Ухвала

від 06.11.2020 по справі 400/3933/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2020 року

Київ

справа №400/3933/19

адміністративне провадження №К/9901/27492/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 400/3933/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Юженергобуд до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Приватне акціонерне товариство Юженергобуд звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2019 року № 00004443307, № 00004453307, від 23 жовтня 2019 року № 00001280505, № 00001310505, № 0000130505 та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) від 22 жовтня 2019 року № 0000513307.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, позов задоволено.

23 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 400/3933/19, у якій скаржник просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду цієї справи є шість актів індивідуальної дії, а саме

визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 22 жовтня 2019 року № 00004443307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 5471852,86 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11739578,40 грн. та пеню на суму 985850,78 грн.; № 00004453307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 60183,28 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 284757,13 грн.

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23 жовтня 2019 року № 00001280505, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2054816 грн. 1-й квартал 2016 року, 742706,00 грн. 1-й квартал 2017 року, № 00001310505, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 45738219,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11434554,75 грн., № 0000130505, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 32683989,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8170997,25 грн.

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) від 22 жовтня 2019 року № 0000513307.

Підставою касаційного оскарження заявник касаційної скарги визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводить неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм права, а саме статті 44 та 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/15364/17 та у справі № 820/379/16, від 15 червня 2020 року у справі № 1440/2276/18, не обґрунтувавши обставини стосовно кожного податкового повідомлення-рішення, вимоги які є предметом розгляду у цій справі. Скаржником наведені доводи стосовно частини податкових правопорушень, без прив`язки до акта індивідуальної дії, виду грошового зобов`язання (податку, збору, штрафу, недоїмки), підстав їх формування та підстав заявленого касаційного перегляду.

Також, скаржник у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень зазначив ще і пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу .

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Скаржник посилається на те, що суди не врахували постанови Верховного Суду, при цьому скаржник не вказує, який саме висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 28 травня 2020 року у справі № 826/15364/17 та у справі № 820/379/16, від 15 червня 2020 року у справі № 1440/2276/18 без зазначення правових висновків цього Суду стосовно кожного податкового повідомлення - рішення, спірних правовідносин, не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постанові (постановах) Верховного Суду, а також не доведено подібність правовідносин даної справи.

Скаржником наведено доводи стосовно частини податкових правопорушень, без прив`язки до акта індивідуальної дії, виду грошового зобов`язання (податку, збору, штрафу, недоїмки), підстав їх формування та підстав заявленого касаційного перегляду.

Перелічивши в касаційній скарзі норми Податкового кодексу України, які на думку скаржника застосовані судами неправильно, відповідач не обґрунтував, в чому полягає їх неправильне застосування судами і як вони мають бути застосовані.

У скарзі частково викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Також, як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не зазначаючи конкретні обставин, які не дослідженні судами попередніх інстанцій та не наведенні докази, які судами не були оціненими.

Слід звернути увагу на те, що у випадку посилання пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен зазначити конкретні докази, які він вважає недопустими, зазначивши чому він їх вважає недопустимими та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції в контексті кожного конкретного оскаржуваного акта індивідуальної дії.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанову Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам контролюючого органу не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції щодо кожного податкового повідомлення-рішення

Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду сплачується 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову) За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано субєктом владних повноважен, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень позивач з адміністративним позовом звернувся до суду у 2019 року, а за змістом оскаржуваного судового рішення позовна заява містить вимоги майнового.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 38420,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(дата оскарження справи) по справі

---

(номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме надати документ про сплату судового збору та уточнену касаційну скаргу, у якій навести підстави, на яких подається касаційна скарга в контексті кожного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 400/3933/19 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов