Постанова

від 21.09.2022 по справі 761/9832/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 року

справа №761/9832/21

провадження № 22-ц/824/3146/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,

при секретарі: Федорчук Я.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» - Марченка Олександра Олеговича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Притули Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ директора ТОВ «Ессіті Україна» №32-к від 10.12.2020 року про звільнення позивача з посади начальника відділу продажу дистрибуторам Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» з 10 лютого 2021 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці ТОВ «Ессіті Україна» відповідно до вимог п.1 ст.40 КЗпП України;

- поновити позивача на посаді начальника відділу продажу дистрибуторам Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» з 10 лютого 2021 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість з премії (бонус у розмірі 15% від річного доходу) за підсумками роботи у 2020 році у сумі 149 995,16 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10.02.2021 року, моральну шкоду в сумі 120 000,00 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що з 01.02.2012 року позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ «Ессіті Україна». 10.12.2020 року позивача було попереджено про майбутнє звільнення, надано два накази про звільнення - за угодою сторін та за скороченням.

Як зазначає позивач, він не надавав згоди на звільнення за угодою сторін, а тому 10.02.2021 року був звільнений у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці ТОВ «Ессіті Україна».

Позивач вважає що його звільнення було здійснено з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема: порушено вимоги ч.3 ст.49-2 КЗпП України - не було запропоновано іншої роботи, хоча протягом двох наступних місяців була наявна інша робота для позивача; в порушення ч.2 ст.49-2 КЗпП України не враховане переважне право позивача на залишення на роботі - оскільки він має на утриманні трьох осіб та у родині відсутні інші працівники із самостійним заробітком.

Також позивач зазначає, що йому безпідставно не був виплачений за підсумками роботи у 2020 році бонус у сумі 149 995,66 грн.

Як зазначає позивач, звільнення без законної підстави завдало йому моральної шкоди у зв`язку з порушенням його трудових прав, втрати нормальних життєвих зв`язків, здійснення додаткових зусиль для пошуку нової роботи та організації життя, а тому позивач оцінив моральну шкоду в сумі 120 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ №32-к від 10.12.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу продажу дистриб`юторам Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» з 10 лютого 2021 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.02.2021 року по 30.09.2021 року в сумі 620 561,10 грн (суми зазначені без відрахування податків та обов`язкових платежів).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 724 гривні 00 копійок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» на користь держави судовий збір в сумі 5 397,61 грн.

Позов ОСОБА_1 в частині стягнення премії залишено без задоволення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року виправлено описку у резолютивній частині вищевказаної постанови суду та зазначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.02.2021 року по 30.09.2021 року в сумі 636575,58 грн.

В поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Ессіті Україна» просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати, та відмовити в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд помилково дійшов висновку про перевищення повноважень головного бухгалтера при винесенні наказів щодо внесення змін до штатного розпису товариства.

Вказує на відсутність вакантних посад, на які можливо було перевести ОСОБА_1 . Також апелянт зазначає, що докази на підтвердження того, що оголошення на сайті robota.ua про наявність вакантних посад на підприємстві після звільнення позивача розміщено саме ТОВ «Ессіті Україна» чи його уповноваженою особою відсутні.

Вивільнення ОСОБА_1 відбулось у зв`язку із скороченням штату, а не чисельності працівників, а перегрупування та відповідно порівняння кваліфікації і продуктивності праці, яким супроводжується таке перегрупування, є правом а не обов`язком роботодавця, а тому необхідності в проведення такого порівняння немає.

Крім того, апелянт не погоджується із висновком суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, вважає, що відсутні підстави для задоволення таких вимог оскільки відповідачем прав позивача при звільненні його із займаної посади порушено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що відповідачем не доведено фактичну зміну істотних умов праці, змін в організації праці, та відповідно, наявності підстав для скорочення штату. Вважає, що головним бухгалтером перевищено службові повноваження та нею прийнято кадрові рішення, які Статутом віднесені до компетенції директора.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів того, що у товариства відбулись зміни в організації виробництва і праці, та порушення положення трудового законодавства при звільненні позивача.

Однак погодитись із висновком суду повністю не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2012 року працював в ТОВ «ЕйСіЕй Хайджин Україна», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Ессіті Україна».

Наказом ТОВ «Ессіті Україна» № 31-к від 10.12.2020 року затверджено акт про простій у відділі продажу дистрибуторам від 10.12.2020 року. Встановлено початок простою у відділі продажу дистрибуторам за посадами Начальник відділу продажу дистрибуторам ( ОСОБА_1 ) та Менеджера зі збуту ключовим клієнтам в електронній торгівлі ( ОСОБА_2 ) з 10.12.2020 року.

Згідно із зазначеним наказом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була забезпечена оплата простою в повному розмірі з розрахунку їх посадових окладів.

Частина 3 статті 64 Господарського кодексу України визначає, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Наказом ТОВ «Ессіті Україна» №56-од від 10.12.2020 року у зв`язку зі змінами в організації праці та об`єктивною необхідністю вдатися до скорочення чисельності і штату працівників, з 10 лютого 2021 року введено новий штатний розпис ТОВ «Ессіті Україна».

Вказаним наказом було скорочено дві штатні одиниці згідно з Додатком №2, а саме: начальник відділу продажу дистрибуторам та менеджер зі збуту ключовим клієнтам в електронній торгівлі.

У зв`язку зі скороченням посади «Начальник відділу продажу дистрибуторам», працівники Відділу продажу дистрибуторам підпорядковані Національному менеджеру з продажу в Україні.

Наказами головного бухгалтера ТОВ «Ессіті Україна» були внесені зміни до штатного розпису ТОВ «Ессіті Україна», затвердженого наказом від 10.12.2020 №56-од, зокрема:

- Наказом № 61-зп від 18.12.2020 року виведено з 24.12.2020 року зі штатного розпису посаду менеджер по роботі з групою фармацевтичних клієнтів відділу продажу дистрибуторам у кількості 1 одиниця; виведено з 1 січня 2021 року зі штатного розпису посаду - аналітик консолідованої інформації адміністрації у кількості 1 одиниця;

- Наказом № 67-зп від 28.12.2020 року виведено з 31.12.2020 року зі штатного розпису наступні посади:

менеджер зі збуту ключовим клієнтам відділу продажу предметів медичного призначення у кількості 1 одиниця;

менеджер зі збуту відділу продажу предметів медичного призначення у кількості 1 одиниці;

менеджер зі збуту відділу продажу предметів медичного призначення у кількості 2 одиниці;

виведено зі штатного розпису структурний підрозділ Відділ продажу предметів медичного призначення;

- Наказом № 68-зп від 31.12.2020 року виведено з 01.01.2021 року зі штатного розпису посаду помічник бухгалтера відділу бухгалтерія у кількості 1 одиниця та робітник з благоустрою адміністрації у кількості 1 одиниця, замість них введено до штатного розпису зазначені дві посади у кількості 0,5 кожна.

Пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року N 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року по справі № 462/3515/19, і є обов`язковою до застосування судами згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов висновку про недоведеність факту проведення змін в організації виробництва та праці у ТОВ «Ессіті Україна», оскільки ОСОБА_1 не було надано попереднього штатного розпису, який діяв до підписання наказу № 56-од від 10.12.2020 року.

Разом із тим, згідно з наданих відповідачем доказів, вбачається що у товаристві відбулись зміни в організації виробництва та праці, оскільки наказами роботодавця від 18.12.2020 року № 61-зп та 28.12.2020 року № 67-зп підтверджується факт виведення зі штатного розпису товариства ряду посад, зокрема і посади, яку обіймав позивач.

Згідно з ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідач в процесі здійснення своєї господарської діяльності у зв`язку із змінами в організації праці правомірно вдався до скорочення чисельності штату працівників, а з 10.02.2021 року ввів новий штатний розпис товариства.

Позивачем вказано, що 10.12.2020 року його було попереджено про звільнення.

Отже, з моменту ознайомлення з повідомленням про звільнення та до моменту звільнення - 10.02.2021 року відповідач повинен був запропонувати позивачу вакантні посади, які останній міг би обійняти за своїм фахом у разі їх наявності.

Разом із тим, у товаристві в період з 10.12.2020 року по 10.02.2021 рік вакантні посади були відсутні, що підтверджується довідкою ТОВ «Ессіті Україна» (а.с.109 т.1), а також повідомлено про те, що за вказаний період товариство не прийняло жодної особи на роботу. (а.с.110 т.1).

Відповідно до витягу з журналу реєстрації наказів з кадрів ТОВ «ЕйСіЕй Хайжин Україна» (ТОВ «Ессіті Україна»), в журналі зроблено запис про реєстрацію наказу від 16.12.2020 №34-к про припинення трудового договору з ОСОБА_3 31.12.2020 за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. ОСОБА_3 працював на посаді Аналітик консолідованої інформації до 31.12.2020. Проте наказом № 61-зп від 15.12.2020 було виведено 01.10.2021 року зі штатного розпису посаду Аналітик консолідованої інформації у кількості 1 одиниця. Отже, вказана посада не була вакантною впродовж двомісячного попередження ОСОБА_1 про вивільнення, оскільки на цій посаді до 31.12.2020 року працював ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з журналу реєстрації наказів з кадрів ТОВ «ЕйСіЕй Хайжин Україна» (ТОВ «Ессіті Україна») в журналі зроблено запис про реєстрацію наказу від 17.12.2020 № 35-к про звільнення ОСОБА_4 , який працював на посаді менеджера по роботі з групою фармацевтичних клієнтів відділу продажу дистрибуторам. Згідно з наказом від 18.12.2020 № 61-зп «Про внесення змін до штатного розпису» було виведено з 24.12.2020 посаду Менеджер по роботі з групою фармацевтичних клієнтів відділу продажу дистрибуторам у кількості 1 одиниця. Отже вказана посада також не була вакантною.

Згідно з наказом від 28.12.2020 № 67-зп зі штатного розпису було виведено з 31.12.2020 року наступні посади: менеджер із збуту ключовим клієнтам відділу продажу предметів медичного призначення у кількості 1 одиниця (не була вакантною, оскільки працівника, який обіймав цю посаду, було звільнено з роботи 30.12.2020 за угодою сторін згідно з наказом № 36-к від 18.12.2020, (а.с.240); менеджер із збуту відділу продажу предметів медичного призначення у кількості 1 одиниці (не була вакантною, оскільки працівника, який обіймав цю посаду, було звільнено з роботи 30.12.2020 за угодою сторін згідно з наказом № 37-к від 21.12.2020 (а.с.241); менеджер із збуту відділу продажу предметів медичного призначення у кількості 2 одиниці (не були вакантними, оскільки працівників, які обіймали ці посади, було звільнено з роботи 30.12.2020 за угодою сторін згідно з наказом №38-к від 21.12.2020 (а.с.242) та 39-к від 21.12.2020 (а.с.243).

Таким чином, судом зроблено помилковий висновок про те, що запис в журналі реєстрації наказів з кадрів ТОВ «Ессіті Україна», на який посилається позивач, про датування відповідних наказів про звільнення свідчить про відкриття вакансії, адже дата наказу у даних випадках передує даті звільнення з посади працівника за відповідним наказом. Водночас наказами про внесення змін до штатного розпису підтверджується відсутність вакансій за відповідними посадами після звільнення працівників, які їх обіймали.

Посилання позивача на наявність оголошень про вакантні посад на сайті robota.ua не є належними доказами на підтвердження наявності вакантних посад у товаристві.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що у ТОВ «Ессіті Україна» не було вакантних посад, на які можна було перевести ОСОБА_1 , посада якої підлягала скороченню. Наведені вище накази є доказами, що роботодавець не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, а тому положення частини третьої ст. 40 КЗпП не підлягають застосуванню.

Висновок суду про наявність вакантних посад у ТОВ «Ессіті Україна» є помилковим.

Враховуючи те, що відповідачем у встановлений законом двомісячний строк, що передував звільненню, було повідомлено позивача про наступне звільнення, а вакантних посад у товаристві у період часу з моменту повідомлення ОСОБА_1 про звільнення і до дати його звільнення у товаристві не було, що об`єктивно унеможливлювало працевлаштування на іншу посаду, відповідач вважається таким, що виконав обов`язок щодо працевлаштування позивача, як працівника.

Помилковим також є і висновок суду про те, що зміни до штатного розпису ТОВ «Ессіті Україна», затвердженого наказом від 10.12.2020 № 56-од, внесено наказами головного бухгалтера з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до положень п.7.15.7 Статуту ТОВ «Ессіті Україна» саме до повноважень директора належить найм, переведення, переміщення та звільнення працівників Товариства, здійснення інших функцій уповноваженого власником органу відповідно до законодавства про працю, включаючи затвердження посадових інструкцій, штатного розкладу, укладення колективного договору, тощо.

Зокрема, до апеляційної скарги відповідачем долучено докази про те, що повноваження по внесенню змін до штатного розпису були покладені на головного бухгалтера ОСОБА_5 на підставі довіреності від 14 січня 2020 року, виданої ТОВ «Ессіті Україна» в особі директора Марченка О.О., що підтверджується копією довіреності від 14.01.2020 року на головного бухгалтера ОСОБА_5 (а.с.236), копією наказу ТОВ «Ессіті Україна» № 1-ОД «Про видачу довіреностей» від 14.01.2020 року (а.с.237) та копією Книги реєстрації наказів з основної діяльності ТОВ «ЕсСіЕй Хайджин Україна». Таким чином, головний бухгалтер ОСОБА_5 , підписуючи у грудні 2020 року накази про внесення змін до штатного розпису товариства, діяла у межах своїх повноважень та без порушень закону, всупереч висновків суду про це.

Позивач також посилається на перевищення головним бухгалтером повноважень при підписанні наказів про внесення змін до штатного розпису, оскільки у статуті товариства зазначено, що директор може видавати довіреності, що необхідні для поточної господарської діяльності товариства, а зміни до штатного розпису, на думку представника ОСОБА_6 не відносяться до поточної господарської діяльності.

Разом з тим, поточна господарська діяльність є поняттям, яке характеризує усю внутрішньогосподарську діяльність підприємства, метою якої є створення та забезпечення належних умов оптимального функціонування господарюючого суб`єкту з метою досягнення його основної мети у господарських відносинах - отримання прибутку.

У такому розумінні внесення змін до штатного розпису охоплюється поняттям «поточна господарська діяльність», відтак делегування директором товариства на підставі довіреності головному бухгалтеру повноважень по внесенню змін до штатного розпису відповідає статутним документам товариства та норм закону не порушує.

Таким чином, враховуючи доведеність факту проведення у ТОВ «Ессіті Україна» скорочення штату працівників, та беручи до уваги дотримання відповідачем, як роботодавцем, процедури звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у частині попередження позивача про наступне звільнення, апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення позивача проведено з дотриманням встановленого законом порядку звільнення, відтак вимоги позивача про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відсутність у справі підстав до визнання незаконним звільнення та поновлення позивача на роботі, не підлягають задоволенню і її вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також завданої незаконним звільненням моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними та безпосередньо залежать від вирішення судом вимоги стосовно законності звільнення позивача.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив неповне з`ясування обставин справи, дав неправильну оцінку встановленим по справі обставинам, які мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем з порушенням вимог закону, що стало підставою до часткового задоволення позову.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» - Марченка Олександра Олеговича задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року в частині задоволення позовних вимог скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду в частині відмови задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ессіті Україна» (код ЄРДПОУ 34356863) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 9383,70 грн

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді