Ухвала

від 01.11.2022 по справі 676/1683/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 листопада 2022 року

м. Київ

справа №676/1683/19

провадження № 51-1359ск19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_3,

розглянув касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 і

ВСТАНОВИВ:

Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 328 КК, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю, що в його діянні є вказаний склад кримінального правопорушення.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2022 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, прокурор оскаржив їх у касаційному порядку.

Суд перевірив касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КК та встановив, що її подано із порушенням п. 4 ч. 2 названої статті.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка її подає, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для його скасування, які, на її думку, були допущені судом під час винесення судового рішення, навести конкретні аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Водночас прокурор у своїй касаційній скарзі не погоджується із оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, а також посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду.

Прокурору, який подав касаційну скаргу слід врахувати те, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційна скарга прокурора не містить конкретних аргументів про те, в чому саме полягає істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з урахуванням положень статей 412, 413 КПК.

Також в касаційній скарзі міститься формальне твердження про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 94, 404 КПК в частині непроведення аналізу усіх доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, при цьому не зазначено, які саме доводи апеляційної скарги прокурора не викладені у судовому рішенні та залишились поза увагою суду.

Крім того, прокурор зазначає, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК відмовлено в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, при цьому не вказує, які обставини, встановлені під час кримінального провадження судом першої інстанції досліджені не повністю або з порушенням, а також, які докази не досліджувались взагалі, з огляду на те, що відмова апеляційного суду в повторному дослідженні доказів не може безумовно вважатися істотним порушенням вимог процесуального закону.

Прокурору необхідно визначитись і з предметом оскарження. Так із касаційної скарги вбачається, що вступна та прохальна частини не узгоджуються між собою, оскільки подаючи скаргу на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, прокурор просить скасувати лише ухвалу апеляційного суду, чим допускає суперечності.

Посилання прокурора в касаційній скарзі на те, що вирок апеляційного суду має відповідати ст. 420 КПК є незрозумілим, оскільки, як вбачається з долучених судових рішень, у цьому провадженні апеляційним судом постановлено ухвалу.

Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Якщо суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК встановив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, то він постановляє ухвалу про залишення її без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись ч. 1 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що касаційна скарга, залишена без руху, повертається, якщо особа не усунула її недоліків в установлений судом строк.

Копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху надіслати прокурору.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3