Рішення

від 17.10.2022 по справі 359/5493/20

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/5493/20

Провадження № 2/359/176/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна про визнання договору дарування житлового будинку недійсним,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Іванов Андрій Валерійович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна про визнання договору дарування житлового будинку недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

17 липня 2020 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тексту - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з даним позовом, яким просило визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотарісуом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2711; скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності / довірчої власності 18150547.

Вимоги обгрунтовано тим, що 23 вересня 2015 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тексту- ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), право наступ-ником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулось до Селидівського міського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Стар» (далі по тексту- ТОВ «Енерджі Стар»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 2006» (далі по тексту - ТОВ «Джерело 2006»), ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням вказаного суду від 12 листопада 2015 року позов задоволено та стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів №015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 343 134 грн. 33 коп.; за кредитним договором №010/01-03-3/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 8 508 181 грн. 17 коп.

21 березня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі по тексту- ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області) Шмаковим Р.С. було відкрито виконавче провадження за №50557000 з виконання виконавчого листа №220/4382/15-ц від 25 грудня 2015 року, виданого на виконання вказаного вище заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року. Цього ж дня, тобто 21 березня 2016 року, ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області винесено постанову про арешт всього майна, належного боржнику ОСОБА_1 .

В ході здійснення виконавчих дій було встановлено, що боржнику ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності за № НОМЕР_1 , виданого 23 вересня 2011 року Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області, з 03 жовтня 2011 року належав житловий будинок АДРЕСА_2 (далі - СТ «Природа»).

Постановою ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області від 25 жовтня 2016 року закінчено виконавче провадження № 50557000 у зв`язку із скасуванням ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29 вересня 2016 року вказаного вище заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року.

У подальшому, рішенням апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, було скасовано рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2016 року про відмову у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ухвалено нове рішення, яким позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №010/01-03-3/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 7 239 620 грн. 23 коп. за тілом кредиту, у розмірі 1 109 042 грн. 93 коп. за відсотками, а всього - 8 348 663 грн. 16 коп. Цим же рішенням стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь банку заборгованість за кредитним договором про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 300 557 грн. 56 коп. за тілом кредиту, у розмірі 41 499 грн. 01 коп. за відсотками, а всього - 342 056 грн. 57 коп.

31 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61125587 з примусового виконання виконавчого листа №242/4382/15-ц від 20 січня 2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі рішення апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року.

09 липня 2020 року приватний виконавець Іванов А.В., листомза №1009-61125587/20, повідомив стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 відчужив житлові будинки, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_1 на користь свого батька ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Марченко І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2711.

На переконання позивача даний правочин щодо дарування спірного домоволодіння є фіктивний та таким, що порушує його законні права, оскільки станом на час його укладення відповідачу ОСОБА_1 було достеменно відомо про перебування на розгляді у Селидівському міському суді Донецької області цивільної справи за №242/4382/15-ц про стягнення солідарно з нього та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитними договорами, а тому, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань та приховання житлового будинку від наступного звернення стягнення у рахунок виконання рішення суду про стягнення з нього грошових коштів, здійснив відчуження житлового будинку на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року на користь свого ж батька ОСОБА_2 , що є підставою для визнання цього договору дарування недійсним на підставі ст. 234 ЦК України.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено процесуальні права, обов`язки та встановлено строки для їх реалізації.

17 грудня 2020 року представник відповідачів адвокат Євдокименко М.С. подав до суду відзив, яким не визнав позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» та просив відмовити у їх задоволенні зважаючи на наступне. Представник вважає, що укладення оспорюваного договору дарування житлового будинку під час розгляду цивільної справи про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами саме по собі не свідчить про те, що він відчужив спірний домоволодіння саме з метою уникнення майбутнього звернення стягнення на це майно в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.

Крім того, банк звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості ще у вересні 2015 року, а спірний житловий будинок ОСОБА_1 подаровано батьку ОСОБА_2 через два місяці після зняття ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області арешту на все майно відповідача у зв`язку із скасуванням заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року. Тобто, на момент укладення оспорюваного договору, дане майно не було під арештом і не існувало судового рішення, яке набрало законної сили, за яким з ОСОБА_1 стягувалась заборгованість.

Також адвокат вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що укладаючи оспорюваний договір дарування житлового будинку, ОСОБА_1 керувався умислом, спрямованим на уникнення звернення стягнення на спірний об`єкт нерухомого майна. Посилання АТ «Райффайзен Банк «Аваль» на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області у справі за №242/4382/15 від 12 листопада 2015 року, яким стягнуто із ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованості за кредитом ТОВ «Енерджі Стар», та яке в подальшому 29 вересня 2016 року було скасоване, є нікчемним доказом у справі з огляду на його скасування.

Вказує, що зазначене заочне рішення суду було скасоване до укладення оспорюваного договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року. Відповідач ОСОБА_1 кредитних договорів із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не укладав, грошових коштів у позивача не отримував, а уклав угоду про загальне поручительство всім своїм майном по кредитним зобов`язанням ТОВ «Енерджі Стар», який до цього забезпечував належним йому нежитловим приміщенням. Після укладення оспорюваного правочину рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2016 року було відмовлено у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль». Зазначає, що твердження позивача про те, що у ОСОБА_1 на час укладення оспорюваного договору дарування були борги перед банком і він не мав права відчужувати нерухоме майно, не відповідають дійсності.

Звернув увагу суду також на той факт, що відповідно експертного висновку ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , станом на 19 жовтня 2020 року становить 3795 227 грн. 00 коп. В той же час, борг ОСОБА_1 за рішенням апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року складає 8 690 719 грн 73 коп. Зазначає, що бездіяльність приватного виконавця по стягненню боргу з ОСОБА_1 оскаржується в Селидівському міському суді Донецької області. Також звертає увагу на те, що загальна вартість належних ОСОБА_1 активів (без вартості відчуженого спірного житлового будинку 20 грудня 2016 року) перевищує суму заборгованості. Тобто, спірний житловий будинок не є єдиним активом відповідача, від якого залежить погашення заборгованості перед банком. Повідомив, що метою укладення оспорю-ваного правочину було відчуження житлового будинку фактичному власнику, який його будував, проживав та проживає у ньому на протязі значного терміну.

24 грудня 2020 року представник позивача подав відповідь на відзив, яким підтримав заявлені вимоги та наголосив, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність грошової заборгованості перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» і судові спори у зв`язку з цим тому, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань, як поручителя, відповідач здійснив відчуження спірного нерухомого майна на підставі договору дарування. Крім того зазначив, що саме ОСОБА_1 був і є реальним власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

29 березня 2021 року представник відповідачів подав заяву до суду, якою просив застосувати до вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» наслідки пропуску строків позовної давності.

01 квітня 2021 року третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору, а саме Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» (далі по тексту ПАТ «Родовід банк») звернулось до суду з позовом, яким просило суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2711.

Вимоги обгрунтовано тим, що 05 липня 2005 року між ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2005-141, за умовами якого позичальником отримано грошові кошти в розмірі 200000 доларів США. Зобов`язання відповідачем виконувались неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 18 серпня 2016 року утворилась заборгованість по кредиту на суму 357224,86 доларів США.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, а саме : стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № 2005-141 від 05 липня 2005 року у розмірі 357224,86 доларів США та 138186 грн. 59 коп. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід банк» про розірвання кредитного договору відмовлено.

Дане судове рішення залишено без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року та постановою Верховного суду України від 22 квітня 2020 року та набрало законної сили.

За заявою банку приватним виконавцем Івановим А.В. 05 березня 2021 року було відкрито виконавче провадження № 64750816 з метою примусового виконання виконавчого листа виданого на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року. Постановою приватного виконавця від 09 березня 2021 року дане виконавче провадження приєднано д зведеного виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 за № 61126752.

При ознайомленні з матеріалами зведеного виконавчого провадження ПАТ «Родовід банк» довідався, що відповідач у 2016 році, під час існування судового спору щодо стягнення з нього кредитної заборгованості, відчужив за договором дарування своєму батьку ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 . Банк, на підставі відкритих даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань встановив, що обдарований зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_3 та набуте майно для свого проживання не використовує.

Зважаючи на вказане та посилаючись на норми ст. 202-203, 215, 216, 526 ЦК України, просив позов задовольнити та визнати недійсним договір дарування спірного будинку.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2021 року позовну заяву ПАТ «Родовід банк» прийнято до спільного провадження з позовом АТ «Райффайзен банк Аваль».

01 червня 2021 року представник відповідачів адвокат Євдокименко М.С. подав відзив на позов ПАТ «Родовід банк», яким просив відмовити у його задоволенні зважаючи на наступне. Вважає, що твердження банку про укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору з метою уникнення відповідальності за кредитним зобов`язанням є хибним та таким, що не підтверд-жено належними доказами. Адвокат також наголосив на пропуску позивачем строків позовної давності та зауважив, що саме ОСОБА_1 був фіктивним власником спірного будинку. У власності відповідача наявні інші майнові активи, за рахунок яких банк може задовольнити свої вимоги не оспорюючи і не скасовуючи договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, 01 червня 2021 року представник відповідачів подав до суду заяву, якою просив застосувати до позовних вимог ПАТ «Родовід банк» наслідки спливу строків позовної давності.

14 вересня 2021 року та 25 жовтня 2021 року представник ПАТ «Родовід банк» подав пояснення у справі, в яких зазначив, що вимоги банку за кредитним договором № 2005-141 від 05 липня 2005 року були забезпечені іпотекою нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Проте, вказаний договір іпотеки скасовано у судовому порядку під час розгляду цивільної справи № 761/12063/17. Крім того, під час розгляду цивільної справи № 242/656/189 про поділ майна подружжя позов дружини ОСОБА_1 було задоволено та за колишньою дружиною відповідача визнано право власності на Ѕ частину вказаних вище квартир. Відтак банк позбавлений можливості забезпечити свої вимоги за рахунок заставленого в іпотеку майна.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 17 січня 2022 року заяву первісного позивача задоволено та змінено назву юридичної особи з АТ «Райффайзен банк Аваль» на АТ «Райффайзен банк».

На підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Ю-Бейс» (далі по тексту ТОВ «ФК «Ю-Бейс») від 31 січня 2022 року ухвалою суду від 13 липня 2022 року замінено позивача ПАТ «Родовід банк» на сторону ТОВ «ФК «Ю-Бейс».

11 липня 2022 року АТ «Райффайзен банк» подано додаткові пояснення, якими банк наполягав на задоволенні позовних вимог.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони в судове засідання не з`явились. Однак представники АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» подали до суду заяви, яким кожен власні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, а розгляд справи здійснити у їх відсутність. Представник відповідачів подав заяву, якою позовні вимоги АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс», як правонаступника ПАТ «Родовід банк» не визнав і просив відмовити у задоволенні. Інші учасники справ в поданих у справі заявах також просили розгляд справи здійснити у їх відсутність та при вирішенні спору по суті поклались на розсуд суду.

Зважаючи на неявку сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «ФК «Ю-Бейс» підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українита ч.1ст.4,ч.1ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12,81,89ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргум ент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,відповідно ч.1,4ст.82ЦПК України,не підлягаютьдоказуванню,якщо судне маєобґрунтованого сумнівущодо достовірностіцих обставинабо добровільностіїх визнання.Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,зазначаються взаявах посуті справи,поясненнях учасниківсправи,їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що на брало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Енерджі Стар» та ТОВ «Джерело 2006 року» існують відносини з Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 012/42-2/0094 від 22 березня 2011 року. Також між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Енерджі Стар» існують відносини з кредитного договору №010/01-03-3/0545 від 03 червня 2013 року про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/42-2/0094 від 22 березня 2011 року та з кредитного договору № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/42-2/0094 від 22 березня 2011 року. У цих відносинах з банком ОСОБА_1 виступає поручителем належного виконання позичальником ТОВ «Енерджі Стар» всіх його зобов`язань перед банком (а.с. 83-87 а.с. 1, а.с. 15-31 т. 2).

Через неналежне виконання боржником ТОВ «Енерджі Стар» своїх кредитних зобов`язань, 23 вересня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Селидівського міського суду Донецької області із позовом до ТОВ «Енерджі Стар», ТОВ «Джерело 2006», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року у справі №242/4382/15-ц вказаний вище позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 343 134 грн 33 коп.; заборгованість за кредитним договором №010/01-03-3/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігом коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 8 508 181 грн. 17 коп.. Рішення набрало законної сили 24 листопада 2015 року (а.с.7-9 т. 1).

21 березня 2016 року головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р.С. відкрито виконавче провадження №50557000 з виконання виконавчого листа №242/4382/15-ц виданого 25 грудня 2015 року судом на виконання вказаного вище заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року.

Цього ж дня, тобто 21 березня 2016 року, головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р.С. винесено постанову про арешт всього майна боржника ОСОБА_1 (а.с. 11 т. 1).

29 вересня 2016 року ухвалою Селидівського міського суду Донецької області заяву ОСОБА_1 задоволено та скасовано заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року у справі №242/4382/15-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Енерджі Стар», ТОВ «Джерело 2006», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвала суду набрала законної сили 29 вересня 2016 року (а.с. 10 т. 1).

25 жовтня 2016 року головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50557000 з тих підстав, що ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від29 вересня 2016 року скасоване заочне рішення, на підставі якого видано виконавчий документ (а.с. 12 т. 1).

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, скасовано рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2016 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а позов в часині стягнення заборгованості з ТОВ «Енерджі Стар» та ТОВ «Джерело 2006» - закрито.Ухвалено нове рішення, яким позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором№ 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 7 239 620 грн. 23 коп. за тілом кредиту, у розмірі 1 109 042 грн. 93 коп. за відсотками, а всього - 8 348 663 грн. 16 коп. Цим же рішенням стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 300 557 грн. 56 коп. за тілом кредиту, у розмірі 41 499 грн 01 коп. за відсотками, а всього - 342 056 грн 57 коп. (а.с. 77-82 т. 1).

31 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61126174 з примусового виконання виконавчого листа № 242/4382/15-ц, виданого судом 20 січня 2020 року на виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 (а.с. 88 т. 1).

Постановою приватного виконавця Іванова А.В. від 31 січня 2020 року виконавчі провадження за № 61125587 та 61126174 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 об`єднано в одне виконавче провадження з номером 61126752 (а.с. 89 т. 1).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 4115 від 23 вересня 2011 року виданого Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області на підставі рішення виконкому від 27 липня 2007 року за № 67/23, встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_6 (а.с. 118, 120 т. 1).

Право власності відповідача ОСОБА_1 на спірний будинок станом на 06 грудня 2016 року також підтверджується листом Громадської організації Садівницьке товариство «Природа» за № 5 (а.с. 136 т. 1).

З листа приватного виконавця Іванова А.В. від 09 липня 2020 року за №1009-61125587/20 наданого на звернення стягувача АТ «Райффайзен банк Аваль» встановлено, що 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 відчужив житлові будинки, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , який є батьком боржника, на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Марченко І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2711 (а.с. 20 т. 1).

На підставі повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за № 00026977825 від 09 липня 2020 року встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 (а.с. 22-24 т. 1).

Наведене також підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого 21 червня 1974 року, згідно якого 27 травня 1974 року від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_1 (а.с. 128 т. 1).

Дослідженням копії нотаріально посвідченого договору дарування спірного житлового будинку від 20 грудня 2016 року вбачається, що згідно умов договору ОСОБА_1 , як дарувальник, передав майно - житловий будинок АДРЕСА_1 у власність обдаровував-ного ОСОБА_2 безоплатно (а.с. 116-117 т. 1).

На підставі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 215722208 сформованої 09 липня 2020 року судом встановлено, що рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Сумського нотаріального округу Марченко І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 18150547, на підставі вказаного вище договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 25-27 т. 1).

Дані обставини, на підставі ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, оскільки визнаються і не заперечуються сторонами, а також підтверджені судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 липня 2005 року між ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2005-141, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит в межах невідновлювальної траншевої кредитної лінії у розмірі 200000 доларів США зі строком повернення не пізніше 03 липня 2015 року та сплатою відсотків за додатковими угодами.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 06 жовтня 2005 року між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ляшенком В.В., зареєстрований у реєстрі за № 4061, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2016 року було відкрито провадження у справі № 242/4703/16-ц за позовом ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором поданого до суду в жовтні 2016 року (а.с. 46 т. 2).

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року та постановою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року залишено без змін рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року, яким позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід банк» про розірвання договору, - відмовлено. Так, за даним рішенням суду з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2005-141 від 05 липня 2005 року у розмірі 357224,86 доларів США та судовий збір в розмірі 138186 грн. 59 коп.. Судове рішення суду І інстанції набрало законної сили 27 листопада 2017 року (а.с. 47-70 т. 2).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. від 05 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64750816 щодо примусового виконання виконавчого листа № 242/4703/16-ц виданого 04 грудня 2017 року Селидівським міським судом Донецької області (а.с. 75 т. 2).

09 березня 2021 року приватним виконавцем Івановим А.В. винесено постанову, якою виконавче провадження № 64750816 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 61126752 щодо стягнення з боржника ОСОБА_4 (а.с. 76 т. 2).

Зважаючи на встановлені вище обставини, суд приходить висновку, що виконавчі провадження з виконання вище вказаних майнових вимог стягувача АТ «Райффайзен банк» та ПАТ «Родовід банк» було об`єднано в одне виконавче провадження за № 61126752, ознайомлюючись з яким ПАТ «Родовід банк» дізналось про обставини, вказані у листі приватного виконавця Іванова А.В. від 09 липня 2020 року за №1009-61125587/20 наданого на звернення стягувача АТ «Райффайзен банк Аваль» про відчуження ОСОБА_1 20 грудня 2016 року на користь батька ОСОБА_2 спірного житлового будинку. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року позов ОСОБА_5 до ПАТ «Родовід банк», ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В. про визнання договору іпотеки недійсним, заборони з квартири задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки укладений 06 жовтня 2005 року між ПАТ «Родовід банк» та ОСОБА_1 , договорів внесення змін і доповнень до договору іпотеки, скасовано заборони відчуження з квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 (а.с. 117-120 т. 2).

Позовні вимогиАТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «Родовід банк» обгрунтовано тим, що на час укладення спірного договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року відповідачу ОСОБА_1 було достеменно відомо про перебування на розгляді у Селидівському міському суді Донецької області справи №242/4382/15-ц про стягнення солідарно з нього та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та додатковими угодами до нього, а також заборгованості за кредитним договором №010/01-03-3/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та додатковими угодами до нього, а також перебування на розгляді у Селидівському міському суді Донецької області справи №242/4703/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 2005-141 від 05 липня 2005 року. Відтак відповідач ОСОБА_1 , з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань та приховання житлового будинку від наступного звернення стягнення у рахунок виконання рішень судів про стягнення з нього грошових коштів, здійснив відчуження житлового будинку на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року на користь свого батька ОСОБА_2 ..

Відповідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 234 ЦК України вказано, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та 5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно ст. 234 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.717 та ч.1 ст.718 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Відповідно ч. 2 ст. 719 та ч. 1 ст. 722 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Згідно«Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, судова палата у цивільних справах Верховного суду України виходить із наступного, згідно ч. 3 ст.203ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 03 липня 2019 року у справіза №369/11268/16-ц позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ч. 2, 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користьсвогобатькапісля пред`явлення до нього позовів банками про стягнення забор-гованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредиторів, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредиторів і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, суд враховує, що: 1) відповідач ОСОБА_1 відчужив майно після пред`явлення до нього позовів АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Родовід банк» про стягнення заборгованості за кредитними договорами; 2) спірне майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича батька- ОСОБА_2 ;4) обдарований ОСОБА_2 з 11 листопада 2002 року і по час розгляду даної справи зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а не за адресою спірного домоволодіння, право власності на яке він набув 20 грудня 2016 року; 5) суду не надано доказів на підтвердження володіння, користування, розпорядження та проживання ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 , Громадська організація Садівниче товариство «Природа».

Сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб - кредиторів, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Родовід банк» на його майно як боржника.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (ст. 38 Закону України «Про систему гаранту-вання вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (ч. 4 ст. 9 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження»).

Водночас, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у справі, що на момент здійснення безоплатного відчуження ОСОБА_1 спірного майна на підставі договору дарування від20 грудня 2016 року батьку ОСОБА_2 ,ТОВ «Енерджі Стар» належним чином не виконало перед ПАТ «Райффайзен Банк» своїх зобов`язання за кредитними договорами та додатковими угодами до них, ОСОБА_1 був поручителем за виконанняТОВ «Енерді Стар» вказаних вище кредитних зобов`язань, договір поруки на момент настання вимоги банку до позичальника не припинив свою дію та не був скасованим у судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи позичальником, неналежно виконував кредитні зобов`язання перед ПАТ «Родовід банк» та забезпечив виконання даного зобов`язання іпотекою двох квартир, які будучи оформленими без згоди дружини, були згодом визнані недійсними в судовому порядку. Наведене, в свою чергу призвело до неможливості банком забезпечити майнові вимоги до боржника шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Верховний Суд у своїй постанові від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 дійшов висновку про те, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 , уклавши договір дарування житлового будинку від20 грудня 2016 року,діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб- кредиторів, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення банками на його майно як боржника, суд приходить висновку про наявність правових підстав для визнаннядоговору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року недійсним на підставі ст.234 ЦК України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк»та ПАТ «Родовід банк» щодо визнання недійсним вказаного договору, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги АТ «Райффайзен банк» про скасування рішення державного реєстратора від 20 грудня 2016 року слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За змістом ч. 8 ст. 18 вказаного Закону України державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)».

У пункті 39 Постанови КМУ від 6 червня 2018 року «Деякі питання функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» вказано, що запис про речові права та їх обтяження, про суб`єктів таких прав, який існував до набуття, зміни чи припинення речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, зберігається у Державному реєстрі прав.

За змістом ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У відповідності п.51 Постанови КМУ від 6 червня 2018 року «Деякі питання функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відпо-відних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

Оскільки державна реєстрація права приватної власності за відповідачем ОСОБА_2 на вказане вище нерухоме майно була здійснена на підставі недійсного договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року, який не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України), який визнано недійсним у судовому порядку, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» щодо скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Сумського нотаріального округу Марченко І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 18150547, підлягають задоволенню.

01 червня 2021 року та 29 березня 2021 року представник відповідачів подав заяви до суду, якими просив застосувати до вимог позивачів наслідки спливу строку позовної давності у зв`язку з чим суд звертає увагу на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 251 та ч. ст. 253 ЦК України строком є певний період часу, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 258 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема до вимог про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу) застосовується позовна давність в один рік.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 ЦК України.

Частиною 1 ст. 261 вказаного Кодексу зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками наведеними Великою Палатою Верховного Суду зокрема у постановах : від 22 травня 2018 року у справі за № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі за № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі за № 575/476/16-ц ).

Судом встановлено, що АТ «Райффайзен банк» подав даний позов до суду шляхом направлення відправлення засобами зв`язку Укрпошта експрес 13 липня 2020 року (а.с. 31 т. 1), який отримано та зареєстровано судом 17 липня 2020 року.

31 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61126174 з примусового виконання виконавчого листа № 242/4382/15-ц, виданого судом 20 січня 2020 року на виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та цього ж дня виконавчі провадження за № 61125587 та 61126174 щодо стягнення заборгованостей з ОСОБА_1 об`єднано в одне виконавче провадження з номером 61126752 (а.с. 88-89 т. 1).

Про порушення власних прав ОСОБА_1 банк дізнався з листа приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. від 09 липня 2020 року за вихідним № 1009-61125587/20 наданого як відповідь на клопотання АТ «Райффайзен банк» щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника (а.с. 20 т. 1). Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини та наявні докази у справі, суд приходить висновку, що банк не пропустив строків, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору дарування, та вимог ст. 257 вказаного кодексу, щодо вимог про скасування рішення державного реєстратора.

Позивач ПАТ «Родовід банк» звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування від 20 грудня 2016 року шляхом направлення відправлення засобами зв`язку Укрпошта 29 березня 2021 року (а.с. 89 т. 2), який отримано та зареєстровано судом 01 квітня 2021 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. від 05 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64750816 щодо примусового виконання виконавчого листа № 242/4703/16-ц виданого 04 грудня 2017 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості (а.с. 75 т. 2).

09 березня 2021 року приватним виконавцем Івановим А.В. винесено постанову, якою виконавче провадження № 64750816 приєднано до зведеного виконавчого провадження за № 61126752 щодо стягнення з боржника ОСОБА_4 (а.с. 76 т. 2).

Під час ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження за № 61126752 представник ПАТ «Родовід банк» дізнався про обставини, відображені в листі приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. від 09 липня 2020 року за вихідним № 1009-61125587/20 наданого як відповідь на клопотання АТ «Райффайзен банк» щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника (а.с. 77 т. 2). Доказів протилежного суду не надано.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини та наявні докази у справі, суд приходить висновку, що банк не пропустив строків, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору дарування.

Висновки суду не спростовуються жодними доказами у справі.

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно ч. 1 та п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у задоволені позовних вимог судові витрати лишаються за позивачем.

Згідно платіжного доручення № 57102 від 25 березня 2021 року при зверненні до суду з даним позовом ПАТ «Родовід банк» сплатив судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення № 10162 від 10 липня 2020 року АТ «Райффайзен банк» сплатив судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення вимог за обома позовами з відповідачів належить стягнути витрати по сплаті судового збору ПАТ «Родовід банк» в розмірі 2270 грн. 00 коп. та АТ «Райффайзен банк» в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10,13, 76-82, 133, 141, 258 -259,263-266,352,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна про визнання договору дарування житлового будинку недійсним - задовольнити.

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Іванов Андрій Валерійович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 20 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Марченко Інною Володимирівною та зареєстровано в реєстрі за № 2711.

Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Сумського нотаріаль-ного округу Марченко Інни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності / довірчої власності : 18150547.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Відомості про позивача 1: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», місцезнаход-ження : 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, ЄДРПОУ 14305909.

Відомості про позивача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс», місцезнаходження : 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, ЄДРПОУ 42901825.

Відомості про відповідача 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_7 , паспорт НОМЕР_3 виданий 23 травня 1995 року Київським РВ УМВС України в Донецькій області, код платника податків НОМЕР_4 .

Відомості про відповідача 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий 01 серпня 1995 року Київським РВ УМВС України в Донецькій області , код платника податків НОМЕР_6 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 жовтня 2022 року.

Суддя Л.В.Яковлєва