Постанова

від 27.10.2022 по справі 400/3933/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 400/3933/19

адміністративне провадження № К/9901/27492/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 400/3933/19

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Юженергобуд» до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя: Малих О. В.) від 18 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Федусик А. Г., Бойко А. В., Єщенко О. В.) від 23 вересня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року Приватне акціонерне товариство «Юженергобуд» (далі - ПАТ «Юженергобуд», позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник, контролюючий/податковий орган), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2019 року № 00004443307, № 00004453307, від 23 жовтня 2019 року № 00001280505, № 00001310505, № 0000130505 та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) від 22 жовтня 2019 року № 0000513307.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чинне податкове законодавство пов`язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Надані до перевірки податкові накладні оформлені у відповідності до приписів статті 201 ПК України, а тому останні мають всі необхідні обов`язкові реквізити, що визначені для податкової накладної та встановлені у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Позивач звертає увагу суду на те, що ним в повному обсязі з дотриманням всіх норм ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування, що підтверджується як документально так і в електронному вигляді. Всі звіти подаються в визначені законом терміни.

Крім того, станом на момент проведення перевірки, триває розгляд справи про банкрутство позивача та перебувала на стадії процедури розпорядження майном. Отже, діяв встановлений ухвалою господарського суду мораторій на задоволення вимог кредиторів не нарахування неустойки (штраф, пеня).

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, залишеним без зміна постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 28 лютого 2020 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

5. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 400/3933/19, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. 21 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

7. 11 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, вмотивоване правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 вересня 2021 року по справі № 905/2030/19, відповідно до якої вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

Окрім того, у вказаному клопотанні відповідач просить про заміну відповідача у справі № 400/3933/19 з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) на Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027).

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу податкового органу від 14 лютого 2019 року № 298 проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Юженергобуд», за результатами якої складно акт перевірки від 10 липня 2019 року № 977/14-29-14-10/04630809 із зазначенням встановлених порушень вимог ПК України.

10. Позивачем до ДФС було подане заперечення на акт перевірки від 10 липня 2019 року № 977/14-29-14-10/04630809 (від 07 серпня 2019 року вих. № 559-2019) щодо незгоди платника податку з висновками акту перевірки та додано первинні бухгалтерські документи платником податку за період 2017 рік 4 квартали 2018 року.

11. За результатами розгляду заперечення позивача, ДФС було направлено відповідь від 19 серпня 2019 року вих. №4495/10/14-29-14-10-11) щодо необхідності додаткового дослідження доданих до заперечення документів за перевіряємий період та призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Юженергобуд» відповідно до вимог підпункту 78.1.5, пункту 78.1 статті 78 ПК України.

12. У подальшому, у період з 11 вересня 2019 року по 24 вересня 2019 року посадовими особами ДПС проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Юженергобуд» за період діяльності з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2018 року, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 01 жовтня 2019 року № 51/14-29-05-05/04630809, висновками якого зафіксовано порушення:

- пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 62 147 247,00 грн.;

- пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 54 914 417,00 грн.;

- пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого зменшено значення рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2018 року на загальну суму 311 972,00 грн.;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, пункту 3.2 Порядку заповнення та подання податковим агентам Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, а саме: подання недостовірних відомостей до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (фора № 1ДФ) за 1 4 квартали 2017 року та 2, 3 квартали 2018 року;

- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого встановлено несплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 471 852,86 грн. та несвоєчасне перерахування податку з фізичних осіб на загальну суму 15 838 059,11 грн.;

- підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого встановлено неперерахування військового збору в сумі 60 183,28 грн. та несвоєчасне перерахування військового збору під час виплати доходів фізичним особам за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року на загальну суму 390 230,48 грн.;

- пункту 1 частини другої статті 6, частини п`ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, в результаті чого занижено єдиний внесок на додаткову базу, а саме: за січень 2015 року на суму 543,31 грн., за січень 2018 року на суму 11,28 грн., за березень 2018 року на суму 4,49 грн.; за січень 2017 року на суму 3952,01 грн., за лютий 2017 року на суму 31,43 грн., яке було самостійно відкориговано товариством у звіті за березень 2017 року;

- абз.1 частини сьомої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок, а саме за квітень 2011 року на суму 431,32 грн., за червень 2011 року на суму 47,29 грн., за січень 2018 року на суму 90,76 грн.;

- пункту 1 частини другої статті 6, частини п`ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з чим занижено єдиний внесок на податкову базу сум допомоги по тимчасовій непрацездатності та у зв`язку з вагітністю та пологами на загальну суму 573,89 грн., а саме: за жовтень 2015 року на суму 309,13 грн., за березень 2018 року на суму 218,68 грн., за квітень 2018 року на суму 46,08 грн.;

- абз. 2 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату єдиного внеску, який мав бути перерахований одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2018 року на суму 1084500,00 грн.;

- пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі Положення № 148), в результаті чого встановлено не оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства на загальну суму 490 502,38 грн..

13. На підставі акта перевірки, відповідачем оформлено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення:

- від 22 жовтня 2019 року № 00004443307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 5 471 852,86 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 739 578,40 грн. та пеню на суму 985 850,78 грн.;

- від 22 жовтня 2019 року № 00004453307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 60 183,28 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 284 757,13 грн.;

- від 23 жовтня 2019 року № 00001280505, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 054 816 грн. 1-й квартал 2016 року, 742 706,00 грн. 1-й квартал 2017 року;

- від 23 жовтня 2019 року № 00001310505, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 45 738 219,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 434 554,75 грн.;

- від 23 жовтня 2019 року № 0000130505, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 32 683 989,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 170 997,25 грн.

Крім того, рішенням про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) від 22 жовтня 2019 року № 0000513307 на позивача накладено штраф у розмірі 202 913,00 грн.

14. Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень та рішення і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що застосування штрафних санкції за порушення строків сплати податків і зборів до позивача є незаконним у зв`язку із порушенням справи про його банкрутство та прямою забороною протягом часу дії мораторію застосовувати до платника податків штрафи за порушення податкового законодавства у відповідності до норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2342-ХІІ в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року (далі - Закон № 2343-ХІІ).

16. Крім того, було зазначено, що ПАТ «Юженергобуд» підтвердило господарські відносини з контрагентами ТОВ «Трулайн» та ПП «Мірбакс» розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Фінансово-господарські операції мали реальних характер, що підтверджується належним чином складеною первинною документацією.

17. Також, судами зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність (навіть протиправні) своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податків або особами, які передують контрагенту позивача по ланцюгу постачання, тягнуть відповідальність та негативні наслідки виключно для вказаних особи, а не для позивача. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

18. Також, було зазначено, що підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів, як підстави для того, щоб перевірка була проведена виходячи з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу. У свою чергу висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку здійснюється на підставі аналізу даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності цих даних у первинних документах об`єктивним обставинам вчинення господарської операції.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 та пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

21. У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження відповідач звертає увагу на застосування судами норми права, зокрема, статті 44, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», без урахування висновків, висловлених Верховним Судом, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, у постановах від 28 травня 2020 року у справі № 826/15364/17, від 28 травня 2020 року у справі № 820/379/16.

22. Суди не звернули увагу, що перелічені документи з урахуванням доводів податкового органу та характеру спірних правовідносин не спростовують висновки податкової перевірки про безтоварність операцій, чим порушено статті 90 КАС України. Обов`язковою умовою для визнання документів доказом в адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 КАС України є їх достовірність, що також судами досліджено не було.

23. На недостовірність документів, наданих позивачем до матеріалів справи, вказують такі обставини: відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів, зафіксованих в первинних документах, наданих позивачем; неподання податкової звітності з ПДВ та/або невиконання податкового зобов`язання зі сплати ПДВ; невідповідність номенклатури поставок на користь позивача номенклатурі придбаних товарів (послуг) в податковій звітності постачальників у ланцюгу постачання або «обрив» ланцюга операцій з придбання послуг, кінцевим покупцем яких є позивач, а також наявність в матеріалах кримінальних проваджень оцінки контрагентів, як суб`єктів фіктивного підприємництва тощо.

24. Скаржник також наголошує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а отже операції по ланцюгу постачання

25. Указані факти судами попередніх інстанцій не були досліджені та проаналізовані, а також, не знайшли свого відображення в рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду.

26. Скаржник зазначає, що у вилучених документах (Протокол обшуку від 05 серпня 2016 року та Протокол обшуку від 17 січня 2017 року) містяться документи бухгалтерського обліку ПАТ «ЮЖЕНЕРГОБУД» за 2016 рік не в повному обсязі та не за всі періоди перевірки, про що зазначено перевіряючим в акті перевірки вилучених документів «Про відсутність документів» від 13 червня 2019 року № 745/14-29-14-10/04630909. Детальний опис вилучених документів відображений на сторінках 33 - 36 акта перевірки. З урахуванням цього, відповідач вважає, що доведено відсутність у вилучених під час проведення обшуків у ПАТ «ЮЖЕНЕРГОБУД» первинних бухгалтерських документів за 2016 рік в повному обсязі, які пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, дотриманням податкового та іншого законодавства.

27. Відповідач також зауважує, що на запит ГУ ДФС у Миколаївській області від 10 червня 2019 року № 4495/9/14-29-14-10-11 щодо надання для проведення перевірки копій документів, вилучених під час проведення обшуків у ПАТ «ЮЖЕНЕРГОБУД», ГУ СБУ України листом від 08 липня 2019 року № 6/5243 (вх.№8336/9 від 15 липня 2019 року) повідомлено, що у «Головному управлінні відсутні первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку та комп`ютерна техніка юридичних осіб, зазначених у запитах». А тому, вбачається наявність бухгалтерського обліку у платника податку та навмисне неподання документів до перевірки за 2016 рік.

28. Отже, скаржник, наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права відповідач посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

29. У цілому обґрунтування наведених підстав зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги та норм Податкового кодексу України з зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Розглянувши клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником та закриття провадження у справі, Суд вбачає підстави задовольнити клопотання частково.

31. Враховуючи положення статті 52 КАС України, якими встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, Суд дійшов висновку замінити Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) правонаступником - Головним управління Державної податкової служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027).

32. Разом з тим, Суд не може вважати обґрунтованими доводи податкового органу щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, з урахуванням наступного.

33. Питання правових наслідків зміни судової практики щодо визначення юрисдикції певних категорій юридичних спорів вже неодноразово вирішувалося Верховним Судом як на рівні касаційних судів, так і на рівні Великої Палати Верховного Суду.

34. Вирішуючи питання наявності підстав до скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень, ухвалених відповідно до існуючих на час їх ухвалення юрисдикційних правил і їх тлумачення, суди виходили з такого:

35. Статтею 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Отже, наведені положення абз. 2 частини першої статті 354 КАС України необхідно застосовувати із врахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

36. Згідно із статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

37. При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення ЄСПЛ є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень частини другої статті 3 КАС України.

38. У практиці ЄСПЛ проблема спорів щодо підсудності (юрисдикції) розглядається через декілька правових категорій, які мають враховуватися судом у кожному конкретному випадку, а саме «принцип правової впевненості», «легітимні сподівання» та «правовий пуризм».

39. Окрім того, питання правової визначеності й передбачуваності є невід`ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.

40. ЄСПЛ неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та при обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Проценко проти Росії», заява №13151/04, п.26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», зава №8269/02, п.38).

41. Крім того, ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та № 23654/08), у якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади.

42. Право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, є правом людини, якому кореспондує відповідний обов`язок держави. Складовою цього обов`язку є забезпечення незалежного, безстороннього суду, який створений та діє відповідно до закону. Саме держава повинна створити судову систему, яка здатна забезпечити право на справедливий суд.

43. Вищенаведені положення свідчать про те, що недотримання державою вимоги частини першої статті 6 Конвенції щодо права на справедливий розгляд справи «судом, встановленим законом», не може тлумачитися як таке, що вимагає скасування судового рішення і закриття провадження у справі, якщо порушено імперативні вимоги закону щодо юрисдикції суду.

44. Таким чином, якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для особи.

45. Відтак, скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд (постанова КАС ВС від 12 вересня 2019 року у справі № 826/6879/16).

46. Згодом такий підхід було підтримано ВП ВС у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

47. Таким чином, підстав до скасування судових рішень, ухвалених відповідно до існуючих на час їх ухвалення юрисдикційних правил і їх тлумачення, з мотивів порушення підсудності, суд касаційної інстанції не вбачає і вважає за необхідне розглянути касаційну скаргу по суті.

48. Отже, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

49. Щодо податкових повідомлень-рішень податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2019 року №00004443307, 00004453307, якими нараховано штрафні санкції за не нарахування, неутримання та/або не сплату податків (ПДФО та Військовий збір) платником податків, в тому числі податковим агентом та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) від 22 жовтня 2019 року № 0000513307.

50. Судами встановлено, що Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2003 року було порушено провадження у справі про банкрутство відносно ПАТ «Юженергобуд».

51. Постановою Одеського апеляційного господарського суд від 18 вересня 2007 року ухвалу господарського суду Миколаївської області від 09 липня 2007 року про припинення провадження по справі №14/169 на підставі пункту 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скасовано, справу № 14/169 направлено на розгляд Господарського суду Миколаївської області.

52. Ухвалою Господарського суду від 09 липня 2007 року справу № 14/169-НР судом прийнято до свого провадження.

53. Судами встановлено, що розгляд справи про банкрутство позивача триває й на момент розгляду цієї справи та перебуває на стадії процедури розпорядження майном на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13 вересня 2019 року у справі № 14/169- НР.

54. Розглядаючи вказану адміністративну справу в касаційному порядку Верховний Суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 826/3106/18.

55. Так, як вказано в наведеному судовому рішенні застосовані в цій справі правові норми, а саме статті 1 і 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, у їх системному зв`язку свідчать про те, що встановлена наведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).

56. При цьому мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

57. Висновок щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного відповідно до статті 12 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11.

58. Зокрема, за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у вказаній справі, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом (параграф 6.10).

59. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 4212-VI) не змінилося.

60. Передбачена частиною четвертою статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не може застосовуватися безстроково, оскільки це буде суперечити самому визначенню поняття мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеному у статті 1 цього Закону.

61. Доцільність такого застосування статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, полягає в тому, що саме поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведене в загальній частині Закону № 2343-ХІІ (статті 1 цього Закону), становить правову основу для застосування всіх інших норм цього Закону.

62. У зв`язку із зазначеним при застосуванні статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, обов`язковому врахуванню підлягає і стаття 1 цього Закону.

63. За такого правового регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

64. Такий правовий висновок сформульовано також Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07 серпня 2018 року № 0096781309 та у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року, справа № 2340/4223/18, адміністративне провадження № К/9901/6063/19.

65. Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

66. Отже, ураховуючи те, що штрафні санкції оскаржуваними у справі вимогами застосовано до позивача за несплату/несвоєчасну сплату ним грошового зобов`язання, що виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для визнання таких вимог в частині застосування штрафних санкцій протиправним та їх скасування.

67. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2019 року № 00004443307, №00004453307 та рішення від 22 жовтня 2019 року № 0000513307 в цій частині є правомірними, а відтак правові підстави для їх скасування відсутні.

68. Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, касаційна скарга у цій частині підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

69. Стосовно податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2019 року № 00001310505, № 00001280505 колегія суддів зазначає таке.

70. Судами встановлено, що за результатом проведеної перевірки податковим органом в акті зазначено, що станом на останній день перевірки первинні документи за 2016 рік не були надані до перевірки, в зв`язку з чим податковий орган дійшов висновку про заниження ПАТ «Юженергобуд» податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшено від`ємне значення з вказаного податку.

71. Згідно з пунктами 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

72. За приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

73. Порядок надання платниками податків документів визначено статтею 85 ПК України.

74. Відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

75. Верховний Суд неодноразово здійснював аналіз наведених норм, та за результатами аналізу, зокрема, у постановах від 19 березня 2021 року у справі № П/811/936/17, від 10 квітня 2020 у справі № 804/129/18, від 6 серпня 2019 року у справі № 2340/4818/18 сформовано такі правові висновки:

«… підтвердження платником податків первинними документами задекларованих показників податкового обліку під час проведення перевірки є обов`язковою умовою для визнання контролюючим органом таких показників як фактичних. Обов`язок платника податків зберігати первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі, перш за все, таких документів. Не надання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати контролюючому органу для проведення перевірки їх копії або забезпечити доступ до них. У такому випадку, в разі необхідності, терміни проведення перевірки, незалежно від того, чи вона розпочалася, переносяться до дати отримання копій витребуваних документів або забезпечення доступу до них.

Підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена, виходячи тільки з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.

Висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку здійснюється на підставі аналізу даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності цих даних у первинних документах об`єктивним обставинам вчинення господарської операції.».

76. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що з метою отримання копій документів та пояснень щодо взаємовідносин із контрагентами постачальниками/покупцями, відповідачем на адресу ПАТ «Юженергобуд» були направлені запити, у відповідь на які позивачем було частково надано копії запитуваних документів, зокрема по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Трулайн» та ПП «Мірбакс». При цьому, податковим органом неодноразово складались акти про часткове ненадання ПАТ «Юженергобуд» документів до перевірки (крім взаємовідносин ПАТ з ТОВ «Трулайн» та ПП «Мірбакс») від 19 вересня 2019 року № 66, від 20 вересня 2019 року № 20 та № 79 від 24 вересня 2019 року, зокрема і станом на час закінчення перевірки.

77. Разом з тим, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2016 року було надано дозвіл на обшук ПАТ «Юженергобуд».

78. З наявного в матеріалах справи протоколу обшуку від 05 серпня 2016 року вбачається, що на підприємстві було здійснено обшук та виїмку первинних бухгалтерських документів за період 2015 та 2016 року, а також вилучено всю комп`ютерну техніку, а саме: п.10 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово-господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 321 аркуші; п.17 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово-господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 25 аркушах; п. 18 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово-господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 25 аркуші; п. 21 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово-господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 290 аркушах; п. 22 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово-господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 364 аркушах; п. 23 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово-господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 21 аркуші; п. 24 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово-господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 18 аркушах; п.25 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документа стосовно фінансово - господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 121 аркуші; п. 26 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово - господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 99 аркушах; п. 21 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово-господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 70 аркушах; п. 59 Протоколу вилучено «Головна книга за 2016 рік» всього на 102 аркушах; п. 65 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться документи стосовно фінансово-господарського напрямку діяльності ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 162 аркушах; п. 66 69, 85, 86, 88 90 Протоколу вилучено системні блоки комп`ютерів; п. 72 Протоколу вилучено паперову папку у якій містяться договори між ПАТ «Юженергобуд» та іншими підприємства всього на 132 аркушах; п. 77 Протоколу вилучена папка, в якій містяться документи стосовно фінансового-господарської діяльності напрямку ПАТ «Юженергобуд» та інших підприємств всього на 60 аркушах; п. 78 Протоколу вилучена папка, в якій містяться рахунки на оплату по замовленням ПАТ «Юженергобуд» всього на 270 аркушах; п. 80 Протоколу вилучена папка, в якій містяться договори ПАТ «Юженергобуд» та іншими підприємствами, всього на 127 аркушах; п. 81 Протоколу вилучена папка, в якій містяться документи щодо господарських відносин між ПАТ «Юженергобуд» та іншими підприємствами, всього на 91 аркушах.

79. Пізніше, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 січня 2017 року надано дозвіл на проведення обшуку в адміністративній будівлі ПАТ «Юженергобуд» за адресою м. Южноукраїнськ, промислова зона, з метою відшукання та вилучення первинних документів ПАТ «Юженергобуд».

80. Відповідно протоколу обшуку від 17 січня 2017 року слідчим ОСВ СУ ФРГУ ДФС у Миколаївській області було вилучено: п. 5 протоколу договір поставки № 44 від 03 листопада 2016 року між ТОВ «Грун Буд. Лайн» та ПАТ «Юженергобуд»; п. 6 протоколу договір поставки № 56 від 02 листопада 2016 року між ТОВ «Союз Прайд» та ПАТ «Юженергобуд»; п. 17 23, 25 27, 29 30 протоколу копії первинних документів та статутних документів з контрагентами за 4 квартал 2016 року; п. 34 протоколу договір № 8/10 від 17.10.2016 року із додатками на 20 аркушах; п. 44 51 протоколу первинні документи за грудень 2016 року з контрагентами; п. 58 протоколу папка рах. 631/2 листопад на 186 аркушах; п. 59 протоколу папка рах. 631/2 грудень на 142 аркушах; п. 64 протоколу папка рах. 631/2 жовтень; п. 65 протоколу файл з приймальними актами на 48 аркушах; п. 67 протоколу папку на 121 аркушах; п. 69 протоколу папку на 31 аркушах; п.71 протоколу вилучено папку на 158 аркушах; п. 72 протоколу папку на 120 аркушах; п. 73 протоколу папку на 160 аркушах звіти; п. 74 протоколу папку на 158 аркушах; п. 75 протоколу папку на 487 аркушах; п. 76 протоколу папку з документами на 654 аркушах; п. 77 протоколу папку з документами на 184 аркушах (бризкальні басейни); п. 78 протоколу папку калькуляцій вартості експлуатації автотранспорта та механізмів на 158 аркушах; п. 79 протоколу підтвердження розрахунків на 2015-2016 рік на 256 аркушах; п. 56, 57, 66 системний блок, флеш-носій та диск.

81. Крім того, з вказаного протоколу вбачається, що у позивача було вилучено також документацію стосовно господарських взаємовідносин між ПАТ «Юженергобуд» та ТОВ «Віваро», ПП «Омега-мітал», ТОВ «Транс експерт», ТОВ «Дорнес», ТОВ «Торгова група Олімпік», тобто стосовно тих контрагентів, по яким податковим органом зазначено про ненадання позивачем первинної документації при проведенні перевірки.

82. При цьому, в ході розгляду справи представник відповідача не заперечував того, що при проведенні перевірки ДФС було достовірно відомо про вилучення правоохоронними органами первинної документації у позивача, а також того, що як на момент здійснення перевірки, так і на момент розгляду цієї справи у суді, вказані первинні документи не були повернуті до позивача.

83. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно листа ДФС від 10 червня 2019 року 4495/9/14-29-14-10-11, направленого до Головного слідчого управління Служби Безпеки України, податковий орган на виконання вимог пункту 85.9 статті 85 ПК України просив надати для проведення перевірки контролюючому органу копії вилучених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів та комп`ютерної бази даних за вилучений період, зокрема, але не виключно з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 року.

84. ДФС зазначила, що в зв`язку із наявністю інформації, яка може свідчити про порушення вимог податкового та іншого законодавства платника податку, а саме серед постачальників 1-го ланцюга за 2016 рік встановлено суб`єкти господарювання з ознаками «сумнівності», найбільші з яких: TOB "ВІКАНТ", ТОВ ПТК "ПРОМТЕХСЕРВІС", ТОВ "СОЮЗ-ПРАЙД, TOB "ГРІН БУД ЛАЙН", ТОВ "АРФІН БУД ЛТД, ТОВ "ПЕРИПРОТЕКТ", ТОВ «ОМЕГА МІТАЛ СТРОЙ», ТОВ "БРІСК-ТОРГ" (ТОВ Донмарсервіс), та просила надати копії первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, засвідчених печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних органів та надати доступ до комп`ютерної бази даних по зазначеним контрагентам.

85. У відповідь на вказаний лист Головне слідче управління Служби Безпеки України листом від 08 липня 2019 року № 6/5243 (стор. 40, том 3) повідомило ДФС, що у Головному слідчому управлінні Служби Безпеки України відсутні первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку та комп`ютерна техніка юридичних осіб, зазначених у вищевказаному листі.

86. Роблячи висновки у справі, що переглядається у межах цього касаційного провадження, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не може вважатись в розумінні ПК України відсутністю документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена виходячи з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.

87. При цьому, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положеннями статті 83 ПК України якою передбачено перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, та з урахуванням не надання відповідної первинної документації (що підтверджується сторонами), як позивачем податковому органу, так Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України на відповідний запит, в зв`язку з її вилученням правоохоронними органами, дійшли висновку про те, що у відповідача були відсутні правові та фактичні підстави і можливості (в частині правовідносин позивача з контрагентами, документація по яким була вилучена), як для висновків про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення від`ємного значення з вказаного податку, так і збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування по ньому штрафних санкцій.

88. Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій не можуть вважатися такими, що зроблені на підставі повного, безпосереднього, всебічного, та об`єктивного дослідження доказів та належного аналізу встановлених обставин у межах спірних правовідносин сторін.

89. Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідач посилався на те, що у вилучених документах під час обшуку містяться документи бухгалтерського обліку позивача за 2016 рік не в повному обсязі та не за всі періоди перевірки. Відповідач неодноразово звертав увагу суду на те, що вказане зазначено перевіряючим в акті перевірки вилучених документів «Про відсутність документів» від 13 червня 2019 року № 745/14-29-14-10/04630909, а також детальний опис вилучених документів відображений на сторінках 33 - 36 акта перевірки. Позивачу неодноразово пропонувалось надати первинні документи, на підтвердження здійснених змін у власному податковому обліку, дані бухгалтерського обліку. Про ненадання таких документів на перевірку відповідачем складались відповідні акти. У відповідь на вказані запити позивач листами посилався тільки на факт вилучення таких документів під час обшуку згідно з протоколом обшуку.

90. Вказані доводи відповідача не знайшли свого відображення у судових рішеннях та не були оцінені судами. Тоді як відповідач вкотре звертав увагу судів, що вилучені під час обшуку документи є лише невеликою частиною тих, з посиланням на які позивач здійснив зміни у власному податковому обліку.

91. При цьому, суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції обмежилися лише формальним відтворенням переліку вилучених документів зі змісту протоколів обшуку, без детального описку. Водночас, судами попередніх інстанцій не констатовано неможливість встановити чіткий перелік усіх вилучених у позивача документів.

92. Отже, судами обох інстанції помилково не враховано, що обставини щодо встановлення того, чи вилучені у позивача згідно з протоколами обшуку всі документи, доступ до яких працівники відповідача отримали від правоохоронних органів, є такими, що підтверджують або спростовують дані бухгалтерського та податкового обліку позивача протягом охопленого перевіркою періоду, так як входять до процесу доказування при вирішенні питання про правомірність посилання як відповідача на норми пункту 44.6 статті 44 ПК України як підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і позивача щодо вилучення відповідних документів як підстави їх відсутності на час перевірки.

93. Отже, обставини, які згідно з актом перевірки стали підставою для висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при веденні податкового обліку, не можуть вважатися встановленими.

94. Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

95. Разом із тим, слід також звернути увагу на те, що позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, серед іншого, наголошував на порушенні контролюючим органом процедури проведення податкової перевірки, з огляду на вилучення правоохоронними органами первинних документів, проте суди попередніх інстанцій на вказане не звернули увагу та не надали відповідної оцінки. (стор. 16-17 позову у томі 1)

96. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до передчасного висновку щодо протиправності та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2019 року № 00001310505, № 00001280505, а відтак у відповідності до статті 353 КАС України ухвалені у справі судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

97. Щодо податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2019 року № 0000130505, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

98. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (тут та надалі, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

99. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

100. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

101. У силу норм пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

102. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

103. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

104. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

105. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

106. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

107. За змістом частин першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

108. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

109. Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

110. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

111. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

112. Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

113. У спірних правовідносинах податковий орган висновками у акті перевірки поставив під сумнів факт реальності господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ «Трулайн», ПП «Мірсбакс».

114. У ході розгляду справи судами встановлено, що 09 січня 2017 року між позивачем та ТОВ «Трулайн» було укладено договір поставки № 01-17, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Трулайн») зобов`язується поставити і передати у власність покупцю (ПАТ «Юженергобуд») товар (арматура 10 A3), а покупець прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

115. Пізніше, 16 січня 2017 року між позивачем та ПП «Мірсбакс» було укладено договір поставки № 19-07, відповідно до умов якого постачальник (ПП «Мірсбакс») зобов`язувався поставити у власність покупця (ПАТ «Юженергобуд») продукцію, асортимент, кількість та ціна якої визначаються у Специфікаціях, а покупець прийняти поставлений товар та оплатити його на умовах та в порядку, визначених даним договором та Специфікаціями.

116. На підтвердження реальності вказаних договорів (отримання товару від продавців покупцю), позивачем надано приймальні акти № 148 за лютий 2017 року та № 632 від 03 травня 2017 року, видаткові накладні № 2401001 від 24 січня 2017 року на суму 1559520,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 259920,00 грн. та від 03 травня 2017 року № 2 на суму 1026000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 171000,00 грн., факт оплати за поставлений товар підтверджується рахунком на оплату № СЧ-03 від 09 січня 2017 року на суму 1559520,00 грн., а також відповідними платіжними дорученнями 47 від 23 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., № 46 від 23 січня 2017 року на суму 143640,00 грн., № 45 від 23 січня 2017 року на суму 143640,00 грн., № 44 від 23 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., № 43 від 23 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., № 42 від 23 січня 2017 року на суму 143640,00 грн., № 41 від 23 січня 2017 року на суму 143640,00 грн., № 52 від 24 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., № 53 від 24 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., № 54 від 24 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., № 55 від 24 січня 2017 року на суму 84960,00 грн., № 215 від 20 лютого 2017 року на суму 338580,00 грн., № 216 від 20 лютого 2017 року на суму 379620,00 грн., № 547 від 07 квітня 2017 року на суму 307800,00 грн., податкові накладні № 3 від 23 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 25000,00 грн., № 4 від 23 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 25000,00 грн.,№ 5 від 23 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 25000,00 грн.,№ 6 від 23 січня 2017 року на суму 143640,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 23940,00 грн., № 7 від 23 січня 2017 року на суму 143640,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 23940,00, грн., № 8 від 23 січня 2017 року на суму 143640,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 23940,00 грн., № 9 від 23 січня 2017 року на суму 143640,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 23940,00 грн., № 10 від 24 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 25000,00 грн., № 11 від 24 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 25000,00 грн., № 12 від 24 січня 2017 року на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 25000,00 грн., № 13 від 24 січня 2017 року на суму 84 960,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 14160,00 грн., № 13 від 07 квітня 2017 року на суму 307800,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 51300,00 грн., № 7 від 20 лютого 2017 року на суму 338580,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 56430,00 грн., № 6 від 20 лютого 2017 року на суму 379620,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 63270,00 грн., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

117. Крім того, про наявність комерційної мети у вказаних господарських відносинах свідчать відносини позивача та ДП НАЕК «Енергоатом» в особі Южно-Української АЕС.

118. Так, 08 травня 2017 року між позивачем та ДП НАЕК «Енергоатом» в особі Южно-Української АЕС було укладено договір № 144-2007 «Реконструкція системи технічного водопостачання. Робота блоків 1…3 на Ташлицькому водосховищі та бризгальних басейнів».

119. До даного договору зазначеними підприємствами укладено додаткову угоду № 10 від 15 травня 2017 року, в рамках якої здійснювалися будівельно-монтажні роботи бризгальних басейнів, для виконання яких позивачем було придбано арматуру 10 A3 у контрагента ТОВ «Трулайн».

120. Факт використання придбаного товару підтверджується відповідними первинними документами: актом приймання виконаних робіт № 43 за травень 2017 року, договірною ціною до додаткової угоди № 10, звітом про витрати основних матеріалів у співвідношення з виробничими нормами за травень 2017 року.

121. Також, судами встановлено, що отриманий від ПП «Мірсбакс» товар в подальшому був реалізований позивачем ДП НАЕК «Енергоатом» в особі Южно-Української АЕС в рамках виконання умов договору від 08 травня 2017 року № 144-2007 «Реконструкція системи технічного водопостачання. Робота блоків 1…3 на Ташлицькому водосховищі та бризгальних басейнів».

122. Так, 15 березня 2017 року було укладено додаткову угоду № 10, в рамках якої здійснювалися будівельно-монтажні роботи бризгальних басейнів, на які й було придбано арматуру 10 A3 у контрагента ПП «Мірбакс». Факт використання придбаного товару підтверджується відповідними первинними документами: актом приймання виконаних робіт № 43 за травень 2017 року, договірною ціною на будівництво, звітом про витрати основних матеріалів у співвідношення с виробничими нормами за травень 2017 року.

123. Виходячи зі специфіки та умов укладених між позивачем та контрагентами правочинів, предметів господарських операцій, суди визнали, що надані позивачем документи в їх сукупності повною мірою підтверджують фактичне виконання таких господарських операцій. В наданих позивачем первинних документах, за висновком судів, визначено суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання товару та використання їх для безпосередньої господарської діяльності підприємства, й доказів щодо неправильного відображення позивачем вказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

124. При цьому, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, судами належним чином не з`ясовано обставин, які мають значення для висновку щодо правомірності чи неправомірності відображення позивачем в податковому обліку наслідків операцій із зазначеними вище суб`єктами, та входять до предмету доказування для цілей вирішення цієї справи.

125. Так, в ході судового розгляду відповідач наполягав на тому, що у контрагентів позивача була відсутня об`єктивна можливість поставити відповідні товари силу браку основних фондів, матеріально-технічних та трудових ресурсів. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки таким доводам податкового органу, як і не перевірено чи здійснення відповідних поставок потребувало значні обсяги відповідних ресурсів, як і не перевірено наявності у контрагентів позивача об`єктивної можливості вчинити відповідні операції, в силу відсутності задекларованих матеріальних та трудових ресурсів.

126. Окрім того, що суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції не надали правової оцінки доводам податкового органу про те, що спірні контрагенти не могли здійснювати постачання відповідної продукції (арматури у великій кількості), у зв`язку з не підтвердженням факту придбання цих товарів по ланцюгу постачання.

127. Варто зазначити, що поставка товарів за звичаями ділового обороту потребує виконання, зокрема, таких операцій як їх транспортування та зберігання, однак під час судового розгляду таким обставинам суди попередніх інстанцій оцінки не надавали, тобто судами не перевірено яким чином відбувалось транспортування відповідних товарів до позивача та де зберігалось і якими доказами вказані обставини підтверджуються.

128. При цьому, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, взагалі не звернути увагу та не надали оцінки доводам відповідача, які були зазначені у акті перевірки, відзиві на позовну заяву, апеляційній та касаційній скарзі, щодо наявності кримінальних проваджень.

129. Суд звертає увагу, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.

130. Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

131. Отже, у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та принципу рівності сторін в судовому процесі суди не надали оцінки всім доводам відповідача щодо безтоварності операцій позивача з вище вказаними контрагентами.

132. Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач. Доводи контролюючого органу були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.

133. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що придбання активів (тобто товару) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

134. Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

135. Згідно з підпунктом 14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

136. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

137. Така позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

138. Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

139. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

140. Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

141. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не перевірили чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції постачання товарів контрагентами позивачу.

142. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

143. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до передчасного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2019 року № 0000130505 та наявність підстав для його скасування в частині господарських правовідносин позивача з ПП «Мірсбакс» та ТОВ «Трулайн».

144. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

145. Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

146. Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді визначення податкового зобов`язання, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень у вигляді оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

147. Наведене свідчить про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в силу норм процесуального закону є підставою для скасування рішень та направлення справи на новий розгляд.

148. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

149. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

150. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

151. Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

152. Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню в частині що стосується податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2019 року № 00001310505, № 00001280505, № 0000130505 та направленню у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

153. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволені клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про закриття провадження у справі.

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року в частині що стосується податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2019 року № 00001310505, № 00001280505, № 0000130505 скасувати, та справу № 400/3933/19 у цій частині направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

У іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, що стосується податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2019 року № 00004443307, 00004453307 та рішення від 22 жовтня 2019 року № 0000513307 скасувати, та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов