Рішення

від 25.10.2022 по справі 308/4049/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4049/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області під головуванням:

судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю.

Позовну заву мотивує тим, що вона володіє на праві приватної власності нерухомим майном - нежитловим приміщенням (торгово-офісним приміщенням), яке знаходиться в АДРЕСА_1 .

Вкінці 2014 року впритул до належного їй приміщення з`явилася кована огорожа, прикріплена до стіни будівлі, яка огородила всю прибудинкову територію та позбавила доступу до неї. Вказує, що такою огорожею її позбавлено доступу до одного із входів у належне їй нежитлове приміщення, який передбачений проектною та технічною документацію. Крім того огорожа повністю закрила доступ світла до вікон.

За парканом ОСОБА_4 було зведені будівлі, однак без погодження режиму використання прибудинкової.

Разом з тим, у своїй заяві про збільшення позовних вимог від 18.03.2019 позивачка зазначає, що хоча вона і не являється власницею земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , проте є фактичними користувачем території навколо житлового будинку за вказаною адресою, необхідної для його обслуговування, яка є загальною для користування всіх співвласників домоволодіння. Порядок користування цією територією, у цій справі - двором загального користування, повинен здійснюватися за домовленістю між співвласниками домоволодіння з дотриманням правил добросусідства, що встановлено статтями 42, 88, 103 ЗК України і не залежить від реєстрації права власності чи користування на земельну ділянку за позивачами.

Беручи до уваги наведене, позивачка просить суд усунути їй перешкоди в користуванні прибудинковою територією будинковолодіння АДРЕСА_2 , а саме: зобов`язати відповідачів повністю демонтувати (знести) огорожу, яка примикає до належного їй нежитлового приміщення (як з боку фасаду будинку АДРЕСА_2 , так із задньої сторони будинку), яка огороджує прибудинкову територію будинковолодіння АДРЕСА_2 .

11.04.2019 представником відповідача ОСОБА_3 до суду подано відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві зазначено про те, що поданий позов не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки викладене у ньому не відповідає фактичним обставинам, а обраний позивачем спосіб захисту не є адекватним змісту порушеного права та не дає в повній мірі можливість захистити права позивача. На момент набуття ОСОБА_3 права власності на нерухомість, а саме: квартиру АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , нежитлові господарські приміщення 3, 4 та 5 у будівлі АДРЕСА_2 , а також - гараж загальною площею 85,3м.кв. та земельна ділянка площею під кадастровим номер 2110100000:28:001:0189, з цільовим призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів, кована огорожа, про яку йдеться у позові, вже була встановлена. Проте, всупереч твердженням позивачки, вона встановлена не по периметру прибудинкової території будинковолодіння АДРЕСА_2 , а огороджує вказану територію тільки частково і об`єднала фактично три земельні ділянки (дві з них приватні), одна з яких зареєстрована на правах власності за ОСОБА_3 . Також зазначає, що позивач має додатковий, боковий вхід у власне приміщення з двору. Це дає їй можливість користуватися цими дверима в якості виходу у двір. Між тим, реалізація її права на доступ до прибудинкової території (в обраний нею спосіб - знесення паркану) не має призводити до порушення прав іншого власника нерухомості та землі - ОСОБА_3 , позаяк у такому разі доступ до території матиме не тільки позивач, а і сторонні особи, що є неприпустимим.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явились, однак, адвокат Студеняк О., до суду подала заяву в якій просить розгляд справи провести у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно з договору купівлі продажу від 30.12.2013 (т. 1 а.с. 5-6) ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 у власність нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщенням (торгово-офісне приміщення), яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А.

Право власності на майно ОСОБА_1 підтверджується також Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про ре реєстрацію права власності №15707867, дата та час формування 30.12.2013 11:12:27 (т. 1 а.с. 7), об`єкт: торгово-офісне приміщення, розмір частки:1, адреса: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягу з рішення 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської радим від 14.05.2010 № 1427 (т. 1 а.с. 8) ПП ОСОБА_6 продовжено термін оренди на 5 років земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва торгово-офісних приміщень по АДРЕСА_2 .

Згідно з договору оренди землі від 22.05.2007 з додатками (т. 1 а.с. 9-19) ОСОБА_6 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 1000 кв. м. для будівництва виробничо-офісних приміщень.

Із заяв ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 31.03.2015 (т. 1 а.с. 20) та до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області видно, що ОСОБА_1 порушувала питання про невідповідність будівництва, що ведеться за адресою АДРЕСА_2 .

Із ситуаційного плану - схеми (т. 1, а.с. 35-36) видно, що вхід та вікно до будівлі, що належить ОСОБА_1 закрито огорожею.

Із договору купівлі-продажу гаражу від 04.06.2015 (т. 1, а.с. 68-69) видно, що ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 гараж за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, ОСОБА_3 належать на праві власності квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , нежитлові господарські приміщення 3, 4 та 5 у будівлі АДРЕСА_2 , гараж загальною площею 85,3 м.кв. та земельна ділянка площею під кадастровим номер 2110100000:28:001:0189, з цільовим призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів.

Наведене підтверджується наступними документами (т. 1, а.с. 134-148): договором дарування квартири від 23.04.2015 за адресою: АДРЕСА_5 , який зареєстрований у реєстрі за № 1038 та посвідчений нотаріусом Котляровою Л.В., Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36682172 від 23.04.2015 14:10:49, реєстраційний номер об`єкта 196508921101, Договором дарування квартири від 23.04.2015 за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований у реєстрі за № 1037 та посвідчений нотаріусом Котляровою Л.В., Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36683757 від 23.04.2015 14:24:16, реєстраційний номер об`єкта 196564421101, Договором дарування нежитлового приміщення від 23.04.2015 за адресою: АДРЕСА_6 , який зареєстрований у реєстрі за № 1034 та посвідчений нотаріусом Котляровою Л.В., Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36686387 від 23.04.2015 14:43:45, реєстраційний номер об`єкта 197661821101, Договором дарування нежитлового приміщення від 23.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_7 , який зареєстрований у реєстрі за № 1036 та посвідчений нотаріусом Котляровою Л.В., Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36690258 від 23.04.2015 15:12:04, реєстраційний номер об`єкта 197711021101, Договором дарування нежитлового приміщення від 23.04.2015 за адресою: АДРЕСА_8 , який зареєстрований у реєстрі за № 1035 та посвідчений нотаріусом Котляровою Л.В., Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36688366 від 23.04.2015 14:58:13, реєстраційний номер об`єкта 196564821101. Договором купівлі продажу гаражу від 04.06.2015, реєстраційной номер майна 551579921101 за адресою АДРЕСА_2 , який зареєстрований у реєстрі за № 1380 та посвідчений нотаріусом Котляровою Л.В., Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 38576831 від 04.06.2015 18:59:04, реєстраційний номер об`єкта 551579921101. Договором дарування земельної ділянки від 17.12.2015, кадастровий номер 2110100000:28:001:0189 за адресою АДРЕСА_2 , який зареєстрований у реєстрі за № 3231 та посвідчений нотаріусом Котляровою Л.В., Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50155206 від 17.12.2015 17:20:02, реєстраційний номер об`єкта 775602121101.

В судовому засіданні оглянуті матеріали інвентаризаційної справи №7043 на будинок АДРЕСА_2 .

Згідно з проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:28:001:0189, 2110100000:28:001:0190 (т. 1 а.с. 214-250, т. 2, а.с. 1-28) вказані земельні ділянки виділялись ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно для індивідуального гаражного будівництва.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 28.03.2022 №515/10-21 по цивільній справі № 308/4049/16-ц огорожа, яка охоплює земельні ділянки, належні ОСОБА_3 , і прибудинкову територію будинковолодіння АДРЕСА_2 перешкоджає в доступі ОСОБА_1 до належного їй майна і повноцінного використання цього майна, що призводить до недоотримання доходів позивачем по справі близько 20000, 00 гривень щомісяця.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктом "г" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України зазначається, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до частини 1 статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 386 Цивільного кодексу України, яка встановлює засади захисту права власності, передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

У Постанові у справі № 926/2189/17 від 12.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право, має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

У пункті 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року«Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном. В даному випадку огорожа, яка створює перешкоди позивачці, хоча встановлена до набуття права власності на нерухоме майно та огорожу ОСОБА_3 , однак після набуття ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, огорожа новим власником - ОСОБА_3 демонтована не була, права позивачки на вільне користування належним їй нерухомим майном залишається порушеним.

З огляду на вищенаведене вбачається, що ОСОБА_3 не дотримується принципу добросусідства, благоустрою території, а відтак продовжує порушувати права позивачки, як власника суміжного майна.

Таким чином, вищенаведені положення надають суду правові підстави вбачати незаконність дій відповідачки ОСОБА_3 , а тому порушені права позивачки підлягають захисту шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі.

В свою чергу, оскільки ОСОБА_2 не є власником нерухомого майна і спірної огорожі, яка створює перешкоди позивачці, то у задоволенні позову до неї про усунення перешкод в користуванні прибудинковою територією будинковолодіння АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання її демонтувати (знести) огорожу слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги вимоги статей 136, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 551,21 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81, 141, 136, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні прибудинковою територією будинковолодіння АДРЕСА_2 , а саме: зобов`язати ОСОБА_3 повністю демонтувати (знести) огорожу, яка примикає до належного ОСОБА_1 нежитлового приміщення (як з боку фасаду будинку АДРЕСА_2 , так із задньої сторони будинку), яка огороджує прибудинкову територію будинковолодіння АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати по оплаті судового збору у сумі 551 (п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов