Постанова

від 25.10.2022 по справі 568/791/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2022 року

м. Рівне

Справа № 568/791/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/972/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання Крижов В. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Дубенська районна державна адміністрація,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

відповідач ОСОБА_4 ,

відповідач ОСОБА_5 ,

відповідач Селянсько-фермерське господарство «Крупецьагроптиця»,

третя особа Радивилівська міська рада,

третя особа Рівненська регіональна філія Державного підприємства

«Центр Державного земельного кадастру»,

третя особа Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Радивилівського районного судуРівненської областівід 17 травня 2022року у складі судді Троцюк В. О., ухвалене в м. Радивилів Рівненської області о 14 годині 16 хвилин, повний текст рішення складено 24 травня 2022 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернуласядо судуз позовомдо Дубенськоїрайонної державноїадміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,селянсько-фермерськегосподарство «Крупецьагроптиця»,треті особи: Радивилівськаміська рада,Рівненська регіональнафілія Державногопідприємства «ЦентрДержавного земельногокадастру»,Головне управлінняДержгеокадастру вРівненській області,про усуненняперешкод власникув здійсненніправа користуванняземельною ділянкою.Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 562588690010 0220001 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №238041 від 07.06.2007 року, виданого на підставі розпорядження Радивилівської районної державної адміністрації №103 від 19.03.2007 року. 15 листопада 2007 року Радивилівської РДА виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 2,73 га для ведення особистого селянського господарства на території Підзамчівської сільської ради. Однак при винесені вказаної земельної ділянки на місцевість не було враховано розпорядження №103 від 19.03.2007 року. Вказаним розпорядженням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виділення 867 громадянам, в тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельних ділянок в натурі. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 видано державні акти про право власності на землю. Земельні ділянки внесені до Публічної кадастрової карти відповідно до кадастрових номерів 5625886900100210039 земельна ділянка ОСОБА_2 , НОМЕР_1 земельна ділянка ОСОБА_3 , НОМЕР_2 земельна ділянка ОСОБА_4 , НОМЕР_3 земельна ділянка ОСОБА_5 . Вказані земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 частково накладаються на земельну ділянку позивача. Не знаючи про вищевказані обставини, вона передала належну їй земельну ділянку в оренду селянському фермерському господарству «Сяйво» та на протязі 2008-2011 років отримувала орендну плату. Відповідачі у 2012 році також уклали договори оренди з СФГ «Крупецьагроптиця», внаслідок чого відповідачі отримують орендну плату за використання частин земельної ділянки ОСОБА_1 , яка накладається на їх земельні ділянки. Окрім того, СФГ «Крупецьагроптиця» без укладення договору оренди, самовільно розоравши належну ОСОБА_1 частину земельної ділянки, використовує її для своїх господарських потреб. За таких обставин, позивач, як власних земельної ділянки, фактично та безпідставно позбавлена права користуватися своєю земельною ділянкою. На неодноразові звернення позивача до Радивилівської РДА, відповідачів, СФГ «Крупецьагроптиця», правоохоронних органів виявились безрезультатними, що змусило її звернутись до суду із вказаним позовом. Просила суд визнати недійсним та скасувати розпорядження Радивилівської районної державної адміністрації «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Підзамчівської сільської ради» від 15 листопада 2007 року № 432 в частині затвердження технічної документації із землеустрою виготовленої Радивилівським РВ Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» щодо виділення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельних ділянок в натурі (на місцевості), а також визнати недійсними та скасувати державні акти, видані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і зобов`язати селянське фермерське господарство «Крупецьагроптиця» звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, що належить їй на праві призваної власності.

Рішенням Радивилівського районногосудуРівненської областівід17травня 2022рокуу задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване відсутністю належних та достовірних доказів порушення прав позивача при виділенні земельних ділянок відповідачам, а відтак відсутні правові підстави для визнання недійсним оспорюваного рішення органу виконавчої влади, а також відповідних державних актів про право власності на землю, правомірність яких є похідною і залежить від вирішення питання про законність набуття відповідачами права власності на земельну ділянку.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує позицію місцевого суду про відсутність доказів на підтвердження заявлених нею вимог. Пояснює, що земельна ділянка перебувала у її власності з 07.06.2007 року із визначенням меж і прив`язок до дороги та суміжних землекористувачів, а земельні ділянки відповідачів виділені їм лише 15.11.2007року, а державні акти видані їм взагалі 14.12.2009 року. Зазначає, що земельний пай був їй виділений із земель запасу Підзамчівської сільської ради відповідно до рішення Радивилівського районного суду від 23.06.2003 року, а відповідачам їхні паї виділені при розпаюванні земель АВОП «Промінь», яке проводилося у 1994 році. При цьому, звертає увагу, що судом не дано оцінки тій обставині, що вона також була внесена до списку пайовиків під № 549, а судовим рішенням лише були відновлені її права, що порушені відмовою видати сертифікат на земельну частку (пай). Стверджує, що на момент виділення земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вона вже була власником земельної ділянки, площею 2,73 га відповідно до отриманого державного акту про право власності на земельну ділянку, а відтак видані відповідачам державні акти про право власності на землю на земельні ділянки, що накладаються на її земельну ділянку підлягають скасуванню. Вважає, що оскільки вона першою у порівнянні з відповідачами отримала у власність земельну ділянку, має перевагу перед тими власниками земельних ділянок, що отримали їх пізніше. Покликається на те, що її право власності на земельну ділянку підлягає захисту, оскільки вказані обставини позбавляють її права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним їй майном. Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Дубенська районна військова адміністрація (Дубенська районна державна) адміністрація пояснює, що у цій справі не має ждних законних повноважень до розпорядження землями сільськогосподарського призначення, а тому не може приймати рішення щодо цих земель, в тому числі і щодо земельних ділянок, які стосуються вимог ОСОБА_1 , адже усі землі сільськогосподарського призначення перебувають виключно у комунальній власності територіальних громад (в даному випадку Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, яка і повинна бути належним відповідачем у справі. Просить врахувати зазначену позицію та ухвалити мотивоване і законне рішення.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Радивилівського районного суду від 26 червня 2003 року визнано за ОСОБА_1 право власності на земельний пай в АВОП «Промінь» с.Підзамче Радивилівського району Рівненської області та зобов`язано Радивилівську районну державну адміністрацію видати їй сертифікат на земельну частку (пай).

ОСОБА_1 , жительки с.Підзамче Радивилівського району Рівненської області належить право на земельну частку (пай), із земель агровиробничого об`єднання пайовиків «Промінь» розміром 2,73 в умовних кадастрових гектарів на підставі рішення Радвивилівського районного суду від 26.03.2003 року, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) РВ №0187304.

Рішенням Підзамчівської сільської ради №77 від 12 листопада 2003 року «Про виділення земельної ділянки (пай)» надано ОСОБА_1 в рахунок земель запасу сільської ради в урочищі «Червона Гора», 2,73 умовних кадастрових одиниць.

Рішенням Підзамчівської сільської ради №206 від 23.12.2005 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну частку (пай), яка розміщена в полі № НОМЕР_4 ділянка № НОМЕР_5 рілля, в полі № НОМЕР_6 ділянка № НОМЕР_7 пасовище, взамін сертифікату ВР №01873074 площею 2,73 у.к.га з подальшою видачею державного акту жителю с.Підлипки ОСОБА_1 із земель запасу сільської ради.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №238041 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,73 га (кадастровий номер 56258869 00 10022 0001) на території Підзамчівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до розпорядження голови Радивилівської районної державної адміністрації від 15.11.2007 року №432 «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на земельні ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Підзамчівської сільської ради» виділено громадянам земельні ділянки та видано державні акти на право власності на земельні ділянки на території Підзамчівської сільської ради: ОСОБА_2 - рілля масив 5 ділянка 16, площею 2,48 га., ОСОБА_3 - рілля масив 5 ділянка 17, площею 2,25 га., ОСОБА_4 - рілля масив 5 ділянка 18, площею 2,19 га., ОСОБА_5 - рілля масив 5 ділянка 43, площею 4,79 га., що підтверджується архівною довідкою Радивилівської районної державної адміністрації.

Згідно виписки зі збірного плану проектів організації території земельних масивів бувшого АВОП «Промінь» Підзамчівської сільської ради Радивилівського району в масиві №5 (рілля) містяться земельні ділянки № НОМЕР_8 площею 2,48 га, № НОМЕР_9 площею 2,25 га, № НОМЕР_10 площею 2,19 га, №43 площею 4,79 га. (т.1 а.с.89). Ділянка № НОМЕР_5 площею 2,73 га на вказаному викопіюванні відсутня.

Згідно викопіювання ділянка ОСОБА_1 (кадастровий номер 5625625886900:10:022:001 площею 2,7299 га) накладається на земельні ділянки ОСОБА_4 (кадастровий номер 5625886900:10:021:0041 площею 2,1866 га), ОСОБА_3 (кадастровий номер 5625886900:10:021:0040 площею 2,2508 га), ОСОБА_2 (кадастровий номер 5625886900:10:021:0039 площею 2,4791 га), ОСОБА_5 (кадастровий номер 5625886900:10:021:0064 площею 4,7892 га).

Відповідно до договору оренди земельної частки (паю) від 02.01.2009 року ОСОБА_1 належну їй земельну частку (пай) відповідно до сертифікату РВ №0187304 надала в оренду СФГ «Сяйво» для вирощування с/г культур.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала про те, що у межах належної їй земельної ділянки відповідачі отримали право власності на свої земельні ділянки, при тому, що на момент видачі відповідачам державних актів про право власності на земельні ділянки, частини земельної ділянки належали їй на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, а тому відповідачі не мали права на їх отримання. Відповідачі, користуючись частиною земельної ділянки, що перебуває у її власності, а також СФГ «Крупецьагроптиця», яке користується частиною земельної ділянки, порушують її права власника та створюють їй перешкоди у використанні своєї власності.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини першої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Згідно з ч.1ст.126 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

При відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку у порядку, встановленомустаттею 123 цього Кодексу, в обов`язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, яка включає геодезичне встановлення та погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану земельної ділянки.

Відповідно до ч.1-2ст.55 Закону України «Про землеустрій»встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Актом від 22.08.2012 року складеного інженером землевпорядником Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Решетило Т.В., інженером Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Бурковським Я.Я., сільським головою ОСОБА_6 , землевпорядником ОСОБА_7 було засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) після винесення двох точок зі сторони земель загального користування (дороги) АВОП «Промінь».

Земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Виходячи із заявлених позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Радивилівської районної державної адміністрації «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Підзамчівської сільської ради» від 15 листопада 2007 року № 432 в частині затвердження технічної документації із землеустрою виготовленої Радивилівським РВ Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» щодо виділення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельних ділянок в натурі, позивачка зобов`язана була довести, що це розпорядження не відповідає актам цивільного законодавства.

Однак позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення органом виконавчої влади будь-яких норм земельного законодавства України, яке було чинним на час прийняття оскаржуваного ним рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Судом встановлено, що помилка допущена при перенесені земельної ділянки, належної ОСОБА_1 на місцевість. Окрім того, земельна частка (пай) ОСОБА_1 виділялась із земель запасу Підзамчівської сільської ради відповідно до рішення Радивилівського районного суду від 23.06.2003 року, а земельні ділянки відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 при паюванні земель АВОП «Промінь», яке проводилось у 1994 році.

Встановлені обставини спростовують покликання апелянта на те, що її земельна ділянка також підлягала виділенню із земель АВОП «Промінь», де в списку пайовиків вона була зазначена.

Як встановлено судом, межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , не відповідають фактичному розташуванню та геодезичним координатам. Згідно даних реєстрації на публічній кадастровій карті є накладення земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. Тобто факт накладення меж земельних ділянок позивачки та відповідачів очевидний, однак належних та допустимих доказів про те, що накладення меж земельних ділянок сталося внаслідок передачі у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельних ділянок на підставі незаконного розпорядження Радивилівської РДА Рівненської області №432 від 15 листопада 2007 року «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на земельні ділянки громадянам для ведення селянського господарства на території Підзамчівської сільської ради» матеріали справи не містять і судом їх не встановлено під час розгляду справи.

Стала практика Європейського Суду з прав людини вказує на те, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Тобто, навіть якщо орган виконавчої влади, чи посадова особа, яка виготовляла технічну документацію, чи реєструвала право власності, припустилася помилки, то така помилка не може бути виправлена за рахунок особи, інтереси якої зачіпаються: «особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносин прав власності, які виникли внаслідок дій органу влади (справа «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003).

Отже, встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, що регулюють спірні правовідносини дають підстави для висновку про відсутність доказів порушення прав позивачки при виділенні земельних ділянок відповідачам, а відтак відсутні і правові підстави для визнання недійсним оспорюваного рішення органу виконавчої влади, і як наслідок - відповідних державних актів про право власності на землю, оскільки їх правомірність є похідною від вирішення питання про законність набуття відповідачами права власності на земельну ділянку.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радивилівського районного судуРівненської областівід 17 травня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2022 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Шимків С. С.