Рішення

від 03.10.2022 по справі 908/3396/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/181/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022 Справа № 908/3396/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі головуючого судді Проскурякова К.В., суддів Азізбекян Т.А., Боєвої О.С., за участі секретаря судового засідання Соколова А.А. розглянула матеріали справи

За позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, б. 5, м. Запоріжжя, 69035)

В інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Позивач-1: Запорізька обласна державна адміністрація (пр. Соборний, б. 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код 00022504)

Позивач-2: Комунальне підприємство Управління капітального будівництва (вул. Незалежної України, б. 60-б, місто Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код 04054151)

до

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт (вул. Південне шосе, б. 64, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008, ідентифікаційний код 37221276)

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Пауер-Буд" (вул. Лютеранська, б. 15-А, офіс 13, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 40925399)

про визнання недійсним договору

уступки права вимоги від 10.10.2017

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Чекаліна О.С., посвідчення №058630 від 14.12.2020

Від позивача - 1: не з`явився

Від позивача 2: Коновалов Д.В., довіреність №51 від 01.06.2022, посвідчення №ЗП001639 від 26.04.2018, свідоцтво ЗП001639 від 26.04.2018

Від відповідача - 1: не з`явився

Від відповідача - 2: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

24.11.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від 24.11.2021 № 52-4695-21 Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Запорізької обласної державної адміністрації, Комунального підприємства Управління капітального будівництва до Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Енерго-Стандарт, Товариства з обмеженою відповідальністю Мега-Пауер-Буд про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 10.10.20217.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 справу №908/3396/21 призначено до розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 26.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3396/21 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 5/181/21 та підготовче засідання призначено на 22.12.2021 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 22.12.2021 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 24.01.2022 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 24.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 24.02.2022, розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 09.02.2022 на 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

08.02.2022 до господарського суду Запорізької області від ТОВ Буд-Енерго-Стандарт надійшла заява про відвід судді Проскурякова К.В. від розгляду справи № 908/3396/21. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2022 у справі № 908/3396/21 визнано заявлений судді Проскурякову К.В. відвід по справі № 908/3396/21 необґрунтованим. Заяву ТОВ Буд-Енерго-Стандарт про відвід судді Проскурякова К.В. від розгляду справи № 908/3396/21 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 заяву ТОВ Буд-Енерго-Стандарт про відвід судді Проскурякова К.В. від розгляду справи № 908/3396/21 розподілено судді Зінченко Н.Г., ухвалою якої від 17.02.2022р. відмовлено ТОВ Буд-Енерго-Стандарт у задоволенні заяви про відвід судді Проскурякова К.В. від розгляду справи № 908/3396/21.

Ухвалою від 14.02.2022, враховуючи, що судове засідання, призначене на 09.02.2022 о 14 год. 30 хв. не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Проскурякова К.В. на лікарняному, підготовче засідання перенесено на 23.02.2022 об 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 23.02.2022 призначено колегіальний розгляд справи №908/3396/21.

Розпорядженнями керівника апарату суду № П-192/22 від 11.03.2022, №-191/22 від 11.03.2022 на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.02.2022 у справі №908/3396/21, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47 та 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/3396/21. Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.03.2022 та Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.03.2022, справу № 908/3396/21 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Пауер-Буд" від 22.01.2022 за вих. №301/22/1 про залишення позовної заяви без розгляду, розподілено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді ЗінченкоН.Г., Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 16.03.2022 справу №908/3396/21 та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду прийнято вказаною колегією суддів до свого провадження. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження розпочати спочатку. У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, з метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, належної підготовки справи до розгляду по суті, колегія суддів також ухвалила дату та час підготовчого засідання визначити відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

13.06.2022 від Запорізької обласної прокуратури до суду надійшло клопотання № 15/2-2066-21 від 09.06.2022 (вх. № 6792/08-08/22 від 13.06.2022) про призначення справи до розгляду.

Розпорядженнями керівника апарату суду № П-234/22 від 20.06.2022, №-235/22 від 20.06.2022 на підставі доповідної записки, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47 та 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/3396/21. Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.06.2022 та Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2022, справу № 908/3396/21 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Пауер-Буд" від 22.01.2022 за вих. №301/22/1 про залишення позовної заяви без розгляду, розподілено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді Федорова О.В., Ярешко О.В. Ухвалою від 21.06.2022р. колегія суддів прийняла справу №908/3396/21 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Пауер-Буд" від 22.01.2022 за вих. №301/22/1 про залишення позовної заяви без розгляду до свого провадження, розгляд справи розпочато спочатку у підготовчому провадженні в загальному позовному провадженні. Підготовче засідання призначено на 11.07.2022 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Розпорядженнями керівника апарату суду № П-241/22 від 05.07.2022, №-242/22 від 11.03.2022 на підставі доповідної записки головуючого судді у справі Проскурякова К.В., враховуючи перебування суддів учасників колегії у відпусках: Федорової О.В. з 05.07.2022 по 22.07.2022, Ярешко О.В. з 11.07.2022 по 12.08.2022, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47 та 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/3396/21 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Пауер-Буд" від 22.01.2022 за вих. № 301/22/1 про залишення позовної заяви без розгляду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 та Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.07.2022, справу № 908/3396/21 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Пауер-Буд" від 22.01.2022 за вих. № 301/22/1 про залишення позовної заяви без розгляду, розподілено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді Боєва О.С., Дроздова С.С. Ухвалою від 06.07.2022р. колегія суддів прийняла справу №908/3396/21 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Пауер-Буд" від 22.01.2022 за вих. №301/22/1 про залишення позовної заяви без розгляду до свого провадження, розгляд справи розпочато спочатку у підготовчому провадженні в загальному позовному провадженні. Підготовче засідання призначено на 11.07.2022 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 11.07.2022р. колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання ТОВ "Мега-Пауер-Буд" про залишення позовної заяви без розгляду від 22.01.2022 за вих. №301/22/1 , закрила підготовче провадження та призначила справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 01.08.2022 о 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2022, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі Проскурякова К.В., справу № 908/3396/21 для розгляду розподілено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді: Корсун В.Л., Смірнов О.Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі Проскурякова К.В., справу № 908/3396/21 для розгляду розподілено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді: Боєва О.С., Корсун В.Л. Ухвалою від 10.08.2022р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 908/3396/21 до свого провадження, повторний розгляд справи по суті призначено на 01.09.2022 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 01.09.2022р. колегією суддів оголошено перерву з розгляду справи по суті до 03.10.2022 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі Проскурякова К.В., у зв`язку зі знаходженням судді-учасника колегії Корсуна В.Л у період з 26.09.2022 по 07.10.2022 включно в відпустці справу № 908/3396/21 для розгляду розподілено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Боєва О.С. Ухвалою від 03.10.2022р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 908/3396/21 до свого провадження, повторний розгляд справи по суті призначено на 03.10.2022 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 03.10.2022 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі Акорд.

В судовому засіданні 03.10.2022р. колегією суддів проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлені вимоги посилаючись на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 задоволено позов прокурора та стягнуто з ТОВ Буд-Енерго-Стандарт кошти в розмірі 4 311 372, 98 грн. на користь КП Управління капітального будівництва. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2017 у справі № 908/1248/17 апеляційну скаргу ТОВ Буд-Енерго-Стандарт повернуто заявнику без розгляду. Рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 набрало законної сили 01.08.2017. У подальшому господарським судом Запорізької області 08.09.2021 видано судовий наказ про примусове стягнення на користь КП Управління капітального будівництва коштів в розмірі 4 311 372, 98 грн. 29.09.2017 головним державним виконавцем Заводського ВДВС м. Запоріжжя винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54802797 з примусового виконання вищевказаного рішення суду. Цього ж дня відомості про боржника - ТОВ Буд-Енерго-Стандарт, включені до Єдиного реєстру боржників та винесено постанову про накладення арешту на майно, що належить боржнику. В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що кошти для виконання рішення суду на рахунках боржника відсутні, як і рухоме та нерухоме майно, у зв`язку з чим, рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 залишається невиконаним. Водночас, Вознесенівською окружною прокуратурою з`ясовано, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 за позовом ТОВ Буд-Енерго-Стандарт до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості, задоволено позов та стягнуто на користь ТОВ Буд-Енерго-Стандарт кошти в сумі 7 269 573,67 грн., яке набрало законної сили 27.02.2018. У подальшому, 05.03.2018 ТОВ МЕГА-ПАУЕР-БУД подано до господарського суду Івано-Франківської області заяву про заміну сторони стягувача з тих підстав, що 10.10.2017 (до набрання рішенням суду законної сили) між ТОВ Буд-Енерго-Стандарт та ТОВ Мега-Пауер-Буд укладено договір про уступку права вимоги, згідно з яким ТОВ Буд-Енерго-Стандарт передав ТОВ Мега-Пауер-Буд право вимоги за договором підряду №23 від 14.10.2011. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.201 8 у справі № 909/51/17 зазначену заяву задоволено та замінено стягувача щодо виконання наказу № 225 від 14.03.2017 виданого на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 про стягнення заборгованості в сумі 7 269 573,67 грн, визначивши стягувачем ТОВ Мега-Пауер-Буд. Прокурор вважає, що договір про уступку права вимоги від 10.10.2017 має фіктивний характер та направлений на ухилення від виконання рішення суду у справі №908/1248/17. Так, посилаючись на п.п. 1, 3 ч. 5, п. 3 ч. 5 ст.19 Закону України Про виконавче провадження, ст. 190 ЦК України, ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, прокурор стверджує, що незважаючи на наявність обов`язку зі сплати на користь КП Управління капітального будівництва коштів в розмірі 4 311372, 98 грн., усвідомлюючи відсутність іншого майна за рахунок якого відповідач-1 спроможний виконати вказане вище рішення, ТОВ Буд-Енерго-Стандарт 10.10.2017 укладено з ТОВ Мега-Пауер-Буд договір уступки права вимоги за договором підряду №23 від 24.10.2011 (рішення суду у справі № 909/51/17). Відчуження ТОВ Буд-Енерго-Стандарт зазначеного права вимоги на суму коштів 7 269 573,67 грн. у період наявності у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Водночас відповідно до інформації ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.11.2021 № 24516/5/08-01-13-02-10 підтверджуючі документи чи будь-яка інформація по взаємовідносинах ТОВ Буд-Енерго-Стандарт з ТОВ Мега-Пауер-Буд за період з 2016-2018 роки в управлінні відсутні. Окрім того, ТОВ Буд-Енерго-Стандарт з червня 2015 року не подає податкової звітності, свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.06.2016 (відсутність поставок та ненадання декларацій), дані про найманих працівників в ГУ відсутні, податкові накладні за період з 2016 по 201 8 роки та по теперішній час не реєструвались. Вказані факти свідчать, що протягом 2016-2018 років ТОВ Буд-Енерго-Стандарт не могло укласти будь-які договори на постачання або придбання товарів, послуг тощо. Відповідно до інформації Державної казначейської служби України Пошук виконавчих документів, що знаходяться на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" виконавчий документ Господарського суду Івано-Франківської області за № 909/51/17 щодо безспірного списання з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА знаходиться на виконанні в органі казначейства. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.201 8 у справі № 909/51/17 замінено стягувача щодо виконання наказу від 14.03.201 7, виданого на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 про стягнення заборгованості в сумі 7 269 573,67 грн, визначивши стягувачем ТОВ Мега-Пауер-Буд. Заміну стягувана здійснено саме на підставі спірного договору уступки права вимоги укладеного 10.10.2017. Також прокурор зазначає, що на даний час судом замінено боржника у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу від 14.03.2017 виданого на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 з Департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації на двох боржників: Департамент економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Івано-Франківської обласної державної адміністрації як основного боржника та Департамент розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації як субсидіарного боржника (ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2021 № 909/51/17). Вказані обставини, на думку прокуратури, свідчать про «фраудаторність» договору про уступку права вимоги від 10 жовтня 2017 року, та наявність підстав для його визнання недійсним в судовому порядку, оскільки спрямовані на ухилення відповідачем - 1 від виконання обов`язку перед КП «Управління капітального будівництва».

ЗОДА надала пояснення по суті спору, в яких підтримала позовні вимоги прокурора, зокрема вказавши, що рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 набрало законної сили 01.08.2017 та Господарським судом Запорізької області 08.09.2021 видано судовий наказ про примусове стягнення на користь КП «Управління капітального будівництва» коштів в розмірі 4 311 372, 98 грн. В ході примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 державним виконавцем не було виявлено у ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» майна на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Таким чином, у ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» як на час відкриття виконавчого провадження вперше - 29.09.2017 так і в подальшому будь-яке майно та кошти відсутні, у зв`язку з чим, рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 про стягнення з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» на користь КП «Управління капітального будівництва» коштів в розмірі 4 311 372, 98 грн. залишається невиконаним саме у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення. Разом з цим, прокуратурою з`ясовано, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 за позовом ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості, задоволено позов та стягнуто на користь ТОВ «Буд-Енерго- Стандарт» кошти в сумі 7 269 573,67 грн. У подальшому, після набрання рішенням законної сили, 05.03.2018 ТОВ «МЕГА-ПАУЕР-БУД» подано до господарського суду Івано-Франківської області заяву про заміну сторони стягувача. Заява обґрунтована тим, що 10.10.2017 (до набрання рішенням суду законної сили) між ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» та ТОВ «Мега-Пауер-Буд» укладено договір про уступку права вимоги, згідно з яким ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» передав ТОВ «Мега-Пауер-Буд» право вимоги за договором підряду №23 від 14.10.2011. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2018 у справі № 909/51/17 зазначену заяву задоволено та замінено стягувача щодо виконання наказу № 225 від 14.03.2017 виданого на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 про стягнення заборгованості в сумі 7 269 573,67 грн., визначивши стягувачем ТОВ «Мега-Пауер-Буд». Водночас, за результатами опрацювання судових рішень у справі №908/1248/17 та справі № 909/51/17 та отриманих прокурором документів вбачається, що договір про уступку права вимоги від 10.10.2017 має фіктивний характер та направлений на ухилення від виконання рішення суду у справі №908/1248/17. Посилаючись на ст. 234 ЦК України просить позовні вимоги задовольнити. Також вказує, що облдержадміністрація дізналася щодо наявності договору про відступлення права вимоги від 10.10.2017, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго-Стандарт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Пауер-Буд» лише з листа Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя.

Представник Позивача-2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач-2 проти позову заперечив вказавши, що спірний договір уступки права вимоги від 10 жовтня 2017 року не належить до фраудаторних правочинів з огляду на судову практику Верховного Суду у справах № 910/7547/17, № 6-1873цс16, № 306/2952/14-ц, № 359/1654/15-ц, № 905/2030/19. Також пояснив, що 14 жовтня 2011 року між ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» та Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації було укладено договір підряду № 23, за виконану роботу з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» не розрахувались. З метою стягнення вказаної суми ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» звернулось до господарського суду івано-франківської області із позовом про стягнення коштів за вказаним договором. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2017 року по справі № 909/51/17, яке набрало чинності 27 лютого 2018 року, з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» 7 269 573,67 грн. В той же час, 02 червня 2017 року між ТОВ «Мега-Пауер-Буд» та ТОВ «Мега-Пауер-Буд» було укладено договір поставки № 311/3-н на суму 8 150 000,00 грн. За умовами вказаного договору поставки № 311/3-н кошти у сумі 8 150 000,00 грн. ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» мало сплатити ТОВ «Мега-Пауер-Буд» протягом 10 днів після підписання договору, а саме до - 12 червня 2017 року. В той час як рішення Господарського суду Запорізької області від 20 липня 2017 року у справі № 908/1248/17, яким з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» на користь КП «Управління капітального будівництва» стягнуто кошти в розмірі 4 311 372, 98 грн., набрало законної сили 01 серпня 2017 року. З вищевикладеного вбачається, що боргові зобов`язання перед ТОВ «Мега-Пауер-Буд» у ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» виникли раніше аніж перед КП «Управління капітального будівництва». Відтак, укладення між ТОВ «Мега-Пауер-Буд» та ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» договору уступки права вимоги від 10 жовтня 2017 свідчить виключно про добросовісне виконання ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» своїх боргових зобов`язань за договором поставки від 02 червня 2017 року № 311/3-н як перед кредитором, перед яким боргові зобов`язання у нього виникли раніше, а не з метою ухилення від виконання обов`язку про перед КП «Управління капітального будівництва». Більш того, ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» з ТОВ «Мега-Пауер-Буд» не є пов`язаними або афілійованими юридичними особами, жодна з осіб не була введена в оману ані до, ані в момент укладення оскаржуваного договору щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників, а ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» мало свідомий та добросовісний намір виконати свої зобов`язання по договору поставки від 02 червня 2017 року № 311/3-н. Укладення фраудаторного правочину не може містити жодних ризиків для його сторін, оскільки це саме по собі суперечить наявності незаконного умислу на його укладення як ознаки фраудаторного правочину. Твердження про те, що оспорюваний договір укладено сторонами умисно, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним, очевидно не відповідає дійсності. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2017 року у справі № 909/51/17 не виконано до цього часу. У зв`язку із зловживаннями органу казначейства з приводу порядку виконання вказаного рішення було розпочато адміністративний спір у справі №0940/2071/18 (стороною якого є ТОВ «Мега-Пауер-БУД»), судовий контроль за виконанням якого триває у Восьмому адміністративному окружному суді. Вказане свідчить про те, що ТОВ «Мега-Пауер-Буд» вже впродовж трьох років вчиняє дії на виконання рішення суду, витрачаючи відповідні ресурси (в тому числі на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу та ін.). Звертаємо увагу, що укладення вказаного договору про уступку права вимоги становило та до сих пір становить для ТОВ «Мега-Пауер-Буд» ризик неотримання коштів, які мали бути отриманими за Договором поставки з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», а в подальшому за Договором уступки права вимоги від 10 жовтня 2017 року. Вказані обставини свідчать про безпідставність доводів прокуратури з приводу належності оскаржуваного договору до фраудаторних правочинів та свідчить про відсутність у оскаржуваного договору ознак фіктивності, а також про відсутність підстав для його скасування в судовому порядку.

Також у своїх додаткових поясненнях прокурор зазначив, що метою укладання оспорюваного договору було ухилення ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» від виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 № 908/1248/17. Укладенням договору уступки права вимоги від 10.10.2017, його сторони фактично порушили, проголошений ст. 129-1 Конституції України принцип обов`язковості виконання судових рішень та гарантованості його виконання у визначений законом спосіб, а також загальні засади цивільного законодавства щодо добросовісної поведінки (п. 6 ст. З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. З ст. 13 ЦК України). Укладення зазначеного договору призвело до неможливості застосування державним виконавцем порядку, визначеного ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», щодо звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (або ст. 48 вказаного Закону у разі перерахування коштів за рішенням суду № 909/51/17 на користь відповідного боржника). У підтвердження саме такого наміру свідчить те обізнаність ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» щодо існування обов`язку зі сплати на користь КП «Управління капітального будівництва» коштів в розмірі 4 311372, 98 грн. на підставі прийнятого господарським судом Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 рішення, його зміст, строки набрання ним законної сили. Крім того, виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду відкрито 29.09.2017. Згідно з п.п. 1, 2 Розділу XII наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 «Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження» відомості про те, що ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» є боржником за відповідним судовим рішенням, були оприлюднені ще 29.09.2017 у відповідному реєстрі та ТОВ «Мега-Пауер-Буд» повинно було усвідомлювати протиправність укладання оспорюваного правочину. Крім того, відповідно до інформації ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.11.2021 № 24516/5/08-01-13-02-10 підтверджуючі документи чи будь-яка інформація по взаємовідносинах ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» з ТОВ «Мега-Пауер-Буд» за період з 2016-2018 роки в управлінні відсутні. ТОВ «Буд-Енерго-Старщарт» з червня 2015 року не подає податкової звітності, свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.06.2016 (відсутність поставок та ненадання декларацій), дані про найманих працівників в ГУ відсутні, податкові накладні за період з 2016 по 2018 роки та по теперішній час не реєструвались. Звітність ТОВ «Мега-Пауер-Буд» протягом вказаного періоду також не містить відомостей про наявність дебіторської заборгованості у розмірі 7269573,67 грн. Вказані факти свідчать, що протягом 2016-2018 років ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» не мало змогу укладати будь-які договори на постачання або придбання товарів, послуг тощо. Вказаними обставинами підтверджується умисел та недобросовісність дій відповідачів на завідоме порушення, проголошеного ст. 129-1 Конституції України принципу обов`язковості виконання судових рішень, засад цивільного законодавства (п. 6 ст. З ЦК України) та принципу недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Суд враховує, що представники відповідачів у судові засідання здебільшого не з`являлися, в тому числі 03.10.2022р., хоча про дату, час та місце призначеного судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення на їх адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача-1 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Представниками ТОВ "Мега-Пауер-Буд" неодноразово як у підготовчому засіданні так і під час розгляду справи по суті надавалися до суду клопотання та пояснення, згідно яких посилаючись на воєнний стан просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату після закінчення воєнного стану, розглянувши які суд, зокрема ухвалою від 01.09.2022р., відмовив у задоволенні вказаного клопотання роз`яснивши заявнику, що відповідно до Рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022, Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство та враховуючи, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на даний час відповідні обставини не загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду на території м. Запоріжжя, то суд вважає за можливе здійснювати розгляд цієї справи. Відповідачем - 2 не надано суду доказів того, що директор ТОВ Мега-Пауер-Буд - Стефанів В.О. або належним чином уповноважений представник товариства позбавлені можливості приймати участь у судових засіданнях по справі №908/3396/21. Також суд звертав увагу відповідача-2, що у випадку неможливості явки повноважного представника безпосередньо до приміщення суду, відповідач-2 може звернутись до суду з відповідним клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку до кожного судового засідання окремо. Завчасно до судового засідання повідомити суду електронну адресу, за якою здійснено реєстрацію в системі відеоконференцзв`язку EASYCON, та прізвище, ім`я, по-батькові представника, який буде приймати участь у відеоконференції.

Проте, представники ТОВ Мега-Пауер-Буд жодного разу не скористались наданими їм процесуальними правами, клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференцзв`язку до суду не надсилали. З огляду на наявність в матеріалах справи пояснень ТОВ Мега-Пауер-Буд по суті спору, вказані клопотання та пояснення, в тому числі надіслані засобами електронної пошти 03.10.2022р. і які є аналогічними тим , що заявлялися раніше, колегія суддів дійшла висновку про наявність ознак зловживання представниками Відповідача-2 своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, що є неприпустимим, а тому у задоволенні вказаних клопотань відмовлено.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2017 до господарського суду Запорізької області із позовною заявою звернувся в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 і інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, КГ «Управління капітального будівництва» до ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» пре застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів у розмір 4311372,98 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 позов прокурора задоволено та стягнуто з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» на користь КП «Управлінню капітального будівництва» грошові кошти в розмірі 4311372,98 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» звернулось до суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2017 у справі № 908/1248/17 апеляційну скаргу ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» повернуто заявнику без розгляду, у зв`язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги, неподанням доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи, а також у зв`язку із пропуском процесуального строку встановленого ГПК України для подачі апеляційної скарги на рішення суду.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 набрало законної сили 01.08.2017 та господарським судом Запорізької області 08.09.2021 видано судовий наказ про примусове стягнення на користь КП «Управління капітального будівництва» коштів в розмірі 4311372, 98 грн.

З метою виконання рішення суду 28.09.2017 КП «Управління капітального будівництва» звернулося із заявою про примусове виконання рішення суду та 29.09.2017 головним державним виконавцем Заводського ВДВС м. Запоріжжя винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54802797 з примусового виконання вищевказаного рішення суду. Цього ж дня відомості про боржника - ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», включені до Єдиного реєстру боржників та винесено постанову про накладення арешту на майно, що належить боржнику.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення виконавчих дій спрямованих на примусове виконання рішення суду державним виконавцем перевірено наявні у боржника ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» рахунки, на які накладено арешт, однак кошти для виконання рішення суду на них відсутні. Окрім того, державним виконавцем перевірено наявність у ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» рухомого та нерухомого майна за рахунок якого можливо виконати рішення суду та встановлена його відсутність у боржника. Зокрема, відповідно до інформації ПАТ «Діамантбанк» від 26.10.2017, ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» від 24.10.2017, АТ «Райффайзенк Банк Аваль» від 18.10.2017, АТ «УкрсСиббанк» від 19.10.2017, кошти на рахунках ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» відсутні. Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 31.10.2017 № 8-8-0.2-6310/2-17 відомості про зареєстровані земельні ділянки за ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» відсутні. Відповідно до інформації ГУ Держпраці у Запорізькій області за ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» технологічні транспортні засоби не зареєстровані. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з`ясовано, що об`єкти нерухомого майна на праві власності за ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», не зареєстровані. Відповідно до інформації Державної служби морського та річкового транспорту України від 29.05.2020 №3257/03/15-20 у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України, відсутні записи щодо суден, власником або судновласником яких є ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт».

Таким чином, в ході примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 державним виконавцем не виявлено у ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» майна на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 26.02.2020 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу КП «Управління капітального будівництва».

У подальшому старшим державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 23.04.2020 та 18.09.2020 повторно були відкриті виконавчі провадження з примусового виконання наказу № 908/1248/17 виданого господарським судом Запорізької області 08.09.2017. За результатами проведення виконавчих дій державним виконавцем з`ясовано, що у боржника ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням, виявились безрезультатними. З огляду на викладене, державним виконавцем 13.08.2020 та 22.10.2020 повторно виносилися постанови про повернення виконавчого документа стягувачу КП «Управління капітального будівництва».

У подальшому (у четверте) старшим державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 20.01.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 908/1248/17 виданого господарським судом Запорізької області 08.09.2017.

Під час примусового виконання зазначеного рішення суду з`ясовано, що ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» за місцем реєстрації не знаходиться, що підтверджується актами державного виконавця від 15.06.2021, 26.08.2021. Згідно відповіді на електронний запит № 98851383 від 16.03.2021 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно інформації ГУ Держпраці у Запорізькій області від 29.01.2021 № 08/02.6-18/1243 за ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» технологічні транспортні засоби не зареєстровані. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з`ясовано, що об`єкти нерухомого майна на праві власності за ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» не зареєстровані.

Таким чином, у ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» як на час відкриття виконавчого провадження як вперше 29.09.2017 так і дотепер будь-яке майно та кошти відсутні, у зв`язку з чим, рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 про стягнення з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» на користь КП «Управління капітального будівництва» коштів в розмірі 4 311 372, 98 грн. залишається невиконаним саме у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення.

Доказів зворотного ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» суду не представило.

Разом з цим, під час примусового виконання рішення суду у справі № 908/1248/17 з`ясовано, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 за позовом ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості, задоволено позов та стягнуто на користь ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» кошти в сумі 7 269 573,67 грн., яке набрало законної сили 27.02.2018.

У подальшому, 05.03.2018 ТОВ «МЕГА-ПАУЕР-БУД» подано до господарського суду Івано-Франківської області заяву про заміну сторони стягувача. Заява була обґрунтована тим, що 10.10.2017 (до набрання рішенням суду законної сили) між ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» та ТОВ «Мега-Пауер-Буд» укладено договір про уступку права вимоги, згідно з яким ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» передав ТОВ «Мега-Пауер-Буд» право вимоги за договором підряду №23 від 14.10.2011.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2018 у справі № 909/51/17 зазначену заяву задоволено та замінено стягувача щодо виконання наказу № 225 від 14.03.2017 виданого на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 про стягнення заборгованості в сумі 7 269 573,67 грн, визначивши стягувачем ТОВ «Мега-Пауер-Буд» (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15-а, оф. 13, Код ЄДРПОУ 40925399).

Прокурор вважає, що договір про уступку права вимоги від 10.10.2017 має фіктивний характер та направлений на ухилення від виконання рішення суду у справі № 908/1248/17, тобто має ознаки фраудаторності.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Оцінюючи доводи сторін та приймаючи рішення у цій справі суд враховує, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувана за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства, частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

У разі встановлення, що договір укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, тобто вчинений на шкоду інтересам кредитора чи кредиторів, допускається кваліфікація цього договору як фіктивного у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були, за твердженнями позивачів, вчинені відповідні правочини (постанови Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі №306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі №359/1654/15-ц, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Отже такі правочини можуть вважатись фіктивними правочинами.

Згідно з частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною, а правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. (Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний правочин), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір, ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Відтак особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже, позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини третьої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. (Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року N 2-р (П)/2021 у справі №3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі №693/624/19 (провадження №61-6420св21) зроблено висновок, що "приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Враховуючи вищевикладені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, у цій справі суд дійшов висновку, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору у ступки права вимоги - відповідачі 1 та 2) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір уступки права вимоги) використовувався ними для недопущення звернення стягнення на майно боржника ТОВ "БудЕнергоСтандарт", а тому є фраудаторним, тобто вчиненими на шкоду кредитору, підтвердженням чого є наступні фактичні обставини встановлені судом.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 задоволено позов прокурора та стягнуто з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» на користь КП «Управління капітального будівництва» кошти в розмірі 4 311 372, 98 грн., яке набрало законної сили 01.08.2017.

Про обізнаність ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» щодо існування обов`язку зі сплати на користь КП «Управління капітального будівництва» коштів в розмірі 4 311 372, 98 грн., свідчить, як заява подана 27.07.2017 до господарського суду Запорізької області представником ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», так і факт подачі 02.08.2017 (через поштову установу) апеляційної скарги на вказане рішення суду, яку ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2017 повернуто скаржнику - ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», а тому він достеменно був обізнаний про прийняте господарським судом Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 рішення, його зміст, строки набрання ним законної сили.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 19 вказаного Закону боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Водночас, незважаючи на наявність обов`язку зі сплати на користь КП «Управління капітального будівництва» коштів в розмірі 4311372,98 грн., усвідомлюючи відсутність іншого майна за рахунок якого відповідач 1 був спроможний виконати вказане вище рішення, ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» 10.10.2017 укладено з ТОВ «Мега-Пауер-Буд» договір уступки права вимоги за договором підряду №23 від 24.10.2011 (далі - Договір).

Так, відповідно до п. 1 вказаного Договору, первісний кредитор - ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» відступає, а новий кредитор - ТОВ «Мега-Пауер-Буд» повністю приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за зобов`язаннями за Договором підряду №23 від 24.10.2011, укладеного між ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» та Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п.1.2. Договору існування зобов`язання, право вимоги за яким є предметом цього договору, підтверджене рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 за позовом ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 7269573, 67 грн., що виникла за Договором підряду № 23 від 14.10.2011.

У пункті 1.6. оскаржуваного договору зазначено, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 набуло законної сили.

З огляду на викладене суд констатує, що укладення зазначеного договору уступки права вимоги призвело до неможливості застосування державним виконавцем порядку визначеного ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (або ст. 48 вказаного Закону у разі перерахування коштів за рішенням суду № 909/51/17 на користь відповідного боржника).

Таким чином, ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» незважаючи на наявність законодавчо закріпленої заборони на вчинення будь-яких дій спрямованих на унеможливлення та ускладнення виконання рішення суду, укладено оспорюваний договір уступки права вимоги та відчужено право вимоги за договором підряду № 23 від 14.10.2011, тобто вчинено дії спрямовані на унеможливлення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 у зв`язку з відсутністю у нього будь-яких коштів на які можливо звернути стягнення.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року М18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11 -рп/2012).

У відповідності до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Також, у рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, передбачених параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Крім того, як зазначено у п. 1.7. Договору від 0.10.20217 укладенням даного договору припиняються зобов`язання Первісного кредитора перед новим Кредитором щодо погашення заборгованості, що виникла за договором поставки № 311/3-н від 02.06.2017, укладеного між ними, в частині суми заборгованості рівної вартості вимоги, що передана за цим Договором.

Судом встановлено, що відповідно до інформації ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.11.2021 № 24516/5/08-01-13-02-10 підтверджуючі документи чи будь-яка інформація по взаємовідносинах ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» з ТОВ «Мега-Пауер-Буд» за період з 2016-2018 роки в управлінні відсутні. Окрім того, ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» з червня 2015 року не подає податкової звітності, свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.06.2016 (відсутність поставок та ненадання декларацій), дані про найманих працівників в ГУ відсутні, податкові накладні за період з 2016 по 201 8 роки та по теперішній час не реєструвались.

Отже, вказані факти свідчать, що протягом 2016-2018 років ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» не могло укласти будь-які договори на постачання або придбання товарів, послуг тощо.

Також, ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» за період з 2017 по 2019 не подавало жодної статистичної та фінансової звітності до ГУ статистики у Запорізькій області.

Частиною 5 ст. 203 УК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У постанові від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 Верховний Суд також акцентує увагу на тому, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (п. 68).

Таким чином, укладений між відповідачами у цій справі оскаржуваний договір уступки права вимоги від 10.10.2017 є фраудаторним, оскільки був укладений на шкоду КП «Управління капітального будівництва», порушує його майнові права як кредитора, направлений на не проведення з ним розрахунку, а його сторони вживали право на зло, оскільки використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.

При цьому суд враховує, що згідно з ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Крім того, слід зауважити, що боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (Аналогічна правова позиіція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17)).

Таким чином, оскільки право вимоги також є майном, а тому відчуження ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» зазначеного права вимоги в розмірі 7 269 573,67 грн. у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок чого воно як боржник перестало бути платоспроможним, обґрунтовано свідчить про недобросовісність боржника та оспорюваний договір уступки права вимоги має ознаки фраудаторного правочину.

З огляду на викладене наслідком недобросовісної поведінки боржника є можливість визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі №638/2304/17).

Таким чином, сукупність встановлених судом обставин у цій справі дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що зміст оспорюваного договору уступки права вимоги від 10.10.2017 не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а сам договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 203 ЦК України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та є підставою для визнання цього договору недійсним згідно з положеннями статей 215, 234 ЦК України.

Оцінюючи доводи прокурора щодо необхідності захисту ним інтересів держави та органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та здійснення представництва у цій справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, а також у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до положень п.п. 38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020 бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Пунктом 81 цієї ж постанови передбачено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому в рішенні ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду, однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень.

Згідно з п.47 ч. 1 ст.2 Бюджетного кодексу України розпорядником бюджетних коштів є бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

Відповідно до вимог пункту 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне, і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Частиною 3 статтею 47 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Так, розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2013 року №76-р «Деякі питання використання у 2013 році державних капітальних видатків» із змінами і доповненнями та від 23.10.2013 № 840-р «Про перерозподіл деяких видатків та передачу бюджетних призначень, передбачених у 2013 році Міністерству фінансів» Запорізьку облдержадміністрацію визначено, як головного розпорядника бюджетних коштів, за бюджетною програмою КПКВК 7781800 «Будівництво, реконструкція, капітальний ремонт об`єктів соціальної та іншої інфраструктури у Запорізькій області» для реконструкції палацу спорту «Юність» комунального спортивно-видовищного підприємства «Юність» у м. Запоріжжі та передбачено асигнування загального фонду державного бюджету у сумі 19 000,0 тис.грн.

Розпорядженнями голови Запорізької обласної державної адміністрації від 29.03.2013 № 149 та від 13.11.2013 № 523 КП «Управління капітального будівництва» Запорізької міської ради визначено одержувачем вищезазначених коштів, які було перераховано на рахунок одержувача. Однак, Запорізькою обласною державною адміністрацією, як головним у розпорядником цих коштів, не вживаються заходи спрямовані на оскарження оспорюваного договору уступки права вимоги укладеного між відповідачами з метою забезпечення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 щодо стягнення з ТОВ «Буд-Енєрго-Стандарт» бюджетних коштів, що свідчить про невиконання органом державної влади своїх повноважень щодо захисту інтересів держави..

Так, відповідно до статті 5 Бюджетного Кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. При складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Неповернення ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» бюджетних коштів, які набуті в результаті виконання недійсного правочину, унеможливлює виконання визначених відповідними програмами заходів, що порушує економічні інтереси держави та потребує їх захисту шляхом звернення прокурора до суду з позовом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статуту КП «Управління капітального будівництва», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови від 07.11.2016 №550р, управління належить до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя. Засновником, власником та органом до сфери якого входить підприємство є Запорізька міська рада. Управління є замовником-забудовником при виконанні покладених на нього обов`язків, забезпечує дотримання договірної, планової, фінансової та кошторисної дисципліни. Відповідно до своїх повноважень Управління забезпечує цільове використання закріпленого за ним майна та виділених з бюджетів коштів, організовує свою діяльність щодо забезпечення виконання укладених договорів, забезпечує юридичний захист всіх своїх прав та інтересів.

Отже, Запорізька міська рада, як власник та орган до сфери управління якого входить КП «Управління капітального будівництва» делегувала позивачеві-2 відповідні функції у спірних правовідносинах щодо захисту інтересів держави.

Проте, КП «Управління капітального будівництва» не вживаються заходи - спрямовані на оскарження оспорюваного договору уступки права вимоги укладеного між відповідачами з метою забезпечення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17, позов про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 10.10.2017 самостійно не пред`явлено.

Так, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також з дотриманням порядку, визначеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» двічі: 01.10.2021 та 03.11.2021, на адресу Запорізької обласної державної адміністрації та КП «Управління капітального будівництва» направлені листи № 52-6313 вих-21 та № 52- 7480 вих21 відповідно, в яких зазначені викладені вище порушення, запропоновано вжити заходи реагування, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У листі від 13.10.2021 за № 09882/08-46 Запорізька обласна державна адміністрація повідомила окружну прокуратуру, що про укладення оскаржуваного договору дізналась з листа прокуратури та повідомила, що позов щодо визнання недійсним договору уступки права вимоги не пред`являла.

КП «Управління капітального будівництва» листом від 19.10.2021 № юр-01357 повідомило окружну прокуратуру, що у зв`язку з відсутністю будь-яких документів щодо укладення оскаржуваного правочину, позовні заяви не подавались.

У подальшому Запорізька обласна державна адміністрація у листі від 12.11.2021 за № 10907/08-46(на повторний лист окружної прокуратури) надала інформацію аналогічного змісту інформації від 13.10.2021. Водночас, жодної інформації про вжиті та заплановані заходи до відновлення порушених інтересів держави - не повідомила.

КП «Управління капітального будівництва» у листі від 08.1 1.2021 № юр-01445 також не повідомило жодної інформації щодо вжитих та запланованих заходів у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом.

Водночас, враховуючи, що ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» на підставі оспорюваного договору уступки права вимоги відступило право вимоги за договором підряду № 23 від 14.10.2011 та внаслідок цього не отримало коштів на які може бути звернуто стягнення, до бюджету кошти на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17 не будуть стягнуті.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Водночас, участь прокурора у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики суду, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав держави.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя повідомлено Запорізьку обласну державну адміністрацію, КП «Управління капітального будівництва» про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.

Також суд враховує, що прокуратурою до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №42021082010000141 від 11.10.2021 за ч. 1 ст. 382 КК України за фактом умисного невиконання ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» рішення господарського суду Запорізької області від 20.07.2017 у справі № 908/1248/17.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 79 ГПК України визначає підстави оцінки вірогідності доказів судом:

1. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

2. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 викладено висновок: «Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були».

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів " та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400 цс19), Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, усі факти повинні оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Підсумовуючи викладене, на підставі аналізу усіх наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд зазначає, що враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що прокурор довів належними засобами доказування порушення майнових прав позивачів та держави у цій справі внаслідок укладення відповідачами оспорюваного договору уступки права вимоги від 10.10.2017, а тому позовні вимоги щодо визнання цього договору недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідачів та подані ними суду докази є менш вірогідними у порівнянні з доказами наданими прокурором у справі, а тому судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Згідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Визнати недійсним договір уступки права вимоги від 10.10.2017, укладений між ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» (вул. Південне шосе, 64, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008, код ЄДРГІОУ 37221276) та ТОВ «Мега-Пауер-Буд» (вул. Лютеранська, 15-А, офіс 13, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 40925399).

2.Стягнути з ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» (вул. Південне шосе, 64, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008, код ЄДРПОУ 37221276) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (адреса місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: ІІА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1135 грн. Видати наказ.

3.Стягнути з ТОВ «Мега-Пауер-Буд» (вул. Лютеранська, 15-А, офіс 13, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 40925399) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (адреса місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: ИА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1135 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

У зв`язку з запровадженням 24.02.2022р. Верховною Радою України воєнного стану на території України, його продовження, та у зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також у зв`язку з перебуванням судді Боєвої О.С. у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 31.10.2022.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя О. С. Боєва

Суддя Т.А. Азізбекян

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.