ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
02.11.2022 Справа№5015/118/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування», м. Львів
про забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІБЕТ», м.Львів
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач арбітражний керуючий Козій Володимир Юрійович, м.Львів
у справі № 5015/118/11
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Укравтозапчастина, м. Київ
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач, с. Коростів Сколівського району Львівської області
Представники сторін не викликались
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області уповноваженою особою боржника Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви в межах справи №5015/118/11 про Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач.
У прохальній частині заяви про забезпечення позову від 28.10.2022 заявник просить накласти арешт на будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП «Західний ЕТЦ» від 25.05.2017), за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321.
02.11.2022 на електронну адресу суду надійшло уточнення до заяви про забезпечення позову, в якому заявник просить вжити наступні заходи забезпечення позову: - заборонити Товариству із обмеженою відповідальністю «ТІБЕТ» (Ідентифікаційний код 20854767, Адреса: 79060, Львівська обл., місто Львів, вул. Наукова, будинок 58, квартира 27) до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили вчиняти дії, що спрямовані на перехід права власності, на передачу в заставу, поділ/об`єднання, перепланування/зміну фактичних параметрів будівлі та назви щодо будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею:10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП "Західний ЕТЦ" від 25.05.2017), реєстраційним номером ОНМ -884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321; - заборонити державним реєстраторам та/або нотаріусам здійснювати реєстрації дії щодо переходу права власності, передачу в заставу, поділу/об`єднання, перепланування/зміну фактичних параметрів будівлі та назви щодо будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею:10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП "Західний ЕТЦ" від 25.05.2017), реєстраційним номером ОНМ -884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321; - накласти арешт на будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею:10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП "Західний ЕТЦ" від 25.05.2017), реєстраційним номером ОНМ - 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321
Особами, які можуть отримати статус учасника справи, заявник вказав Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІБЕТ», ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
15.09.2010 року ухвалою Господарського суду Львівської області (с.Морозюк А.Я.) провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» припинено у зв`язку із недотриманням кредитором вимог ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року апеляційну скаргу ТзОВ «Укравтозапчастина» задоволено повністю, ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.09.2010 року у справі №28/45 скасовано та матеріали справи скеровано на розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2011 року прийнято справу №28/45 до розгляду та присвоєно справі №5015/118/11.
Ухвалою від 08.02.2011 введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Скочка І.Я.
Постановою господарського суду від 15.07.2011 ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 06.08.2011 в газеті Голос України» №143 (5143) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.
Справа №5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2022 заяву про забезпечення позову передано головуючій судді Чорній Л.З., в провадженні якої перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач.
Подана на розгляд Господарського суду Львівської області до подання позовної заяви заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» про забезпечення позову відповідає вимогам ст.139 ГПК України.
Частиною 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Як стверджує заявник, ним буде подана до суду позовна заява про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання діяльності незаконною.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст.140 Господарського процесуального кодексу України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
У заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що майбутня позовна заява буде містити майнові вимоги (витребування будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП"Західний ЕТЦ" від 25.05.2017), реєстраційним номером ОНМ -884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321 з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІБЕТ» (ідентифікаційний код 20854767, місцезнаходження: 79060, Львівська обл., місто Львів, вул. Наукова, будинок 58, квартира 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (ідентифікаційний код 31148163, місцезнаходження: 82630, Львівська обл., Сколівський р-н, село Коростів, вул.Гірська, будинок 3) та немайнові вимоги (визнання незаконною бездіяльність ліквідатора Козія Володимира Юрійовича щодо неповернення нерухомого майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» - будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП "Західний ЕТЦ" від 25.05.2017), реєстраційний номер ОНМ -884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321). Задоволення майнових вимог вимагатиме примусового виконання, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову; захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти може застосовуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу; реалізоване на спірному аукціоні Майно боржника неодноразово відчужувалося і достатньо обґрунтовано припускається можливість його чергового відчуження без вжиття заходів забезпечення позову, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; накладення арешту на належне відповідачу-3 майно не призведе до обмеження його прав володіння та користування зазначеним майном, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним.
Як встановлено судом у справі №5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач 23.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач в особі арбітражного керуючого Хомишина Ігоря Григоровича та Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Алюміній уклали договір № 4а купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, метою якого є офомрлення результатів продажу майна банкрута на аукціоні відповідно до протоколу аукціону № 6-011 від 17.03.2016, а предметом договору є передача продавцем у власність покупцю майна у порядку та на умовах, передбачених договором. Відповідно до змісту вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю майно: будівлю адміністративного корпусу (літ. "Ж-4"), загальною площею 10 369,6 кв.м., до складу якого входить 265 приміщень, чотирьохповерхова каркасна констуркція із з/б панелей і цегли, двоповерховою вставкою їдальні, висота поверху 3 м., стан незадовільний, адреса - місто Львів, вулиця Шевченка, 321.
24.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач в особі ліквідатора Хомишина Ігоря Григоровича та Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Алюміній в особі директора Шая Андрія Ярославовича уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов`язується передати, а покупець - прийняти нерухоме майно - будівлю адміністративного корпусу (літ. "Ж-4"), загальною площею 10369,6 кв.м., що знаходиться за адресою місто Львів, вулиця Шевченка, 321, сплатити ціну її продажу та виконати визначені в договорі умови. Договір посвідчено Юзвою Н.Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 714. 24.03.2016 сторонами договору підписано акт про передання права власності на будівлю відповідно до протоколу № 6-011 від 17.03.2016, за наслідками сплати покупцем грошових коштів 1 781 692,00 грн. 24.03.2016 приватним нотаріусом видано свідоцтво про посвідчення права Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Алюміній власності на нерухоме майно - будівлю адміністративного корпусу (літ. "Ж-4"), загальною площею 10369,6 кв.м.
21.03.2016 Приватне акціонерне товариство ВНК Розточчя СТ звернулося до суду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач зі скаргою про визнання недійсними результатів аукціону 17.03.2016 з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, в якій конкурсний кредитор просив визнати недійсними результати оспорюваного аукціону, що проводився 17.03.2016 як другий повторний, з реалізації належної Товариству з обмеженою відповідальністю УК Львівський Автонавантажувач будівлі адміністративного корпусу (літ. "Ж-4"), загальною площею 10369,6 кв.м., розташованої за адресою місто Львів, Залізничний район, вулиця Шевченка, 321, з підстав порушення ліквідатором та організатором аукціону вимог законодавства про банкрутство щодо порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений з переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю УКР-Алюміній.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі №5015/118/11 заяву Приватного акціонерного товариства Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ від 21.03.2016 р. з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.16 р. та від 14.06.16 р. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу Ж-4, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський автонавантажувач та Товариством з обмеженою відповідальністю УКР-Алюміній, задовольнити. Визнано недійсними результати аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу Ж-4, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю УК Львівський Автонавантажувач і переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю УКР-Алюміній. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські заводи автомобілебудування про визнання недійсним аукціону із продажу нерухомого майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю УК Львівський Автонавантажувач від 17.03.2016, а саме будівлі адміністративного корпусу під літ. Ж-4, і застосування наслідків визнання аукціону недійсним, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного із переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю Укр-Алюміній, і застосування наслідків недійсності правочину, задовольнити частково. Визнано недійсним аукціон із продажу нерухомого майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Львівський автонавантажувач від 17.03.2016р., а саме будівлі адміністративного корпусу під літ. Ж-4, об`єкт житлової нерухомості: НІ. Загальна площа (кв.м) : 10369.6 м.кв. РПВН 130885. Застосувано наслідки визнання аукціону недійсним і визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений із переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю Укр-Алюміній (код ЄДРПОУ: 39734621, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 79040, Львівська обл., м. Львів, вулиця Конюшинна, буд. 14) про придбання майна з прилюдних торгів серія та номер: 714, виданий 24.03.2016, видавник: Юзва Н.Б., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу. У частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину відмовлено.
У заяві про забезпечення позову заявник посилається на те, що 27 жовтня 2022 Західний апеляційний господарський суд у судовому засіданні оголосив вступну та результативну частини прийнятої даним судом постанови, якою залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 року у справі № 5015/118/11, відмовлено в задоволені апеляційної скарги ПАТ «Львівський завод Автонавантажувач», а тому судове рішення набрало законної сили. Договір купівлі-продажу від 24.03.2016, предметом якого була будівля адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», заг.пл. 10369,6 кв.м. визнано недійсним, а тому в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України такий договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У зв?язку з недійсністю результатів аукціону від 17.03.2016 року та, як наслідком недійсності відповідного договору, ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» залишається власником будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», що розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, оскільки перехід права власності не відбувся.
Як стверджує заявник, внаслідок вказаних обставин представником уповноваженої особи учасників боржника ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» буде подано позов про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання діяльності незаконною. ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» вважає, що задля належного захисту прав усіх кредиторів боржника ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та забезпечення реального виконання рішення суду, що є складовою частиною права на справедливий суд, необхідно вжити захід забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» вказує, що враховуючи, що предмет аукціону - будівля адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, неодноразово переходила до інших власників, у тому числі тричі змінювались власники під час другого повторного розгляду, ТОВ «Тібет» відчужило відповідне майно і знову набуло, наявна реальна загроза, що ТОВ «Тібет» вчергове відчужить майно ТОВ «УК «ЛА», що значно ускладнить виконання судового рішення чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однак, положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. №ЕТ8 №5 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Відповідно до правового висновку Великої палати ВС, який наданий у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України Про Вищу раду юстиції, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених заявником заходів забезпечення позову при розгляді спору про стягнення заборгованості суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права заявника будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені заявником, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу заявника.
Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.
Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у разі звернення до суду з майновою вимогою, судове рішення у разі задоволення якої вимагатиме примусового виконання, має застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду від 22.01.2020 у справі № 923/826/19).
Згідно з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому ст. 60 Закону України Про виконавче провадження, шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
Заявником зазначається, що після реалізації майна на аукціоні з продажу майна боржника, який визнано недійсним, відповідне майно неодноразово відчужувалося, внаслідок чого утруднюється його повернення до ліквідаційної маси.
Заявник зазначає, що з матеріалів справи №5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», а також Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 313513585 від 27.10.2022, а саме сторінок 125-132, вбачається, що майно ТОВ «УК «ЛА» неодноразово переходило у власність до інших осіб.
ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» вважає, що накладення арешту на будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4» буде ефективним заходом забезпечення позову, оскільки його вжиття лише частково обмежить права теперішнього володільця ТОВ «ТІБЕТ» (відповідача-1) на час розгляду даної справи, але забезпечить належний захист прав і законних інтересів боржника та усіх його кредиторів шляхом унеможливлення подальшого незаконного переходу майна ТОВ «УК «ЛА» до іншої особи та запобігання затягування розгляду справи в майбутньому (не потребуватиме залучення «нових» володільців майна). У випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову виконання рішення у даній справі буде неможливим або ж значно утрудненим.
Враховуючи наведене, та як вбачається з Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.10.2022, після вибуття майна з власності заявника (боржника) на проведеному в межах справи про банкрутство аукціоні, таке майно тричі змінило власників, чим підтверджується достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
При цьому судом враховується, що правовий механізм реалізації захисту порушеного права шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння передбачає пред`явлення відповідного позову особою, яка є власником цього майна, яке вибуло з володіння власника поза його волею, до особи, у володінні якої це майно фактично перебуває.
Таким чином, відчуження об`єкта нерухомого майна особою, до якої заявлено позов про витребування цього майна з незаконного володіння, призведе до неможливості ефективного реального захисту прав позивача та їх поновлення зазначеним шляхом.
За наведених обставин вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а також встановлення ТОВ «ТІБЕТ» та реєстраторам заборони вчиняти будь-які реєстраційні дій щодо цього нерухомого майна, витребування якого буде предметом позову є адекватними, розумними і співмірними з заявленими позовними вимогами заходами забезпечення позову, які спроможні забезпечити ефективний захист та поновлення прав особи, яка звернулась до суду з таким позовом.
Аналогічні за змістом висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду від 27.08.2019 у справі № 910/608/19.
Подібні за змістом висновки містяться також в постанові Касаційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 914/1353/16, якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про вжиття заходів забезпечення віндикаційного позову ліквідатора боржника шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення щодо майна будь-яких реєстраційних дій, з метою недопущення можливості вчинення неправомірних дій щодо спірного майна і забезпечення реального виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити виконання рішення господарського суду (в разі задоволення позовних вимог), оскільки, як свідчать матеріали справи, відбувався неодноразовий перехід права власності на спірне нерухоме майно.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд зазначає, що засоби забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, є адекватними, тобто відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживаються, а також є пов`язані з предметом майбутніх позовних вимог, співмірними із вимогами, що будуть заявлені позивачем, і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Їх вжиття не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, а невжиття судом зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу до забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, встановивши наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, враховуючи те, що такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов висновку, що така заява підлягає до задоволення.
З огляду на те, що запропоновані заходи забезпечення позову не позбавляють права володіти та користуватися спірним нерухомим майном, відсутні ризики спричинення збитків та/або інших витрат таким забезпеченням, а тому суд не вживає заходів зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» про забезпечення позову за вх. №3515/22 від 28.10.2022, з врахуванням уточнення, задовольнити.
2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП «Західний ЕТЦ» від 25.05.2017), за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321.
3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІБЕТ» (Ідентифікаційний код 20854767, Адреса: 79060, Львівська обл., місто Львів, вул. Наукова, будинок 58, квартира 27) до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили вчиняти дії, що спрямовані на перехід права власності, на передачу в заставу, поділ/об`єднання, перепланування/зміну фактичних параметрів будівлі та назви щодо будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею:10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП «Західний ЕТЦ» від 25.05.2017), за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321.
4. Заборонити державним реєстраторам та/або нотаріусам здійснювати реєстрації дії щодо переходу права власності, передачу в заставу, поділу/об`єднання, перепланування/зміну фактичних параметрів будівлі та назви щодо будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП «Західний ЕТЦ» від 25.05.2017), за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321.
5. Відповідно до ст. 144 ГПК України, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» (79057, м.Львів, вул. Антоновича, будинок 138-Б; код ЄДРПОУ 38369750).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІБЕТ» (79060, м.Львів, вул Наукова, буд. 58, кв. 27; код ЄДРПОУ 20854767).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Дана ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала суду може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
Суддя Чорній Л.З.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 02.11.2022 |
Оприлюднено | 03.11.2022 |
Номер документу | 107077334 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні