Постанова

від 26.10.2022 по справі 308/6108/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 308/6108/20

провадження № 61-7369св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОРГУЛІ»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Ужгородська міська рада, виконавчий комітет Ужгородської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Петриком Віталієм Васильовичем , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2021 року в складі судді: Бедьо В. І., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в складі колегії суддів:Джуги С. Д., Фазикош Г. В., Мацунича М. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У червні 2020 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОРГУЛІ» (далі - ОСББ «ГОРГУЛІ») звернулося з позовом до Ужгородської міської ради, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного реєстратора.

Позов мотивований тим, що ОСББ «ГОРГУЛІ», розташоване за адресою: АДРЕСА_1, створено 06 лютого 2020 року, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою комплексного обслуговування об`єкту: багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

До вказаного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до інвентаризаційної справи № 934, зокрема генерального плану (схеми), належить прибудинкова територія, площею 781 кв. м, в тому числі під двором - 328 кв. м, яка знаходиться в спільному користуванні власників (наймачів) квартир згаданого будинку, що підтверджується генеральним планом (схемою) земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 19 квітня 1946 року, генеральним планом (схемою) земельної ділянки по АДРЕСА_1 за 1964 рік, двома генеральними планами (схемами) земельної ділянки по АДРЕСА_1 за 27 листопада 2000 рік. Одним із ключових моментів створення ОСББ «ГОРГУЛІ», була приватизація співвласниками квартир та /або нежитлових приміщень вказаного житлового будинку прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 в порядку статті 42 ЗК України. Без створення ОСББ Ужгородська міська рада відмовляла співвласникам багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 у приватизації прибудинкової території.

Позивач вказував, що після створення 06 лютого 2020 року ОСББ «ГОРГУЛІ» його представник адвокат Кузьма К. І. почала збір документів для приватизації земельної ділянки (земельної ділянки, яка згідно генерального плану (схеми) та довідки №403 від 07 грудня 2020 року) є прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 . З метою визначення розмірів та меж земельної ділянки, яка підлягає приватизації ОСББ «ГОРГУЛІ», представник звернулася до КП «Архітектурно-планувальне бюро» із адвокатським запитом за № 08 від 13 березня 2020 року про надання належним чином завіреної копії інвентарної справи (документів, які знаходяться в інвентарній справі) на будинковолодіння (багатоквартирний житловий будинок, господарські та інші споруди) за адресою: АДРЕСА_1 .

14 квітня 2020 року, після проведення оплати за надання копій документів інвентаризаційної справи № 934, за супровідним листом за № 180 від 08 квітня 2020 року, представник позивача отримала запитувані документи, що підтверджується листом за № 180 від 08 квітня 2020 року та фіскальним чеком від 14 квітня 2020 року. Під час ознайомлення із документами інвентаризаційної справи № 934 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , представником позивача встановлено, що у громадянки ОСОБА_4 , в користуванні знаходиться гараж на підставі рішення № 107 від 26 червня 2001 року, відповідно до якого дозволено ОСОБА_4 , проживаючій на АДРЕСА_2 , переоформити на себе збірний металевий гараж, що знаходиться у дворі біля будинку АДРЕСА_1 і раніше належав гр. ОСОБА_5 . У матеріалах інвентарної справи також наявна схема розташування тимчасового металевого гаражу у дворі по АДРЕСА_1 , власник: гр. ОСОБА_4 , що підтверджується актом поточних змін, витягом із рішення № 107 від 26 червня 2001 року, схемою розташування тимчасового металевого гаражу у дворі по АДРЕСА_1 , власник: гр. ОСОБА_4

17 лютого 2016 року вказаний гараж ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу металевого гаражу від 17 лютого 2016 року. Відповідно до листа Ужгородської міської ради від 06 травня 2016 року за № Т 02888/0606, рішення про передачу у власність, оренду чи постійне користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , Ужгородською міською радою не приймалось. Крім того, до будинку АДРЕСА_1 , ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_1 жодного разу, а так само на територію прибудинкової території та двору вказаного будинку не приходили, у власності ані квартири, ані, та/або, нежитлових приміщень даного багатоквартирного будинку не мали.

Однак, відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, отриманого 22 червня 2020 року, відповідачка ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку, площею 0,0017 га з кадастровим №2110100000:07:001:0192, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: «Для будівництва індивідуальних гаражів (дата державної реєстрації 13.06.2017 року)». На офіційному сайті Ужгородської міської ради Закарпатської області, представником позивача знайдено рішення ХІІІ сесії VІІ скликання № 681 від 30 травня 2017 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», де під порядковим номером 1.22. гр. ОСОБА_1 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:07:001:0192), площею 0,0017 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 та передати її у власність, роздрукований із офіційного сайту Ужгородської міської ради.

Позивач зазначав, що рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню через наступні причини: відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 100 від 12 квітня 2017 року «Про порядок розміщення та переоформлення гаражів», а саме пункту 2.5 земельні ділянки для обслуговування тимчасових металевих гаражів приватизації не підлягають; відповідно до пункту 2.8 на земельних ділянка, відведених для встановлення тимчасових металевих гаражів, забороняється будівництво капітальних споруд, ремонтних як і підвалів; нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини; державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій належним чином не перевірив відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради прийняті без достатньої правової підстави та з численними порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року за № 1127.

ОСББ «ГОРГУЛІ» вказувало, що про порушення своїх прав, оспорюване рішення та набуття у власність ОСОБА_1 земельної ділянки дізналося після створення ОСББ, у червні 2020 року із сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (а. с. 15, т. 1).

ОСББ «ГОРГУЛІ» просило:

поновити пропущений з поважних причин строки звернення до суду із даним позовом;

визнати незаконним та скасувати пункт 1.22 рішення ХІІІ сесії VII скликання Ужгородської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» за №681 від 30 травня 2017 року, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровим номер 2110100000:07:001:0192), площею 0,0017 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 та передати її у власність;

визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 20916647 від 13 червня 2017 року, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0017 га, цільовим призначенням: для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 2110100000:07:001:0192 за громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2021 року позовну заяву ОСББ «ГОРГУЛІ» задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 1.22 рішення ХІІІ сесії VII скликання Ужгородської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» за №681 від 30 травня 2017 року, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровим номер 2110100000:07:001:0192), площею 0,0017 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 та передати її у власність.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 20916647 від 13.06.2017 року, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0017 га, цільовим призначенням: для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 2110100000:07:001:0192 за громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку, площею 0,0017 га з кадастровим №2110100000:07:001:0192, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: «Для будівництва індивідуальних гаражів (дата державної реєстрації 13 червня 2017 року)», що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22 червня 2020 року. Всупереч пунктам 2.5, 2,8 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради за №100 від 12 квітня 2017 року «Про порядок розміщення та переоформлення гаражів», яким заборонено приватизацію земельних ділянок під тимчасовими металевими гаражами (збірно-розбірними металевими гаражами), відповідач Ужгородська міська рада через два місяці приймає рішення, яке суперечить попередньому та передає у приватну власність відповідачці ОСОБА_1 земельну ділянку під таким гаражем.

Суд першої інстанції вказав, що нормами чинного законодавства, що регулює земельні відносини, не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків, земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини, не говорячи про осіб, які не є членами ОСББ. Як вже попередньо встановлено судом одним із істотних моментів створення ОСББ «ГОРГУЛІ» була приватизація співвласниками квартир та/або нежитлових приміщень вказаного житлового будинку прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 . Нормами чинного земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини. Подібна правова позиція також міститься у Постанові Верховного Суду в справі № 263/68/17 від 18 березня 2019 року. Суд зробив висновок, що пункт 1.22 рішення ХІІІ сесії VII скликання Ужгородської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» за №681 від 30 травня 2017 року, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровим номер 2110100000:07:001:0192), площею 0,0017 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 та передати її у власність є незаконним.

Суд першої інстанції вказав, що прийняття оскаржуваного рішення, порушує конституційні права Позивача на володіння, користування і розпорядження своїм майном. Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. У свою чергу, оскільки рішення Ужгородської міської ради № 681 від 30 травня 2017 року, зокрема його пункт 1.22, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність гр. ОСОБА_1 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню із підстав, наведених вище, підлягає і визнанню незаконним та скасуванню похідне рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яким 13 червня 2017 року зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0017 га з кадастровим №2110100000:07:001:0192, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: «Для будівництва індивідуальних гаражів».

Суд першої інстанції при вирішення клопотання представника відповідача адвоката Петрика В. В. про застосування позовної давності вказав, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Суд встановив, що позивач дізнався про наявність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування за № 681 від 30 травня 2017 року, а також про приватизацію ОСОБА_1 13 червня 2017 року, частини земельної ділянки, яка належить до прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , тільки у червні 2020 року, що підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовна давність позивачем не пропущена. При цьому суд також враховує, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№540-IX) і доповнено Перехідні положення ЦК пунктом 12 змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петрик В. В., залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Суд першої інстанції правильно встановив, що всупереч рішенню виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 100 від 12 квітня 2017 року та затвердженого Порядку розміщення та переоформлення гаражів у м. Ужгороді, пунктами 2.5, 2.8 якого передбачено заборону приватизації земельних ділянок для обслуговування тимчасових металевих гаражів приватизації та будівництво капітальних споруд на таких земельних ділянках, Ужгородська міська рада оспорюваним рішенням від 30 травня 2017 року неправомірно затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:07:001:0192), площею 0,0017 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 та неправомірно передала у власність відповідачці ОСОБА_1 земельну ділянку під таким гаражем. Судом першої інстанції також правильно встановлено і доведено матеріалами справи, що земельна ділянка, яка передана у власність відповідачці ОСОБА_1 входить до прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , власниками квартир якого створено ОСББ «ГОРГУЛІ».

Апеляційний суд зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 неправомірно набула у власність земельну ділянку та обґрунтовано захистив порушенні права позивача. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку та на законних підставах набула у власність земельну ділянку, а позивачем не доведено, як приватизація земельної ділянки ОСОБА_1 порушує його права, є безпідставними і повністю спростовуються матеріалами справи, а тому не заслуговують на увагу. Не заслуговують на увагу також посилання в апеляційній скарзі про не доведеність факту, що співвласники багатоквартирного будинку дізналися про реєстрацію земельної ділянки за відповідачем ОСОБА_1 у червні 2020 року, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСББ «ГОРГУЛІ» було створено 06 лютого 2020 року, про оспорюване рішення та реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 позивач ОСББ «ГОРГУЛІ» дізналося після його створення, в процесі здійснення своїх прав на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, і встановлений законом строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що у заявленому позові ОСОБА_1 має статус відповідача, однак до неї не заявлено жодних вимог, оскільки у заявленому позові позивач оспорює рішення Ужгородської міської ради про передачу власність ОСОБА_1 земельної ділянки та державну реєстрацію її права власності на вказану земельну ділянку, а тому, виходячи із предмета та підстав позову, належними відповідачами у даній справі є Ужгородська міська рада, як орган місцевого самоврядування, який приймав оспорюване рішення, так і ОСОБА_6 , як особа, за якою зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.

Аргументи учасників справи

02 серпня 2022 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником Петриком В. В. , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2022 року,в якій просила: скасувати рішення суду першої інстанції; відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у:

постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та постанові Верховного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 757/39693/20, згідно яких встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду. Суди не встановили належність відповідачів та обґрунтованість позову;

постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19, згідно якої особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Апеляційний суд вказав, що ОСББ «ГОРГУЛІ» було створено 06 лютого 2020 року, про оспорюване рішення та реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 позивач ОСББ «ГОРГУЛІ» дізналося після його створення, в процесі здійснення своїх прав на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок. Проте апеляційний суд не врахував, що співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 знали про намір ОСОБА_1 приватизувати земельну ділянку, що підтверджується витягом із протоколу засідання комісії з вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок та додержання добросусідства від 07 жовтня 2016 року

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позовна давність обчислюється з моменту реєстрації земельної ділянки, а також з моменту, коли особи дізналися про те, що земельна ділянка приватизована. Позивач жодним чином не обґрунтував та не навів доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку дізналися про реєстрацію земельної ділянки у червні 2020 року, натомість співвласники багатоквартирного будинку знали про намір приватизувати відповідачем земельну ділянку і відмовлялися погодити межі. Ніхто з співвласників багатоквартирного будинку не звертався з відповідними скаргами, листами чи заявами до органів місцевого самоврядування чи суду;

позивач надав пред`явив до ОСОБА_1 будь-яких вимог, тому вона є неналежним відповідачем у справі;

позивач не довів як приватизація земельної ділянки ОСОБА_1 порушує його права і чому співвласники не можуть приватизувати земельну ділянку прибудинкової території без врахування земельної ділянки ОСОБА_1 ;

Ужгородська міська рада та виконавчий комітет Ужгородської міської ради позовні вимоги визнали у повному обсязі, проте суд першої інстанції не взяв до уваги заяву про визнання позову. Суд першої інстанції не з`ясував чи проводилась перевірка по факту незаконного затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів; чи притягались винні особи до юридичної відповідальності за значений факт. Суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи;

апеляційним судом не було враховано, що підставою для розроблення проекту землеустрою було рішення Ужгородської міської ради VI сесії VII скликання від 30 серпня 2016 року № 359 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею у власність, а саме земельної ділянки площею 00017 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 100 від 12 квітня 2017 року «Про порядок розміщення та переоформлення гаражів» передбачено, що земельні ділянки для обслуговування тимчасових металевих гаражі приватизації не підлягають. Однак у даному рішенні не передбачено скасування попередніх рішень і це рішення поширюється на майбутні правовідносини з моменту його прийняття. ОСОБА_1 правомірно отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою. Апеляційний суд не врахував, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності;

ОСОБА_1 виготовила всю необхідну документацію для отримання земельної ділянки для індивідуального будівництва гаражу;

у суді першої інстанції позивач заявив про порушення його прав відповідачами, оскільки ОСОБА_1 незаконно приватизував земельну ділянку. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку здійснена відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким чином права позивача оскаржуваними рішеннями не порушуються і відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

18 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 рокупризначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 15 вересня 2021 року у справі № 757/39693/20; від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 06 лютого 2020 року власниками квартир багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , створено ОСББ «ГОРГУЛІ», ідентифікаційний код юридичної особи 43492694, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 лютого 2020 року.

До вказаного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до інвентаризаційної справи № 934, зокрема генерального плану (схеми), належить прибудинкова територія, площею 781 кв. м, в тому числі під двором - 328 кв. м, яка знаходиться в спільному користуванні власників (наймачів) квартир згаданого будинку, що підтверджується генеральним планом (схемою) земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 19 квітня 1946 року, генеральним планом (схемою) земельної ділянки по АДРЕСА_1 за 1964 рік, двома генеральними планами (схемами) земельної ділянки по АДРЕСА_1 за 27 листопада 2000 рік.

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 107 від 26 червня 2001 року ОСОБА_4 , мешканці АДРЕСА_2 надано дозвіл на переоформлення на себе збірного металевого гаражу, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 і раніше належав ОСОБА_5 . При цьому вказаним рішенням пункт виконкому від 21 жовтня 1994 року № 266 стосовно гр. ОСОБА_5 визнано таким, що втратив чинність.

На підставі договору купівлі-продажу від 17 лютого 2016 року ОСОБА_4 продала збірно-розбірний металевий гараж, що розташований в АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_1 , мешканці с. Сторожниця, Ужгородського району.

Відповідно до листа Ужгородської міської ради від 06 травня 2016 року за № Т 02888/0606, рішення про передачу у власність, оренду чи постійне користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , Ужгородською міською радою не приймалось.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 100 від 12 квітня 2017 року затверджено Порядок розміщення та переоформлення гаражів у м. Ужгороді (Порядок):

земельні ділянки для обслуговування тимчасових металевих гаражів приватизації не підлягають (пункт 2.5);

на земельних ділянках, відведених для встановлення тимчасових металевих гаражів, забороняється будівництво капітальних споруд, ремонтних ям і підвалів (пункт 2.8).

Рішенням Ужгородської міської ради ХІІІ сесії VІІ скликання № 681 від 30 травня 2017 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», під порядковим номером 1.22. ОСОБА_1 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:07:001:0192), площею 0,0017 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 та передати її у власність.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок та додержання добросусідства від 07 жовтня 2016 року за № 14, співвласники багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 не погоджували межі земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

13 червня 2017 року за ОСОБА_1 виконавчим комітетом Ужгородської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22 червня 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСББ «ГОРГУЛІ» до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 ,

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 676/3272/19 (провадження № 61-5967св22) зазначено:

«суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні»;

«у справі, що переглядається: апеляційний суд не врахував, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. Тому помилковим є посилання апеляційного суду на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили 16 лютого 2022 року, оскільки рішення суду першої інстанції у справі, що переглядається, ухвалено 19 січня 2022 року; суди встановили, що 07 серпня 2018 року рішенням сесії Кам`янець-Подільської міської ради від № 18/58 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення на умовах оренди земельної ділянки орієнтовною площею 22 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 за рахунок земель Кам`янець-Подільської міської ради із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; 20 вересня 2018 року державний реєстратор Гуменецької сільської ради Павлунишена М. О. зареєструвала за ОСОБА_1 право власності на торговий павільйон для торгівлі промисловою групою товарів по АДРЕСА_1 загальною площею 20,4 кв. м, номер запису про право власності 28068107; за таких обставин правильним є висновок апеляційного суду про те, що оскарженим рішенням Кам`янець-Подільської міської ради № 18/58 від 07 серпня 2018 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 », не порушуються права та інтереси ОСОБА_1 , який став власником торгового павільйону для торгівлі промисловою групою товарів по АДРЕСА_1 загальною площею 20,4 кв. м 20 вересня 2018 року; позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_1 під кадастровим номером 681040000000:13:002:0361 у Державному земельному кадастрі є похідної вимогою від визнання незаконним та скасування рішення Кам`янець-Подільської міської ради № 18/58 від 07 серпня 2018 року; тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кам`янець-Подільської міської ради, проте помилився щодо мотивів такої відмови. У зв`язку із цим оскаржену постанову у цій частині належить змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що оспорюваним рішенням Ужгородської міської ради ХІІІ сесії VІІ скликання № 681 від 30 травня 2017 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», під порядковим номером 1.22. ОСОБА_1 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:07:001:0192), площею 0,0017 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 та передати її у власність. 13 червня 2017 року за ОСОБА_1 виконавчим комітетом Ужгородської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22 червня 2020 року;

суди встановили, що 06 лютого 2020 року власниками квартир багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , створено ОСББ «ГОРГУЛІ»), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 лютого 2020 року;

з урахуванням принципу диспозитивності, ОСББ «ГОРГУЛІ» у позовній заяві зазначало, що рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суперечить рішенню виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 100 від 12 квітня 2017 року «Про порядок розміщення та переоформлення гаражів», і про оспорюване рішення та набуття у власність ОСОБА_1 земельної ділянки позивач дізнався після створення ОСББ, у червні 2020 року (т. 1, а. с. 2-18);

суди не звернули уваги на те, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси;

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що позивач не довів як приватизація земельної ділянки порушує його права (т. 2, а. с. 30);

залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування ухвалено 30 травня 2017 року, а оспорювана реєстрація права власності за ОСОБА_1 здійснена 13 червня 2017 року, натомість ОСББ «ГОРГУЛІ» створено 06 лютого 2020 року;

суди не встановили, які права та інтереси ОСББ «ГОРГУЛІ» порушені оспорюваними рішенням органу місцевого самоврядування та реєстрація права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку;

за таких обставин суди зробили передчасний висновок про задоволення позовних вимог до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 .

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

За таких обставин, оскаржені судові рішення у частині позовних вимог ОСББ «ГОРГУЛІ» до ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного реєстратора належить скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за позовними вимогами ОСББ «ГОРГУЛІ». Належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про відведення земельних ділянок в постійне користування є особа, якій відведено земельну ділянку в постійне користування та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 570/2144/18 (провадження № 61-767св21).

Щодо позовних вимог ОСББ «ГОРГУЛІ» до виконавчого комітету Ужгородської міської ради як державного реєстратора

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18).

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСББ «ГОРГУЛІ» та Ужгородською міською радою, ОСОБА_1 . Суди не звернули уваги, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСББ «ГОРГУЛІ» до державного реєстратора необхідно відмовити. Тому судові рішення в цій частині належить скасувати та в позові у цій частині відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 676/3272/19 (провадження № 61-5967св22), колегія суддів вважає, що оскаржені рішення ухвалені із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржені судові рішення у частині позовних вимог ОСББ «ГОРГУЛІ» до ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і державного реєстратора скасувати та передати справу у цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції; оскаржені судові рішення у частині позовних вимог ОСББ «ГОРГУЛІ» до виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Петриком Віталієм Васильовичем , задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у частині задоволених позовних вимог об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОРГУЛІ» до ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і державного реєстратора скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у частині позовних вимог об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОРГУЛІ» до виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОРГУЛІ» до виконавчого комітету Ужгородської міської ради відмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2021 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук