Постанова

від 03.10.2022 по справі 922/3639/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/3639/16

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Гетьман Р.А.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.

та представників учасників справи:

від позивача Санін А.О.;

від відповідача Захарченко І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" м.Новоукраїнка, Кіровоградська область вх. №570 Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від "07" лютого 2022 року у справі № 922/3639/16

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус" м.Харків

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" м.Новоукраїнка, Кіровоградська область

про - стягнення 1 076 634,81 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року до Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус" (далі- Позивач) з позовною заявою про солідарне стягнення з ТОВ "Біскар" та ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" (далі - Відповідач) збитків у розмірі 771 296,09 грн, заподіяних нестачею майна, переданого на зберігання на підставі Договору складського зберігання №67 від 01.03.2016 року, витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 80 000,00 грн та судового збору в розмірі 12 258,44 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.03.2017 року провадження у справі №922/3639/16 в частині позовних вимог до ТОВ "Біскар" припинено у зв`язку з відмовою від позову. Решту позовних вимог задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 771 296,09 грн збитків та 12 258,44 грн судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року вищезазначене судове рішення в частині стягнення збитків скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 771 296,09 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2017 року вищезазначену постанову апеляційного суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 року вищезазначену постанову Вищого господарського суду України, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року та рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2017 року у даній справі скасовано в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 771 296,09 грн збитків. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2017 року у справі №922/3639/16 залишено в силі.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2018 року у справі №922/3639/16, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 року, позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 728 691,66 грн збитків, 10 930,38 грн витрат по сплаті судового збору та 56 742,44 грн витрат за проведення судової експертизи. В іншій частині позову судом відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.07.2019 року вищезазначене рішення Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 року у даній справі призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі №922/3639/16 зупинено на час проведення експертизи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 року вищезазначену ухвалу господарського суду змінено, викладено питання, що мають бути вирішені експертом в новій редакції. В іншій частині означена ухвала залишена без змін.

Ухвалою суду першої інстанції від 15.01.2021 року висновок експерта №2320 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи в даній справі повернуто експертній установі на доопрацювання.

В ході розгляну означеної справи Позивачем до суду першої інстанції було подано заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме за вх.№25107 від 21.10.2019 року та вх.№26161 від 08.11.2021 року. За змістом останньої заяви Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1 076 634,81 грн, з яких збитки у розмірі 649 916,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 328 599,76 грн та три проценти річних у розмірі 98 118,69 грн, ця заява судом була визнана такою, що відповідає вимогам частини п`ятої статті 46 ГПК України, відповідна ухвала занесена до протоколу підготовчого судового засідання від 08.11.2021 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року позов ТОВ "Торговий дім "Нертус" до ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" про стягнення 1 076 634,81 грн задоволено.

Не погодившись з означеним судовим рішенням, Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на означене рішення, за змістом якої просив рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у справі №922/3639/16 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідачем зазначено наступне:

- суд першої інстанції, задовольняючи заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог від 21.10.2019 року та від 08.11.2021 року, не дотримався вимог ч. ч. 3, 4 ст. 46 ГПК України через одночасне змінення Позивачем предмету та підстави позову, оскільки в позовній заяві суму збитків визначено як вартість товару без ПДВ, а в нових вимогах доповнено розрахунками з ПДВ, а також заявлені нові вимоги про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат;

- постановою апеляційної інстанції від 14.05.2020 року було змінено ухвалу господарського суду від 13.01.2020 року в частині викладення власної редакції питань, що мають бути вирішені експертом при проведенні у даній справі судової товарознавчої експертизи, зокрема, безпідставно доповнено новою обставиною щодо кількості товару, яка мала залишитися на зберіганні по кожній партії окремо, що свідчить про порушення апеляційним судом вимог ст. 269 ГПК України;

- по тексту оспорюваного рішення суду першої інстанції вбачається, що висновок судово-товарознавчої експертизи №18918 від 23.08.2018 року, складений експертом Губарєвою В.М., не оцінювався разом із іншими доказами, що свідчить про порушення господарським судом вимог ст. ст. 86, 104 ГПК України;

- за відсутності законних підстав до проведення додаткової експертизи по ухвалі суду від 13.01.2022 року експерт Губарєва В.М. провела додаткові дослідження об`єкта оцінки по висновку судово-товарознавчої експертизи №18918 від 23.08.2018 року, а тому суд першої інстанції при оцінці висновку судово-товарознавчої експертизи №19417 від 09.09.2021 року не дотримався вимог ст. ст. 86, 104 ГПК України;

- суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 12.07.2021 року, якою відмовив у задоволенні заяви Відповідача про відвід експерта Губарєвої В.М. (вх.№9338), не дотримався вимог ст. ст. 35, 37 ГПК України, так як означений експерт опосередковано заінтересований в підтвердженні результатів по висновку судово-товарознавчої експертизи №18918 від 23.08.2018 року при повторному дослідженні одного й того ж об`єкта;

- постановляючи протокольну ухвалу від 07.02.2022 року про відмову в задоволенні заяви Відповідача про виклик експерта (від 01.11.2021 року), суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 98 ГПК України, так як в дослідній частині висновку експерта №19417 від 09.09.2021 року міститься посилання на висновок експерта №18918 від 23.08.2018 року, проте вступна частина висновку експерта №19417 не містить обґрунтування для застосування висновку експерта №18918;

- Позивач за змістом заяв по суті справи на обставину щодо кількості товару, яка мала залишитися на зберіганні по кожній партії окремо (з датами, одиницями виміру та вартістю) не посилався, що позбавило Відповідача можливості заперечувати таку обставину.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13 червня 2022 року у даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в даній справі призначеного на 03.10.2022 року о 12:15 год в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеозв`язку EasyCon.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання про стягнення судових витрат, за змістом якого останній просив суд апеляційної інстанції стягнути з Позивача судовий збір, сплачений за подачу апеляційних скарг на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2017 року, рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2018 року та рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року; за подачу касаційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2018 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 року.

Представник Відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції надав пояснення та доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оспорюване рішення скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник Позивача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а оспорюване рішення суду- без змін.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали означеної справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюються наступні обставини:

- укладення між сторонами 01.03.2016 року Договору №67 складського зберігання, (далі-Договір), відповідно до умов якого Відповідач приймає від Позивача на зберігання товарно-матеріальні цінності за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, буд. 13 Д, (далі-Товар) до вимоги повернення;

- обставини виконання сторонами Договору у вигляді передання Позивачем Відповідачу на зберігання в період з 14.03.2016 року по 27.09.2016 року Товару відповідно до накладних на переміщення та товарно-транспортних накладних в загальній кількості (л/кг): Амінка в.р. Гербіцид (20 л) у кількості 1540 л; Аргумент в.р., гербіцид (20 л) у кількості 7680 л; Бату в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 161,5 кг.; Євро-Ланг, р.к, гербіцид (5 л) у кількості 7080 л; Капрал, КС, гербіцид (5 л) у кількості 3840 л; Лемур, КЕ, гербіцид (5 л) у кількості 5760 л; Майтус в.г., гербіцид (0.5 кг) у кількості 304 кг; Мікадо, РК, гербіцид (5 л) у кількості 200 л; ММ 600, ЗП, гербіцид (0,05 кг) у кількості 50 кг; Преміум Голд, КС, гербіцид (20 л) у кількості 11240 л; Раназол Ультра т.к.с., фунгіцид (5 л) у кількості 1280 л; Серп в.р.к. гербіцид (5 л) у кількості 5120 л.

- обставини зняття з відповідального зберігання за спірним Договором (переміщення зі складу) у період з 14.03.2016 року по 27.09.2016 року за проханнями Позивача Товару: Амінка в.р. Гербіцид (20 л) у кількості 420 л; Аргумент в.р., гербіцид (20 л) у кількості 2440 л; Бату в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 151 кг.; Євро-Ланг, р.к, гербіцид (5 л) у кількості 6920 л; Капрал, КС, гербіцид (5 л) у кількості 1245 л; Лемур, КЕ, гербіцид (5 л) у кількості 1900 л; Майтус в.г., гербіцид (0.5 кг) у кількості 300 кг; Мікадо, РК, гербіцид (5 л) у кількості 100 л; ММ 600, ЗП, гербіцид (0,05 кг) у кількості 19,15 кг; Преміум Голд, КС, гербіцид (20 л) у кількості 10080 л; Раназол Ультра т.к.с., фунгіцид (5 л) у кількості 1050 л; Серп в.р.к. гербіцид (5 л) у кількості 3465 л.

- встановлення в вересні 2016 року факту нестачі товару, що знаходився на зберіганні, внаслідок проведеної сторонами інвентаризації товару, що відображено в Акті №1 від 27.09.2016 року;

- звернення Позивача до Відповідача з вимогою про видачу товару за Договором (вих.№28/09-1 від 28.09.2016 року) протягом однієї календарної доби з дня отримання вказаної вимоги та невиконання такої вимоги Відповідачем;

- проведення правоохоронними органами в межах кримінального провадження №12016120020012132 обшуку приміщень Відповідача та вилучення майна, що знаходилось за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13 Д, на зберіганні, а саме: Амінка в.р. Гербіцид (20 л) у кількості 920 л; Аргумент в.р., гербіцид (20 л) у кількості 3020 л; Бату в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 0,5 кг.; Євро-Ланг, р.к„ гербіцид (5 л) у кількості 10 л; Капрал, КС, гербіцид (5 л) у кількості 2335 л; Лемур, КЕ, гербіцид (5 л) у кількості 3780 л; Майтус в.г., гербіцид (0.5 кг) у кількості 3,5 кг; Мікадо, РК, гербіцид (5 л) у кількості 75 л; ММ 600, ЗП, гербіцид (0,05 кг) у кількості 29,85 кг; Преміум Голд, КС, гербіцид (20 л) у кількості 960 л; Раназол Ультра т.к.с., фунгіцид (5 л) у кількості 1115 л; Серп в.р.к. гербіцид (5 л) у кількості 1635 л.

Зазначені обставини не заперечувалися сторонами в заявах по суті вимог.

Сам факт втрати Відповідачем товару, що був переданий йому на зберігання за Договором й став підставою звернення Позивача до суду з відповідною позовною заявою про відшкодування Відповідачем збитків, заподіяних нестачею майна, переданого на зберігання.

В обґрунтування розрахунку спірної суми збитків (з урахуванням обох заяв про збільшення розміру позовних вимог) в розмірі 649 916,36 грн Позивачем покладено вартість втраченого майна, визначеного на підставі висновку проведеної протягом розгляду справи судово-товарознавчої експертизи, на яку нараховано інфляційні втрати у розмірі 328 599,76 грн та три відсотка річних в розмірі 98 118,69 грн.

Відповідач, в суді першої інстанції проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що переданий йому на зберігання товар за вимогою Позивача не було повернуто з підстав невиконання останнім своїх зобов`язань стосовно оплати послуг зберігання товару за жовтень 2016 року, а вилучений протоколом обшуку від 29.09.2016 року товар не може бути повернений, оскільки у кримінальній справі №12016120020012132 таке питання не вирішувалося. Також Відповідач посилався на відсутність належного розрахунку Позивачем кількості товару, який мав би залишитися на зберіганні по кожній партії окремо, неможливості встановити з якої саме партії товару утворився залишок, а відповідно й дату початку зберігання товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем доведено суду належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення в даній спірній ситуації, а саме: протиправних дій Відповідача, понесення збитків Позивачем, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків у розмірі ринкової вартості втраченого Товару станом на дату початку зберігання на суму 649 916,36 грн.

Також суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача трьох процентів річних в розмірі 98 118,69 грн та інфляційних втрат в розмірі 328 599,76 грн, враховуючи факт доведення Позивачем неналежного виконання Відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що його не спростовують, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків у порядку статті 951 ЦК України, внаслідок втрати Відповідачем товару, що прийнятий ним на зберігання відповідно до пункту 1.2 Договору.

Згідно статей 936, 938, 957 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Нормами ст. ст. 942, 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі, а також зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до статті 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Пунктом 3.9 Договору передбачено обов`язок Відповідача на першу вимогу Позивача повернути товар, прийнятий на зберігання за умови проведення 100% оплати за здійснені послуги.

Відповідно до матеріалів справи, у зв`язку із виявленою нестачею товару за Договором на юридичну адресу Відповідача за вих.№28/09-1 від 28.09.2016 року Позивачем було направлено вимогу про видачу товару, в якій останній просив негайно повернути, переданий Відповідачу товар згідно переліку протягом однієї календарної доби з дня отримання вказаної вимоги. Відповідач вимогу отримав 01.11.2016 року, проте відповіді не надав, прийнятий на зберігання товар, не повернув.

Відповідно до статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

Відповідно до частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Частиною третьою статті 623 ЦК України встановлено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що перелік майна, його кількість і оцінка засвідчуються складською накладною, що видається після передачі товарів на зберігання.

Пунктами 3.1-3.3 Договору встановлено обов`язки Відповідача, зокрема: здійснювати належне зберігання товарів, вести складський облік товарів, що знаходяться на зберіганні, фіксувати належним чином кількість (коробів, ящиків, мішків) товарів при прийнятті їх на зберігання; надавати можливість Позивачу огляду товарів, вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів; вживати всіх заходів для забезпечення схоронності товарів.

Умовами п.5.1. Договору сторони визначили порядок та розмір відповідальності Відповідача у вигляді відшкодування збитків за втрату переданих на зберігання товарно-матеріальних цінностей, розмір яких має обраховуватися, виходячи з вартості втраченого Товару на дату початку зберігання.

Отже з урахуванням вищенаведених встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про наявність у Відповідача обов`язку відшкодувати Позивачу вартість втраченого майна є обґрунтованим.

Разом з тим, предметом спору в межах даного апеляційного оскарження є визначення розміру збитків, а також процесуальна правомірність визначення її в межах заяв Позивача про зміну позовних вимог.

Необхідність визначення розміру збитків згідно закону або договору саме за втрату переданих на зберігання товарно-матеріальних цінностей з урахуванням моменту обраховування їх вартості, співвідношення цього обсягу з різницею між всім переданим на зберігання товаром та виявленим правоохоронними органами за протоколом обшуку від 29.09.2016 року товар в межах кримінального провадження №12016120020012132, а також дотримання меж позовних вимог охоплюється межами вказівок Верховного Суду, що містяться в його постанові від 19 липня 2019 року у даній справі, які є обов`язковими при новому її розгляді в силу ст. ст. 310, 316 ГПК України.

Приймаючи рішення у праві, суд першої інстанції розцінив заяви Позивача від 21.10.2019 року та від 08.11.2021 року у якості заяви про збільшення позовних вимог, визнавши обґрунтованим наведений в останній заяві розрахунок збитків, виходячи із вартості придбання Товару станом на час передання на зберігання Відповідачу.

З метою встановлення фактичного розміру завданих йому збитків, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 року у справі №922/3639/16 було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл.проф. М.С. Бокаріуса, на дослідження поставлені питання щодо ринкової вартості засобів захисту рослин (Товару) на дату початку зберігання.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 року вищезазначену ухвалу господарського суду змінено, викладено питання експерту в новій редакції. Зокрема, суд апеляційної інстанції врахував відсутність на зберіганні певно визначеного товару, що складав різницю між актом інвентаризації товару від 27.09.2016 року №1 та вилученим майном за протоколом обшуку від 29.09.2016 року.

При цьому, кількість майна, якого бракує, а саме - преміум Голд, КС, гербіцид у кількості 200 літрів; Майтус в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 0,5 кілограм; Бату в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 10 кілограм; Раназол Ультра, т.к.с, фунгіцид (5 л) у кількості 60 літрів; Амінка в.р. гербіцид (20 л) у кількості 200 літрів; Лемур, КЕ, гербіцид (5 л) у кількості 80 літрів; Капрал, КС, гербіцид (5 л) у кількості 260 літрів; Аргумент в.р., гербіцид, десикант (20 л) у кількості 222 0 літрів; Євро-ланг, р.к., гербіцид (5 л) у кількості 150 літрів; Мікадо, РК, гербіцид (5 л) у кількості 25 літрів; Серп, в.р.к., гербіцид (5 л) у кількості 20 літрів; ММ 600 ЗП, гербіцид (0,05 кг) у кількості 0,65 кг - сторонами не оспорювалася.

Саме ця кількість та найменування раніше переданого Відповідачу за Договором товару стали предметом дослідженням комісійної судово-товарознавчої експертизи, за результатами якої судовими експертами Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" 09.09.2021 року встановлено, що загальна ринкова вартість хімічних речовин для захисту культурних рослин, вказаних в постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 року та ухвалі Господарського суду Харківської області, з урахуванням ПДВ, на дату початку зберігання, складала 649 961,36 грн (без урахування ПДВ - 541 593,84 грн).

Ринкова вартість хімічних речовин для захисту культурних рослин по кожній даті оцінки (даті початку зберігання) та найменуванню окремо, зазначена у відповідній таблиці дослідницької частини висновку.

Виходячи зі змісту положень частини 3 статті 623 Цивільного кодексу України та частин 3-4 статті 225 Господарського кодексу України, день, на який визначається розмір ринкових цін, залежить від способу задоволення вимоги кредитора.

Умовами Договору передбачено, що суми відшкодування розраховуються, виходячи з вартості на дату початку зберігання, а оскільки передача всього товару відбувалась по декілька разів у різний час за різними товаро-транспортними накладними, тому і дата початку зберігання для кожного виду товару буде різна.

Відповідно до вимог ст. ст. 74, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач, заперечуючи щодо результатів проведеної експертизи, стверджував про недоведеність Позивачем кількості товару, яка мала залишитися на зберіганні по кожній партії окремо, вважаючи, що це позбавило Відповідача можливості заперечувати таку обставину.

Разом з тим, дата початку зберігання конкретного найменування товару міститься в первинних документах, які надавалися Позивачем разом із матеріалами справи - накладних на переміщення, товарно-транспортних накладних. Означені документи долучені до матеріалів справи, а кожна поставка, із зазначенням кількості поставленого товару та дати поставки, детально описана у заяві про усунення недоліків від 16 грудня 2019 року (вх.№30532; том 11, арк.с.2-18).

Згідно вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 19 липня 2019 року у даній справі, на підставі наданих Позивачем розрахунків, судом першої інстанції було проаналізовано загальну кількість переданого Відповідачу на зберігання товару в період з 14.03.2016 року по 27.09.2016 року, кількість товару, знятого з відповідального зберігання, а також кількість товару, вилученого в ході обшуку 29.09.2016 року та встановлено, що заявлені збитки дійсно становлять різницю між всім переданим на зберігання (а в подальшому також переміщеним) товаром та виявленим правоохоронними органами (відповідний аналіз по кожному окремому засобу захисту рослин наведено судом).

Проте, при не спростуванні самого факту нестачі (втрати) Товару, Відповідачем не надано будь-якого власного розрахунку спірного Товару, що мав залишитися на зберіганні по кожній партії окремо (з датами, одиницями виміру та вартістю), що виключає можливість дослідити докази з цього приводу.

Враховуючи означене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вищенаведені твердження Відповідача.

Суд першої інстанції, досліджуючи питання щодо необхідності нарахування збитків у вигляді вартості втраченого товару з ПДВ, взяв до уваги письмові пояснення Позивача (т.9, а.с. 86-90), згідно яких 01 березня 2016 року між ТОВ "Торговий дім "Сокіл" та Позивачем був укладений договір купівлі-продажу №1/03-ТДН/СТД на виконання якого Позивачем було передано частину спірного Товару, оплаченого в повному обсязі з ПДВ, на підтвердження чого надані платіжні доручення. Окрім цього, між цими ж особами був укладений Договір купівлі-продажу № 06/04-ТДС/ТДН від 06 квітня 2015 року, на виконання якого Позивач придбав товар: гербіцид, десикант "Аргумент в.р." (20 л.) у кількості 5940 л., відповідно до видаткової накладної № 30/10-1 від 30 жовтня 2015 року на загальну суму з ПДВ по позиціям в 721 388,14 грн (т. 9, а.с. 94-107).

Позивач зазначав, що відповідно до відомостей у наданих до матеріалів справи митних деклараціях (форма МД-2) товар, який був ввезений в Україну, в т.ч. засоби захисту рослин, які є предметом спору у даній справі, імпортовані із 20% ставкою ПДВ (т. 9, а.с. 108-123).

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновку господарського суду, що спірний товар, який був переданий Відповідачу на зберігання, відповідно до умов Договору, був придбаний (імпортований) Позивачем із 20% ставкою ПДВ.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги в частині недотримання вимог ст. 46 ГПК У країни при одночасній зміні предмету та підстави позову та доповненням позовних вимог новими вимогами через заявлення вимог про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних, а також врахуванням в сумі збитків вартості товару із ПДВ, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 ГПК України, позивач до закінчення підготовчого засідання вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також має право змінити предмет або підстави позову, але у випадку направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання.

Колегія суддів наголошує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Встановлено, що з відповідним позовом Позивач звернувся наприкінці 2016 року, ще до набрання відповідних змін до процесуального законодавства, якими обмежувалося відповідне право Позивача на зміну позовних вимог.

Справа неодноразово розглядалася судами перших інстанцій, востаннє - після направлення на новий розгляд постановою Верховного Суду від 19 липня 2019 року у даній справі із вказівками про необхідність визначення розміру збитків з урахуванням моменту обраховування вартості втраченого товару та співвідношення його обсягу з різницю між всім переданим на зберігання товаром та виявленим правоохоронними органами за протоколом обшуку від 29.09.2016 року в межах кримінальної справи №12016120020012132.

У зв`язку з тим, що вимоги Позивача про стягнення збитків у вигляді вартості втраченого Відповідачем товару, який останній мав зберігати за відповідним Договором тривалий час не було відшкодовано Позивачу, останній в період до закінчення підготовчого засідання заявами за вх.№25107 від 21.10.2019 року та вх.№26161 від 08.11.2021 року збільшив розмір позовних вимог до 1 076 634,81 грн, нарахувавши на спірну суму в 649 916,36 грн, яку вважав грошовим зобов`язанням, суми інфляційних втрат у розмірі 328 599,76 грн та три проценти річних у розмірі 98 118,69 грн. Позивач зазначив, що товар, який був переданий на зберігання відповідно до умов Договору, був придбаний (імпортований) ним із 20% ставкою ПДВ, що підтверджується митними деклараціями, які знаходяться в матеріалах справи. Враховуючи означене, Позивач просив суд першої інстанції стягнути з Відповідача означені збитки у розмірі ринкової вартості хімічних речовин (втрачених ТМЦ) станом на дату початку зберігання з врахуванням ПДВ - на суму 649 916,36 грн.

Аналізом заяв по суті спору, що подані ним в суді першої інстанції встановлено, що Позивач в частині визначення самих збитків в сумі 649 916,36 грн, що розраховані ним з урахуванням висновків вищенаведеної судової експертизи, як вартість втраченого Товару, що був переданий на зберігання за Договором, з урахуванням 20% ставки ПДВ, не змінював підстави або предмет позовних вимог, а змінив виключно їх розмір, оскільки ці зміни не стосувалися а ні матеріально-правової характеристики вимоги Позивача, а ні обставин, якими ці вимоги обґрунтовувалися.

В цій частині висновок суду першої інстанції є обґрунтованим.

Щодо доводів Відповідача про порушення судом вимог ст. ст. 86, 104 ГПК України при оцінці висновку судово-товарознавчої експертизи №19417 від 09.09.2021 року через відсутність докладного дослідження висновку судово-товарознавчої експертизи №18918 від 23.08.2018 року, складеного тим же експертом (Губарєвою В.М.), а також про порушення ст.98 ГПК України при постановленні протокольної ухвали від 07.02.2022 року про відмову в задоволенні заяви про виклик експерта (від 01.11.2021 року), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Так, судом першої інстанції зазначено, що подані Відповідачем заяви про виклик експертів не містять обґрунтованих підстав і причин необхідності виклику експертів в судове засідання, оскільки у висновку експертів надано вмотивовану та вичерпну відповідь на поставлені судом питання. Наведені в орієнтовному переліку питання експерту, в т.ч. щодо "загальноприйнятої експертної практики", або ж проведення експертами аналізу ринкових цін на березень-вересень 2016 року чи "який вид неринкової вартості може бути визначений щодо товару" суд визнав такими, що жодним чином не вплине на оцінку висновків експерта, на розгляд якого були поставлені питання саме щодо ринкової вартості товару на конкретну дату по кожному із об`єктів дослідження (початок зберігання).

Щодо співвідношення висновків судово-товарознавчих експертиз та наявності в дослідній частині висновку №19417 від 09.09.2021 року посилання на висновок №18918 від 23.08.2018 року, то діюче законодавство не мітить обмежень щодо такого посилання, оскільки пізніше призначена судом експертиза не була повторною в розумінні ст. 107 ГПК України, а була призначена судом на виконання вказівок Верховного Суду задля з`ясування вартості того ж самого Товару, але станом на момент здачі на зберігання за кожною накладною, а не на момент придбання Товару, як досліджувалося при проведенні експертизи у серпня 2018 року.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду міститься докладна оцінка висновку судово-товарознавчої експертизи №19417 від 09.09.2021 року, яку суд визнав належним та допустимим доказом вартості втраченого Відповідачем Товару, що переданий йому на зберігання Позивачем за Договором, разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд, відмовляючи 12.07.2021 року у задоволенні заяви Відповідача про відвід експерта Губарєвої В.М. через опосередковану заінтересованість експерта в підтвердженні результатів по висновку судово-товарознавчої експертизи №18918 від 23.08.2018 року при повторному дослідженні одного й того ж об`єкта (вх.№9338), не дотримався вимог ст. ст. 35, 37 ГПК України - колегією суддів визначаються необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтями 35, 37 ГПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача.

Одними з таких підстав є пряма чи побічна заінтересованість експерта у результаті розгляду справи, а також наявність інших обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

При цьому за змістом ч. 3 ст. 37 ГПК України, участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача у судовому засіданні під час попереднього розгляду даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу.

Відповідач вважає, що експерт Губарєва В.М. заінтересована в підтвердженні результатів по висновку судово-товарознавчої експертизи №18918 від 23.08.2018 року при повторному дослідженні одного й того ж об`єкта, тобто опосередковано заінтересована в результаті розгляду справи. Інших підстав Відповідачем не заявлено.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав до відводу експерта Губаревої В.М., оскільки доводи Відповідача зводяться до неможливості повторної участі експерта у дослідженні спірної обставини, але таких обмежень в даному випадку діючим законодавством не встановлено.

Отже викладені в заяві Відповідача доводи про заінтересованість експерта в результаті розгляду справи мають виключно характер припущень, що не підтверджені належними доказами.

Щодо додаткових вимог про стягнення інфляційних та відсотків річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, які заявлені після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то судова колегія вважає цю зміну предмета позову такою, що базується на вимогах ч. 4 ст. 46 ГПК України, оскільки саме через тривале існування спору виникла необхідність захисту прав позивача у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 46 ГПК України.

Щодо застосування статті 625 ЦК України в даній спірній ситуації, то відповідно до вимог її другої частини боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне зобов`язання є грошовим, оскільки, по-перше - воно має здійснюватися в грошовому виразі, по друге - обов`язок Відповідача відшкодувати вартість переданого йому на зберігання, але втраченого товару, а також порядок такого відшкодування безпосередньо передбачені вищенаведеною нормою 950 ЦК України та Договору.

Оскільки право Позивача на момент звернення його до суду було порушено, зважаючи на принцип диспозитивності господарського процесу, право Позивача обрати 26.10.2016 (день звернення до суду з позовом) у якості початку періоду нарахування інфляційних втрат та процентів річних не протирічить нормам господарського законодавства.

Розрахунок інфляційного збільшення та процентів річних, виходячи з загальної вартості неповернутого зі зберігання товару також не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача трьох процентів річних в розмірі 98 118,69 грн та інфляційних втрат в розмірі 328 599,76 грн є обґрунтованим.

Доводів на спростування вищезазначених висновків суду першої інстанції апеляційна скарга Відповідача не містить.

Щодо заперечень Відповідача проти самостійного нарахування Позивачем інфляційних втрат через відсутність спеціальних знань, то такі заперечення визнаються судовою колегією необґрунтованими, оскільки розрахунок інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, в тому числі, у галузі оцінки засобів захисту рослин.

Враховуючи вищевикладене, а також факт доведення Позивачем належними та допустимими доказами наявністі у даній спірній ситуації усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправних дій Відповідача, понесення збитків, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків у розмірі ринкової вартості хімічних речовин (втраченого Товару) станом на дату початку зберігання з ПДВ - на суму 649 916,36 грн, а також трьох процентів річних в розмірі 98 118,69 грн та інфляційних втрат в розмірі 328 599,76 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.

Доводи апеляційної скарги вищенаведеного висновку суду першої інстанції не спростовують.

Твердження Відповідача в апеляційній скарзі щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 269 ГПК України при ухваленні постанови від 14.05.2020 року, судовою колегією не можуть братися до уваги, оскільки предметом даного апеляційного провадження є законність і обґрунтованість рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у справі №922/3639/16 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а не постанови судової колегії в межах іншого апеляційного провадження.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у справі №922/3639/16 про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків в розмірі 649 916,36 грн, інфляційних втрат в розмірі 328 599,76 грн та трьох процентів річних в розмірі 98 118,69 грн на підставі неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору - ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, враховує вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 липня 2019 року у даній справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" м. Новоукраїнка, Кіровоградська область на рішення господарського суду Харківської області від 07 лютого 2022 року у справі №922/3639/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 лютого 2022 року у справі №922/3639/16 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" м.Новоукраїнка, Кіровоградська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 03.10.2022 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 31.10.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя Р.А. Гетьман