Постанова

від 05.04.2023 по справі 359/5493/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року м. Київ

Справа №359/5493/20

Провадження № 22-ц/824/4029/2023

Резолютивна частина постанови оголошена 05 квітня 2023 року

Повний текст постанови складено 10 квітня 2023 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Карпенка В.Р.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна,

позивач Публічне акціонерне товариство «Родовід банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс»,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович, Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Євдокименком Миколою Сергійовичем, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 17 жовтня 2022 року, ухваленого у складі судді Яковлєвої Л. В. у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, та за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.

Позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» мотивовано тим, що 23 вересня

2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», право наступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулось до Селидівського міського суду Донецької області із позовом до ТОВ «Енерджі Стар», ТОВ «Джерело 2006», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області

від 12 листопада 2015 року позов задоволено та стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів

№ 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 343 134,33 грн; за кредитним договором № 010/01-03-3/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 8 508 181,17 грн.

21 березня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області) Шмаковим Р. С. було відкрито виконавче провадження за № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 220/4382/15-ц від 25 грудня 2015 року, виданого на виконання заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада

2015 року. Цього ж дня, тобто 21 березня 2016 року, ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області винесено постанову про арешт всього майна, належного боржнику ОСОБА_1 .

В ході здійснення виконавчих дій було встановлено, що боржнику ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності за № НОМЕР_1 , виданого 23 вересня 2011 року Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області, з 03 жовтня 2011 року належав житловий будинок АДРЕСА_1 .

Постановою ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області від 25 жовтня 2016 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_3 у зв`язку із скасуванням ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29 вересня 2016 року вказаного вище заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада

2015 року.

У подальшому, рішенням апеляційного суду Донецької області від 05 квітня

2017 року, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, було скасовано рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня

2016 року про відмову у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ухвалено нове рішення, яким позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/01-03-3/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі

7 239 620,23 грн за тілом кредиту, у розмірі 1 109 042,93 грн за відсотками, а всього -

8 348 663,16 грн. Цим же рішенням стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ТОВ «Енерджі Стар» на користь банку заборгованість за кредитним договором про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 300 557,56 грн за тілом кредиту, у розмірі 41 499,01 грн за відсотками, а всього - 342 056,57 грн.

31 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 242/4382/15-ц від 20 січня 2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі рішення апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року.

09 липня 2020 року приватний виконавець Іванов А. В., листом за

№ 1009-НОМЕР_6/20, повідомив стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» про те,

що 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 відчужив житлові будинки, в тому числі, житловий будинок

АДРЕСА_2 на користь свого батька ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Марченко І. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2711.

На переконання АТ «Райффайзен Банк Аваль» даний правочин щодо дарування спірного домоволодіння є фіктивний та таким, що порушує його законні права, оскільки станом на час його укладення відповідачу ОСОБА_1 було достеменно відомо про перебування на розгляді у Селидівському міському суді Донецької області цивільної справи № 242/4382/15-ц про стягнення солідарно з нього та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитними договорами, а тому, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань та приховання житлового будинку від наступного звернення стягнення у рахунок виконання рішення суду про стягнення з нього грошових коштів, здійснив відчуження житлового будинку на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року на користь свого ж батька

ОСОБА_2 , що є підставою для визнання цього договору дарування недійсним на підставі статті 234 ЦК України.

Ураховуючи наведене, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило:

-визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 , що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2711;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності 18150547.

У квітні 2021 рокуПАТ «Родовід банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Іванов А. В., приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.

Позовні вимоги ПАТ «Родовід банк» мотивовано тим, що 05 липня 2005 року між ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2005-141, за умовами якого позичальником отримано грошові кошти в розмірі 200 000,00 доларів США. Зобов`язання відповідачем виконувались неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 18 серпня 2016 року утворилась заборгованість по кредиту на суму 357224,86 доларів США.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада

2017 року позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № 2005-141 від 05 липня 2005 року у розмірі 357224,86 доларів США та 138 186,59 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід банк» про розірвання кредитного договору відмовлено.

Дане судове рішення залишено без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року та постановою Верховного суду України від 22 квітня 2020 року та набрало законної сили.

За заявою банку приватним виконавцем Івановим А.В. 05 березня 2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з метою примусового виконання виконавчого листа виданого на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року. Постановою приватного виконавця від 09 березня 2021 року дане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 за № НОМЕР_8.

При ознайомленні з матеріалами зведеного виконавчого провадження

ПАТ «Родовід банк» довідався, що відповідач у 2016 році, під час існування судового спору щодо стягнення з нього кредитної заборгованості, відчужив за договором дарування своєму батьку ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2 . Банк, на підставі відкритих даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановив, що обдарований зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 та набуте майно для свого проживання не використовує.

Зважаючи на вказане та посилаючись на норми статей 202-203, 215, 216, 526 ЦК України, ПАТ «Родовід банк» просило визнати недійсним договір дарування житлового будинку

АДРЕСА_2 , що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу

Марченко І. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2711.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня

2020 року узадоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня

2020 року заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.

Вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Клопотання представник позивача - адвоката Хуторянець О. В. про витребування доказів задоволено.

Витребувано у приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. належним чином завірену копію договору дарування житлового будинку № 26 від 20 грудня 2016 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 2711; витребувано у приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. копії усіх документів, що наявні у нотаріальній справі щодо укладення договору дарування житлового будинку № 26

від 20 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2021 року прийнято позовну заяву ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Іванов А. В., приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним до спільного провадження із позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.

Протокольною ухвалою суду від 17 січня 2022 року заяву первісного позивача задоволено та змінено назву юридичної особи з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на

АТ «Райффайзен Банк».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня

2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та за позовом ПАТ «Родовід банк» до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Іванов А. В., приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.

Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня

2022 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про заміну сторони на правонаступника задоволено.

Залучено до участі у справі № 359/5493/20 за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та за позовом ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Іванов А. В., приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу

Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, правонаступника ПАТ «Родовід банк» - ТОВ «ФК «Ю-Бейс».

У грудні 2020 року представник відповідачів адвокат Євдокименко М.С. подав до суду відзив, яким не визнав позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» та просив відмовити у їх задоволенні.

Відзив мотивував тим, що укладення оспорюваного договору дарування житлового будинку під час розгляду цивільної справи про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами саме по собі не свідчить про те, що він відчужив спірний домоволодіння саме з метою уникнення майбутнього звернення стягнення на це майно в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.

Крім того, банк звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості ще у вересні 2015 року, а спірний житловий будинок ОСОБА_1 подаровано батьку ОСОБА_2 через два місяці після зняття ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області арешту на все майно відповідача у зв`язку із скасуванням заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року. Тобто, на момент укладення оспорюваного договору, дане майно не було під арештом і не існувало судового рішення, яке набрало законної сили, за яким з ОСОБА_1 стягувалась заборгованість.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що укладаючи оспорюваний договір дарування житлового будинку, ОСОБА_1 керувався умислом, спрямованим на уникнення звернення стягнення на спірний об`єкт нерухомого майна. Посилання

АТ «Райффайзен Банк Аваль» на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області у справі за №242/4382/15 від 12 листопада 2015 року, яким стягнуто із

ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованості за кредитом ТОВ «Енерджі Стар», та яке в подальшому 29 вересня 2016 року було скасоване, є нікчемним доказом у справі з огляду на його скасування.

Вказував, що зазначене заочне рішення суду було скасоване до укладення оспорюваного договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року. Відповідач ОСОБА_1 кредитних договорів із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не укладав, грошових коштів у позивача не отримував, а уклав угоду про загальне поручительство всім своїм майном по кредитним зобов`язанням ТОВ «Енерджі Стар», який до цього забезпечував належним йому нежитловим приміщенням. Після укладення оспорюваного правочину рішенням Селидівського міського суду Донецької області

від 27 грудня 2016 року було відмовлено у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль». Зазначав, що твердження позивача про те, що у ОСОБА_1 на час укладення оспорюваного договору дарування були борги перед банком і він не мав права відчужувати нерухоме майно, не відповідають дійсності.

Відповідно експертного висновку ринкова вартість житлового будинку

АДРЕСА_2 , станом на 19 жовтня 2020 року становить 3 795 227,00 грн. В той же час, борг ОСОБА_1 за рішенням апеляційного суду Донецької області від 05 квітня

2017 року складає 8 690 719,73 грн. Зазначав, що бездіяльність приватного виконавця по стягненню боргу з ОСОБА_1 оскаржується в Селидівському міському суді Донецької області. Також звертав увагу на те, що загальна вартість належних ОСОБА_1 активів (без вартості відчуженого спірного житлового будинку 20 грудня 2016 року) перевищує суму заборгованості. Тобто, спірний житловий будинок не є єдиним активом відповідача, від якого залежить погашення заборгованості перед банком. Повідомив, що метою укладення оспорюваного правочину було відчуження житлового будинку фактичному власнику, який його будував, проживав та проживає у ньому на протязі значного терміну.

У березні 2021 року представник відповідачів подав заяву до суду, якою просив застосувати до вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» наслідки пропуску строків позовної давності.

У червні 2021 року представник відповідачів адвокат Євдокименко М. С. подав відзив на позов ПАТ «Родовід банк», яким просив відмовити у його задоволенні.

Відзив мотивував тим, що твердження банку про укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору з метою уникнення відповідальності за кредитним зобов`язанням є хибним та таким, що не підтверджено належними доказами. Адвокат також наголосив на пропуску позивачем строків позовної давності та зауважив, що саме ОСОБА_1 був фіктивним власником спірного будинку. У власності відповідача наявні інші майнові активи, за рахунок яких банк може задовольнити свої вимоги не оспорюючи і не скасовуючи договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 .

У червні 2021 року представник відповідачів подав до суду заяву, якою просив застосувати до позовних вимог ПАТ «Родовід банк» наслідки спливу строків позовної давності.

У грудні 2020 року представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» подав відповідь на відзив, яким підтримав заявлені вимоги та наголосив, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність грошової заборгованості перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» і судові спори у зв`язку з цим тому, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань, як поручителя, відповідач здійснив відчуження спірного нерухомого майна на підставі договору дарування. Крім того зазначив, що саме ОСОБА_1 був і є реальним власником житлового будинку АДРЕСА_2 .

У вересні 2021 року та жовтні 2021 року представник ПАТ «Родовід банк» подав пояснення у справі, в яких зазначив, що вимоги банку за кредитним договором

№ 2005-141 від 05 липня 2005 року були забезпечені іпотекою нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Проте, вказаний договір іпотеки скасовано у судовому порядку під час розгляду цивільної справи № 761/12063/17. Крім того, під час розгляду цивільної справи № 242/656/189 про поділ майна подружжя позов дружини ОСОБА_1 було задоволено та за колишньою дружиною відповідача визнано право власності на частину вказаних вище квартир. Відтак банк позбавлений можливості забезпечити свої вимоги за рахунок заставленого в іпотеку майна.

У липні 2022 року АТ «Райффайзен Банк» подано додаткові пояснення, якими банк наполягав на задоволенні позовних вимог.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним задоволено.

Позовні вимоги ПАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК

«Ю-Бейс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Іванов А. В., приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 , укладений

20 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Марченко І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2711.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Сумського нотаріального округу Марченко І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 18150547.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Ю-Бейс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Визнаючи недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 , укладений

20 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Марченко І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2711, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 відчужив майно після пред`явлення до нього позовів АТ «Райффайзен Банк Аваль» та

ПАТ «Родовід банк» про стягнення заборгованості за кредитними договорами; спірне майно відчужене на підставі безвідплатного договору; майно відчужене на користь близького родича батька - ОСОБА_2 ; обдарований ОСОБА_2 з 11 листопада 2002 року і по час розгляду даної справи зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а не за адресою спірного домоволодіння, право власності на яке він набув 20 грудня 2016 року; суду не надано доказів на підтвердження володіння, користування, розпорядження та проживання ОСОБА_2 у житловому будинку

АДРЕСА_2 .

На переконання суду першої інстанції сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб - кредиторів, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Родовід банк» на його майно як боржника.

Скасовуючи рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Сумського нотаріального округу Марченко І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 18150547, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки державна реєстрація права приватної власності за відповідачем ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_2 була здійснена на підставі недійсного договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року, який не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України), та який визнано недійсним у судовому порядку, суд вважав, що позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» щодо скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Сумського нотаріального округу Марченко І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 18150547, підлягають задоволенню.

При цьому суд дійшов висновку що строки позовної давності позивачами не пропущено оскільки такі подані в межах трирічного строку позовної давності з огляду на таке:

- про порушення власних прав ОСОБА_1 АТ «Райффайзен Банк» дізнався з листа приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А. В. від 09 липня

2020 року за вихідним № 1009-НОМЕР_6/20 наданого як відповідь на клопотання

АТ «Райффайзен Банк» щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а з позовом АТ «Райффайзен Банк» звернувся 13 липня 2020 року. Протилежного суду не надано;

- під час ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження за

№ НОМЕР_8 представник ПАТ «Родовід банк» дізнався про обставини, відображені в листі приватного виконавця Іванова А. В. від 09 липня 2020 року за вихідним № 1009-НОМЕР_6/20 наданого як відповідь на клопотання АТ «Райффайзен Банк» щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а з позовом ПАТ «Родовід банк» звернулось 29 березня 2021 року. Доказів протилежного суду не надано.

05 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Євдокименко М. С. через засоби потового зв?язку подав до Київського апеляційного судучерез Бориспільський міськрайонний суд Київської області апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Райффайзен Банк» та позовних вимог ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ю-Бейс» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд зробив безпідставний та ніякими доказами необґрунтований висновок, щодо мети оспорюваної угоди, відзначивши, що вона укладена ОСОБА_1 на користь свого батька ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання своїх зобов?язань та приховання житлового будинку від наступного звернення стягнення у рахунок виконання рішень судів про стягнення з нього грошових коштів, безпідставно відзначивши, що сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину. Заявник вказує, що суд «викривив» обставини справи, підлаштувавши їх під норми діючого законодавства. ОСОБА_1 жодних кредитних коштів від АТ «Райффайзен Банк Аваль» не отримував, кредитних договорів з банком не укладав, а лише виступив поручителем за кредитом ТОВ «Енерджі Стар». Судом першої інстанції не досліджено правову природу «боржника» та «поручителя», що за своєю природою є різним.

21 грудня 2022 року матеріали цивільної справи № 359/5493/20 разом із апеляційною скаргою надійшли до Київського апеляційного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 21 грудня 2022 року матеріали цивільної справи № 359/5493/20 разом із апеляційною скаргою передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка М. С. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року задоволено та поновлено його.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Євдокименком М. С., на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, за позовом ПАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ю-Бейс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Іванов А. В., приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Хуторянець О.В., який діє в інтересах АТ «Райффайзен Банк» заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не містять належних обґрунтвань щодо спростування висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 , адвокат Євдокименко М.С. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник АТ «Райффайзен Банк» адвокат Хуторянець О.В. та представник ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» адвокат Круглик В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Енерджі Стар» та ТОВ «Джерело 2006 року» існують відносини з Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 012/42-2/0094 від 22 березня 2011 року. Також між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Енерджі Стар» існують відносини з кредитного договору №010/01-03-3/0545 від 03 червня 2013 року про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/42-2/0094 від 22 березня 2011 року та з кредитного договору № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів до Генерального договору на здійснення кредитних операцій

№012/42-2/0094 від 22 березня 2011 року. У цих відносинах з банком ОСОБА_1 виступає поручителем належного виконання позичальником ТОВ «Енерджі Стар» всіх його зобов`язань перед банком.

Через неналежне виконання боржником ТОВ «Енерджі Стар» своїх кредитних зобов`язань, 23 вересня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Селидівського міського суду Донецької області із позовом до ТОВ «Енерджі Стар»,

ТОВ «Джерело 2006», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області

від 12 листопада 2015 року у справі №242/4382/15-ц вказаний вище позов

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та

ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів

№ 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 343 134,33 грн; заборгованість за кредитним договором

№010/01-03-3/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігом коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року у розмірі 8 508 181,17 грн.

Рішення набрало законної сили 24 листопада 2015 року.

21 березня 2016 року головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа №242/4382/15-ц виданого 25 грудня 2015 року судом на виконання вказаного вище заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області

від 12 листопада 2015 року.

Цього ж дня, тобто 21 березня 2016 року, головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р.С. винесено постанову про арешт всього майна боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29 вересня 2016 року заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року задоволено, скасовано заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року у справі

№242/4382/15-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Енерджі Стар», ТОВ «Джерело 2006», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала суду набрала законної сили 29 вересня 2016 року.

25 жовтня 2016 року головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження

№ НОМЕР_3 з тих підстав, що ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29 вересня 2016 року скасоване заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року, на підставі якого видано виконавчий документ.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині стягнення заборгованості з ТОВ «Енерджі Стар», ТОВ «Джерело 2006» - закрито.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.

Скасовано рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2016 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ТОВ «Енерджі Стар» заборгованість за кредитним договором № 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та всіма додатковими угодами до нього станом

на 10 серпня 2015 року в розмірі 7 239 620, 23 грн за тілом кредиту, в розмірі

1 109 042, 93 грн за відсотками, всього 8 348 663,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ТОВ «Енерджі Стар» заборгованість за кредитним договором про Овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів № 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 300 557,56 грн за тілом кредиту, в розмірі 41 499,01 грн за відсотками, всього 342 056,57 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі

159 518,01 грн та 1 077,76 грн відмовлено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в розмірі 273 797,74 грн.

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 , подану представником - Євдокименком М. С. , залишено без задоволення.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

Поновлено виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року.

31 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 242/4382/15-ц, виданого судом 20 січня 2020 року на виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 05 квітня

2017 року про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця Іванова А.В. від 31 січня 2020 року виконавчі провадження за № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 щодо стягнення заборгованості з

ОСОБА_1 об`єднано в одне виконавче провадження з номером НОМЕР_8.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 4115 від 23 вересня 2011 року виданого Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області на підставі рішення виконкому від 27 липня 2007 року за № 67/23, встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_6 .

Право власності відповідача ОСОБА_1 на спірний будинок станом

на 06 грудня 2016 року також підтверджується листом Громадської організації Садівницьке товариство «Природа» за № 5.

З листа приватного виконавця Іванова А.В. від 09 липня 2020 року за

№1009-НОМЕР_6/20 наданого на звернення стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» встановлено, що 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 відчужив житлові будинки, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , який є батьком боржника, на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня

2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Марченко І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2711.

На підставі повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за № 00026977825 від 09 липня 2020 року встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 .

Наведене також підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого 21 червня 1974 року.

Згідно умов договору дарування від 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 , як дарувальник, передав майно - житловий будинок АДРЕСА_2 у власність обдаровуваного ОСОБА_2 безоплатно.

На підставі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за

№ 215722208 сформованої 09 липня 2020 року судом встановлено, що рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Сумського нотаріального округу Марченко І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 18150547, на підставі вказаного вище договору дарування житлового будинку від 20 грудня

2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок

АДРЕСА_2 .

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 липня 2005 року між ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2005-141, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит в межах невідновлювальної траншевої кредитної лінії у розмірі 200 000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 03 липня 2015 року та сплатою відсотків за додатковими угодами.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором

06 жовтня 2005 року між ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк», та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ляшенком В.В., зареєстрований у реєстрі за № 4061, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2016 року відкрито провадження у справі № 242/4703/16-ц за позовом ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором поданого до суду в жовтні 2016 року.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада

2017 року у справі № 242/4703/16-ц за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання договору, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором

№ 2005-141 від 05 липня 2005 року у розмірі 357 224,86 доларів США.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання договору відмовлено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 138 186,59 грн.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Євдокименко М. С. , залишено без задоволення, а рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року касаційну скаргу адвоката Євдокименка М. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада

2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року залишено без змін.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А.В.

від 05 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання виконавчого листа № 242/4703/16-ц виданого 04 грудня 2017 року Селидівським міським судом Донецької області.

09 березня 2021 року приватним виконавцем Івановим А.В. винесено постанову, якою виконавче провадження № НОМЕР_4 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_8.

Зважаючи на встановлені вище обставини, суд приходить висновку, що виконавчі провадження з виконання вище вказаних майнових вимог стягувача АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «Родовід банк» було об`єднано в одне виконавче провадження за

№ НОМЕР_8, ознайомлюючись з яким ПАТ «Родовід банк» дізналось про обставини, вказані у листі приватного виконавця Іванова А.В. від 09 липня 2020 року за

№1009-НОМЕР_6/20 наданого на звернення стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» про відчуження ОСОБА_1 20 грудня 2016 року на користь батька ОСОБА_2 житлового будинку.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, АТ «Райффайзен Банк» та

ПАТ «Родовід банк» свої вимоги обґрунтовували тим, що на час укладення спірного договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року відповідачу

ОСОБА_1 було достеменно відомо про перебування на розгляді у Селидівському міському суді Донецької області справи № 242/4382/15-ц про стягнення солідарно з нього та ТОВ «Енерджі Стар» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором про овердрафт «Гнучкий» для корпоративних клієнтів

№ 015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014 року та додатковими угодами до нього, а також заборгованості за кредитним договором № 010/01-03-3/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03 червня 2013 року та додатковими угодами до нього, а також перебування на розгляді у Селидівському міському суді Донецької області справи № 242/4703/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № 2005-141

від 05 липня 2005 року. Вказували, що відповідач ОСОБА_1 , з метою ухилення

від виконання своїх зобов`язань та приховання житлового будинку від наступного звернення стягнення у рахунок виконання рішень судів про стягнення з нього грошових коштів, здійснив відчуження житлового будинку на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року на користь свого батька ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку виниклим між сторонам правовідносинам та аргументам, наведеним в апеляційній скарзі, Київський апеляційний суд дійшов таких висновків.

Щодо вимог АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Ю-Бейс», про визнання недійсним договору дарування житлового будинку

АДРЕСА_2 , укладений 20 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Марченко І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2711

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено судове рішення про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та (обдаровуваний), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 369/11268/16-ц.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у справі, що відповідач

ОСОБА_1 відчужив майно після пред`явлення до нього позовів АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Родовід банк» про стягнення заборгованості за кредитними договорами; спірне майно відчужене на підставі безвідплатного договору; майно відчужене на користь близького родича батька - ОСОБА_2 ; обдарований ОСОБА_2 з 11 листопада

2002 року і по час розгляду даної справи зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_3 , а не за адресою спірного домоволодіння, право власності на яке він набув 20 грудня 2016 року; суду не надано доказів на підтвердження володіння, користування, розпорядження та проживання ОСОБА_2 у житловому будинку

АДРЕСА_2 .

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , відчужуючи належний йому будинок

АДРЕСА_2 , був обізнаний про наявність судових проваджень де він є відповідачем за зобов?язаннями перед банками, а тому міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку примусового виконання судових рішень. Тобто оспорюваний договір дарування не був направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на неможливість звернення стягнення на належне боржнику майно в ході примусового виконання судових рішень та порушення в майбутньому законних майнових прав позивачів, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ»), стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Законні очікування розглядаються як елемент правової визначеності, в тому числі і тоді, коли йдеться про захист законних очікувань щодо здійснення права власності. Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного особі суб`єктивного права, а також їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Практика вирішення таких спорів є усталеною, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження

№ 14-260цс19), постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі

№ 922/1903/18, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справах № 910/7976/17, № 904/7905/16 та № 916/3600/15, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 17 вересня

2020 року у справі № 904/4262/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19

від 16 грудня 2021 року у справі № 672/1242/18 та від 19 травня 2020 року у справі

№ 711/6610/20.

Боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Суд першої інстанції встановивши факт обізнаності боржника про наявність судових проваджень, тобто спірний правочин вчинено ним без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, дії сторін цього договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до іншої особи та з метою приховати це майно від примусового відчуження для погашення грошових зобов`язань, зробив правильний висновок про наявність підстав для визнання спірного правочину недійсним.

Щодо вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності 18150547

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Звертаючись до суду з позовними вимогами, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності 18150547.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

В абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

При розгляді справи цієї категорії суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

Положення Закону № 1952-IV регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у чинній нині редакції) передбачено, що якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Чинна нині редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону

№ 1952-IV.

Отже, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

При цьому, в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону

№ 1952-IV, відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Обов`язок суду скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (обтяжень) слід розуміти як обов`язок суду вирішити наявний спір про право.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 23 січня

2023 року у справі № 656/242/19 (провадження № 61-1420св21) та від 25 січня 2023 року у справі № 641/201/20 (провадження № 61-16625св21).

За наведених обставин, Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги відповідають належному способу захисту порушеного права.

Аргументи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від

18 липня 2006 року).

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Євдокименком М. С., без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка М. С. без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня

2022 року- без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Євдокименком Миколою Сергійовичем,залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня

2022 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна