Ухвала

від 20.10.2022 по справі 375/1834/17

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 375/1834/17 Провадження № 1-кп/358/59/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, матеріали кримінального провадження №1-кп/358/59/22, які надійшли до Богуславського районного суду Київської області 28 травня 2020 року з обвинувальним актом № 32016110000000024 від 31.05.2016, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 212 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 21 лютого 2022 року матеріали кримінального провадження №1-кп/358/59/22 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 212 КК України, прийнято до свого провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 під час проведення підготовчого судового засідання заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке мотивує тим, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32016110000000024 від 31.05.2016 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому підлягає поверненню з огляду на наступне.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32016110000000024 від 31.05.2016 має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та частину статті Кримінального кодексу України, а й точне її формулювання.

Так, захисник зазначає, що суб`єктом кримінального правопорушення передбаченого ст. 366 КК України є спеціальний суб`єкт - службова особа тоді як у формулюванні обвинувачення обвинувального акту відсутні відомості за якими критеріями ОСОБА_4 визначено службовою особою та якими повноваженнями та правами його наділено як службову особу. Також, при формулюванні обвинувачення в правовій кваліфікації дій обвинуваченого не зазначений один із елементів злочину - суб`єкт правопорушення, в даному випадку спеціальний суб`єкт - службова особа (арк.15, 18).

Крім того, стаття 366 КК України має наступну диспозицію: складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Стаття 212 КК України має наступні диспозиції: Частина 1: Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Частина 3: Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Разом з тим, формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті наступним чином: «Таким чином, ОСОБА_4 здійснив службове підроблення, за попередньою змовою групою осіб, шляхом складання завідомо неправдивих офіційних документів, тим самим скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України» (абз. 2 арк.15, тобто відсутня вказівка на суб`єкт злочину);

«Таким чином, ОСОБА_4 здійснив службове підроблення, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, тим сам тим скоїв злочин передбачений ч.1 ст. 366 КК України» (абз. арк. 18, тобто знову ж відсутня вказівка на суб`єкт злочину та кваліфікація дій обвинуваченого не відповідає диспозиції ч.1 ст. 366 КК України).

«Таким чином, директор ТОВ «Сетагро транс» ОСОБА_4 , шляхом незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість за серпень 2015 року на загальну суму 3 682 422,27 грн., що у 6 047 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та становить особливо великі розміри, тим самим вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України» (абз. 3 арк. 18, знову ж відсутня вказівка на суб`єкт злочину та кваліфікація дій обвинуваченого не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 212 КК України)

Зазначені порушення містяться і в абз. 4 арк. 18, що створює дезінформацію в питаннях сутності і характеру обвинувачення і порушує міжнародний стандарт, закріплений у п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.

Окрім того, захисник зазначає, що у вказаному обвинувальному акті як у фактичних обставинах кримінального правопорушення (абз. 2 арк. 5) так і у формулюванні обвинувачення (абз. 6 арк. 13) зазначено: «Крім того, за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 4201610000000194 від 04.04.2016 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, тобто у пособництві фіктивному підприємству (придбанні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Азіндор» з метою прикриття незаконно діяльності), до Ірпінського міського суду Київської області для розгляду по суті направлено клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України.

Разом з тим, ОСОБА_4 , будучи службовою особою підприємства, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, достовірно знаючи, що 01.08.2015 ОСОБА_7 не був призначений на посаду директора ТОВ «Азіндор», усвідомлюючи те, що ОСОБА_7 є підставною особою та номінальним директором ТОВ «Азіндор» ....»

Зазначення в обвинувальному акті найменування юридичної особи - ТОВ «Азіндор»- представнику якої - ОСОБА_7 - повідомлення про підозру не вручено, обвинувальний акт не складено у вказаному кримінальному проваджені (згідно реєстру кримінального провадження № 32016110000000024 від 31.05.2016 року), є неприпустимим, оскільки це прямо порушує право на захист як ОСОБА_7 так і ТОВ «Азіндор».

У відповідності до усталеної практики Верховного Суду України, у разі виділення матеріалів кримінального провадження стосовно інших співучасників кримінального правопорушення в окрему провадження, посилання в обвинуваченні на прізвища, посаду, найменування (назву) юридичної особи є неприпустимим.

Тому захисник вважає за необхідне зазначити про порушення презумпції невинуватості стороною обвинувачення при складанні даного обвинувального акту у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті, викладаючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурором в обвинуваченні, яке він вважає встановленим, як співучасника зазначено ТОВ «Азіндор», представник якого ОСОБА_7 не є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні та позбавлений права на особисту присутність при розгляді цього кримінального провадження, що свідчить про порушення його права на захист.

Окрім того, сторона обвинувачення кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.366 КК України - вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (абз. 8 арк. 13, абз 1 арк. 15) - при цьому, ними не тільки не встановлено особу, з якою попередньо змовився ОСОБА_4 , а й відсутні дані щодо наміру встановлення даної особи, так як згідно реєстру матеріалів, стосовно неї в межах кримінального провадження №32016110000000024 від 31.05.2016 матеріали в окреме провадження не виділені, що говорить про надуманість самого обвинувачення ОСОБА_4 та не бажання встановити істину у справі, а лише намір засудити за надуманими обвинуваченнями ОСОБА_4 .

Разом з тим, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №32016110000000024 від 31.05.2016, всупереч ч. 2 ст. 291 КПК України, зазначено: «Свою провину у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 не визнав» (абз. 2 арк.19)

Не визнання вини не входить до переліку обтяжуючих чи пом`якшуючих покарання обставин, визначених статтями 66- 67 КК України.

Крім того, згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_4 своїми діями заподіяв державі матеріальну шкоду, яка не відшкодована, проте жодних відомостей про потерпілого обвинувальний акт не містить. Отже, виходячи з позиції сторони обвинувачення та з норм кримінального процесуального кодексу, у даному кримінальному провадженні є потерпілий - юридична особа Головне управління ДПС у Київській області. Разом з тим в обвинувальному акті в порушення п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України відсутні відомості про потерпілого, якому, за твердженнями сторони обвинувачення, завдано матеріального збитку.

Таким чином, вищезазначені недоліки обвинувального акту у своїй сукупності є порушенням загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України та позбавляють суд можливості у підготовчому засіданні визначити межі обвинувачення та судового розгляду, що вказує про невідповідність обвинувального акту у кримінальному проваджені № 32016110000000024 від 31.05.2016 вимогам статті 291 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 висловив заперечення проти повернення обвинувального акту, в яких зазначив що формулювання обвинувачення, то це твердження прокурора про встановлені ним обставини справи, формулювання обвинувачення в тому числі і до службових осіб повинно доводитись стороною обвинувачення в суді шляхом подачі доказів. Тому прокурор вважає передчасним висловлювання сторони захисту щодо суб`єкта вказаного кримінального правопорушення, оскільки зі змісту обвинувального акту вбачається, що обвинувачений був керівником підприємства та службовою особою, що буде підтверджено шляхом подачі доказів. Також прокурор зазначив, що формулювання обвинувачення є зрозумілим та крім того прокурору у кримінальному провадженні надані повноваження на зміну обвинувачення в разі підтвердження будь-яких обставин в ході судового розгляду. Тому прокурор просив суд відмовити в задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки доводи останнього не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 висловили думку про те, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з підстав на які вказала захисник ОСОБА_6 в своєму клопотанні.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, а також вивчивши обвинувальний акт з додатками, приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього кодексу.

Таким чином суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності вимогам статті 291 КПК, для чого суд має встановити невідповідність такого обвинувального акту положенням цієї статті.

Оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то як наслідок для повернення обвинувального акту не може бути підставою будь-яка формальна його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити наявність реальних перешкод для призначення судового розгляду.

Суд зазначає, що питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті фактичним обставинам справи, про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення, вирішення питання про допустимість чи недопустимість доказів, не може бути предметом розгляду під час підготовчого судового провадження, оскільки на цій стадії судового провадження суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень слідчими та прокурором, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 291 КПК забороняється надання суду до початку судового розгляду інших документів, ніж обвинувальний акт та додатки до нього.

Також суд враховує, що за змістом пункту 5 частини другої статті 291 КПК України визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані, в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

До цього ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому обсязі, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.

Тому оцінка судом під час підготовчого судового провадження законності та обґрунтованості проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого чи прокурора виключно на підставі доводів однієї сторони порушить принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зміст якого за частинами 1, 2 статті 22 КПК полягає у самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом, та рівних прав сторін кримінального провадження на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом.

Згідно частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом враховується висновок у постанові Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №273/1053/17, за яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Таким чином питання щодо неналежного викладення, на думку сторони захисту, в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, то суд вважає його передчасним, з огляду на те, що оцінка викладених в обвинувальному акті обставин і їх відповідність формулі кваліфікації не вирішується на стадії підготовчого провадження і по суті є питанням доведеності вини, а оцінка зібраним і дослідженим доказам надається виключно за результатами розгляду кримінального провадження по суті при постановленні вироку суду.

Крім того, згідно положень частини першої статті 338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Зі змісту обвинувального акта, складеного у даному кримінальному провадженні, вбачається, що він складений у відповідності до вимог ст. 291КПК України та містить всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законом, повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, тому правові підстави для його повернення прокурору, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні.

Твердження захисника - адвоката ОСОБА_6 щодо неналежного викладу фактичних обставин справи, суд вважає передчасними та не може визнати підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки такі обставини є предметом судового розгляду.

Посилання адвоката на те, що в обвинувальному акті не вказано у формулюванні обвинувачення відомостей за якими критеріями ОСОБА_4 визначено службовою особою, та не вказано жодних відомостей про потерпілого, є обставинами, які можуть бути встановлені судом в судовому засіданні.

Крім того на стадії підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості перевірити, які процесуальні дії були проведенні та які процесуальні рішення були прийняті під час досудового розслідування кримінального провадження.

Враховуючи наведене, судом не встановлено допущення прокурором порушень вимог кримінального процесуального закону під час звернення до суду першої інстанції з обвинувальним актом, який є відповідним положенням ст. 291 КПК України за своєю формою та змістом, разом із долученими до нього додатками.

З огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до статті 291 КПК України, та підставу для повернення обвинувального акта прокурору, яка зазначена в пункті 3 частини третьої статті 314 КПК України, суд приходить до висновку, що вказані захисником ОСОБА_6 обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що в клопотанні сторони захисту не наведено такої невідповідності обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України, яка б перешкоджала призначенню його до судового розгляду. Тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 110, 291, 314 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному проваджені №32016110000000024 від 31.05.2016 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України - відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя ОСОБА_1