Рішення

від 12.10.2022 по справі 903/520/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2022 року Справа № 903/520/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: Іщика В.А.,

представника відповідача: Гітун Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Луцької міської ради

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний реєстратор Комунального підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації Яремчук Григорій Ярославович

про визнання протиправним, скасування рішення та припинення права постійного користування земельною ділянкою

встановив: Луцька міська рада (позивач) звернулася до суду з позовом до ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" (відповідача), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 36646859 від 16.08.2017 державного реєстратора Яремчука Григорія Ярославовича Комунального підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34га за приватним акціонерним товариством Волинське обласне підприємство автобусних станцій з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 та припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 2,34га за приватним акціонерним товариством Волинське обласне підприємство автобусних станцій з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059.

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення допущено ряд порушень чинного на той час законодавства, в тому числі земельного та норм, які регулюють процедуру проведення державної реєстрації прав. Зокрема, ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підприємств, виключно які набувають права постійного землекористування, відповідно право постійного користування земельною ділянкою із земель державної і комунальної власності це лише підприємства, установи, організації, що належать до державної або комунальної власності.

Враховуючи організаційно-правову форму суб`єкта (ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій), є незаконним проведення державної реєстрації державним реєстратором КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації права постійного користування за даним підприємством станом як на час прийняття рішення, так і на теперішній час.

Окрім того, державним реєстратором не з`ясовано питання припинення права користування земельною ділянкою, яке врегульовано положеннями ч.1 ст.141 ЗК України, відповідно до якої підставами припинення такого права є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Не з`ясовано, чи ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій є правонаступником Служби автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту.

Крім того, державний акт на право постійного користування на земельну ділянку ІІ-ВЛ№001257 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 122, виданий на земельну ділянку, котра розташована за адресою: вул. Конякіна, 9 в м. Луцьку та відповідно не є можливою реєстрація постійного користування на земельну ділянку на вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку.

Також позивач подав заяву про поновлення строків позовної давності, в якій просив визнати причини пропуску строку позовної давності Луцькою міською радою поважними та поновити Луцькій міській строк позовної давності щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 36646859 від 16.08.2017 державного реєстратора Яремчука Григорія Ярославовича комунального підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34га за ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 та припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34 га за ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059.

При цьому позивач зазначив, що Луцька міська рада зверталася до суду з позовом до державного реєстратора Яремчука Григорія Ярославовича КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.06.2018 у справі №903/833/17 позов Луцької міської ради задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 36646859 від 16.08.2017 державного реєстратора Яремчука Г.Я. КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34 га за ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 та номер запису про інше речове право: 21904092 (спеціальний розділ) реєстрація іншого речового права.

На момент подання позову та прийняття рішення судом першої інстанції існувала практика Верховного Суду, зокрема, що спори щодо державної реєстрації майнових прав, є спорами про право цивільне, а належними відповідачами є державні реєстратори/нотаріуси, які здійснювали таку реєстрацію.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, де суд виклав позицію, що належними відповідачами є особи, за якими зареєстровані майнові права, викладені у пункті 36 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 по справі №903/833/17, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду від 29.06.2022, скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 19.06.2018, прийнято нове рішення, яким у позові Луцької міської ради відмовлено, у зв`язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача.

Позивач вказує, що захищаючи права Луцької міської територіальної громади у даній ситуації з 2017 року, маючи рішення Господарського суду Волинської області від 19.06.2018 у справі № 903/833/17, яке було скасоване Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі № 903/833/17, фактично внаслідок об`єктивних обставин не мав змоги подати позов до ПрАТ ВОПАС про визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки рішення у справі, яким вирішувався спір щодо вказаної реєстрації набрало законної сили лише 18.04.2022. Оскільки в інший спосіб захистити права Луцької міської територіальної громади не було можливо, Луцька міська рада вимушена була звернутися до суду з даним позовом, а тому вважає, що є підстави для поновлення строків позовної давності.

Ухвалою суду від 29.07.2022 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.06.2022р. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, державного реєстратора Комунального підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації Яремчука Григорія Ярославовича. Постановлено витребувати у Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради реєстраційну справу щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059.

03.08.2022р. Департамент державної реєстрації Луцької міської ради надіслав на адресу суду пояснення (вх.№01-57/4415/22), в якому зазначив, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 проведено без відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим реєстраційна справа не формувалася. Таким чином реєстраційна справа на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 не надходила на зберігання до департаменту державної реєстрації Луцької міської ради.

22.08.2022р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову; просив відмовити Луцькій міській раді у поновленні пропущених строків позовної давності через відсутність поважних причин та відмовити в позові як необгрунтованому та безпідставному. Також, подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, яке первинно належало Службі автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №001237 від 06.12.1995, перейшло до його правонаступника - Волинського обласного державного підприємства автобусних станцій 10799, а в подальшому, до його правонаступника - ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» та до ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій».

При цьому, станом на 2004 рік ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» володіло на праві постійного користування земельною ділянкою площею 2,6225 га (з урахування площ земельних ділянок визначених Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №001237 від 06.12.1995р та рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 503 від 29.12.2004р), відповідно, до його правонаступника - ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 2,6225 га по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку.

Відповідач стверджує, що ні його попередники (Служба автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту, «Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799», ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799»), ні він сам - ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» не подавали Луцькій міській раді заяви про відмову від права постійного користування земельною ділянкою по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку.

Також, Луцькою міською радою не приймалося рішення про припинення права постійного користування ні земельною ділянкою площею 2,34 га по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, ні земельною ділянкою площею 2,6225 га відносно її користувачів (Служби автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту, «Волинського обласного державного підприємства автобусних станцій 10799», ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799», ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій»).

Державному реєстратору заявником подано перелік необхідних документів, а відтак оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором обгрунтовано.

Відповідач вказує, що позовна заява не містить належних доказів на підтвердження порушення державним реєстратором внаслідок прийняття оскаржуваних рішень прав та законних інтересів позивача, оскільки зареєстроване право постійного користування не змінює належність земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:65:0059 по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку до земель комунальної власності, шо зазначено у витязі Державного земельного кадастру, що в сукупності з вищенаведеним є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що предметом позову є вимоги визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 36646859 від 16.08.2017 та припинення права постійного користування земельною ділянкою за ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», а дослідженням у справі є відповідність дій реєстратора вимогам норми закону щодо процедури реєстрації, відповідач вважає позовні вимоги Луцької міської ради необгрунтованими із наведених вище підстав.

Ухвалою суду від 23.08.2022р. відкладено підготовче засідання на 13.09.2022р. Постановлено витребувати з Архівного відділу Луцької міської ради (адреса: 43000, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького,40) витяг із рішення виконкому чи сесії Луцької міської ради про впорядкування адреси - нумерації на вулиці Конякіна у місті Луцьку за другу половину 1999-2001 роки, де знаходилася автостанція №1, з вулиці Конякіна, 9 на вулицю Конякіна 39 (у 2001 році).

24.08.2022р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив (вх.№01-57/4762/22), в якій заперечив щодо доводів відповідача, зазначених у відзиві, та просив суд задовольнити позов повністю. При цьому зазначив, що згідно з пунктом 1 наказу Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту від 21.07.1995 наказано створити на базі структурного підрозділу служби автостанцій Волинського ТВО автотранспорту шляхом виділення Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799 до 25.07.1995. Таким чином, утворилося Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799, яке відповідно до пункту 3.1 його Статуту було окремою юридичною особою. Яке майно та які права перейшли в результаті виділення зі служби автостанцій встановити не можливо, оскільки у Луцької міської ради відстутні такі докази. Їх не надав і відповідач.

Звертає увагу суду, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії та номер ІІ-ВЛ001237, виданий Службі автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту 06.12.1995, тобто вже після створення Волинського обласного державного підприємства автобусних станцій 10799 . Тобто на момент видачі вказаного державного акту існувала і Служба автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту, яка не була юридичною особою і Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799, яке мало статут юридичної особи. Позивач вважає, що ПрАТ ВОПАС не є правонаступником Служби автобусних станцій Волинського територіально- виробничого об`єднання автомобільного транспорту, яка взагалі не була юридичною особою. Ці всі розбіжності не викликали сумніву у державного реєстратора при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

29.08.2022р. третя особа - державний реєстратор Яремчук Григорій Ярославович надіслав на адресу суду відзив (пояснення) на позовну заяву (вх.№01-57/4820/22), в якому зазначив, що відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМ України №1127, підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права постійного користування не було, тому ним було прийняте рішення про реєстрацію речового права, яке є законним та обґрунтованим.

02.09.2022 на виконання ухвали суду від 23.08.2022р. з Архівного відділу Луцької міської ради надійшла відповідь (вх.№01-57/4903/22), в якій зазначено, що рішення виконкому чи сесії Луцької міської ради про впорядкування адреси - нумерації на вулиці Конякіна у місті Луцьку за другу половину 1999-2001 роки, де знаходилася автостанція №1, з вулиці Конякіна, 9 на вулицю Конякіна, 39 не приймалось.

09.09.2022р. відповідач надіслав на адресу суду заперечення на відповідь Луцької міської ради (вх.№01-57/5055/22). Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що підприємство при реєстрації мало спеціальний код ЄДРПОУ -03113130, про що свідчать реєстраційні свідоцтва за 1994 та 1996 роки та Довідка про включення до ЄДОПОУ від 23.11.1995. У ході зміни з ДП "Волинське обласне підприємство автобусний станцій 10799" на ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусний станцій 10799" даний код залишився незмінним. У місті Луцьку існує лише один автовокзал з 1983 року, який знаходився на вулиці Конякіна, що було ідентифіковано державним реєстратором, а також за допомогою Витягу з Державного земельного кадастру встановлено цільове призначення, земельної ділянки, на якій він знаходиться: землі транспорту, оборони, промисловості і зв`язку для обслуговування автостанції. Ця земельна ділянка була виділена із земель державної власності для будівництва автовокзалу у 1981 році.

Ухвалою суду від 13.09.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.09.2022р.

У судовому засіданні 27.09.2022р., що відбулося за участі представників сторін, судом оголошено перерву до 12.10.2022р., про що їх повідомлено під розписку.

Ухвалою суду від 27.09.2022 повідомлено третю особу - державного реєстратора Комунального підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації Яремчука Григорія Ярославовича, що розгляд справи по суті буде продовжено "12" жовтня 2022 р.

У судовому засіданні 12.10.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у позові відмовити.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Згідно наказу Міністерства автомобільного транспорту УРСР №69 від 26.02.1969 було створене «Волинське обласне об`єднання автобусних станцій 10799», яке перебувало у підпорядкуванні Волинського територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту, що підтверджується Положенням «Волинського обласного об`єднання автобусних станцій 10799».

Згідно Наказу №12 Української державної корпорації автомобільного транспорту від 04.11.1991 року та Наказу №284 від 22.11.1991 р. Волинського територіально- виробничого об`єднання автомобільного транспорту «Волинське обласне об`єднання автобусних станцій 10799» Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту було перейменоване у «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799». У своїй діяльності «Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799» Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту керувалося Статутом.

На виконання Наказу Міністерства транспорту України №348 від 06.07.1994р. про реорганізацію підприємств автобусних станцій у структурні підрозділи територіально- виробничих об`єднань автомобільного транспорту «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» увійшло як структурний підрозділ до складу Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту.

Згідно цього Наказу було створено Службу автобусних станцій Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту. Відповідно до Положення про службу автобусних станцій Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту, затвердженого Генеральним директором Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту 11.08.1994р., п 1.1. встановлено, що служба автобусних станцій реорганізована з Волинського обласного підприємства автобусних станцій створена на державній власності наказом Міністерства транспорту України №348 від 06.07.1994р, підпорядкована і знаходиться у складі Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту.

14.02.1995 Наказом Міністерства транспорту України №67 дія Наказу №348 була призупинена з метою дотримання антимонопольного законодавства за розпорядженням Антимонопольного комітету від 09.12.1994 р.

Згідно наказу Міністерства транспорту України № 241 від 23.06.1995 Про створення обласних підприємств автобусних станцій, було затверджено перелік обласних підприємств автобусних станцій, що створені на базі відповідних територіально- виробничих об`єднаннях автотранспорту, серед яких і «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799».

На підставі даного Наказу №241 Міністерства транспорту України, Волинським територіально-виробничим об`єднанням автомобільного транспорту було видано Наказ №164 про створення «Волинського обласного підприємства автобусних станцій 10799».

26.07.1995 року Волинським обласним підприємством автобусних станцій було видано Наказ №І-од про створення на базі служби Автобусних Станцій Волинського ОПАС 10799, де зазначено, що на виконання наказу Міністерства транспорту України «Про створення обласних підприємств автобусних станцій» на базі служби автостанцій з 25 липня 1995 року створено «Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799». Даним Наказом визначалось необхідність приведення у відповідність усіх написів, печаток та штампів, затвердження штатного розпису, тощо.

Відповідно до рішення Луцької міської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року №7/6 вирішено закріпити земельні ділянки в постійне користування з видачею державного акту на право постійного користування землею за Волинським обласним підприємством автобусних станцій, а саме: земельні ділянки площею 2,34 га по вул.Конякіна, 9 та площею 0,78 га по вул.Львівській, 148.

На підставі даного рішення Луцькою міською Радою народних депутатів Волинської області Службі автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту (м.Луцьк, вул.Б.Хмельницького, 6) було видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №001237 від 06.12.1995, згідно якого останньому надано у постійне користування 3,12 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для обслуговування адміністративних та господарських споруд відповідно до рішення Луцької міської ради народних депутатів від 16.11.1995 №7/6.

Згідно плану зовнішніх меж землекористування Служби автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту у постійне користування були надані земельні ділянки площею 2,34 га по вул. Конякіна та площею 0,78 га по вул.Львівська. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №122.

28.06.1996 року Регіональним відділенням Фонду Державного майна України при проведенні приватизації видано наказ №528 про затвердження акту оцінки цілісного майнового комплексу, перетворення Державного підприємства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» у Відкрите акціонерне товариство «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799».

ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» утворене в результаті приватизації шляхом перетворення державного підприємства «Волинське обласне підприємство автобусних станції 10799», згідно Наказу Регіонального відділення по Волинській області Фонду держмайна України №528 від 28 червня 1996 року, в якому затверджені акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, Статут Товариства, його Правління, а також затверджено план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799».

При цьому підприємство при реєстрації мало спеціальний код ЄДРПОУ -03113130, про що свідчать реєстраційні свідоцтва за 1994 та 1996 роки та Довідка про включення до ЄДОПОУ від 23.11.1995. У ході зміни з ДП "Волинське обласне підприємство автобусний станцій 10799" на ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусний станцій 10799" даний код залишився незмінним.

План розміщення акцій ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» містить посилання (п.11. стор.2) на дані про межі, розмір, місце розташування земельної ділянки: всього - 6,06 га. в т.ч. земельна ділянка - 3,77 га в межах м. Луцька, та площа земельної ділянки - 2,29 га в межах Волинської області, які передавалися у користування в результаті приватизації.

Згідно Наказу Регіонального відділення по Волинській області Фонду держмайна України №528 видано перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству, до якого увійшли автовокзал Луцьк, підземний туалет, приміщення для чергового».

Отже, відповідно до матеріалів приватизаційної справи перетворення Державного підприємства «Волинське обласне підприємство автобусних станції 10799» у Відкрите акціонерне товариство «Волинське обласне підприємство автобусних станції 10799» відбулося як акт передачі майна ЦМК (цілісного майнового комплексу), тобто воно є нерухомістю.

Наказом №595 від 23.07.1997р. Регіонального відділення Фонду Державного майна України було встановлено завершення процесу приватизації ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799».

Рішенням Луцької міської ради від 30.11.2000 р. №622 було погоджено місце розташування земельної ділянки для розширення території автостанції на вул. Конякіна у м. Луцьку площею 0,35 га за рахунок земель міськземфонду. На основі даного рішення площа земельної ділянки для обслуговування автостанції зросла до площі 2,6225 га.

Відповідач зазначає, що 08.05.2004 у нього були викрадені документи, в т.ч. установчі документи підприємства, державні акти на право користування земельними ділянками і ін., що стверджується довідкою Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області від 12.05.2004 року №4592. Також було подано оголошення у спеціальній пресі.

29.12.2004 рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 503 затверджено Проект відведення земельної ділянки ВАТ «ВОПАС 10799» в постійне користування та технічну документацію зі складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,6225 га за адресою: вул. Конякіна, 39, м. Луцьк, цільове використання земельної ділянки для обслуговування автостанції.

Разом з тим, земельна ділянка по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку була надана на праві оренди відкритому акціонерному товариству Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799 на підставі рішення Луцької міської ради від 28.12.2004р. №21/15/3, та зареєстровано в книзі записів Державної реєстрації договорів оренди 10.02.2005р. за №289.

Відповідно до даного договору оренди передано у користування ВАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799 земельну ділянку площею 26225 кв. м. по вул. Конякіна, 39 з кадастровим номером 220650030.

У травні 2012 року приватний підприємець Герун Юрій Євгенович звернувся до Господарського суду Волинської області із позовною заявою до Луцької міської ради, Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", Управління Держкомзему у м. Луцьку, в якій просив суд визнати припиненим договір оренди земельної ділянки укладений між Луцькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005 за № 289 в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин №4 з літнім кафе, приміщенням магазину №7 по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку та зобов`язати Управління Держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в Поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Рішенням Господарського суду Волинської області 22.08.2012р. у справі №5004/639/12 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р., вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки укладений між Луцькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.02.2005 за № 289 в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин № 4 з літнім кафе, приміщенням магазину №7 по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку. Зобов`язано Управління Держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в Поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. В решті позову відмовлено.

Господарським судом Волинської області 25.12.2012р. видано наказ №5004/639/12-2 про примусове виконання рішення суду.

До 01.01.2013р. в Державному реєстрі земель не були зареєстровані зміни до договору оренди на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. та відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 0710100000:22:065:0030 перенесено до Державного земельного кадастру.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України Про державний земельний кадастр. Згідно із зазначеним законом внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відомості про розподіл земель між власниками та користувачами вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі рішення суду по справі №5004/639/12 на замовлення Геруна Ю.П., ТОВ Технічне бюро кадастру розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності в м. Луцьку по вул.Конякіна, 39, сформовано земельні ділянки площами відповідно 472 кв.м. та 25753 кв.м.

На виконання рішення суду на підставі зазначеної документації із землеустрою державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагентства у Волинській області до Державного земельного кадастру внесені відомості про земельні ділянки за кадастровими номерами 0710100000:22:065:0059 та 0710100000:22:065:0060 площею відповідно 25753 кв.м. та 472 кв.м.

Таким чином, рішенням суду від 28.11.2012р. внесено зміни до такого договору щодо предмета оренди та таке рішення суду стало підставою припинення договору в частині, поділу земельної ділянки, присвоєння інших кадастрових номерів земельній ділянці по вул. Конякіна, 39.

Згідно витягу з витягу з ДЗК НВ-0703172512017 виданого 05.07.2017р., земельна ділянка площею 2.5753 га (форма власності: комунальна власність), розташована за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вул. Конякіна, 39, кадастровий номер 0710100000:22:065:0059, дата державної реєстрації 26.05.2013р.

У квітні 2011 року згідно рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» було перейменовано у ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», що підтверджується Статутом ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» за 2011 рік.

Перейменування ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» у ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» відбулося на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства".

Зокрема, у відповідності до п. 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону.

Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

15.08.2017р. державним реєстратором Яремчуком Григорієм Ярославовичем комунального підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації здійснено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34 га з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 по вул. Конякіна,39 в м. Луцьку за Приватним акціонерним товариством Волинське обласне підприємство підприємство автобусних станцій на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36646859 від 16.08.2017р.

Вказане рішення про державну реєстрацію було прийнято на підставі копії державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії та номер II-ВЛ001237, виданого 06.12.1995р., витягу з ДЗК НВ-0703172512017, виданого 05.07.2017р., архівного витягу з рішення сесії Луцької міської ради №2159/01/20 від 10.07.2017р., оголошення у газеті Волинь, наказу №348 від 06.07.1994р. Міністерства транспорту України.

Згідно із частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно п.4 ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(в редакції від 04.06.2017р.)(далі - Закон), державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані зокрема документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно п.3 ч.3 ст.24 Закону, відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується у разі невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру.

Згідно п.8 ч.1 ст.27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Зокрема, відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі, якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.

У разі, якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно ст.16 Закону України Про Державний земельний кадастр, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Із витягу з ДЗК було внесено актуальні відомості про об`єкт нерухомого майна, зокрема, кадастровий номер, адресу, площу земельної ділянки, цільове призначення.

Проте, при реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34 га з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку за ПрАТ ВОПАС, реєстратор, використовуючи поданий ПрАТ ВОПАС витяг з ДЗК НВ-0703172512017 та відомості Державного земельного кадастру (які мають пріоритет) не врахував, що земельна ділянка, розташована за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вул. Конякіна, 39, з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 має площу 2.5753 га.

Отже, виникла невідповідність площ однієї земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 (2,34 га в акті на право постійного користування земельною ділянкою серії та номер II-ВЛ001237, виданого 06.12.1995р. та 2,5753 га в витязі з ДЗК НВ-0703172512017, виданого 05.07.2017р.), зазначених у двох поданих заявником документах на реєстрацію речового права.

Рєструючи право користування на земельну ділянку площею 2,34 га з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 державний реєстратор використав неактуальні дані, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 має іншу площу, а саме 2,5753 га.

Вказана реєстрація приводить до порушення інтересів позивача, як власника (комунальна власність) земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059, оскільки зареєстровано право користування земельною ділянкою з невірною площею.

Водночас, позивач як власник земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 не позбавлений права вснети зміни у відомості про земельну длянку, в тому числі щодо площі земельної ділянки.

Згідно ч.1-2 ст.92 Земельного кодексу України (в редакції від 04.06.2017р.), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Позивач зазначає, що реєстрація права постійного користування земельною ділянкою із земель комунальної власності за ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій приводить до порушення статті 92 Земельного кодексу України.

Водночас, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2021 у справі №906/620/19 зазначив, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним (п.83).

Верховний Суд у вищезазначеній постанові також дійшов висновку (п.87), що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника, навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.

Крім того, позивач зазначає, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Яремчуком Г.Я. КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 36646859 від 16.08.2017 , а саме права постійного користування за ПрАТ ВОПАС на земельну ділянку площею 2,34 га з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059, що знаходиться за адресою: вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку, на підставі копії державного акту на право постійного користування П-ВЛ № 001257 від 06.12.1995, котрий стосується іншої земельної ділянки, що розташована за адресою: вул. Конякіна, 9.

Як вбачається із копії Державного акту на право постійного користування П-ВЛ № 001257 від 06.12.1995, виданого Службі автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільно транспорту, даний акт виданий на земельну ділянку, адреса якої не зазначена. Вказано лише межі земельної ділянки, в тому числі площею 2,34 га.

Проте, у Державному акті вказана адреса, де знаходилося підприємство: м. Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 6, що підтверджується Свідоцтвами про державну реєстрацію юридичної особи.

Водночас, у Положенні про структуру ВАТ "Волинське обласне ідприємство автобусних станцій 10799", затвердженому начальником Волинського обласного управління транспорту від 08.06.1999 зазначаються підрозділи підприємства (п.4 - Луцька кущова автостанція - в м. Луцьку по вул. Конякіна, 9.

Доказів, того, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: вул. Конякіна, 9 знаходиться інше підприємство автомобільного транспорту, позивачем суду не надано.

Отже, з наданих відповідачем доказів вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку належала на праві постійного користування Службі автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №001237 від 06.12.1995.

У 1995 році Служба автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту була реорганізована шляхом перетворення у «Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799».

У 1996 році «Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799» реорганізовано шляхом перетворення у ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799». У процесі приватизації Державного підприємства, до ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» перейшов, в тому числі, Цілісний майновий комплекс, який складається з будівель та споруд розташованих на земельній ділянці площею 2,34 га, яка знаходиться по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку.

Рішенням виконкому Луцької міської ради від 02.10.2000 року за №1318/5.25 «надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для розширення території в зв`язку з виробничими потребами на вул. Конякіна на земельній ділянці загальною площею 0,35 га за рахунок земель міськфонду... при погодженні місця розташування об`єкта». В подальшому місце розташування Луцькою міською радою погоджено.

29.12.2004 на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 503, яким затверджено Проект відведення земельної ділянки ВАТ «ВОПАС 10799» у постійне користування та технічну документацію зі складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,6225 за адресою: вул. Конякіна, 39, м. Луцьк, площа земельної ділянки для обслуговування автостанції зросла до площі 2,6225 га.

Згідно п.п. 1, 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991р. № 887-ХІІ (в редакції станом на 26.06.1996р.), ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника.

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Згідно п. 6 ст. 18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств "від 04.03.1992р. № 2163-ХІІ (в редакції станом на 26.06.1996р.), створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.

Згідно п. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно ст. 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Отже, системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, шо право постійного користування земельною ділянкою, площею 2,34 га, яка знаходиться по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, яке первинно належало Службі автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №001237 від 06.12.1995 перейшло до його правонаступника - Волинського обласного державного підприємства автобусних станцій 10799. в подальшому, до його правонаступника - ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» і в подальшому, до його правонаступника - ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій».

Луцька міська рада не надала суду доказів скасування її рішення від 29.12.2004 №503, так як і не надає доказів скасування Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи добровільної відмови від права постійного користування відповідачем.

У відповідності до ст. 141 Земельного кодексу України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Редакції статей 141, 142 Земельного кодексу України є незмінною від дати його прийняття та набрання чинності і по сьогоднішній день.

Таким чином, у відповідності до положень ст. 142 Земельного кодексу України, для припинення права постійного користування повинні бути виконані дві умови: подана заява землекористувача про відмову від права постійного користування; прийнято рішення власником землі про припинення права постійного користування.

Відповідач стверджує, що ні його попередники (Служба автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту, «Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799», ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799»), ні він сам - ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» не подавали Луцькій міській раді заяви про відмову від права постійного користування земельною ділянкою по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку.

Також, Луцькою міською радою не приймалося рішення про припинення права постійного користування ні земельною ділянкою площею 2,34 га по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, ні земельною ділянкою площею 2,6225 га відносно її користувачів (Служби автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту, «Волинського обласного державного підприємства автобусних станцій 10799», ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799», ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій»).

Зазначене додатково підтверджує те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 загальною площею 2,34 га по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку належала на праві постійного користування ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій».

Доводи позивача про те, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії та номер ІІ-ВЛ001237, виданий Службі автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту 06.12.1995, тобто вже після створення Волинського обласного державного підприємства автобусних станцій 10799, а також про те, що на момент видачі вказаного державного акту існувала Служба автостанцій територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту, яка не була юридичною особою та Волинське обласне державне підприємство автобусних станцій 10799, яке мало статут юридичної особи не заслуговують на увагу суду, з огляду на таке.

Згідно Положення про Службу автостанцій Волинського територіально- виробничого об`єднання автомобільного транспорту, місце ії знаходження: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 6, яка співпадає з юридичною адресою ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799», дійсно зазначено, що вона створена на державній власності 06.07.1994 року і не є юридичною особою.,

Відповідачем додано отримані від Міністерства транспорту України у 2017 році копії наказів Міністерства транспорту України №348 від 06.07.1994р, про те, що Служба автостанцій Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту підпорядкована і знаходиться у складі Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту. Відсутність окремого ідентифікаційного коду Служби автостанцій вказує на те, що така Служба була структурним підрозділом в складі юридичної особи, а рішенням Луцької міської ради у постійне користування надавалась земельна ділянка саме для юридичної особи - Волинського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту, в складі якої існував такий структурний підрозділ як Служба автостанцій області.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, у місті Луцьку існує лише один автовокзал з 1983 року, який знаходився на вулиці Конякіна, а також згідно Витягу з Державного земельного кадастру встановлено цільове призначення, земельної ділянки, на якій він знаходиться: землі транспорту, оборони, промисловості і зв`язку для обслуговування автостанції. Тобто, земельна ділянка була виділена із земель державної власності саме для будівництва автовокзалу.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував у своїх постановах щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.

Поряд з цим, суд зазначає, що не відповідач повинен подавати докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обставин викладених у заяві по суті позовній заяві, а в силу положень ст. 74 ГПК України такий обов`язок (тягар доказування) покладено саме на позивача.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А тому, враховуючи допущення державним реєстратором помилки (внесення неактуальних даних щодо площі земельної ділянки, 2,34 га замість 2,5753 га), суд дійшов висновку про те, що позов про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 36646859 від 16.08.2017 державного реєстратора Яремчука Григорія Ярославовича КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34га за ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 є підставним та обгрунтованим.

Водночас, позивачем разом з позовною заявою подано заяву про поновлення строків позовної давності, в якій останній просив визнати причини пропуску Луцькою міською радою строку позовної давності поважними та поновити Луцькій міській строк позовної давності.

В свою чергу, відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності, в якій він просив визнати причини пропуску Луцькою міською радою строку позовної давності необгрунтованими та недоведеними, у їх поновленні відмовити.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч. 1 ст. 261 ЦКУ містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Судом встановлено, що у 2017 році Луцька міська рада зверталася до господарського суду з аналогічним позовом до державного реєстратора Яремчука Григорія Ярославовича КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - на стороні позивача: фізична особа-підприємець Герун Юрій Євгенович, на стороні відповідача - ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36646859 від 16.08.2017р. державного реєстратора Яремчука Григорія Ярославовича КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34 га за ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059 та номер запису про інше речове право: 21904092 (спеціальний розділ) реєстрація іншого речового права.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.06.2018 у справі №903/833/17 позов Луцької міської ради задоволено.

На момент подання позову Луцькою міською радою та прийняття рішення Господарським судом Волинської області від 19.06.2018 у справі № 903/833/17 була чинною практика Верховного Суду, яка передбачала звернення до суду саме у такому порядку, як це було зроблено Луцькою міською радою, а саме - до державного реєстратора.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у даній справі, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2022, скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 19.06.2018, прийнято нове рішення, яким у позові Луцької міської ради відмовлено, у зв`язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстранції апеляційний суд зазначив, що за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Зміст і характер правовідносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції, а також обставини справи свідчать про те, що спір виник саме між позивачем - Луцькою міською радою і третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій з приводу земельної ділянки, внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею права постійного користування земельною ділянкою площею 2,34 га за ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій з кадастровим номером 0710100000:22:065:0059.

Отже, у 2018 році вже існувала практика Верховного Суду щодо спорів про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, згідно якої належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд зазначає, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Луцька міська рада, під час розгляду справи №903/833/17 у апеляційній інстанції, не була позбавлена прав, відмовитись від позову і подати новий позов, подати клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача. Однак, такими правами, передбачених нормами ГПК України, позивач не скористався.

Таким чином, Луцька міська рада могла довідатися про своє суб`єктивне право на подачу позову згідно чинної практики до ПрАТ "ВОПАС" ще у вересні 2018 року, після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 04.09.2018 у справі №823/2042/16. Проте з даним позовом до ПрАТ "ВОПАС" позивач звернувся лише у липні 2022 року.

З огляду на зазначене, позивачем пропущений 3-х річний строк звернення до суду з відповідним позовом.

Суд не визнає поважності причин пропуску позовної давності, зазначених позивачем у заяві про поновлення строків позовної давності та відмовляє у поновленні пропущеного строку.

Враховуючи сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у даній справі та відсутність поважних причин щодо її пропуску, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

В позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 24.10.2022.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді з 25.10.2022 по 27.10.2022 згідно відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу ДСС, рішення внесено до ЄДРСР 28.10.2022.

СуддяО. Г. Слободян