Постанова

від 19.10.2022 по справі 297/363/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/363/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 жовтня 2022 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кондор Р.Ю., Мацунич М.В.,

з участю секретаря: Терпай С.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 18 грудня 2020 року у справі № 297/363/18 (Головуючий: Гецко Ю.Ю.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, мотивуючи тим, що позивачі являються власниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 і по сусідству за даною адресою зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 та проживає відповідач.

У позивачів виникла необхідність в обслуговуванні (ремонті) задньої стіни їх будинку, добровільно відповідач не дає згоди на використання частини земельної ділянки для ремонту їх стіни будинку і посилаючись на вказані обставини, позивачі просили суд винести рішення, яким встановити безстроковий, безоплатний земельний сервітут шляхом надання права проходу та користування щорічно в період з 01 по 15 вересня з 08 год. по 21 год. частиною земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:017:0034 загальною площею 0,0733 га, яка розташована в АДРЕСА_1 власником якої являється ОСОБА_1 наступної конфігурації: шириною 1 метр та довжиною від вхідних воріт (хвіртки) до початку задньої стіни будинку АДРЕСА_1 для проходу, шириною 2 метра та довжиною, яка співпадає з довжиною задньої стіни вказаного будинку для обслуговування (ремонту), та зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у проході на частину земельної ділянки, стосовно якої встановлено сервітут та користування нею для обслуговування (ремонту) задньої частини будинку АДРЕСА_1 у вказаний період.

Рішенням Берегівського районного суду від 18 грудня 2020 року позов задоволено.

Встановлено безстроковий земельний сервітут у вигляді надання права проходу на користування на земельною ділянкою кадастровий номер 2110200000:01:017:0034 яка знаходиться у власності ОСОБА_1 та розташована в АДРЕСА_1 на користь земельної ділянки власниками якої являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01 вересня по 15 вересня включно кожного року, за наступною конфігурацією: шириною 1 метр та довжиною від вхідних воріт (хвіртки) до початку задньої стіни будинку АДРЕСА_1 для проходу та шириною 2 метри та довжиною, яка співпадає з довжиною задньої стіни будинку АДРЕСА_1 для ремонту.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у проході на частину земельної ділянки, стосовно якої встановлено земельний сервітут та користування нею для обслуговування (ремонту) задньої стіни будинку АДРЕСА_1 у вказаний період.

Роз`яснено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 що відновлення твердого покриття земельної ділянки ОСОБА_1 за їхній кошт має бути проведено протягом одного місяця з моменту закінчення робіт (ремонту), а у разі їхнього пошкодження або псування з причин виконання робіт, в межах зони їх проведення.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як суд не надав належної доводам відповідача з приводу того, що позивачами не було надано жодного доказу на підтвердження того, що він чинить позивачам будь-які перешкоди в користуванні будинком, який їм належить, чи в його обслуговуванні (ремонті). Разом з тим, суд першої інстанції встановив земельний сервітут на земельну ділянку на користь іншої земельної ділянки, що законом не передбачено. Також судом не надано належної оцінки, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 замість реконструкції житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 здійснюють нове будівництво. Спірна будівля збудована безпосередньо на межі земельної ділянки відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на відстані менше мінімальної допустимої (1 метр), що є порушенням вимог пункту 3.25* Державних будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року №44, згідно з яким для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра. Подана замовниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області декларація про готовність до експлуатації об`єкта «реконструкція одноквартирного житлового будинку з добудовою та надбудовою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 » від 09 червня 2017 року, реєстраційний номер: ЗК 142171605824 містить недостовірні дані, що дає підстави вважати спірну будівлю об`єктом самочинного будівництва, так як такий був збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи з нового будівництва. Факт недотримання державних стандартів, норм і правил при будівництві спірної будівлі підтверджується і висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 січня 2018 року № 210/18, та від 07 травня 2020 року № 217/20 складеними судовим експертом Мазуренко Г.В. якими встановлено, що новозбудований житловий будинок є триповерховим та фактично є об`єктом самочинного будівництва.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Гангур М.І., який просить рішення суду Залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать довідки про доставку їм SMS-повідомлення.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 березня 2015 року придбали у ОСОБА_5 житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 і ними було розпочато реконструкцію придбаного будинку, під час якої виявилося, що межа земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 проходить по задній стінці вказаного будинку.

Позивачі зазначають, що на даний час у них виникла необхідність в обслуговуванні (ремонті) задньої стіни будинку, що вони не можуть зробити без заходу на земельну ділянку відповідача і така необхідність буде регулярно виникати і в майбутньому. Така необхідність буде виникати і в майбутньому, так як відповідач не дає згоду на використання частини його земельної ділянки для обслуговування стіни їх будинку і на усні пропозиції укласти безстроковий платний земельний сервітут відповідач відмовився.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною першою статті 402 ЦК України передбачає можливість встановлення сервітуту договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно із ч.1 ст.403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Частина перша статті 404 ЦК України, встановлює способи встановлення, в тому числі, можливостей земельного сервітуту, серед яких: право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Згідно з ч.4 цієї статті ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Стаття 99 ЗК України передбачає види права земельного сервітуту і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про можливість встановлення земельного сервітуту шляхом надання права проїзду та проходу через належну іншій особі земельну ділянку у разі, якщо задовольнити таку потребу у будь-який інший спосіб неможливо.

При постановленні рішення, суд першої інстанції не спростував доводи відповідача про те, що обслуговування (ремонт) задньої частини будинку, який належить позивачам, можливе через подвір`я зазначеного будинку і позивачами не надано доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

19 березня 2015 року позивачі на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гарапко X. М. придбали житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

25 травня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт і ними отримано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , якого на той час фактично не існувало, так як був повністю ними знесено.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у цивільній справі № 297/2434/16-а встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 замість реконструкції житлового будинку, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегово здійснюється нове будівництво.

Розпорядженням Берегівського міського голови Бабяка З.А. від 11.08.2015 року по зверненню гр. ОСОБА_1 створено комісію, якою 25.08.2015 року складено акт обстеження за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , яким встановлено, що замість реконструкції житлового будинку, заявленої у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 25 травня 2015 року, за адресою: АДРЕСА_2 ведеться нове будівництво - трьохповерхової будівлі.

Спірна будівля позивачами збудована на межі земельної ділянки відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на відстані менше мінімально допустимої (1 метр), що є порушенням вимог пункту 3.25* Державних будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44, згідно з яким для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра.

Висновками судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2020 року від 07 травня 2020 року стверджується, що новозбудований житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є триповерховим. Будівництво такого проводилося незаконно, без відповідних дозволів на проведення таких робіт, оскільки не могли виконуватися на підставі будівельного паспорту забудови земельної ділянки та повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Таким чином, матеріалами справи стверджується, що житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є триповерховим і є об`єктом самочинного будівництва.

Постановлюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначене і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і з ухваленням нового рішення у відповідності до вимог п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту слід відмовити.

Судові витрати у відповідності до ст.ст. 133, 141 ЦПК україни підлягають стягненню із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 527,80 грн. судового збору з кожного, сплачених відповідачем за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду від 18 грудня 2020 року скасувати.

У позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 527,80 грн. судового збору з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2022 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой