Рішення

від 19.10.2022 по справі 305/1263/21

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №305/1263/21

Провадження по справі 2/305/112/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2022. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Вербещука В.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовому засіданнів містіРахів в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільнусправу запозовом адвоката Блонського Михайла Андрійовича, в інтересах ОСОБА_1 до Рахівської міської ради, ОСОБА_4 , виконавчого комітетуРахівської міськоїради про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Рахівської міської ради, державного акту про право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Блонський Михайло Андрійович, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Рахівської міської ради, ОСОБА_5 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивуєтим,що ОСОБА_1 являється власникомбудинковолодіння заадресою: АДРЕСА_1 ,яке булонабуте неюна підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом від04.10.2010.Згідно свідоцтва,спадкоємцем часткимайна покійного ОСОБА_6 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,була йогодружина ОСОБА_7 ,але узв`язкуз їїсмертю, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,спадщину переходитьдо їїдоньки ОСОБА_8 та доньки ОСОБА_1 .В подальшому,19.03.2021,1/2частину будинку,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_1 .Це будинковолодіннязавжди належалоспадкодавцям позивачата перебувалоу їхволодінні.У 2020році позивач,разом зісвоєю сестрою,звернулися доземлевпорядної організаціїдля виготовленнятехнічної документаціїіз землеустроющодо встановленнямеж земельноїділянки внатурі.Після розробленнятехнічної документаціївідповідно довимог законутаку булоподано назасідання постійноїкомісії Рахівськоїміської радиз питаньрегулювання земельнихвідносин тамістобудування,на якомубуло розглянутопитання затвердженнятехнічної документаціїіз землеустроющодо встановленнямеж земельноїділянки внатурі гр. ОСОБА_1 для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельта споруд.Протоколом №8від 09.04.2021вирішено невиносити нарозгляд сесіїпроект рішенняпро затвердженнятехнічної документаціїіз землеустрою,у зв`язкуз тим,що земельнаділянка позивача ОСОБА_1 має відношення(суміжназемельна ділянка,перетин,накладка,тощо)до земельноїділянки гр. ОСОБА_5 ,яка належитьйому напідставі державногоакту від02.11.1998№189.З вкавзаногодержавного актувбачається,що земельнаділянка виданадля будівництвата обслуговуванняжилого будику,господрських споруді будівель,площею 0,15га.Проте,в додаткуз кількіснимихарактеристиками землівказано,що такавключає 0,08га підсільськогосподарськими угіддями(кормовіугіддя)та 0,07га підбудівлями,лісами таіншими угіддями,що суперечитьодин одномуі виключаєможливість віднесеннятакої земельноїділянки зцільовим призначенням.Земельна ділянканадана площею0,15га длябудівництва таобслуговування жилогобудинку,господарських споруді будівель,хоча вмежах містамаксимальний розмірземельної ділянки,яка можебути виділеназ відповідницільовим призначеннямстановить 0,10га.Згідно планузовнішніх межземельної ділянкизазначені,як користувачівід точкиА доБ -гр. ОСОБА_9 ,від точкиБ доВ -чагарник,від точкиВ доА -землекористувач гр. ОСОБА_10 .Проте,очевидно небуло зазначенояк суміжнихземлекористувачів спадкодавцівпозивача,чия земельнаділянка булазахоплена.Отже,очевидним вбачається не лише порушення права власності (правакористування)на земельнуділянку позивача,але іпорушення порядкута нормземельного законодавствапри видачідержавного актупро правоприватної власностіна землю ОСОБА_5 .Позивач,вважає державнийакт направо приватноївласності наземлю серіїI-№034878від 02.11.1998незаконним татаким щопорушує їїправо наземельну ділянку,у зв`язкуз наступним.Як вбачаєтьсяз планузйомки земельноїділянки таплану межземельної ділянки,земельна ділянкапозивача жоднимчином немежує зземельною ділянкою ОСОБА_5 і неможе зтакою межувати,оскільки дотакої земельноїділянки теоретичнонавіть немаєдороги,хоча слідвраховувати щонадана відповідачуземельна ділянказ цільовимпризначенням длябудівництва таобслуговування житловогобудинку тобтоповинна булаб мативихід додороги.Натомість,очевидно зфотозйомки плануземельної ділянкипозивача,що занею відсутнібудь-якібудівлі тапочинається лісовамісцевість.Отже безвилучення земельноїділянки увласника чикористувача передачатакої відповідачубула здійсненаз порушеннямнорм ЗемельногоКодексу Українив редакціїстаном на1998рік,тому такийдержавний актпро правоприватної власностіна земельнуділянку єнедійсним,оскільки порушуєправа позивача.Згідно ч2ст.67ЗК України,у редакціїстаном на1998рік,розмір ділянокдля будівництвата обслуговуванняжилого будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка)повинен бутине більше:у сільськихнаселених пунктах-0,25гектара,селищах міськоготипу -0,15гектара,а длячленів колективнихсільськогосподарських підприємстві працівниківрадгоспів -не більше0,25гектара,у містах-0,1гектара.Натомість,як вбачаєтьсяз оскаржуваногодержавного акту,відповідачеві булопередано земельнуділянку вмежах містаплощею 0,15га,що невідповідає статті67ЗК Україниі відповіднотаке рішенняоргану місцевогосамоврядування єнедійсним такожз цихпідстав.Отже,зважаючи наці нормиправа увідповідачів небуло підставдля переданняземельної ділянкисільськогосподарського призначенняу власністьвідповідача длябудівництва таобслуговування житловогобудинку.Також позивачмає обгрунтованісумніви щододійсності оскаржуваногодержавного актуу зв`язкуз ненаданнямна адвокатськийзапит копіїзаписів зКниги реєстраціїдержавних актівпро правовласності наземельну ділянку,а такожзважаючи нате,шо підписінженера-землевпорядникана даномудержавному актівідрізняється йогопідписів наінших документах,які булинадані позивачуза підписомцієї посадовоїособи.Про наявністьспірного державногоакту позивачдізналася лишеотримавши протокол№8від 09.04.2021від Рахівськоїміської ради.До цьогопро існуваннятакого державногоакту позивачувідомо небуло,тому строкпозовної давностіна зверненняз позовомдо судунею непропущений.Якщо судбуде вважатитакий строкпропущений просимойого поновитияк такий,що пропущенийз поважнихпричин.Це підтверджуєзокрема івідповіддю наадвокатський запитз архівноговідділу РахівськоїРДА,яка відмовилав наданнікопії рішенняРахівської міськоїради від29.10.1998№85у зв`язкуз захистомперсональних даних.Також,з цьогоприводу сліднаголосити,що земельнаділянка,яка перебуваєу користуванніпозивача зїї володінняне вибувалата відповідачжодного разуне з`являвсяна місцета незаявляв вимогпро усуненняперешкод укористуванні йогоземельною ділянкою.Тому очевидно,що позивачне моглаіншим чиномдовідатися пропорушення їїправа наземельну ділянкудо 09.04.2021.На підставінаведеного,просив визнатинедійсними рішеннявиконавчого комітетуРахівської міськоїради 29.10.1998р.№85«Про виготовленнядержавних актівна правоприватної власностіна землю,а такождержавних актівпро правопостійного користуванняземлею в частині передачі уприватну власністьгр. ОСОБА_5 земельноїділянки площею0,15га,на територіїРахівської міськоїради,вул. Красне Плесо та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК №034878 від 02.11.1998 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №189.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_11 від 28.07.2021 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.10.2021. Надановідповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

21.09.2021, представник позивача, адвокат Блонський Михайло Андрійович, надіслав електронною поштою уточнену позовну заяву, в якій зазначив що ним у позовній заяві допущена помилка у прізвищі відповідача. Правильним є - ОСОБА_5 . Крім того, у вказаній заяві просив викликати та допитати в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Ухвалою суду від 04.10.2021 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано від Рахівської державної нотаріальної контори Південно-Західного управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), відомості про відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 та документи про прийняття такої спадкоємцями.

Згідно отриманої відповіді на ухвалу суду з Рахівської ДНК вбачається, що після смерті ОСОБА_5 в 2015 році була заведена спадкова справа №59786786 від 10.11.2016 приватним нотаріусом Деяк К.К.

Ухвалою суду від 16.12.2021 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано: від Рахівської міської ради, викопіювання з генерального плану міста Рахів за адресою: АДРЕСА_1 , дійсне станом на 1998 рік, або наступний наявний рік та викопіювання з книги записів державних актів про право приватної власності на землю про реєстрацію дежавного акту від 02.11.1998 за №189; з Архівного відділу Рахівської районної державої адміністрації, копію рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради від 29.10.1998 №85 та документів, на підставі яких таке рішення було прийнято; з відділу у Рахівському районі головного управління держгеокадастру у Закарпатській області, примірник державного акту на право приватної вуласності на землю від 02.11.1998 за реєстровим №189 на гр. ОСОБА_5 з повними відомостями; від приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу, ОСОБА_15 , відомості про відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , спадкова справа номер у спадковому реєстрі 59786786 від 10.11.2016, а саме: повні відомості про особу яка подала заяву про прийняття спадщини (прізвище, ім1я, по батькові, РНОКПП, адреса проживання) склад спадкоємців ОСОБА_5 із зазначенням прізвища, імені, по батькові, РНОКПП, адреси проживання кожного, а також витребувати документи про прийняття спадщини спадкоємцям, якщо така прийнята.

Згідно отриманої судом, 28.12.2021 відповіді на ухвалу суду про витребування доказів, наданої приватним нотаріусом Деяк Катериною Каролівною вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , відкрита спадкова справа номер у спадковому реєстрі 59786786 від 10.11.2016, з якої вбачається, що єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

10.01.2022, архівним відділом Рахівської РДА, виконано ухвалу суду про витребування доказів від 16.12.2021.

10.01.2022, ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області надало докази витребувані судом на підставі ухвали суду від 16.12.2021.

20.01.2022, Рахівська міська рада Закарпатської області виконала ухвалу суду про витребування доказів від 16.12.2021.

Ухвалою суду від 11.03.2022, залучено до участі в справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,мешканку АДРЕСА_3 , як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_5 .

21.04.2022, адвокат Косаковський Валентин Олександрович, який діє від імені та в інтересах відповідача за первісним позовом, ОСОБА_4 , подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування державної реєстрації на земельну ділянку, яку просить об`єднати в одне провадження разом з первісним позовом.

27.04.2022 представником відповідача ОСОБА_4 , адвокатом Косаковським Валентином Олександровичем надіслано до суду відзив на позов та заяву про застосування строків давності та закриття провадження у справі.

У відзиві на позов, адвокат Косаковський В.О. зазначив, що сторона відповідача не визнає позовні вимоги з наступних підстав. Оспорюване рішення Рахівської міської ради №85 від 29.10.1998 та Державний акт серії І-ЗК №034878 від 02.11.1998 прийнято та видано 23 роки тому назад, а позивач ОСОБА_1 отримала право власності на 1/2 частину земельної ділянки у 2005 році, тобто 17 років тому. В зв`язку з наведеним, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Щодо суті спору та обставин викладених у позовній заяві, зазначає, що спадкодавці ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , від яких перейшла спадщина до позивача, з 1974 року мали відповідну документацію на побудову, перебудову житлового будинку, добудування до нього окремих споруд та інше. Жодним із вказаних документів не підтверджується площа, розташування та конфігурація земельної ділянки за адресою АДРЕСА_4 (на час виготовлення та отримання зазначених документів). Враховуючи викладене, позивачем жодним чином не доведено факт користування земельною ділянкою №21236110100:11:002:0012, її меж, конфігурації та технічна документація на таку не ґрунтується на жодному документі, плані чи експлікації із генерального плану м. Рахів, про що неодноразово вказується у позовній заяві, а також представником позивача ОСОБА_1 зроблено адвокатські запити до різних інстанцій про витребування документації на земельні ділянки, зокрема витягу із генерального плану, що свідчить про відсутність будь яких документів у сторони позивача. Разом з цим, 30.09.1991 між Рахівською міською радою та ОСОБА_16 , було укладено договір на право тимчасового користування землею /в тому числі на умовах оренди/ предметом якого була земельна ділянка загальною площею 0,15 га, для сіножатей. Відповідно до доданого до договору плану тимчасового землекористування, інженером землевпорядником було здійснено опис меж земельної ділянки та її конфігурації, яка є ідентичною плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної земельної ділянки І-ЗК №034878 від 02.11.1998. Відповідно до вказаного плану, відстань від лінії А-Г, яка межує із земельною ділянкою позивача, до дороги становить 87 метрів. Разом з цим, відповідно до виготовленої позивачем технічної документації, така відстань від дороги становить 100 метрів, що суперечить викладеному вище та відповідно підтверджує законність Державного акту на право приватної земельної ділянки І-ЗК№034878 від 02.11.1998. Рішенням виконавчого комітету Рахівської міської ради народних депутатів від 04.10.1994 №51, ОСОБА_5 , надано у довічне користування земельну ділянку загальною площею 1500 кв. м. та зобов`язано такого отримати в районного архітектора технічну документацію на право будівництва на вищевказаній ділянці. На підставі вказаного рішення ОСОБА_17 отримано паспорт на забудову земельної ділянки, у якому наявний дозвіл на право виконання будівельних робіт. Також, у вказаному паспорті наявний проект забудови земельної ділянки з експлікацією генплану із схемою розміщення ділянки в плані населеного пункту, який затверджено Рахівським госпозарозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро. Відповідно до такої схеми, планом забудови передбачено під`їзд до спірної земельної ділянки, що спростовує доводи позивача щодо відсутності під`їзду до такої. Зазначає, що саме через незаконні, на їх думку, дії щодо виготовлення технічної документації на земельну ділянку 1236110100:11:002:0012 до спірної земельної ділянки, що належала ОСОБА_5 відсутній такий під`їзд на даний момент. Фактично у разі затвердження такої технічної документації на земельну ділянку №21236110100:11:002:0012 відбулося б незаконне відчуження земельної ділянки ОСОБА_4 на 13 метрів вздовж лінії А-Б визначеної у спірному державному акті та Е-Д технічної документації. Також, як на підставу для скасування Державного акту на право приватної земельної ділянки І-ЗК№034878 від 02.11.1998 позивач вказує, що відповідно до ч.2 ст.67 ЗК України станом на 1998 рік розмір земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку не повинен бути більшим зо 0,10 га. Разом з цим, відповідно до того ж Державного акту, а саме відомостей про кількісну характеристику земель, переданих у приватну власність землі під будівлями становлять 0.07 га та 0.08 га це сільськогосподарські угіддя, що в свою чергу, не суперечить вимогам ст.121 (67 станом на 1998 рік) ЗК Країни. Законність виготовлення технічної документації на земельну ділянку №21236110100:11:002:0012 також ставиться під сумнів її сформованою конфігурацією, оскільки загальна площа такої на даний час становить 0.10 га, однак згідно експлікації земельних угідь частина від В-Г, яка згідно такої належить також позивачу ОСОБА_1 та межує із дорогою чомусь до плану меж земельної ділянки не внесена, що на їх думку спеціально не внесеного до такого плану та відповідно такими діями штучно створено умови для виправдання виділення земельної ділянки №21236110100:11:002:0012 розміром 0.10 га. із захопленням частини земельної ділянки ОСОБА_4 , закриття до такої під`їзду та для подальшої приватизації земельної ділянки прямокутної форми, від В-Г на тих саме умовах багатолітнього користування відповідно до ст.119 ЗК України. Відповідно до технічної документації на земельну ділянку №21236110100:11:002:0012, а саме Акту прийому передачі межових знаків на зберігання вказано, що суміжним землевласником від А до Е є Рахівська міська рада - «землі міської ради», однак як вбачається із суті позовної заяви та оскаржуваного державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК№034878 від 02.11.1998, суміжним землевласником від А до Е являється ОСОБА_18 , що в свою чергу при затвердженні такої технічної документації, фактично позбавляє таку на право власності на частиніу належної їй земельної ділянки та відповідно порушує її права. Про проведення будь-яких заходів щодо погодження меж вказаної земельної ділянкипозивача не було повідомлено ні ОСОБА_4 , як правонаступника, ні ОСОБА_5 . Ні ОСОБА_4 , як правонаступник, ні ОСОБА_5 , як колишній власник суміжної земельної ділянки не погоджував межі земельної ділянки №21236110100:11:002:0012, відповідно виготовлення такої технічної документації та її державна реєстрація є незаконною. Вважає, що межі земельної ділянки за кадастровим номером 2123610100:11:002:0012 внесені до Державного земельного кадастру таким чином, що вони перетинаються з межами земельної ділянки приватної власності стосовно якої видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 034878 від 02.11.1998 р.; межі земельної ділянки за кадастровим номером 2123610100:11:002:0012 внесені до Державного земельного кадастру таким чином, що вони перетинаються з межами земель загального користування, які у відповідності до частини 4 статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватися у приватну власність; земельна ділянка сформована таким чином, що не відповідає вимогам планування та раціонального використання земель, а саме перешкоджає доступу до земельної ділянки приватної власності стосовно якої видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 034878 від 02.11.1998 р., перекривши єдиний проїзд до неї; земельна ділянка сформована таким чином, що не відповідає містобудівній документації, оскільки накладається на проїзд; межі земельної ділянки не погоджено з суміжним землевласником або землекористувачем (зі сторони земельної ділянки приватної власності стосовно якої видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 034878 від 02.11.1998 р.); суміжний землевласник або землекористувач (зі сторони земельної ділянки приватної власності стосовно якої видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 034878 від 02.11.1998 р.) не був повідомлений про дату і час проведення робіт зі встановлення меж земельної ділянки за кадастровим номером 2123610100:11:002:0012. На підставі наведеного, просив визнати позовну заяву такою, що подана до суду з порушенням строку пред`явлення. Відмовити у задоволенні позову. стягнути судові витрати на користь ОСОБА_4 щодо сплати судового збору та оплати послуг з надання правової допомоги.

10.05.2022, представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Блонським М.А. надіслано до суду заяву про уточнення позовних вимог та відповідь на відзив.

У заяві про уточнення позовних вимог представник позивача, адвокат Блонський М.А. збільшив позовні вимоги. Зокрема, крім позовних вимог, зазначених у позовній заяві від 15.07.2021, просив визнати недійсним рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради народних депутатів №51 від 04.10.1994 в частині надання в довічне володіння ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1500 кв.м. в АДРЕСА_4 .

У відповіді на відзив представник позивача, адвокат Блонський М.А. просив суд звернути увагу, що відзив на позов подано з пропуском строку для подання відзиву на позовну заяву. Щодо самих заперечень відповідача щодо підстав позову, зазначив наступне. Про наявність спірного державного акту позивач дізналася лише отримавши протокол №8 від 09.04.2021 від Рахівської міської ради. До цього про існування такого державного акту позивачу відомо не було, тому строк позовної давності на звернення з позовом до суду нею не пропущений. Якщо суд буде вважати такий строк пропущеним, просить його поновити як такий, що пропущений з поважних причин. Про це вони зазначали в позовній заяві. Щодо доводів відповідача про безпідставність позовних вимог. По-перше, відповідач обґрунтовано доводить, що позов підлягає задоволенню оскільки частини земельної ділянки позивача та відповідача накладаються. Сторона позивача надала ряд документів, які підтверджують що вона та її спадкодавці володіли такою земельною ділянкою набагато давніше, зокрема враховуючи документи 1974-1945 років, а саме: рішенням виконкому Рахівської міської ради від 10.07.1975 р. №134 про надання дозволу на перебудову житлового будинку гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , будівельний паспорт земельної ділянки по АДРЕСА_4 на гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 , будинкова книга на будинок АДРЕСА_4 , з якої вбачається проживання спадкодавців позивача у даному будинковолодінні, рішення виконкому Рахівської районної ради народних депутатів трудящих від 29.09.1975 р. №187 ,згідно якого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було надано дозвіл побудувати одноповерховий індивідуальний житловий будинок на земельній ділянці зареєстрованій за їх дворогосподарством по АДРЕСА_4 , рішення виконкому Рахівської міської ради депутатів трудящих від 30.05.1974 №126, яким надано дозвіл ОСОБА_6 добудувати одну кімнату та веранду до його власного існуючого будинку у АДРЕСА_4 , рішення протоколу №5 зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Верховина» м. Рахів, яким надано дозвіл ОСОБА_6 на перебудову власного житлового будинку на зареєстрованій за ним земельній ділянці по АДРЕСА_4 , документи про страхування свого житла від імені спадкодавця ОСОБА_6 . Крім цього, важливим документом на який повинен звернути увагу суд, є генеральний план м. Рахів наданий в порядку витребування доказів із розміщенням будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з такого генерального плану за межами будинковолодіння позивача немає інших виділених земельних ділянок чи будинковолодінь, які б могли належати відповідачу. Оскільки, відповідач отримав земельну ділянку виключно для будівництва та обслуговування житлового будинку, то за умови дійсності такого державного акту, така повинна була бути нанесена та відмічена на генеральному плані. Таким чином, позивачем однозначно доведено, що вона є власником будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , та володіла такою протягом тривалого часу. Відповідач отримала державний акт про право власності на земельну ділянку без вилучення даної земельної ділянки з володіння позивача та погодження з нею меж земельної ділянки. Як вбачається з копії оспорюваного державного акту, по межі з точки А до точки В має знаходитись землеволодіння позивача та з нею мали погоджуватися межі такої земельної ділянки. Це підтверджує і сам відповідач зазначаючи, що з цієї сторони міститься земля спадкодавця позивача - ОСОБА_19 та будинковолодіння АДРЕСА_1 (долучений відповідачем План тимчасового землекористування). Крім цього, як вбачається з плану меж земельної ділянки позивача, суд може встановити, що саме суміжними до позивача землекористувачами є землі гр. ОСОБА_20 та гр. ОСОБА_21 . Отже, додатково поданими відповідачем доказами підтверджується незаконність оформлення її спадкодавцю права власності на земельну ділянку, яка перебувала у користуванні позивача та не була в неї вилучена у встановленому законом порядку. Без вилучення земельної ділянки у власника чи користувача передача такої відповідачу була здійснена з порушенням норм Земельного Кодексу України в редакції станом на 1998 рік, тому такий державний акт про право приватної власності на земельну ділянку є недійсним, оскільки порушує права позивача. Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо незаконності передачі йому земельної ділянки всупереч прямим порушенням норм Земельного кодексу України. З оскаржуваного державного акту вбачається, що відповідачеві було передано земельну ділянку в межах міста площею 0,15 га, що не відповідає ст 67 ЗК України і відповідно таке рішення органу місцевого самоврядування є недійсним з цих підстав. Відповідач наводить, що в даному випадку порушень немає, оскільки її спадкодавцю надано 0,07 га під будівлями та 0,08 га під сільськогосподарськими угіддями. Проте такий довід і вказує на незаконність рішення відповідача. Відповідно до ст.48 Земельного кодексу України в редакції станом на 1998 рік у Рахівської міської ради не було підстав для передавання земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку. При цьому як вбачається з наданого архівного витягу з рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради народних депутатів від 04.10.1994 №51, ОСОБА_5 надано саме земельну ділянку площею 1500 м.кв. для будівництва будинку суперечить нормам ст.ст. 67, 98 Земельного кодексу України. Тому тлумачення відповідача ст.67 ЗК України в редакції станом на 1998 рік є очевидно неправильним, оскільки в даному випадку обсяг земельної ділянки, яка передається для будівництва та обслуговування житлового будинку повинена відповідати цільовому призначенню такої земельної ділянки та бути не вищим 0,10 га. Також відповідач зазначає, що до його земельної ділянки повинен бути проїзд з АДРЕСА_4 . Проте таке твердження не відповідає наданому відповідачем, Рахівською міською радою генеральному плану м. Рахів, де такий проїзд відсутній. Також встановлення проїзду без згоди позивача чи вилучення в неї відповідної земельної ділянки є неможливим (ст. 31 ЗК України). Всупереч ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції станом на 04.10.1994) оскаржуване рішення було прийнято не радою народних депутатів, а виконавчим комітетом ради, що є прямим порушенням і Земельного кодексу України в редакції на момент прийняття рішення. Що стосується законності виготовлення технічної документації позивачем на земельну ділянку, то слід зазначити, що до моменту подання технічної документації розгляд Рахівської міської ради позивач не знала про наявність державного акту про щ власності відповідача, та технічна документація виготовлялася без врахування такого акту, оскільки позивач виготовляла технічну документацію на земельну ділянку, якою вона фактично володіла. Дана технічна документація була розроблена по фактичному користуванні земельною ділянкою позивача, яка перебувала у володінні ще її батьків, та погоджена з фактичними землекористувачами даної земельної ділянки. Як вбачається з плану зйомки земельної ділянки та плану меж земельної ділянки, земельна ділянка позивача жодним чином не межує з земельною ділянкою гр, ОСОБА_5 і не може з такою межувати, оскільки до такої земельної ділянки теоретично навіть немає дороги, хоча слід враховувати що надана відповідачу земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, тобто повинна була б мати вихід до дороги. Натомість очевидно видно з фотозйомки плану земельної ділянки позивача, що за нею відсутні будь-які будівлі та починається лісова місцевість. Також зазначив, що із витребуваних судом документів не вбачається реєстрація спірного державного акту в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та таких доказів жоден з відповідачів суду не надав. Докази надані відповідачем про право користування земельною ділянкою ОСОБА_16 не мають ніякого предметного стосунку до справи, оскільки первинним власником земельної ділянки є ОСОБА_5 та його правонаступник ОСОБА_4 . Просив суд звернути увагу на те, що ні на запити адвоката, ні на ухвали суду про витребування доказів, Рахівською міською радою жодного із даних докумнентів надано суду не було. Документи про будівництво суперечать генеральному плану міста Рахів з якого не вбачається будь-якої забудови за земельною ділянкою позивача. Таким чином, наданим відзивом на позовну заяву, відповідач фактично довів позовні вимоги позивача, а саме те що спірна земельна ділянка включає в себе земельну ділянку позивача, межі земельної ділянки її спадкодавця не були погоджені з позивачем, надання такої відбулося з грубими порушеннями норм земельного законодавства без вилучення земельної ділянки у позивача, без дотримання максимального розміру земельної ділянки, яка може бути виділена громадянину в місті для будівництва та обслуговування будинку, без зміни цільового призначення землі, оскільки землі сільськогосподарського призначення були передані під забудову, рішення про передачу земельної ділянки прийняті органом, який не був наділений Земельним кодексом України відповідними повноваженнями, а тому позовні вимоги підлягають де задоволення. Оскільки разом з відзивом відповідач надала копію рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради №51 від 04.10.1994 р. про надання в довічне володіння земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 1500 м.кв. в АДРЕСА_4 , для будівництва індивідуального житлового будинку, таке рішення також підлягає скасуванню з заявленням уточнених позовних вимог. Враховуючи вищенаведені доводи, просить суд прийняти цю відповідь на відзив та задовилити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 03.06.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Косаковського Валентина Олександровича про закриття провадження по справі.

Ухвалою суду від 03.06.2022, зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 вособі представника,адвоката КосаковськогоВалентина Олександровичадо ОСОБА_1 ,треті особибез самостійнихвимог щодопредмета спору:Рахівська міськарада,Головне управлінняДержгеокадастру уЗакарпатській областіпро визнаннянезаконною таскасування державноїреєстрації наземельну ділянку - повернуто заявнику, ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 03.06.2022, задоволено клопотання представника позивача, адвоката Блонського М.А., про залучення співвідповідача. Залучено до участі в справі виконавчий комітет Рахівської міської ради.

Ухвалою суду від 04.07.2022 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_12 , мешканку АДРЕСА_5 ; ОСОБА_13 , мешканця АДРЕСА_5 ; ОСОБА_14 , мешканку АДРЕСА_5 .

Ухвалою суду від 16.09.2022, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката КосаковськогоВалентина Олександровича про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Блонський М.А. уточнені позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилася. Представник відповідача, адвокат Косаковський В.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції позов не визнав з підстав наведених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідачів, Рахівської міської ради та виконавчого комітету Рахівської міської ради у судове засідання не з`явилися. Про день час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, що стверджується розпискою про отримання судової повістки. Про причини неявки суд не повідомили. Відзиву, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Свідок ОСОБА_14 всудовому засіданні,зазначила,що вонапроживає заадресою АДРЕСА_5 .Вона зналабатьків позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_1 проживає ужитловому будинку АДРЕСА_5 з 1960 року. З приводу спору між сторонами, зазначила, що гр. ОСОБА_5 за вказаною адресою не проживав. Сусідами позивачки являються гр. ОСОБА_21 з одного боку, а з іншого ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_24 в судовомузасіданні зазначила,що вонаявляється сусідкоюпозивачки,а самепроживає черезчотири городивід позивачкиза адресою: АДРЕСА_5 . За вказаною адресою вона проживає з дня свого народження, тобто з 1943 року. З приводу спору між сторонами зазначила, що їй невідомо хто такий гр. ОСОБА_5 . У житловому будинку АДРЕСА_1 проживала дочка ОСОБА_25 . Сусідами Фіріщаків були ОСОБА_26 , Сидора та Веклюки.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 1958 року. Йому невідомо хто такий гр. ОСОБА_5 .

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, взявши до уваги покази свідків, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.

Представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Косаковським В.О. в процесі розгляду справи подано заяву про застосування строків позовної давності.

З приводу вказаної заяви судом встановлено наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності, відповідно до яких заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз змісту статей 256 та 261 Цивільного кодексу України засвідчує, що початок перебігу позовної давності - це фактично момент винекнення в особи права на судовий позов.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , про існування спірного державного акту дізналася лише після отримання протоколу №8 від 09.04.2021 від Рахівської міської ради.

У зв`язку з наведеним, саме з цієї дати слід рахувати початок перебігу строку позовної давності.

З позовом про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на право власності пред`явленим до Рахівської міської ради та ОСОБА_5 , адвокат Блонський Михайло Андрійович, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд 20.07.2021, що стверджується вхідним штампом канцелярії Рахівського районного суду Закарпатської області.

На підставі наведеного, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не пропустила строк позовної давності для звернення до суду для захисту порушеного права.

Що стосується предмета спору судом встановлено наступне.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , являється власником в цілій частині нерухомого майна: житлового будинку, загальною площею 73,50 кв.м., житловою площею, 41,95 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_5 .

Право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку, позивач ОСОБА_1 набула в порядку спадкування за законом після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 04 жовтня 2010 року державним нотаріусом Рахівської ДНК Пріц О.І., зареєстрованого в реєстрі за №2-778 та витягом про реєстрацію в спаколвому реєстрі за №24908000 від 04.10.2010.

Право власності на іншу 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_5 позивач набула на підставі договору дарування частки житлового будинку посвідченого 19 березня 2021 року державним нотаріусом Рахівської ДНК Пріц О.І., зареєстрованого в реєстрі за №1-57, згідно якого ОСОБА_8 , як дарувальник подарувала ОСОБА_1 , обдаровуваній 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_5 .

Вказана обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №249063802 від 19.03.2021.

З договору дарування вбачається, що 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_5 належала дарувальнику ОСОБА_8 на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 04 жовтня 2010 року державним нотаріусом Рахівської ДНК Кицка М.М., зареєстрованого в реєстрі за №2-777.

Право власності у попередніх власників, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на нерухоме майно: житловий будинкок, загальною площею 73,50 кв.м., житловою площею, 41,95 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_5 виникло на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.02.2007 по справі №2-о-22/2007.

Згідно ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Зі змісту частини 1 статті 120 ЦК ЗК України, вбачається, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України та ст.377 ЦК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статтях 120 ЗК України та ст.377 ЦК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником, або землекористувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 , на якій знаходяться належний їй на праві приватної власності житловий будинок на тих саме умовах, на яких вона належала попереднім власникам житлового будинку: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_8 звернулися до землевпорядної організації з метою виготовлення відповідної технічної документації на земельну ділянку.

У 2020 році ФОП ОСОБА_27 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських булдівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,10 га, кадастровий номер 2123610100:11:002:0012.

Після виготовлення технічної документації, таку було подано на засідання постійної комісії Рахівської міської ради з питань регулювання земельних відносин та містобудування.

Протоколом №8 від 09.04.2021 вказаної комісії вирішено не виносити на розгляд сесії проект рішення про затвердження технічної документації із землеустрою, у зв`язку з тим, що земельна ділянка позивача ОСОБА_1 має відношення (суміжна земельна ділянка, перетин, накладка, тощо) до земельної ділянки гр. ОСОБА_5 , яка належить йому на підставі державного акту від 02.11.1998 №189.

Пред`являючи позов до суду, представник позивача, адвокат Блонський М.А. посилається на те, що позивачка ОСОБА_1 не має можливості оформити право власності на земельну ділянку, яка їй належить на правах спадкоємця, оскільки частину земельної ділянки незаконно передано у власність спадкодавцю відповідача ОСОБА_4 - громадянину ОСОБА_5 .

Поряд з цим, позивачкою та її представником не надано жодних доказів того, що спірна земельна ділянка перейшла їй у власність в порядку спадкування.

Право власності, у тому числі, на землю, набувається і реалізується громадянами відповідно до закону, це право гарантується, є непорушним, підлягає захисту, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, випадки позбавлення, обмеження права власності, припинення права власності та діяльності власника встановлюються Конституцією та законами України; правомірність набуття права власності на землю презюмується; земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, ст.ст. 15, 16, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 328, 386 ЦК України, ст. 1 ч. 2, ст. 5 ч. 1 п.п. «б», «в», «ґ», ст.78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81, ст. 90 ч. 2, ст. 152, ст.153 ч.1 ЗК України).

Судом встановлено, що батьки позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вони ж попередні власники житлового будинку АДРЕСА_1 (колишнянумерація №47, АДРЕСА_6 не реалізували своє право щодо оформлення права власності на земельну ділянку, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських булдівель і споруд, на яку їй рішенням виконкому Рахівської міської ради депутатів трудящих №134 від 10 липня 1975 року надано дозвіл на перебудову житлового будинку та зобов`язано замовити виготовлення техдокументації.

З матеріалів справи вбачається, що громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали відповідну документацію на побудову, перебудову житлового будинку, добудування до нього окремих споруд. Однак, у жодному документі не вказана площа земельна ділянка її конфігурація. У матеріалах справи відсутні відомості щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та присвоєння земельній ділянці, кадастрового номеру.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що батько відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності Рахівської міської ради. При цьому, спадкодавцем відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , в процесі оформлення права власності на земельну ділянку було дотримано всіх передбачених на той час законодавством норм і процедур.

Рішенням виконавчого комітету Рахівської міської ради народних депутатів від 04.10.1994 за №51 надано ОСОБА_5 , мешканцю АДРЕСА_2 у довічне володіння земельну ділянку, площею 1500 кв.м. для будівництва індивідуального житлового буджинку в АДРЕСА_5 .

На підставі вказаного рішення, ОСОБА_17 отримано паспорт на забудову земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Рахівської міської ради народних депутатів від 29.10.1998 за №85 "Про виготовленнядержавних актівна правоприватної власностіна землю,а такождержавних актівпро правопостійного користуванняземлею"затверджено виготовленнядержавного актуна правоприватної власностіна землюгр. ОСОБА_5 тапередано останньомуу приватнувласність земельнуділянку площею0,15га,на територіїРахівської міськоїради,по вул. Красне Плесо.

02 листопада 1998 року громадянину ОСОБА_5 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК №034878, згідно якого останньому передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,15 га на території Рахівської міської ради по АДРЕСА_5 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель.

Суд вважає безпідставним посилання представника позивача на те, що земельна ділянка надана гр. ОСОБА_5 з порушенням вимог ч.2 ст.67 ЗК України, а саме розмір земельної ділянки для обслуговування жилого будинку у місті більша ніж 0,1 га.

У відповідності до ч.2 ст.67 ЗК України (чинного станом на 1998 рік), розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Поряд з цим, з оспорюваного державного акту, а саме відомостей про кількісну характеристику земель вбачається, що гр. ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,08 га - сільськогосподарські угіддя та земельну ділянку, площею 0,07 га - землі під будівлями, що в свою чергу не суперечить вимогам ч.2 ст.67 ЗК України (чинного станом на 1998 рік).

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача, про порушення вимог земельного законодавства щодо погодження меж земельних ділянок.

Земельний Кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, законодавець чітко встановлює, що саме власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав на землю.

У відповідності до статті 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", (п. 27), передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Отже, на позивача, поряд із обов`язком довести факт порушення свого суб`єктивного права відповідачем, також покладено обов`язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб`єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

При розгляді цивільної справи, суд, керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем та її представником, не надано суду жодних документів та доказів, які б підтверджували, що частину земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні та у користуванні її батьків незаконно передано у власніть громадянину ОСОБА_5 .

Натомість, відповідачем надано докази, що вказана земельна ділянка, ще з 1991 року перебувала у користуванні її матері та відповідно дружини, ОСОБА_5 - ОСОБА_16 , що стверджується договором на право тимчасового користування землею від 30.09.1991, укладеного з Рахівською міською радою народних депутатів.

Відповідно до доданого до договору плану тимчасового землекористування, інженером землевпорядником було здійснено опис меж земельної ділянки та її конфігурації, яка є ідентичною плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної земельної ділянки І-ЗК №034878 від 02.11.1998.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували ту обставину, що батько відповідача ОСОБА_5 незаконно приватизував земельну ділянку, загальною площею 0,15 га, позивачем та її представником суду не надано.

У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову адвоката Блонського Михайла Андрійовича, в інтересах ОСОБА_1 до Рахівської міської ради, ОСОБА_4 , виконавчого комітетуРахівської міськоїради про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Рахівської міської ради, державного акту про право власності на земельну ділянку - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_5 .

Відповідачі:

- Рахівська міська рада, місцезнаходження: м. Рахів, вул. Миру, №14, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 38964781;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_1 ,мешканка АДРЕСА_3 .

- виконавчий комітет Рахівської міської ради, місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, №34, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 44245112

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 31 жовтня 2022 року.

Головуюча: М.О. Марусяк