Постанова

від 01.11.2022 по справі 133/1369/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/1369/22

Провадження № 22-ц/801/1840/2022

Категорія: 40

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 рокуСправа № 133/1369/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Сала Т.Б., Берегового О.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року, постановлену суддею Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтуховою Н.О.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 році ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. з участю заінтересованої особи АТ «Універсал Банк», в якій просила визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо зупинення в межах виконавчого провадження № 59014784 реалізації предмету іпотеки, будинку та земельної ділянки, що належить їй та перебуває в іпотеці за споживчим кредитом на підставі п.5-2 Прикінцевих положень ЗУ «Про іпотеку» та просила зобов`язати приватного виконавця зупинити в межах вказаного виконавчого провадження реалізацію предмету іпотеки.

Скарга мотивована тим, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2013 з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму 75138 доларів США 04 центи, що в перерахунку на гривні за офіційним курсом НБУ станом на 15.01.2013 становить 600578 гривень. На виконання рішення суду видано виконавчий лист №133/406/13-ц, на підставі якого 15.09.2016 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 52246454.

ОСОБА_1 вказує, що 19.03.2019 державним виконавцем повернуто виконавчий лист №133/406/13-ц та 02.05.2019 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 59014784 на підставі виконавчого листа №133/406/13-ц, виданого 25.08.2013, строк пред`явлення до виконання якого було пропущено.

31.05.2022ДП «Сетам»повідомлено ОСОБА_1 , що будинок та земельну ділянку, передано для реалізації з уцінкою. В наслідок чого ОСОБА_1 15.06.2022 направлено до приватного виконавця заяву щодо зупинення реалізації на електронних торгах вказаного будинку, та земельної ділянки, на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а також про скасування постанови від 02.05.2019 про відкриття виконавчого провадження та відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листві №133/406/13-ц, виданого 25.08.2013, як поданого з пропуском строку його подання до виконання.

ОСОБА_1 зазначає, що 29.06.2022 отримала відповідь від приватного виконавця, що 23.02.2022 на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача (іпотекодержателя) АТ «Універсал Банк» про своє бажання залишити за собою нереалізоване з електронних торгів майно боржника (предмет іпотеки), а саме: житловий будинок та земельну ділянку за початковою ціною перших торгів 1238355,00 гривень, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, а також 28.02.2022 приватним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу (іпотекодержателю) в рахунок погашення борту та складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

05.07.2022 ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 59014784 та дізналась, що було винесено постанову від 28.02.2022 про передачу майна стягувачу (іпотекодержателю) в рахунок погашення боргу та складено акт від 28.02.2022 про реалізацію предмета іпотеки. Вважає, що на момент початку вчинення оспорюваної дії відповідачем щодо відкриття виконавчого провадження, строк пред`явлення до виконання листів, визначений ч.1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», було вже пропущено.

Водночас заявник вказала, що у ЗУ «Про іпотеку» не передбачено, що державний виконавець у разі знаходження на виконанні виконавчих листів про стягнення заборгованості за кредитним договором, виконання зобов`язань, за яким забезпечує договір іпотеки, має право звернути стягнення на предмет іпотеки в рамках виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом про стягнення заборгованості. У даному випадку, ч.3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» містить вичерпний перелік документів, на підставі яких здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки. В силу ст. 26 вказаного закону, звернення стягнення на предмет іпотеки може бути лише на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак судове провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, також у неї не було можливості заявляти клопотання про призначення експертизи для визначення вартості предмету іпотеки, що у свою чергу може призвести до реалізації її майна за значно заниженою вартістю. При цьому приватним виконавцем не було перевірено наявність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, наявність заборгованості перед іпотекодержателем; рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, як і визначення вартості реалізації предмету іпотеки за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, відсутні.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із скаргою.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року в задоволені скарги відмовлено.

Не погодившисьз такоюухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться в основному до обставин, які були викладені у скарзі на дії приватного виконавця. Скаржник вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Вказувала на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа минув ще 23.07.2014, тому його не могло бути прийнято до виконання. Тому державний виконавець мав відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

Від приватноговиконавця ТурськогоО.В. надійшла заява, в якій просив розглянути скаргу без його участі. Також, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Костін К.М. подав клопотання про участь його в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", яке ухвалою суду було задоволено.

Однак, через відсутність електроенергії у адвоката Костіна К.М. та неможливості підключення до мережі Інтернет відеоконференцзв`язок не відбувся.

Відповідно до ч.4 ст.212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза приміщенням суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Про що було складено акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.

Суд вирішив розглянути справу у його відсутність.

ОСОБА_1 та заінтересована особа АТ «Універсал Банк» в судове засідання не з`явились. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Суд вирішив розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам ухвала суду відповідає.

Згідно ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2013 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за договором кредиту № №ВL 3677 від 15.04.2008 на загальну суму 75138,04 доларів США, що в перерахунку на гривні за офіційним курсом НБУ станом на 15.01.2013 становить 600578 грн. (а.с. 11-12).

На підставі вказаного рішення суду, яке набуло законної сили, Козятинським міськрайонним судом Вінницької області 25.06.2013 видано виконавчий лист, із зазначенням строку пред`явлення виконавчого листа до виконання до 23.07.2014 (а.с. 13).

25.08.2016 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в зв`язку з дією мораторію та відсутністю іншого майна на яке можливо звернути стягнення, із зазначенням, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 25.08.2017 (а.с. 44, 65).

Постановою державного виконавця від 15.09.2016 відкрито ВП № 52246454 з виконання виконавчого листа № 133/406/13-ц від 13.08.2013 (а.с. 14).

19.03.2019 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в зв`язку із заявою стягувача із зазначенням, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено до виконання в строк до 19.03.2022 (а.с. 15).

Постановою приватного виконавця Турського О.В. від 02.05.2019 відкрито ВП №59014784 з виконання виконавчого листа № 133/406/13-ц від 13.08.2013 (а.с. 16).

08.05.2019 ОСОБА_1 подала клопотання про закриття виконавчого провадження, мотивуючи тим, що рішення суду виконано нею в повному обсязі, а саме 13 585,06 грн. стягнуто під час примусового виконання та 586994,00 грн. добровільно сплачені на рахунок ПАТ «Універсал Банк» (а.с.69).

13.05.2019 приватний виконавець листом відмовив боржнику в закритті виконавчого провадження, посилаючись на те, що гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, як дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки, з урахуванням норм викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду України по справі №761/12665/14-ц. Також, приватний виконавець повідомив, що станом на 14.05.2019 відсутні підстави для задоволення клопотання, оскільки існує заборгованість за виконавчим листом в сумі 53215,13 доларів США (а.с. 70).

Згідно протоколу проведення електронних торгів № 569598 від 21.02.2022 року, зазначені електронні торги за лотом № 507850 не відбулися в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (а.с. 82).

Відповідно до заяви представника АТ «Універсал Банк» від 23.02.2022 про залишення за стягувачем нереалізованого майна, яка адресована приватному виконавцю, стягувач просить передати житловий будинок та земельну ділянку АТ «Універсал Банк» в рахунок часткового погашення боргу (а.с. 39,83).

28.02.2022 постановою приватного виконавця в рамках ВП №59014784 передано АТ «Універсал Банк» в рахунок часткового погашення боргу за виконавчим листом Козятинського міськрайонного суду Вінницької області №133/406/13-ц від 13.08.2013, садибний (індивідуальний) житловий будинок та земельну ділянку, за ціною перших електронних торгів 1238355,00 грн. (42720,02 доларів США за офіційним курсом НБУ), що належить за праві власності боржнику ОСОБА_1 та того ж числа направлено дану постанову боржнику та стягувачу (а.с. 40-41, 85).

На підставі даної постанови видано акт про передачу майна стягувачу (іпотекодержателю) в рахунок погашення боргу за ВП №59014784 (а.с. 42-43, 88).

28.02.2022 приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з майна - житлового будинку та земельної ділянки, що належать боржнику ОСОБА_1 , яку направлено сторонам виконавчого провадження 28.02.2022 (а.с. 90).

ДП «СЕТАМ» листом повідомлено ОСОБА_1 щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону садибного житловий будинку та земельної ділянки (а.с 17, 91).

Відповідно до заяви від 14.06.2022 ОСОБА_1 05.07.2022 ознайомилась із матеріалами виконавчого провадження № 59014784 (а.с. 45).

15.06.2022 ОСОБА_1 звернулась до Міністерства Юстиції України, до приватного виконавця виконавчого та до ДП Сетам» зі скаргою щодо зупинення реалізацію на електронних торгах належного їй будинку на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення та скасування, та просила скасувати постанову від 02.05.2019 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 133/406/13-ц (а.с. 31-35).

Приватним виконавцем повідомлено скаржника, що усі дії, здійсненні в рамках виконавчого провадження були правомірними (а.с. 36-38).

20.06.2022 приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з майна боржника та припинення електронних торгів з реалізації майна боржника, а саме: житлового будинку та земельної ділянки, що належать боржнику ОСОБА_1 , яку направлено сторонам виконавчого провадження 20.06.2022 (а.с. 94-95).

Відмовляючи в задоволені скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець під час процедури реалізації майна боржника діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та порядок, передбаченийЗУ «Про виконавче провадження», а тому наведені в скарзі підстави не впливають на сутність правомірності проведення виконавчих дій, так як приватний виконавець, зобов`язаний вживати всіх заходів для виконання рішення суду про стягнення заборгованості у відповідності до вимогЗУ «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Згідност. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульованіЗаконом України «Про виконавче провадження»в редакції від 02червня 2016 року №1404-VIII.

Спір у справі виник з приводу оскарження дій державного виконавця щодо реалізації предмета іпотеки на виконання судового рішення про стягнення боргу за результатами перших електронних торгів, які визнано такими, що не відбулися, шляхом передачі іпотечного майна стягувачу-іпотекодержателю на підставі ч.1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до положеньст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 18 цього Законувиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 7статті 51 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положеньЗакону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1ст. 41 Закону України «Про іпотеку»реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченоїЗаконом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цьогоЗакону.

Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Будь-яке арештоване у виконавчому провадженні майно реалізується відповідно до процедури, визначеної ч. 1,5,6 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», з урахуванням порядку проведення електронних торгів, визначеного відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна».

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.05.2021 у справі № 923/971/19, приймаючи нову редакцію Закону України «Про виконавче провадження», яка набрала чинності з 05 жовтня 2016 року після набрання чинності Законом України «Про іпотеку», законодавець передбачив правове регулювання із застосуванням правових норм, які вже ефективно використовувалися в ході судової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджує розумність та збалансованість такого правового регулювання, адже зустрічне зарахування грошових вимог іпотекодержателя за наслідком оголошення перших торгів такими, що не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників торгів, не тільки спрощує для іпотекодержателя, який є єдиним стягувачем у виконавчому провадженні, звернення стягнення на майно, а також дозволяє зарахувати в погашення боргу грошові вимоги стягувача, що відповідають експертній вартості предмета іпотеки без їх зниження на других та третіх торгах. Зазначене відповідає інтересам іпотекодавця у виконавчому провадженні щодо якнайповнішого задоволення та погашення (припинення) вимог кредитора у виконавчому провадженні за рахунок вартості майна, на яке звертає стягнення державний (приватний) виконавець.

Вирішуючи питання щодо конкуренції правових норм Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» у правовідносинах, що склалися у виконавчому провадженні під час реалізації іпотечного майна боржника за судовим рішенням про стягнення грошової суми, Велика Палата Верховного Суду вказує, що у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним (приватним) виконавцем, норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними відносно до норм статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

З урахуванням наведеного, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань.

Враховуючи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що нормиЗУ «Провиконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

З чим погоджується Вінницький апеляційний суд.

Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно вказав, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого Козятинським міськрайонним судом Вінницької області на виконання рішення суду від 25.06.2013 пропущено не було.

5 жовтня 2016 року набрав чинностіЗакон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, а Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIVвід 21 квітня 1999 року втратив чинність.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, в попередній редакції, передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Частиною 1статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як встановлено із матеріалів справи, 25.08.2016 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачеві, в зв`язку з дією мораторію та відсутністю іншого майна на яке можливо звернути стягнення, із зазначенням, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 25.08.2017.

В подальшому, постановою державного виконавця від 15.09.2016 відкрито ВП № 52246454 з виконання виконавчого листа.

Після чого, 19.03.2019 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачеві, в зв`язку із заявою стягувача із зазначенням, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено до виконання в строк до 19.03.2022.

02.05.2019 відкрито ВП №59014784 з виконання виконавчого листа № 133/406/13-ц від 13.08.2013, оскільки стягувач знову пред`явив виконавчий лист до виконання.

При цьому, повторно виконавчий документ може бути пред`явлений у строк до 19.03.2022, про що зазначено у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.03.2019.

Судом вірно зазначено, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа не сплив, а ВП №59014784 було відкрито у відповідно до вимог законодавства.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що приватний виконавець під час процедури реалізації майна боржника діяв відповідно до закону, в межах своїх повноважень, а тому право заявника ОСОБА_1 не було порушено.

Обставини, які б вказували на порушення Закону державним виконавцем матеріали справи не містять.

Отже вимоги скарги і вимоги апеляційної скарги щодо зобов`язання приватного виконавця зупинити в межах вказаного виконавчого провадження реалізацію предмету іпотеки, є безпідставними та необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що приватний виконавець під час процедури реалізації майна боржника діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та порядок, передбаченийЗУ «Про виконавче провадження», є правильним.

Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права є безпідставними та до уваги колегією суддів не приймаються.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків ухвали суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала постановлена судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.374,375,381-383,384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2022 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: Т.Б. Сало

О.Ю. Береговий