Рішення

від 20.10.2022 по справі 161/7842/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/7842/21

Провадження № 2/161/547/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судових засідань Октисюк С.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Чайка О.Ф. звернувся в Луцький міськрайонний суд Волинської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Відповідачу ОСОБА_3 належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 , яка суміжна з ділянкою позивача. В період з 2015 по 2017 роки ОСОБА_1 збудував огорожу, залізобетонний фундамент якої розмістив на території своєї ділянки. В листопада 2017 року відповідачем ОСОБА_3 проводились земляні роботи із пониження рівня грунту безпосередньо біля фундаменту огорожі, що належить позивачу. Відповідач ОСОБА_4 пояснювала виконання земляних робіт метою вирівнювання природнього ухилу до більш горизонтального та подальшого встановлення підпірної стіни в місці зрізання грунту вздовж огорожі. Роботи проводились з допомогою спеціальної техніки ( боб-кат). В подальшому ніякої підпірної стіни відповідачами не було встановлено. За наслідками проведених земляних робіт було порушено грунтову опору фундаменту огорожі, що призвело у 2018 році до відхилення огорожі від вертикальної осі в бік суміжної ділянки. Восени 2018 року відповідачі не лише не вжили заходів для запобігання руйнування огорожі, а й знову продовжили земляні роботи з пониження рівня грунту далі. На даний час перепад висот суміжними ділянками становить від 130 до 180 см. У травні 2019 року відбулось руйнування 25 погонних метрів огорожі внаслідок зсуву грунту в бік сусідньої ділянки, де проводились земляні роботи. У травні 2020 року на території земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 було викопано траншею глибиною близько 1,5 метра за допомогою екскаватора уздовж всієї спільної межі, внаслідок чого відбувся черговий зсув грунту разом із огорожею. З метою запобігання травмування членів сім`ї позивач був змушений самостійно демонтувати залишки огорожі на відрізку 35 метрів, оскільки ухил спричинений відсутністю грунтової опори фундаментом став критичним.

Кошторисна вартість відновлення ділянки огорожі станом на 19.11.2020 року становить 312194 гривні. Позивач вказує, що саме такий обсяг збитків поніс в результаті демонтажу грунтового покриття на земельній ділянці відповідача ОСОБА_3 .

З врахуванням того, що відповідач ОСОБА_3 є власником суміжної земельної ділянки, на якій були проведені роботи, наслідком який є руйнування бетонної огорожі, а відповідач ОСОБА_4 фактично керувала всіма роботами по зняттю грунту з території земельної ділянки, позивач вважає, що відповідачі повинні відповідати солідарно за завдану йому шкоду. З посиланням на вимоги ст. 103 Земельного кодексу, ст. 1190 Цивільного кодексу України, просить стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача 312194 гривні завданих збитків, по Ѕ частині з кожного.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

25 червня 2021 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач вказує, що станом на 22 червня 2021 року збільшилась вартість відновлення зруйнованого паркану, а тому, просить стягнути з відповідачів солідарно, тобто по Ѕ частині з кожного завдані збитки в сумі 505139 гривень та понесений судовий збір.

18 жовтня 2021 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує на безпідставність позовних вимог, зазначаючи, що саме позивач змінив рельєф належної йому земельної ділянки та провів будівельні роботи та облаштування огорожі на межі суміжних ділянок, які порушують норми передбачені Національним стандартом України. Вказує, що у зв`язку з відсутністю будь-якої вини відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та руйнуванням огорожі позивача, підстав для відшкодування шкоди немає.

В судовому засіданні позивач та його представник збільшені позовні вимоги підтримали, з підстав, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідачі в судовому засіданні та їх представники, кожен зокрема позовні вимоги не визнавали, просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін по справі, показання свідків, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою, кадастровий номер 0722881800:01:001:5324.

Відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0722881800:01:001:7187 за адресою: АДРЕСА_2 , яка межує з земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 .

Також встановлено, що в 2015 році на межі земельної ділянки, кадастровий номер 0722881800:01:001:5324, що належить ОСОБА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 0722881800:01:001:7187, що належить ОСОБА_3 , позивачем встановлено залізобетонну огорожу довжиною 49 метрів. Встановлення здійснювалось підрядною організацією ТзОВ «Абаван», листом від 20 липня 2015 року ТзОВ «Абаван» надано гарантію на встановлену огорожу на протязі 10 років, гарантія не поширюється на зумисне пошкодження огорожі. ( а.с. 71).

Також встановлено, що не заперечувалось сторонами, що в 2019 році відбулось руйнування встановленої залізобетонної огорожі.

З долученого до позовної заяви листа ТзОВ «Абаван», у відповідь на лист-звернення ОСОБА_1 , вбачається, що при обстеженні зовнішнім оглядом залізобетонної огорожі встановлено, що руйнація огорожі відбулась внаслідок пониження рівня грунту на сусідній земельній ділянці нижче глибини закладання фундаменту стовпчиків огорожі на критично малій відстані від основи огорожі, наслідки стороннього втручання не покриваються гарантійними зобов`язаннями.

За зверненням ОСОБА_1 , КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради в серпні 2020 року проведено обстеження та виконано технічний звіт про стан будівельних конструкцій залізобетонної огорожі земельної ділянки біля будинку на АДРЕСА_3 . Зі звіту вбачається, що під час обстеження в місці розташування огородження виявлено перепад рельєфу висотою до 2.0 м. та сліди зсуву грунту, виявлено часткову відсутність секцій та стійок огорожі, а також нахилені стійки та секції, які закріплені тросами для стримування від падіння, на суміжній ділянці ( із зовнішньої сторони огородження) виявлено відсутність грунтового відкосу та підпірних конструкцій в місці перепаду рельєфу та влаштовану по низу траншею глибиною до 70 см на віддалі 1,0 -1,5 м від огородження, наявні дефекти, пошкодження та відхилення від норм конструкцій огорожі відносять до категорії технічного стану аварійний. Також технічним звітом зроблено висновки щодо причин виникнення дефектів та ушкоджень: Виявлені дефекти та пошкодження будівельних конструкцій залізобетонної огорожі ймовірно виникли внаслідок виконання земельних робіт по плануванню рельєфу території суміжної ділянки у 2017 році. Під час виконання даних робіт, зі слів замовника, був зруйнований природній рельєф грунтового відкосу біля огорожі. В зв`язку з відсутністю природнього грунтового відкосу і, як наслідок, зсуву грунту та втрати несучої здатності грунтів основи та фундаментів в 2019 році впали кілька секцій огорожі. Інша частина секцій нахилилась та знаходиться в нахиленому стані із тимчасовим закріпленням для опередження їх падіння. Влаштована траншея на суміжній ділянці вздовж огородження для відводу атмосферних вод додатково послаблює несучу здатність грунтів основи огородження. ( а.с.21-37).

Відповідно до частин четвертої та п`ятоїстатті 319 ЦК Українивласність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Отже, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що саме власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить у належному і технічносправному стані, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другоїстатті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першоюстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини(частина другастатті 1166 ЦК України).

У пункті 2постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Аналогічний правовий висновок також міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем подано до суду висновок експерта № СЕ-19/103-21/1765-БТ, складений експертом Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру 12.11.2021 на замовлення ОСОБА_4 , судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (т.2 а.с. 74-98).

Експертом зроблено висновок про те, що рельєф та висота земельної ділянки кадастровий номер 0722881800:01:001:5324, що належить ОСОБА_1 було змінено штучно внаслідок проведення земельних робіт. Різниця між найвищими відмітками висот землі на межі земельних ділянок кадастровий номер 0722881800:01:001:5324 та кадастровий номер 0722881800:01:001:7187 складає 2.0259 м. Різниця між найнижчими відмітками висот землі на межі земельних ділянок кадастровий номер 0722881800:01:001:5324 та кадастровий номер 0722881800:01:001:7187 складає 2.0164 м. Земляний насип накладається на територію земельної ділянки ОСОБА_3 кадастровий номер 0722881800:01:001:7187 на ширину 1,75 м вздовж усієї межі. Причиною накладення грунтового насипу на ділянку належну ОСОБА_3 є земляні роботи щодо збільшення висоти земельної ділянки кадастровий номер 0722881800:01:001:5324, що належить ОСОБА_1 .. Водовідведення з земельної ділянки кадастровий номер 0722881800:01:001:5324, що належить ОСОБА_1 облаштовано з порушенням ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій». Порушення вимог ДБН В.2.1-10:2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд» під час зміни рельєфу ділянки кадастровий номер 0722881800:01:001:5324, що належить ОСОБА_1 призвело до зсуву грунту та підтоплення суміжної ділянки, яка належить ОСОБА_3 .. Висота огорожі ОСОБА_1 встановленої на межі земельної ділянки кадастровий номер 0722881800:01:001:5324, що належить ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_3 складає 4.2 метра, що є порушенням ДСТУ-Н Б В.2.6-188:2013 « ОСОБА_5 з проектування огорож майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд». Будівельні роботи по зміні рельєфу та висоти земельної ділянки кадастровий номер 0722881800:01:001:5324, що належить ОСОБА_1 , проведені ОСОБА_1 мають ознаки самочинного будівництва. Причинно-наслідковий зв`язок між руйнуванням огорожі встановленої ОСОБА_1 на межі земельної ділянки кадастровий номер 0722881800:01:001:5324, що належить ОСОБА_1 та облаштування дренажної траншеї на ділянці кадастровий номер 0722881800:01:001:7187, яка належить ОСОБА_3 відсутні.

Таким чином, висновком експерта встановлено, що саме дії позивача ОСОБА_1 по зміні рельєфу належної йому земельної ділянки призвели до зсуву грунту, що призвело до руйнування належної позивачу огорожі.

Відповідно до ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Наявний в матеріалах справи висновок судової експертизи є чітким та конкретним, обґрунтованим та належно мотивованим, виконаний на підставі відповідних методик, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом по справі.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, особа має право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, виклавши у ньому підстави незгоди з цим висновком та зазначити вимоги до повторної експертизи.

Заперечуючи викладені у висновку обставини, позивач на спростування висновку експертизи, не надав суду інший висновок експерта та не звертався до суду із клопотанням про проведення судової експертизи.

Таким чином, стороною відповідачів доведено відсутність вини у спричиненні шкоди позивачу, а позивачем в свою чергу не доведено, що така шкода завдана саме з вини відповідачів.

В ході розгляду справи позивачем та відповідачами було долучено до матеріалів справи ряд фотокарток з зображенням суміжних земельних ділянок, однак дані фотокартки не дають можливості встановити причинно-наслідкового зв`язку між завданою позивачу шкодою та діями відповідачів по справі.

Також суд не приймає до уваги показання допитаних в ході розгляду справи свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , оскільки свідки надали суперечливі показання з приводу того, хто проводив роботи, які призвели до руйнування залізобетонної огорожі позивача.

Крім того, відповідно до вимог ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. За вимогами ст. 322 ЦК Україн власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за вказаними нормами саме власник майна несе відповідальність в разі неналежного утримання свого майна. Оскільки відповідач ОСОБА_4 не власником жиитлового будинку та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , то вона не є належним відповідачем за позовними вимоги, заявленими позивачем.

З врахуванням викладеного, оскільки під час розгляду справи відповідачами надано суду докази, які спростовують твердження позивача про те, що руйнування належної йому залізобетонної огорожі відбулося у зв`язку з діями відповідачів, а позивачем не доведено, що діями відповідачів йому спричинено матеріальну шкоду, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,133,141,265,280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 28 жовтня 2022 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк