Постанова

від 09.05.2024 по справі 308/4049/16-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/4049/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 травня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря Гусоньки З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2022 року (суддя Іванов А.П.) у справі №308/4049/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності нерухоме майно нежитлове приміщення (торгово-офісне приміщення) у АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2013.

Зазначала, що в кінці 2014 року відповідачем впритул до належного позивачці приміщення 2 зведено ковану огорожу, якою огороджено всю прибудинкову територію будинку 42, та позбавлено позивачку доступу до неї.

Зведеною огорожею позивачку позбавлено доступу до одного із входів у належне їй нежитлове приміщення 2, який передбачений проектною та технічною документацію, чим створено перешкоди у користуванні власністю.

Крім того, спірна огорожа повністю закрила доступ світла до вікон її приміщення, які виходили у двір.

Зазначала, що всередині загородженої території ОСОБА_3 збудувала баню та відкритий басейн, які вказані в технічній документації як нежитлова будівля гараж.

Однак, такі споруджено без погодження з позивачкою режиму використання прибудинкової території.

У процесі розгляду справи ОСОБА_2 вказувала, що ОСОБА_3 продала гараж у АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 (а.с. 68-69 т.1), а рішення у цій справі безпосередньо впливатиме на права та обов`язки ОСОБА_4 , у зв?язку з чим просила залучити її співвідповідачем.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.11.2017 залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 (а.с. 75 т.1).

У заяві про збільшення позовних вимог від 18.03.2019 (а.с. 125-126 т. 1) ОСОБА_2 зазначала, що хоча позивачка і не є власницею земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , проте є фактичними користувачем прибудинкової території навколо багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою, необхідної для його обслуговування, яка є загальною для користування всіх співвласників. Порядок користування цією територією двором загального користування, повинен здійснюватися за домовленістю між співвласниками домоволодіння з дотриманням правил добросусідства, що встановлено статтями 42, 88, 103 ЗК України і не залежить від реєстрації права власності чи користування на земельну ділянку за позивачами.

Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_2 остаточно просила суд усунути їй перешкоди в користуванні прибудинковою територією будинковолодіння АДРЕСА_2 , а саме: зобов`язати відповідачів повністю демонтувати (знести) огорожу, яка примикає до належного їй нежитлового приміщення (як з боку фасаду будинку АДРЕСА_2 , так із задньої сторони будинку), яка огороджує прибудинкову територію будинковолодіння АДРЕСА_2 .

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2022 року усунуто ОСОБА_2 перешкоди в користуванні прибудинковою територією будинковолодіння АДРЕСА_2 , а саме: зобов`язано ОСОБА_4 повністю демонтувати (знести) огорожу, яка примикає до належного ОСОБА_2 нежитлового приміщення (як з боку фасаду будинку АДРЕСА_2 , так із задньої сторони будинку), яка огороджує прибудинкову територію будинковолодіння АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави витрати по оплаті судового збору у сумі 551 грн. 21 коп.

Зобов`язуючи ОСОБА_4 демонтувати огорожу, суд першої інстанції виходив із того, що інший відповідач ОСОБА_3 не є власником нерухомого майна і спірної огорожі, яка створює перешкоди позивачці, тому немає підстав зобов`язувати її демонтувати (знести) огорожу.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

На церішення судуподала апеляційнускаргу ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 ). Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 належать на праві власності квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , нежитлові господарські приміщення 3, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , гараж загальною площею 85,3 м.кв. та земельна ділянка за кадастровим номер 2110100000:28:001:0189, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів. На момент набуття права власності ОСОБА_1 на дане майно, спірна кована огорожа вже була встановлена та огороджувала три земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:28:001:0189, 2110100000:28:001:0036, 2110100000:28:001:0190. На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що хоча вона і не є власницею земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , проте є фактичними користувачем прибудинкової території навколо багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 необхідної для його обслуговування, яка є загальною для користування всіх співвласників. Однак у даній справі відсутні докази того, що земельна ділянка у АДРЕСА_2 була передана у спільну сумісну власність чи постійне користування співвласникам цього багатоквартирного будинку.

Вказує, що місцевим судом не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 569/16666/16-ц, згідно з яким: «системний аналіз положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування. Із позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні нею може звертатись особа, яка у встановленому законом порядку набула право власності або право користування такою земельною ділянкою».

Апелянт зазначає,що завідсутності упозивачки ОСОБА_2 правовстановлюючих документівна земельнуділянку,на якійрозташований спірнийпаркан,відсутні підставидля задоволенняпозову уданій справі.Аналогічні висновкинаведено упостанові ВерховногоСуду від23.02.2022у справі№ 688/941/20.Місцевим судомне враховано,що ОСОБА_2 не довелафакту порушення,невизнання абооспорювання їїправ чиінтересів,за захистомяких воназвернулася досуду.Позивачка недовела фактуздійснення ОСОБА_1 будь-яких перешкод у користуванні належним позивачці майном, не довела факт перешкоджання у доступі до іншого входу в приміщення 2 чи земельної ділянки.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Колотуха І.О., посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Встановлено, що згідно з договором оренди землі від 22.05.2007, укладеним між Управлінням майном міста Ужгорода та ОСОБА_6 , останньому було передано в оренду строком на 3 роки земельну ділянку загальною площею 1000 кв.м. (0,10 га) для будівництва виробничо-офісних приміщень, що знаходиться у АДРЕСА_2 (а.с. 9-19 т. 1). Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення про відведення земельної ділянки для будівництва було прийнято Ужгородською міською радою 06.04.2007.

Відповідно до витягу з рішення 5-ї сесії 5-го скликання Ужгородської міської ради від 14.05.2010 № 1427 ПП ОСОБА_6 продовжено на 5 років строк оренди земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва торгово-офісних приміщень по АДРЕСА_2 (а.с. 8 т. 1).

На час розгляду справи апеляційним судом, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником такої земельної ділянки є територіальна громада м.Ужгорода в особі Ужгородської міської ради (право власності за нею зареєстровано 23.05.2013), кадастровий номер 2110100000:28:001:0036, цільове призначення для будівництва торгово-офісних приміщень, адреса АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 190-191).

Згідно з проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:28:001:0189 та 2110100000:28:001:0190, які є суміжними із вищевказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036 (т. 1 а.с. 214-250, т. 2, а.с. 1-28), ці земельні ділянки виділялись, відповідно, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для індивідуального гаражного будівництва.

Згідно з договором купівлі-продажу від 30.12.2013 ОСОБА_2 купила у ОСОБА_9 нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщенням (торгово-офісне приміщення), яке знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 195,9 кв.м. (т. 1 а.с. 5-6). Таке приміщення розміщено на першому поверсі у північній частині будівлі.

Право власності ОСОБА_2 на це майно підтверджується також витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15707867 від 30.12.2013 (т. 1 а.с. 7).

У даній справі місцевим судом було призначено будівельно-технічну експертизу (т. 2 а.с. 35-36), за результатом проведення якої складено висновок експерта від 28.03.2022 №515/10-21 (т. 2 а.с. 39-71).

У цьому висновку експерта встановлено, що будинок АДРЕСА_2 розташований саме на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036, котра слугує прибудинковою територією цього будинку.

Як вбачається з даного висновку експерта та доданих до нього план-схем, входи у належне ОСОБА_2 приміщення 2 передбачено як з боку фасаду будинку АДРЕСА_2 , так і з торцевої сторони будинку.

Згідно висновку експерта, суміжними земельними ділянками з торцевої сторони будинку, на яку є вихід з приміщення ОСОБА_2 , є земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:28:001:0189 та 2110100000:28:001:0190. З північної сторони ці земельні ділянки межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:28:001:0038, яка також належить ОСОБА_4 .

Досліджувана огорожа, до складу якої входять, в тому числі, хвіртка та ворота, установлена не по контуру земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:28:001:0189 та 2110100000:28:001:0190, а із захопленням частини суміжних земельних ділянок, в тому числі, на півночі земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:001:0038, на півдні земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036.

Спірну огорожу встановлено із частковими захопленням земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036, площа цього захоплення № 1 становить 156,26 кв.м. його конфігурацію відображено зеленим кольором у додатку № 2 план-схема № 2 (т. 2 а.с. 49).

У додатку № 3 (план-схема № 3) зазначено детальний план такого захоплення № 1 із визначенням довжин ліній між поворотними точками. Так, огорожа впритул прилягаєдо приміщення2з бокуфасаду будинку АДРЕСА_7 ,та іззадньої стороницього будинку7,38м.) (т.2а.с.50). Огорожа примикаєдо двохкутів будівліза адресою АДРЕСА_2 ,таким чином,що доступудо всієїплощі зовнішньоїстіни зпівнічного бокуцього будинкузнадвору немає. Отже, позивач не має доступу до зовнішньої стіни свого приміщення, яке їй належить, що створює перешкоди у користуванні цим приміщенням. Саме на цій стіні розміщується один з двох дверних блоків, за допомогою яких забезпечується доступ в приміщення позивачки, та два віконні блоки.

При цьому, як вбачається з фототаблиць до висновку експерта, із задньої сторони будинку АДРЕСА_2 є проїзд та влаштовано тротуар, а спірний паркан перешкоджає вільному та комфортному доступу до дверей, які ведуть до приміщення позивачки з цієї сторони.

Як вбачається із висновку експерта та сторонами визнано ту обставину, що вхід через спірну огорожу здійснюється через хвіртку з АДРЕСА_2 (фото № 9 а.с. 56 т. 2, а.с. 131-133 т. 1). Експертом вказано, що таке обмеження недозволяє позивачці повноцінно використовувати своє майно в тому числі, наприклад, шляхом його поділу на дві окремі ізольовані одна від одної частини (план-схема № 6). При цьому така організація є цілком технічно можливою навіть із облаштуванням ще одного додаткового санвузла, так як через приміщення позивачки проходять два каналізаційні та водопровідні стояки.

Експерт зазначив, що огорожа, яка охоплює земельні ділянки, належні ОСОБА_4 , і прибудинкову територію будинковолодіння АДРЕСА_2 перешкоджає в доступі ОСОБА_2 до належного їй майна і повноцінного використання цього майна, що призводить до недоотримання доходів позивачем по справі близько 20 000, 00 гривень щомісяця.

Також встановлено, що ОСОБА_2 зверталася із заявами від 17.03.2015 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та від 22.05.2015 до Ужгородського міськвиконкому (яку останнім скеровано до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області) стосовно питання відповідності будівництва, що ведеться ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 20, 21).

У відповідь листом від 31.03.2015 Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради повідомило ОСОБА_2 , що 09.12.2014 ОСОБА_3 був виданий будівельний паспорт на господарську споруду (гараж) по АДРЕСА_2 , а земельна ділянка, на яку видано будівельний паспорт площею 0,01 га знаходиться в суборенді (а.с. 20 т. 1).

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області листом від 24.07.2015, зокрема, повідомило Ужгородську міську раду, що цим органом розглянуто скаргу ОСОБА_2 в Ужгородську міську раду щодо законності будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . Зазначено, що ОСОБА_3 було отримано будівельний паспорт від 09.12.2014 № 210 на будівництво господарської споруди (гаражу) на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_2 ; було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва господарської споруди (гаражу) по АДРЕСА_2 від 12.12.2014 № ЗК061143460601; зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 06.05.2015 №ЗК 141151260360 (т. 1 а.с. 32)

Згідно з наданими до справи доказами, встановлено, що на час пред`явлення позову у даній справі, і на даний час ОСОБА_4 належать на праві власності квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , нежитлові господарські приміщення 3, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , гараж загальною площею 85,3 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,0089 га за кадастровим номером 2110100000:28:001:0189, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів.

Наведене підтверджуєтьсяукладеними між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 договорами даруванняквартир АДРЕСА_3 та №2від 23.04.2015(т.1а.с.134-137),договорами даруваннянежитлових приміщень№ 3,№ 4,№ 5від 23.04.2015(т.1а.с.138-143), договором дарування земельної ділянки від 17.12.2015 з кадастровим номером 2110100000:28:001:0189 (т. 1 а.с. 146-148); укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договором купівлі-продажу гаражу від 04.06.2015 (а.с. 144-145). Право власності ОСОБА_4 на вказані об`єкти нерухомості які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 134-148).

Таким чином, на земельній ділянці площею 0,1 га з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036 за адресою АДРЕСА_2 , розміщений будинок АДРЕСА_2 , у якому знаходяться: належне позивачці ОСОБА_2 нежитлове торгово-офісне приміщення 2, а також належні відповідачці ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 і нежитлові господарські приміщення 3, 4 та 5.

Вказана земельнаділянка зкадастровим номером2110100000:28:001:0036,площею 0,1га,є сформованою як об`єкт права власності відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України, її площа, межі та конфігурація визначені, відомості про неї внесено до Державного кадастрового реєстру з присвоєнням кадастрового номеру, і така земельна ділянка перебуває у комунальній власності, при цьому у 2007 році вона відводилась та передавалась в оренду для будівництва виробничо-офісних приміщень, строк якої закінчився у 2015 році.

Отже, спірним парканом, розміщеним, в тому числі, на частині земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036, позивачці ОСОБА_2 перекрито доступ до земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності та відводилась саме для будівництва торгово-офісних приміщень, зокрема, і приміщення 2, що належить на праві власності позивачці.

Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону 417-VIII).

Зважаючи на призначення тих приміщень, які розміщені у будівлі під АДРЕСА_2 (дві квартири та чотири нежитлові приміщення), наявність у ньому тільки 2 квартир, у силу п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону 417-VIII таку будівлю не можна вважати багатоквартирним будинком, незважаючи те, що 01.09.2014 було засновано ОСББ по АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 187).

На момент набуття ОСОБА_2 права власності на приміщення 2 у будинку АДРЕСА_2 , відповідно до ч.1, 2 ст. 120 ЗК України (у редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 30.12.2013) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч. 4 ст. 120 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України (у редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 30.12.2013) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Встановлено, що земельна ділянка, яка була відведена для будівництва торгово-офісних приміщень, з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036, фактично є прибудинковою територією будинковолодіння АДРЕСА_2 , і з приміщення 2, яке належить позивачці, існує два виходи безпосередньо на цю земельну ділянку, доступ до одного з яких позивачці перекрито огорожею.

Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності, і співвласники приміщень у будівлі під АДРЕСА_2 мають право користування такою земельною ділянкою. Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву зазначала, що на момент набуття нею права власності на нерухомість у 2015 році огорожа вже була встановлена (т. 1 а.с. 131-133). Стосовно посилань позивачки на обмеження її прав на користування прибудинковою територією, відповідачка зазначала, що реалізації права позивачки можливо досягти у більш адекватний спосіб, шляхом надання ОСОБА_4 ключів від воріт позивачці ОСОБА_2 . При цьому вказувала, що ОСОБА_2 має можливість користуватися прибудинковою територією виходити у двір із бокового входу приміщення 2.

Встановлено, що попри наявність доступу до приміщення 2 будинку АДРЕСА_2 , у ОСОБА_2 відсутній доступ до входу з торцевої сторони цього приміщення 2, як із фасадної так і задньої сторони будинку АДРЕСА_2 , внаслідок встановленої спірної огорожі, що перешкоджає доступу (проходу, під`їзду) до належного позивачці майна і перешкоджає їй повноцінно на власний розсуд використовувати його як торгово-офісне приміщення, користуватися земельною ділянкою необхідною для використання такого приміщення 2.

За обставинамисправи ОСОБА_4 визнала те,що ключіввід воріт ОСОБА_2 на часрозгляду справине надано.При цьому,за відсутностіузгодженого порядкувикористання земельноїділянки міжспіввласниками квартирта нежитловихприміщень убудинку АДРЕСА_2 ,враховуючи запереченняпозивачки противстановлення такоїогорожі,яка створюєперешкоди уналежному використанніна власнийрозсуд їїторгово-офісногоприміщення 2у будинку АДРЕСА_2 ,у відповідача ОСОБА_4 відсутні правові підстави для загородження парканом частини території земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036.

Оскільки така огорожа була зведена ОСОБА_3 попереднім власником гаражу (т. 1 а.с. 144-145), тому внаслідок укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу гаражу від 04.06.2015, наразі актуальним власником цього гаражу, як і вищевстановленого переліку нерухомого майна та спірної огорожі є саме ОСОБА_10 , тому її правомірно визначено відповідачем у даній справі та зобов?язано усунути ОСОБА_2 перешкоди у користування прибудинковою територією.

В той же час, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно зобов?язав ОСОБА_4 повністю демонтувати (знести) огорожу, яка примикає до належного ОСОБА_2 нежитлового приміщення.

Як встановлено судом, огорожа, до складу якої входять, в тому числі хвіртка та ворота, установлена не по контуру земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:28:001:0189 та 2110100000:28:001:0190, а із захопленням частини суміжних земельних ділянок, в тому числі, на півночі земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:001:0038, на півдні земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036.

Оскільки огорожа, крім земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036, встановлена також на земельних ділянках, які перебувають у приватній власності, зокрема, і відповідачки, тому підлягає знесенню лише та частина спірної огорожі, що перешкоджає проходу до належного позивачці майна і перешкоджає їй повноцінно на власний розсуд використовувати його як торгово-офісне приміщення, котра встановлена на частині земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:001:0036 площею 156,26 кв.м., відповідно до плану захоплення, які зазначені у додатках до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 515/10-21від 28.03.2022 план-схеми № НОМЕР_1 та № 3.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульовані у постанові від 12.08.2020 у справі № 569/16666/16-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.02.2022 у справі № 688/941/20 (щодо набуття співвласниками багатоквартирного будинку права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку, та встановлених обставин, що земельна ділянка у спільну сумісну власність або спільне користування співвласникам багатоквартирного будинку не передавалась, та при встановленні відсутності порушеного права позивачів) є нерелевантним до обставин цієї справи № 308/4049/16-ц, оскільки стосувався інших правовідносин. У даній справі розміри та конфігурація земельної ділянки визначені, її сформовано як об`єкт права власності відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України, відомості про неї внесено до Державного кадастрового реєстру з присвоєнням кадастрового номеру, при цьому будинковолодіння АДРЕСА_2 не є багатоквартирним, а спірна частина огорожі створює позивачці перешкоди в доступі до належного їй майна і перешкоджає повноцінно на власний розсуд використовувати торгово-офісне приміщення 2.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Зважаючи на викладене, оцінюючи обставини справи в сукупності, рішення місцевого суду, через невідповідність висновків суду обставинам справи, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід змінити, виклавши перший абзац резолютивної частини рішення в новій редакції.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 25жовтня 2022року змінити, виклавши перший абзац рішення в такій редакції.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні прибудинковою територією будинковолодіння АДРЕСА_2 зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати (знести) частину огорожі, яка примикає до належного ОСОБА_2 нежитлового приміщення (як з боку фасаду будинку АДРЕСА_2 , так із задньої сторони будинку), огороджує частину прибудинкової території будинковолодіння АДРЕСА_2 та споруджена на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:28:001:0036, на якій знаходиться приміщення 2 будинку АДРЕСА_2 (відповідно до план-схеми № 2, план-схеми № 3 до Висновку експерта № 515/10-21 від 28.03.2022).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 травня 2024 року.

Головуюча:

Судді: