Рішення

від 25.10.2022 по справі 914/965/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2022 Справа № 914/965/22

За позовом: Приватного підприємства «Системи захисту спостереження і контролю «ВІП Технології», м. Жовква, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітессбуд», м. Стрий, Львівська область

про стягнення 666 758,42 грн

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Пришляк М. С.

Представники:

Від позивача: Качмар І. О.

Від відповідача: Талалаєва О. Ю.

Присутній: Федик О.А.

Суть спору:

Позовну заяву подано Приватним підприємством «Системи захисту спостереження і контролю «ВІП Технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітессбуд» про стягнення 666 758,42 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.06.2022.

Ухвалою від 14.06.2022 підготовче засідання відкладено на 05.07.2022, про що відповідача повідомлено в порядку ст.120 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.07.2022 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 25.07.2022 та відкладено підготовче засідання на 16.08.2022.

Ухвалою від 16.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30.08.2022.

Ухвалою суду від 30.08.2022 розгляд справи по суті відкладено на 27.09.2022, про що сторін повідомлено в порядку ст.120 ГПК України.

27.09.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2022, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою від 11.10.2022 розгляд справи по суті відкладено на 25.10.2022 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

25.10.2022 через службу діловодства господарського суду відповідачем подано письмові пояснення у справі.

25.10.2022 на електронну адресу господарського суду позивачем надіслано письмові пояснення.

В судове засідання 25.10.2022 представник позивача з`явився. Позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити. Крім того повідомив, що докази реальності понесення та сплати витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору. Крім того, заявив клопотання про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі продажу № 61 від 25.10.2021 щодо повної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 572 337,47 грн основного боргу, 44 375,71 грн пені, 6 821,00 грн 3% річних та 43 224,24 грн інфляційних нарахувань.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Позовні вимоги визнав усно в частині основної заборгованості, а також штрафних санкцій, нарахованих до 23.02.2022 (включно). В решті позову просить відмовити посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями Російської Федерації на території України.

Обставини справи.

25.10.2021 між Приватним підприємством «Системи захисту спостереження і контролю «ВІП Технології» (позивач, за договором продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітессбуд» (відповідач, за договором покупець) укладено договір купівлі продажу № 61.

Згідно з п. п. 1.1 договору, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець - прийняти і оплатити її на умовах цього договору. Поставка продукції здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих продавцем до виконання замовлень покупця (п.3.1). Покупець за цим договором на протязі 2 робочих днів з моменту виставлення продавцем рахунку, здійснює 40% попередню оплату за продукцію, шляхом зарахування коштів на рахунок продавця (п.3.2). Продавець приймає на себе зобов`язання здійснити поставку продукції, протягом 5 робочих днів з моменту зарахування коштів покупцем на поточний рахунок продавця, партіями у кількості і асортименті, погоджені сторонами (п.3.3). При відвантаженні продукції продавець зобов`язаний додати до оригіналу товарно-транспортного документа - оригінал видаткової накладної (п.3.4). Датою постачання продукції і переходу права власності на неї є момент одержання продукції покупцем або його представником і підписання сторонами видаткової накладної на продукцію (п.3.5). Доставка продукції здійснюється за домовленістю сторін (усною або письмовою, в тому числі по факсу). Доставка продукції здійснюється покупцем зі складу продавця або, за окремою домовленістю сторін, доставка продукції може здійснюватися продавцем. У випадку доставки продукції продавцем, транспортні витрати продавця додаються до ціни продукції (п.3.6). Ціни договірні. Ціни вказуються в видаткових накладних на кожну партію продукції. Загальна сума цього договору становить 1 121 152,50 грн (п.5.1). Оплата продукції здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку, на протязі 2 (двох) робочих днів, переказом коштів на поточний рахунок продавця, якщо інше не передбачено умовами даного договору (п.5.2). Покупець за цим договором, на протязі 2 робочих днів з моменту виставлення продавцем рахунку, здійснює 40% попередню оплату за продукцію в розмірі 448 461,00 грн, шляхом зарахування коштів на рахунок продавця, 60% оплати за поставлену продукцію в розмірі 672 691,50 грн покупець здійснює на протязі 7 робочих днів після підписання всіх видаткових накладних по цьому договору (п.5.3). Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця (п.5.4). Продавець зобов`язується відвантажити замовлену продукцію в термін, передбачений п.3.3 даного договору (п.6.1). Покупець зобов`язується оплатити та прийняти продукцію, зазначену в розділі 1 (п.6.2). Якщо покупець не виставив претензію про недоліки або недостачу продукції протягом 10 календарних днів з дня отримання продукції, сторони вважають, що він прийняв продукцію без претензій до якості та кількості (п.6.6). За несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми неоплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання щодо оплати (п.7.3). Даний договір укладено строком на 1 рік У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.2).

25.10.2021 Приватним підприємством «Системи захисту спостереження і контролю «ВІП Технології» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітессбуд» рахунок на оплату по замовленню № 438 на суму 1 121 152,50 грн.

На підставі зазначеного рахунку відповідачем проведено часткову оплату за поставлену продукцію в розмірі 550 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 276 від 02.11.2021 на суму 350 000, 00 грн та № 281від 24.12.2021 на суму 200 000, 00 грн, після чого продавцем поставлено покупцю продукцію у повному обсязі, у зв`язку з чим сторонами підписано та скріплено печатками видаткові накладні № 363 від 05.11.2021; № 364 від 10 листопада 1021 року; № 379 від 22.11.2021 та № 408 від 06.12.2021 (в матеріалах справи).

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.

З метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 572 337,47 грн основного боргу, 44 375,71 грн пені, 6 821,00 грн 3% річних та 43 224,24 грн інфляційних нарахувань.

Оцінка суду.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 61 від 25.10.2021.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач придбав у позивача товар на загальну суму 1 122 337,47 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками сторін.

Покупець про дійсність отримання товару не заперечив, повідомлення про відхилення замовлення не надіслав, претензії про недоліки або недостачу продукції не виставив. Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, ст. 13 ЦК України передбачає, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення відповідачем попередньої оплати та поставки позивачем товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично відповідачем придбано продукцію (товар), тому до правовідносин застосовуються положення ст. 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність будь-яких претензій відповідача щодо обсягу та/або якості поставленої продукції, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов`язку щодо повної сплати вартості поставленого позивачем товару, а відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 572 337,47 грн підлягає задоволенню.

Такий висновок узгоджується і з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

Відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 6 821,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 43 224,24 грн, у відповідності до розрахунку позовних вимог, долученого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» за період з 17.12.2021 по 11.05.2022, суд встановив, що сума 3% річних складає 6 868,05 грн, а розмір інфляційних нарахувань становить 62 306,69 грн, тобто є більшими, ніж нарахував позивач у своєму розрахунку.

Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума 3% річних у розмірі 6 821,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 43 224,24 грн.

Крім того, на підставі п.7.3 договору, позивачем нараховано відповідачу 44 375,71 грн пені за період з 17.12.2021 по 11.05.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, сторони у п. 7.3 договору купівлі-продажу погодили, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми неоплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання щодо оплати.

Відповідач, уклавши договір купівлі-продажу № 61, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що така нарахована вірно, відтак, вимога про стягнення з відповідача 44 375,71 грн пені є правомірною та підлягає до задоволення.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями Російської Федерації на території України, а відтак, на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій після 24.02.2022, суд зазначає наступне.

Факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим. Разом з тим, суд звертає увагу, на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, де вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Як з`ясовано судом, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітессбуд» є м. Стрий (Львівська область), діяльність відповідач не припиняв та не обмежував, а ускладнені обставини на які посилається останній, щодо неможливості ведення звичайної господарської діяльності, вплинули однаково на обох учасників відносин, а не виключно на останнього.

Таким чином, відповідачем всупереч установленому законом порядку не підтверджено настання в останнього форс-мажорних обставин та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин та неможливістю виконання ТзОВ «Вітессбуд» договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітессбуд» (82400, Львівська область, місто Стрий, вул. Юрія Липи, 6; ідентифікаційний код 42764216) на користь Приватного підприємства «Системи захисту спостереження і контролю «ВІП Технології» (80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вул. Вокзальна, 16, ідентифікаційний код 34809943) 572 337,47 грн основного боргу, 44 375,71 грн пені, 6 821,00 грн 3% річних, 43 224,24 грн інфляційних нарахувань та 10 001,38 грн судового збору.

Рішення складено 31.10.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.