Постанова

від 01.11.2022 по справі 908/652/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 року м. Дніпро Справа № 908/652/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіної Е.В., Іванова О.Г..

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2022р. (суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 12.07.2022р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манкі Бразерс", м. Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича, м. Запоріжжя

про стягнення 69 700,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНКІ БРАЗЕРС" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Банчика Антона Ігоровича, про стягнення з заборгованості з орендної плати, в розмірі 69 700,00 грн., на підставі договору суборенди нежитлового приміщення №25-062021-РЕК34а від 25.06.2021р..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди нежитлового приміщення №25-062021-РЕК34а від 25.06.2021р., в частині оплати орендної плати, за період з 25 червня 2021 року по квітень 2022 року.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2022р. позов задоволено частково - стягнуто з Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Манкі Бразерс" заборгованість з орендної плати в розмірі 19 700,00 грн.. В стягненні заборгованості з орендної плати, в сумі 50 000,00 грн. відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа-підприємець Банчик Антон Ігорович, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2022р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. у суді першої інстанції та 2 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував правові позиції Верховного суду, викладені у постанові 09.11.2021 р. у справі № 904/8389/17 та у постанові від 27.01.2021 р. по справі № 922/1101/20, оскільки не надав належної оцінки тим обставинам, що відповідно до умов п.2.1.договору строк оренди Приміщення складає 12 місяців та починає перебіг з моменту передачі Приміщення Суборендарю за Актом приймання-передачі та закінчується у дату повернення приміщення за актом приймання-передачі Приміщення від Суборендаря Орендарю.

Скаржник звертає увагу на те, що Акт приймання-передачі не було підписано, оскільки позивач (Орендар) не передав відповідачу (Суборендарю) вільні та придатні для використання приміщення (нежитлові кімнати № 13,14,16,17,18,19, коридор № 15, розташовані в нежитловому приміщенні підвалу 46 літ.А-4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34а.

Разом з тим, Скаржник зазначає на тому, що станом на час підписання договору, приміщення перебувало в аварійному стані.

Таким чином, Скаржник вважає, що оскільки між сторонами не було підписано акт приймання-передачі, підстав для нарахування орендної плати у позивача не було.

Щодо наданих позивачем до позовної заяви рахунків-факту на орендну плату, Скаржник зазначає, що жодного доказу направлення чи вручення їх йому до суду не надано, та повідомляє суд, що їх не отримував, бо для цього не було ніяких правових підстав за відсутності підписаного акту приймання-передачі приміщення, окрім того, вони не містять посилання на укладений договір суборенди, зазначення сторін саме за договором суборенди, орендар та суборендар та інших реквізитів, що не відповідає умовам договору.

Надані позивачем до позовної заяви копії прибуткових касових ордерів № 327 та № 257 рахунків-факту на орендну плату, Скаржник вважає підробними, так він не має у своєму розпорядженні квитанцій до цих прибуткових ордерів, оскільки вони йому не видавалися і не могли видаватися, так як грошовою одиницею не території України є гривня, а у наданих до судудокументах зазначено «рублі», також вони не свідчать про оплату орендних платежів у спосіб, визначений договором суборенди, оскільки договором передбачено сплату орендної плати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендаря на підставі рахунку.

Отже, на думку Скаржника, зазначені квитанції не свідчать про оплату вказаних у них коштів саме на підставі договору суборенди.

В прохальній частині апеляційної скарги, Апелянт заявив клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн. у суді першої інстанції та 2000,00 грн. у суді апеляційної інстанції, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю"Манкі Бразерс" у своєму відзиві вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач посилається на те, що 27.06.2021р., Орендар на виконання вказаних пунктів Договору передав Суборендарю ключі від вказаного Приміщення та підписаний з боку Орендаря Акт приймання-передавання нежитлового приміщення, проте, до теперішнього часу Суборендарем вказаний Акт не підписаний та не повернутий Орендарю.

Разом з тим, Позивач вказує на те, що Відповідач, в період користування приміщенням, не заперечував проти оплати орендної плати, що підтверджується перепискою між Власником вказаного майна та Відповідачем. Додаткові угоди підписані представниками сторін та скріплені відповідними печатками та фактично підтверджують користування Відповідачем майном. Крім того, Відповідач в серпні 2021 року та січні 2022 року здійснював оплати за користування майном, що підтверджується прибутково касовим ордером №257 від 05.082021 р., на суму 10 000 грн. та прибутково касовим ордером №327 від 12.01.2022 р., на суму 10 000 грн., чим, на переконання Позивача, також підтвердив факт користування майном. Зазначені оплати здійснювались Відповідачем у гривневому еквіваленті.

Позивач зазначає на тому, що весь час коли Суборендар користувався майном він не заперечував, щодо технічного стану, та не передачі Орендарем майна.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу також заявив про те, що в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог Позивачем до суду буде подано докази, які підтверджують розмір витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, та повинні бути стягнуті за рахунок відповідача у даній судовій справі. Такі докази будуть подані Позивачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, тобто, протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №908/652/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Кощеєв І.М., судді - Чус О.В., Іванов О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2022р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/652/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2022р. по справі №908/652/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

15.08.2022р. матеріали справи № 908/652/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2022р. у справі № 908/652/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору, у розмірі 1021 грн. 50 коп..

30.08.2022р. від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недолків апеляційної скарги.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 31.08.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Іванова О.Г., Чус О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/652/22, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадженні у справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 31.10.2022р., у зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/652/22, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Іванов О.Г.,Чус О.В..

Розпорядженням керівника апарату суду від 31.10.2022р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/652/22, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Іванова О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М., суддів: Орєшкіної Е.В., Іванова О.Г., апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2022р. у справі № 908/652/22 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

25.06.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНКІ БРАЗЕРС" (позивач, орендар) та Фізичною особою-підприємцем Банчиком Антоном Ігоровичем (відповідач, суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №25-062021-РЕК34а (далі - договір суборенди).

За умовами п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.7 договору суборенди орендар зобов`язується передати суборендарю в тимчасове платне користування (суборенду) нежитлові кімнати №№13, 14, 16, 17, 18, 19, коридор №15, розташовані в нежитловому приміщенні підвалу 46 літера А-4 за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34-а, надалі іменується - «приміщення». Цільове призначення приміщення - швацьке виробництво. Місце розташування приміщення визначено на схемі (додаток 1) до цього договору. Загальна площа переданого суборендарю приміщення становить 117,5 кв.м..

Відповідно до п. 2.1 договору суборенди приміщення передається суборендарю на підставі акту приймання-передачі, у якому вказується опис його технічного стану.

Пунктом 3.1 договору суборенди встановлено, що строк оренди приміщення складає 12 місяців та починає перебіг з моменту передачі приміщення суборендарю за актом приймання-передачі та закінчується у дату повернення приміщення за актом приймання-передачі приміщення від суборендаря орендарю.

Відповідно до п. 4.1 договору суборенди розмір орендної плати в цілому складає 120000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. за 12 місяців, яка сплачується щомісячно рівними частинами по 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. до 10-го числа поточного місяця, за який проводиться розрахунок.

Сторони узгодили в пунктах 4.3, 4.4 договору суборенди, що незважаючи на те, що для зручності суборендаря орендар може до 10-го числа кожного відповідного місяця виставляти суборендарю рахунок, суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в даному договору, незалежно від факту одержання суборендарем таких рахунків. Якщо на зазначену вище дату відповідний рахунок суборендарем не буде отриманий, суборендар зобов`язаний звернутися з метою його одержання до орендаря до настання строку оплати.

Згідно з п. 5.1.1 договору суборенди орендар зобов`язаний протягом 10 днів з дня підписання даного договору передати за актом приймання-передачі приміщення.

Сторони погодили в п. 4.13 договору суборенди, що з метою забезпечення виконання даного договору суборендар протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі частини приміщення перераховує на поточний рахунок орендаря забезпечувальний платіж (надалі - забезпечувальний платіж (у сумі 10000,00 грн., що зараховується як орендна плата за останній місяць оренди згідно з цим договором.

Позивач надав суду додаткові пояснення про те, що забезпечувальний платіж відповідачем не вносився.

Пунктом 11.1 договору суборенди встановлено, що даний договір набуває чинності, починаючи з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 24.06.2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

01.08.2021р. сторони підписали додаткову угоду до договору суборенди, в якій дійшли згоди, що орендна плата за серпень 2021 р. зменшена з 10000,00 грн. до 8500,00 грн..

01.09.2021р. сторони підписали додаткову угоду до договору суборенди, в якій дійшли згоди, що орендна плата за вересень 2021 р. зменшена з 10000,00 грн. до 5500,00 грн..

01.11.2021р. сторони підписали додаткову угоду до договору суборенди, в якій дійшли згоди, що орендна плата за листопад 2021 р. зменшена з 10000,00 грн. до 3700,00 грн..

Позивач виписав відповідачу рахунки-фактури на оплату орендної плати: №МБ-865 від 01.06.2021р., на суму 2000,00 грн. (за червень 2021 р.), №МБ-865 від 01.07.2021р., на суму 10000,00 грн. (за липень 2021 р.), №МБ-865 від 01.08.2021 р., на суму 8500,00 грн. (за серпень 2021 р.), №МБ-865 від 01.09.2021р., на суму 5500,00 грн. (за вересень 2021 р.), №МБ-865 від 01.10.2021р., на суму 10000,00 грн. (за жовтень 2021 р.),№МБ-865 від 01.11.2021р., на суму 3700,00 грн. (за листопад 2021 р.), №МБ-865 від 01.12.2021р., на суму 10000,00 грн. (за грудень 2021 р.), №МБ-0000007 від 01.01.2022р., на суму 10000,00 грн. (за січень 2022 р.), №МБ-0000007 від 01.02.2022р., на суму 10000,00 грн. (за лютий 2022 р.), №МБ-0000007 від 01.03.2022 р., на суму 10000,00 грн. (за березень 2022 р.),№МБ-0000007 від 01.04.2022р. на суму 10000,00 грн. (за квітень 2022 р.).

Доказів надсилання або вручення відповідачу цих рахунків позивач суду не надав.

Акт приймання-передачі приміщення в оренду сторони не підписали.

Позивач вказує, що відповідач здійснив часткову оплату за оренду приміщення за січень 2022 р. в сумі 20000,00 грн. На підтвердження цього позивач надав прибуткові касові ордери №257 від 05.08.2021 р. та №327 від 12.01.2022р. на прийняття від відповідача 10 тисяч рублів 00 копійок кожний.

Позивач надав додаткові пояснення про те, що сума в рублях зазначена в прибуткових касових ордерах помилково, фактично оплата здійснювалася у гривнях.

Посилаючись на те, що за період з 25 червня 2021 р. по квітень 2022 р. відповідачем не сплачена орендна плата в розмірі 69 700,00 грн., позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, в сумі 69700,00 грн. на підставі договору суборенди нежитлового приміщення №25-062021-РЕК34а від 25.06.2021р..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення підлягає заборгованість з орендної плати лише за період, в якому орендні правовідносини між сторонами підтверджені, в сумі 19 700,00 грн.. За інший період позивач не надав доказів користування відповідачем орендованим майном. Оскільки акт передачі майна в оренду сторонами не підписувався, то у суду відсутні підстави вимагати у відповідача надання акту повернення майна з оренди. Враховуючи викладене, у стягненні заборгованості з орендної плати в сумі 50 000,00 грн. суд відмовив.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини сторін виникли в ході виконання господарського договору, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Стаття 6 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Частина 1 ст. 283 ГК України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).

Частина 6 ст. 283 ГК України встановлює також, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 763 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з ч. 1 ст. 765 ЦК України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Правові наслідки непередання майна наймачеві визначені у ч. ч. 1, 2 ч. 1 ст. 766 ЦК України, відповідно до яких, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно з ч. ч. 1, 4, 5, 6 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору суборенди матеріали справи не містять.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, враховуючи умови передбачені п. 1.5 договору суборенди, орендар підтверджує, що об`єкт оренди знаходиться в нього в користуванні на підставі договору оренди №01 від 01.01.2021р..

Договір оренди №01 від 01.01.2021р. укладено позивачем, як орендарем, із Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНКІ ЕСТЕЙТ», як орендодавцем.

Предметом оренди, згідно з п. 1.1 цього договору, є нежитлове приміщення 46 підвалу літ. А-4 площею 226,3 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34а.

Згідно з п. 8.1 договору оренди, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 01.01.2021 р. по 30.11.2023 р., включно.

В п. 8.11 договору оренди, сторони домовилися, що на даний договір не поширюються положення закону України від 10.04.1992р. №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна».

Майно передано позивачу в оренду за актом приймання-передачі 01.01.2021р..

У п. 1.2 договору оренди зазначено, що майно передається в оренду з метою здійснення орендарем підприємницької діяльності під офіс. Використання майна в інших цілях без письмової згоди орендодавця забороняється.

Позивач надав суду нотаріально посвідчену заяву свідка Маловічка Григорія Анатолійовича - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНКІ ЕСТЕЙТ» про те, що він був повідомлений позивачем про намір укласти договір суборенди щодо частини орендованих приміщень та не заперечував проти передачі частини приміщень в суборенду.

Пунктом 11.1 договору суборенди встановлено, що даний договір набуває чинності, починаючи з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 24.06.2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Пунктом 3.1 договору суборенди встановлено, що строк оренди приміщення складає 12 місяців та починає перебіг з моменту передачі приміщення суборендарю за актом приймання-передачі та закінчується в дату повернення приміщення за актом приймання-передачі приміщення від суборендаря орендарю.

Заперечень щодо факту укладання договору суборенди, з боку Відповідача, матеріали справи не містять.

Акт приймання-передачі приміщення в оренду сторони не підписали.

Позивач надав суду підписаний зі свого боку примірник такого акту за 25.06.2021р., який не містить підпису з боку відповідача.

Відповідач у відзиві зазначив, що станом на час підписання договору суборенди приміщення перебувало в аварійному стані, його заливало каналізаційними стоками,були відсутні прилади обліку електричної енергії та водопостачання, тому акт приймання-передачі в оренду не був підписаний відповідачем до усунення цих недоліків. Оскільки недоліки не були усунені відповідачем, сторонами були підписані додаткові угоди до договору суборенди в частині зменшення розміру орендної плати, однак акт приймання-передачі приміщення з 25.06.2021р. відповідач не погодився підписувати.

Щодо ненадання позивачем доказів надсилання або вручення відповідачу рахунків суд першої інстанції також доречно зазначив на тому, що за умовами п.п.в 4.3, 4.4 договору виставлення рахунків відповідачу не є обов`язковим, а орендна оплата здійснюється незалежно від отримання рахунка в погодженій сумі та у встановлений в договорі строк, тому відсутність доказів надсилання або вручення відповідачу рахунків не є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати.

Слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРЗ» та Фізичною особою-підприємцем Банчиком Антоном Ігоровичем неодноразову укладалися додаткові угоди до Договору Суборенди нежитлового приміщення №25-06- 2021-РЕК34а, щодо зменшення орендної плати, зокрема: Додаткова угода до Договору від 01.08.2021р., де сторони дійшли згоди, що орендна плата за серпень 2021 р. зменшена з 10 000 грн. до 8500 грн.; Додаткова угода до Договору від 01.09.2021р., де сторони дійшли згоди, що орендна плата за вересень 2021 р. зменшена з 10000 грн. до 5500 грн.; Додаткова угода до Договору від 01.11.2021р., де сторони дійшли згоди, що орендна плата за листопад 2021 р. зменшена з 10000 гривень до 3700 грн..

Зазначені додаткові угоди підписані представниками сторін та скріплені відповідними печатками.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини сторін за договором суборенди в цей період є підтвердженими, тому позивач правомірно нарахував орендну плату, за період з 25 червня 2021 року по квітень 2022 року, в розмірі 39 700,00 грн..

Як зазначив Позивач, Відповідач в серпні 2021 р. та січні 2022 р. здійснював оплати за користування майном, що підтверджується прибутково касовим ордером №257 від 05.08.2021 р., на суму 10 000 грн. та прибутково касовим ордером №327 від 12.01.2022 р., на суму 10 000 грн., чим також підтвердив факт користування майном. Зазначені оплати здійснювались Відповідачем у гривневому еквіваленті.

Відповідач заперечує факт здійснення ним оплат за наданими позивачем прибутковими касовими ордерами, вважає вказані прибуткові касові ордери підробленими, оскільки відповідач не має квитанцій до цих прибуткових касових ордерів, і в цих прибуткових ордерах сума зазначена в рублях та відсутнє посилання на договір суборенди. Зауважив, що за умовами п. 4.8 договору суборенди оплата здійснюється в безготівковій формі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо врахування даних зауважень відповідача та не визнання даних оплат, як доказу визнання боргу відповідачем, втім, за рахунок цих оплат позивач зменшив заборгованість відповідача за оренду приміщення, тому суд враховав дані оплати при розрахунку пред`явленої до стягнення заборгованості (39700,00 грн. - 20000,00 грн. = 19 700,00 грн.).

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, договір суборенди не було розірвано сторонами, відповідач не надав доказів відмови від цього договору з підстав порушення позивачем обов`язку передати орендоване майно, а також доказів звернення до позивача з вимогою передати майно в належному стані. Натомість, матеріали справи свідчать, що сторонами підписувалися додаткові угоди до договору суборенди про зменшення орендної плати за період з серпня по листопад 2021 року. Зазначені додаткові угоди підписані представниками сторін та скріплені відповідними печатками та фактично підтверджують користування Відповідачем майном. При цьому в цих угодах не зазначено причину зменшення орендної плати, зокрема відсутнє посилання на неналежний стан орендованого приміщення. Вказаними діями відповідач фактично підтвердив існування між сторонами договірних відносин та факт користування майном за договором суборенди, в період з 25 червня 2021 року по листопад 2021 року.

Доказів оплати заборгованості з орендної плати, в сумі 19 700,00 грн. матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене вище, наведені в апеляційній скарзі доводи скаржника колегією суддів відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного провадження у справі, а отже, є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені ст. 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.", Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Заяву Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн. у суді першої інстанції та 2000,00 грн. у суді апеляційної інстанції залишити без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2022р. у справі № 904/9563/21 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Фізичну особу-підприємця Банчик Антона Ігоровича .

Заяву Фізичної особи-підприємця Банчик Антона Ігоровича про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн. у суді першої інстанції та 2000,00 грн. у суді апеляційної інстанції залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

СуддяО.Г. Іванов