня 2007 року Київський районний суд м. Одеси у адміністративній справі № 2-а-452/2007 року визнав за ОСОБА_9 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м у АДРЕСА_3 .

Зобов`язав Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_9 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м, яка знаходиться у АДРЕСА_3 .

На підставі зазначеної постанови 22 червня 2007 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_9 державний акт серії ЯЕ № 112107 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_3 .

28 червня 2007 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б. посвідчив договір дарування земельної ділянки, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_5 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,1000 га, в АДРЕСА_3 . Склад земель - 0,1000 га, в тому числі по угіддях - 0,1000 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, у межах згідно з планом.

19 вересня 2007 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_5 державний акт серії ЯЕ № 665490 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_3 .

26 листопада 2007 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Столова Т. В. посвідчила договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_10 купив земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_3 .

28 грудня 2007 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_10 державний акт серії ЯД № 786411 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_3 .

07 жовтня 2008 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко В. Д. посвідчив договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях - 0,1000 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0009.

На підставі цього договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_4 державний акт серії ЯЖ № 475394 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_3 .

Постановою від 03 листопада 2010 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 2-а-452/2007 постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасував.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_9 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки закрив.

У решті прийняв у справі нову постанову, якою у позові ОСОБА_9 відмовив.

Стосовно земельної ділянки площею 0,0780 га в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0005.

Постановою від 19 квітня 2007 року Київський районний суд м. Одеси у адміністративній справі № 2-а-451/2007 року визнав за ОСОБА_13 право власності на земельну ділянку площею 780 кв. м, яка знаходиться у АДРЕСА_5 .

Зобов`язав Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_13 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 780 кв. м, яка знаходиться у АДРЕСА_5 .

На підставі цієї постанови 26 червня 2007 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_13 державний акт на право власності серії ЯЕ № 112111 на земельну ділянку площею 0,0780 га, в АДРЕСА_5 та надало кадастровий номер 5110136900:45:008:0005.

27 травня 2008 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Іллічова Н. А. посвідчила договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_13 продала, а ОСОБА_10 купив земельну ділянку площею 0,0780 га у АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0005.

На підставі цього договору купівлі-продажу 01 жовтня 2008 року управління Держкомзему у місті Одесі видало ОСОБА_10 державний акт серії ЯЖ № 316307 на право власності на земельну ділянку площею 0,0780 га в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0005.

07 жовтня 2008 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко В. Д. посвідчив договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,0780 га в АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

На підставі цього договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року управління Держкомзему у місті Одесі видало ОСОБА_4 державний акт серії ЯЖ № 475396 на право власності на земельну ділянку площею 0, 0780 га в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0005.

Ухвалою від 01 лютого 2010 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 2-а-451/2007 постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасував.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_13 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки та зобов`язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку закрив.

Щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, яка знаходиться у АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0006.

Постановою від 19 квітня 2007 року Київський районний суд м. Одеси у адміністративній справі № 2-а-450/2007 року визнав за ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м у АДРЕСА_6 .

Зобов`язав Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м у АДРЕСА_6 .

На підставі цієї постанови 26 червня 2007 року Одеське міське управління земельних ресурсів видало ОСОБА_7 державний акт серії ЯЕ № 112112 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, в АДРЕСА_6 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

27 травня 2008 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Іллічова Н. А. посвідчила договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_10 купив земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0006.

На підставі цього договору купівлі-продажу 01 жовтня 2008 року управління Держкомзему у місті Одесі видало ОСОБА_10 державний акт серії ЯЖ № 316306 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0006.

07 жовтня 2008 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко В. Д. посвідчив договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_6 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

На підставі цього договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року управління Держкомзему у місті Одесі видало ОСОБА_4 державний акт серії ЯЖ № 475397 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_6 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

Постановою від 16 березня 2011 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 2-а-450/2007 постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасував.

Постановив у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки та зобов`язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку відмовив.

Щодо земельної ділянки площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

Постановою від 19 квітня 2007 року Київський районний суд м. Одеси за ОСОБА_14 визнав право власності на вільну земельну ділянку площею 0,056 га в АДРЕСА_2 .

На підставі цього судового рішення 26 червня 2007 року ОСОБА_14 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,056 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

Надалі, 27 травня 2008 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_14 відчужила зазначену ділянку ОСОБА_10

01 жовтня 2008 року Управління Держкомзему у місті Одесі видало на ім`я ОСОБА_10 державний акт на земельну ділянку площею 0,056 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу від 07 жовтня 2008 року відчужив цю земельну ділянку на користь ОСОБА_4 , яка на підставі цієї угоди отримала державний акт на право на земельну ділянку площею 0,056 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

Постановою від 24 травня 2012 року Одеський апеляційний адміністративний суд постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасував, провадження у справі в частині визнання права на безоплатне придбання у власність земельної ділянки площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, закрив.

У решті позову відмовив.

Станом на 05 червня 2013 року ОСОБА_4 на підставі державних актів від 27 січня 2009 року належали на праві власності земельні ділянки:

1. Площею 0,0560 га в АДРЕСА_7 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007;

2. Площею 0,1 га в АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0006;

3. Площею 0,0780 га в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0005;

4. Площею 0,1 га в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0003;

5. Площею 0,1 га в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0009.

05 червня 2013 року перший заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із позовами до ОСОБА_4 про витребування від ОСОБА_4 на користь Одеської міської ради зазначених земельних ділянок.

Ці позови розглядались у межах цивільної справи № 520/7194/13-ц, у якій рішенням від 26 травня 2014 року Київський районний суд м. Одеси у задоволенні вимог першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовив.

Рішенням від 23 грудня 2014 року Апеляційний суд Одеської області у справі № 520/7194/13-ц, залишеним у силі постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, задовольнив апеляційну скаргу прокуратури Одеської області та задовольнив позови прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0560 га в АДРЕСА_7 , укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 27 травня 2008 року.

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, площею 0,0560 га, в АДРЕСА_7 , виданий 27 січня 2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі державного акта - договір купівлі-продажу від 07 жовтня 2008 року).

Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га в АДРЕСА_6 , укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 27 травня 2008 року.

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:45:008:0006, площею 0,1 га в АДРЕСА_6 , виданий 27 січня 2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі державного акта - договір купівлі-продажу від 07 жовтня 2008 року).

Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0780 га в АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 27 травня 2008 року.

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:45:008:0005, площею 0,0780 га в АДРЕСА_5 , виданий 27 січня 2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі державного акта - договір купівлі-продажу від 07 жовтня 2008 року).

Визнав недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1 га в АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 24 липня 2007 року.

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:45:008:0003, площею 0,1 га, в АДРЕСА_3 , виданий 27 січня 2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі державного акта - договір купівлі-продажу від 07 жовтня 2008 року).

Визнав недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1 га в АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 28 червня 2007 року.

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:45:008:0009, площею 0,1 га, в АДРЕСА_3 , виданий 27 січня 2009 року на ім`я ОСОБА_4 (підстава для видачі державного акта - договір купівлі-продажу від 07 жовтня 2008 року).

Витребував у ОСОБА_4 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельні ділянки:

1. Кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, площею 0,0560 га, в АДРЕСА_7 ;

2. Кадастровий номер 5110136900:45:008:0006, площею 0,1 га, в АДРЕСА_6 ;

3. Кадастровий номер 5110136900:45:008:0005, площею 0,0780 га, в АДРЕСА_5 ;

4. Кадастровий номер 5110136900:45:008:0003, площею 0,1 га, в АДРЕСА_3 ;

5. Кадастровий номер 5110136900:45:008:0009, площею 0,1 га, в АДРЕСА_3 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили 29 березня 2017 року.

До ухвалення Апеляційним судом Одеської області 23 грудня 2014 року рішення, яке залишено без змін постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 520/7194/13-ц, 27 і 28 листопада 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договори купівлі-продажу, а саме:

1. Договір купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H. В., зареєстрований у реєстрі за № 1781, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняв у власність (купив), а також сплатив обумовлену цим договором суму продажу, земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0009, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

2. Договір купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H. В., зареєстрований у реєстрі за № 1782, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняв у власність (купив), а також сплатив обумовлену цим договором суму продажу, земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0780 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0005, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

3. Договір купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H. В., зареєстрований у реєстрі за № 1780, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняв у власність (купив), а також сплатив обумовлену цим договором суму продажу, земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0003, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

4. Договір купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H. В., зареєстрований у реєстрі за № 1788, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), ОСОБА_1 прийняв у власність (купив), а також сплатив обумовлену цим договором суму продажу, земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0560 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

5. Договір купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H. В., зареєстрований у реєстрі за № 1787, за умовами якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), ОСОБА_1 прийняв у власність (купив), а також сплатив обумовлену цим договором суму продажу, земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0006, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

07 червня 2017 року заступник прокурора Одеської області, діючи в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовами до ОСОБА_1 про витребування зазначених земельних ділянок (справи № № 520/6559/17, 520/6560/17, 520/6561/17, 520/6562/17, 520/6563/17).

12 червня 2017 року за заявою ОСОБА_1 від 11 травня 2017 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н. В., зареєстрованою у реєстрі за № 800, було об`єднано земельні ділянки, а саме: земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0003; земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0009, у результаті чого утворилась одна земельна ділянка у АДРЕСА_3 , загальною площею 0,2000 га, та було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2000 га, за кадастровим номером 5110136900:45:008:0031, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5104604282017 від 12 червня 2017 року.

12 червня 2017 року за заявою ОСОБА_1 від 11 травня 2017 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н. В., зареєстрованою у реєстрі за № 797, було об`єднано земельні ділянки, а саме: земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0780 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0005; земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0006; земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0,0560 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, в результаті чого утворилась одна земельна ділянка у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2340 га, та було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2340 га, за кадастровим номером 5110136900:45:008:0032, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5104604012017 від 12 червня 2017 року.

Рішеннями від 12 грудня 2017 року Київський районний суд м. Одеси у цих цивільних справах відмовив у задоволенні позовів заступника прокурора Одеської області, який діяв в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_1 через те, що спірних земельних ділянок під кадастровими номерами 5110136900:45:008:0009, 5110136900:45:008:0007, 5110136900:45:008:0006, 5110136900:45:008:0005, 5110136900:45:008:0003 не існує, та роз`яснив позивачеві право звернутися до суду з аналогічним позовом щодо об`єднаних земельних ділянок.

Ці обставини щодо об`єднання цих п`яти земельних ділянок внаслідок чого утворилися дві: земельна ділянка площею 0,2000 га за кадастровим номером 5110136900:45:008:0031 у АДРЕСА_3 , та земельна ділянка площею 0,2340 га за кадастровим номером 5110136900:45:008:0032 у АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , підтверджуються заявами, наявними в матеріалах реєстраційних справ № 1286545851101 та № 1282812151101 стосовно зазначеного майна.

22 червня 2017 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Божемовська Н. В. зареєструвала за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,2000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0031 у АДРЕСА_3 на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок, серія та номер 800, виданий 11 травня 2017 року, видавник - ОСОБА_15 ; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер НВ-5104604282017, виданий 12 червня 2017 року, видавник - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, номер запису про право власності 21128605, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1286545851101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 червня 2017 року за № 90678430.

На цій земельній ділянці ОСОБА_1 звів житловий будинок, загальною площею 40 кв. м, у АДРЕСА_3 .

14 листопада 2017 року державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» (далі - КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації») зареєстрував за ОСОБА_1 право власності на цей будинок на підставі технічного паспорту від 14 листопада 2017 року, виготовленого Приватним підприємством «Проект» (далі - ПП «Проект»), декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої 06 листопада 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за № ОД141173102071, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 жовтня 2019 року за № 186987591.

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти в сумі 2 500 000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_3 належний йому на праві власності житловий будинок, загальною площею 40 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі цього договору в Державному реєстрі іпотек 14 квітня 2019 року проведено державну реєстрацію іпотеки за № 311629888 та зареєстровано обтяження стосовно предмета іпотеки, як заборона відчуження житлового будинку, номер запису про обтяження 31163260.

20 червня 2017 року державний реєстратор Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області зареєстрував за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,2340 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0032 у АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок, серія та номер 797, виданий 11 травня 2017 року, видавник - ОСОБА_15 ; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер НВ-5104604012017, виданий 12 червня 2017 року, видавник - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, номер запису про право власності 21058722, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1282812151101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 червня 2017 року за № 90336956.

Також з реєстраційної справи щодо цієї земельної ділянки вбачається, що земельну ділянку, площею 0,1000 га, у АДРЕСА_6 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0006, за рахунок якої було створено земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:45:008:0032, ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором іпотеки від 28 листопада 2014 року, за наслідком чого зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 14 квітня 2019 року відповідний запис № 21060272 та встановлено заборону відчуження нерухомого майна за № 21060198.

На зазначеній об`єднаній земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:45:008:0032 ОСОБА_1 звів житловий будинок, загальною площею 40 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , право власності на який 14 листопада 2017 року державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» зареєстрував за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорта від 14 листопада 2017 року, виготовленого ПП «Проект», декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої 06 листопада 2017 року Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Одеської міської ради, за № ОД141173102058, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 жовтня 2019 року за № 186937492.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є:

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 придбав земельні ділянки в особи, від якої таке майно підлягало витребуванню, що є встановленим фактом, тому Одеська міська рада звернулась до суду з цим позовом про витребування саме у ОСОБА_1 земельних ділянок, які, у свою чергу, вибули з власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради поза її волею.

Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Частина п`ята статті 411 ЦПК України передбачає, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З огляду на пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Скасовуючи постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, щосуд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що доводи апеляційної скарги про неповідомлення ОСОБА_1 належним чином про дату, час і місце судового засідання є надуманими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Звернув увагу на те, що місцевий суд порушив норми процесуального права, оскільки ухвалив рішення в той же день, коли було призначено підготовче засідання, без повідомлення відповідача про призначення судового засідання щодо розгляду справи.

Під час нового апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції не вважав за необхідне врахувати висновки й міркування касаційного суду у розумінні статей 411, 417 ЦПК України.

Обмежився зазначенням про те, що доводи апеляційної скарги про неповідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце судового засідання спростовуються матеріалами справи (у т. 3, а. с. 188 міститься заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_12 про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання, яке призначено на 31 січня 2020 року через неознайомлення з письмовими поясненнями ОСОБА_3 ).

Верховний Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать матеріалам справи і не ґрунтуються на законі.

Так, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою висновки та вказівки суду касаційної інстанції про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки суд ухвалив рішення у той же день, коли було призначено підготовче засідання, без повідомлення відповідача про призначення судового засідання.

Із справи вбачається, що 31 січня 2020 року підготовче засідання було оголошено продовженим, за відсутності у засіданні відповідача та його представника, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення справи відмовлено, закрито стадію підготовчого засідання.

За клопотанням представника позивача про необхідність розпочати розгляд справи по суті суд розпочав розгляд справи та ухвалив рішення у справі (т. 3, а. с. 217-220).

При цьому відповідач був обізнаний стосовно проведення підготовчого судового засідання 31 січня 2020 року о 10 годині, однак про те, що в цей день справа буде розглядатися по суті, повідомлений не був.

Згідно з частиною першою статті 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Згідно з частиною другою статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення лише у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже, після закриття підготовчого судового засідання і призначення справи до судового розгляду сторона відповідача повинна була бути повідомлена про час і місце судового розгляду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Між тим місцевий суд цих вимог закону не дотримався і розглянув справу за відсутності належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою відповідача.

Апеляційний суд двічі залишив цю обставину поза увагою.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України неодноразово перебувало предметом перегляду Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 754/2105/21 (провадження № 61-8448св22) висловлено висновок про те, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу.

Невиконання (неналежне виконання) цього обов`язку судом призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України).

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Аналіз оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що апеляційний суд, на порушення статті 367 ЦПК України, не перевірив доводів апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача у місцевому суді та не надав відповіді на цей конкретний, доречний та важливий довід.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України визначає обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому зробив помилковий висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належним чином оцінити доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неналежне повідомлення про дату, час і місце проведення судового засідання в суді першої інстанції.

Оскільки постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із процесуальних підстав, доводи касаційної скарги по суті справи не переглядаються і не оцінюються.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду судами цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Мартинчука Владислава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк