Рішення

від 19.10.2022 по справі 756/10461/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

19.10.2022 Справа № 756/10461/21

Номер провадження 2/756/1008/22

Справа №756/10461/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2022 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Луценко О.М.,

за участі секретаря - Гриненко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний виконавець Павлюк Назар Васильович про визнання недійсним договору купівлі- продажу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний виконавець Павлюк Н. В. про визнання недійсним договору купівлі- продажу у якій просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,057 гектарів, кадастровий номер - 3221888000:24:180:0102 від 11.06.2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н.М. 11 червня 2021 року за реєстровим номером 2198; стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.08.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сальваровською Н.І. за реєстровим № 1223, за яким позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти у сумі 2 782 250,00грн., що на момент укладення договору становило 100 000,00 доларів СІІІА, до 06.02.2021 року. Данийдоговір позики був укладений ОСОБА_4 в інтересах сім`ї та на його укладення була надана згода іншого з подружжя. Згідно п. 14 договору позики, договір посвідчено за письмовою згодою дружини позивачльника ОСОБА_3 , викладеної в заяві, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Сальваровською Н.І. 06.08.2020 року за реєстровим номером 1222. За таких обставин ОСОБА_3 вважається солідарним боржником. 10.03.2021 року позивачем на ім`я відповідача було направлено заяву-вимогу, в якій зазначався розмір заборгованості та запропоновано її погасити. Дану заяву відповідач отримав власноручно, однак відповіді не надав.

22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріусом Київського нотаріального округу, Сальваровської Н.І. із заявою про вчинення виконавчого напису, який був вчинений 22.04.2021, внесений в реєстр за номером 891 на суму 2810072,50грн.

27 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № №65297334) на виконання виконавчого напису № 891 від 22.04.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. 05 травня 2021 року у зв`язку з невиконанням виконавчого документу приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н. В винесено постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться на рахунках в банках. 05.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. винесено постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на нерухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 в межах суми звернення стягнення. 01 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. винесено постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на частку ОСОБА_4 у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК. ФУДГРУП» ЄДРПОУ 42574751.

ОСОБА_1 стало відомо, що 11.06.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 за згодою чоловіка ОСОБА_4 продала належну подружжю на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0,057 гектарів, кадастровий номер - 3221888000:24:180:0102, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н.М., за реєстровим номером 2198.

На підставі договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58690692 від 11.06.2021 10:38:40. Право власності на земельну ділянку площею 0.057 га, кадастровий номер: 3221888000:24:180:0102 зареєстроване за ОСОБА_2 .

Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за договором позики, діючи недобросовісно та зловживаючи правом вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали фраудаторний правочин щодо спільного сумісного майна подружжя - земельної ділянки площею 0,057 гектарів, кадастровий номер - 3221888000:24:180:0102, та відчужили її ОСОБА_2 , з метою уникнення виконання зобов`язань за договором позики та уникнення стягнення за виконавчим написом від 22.04.2021 року, внесений у реєстр за номером 891, що змушує останнього звернутись до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив, що 11.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,057 гектарів, кадастровий номер-3221888000:24:180:0102. Даний договір купівлі-продажу було виконано сторонами у повному обсязі. Земельна ділянка була передана йому у власність, а він сплатив за неї обумовлену договором її вартість. При цьому, на момент укладання договору купівлі-продажу будь-які обмеження та заборони щодо її відчуження були відсутні, зокрема була надана ксерокопії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2007 в якому зазначено, що в грудні 2007 року ОСОБА_3 придбала у власність земельну ділянку площею 0,057 га, у межах, які визначені в натурі (на місцевості), закріплені межовими знаками і зазначені у Державному акті, що знаходиться на території Сувидської сільської ради, масив «Дружба» с/т «ТРАКТ» Вишгородського району, Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3221888000:24:180:0102. При цьому, в пункті 15 ксерокопії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2007 зазначено, що чоловік покупця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надав згоду на придбання цієї земельної ділянки. В той же час, в ксерокопії цього договору купівлі-продажу від 07.12.2007 не має жодного слова, що земельна ділянка набута у спільну сумісну власність подружжя. Тому, наявні підстави для відмови у позові у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 зазначила, що нотаріусом було посвідчено оскаржуваний договір купівлі-продажу у відповідності до положень закону. Оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений нею 11 червня 2021 з метою отримання коштів на здійснення життєдіяльності, оскільки її чоловік - ОСОБА_4 внаслідок гострої реакції на стрес фактично втратив працездатність, не може працювати та забезпечувати сім`ю. Його психічний стан підтверджується епікризом КПП «Клінічна лікарня «Психіатрія» від 24.07.2020 року. На утриманні відповідачки також перебувають неповнолітній син та непрацездатні батьки, 1948 та 1951 років народження, з якими вона проживає. Цим обумовлена відносно незначна ціна, за яку було продано земельну ділянку, оскільки вона перебуває у надзвичайно складному становищі. Виконавче провадження ВП 65297334 відкрито щодо ОСОБА_4 . Відповідача ОСОБА_3 не повідомляли про дане виконавче провадження, окрім того виконавче провадження відносно продавця земельної ділянки відкрито не було, майно не перебувало під арештом. Таким чином, правочин, який оспорюється позивачем, а саме - договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.57 га, кадастровий номер - 3221888000:24:180:0102 від 11.06.2021р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окрпугу Халявкою Н.М. не відповідає ознакам фаудаторності а тому, слід відмовити у задоволенні даного позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з викладених у відзиві підстав.

Представник відповідачів у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з викладених у відзиві підстав.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких мотивів.

Правилами ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Судом встановлено, що 06.08.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сальваровською Н.І. за реєстровим № 1223, за яким позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти у сумі 2 782 250,00грн., що на момент укладення договору становило 100 000,00 доларів СІІІА, до 06.02.2021 року.

22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріусом Київського нотаріального округу, Сальваровської Н.І. із заявою про вчинення виконавчого напису, який був вчинений 22.04.2021, внесений в реєстр за номером 891 на суму 2810072,50грн.

11.06.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 за згодою чоловіка ОСОБА_4 продала належну подружжю на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0,057 гектарів, кадастровий номер - 3221888000:24:180:0102, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н.М., за реєстровим номером 2198.

На підставі договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58690692 від 11.06.2021 10:38:40. Право власності на земельну ділянку площею 0.057 га, кадастровий номер: 3221888000:24:180:0102 зареєстроване за ОСОБА_2 .

Копія вказаного вище Договору долучена до матеріалів справи та оглянута судом.

Позивач вважає що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали фраудаторний правочин щодо спільного сумісного майна подружжя - земельної ділянки площею 0,057 гектарів, кадастровий номер - 3221888000:24:180:0102, та відчужили її ОСОБА_2 , з метою уникнення виконання зобов`язань за договором позики та уникнення стягнення за виконавчим написом від 22.04.2021 року, внесений у реєстр за номером 891.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п`ята статті 216 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державних реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Ст. 57 Сімейного кодексу України визначає перелік підстав відповідно до яких майно набуте за час шлюбу може бути в особистій приватній власності. Зокрема, згідно із п.3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, в тому числі, але не виключно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Також, сторони можуть самостійно визначити правовий режим майна набутого під час шлюбу уклавши по відношенню до нього шлюбний договір згідно із вимогами глави 10 Сімейного кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає, про те, що зважаючи на встановлення обставин, слід констатувати, що не доведено належними та допустими доказами, які не залишають сумніву у їх достовірності, що на момент укладання договору купівлі- продажу від 11.06.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку розповсюджував дію правовий режим спільного сумісного майна подружжя. Позивач не доводить належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка на момент укладання договору купівлі- продажу від 11.06.2021 перебувала у спільній сумісній власності подружжя. Також є необгрунтованим доводи позивача про те, що відповідачка є солідарним боржником за договором позики, оскільки виконавче провадження ВП 65297334 відкрито лише щодо ОСОБА_4 . Відповідача ОСОБА_3 не повідомляли про дане виконавче провадження, окрім того виконавче провадження відносно продавця земельної ділянки відкрито не було, майно не перебувало під арештом, отож суд вважає, що і позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.279,280-282,354 ЦПК України, ст. ст. ст.ст.328,392 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний виконавець Павлюк Назар Васильович про визнання недійсним договору купівлі- продажу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.М. Луценко