Постанова

від 22.03.2023 по справі 922/3639/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/3639/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Саніна А.О.,

відповідача - Захарченка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 (головуючий суддя - Стойка О.В., судді: Попков Д.О., Гетьман Р.А.) та рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 (головуючий суддя - Рильова В.В., судді: Чистякова О.І., Новікова Н.А.)

у справі №922/3639/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс"

про стягнення 1076634,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.02.2023 №29.3-02/463 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/3639/16, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус" (далі - ТОВ "ТД "Нертус") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про солідарне стягнення з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біскар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" (далі - ТОВ "Кіровоградінтерсервіс") збитків у сумі 771296,09 грн, заподіяних нестачею майна, переданого на зберігання на підставі договору складського зберігання від 01.03.2016 №67, витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 80000,00 грн та судового збору в розмірі 12258,44 грн.

1.2.Господарський суд Харківської області рішенням від 21.03.2017 у справі №922/3639/16 провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біскар" припинив у зв`язку з відмовою від позову. Решту позову задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на користь ТОВ "ТД "Нертус" 771296,09 грн збитків та 12258,44 грн судового збору.

1.3.Харківський апеляційний господарський суд постановою від 08.06.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2017 в частині стягнення збитків скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення збитків у сумі 771296,09 грн відмовив.

1.4.Вищий господарський суд України постановою від 19.10.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 залишив без змін.

1.5.Верховний Суд постановою від 28.02.2018 постанову Вищого господарського суду України від 19.10.2017, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2017 у справі №922/3639/16 у частині стягнення з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" 771296,09 грн збитків скасував. Справу передав на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. У решті рішення Господарського суду Харківської області від 21.03.2017 у справі №922/3639/16 залишив у силі.

1.6.За результатами нового розгляду справи, Господарський суд Харківської області рішенням від 15.11.2018 у справі №922/3639/16, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2019, позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на користь ТОВ "ТД "Нертус" 728691,66 грн збитків, 10930,38 грн витрат по сплаті судового збору та 56742,44 грн витрат за проведення судової експертизи. В іншій частині позову відмовив.

1.7.Верховний Суд постановою від 19.07.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі №922/3639/16 скасував повністю, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

1.8.У ході розгляду зазначеної справи позивачем до суду першої інстанції було подано заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх.№25107 від 21.10.2019 та вх.№26161 від 08.11.2021), а саме останній просив стягнути з відповідача 1076634,81 грн, з яких збитки у розмірі 649916,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 328599,76 грн та три проценти річних у розмірі 98118,69 грн.

1.9.Позовні вимоги обґрунтовані втратою відповідачем майна, переданого йому на зберігання на підставі договору складського зберігання від 01.03.2016 №67. В обґрунтування розрахунку спірної суми збитків (з урахуванням обох заяв про збільшення розміру позовних вимог) у розмірі 649916,36 грн позивачем покладено вартість втраченого майна, визначеного на підставі висновку проведеної протягом розгляду справи судово-товарознавчої експертизи, на яку нараховано інфляційні втрати у розмірі 328599,76 грн та три відсотка річних у розмірі 98118,69 грн.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Судами першої та апеляційної інстанції встановлені такі обставини:

- укладення між сторонами 01.03.2016 договору №67 складського зберігання, (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач приймає від позивача на зберігання товарно-матеріальні цінності за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, буд. 13 Д, (далі - товар) до вимоги повернення;

- обставини виконання сторонами договору у вигляді передання позивачем відповідачу на зберігання в період з 14.03.2016 по 27.09.2016 товару відповідно до накладних на переміщення та товарно-транспортних накладних в загальній кількості (л/кг): Амінка в.р. Гербіцид (20 л) у кількості 1540 л; Аргумент в.р., гербіцид (20 л) у кількості 7680 л; Бату в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 161,5 кг.; Євро-Ланг, р.к, гербіцид (5 л) у кількості 7080 л; Капрал, КС, гербіцид (5 л) у кількості 3840 л; Лемур, КЕ, гербіцид (5 л) у кількості 5760 л; Майтус в.г., гербіцид (0.5 кг) у кількості 304 кг; Мікадо, РК, гербіцид (5 л) у кількості 200 л; ММ 600, ЗП, гербіцид (0,05 кг) у кількості 50 кг; Преміум Голд, КС, гербіцид (20 л) у кількості 11240 л; Раназол Ультра т.к.с., фунгіцид (5 л) у кількості 1280 л; Серп в.р.к. гербіцид (5 л) у кількості 5120 л;

- обставини зняття з відповідального зберігання за спірним договором (переміщення зі складу) у період з 14.03.2016 по 27.09.2016 за проханнями позивача товару: Амінка в.р. Гербіцид (20 л) у кількості 420 л; Аргумент в.р., гербіцид (20 л) у кількості 2440 л; Бату в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 151 кг; Євро-Ланг, р.к, гербіцид (5 л) у кількості 6920 л; Капрал, КС, гербіцид (5 л) у кількості 1245 л; Лемур, КЕ, гербіцид (5 л) у кількості 1900 л; Майтус в.г., гербіцид (0.5 кг) у кількості 300 кг; Мікадо, РК, гербіцид (5 л) у кількості 100 л; ММ 600, ЗП, гербіцид (0,05 кг) у кількості 19,15 кг; Преміум Голд, КС, гербіцид (20 л) у кількості 10080 л; Раназол Ультра т.к.с., фунгіцид (5 л) у кількості 1050 л; Серп в.р.к. гербіцид (5 л) у кількості 3465 л;

- встановлення у вересні 2016 року факту нестачі товару, що знаходився на зберіганні, внаслідок проведеної сторонами інвентаризації товару, що відображено в Акті №1 від 27.09.2016;

- звернення позивача до відповідача з вимогою про видачу товару за договором (вих.№28/09-1 від 28.09.2016) протягом однієї календарної доби з дня отримання вказаної вимоги та невиконання такої вимоги відповідачем;

- проведення правоохоронними органами в межах кримінального провадження №12016120020012132 обшуку приміщень відповідача та вилучення майна, що знаходилось за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13 Д, на зберіганні, а саме: Амінка в.р. Гербіцид (20 л) у кількості 920 л; Аргумент в.р., гербіцид (20 л) у кількості 3020 л; Бату в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 0,5 кг.; Євро-Ланг, р.к„ гербіцид (5 л) у кількості 10 л; Капрал, КС, гербіцид (5 л) у кількості 2335 л; Лемур, КЕ, гербіцид (5 л) у кількості 3780 л; Майтус в.г., гербіцид (0.5 кг) у кількості 3,5 кг; Мікадо, РК, гербіцид (5 л) у кількості 75 л; ММ 600, ЗП, гербіцид (0,05 кг) у кількості 29,85 кг; Преміум Голд, КС, гербіцид (20 л) у кількості 960 л; Раназол Ультра т.к.с., фунгіцид (5 л) у кількості 1115 л; Серп в.р.к. гербіцид (5 л) у кількості 1635 л.

2.2.Факт втрати відповідачем товару, що був переданий йому на зберігання за договором, й став підставою звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою про відшкодування відповідачем збитків, заподіяних нестачею майна, переданого на зберігання.

2.3.В обґрунтування розрахунку спірної суми збитків (з урахуванням обох заяв про збільшення розміру позовних вимог) в розмірі 649916,36 грн позивачем покладено вартість втраченого майна, визначеного на підставі висновку проведеної протягом розгляду справи судово-товарознавчої експертизи, на який нараховано інфляційні втрати у розмірі 328599,76 грн та три відсотки річних в розмірі 98118,69 грн.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/3639/16, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2022, позов ТОВ "ТД "Нертус" до ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" про стягнення 1076634,81 грн задоволено.

3.2.Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення у спірних правовідносинах, а саме: протиправних дій відповідача, понесення збитків позивачем, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків у розмірі ринкової вартості втраченого товару станом на дату початку зберігання на суму 649916,36 грн. Також суди визнали обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 98118,69 грн та інфляційних втрат у розмірі 328599,76 грн, які були заявлені позивачем після направлення справи на новий розгляд Верховним Судом. Суди зазначили, що заявлені позивачем у цій справі додаткові вимоги про стягнення інфляційних та відсотків річних є зміною предмета позову, що базується на вимогах частини четвертої статті 46 ГПК України, оскільки саме через тривале існування спору виникла необхідність захисту прав позивача у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/3639/16, та в частині вимог про стягнення збитків у розмірі 649916,36 грн позовну заяву залишити без розгляду, а в частині вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 328599, 76 грн, трьох процентів річних у розмірі 98118,69 грн передати справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4.2.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду (1) щодо питання застосування статей 2, 14, пункту 3 частини другої статті 43, частини третьої статті 43, частини першої статті 316 ГПК України у подібних правовідносинах (після направлення справи про стягнення збитків за втрату товару по договору зберігання на новий розгляд судами першої та апеляційної інстанції для виконання вказівок суду касаційної інстанції здійснена відповідна процесуальна ініціатива щодо доповнення підстав позову новими обставинами (фактами) за наявності підстав для висновку про зловживання позивачем процесуальними правами та залишення позову без розгляду); (2) стосовно питання застосування частини четвертої статті 46 ГПК України, викладеної в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-УІІІ у подібних правовідносинах (коли після направлення справи про стягнення збитків за втрату товару по договору зберігання, порушеної за правилами ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), на новий розгляд позивачем змінено предмет позову за правилами ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) за відсутності встановленої судами першої та апеляційної інстанції зміни фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання).

4.3.ТОВ "ТД "Нертус" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що були прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із з`ясуванням усіх фактичних обставин справи, просило відмовити у задоволенні касаційної скарги. Позивач вважає, що предмет позову не змінився, оскільки 3% річних та інфляційні збитки, є невід`ємною частиною грошового зобов`язання. Указаними заявами фактично відбулось коригування кількісного показника розміру збитків станом на дату розгляду справи у зв`язку із значним знеціненням грошових коштів за період розгляду справи.

4.4.У судовому засіданні, що відбулося 01.03.2023, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви до 22.03.2023.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо вимог про стягнення збитків

5.1.Предметом спору у цій справі є, зокрема, стягнення збитків у порядку статті 951 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) внаслідок втрати відповідачем товару, що прийнятий ним на зберігання відповідно до пункту 1.2 договору.

5.2.Згідно зі статтями 936, 938, 957 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач)/товарний склад зобов`язується зберігати річ/товар за плату, яка/який передана/переданий їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її/його поклажодавцеві у схоронності; зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

5.3.Нормами статей 942, 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі, а також зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

5.4.Відповідно до статті 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

5.5.Суди встановили, що пунктом 3.9 договору передбачено обов`язок відповідача на першу вимогу позивача повернути товар, прийнятий на зберігання, за умови проведення 100% оплати за здійснені послуги.

5.6.Суди також встановили, що у зв`язку із виявленою нестачею товару на юридичну адресу відповідача за вих.№28/09-1 від 28.09.2016 позивачем було направлено вимогу про видачу товару, в якій останній просив негайно повернути, переданий відповідачу товар згідно з переліком протягом однієї календарної доби з дня отримання вказаної вимоги. Відповідач вимогу отримав 01.11.2016, проте відповіді не надав, прийнятий на зберігання товар не повернув.

5.7.Відповідно до статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

5.8.Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини другої цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

5.9.Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

5.10.До складу збитків, згідно зі статтею 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

5.11.Відповідно до частини другої, третьої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

5.12.У пункті 5.1 договору сторони визначили порядок та розмір відповідальності відповідача у вигляді відшкодування збитків за втрату переданих на зберігання товарно-матеріальних цінностей, розмір яких має обраховуватися, виходячи з вартості втраченого товару на дату початку зберігання.

5.13.З метою встановлення фактичного розміру завданих позивачу збитків, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, наданих Верховним Судом у постанові від 19.07.2019, Господарський суд Харківської області ухвалою від 13.01.2020 у справі №922/3639/16 призначив судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, та на дослідження якої поставив питання щодо ринкової вартості засобів захисту рослин (товару) на дату початку зберігання.

5.14.Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 вищезазначену ухвалу господарського суду змінено, викладено питання експерту в новій редакції. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що товар передавався на зберігання у різні дати, зазначив у постанові конкретні дати, станом на які необхідно встановити вартість товару.

5.15.При цьому кількість майна, якого бракує, а саме - преміум Голд, КС, гербіцид у кількості 200 літрів; Майтус в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 0,5 кілограм; Бату в.г., гербіцид (0,5 кг) у кількості 10 кілограм; Раназол Ультра, т.к.с, фунгіцид (5 л) у кількості 60 літрів; Амінка в.р. гербіцид (20 л) у кількості 200 літрів; Лемур, КЕ, гербіцид (5 л) у кількості 80 літрів; Капрал, КС, гербіцид (5 л) у кількості 260 літрів; Аргумент в.р., гербіцид, десикант (20 л) у кількості 2220 літрів; Євро-ланг, р.к., гербіцид (5 л) у кількості 150 літрів; Мікадо, РК, гербіцид (5 л) у кількості 25 літрів; Серп, в.р.к., гербіцид (5 л) у кількості 20 літрів; ММ 600 ЗП, гербіцид (0,05 кг) у кількості 0,65 кг - сторонами не оспорювалася.

5.16.Саме ця кількість та найменування раніше переданого відповідачу за договором товару стали предметом дослідження комісійної судово-товарознавчої експертизи, за результатами якої судовими експертами Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" встановлено, що загальна ринкова вартість хімічних речовин для захисту культурних рослин, вказаних у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвалі Господарського суду Харківської області, з урахуванням ПДВ, на дату початку зберігання, складала 649961,36 грн (без урахування ПДВ - 541593,84 грн).

5.17.Відповідно до вимог статей 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

5.18.Відповідач, заперечуючи проти позову та проти результатів проведеної експертизи, стверджував про ненадання позивачем розрахунків кількості товару, яка мала залишитися на зберіганні по кожній партії окремо, вважаючи, що це позбавило відповідача можливості заперечувати обставини того, що позивачем неправильно розраховано суму збитків, а також неправильно визначено кількість втраченого товару, зокрема включено до позову збитки за товар, який було вилучено правоохоронними органами та питання щодо повернення якого досі не вирішено.

5.19.Разом з тим попередні судові інстанції установили, що дата початку зберігання конкретного найменування товару міститься в первинних документах, які надавалися позивачем разом із матеріалами справи - накладних на переміщення, товарно-транспортних накладних. Указані документи долучені до матеріалів справи, а кожна поставка, із зазначенням кількості поставленого товару та дати поставки, детально описана у заяві про усунення недоліків від 16.12.2019 (вх.№30532; том 11, арк.с.2-18).

5.20.Крім того, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 19.07.2019 у цій справі, на підставі наданих позивачем розрахунків, судами було проаналізовано загальну кількість переданого відповідачу на зберігання товару в період з 14.03.2016 по 27.09.2016, кількість товару, знятого з відповідального зберігання, а також кількість товару, вилученого в ході обшуку 29.09.2016, та встановлено, що заявлені збитки дійсно становлять різницю між всім переданим на зберігання (а в подальшому також переміщеним) товаром, та товаром, вилученим правоохоронними органами (відповідний аналіз по кожному окремому засобу захисту рослин наведено у заяві про усунення недоліків від 16.12.2019, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №922/3639/16, у рішенні Господарський суд Харківської області від 07.02.2022).

5.21.Таким чином, оцінивши наявні у справі докази на підтвердження факту завдання позивачу збитків відповідачем, які виникли у зв`язку із втратою переданого йому на зберігання товару, та докази на обґрунтування суми таких збитків, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 649961,36 грн, з чим колегія суддів погоджується та вважає такі висновки належно обґрунтованими.

5.22.Водночас відповідач не спростував самого факту нестачі (втрати) товару та незважаючи на те, що саме він організовував зберігання товару переданого йому в різні дати, а тому саме він мав у своєму розпорядженні дані про те, з якої партії товар було ним повернуто позивачу, з якої партії товар був ним втрачений, а з якої партії товар був вилучений при обшуку, не надав будь-якого власного розрахунку вартості товару, що мав залишитися на зберіганні по кожній партії окремо (з датами, одиницями виміру та вартістю), що робило неможливим дослідження судами цих обставин.

5.23.Зазначене спростовує доводи скаржника про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, адже останній подав суду власний детальний розрахунок заявлених до стягнення сум, попередні судові інстанції перевірили такий розрахунок та встановили, що заявлені у ньому збитки складаються із сум вартості товару, який становить різницю між тим, що був переданий на зберігання та не повернутий позивачу та тим, що був вилучений правоохоронними органами; натомість відповідач такі обставини та розрахунки не спростував.

5.24.Таким чином доводи касаційної скарги щодо необхідності формування висновку про застосування статті 43 ГПК України колегія суддів відхиляє, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено обставин зловживання правами позивачем.

5.25.Щодо зміни позивачем суми заявлених до стягнення збитків після направлення справи на новий розгляд Верховним Судом, колегія суддів зазначає таке.

5.26.Відповідно до частини другої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач, зокрема, вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження

5.27.Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог необхідно розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою майнового характеру, яку було заявлено в позовній заяві.

5.28.Як вбачається з матеріалів справи, після направлення справи №922/3639/16 на новий розгляд Верховним Судом постановою від 19.07.2019, була проведена судова товарознавча експертиза, якою встановлено, що загальна ринкова вартість втраченого товару з урахуванням ПДВ на дату початку зберігання складала 649961,36 грн.

5.29.Саме цю вартість позивач визначив як суму завданих йому збитків, вказавши, що товар, який був переданий ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на зберігання, відповідно до умов договору складського зберігання №67 від 01.03.2016, був придбаний (імпортований) ТОВ "Торговий дім "Нертус" із 20% ставкою ПДВ, а тому включення відповідних сум до вартості збитків є обґрунтованим.

5.30.З огляду на викладене вище, оскільки позивачем було змінено лише кількісний показник за раніше заявленою у справі майновою вимогою (стягнення збитків) та фактично зменшено їх розмір з урахуванням даних проведеної експертизи, а також враховуючи, що така зміна відбулася до закінчення підготовчого засідання у справі, прийняття судом першої інстанції такої зміни не порушує вимог процесуального законодавства.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних

5.31.Як вже було зазначено вище, після направлення справи №922/3639/16 на новий розгляд Верховним Судом постановою від 19.07.2019, позивач подав до суду першої інстанції заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме за вх.№25107 від 21.10.2019 та вх.№26161 від 08.11.2021. Відповідно до останньої заяви позивач, окрім вимог про стягнення збитків, просив суд також стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 328599,76 грн та три проценти річних у розмірі 98118,69 грн.

5.32.За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

5.33.Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

5.34.Частиною четвертою статті 46 ГПК України встановлено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

5.35.Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

5.36.Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (зокрема, постанови Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, від 03.08.2020 №911/2139/19).

5.37.Колегія суддів зазначає, що хоча подані позивачем заяви вх.№25107 від 21.10.2019 та вх.№26161 від 08.11.2021 й були названі останнім як заяви про збільшення позовних вимог, за своїм змістом такі заяви, у частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних, є новими позовними вимогами, оскільки такі вимоги не змінюють ні предмет вимоги позивача з якою він звернувся до суду вперше - стягнення збитків, ні підстави їх стягнення. Натомість стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних становить самостійний предмет позову щодо стягнення саме таких сум та обґрунтовується самостійними підставами для їх стягнення (прострочення грошового зобов`язання, обставини знеціненням грошових коштів від інфляції, обґрунтованість розміру такої міри відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, період нарахування таких сум тощо). Такі вимоги хоча і є пов`язаними підставами виникнення з первісно заявленими позивачем у цій справі вимогами про стягнення з битків, однак їх розгляд спільно з цими первісними вимогами в одному провадженні міг бути здійснений лише у разі дотримання позивачем положень статті 173 ГПК України.

5.38.Відповідно до статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами, зокрема, одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача.

5.39.Колегія суддів зазначає, що положення ГПК України встановлюють для позивача право у виключних випадках змінювати предмет та підстави позову при новому розгляді справи, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, однак не передбачають можливість на вказаній стадії судового провадження у справі заявляти нові додаткові позовні вимоги.

5.40.Відповідно до частини третьої статті 173 ГПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

5.41.У пункті 6 частини другої статті 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

5.42.Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи №922/3639/16 заяви позивача вх.№25107 від 21.10.2019 та вх.№26161 від 08.11.2021, якими він фактично заявив нові додаткові позовні вимоги, були подані після початку підготовчого засідання, що свідчить про недотримання ним вимог статті 173 ГПК України.

5.43.Згідно з пунктом 8 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

5.44.Таким чином, попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку про можливість розгляду по суті нових додатково заявлених позивачем позовних вимог після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, адже відповідно до положень ГПК України, суди мали залишити таку вимогу без розгляду.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

6.4.Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (частина перша статті 313 ГПК України).

6.5.З урахуванням викладеного вище, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін у частині вимог про стягнення збитків у розмірі 649916,36 грн. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що у частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 328599,76 грн та трьох процентів річних у сумі 98118,69 грн судові рішення підлягають скасуванню, а відповідні вимоги залишаються без розгляду.

6.6.Відповідно до статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.7.З огляду на викладені вище висновки щодо результату вирішення цього спору колегія суддів вважає необхідним покласти судові витрати зі сплати судового збору в частині вимог про стягнення збитків на відповідача.

6.8.Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору за подання позовної заяви та за звернення до Вищого господарського суду України зі скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2017.

6.9.При цьому колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем було зменшено розмір позовних вимог про стягнення збитків та визначено остаточну їх суму у розмірі 649916,36 грн, розрахунок сум судового збору, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача має здійснюватися саме з зазначеної суми позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню наступні суми судового збору: 9748,74 грн за подання позовної заяви (1,5% від 649916,36 грн); 11698,48 грн, які підлягали сплаті за звернення до Вищого господарського суду України (120% від 9748,74 грн). Тобто всього - 21447,22 грн.

6.10.Водночас, судові витрати зі сплати судового збору в частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 328599,76 грн та трьох процентів річних у сумі 98 118,69 грн Суд покладає на позивача.

6.11.Ставка судового збору, що підлягала сплаті за звернення до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат у сумі 328599,76 грн та трьох процентів річних у сумі 98118,69 грн складає 6400,77 грн (1,5% від 426718,45 грн). Отже, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню суми судового збору за апеляційне оскарження відповідачем рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022, у частині вказаних вимог, у розмірі 9601,15 грн (150% від 6400,77 грн) та за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, у вказаній частині вимог, у розмірі 12801,54 грн (200% від 6400,77 грн). Тобто всього - 22402,69 грн.

6.12.Відповідно до частини одинадцятої статті 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

6.13.З урахуванням наведеного вище розрахунку судових витрат зі сплати судового збору, та норми частини одинадцятої статті 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що з позивача на користь відповідача має бути стягнуто різницю з зазначених сум судового збору в розмірі 955,47 грн (22402,69 - 21447,22).

Керуючись статтями 226, 300, 301, 308, 309, 311, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" задовольнити частково.

2.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/3639/16 у частині вимог про стягнення збитків у розмірі 649916,36 грн залишити без змін.

3.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/3639/16 у частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 328599,76 грн та трьох процентів річних у сумі 98118,69 грн скасувати та залишити такі позовні вимоги без розгляду.

4.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/3639/16 в частині розподілу витрат зі сплати судового збору змінити, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 щодо розподілу цих витрат у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус" (місцезнаходження: 61010, місто Харків, вулиця Нетіченська, будинок 25, офіс 21; код ЄДРПОУ 38982285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" (місцезнаходження: 27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, місто Новоукраїнка, вулиця Соборна, будинок 62; код ЄДРПОУ 30545013) 955 (дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 47 коп. судового збору.

5.Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець