Рішення

від 31.10.2022 по справі 161/18003/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18003/21

Провадження № 2/161/164/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Крупінської С.С.,

за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

представника відповідачів

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,

представника відповідача Луцької міської ради Загоруйка О.С.,

розглянувши впорядку загальногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів залісуду вмісті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Луцької міської ради, ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Волинської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про визнання незаконним та скасування рішення, державного акту, скасування державної реєстрації та кадастрового номеру,

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (далі позивачі) звернулися в суд з позовом до Луцької міської ради, ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 (далі відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Волинської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення, державного акту, скасування державної реєстрації та кадастрового номеру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є багатоквартирним, оскільки має у своєму складі три та більше квартир.

Рішенням Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 «Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та надання в оренду» вирішено передати у приватну власність відповідачів земельну ділянку під будинком у розмірі 0,10 га, а на підставі цього рішення виданий державний акт від 20 жовтня 2010 року серії ЯК №390319.

Позивач вважають вказане рішення та державний акт незаконним, оскільки земельна ділянка під багатоквартирним житловим будинком не може бути передана у власність окремим громадянам, а відповідно до ст.42 ЗК України, може бути передана у власність або надаватися в користування об`єднанню співвласників.

З наведених вище підстав позивачі просять суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 «Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та надання в оренду».

2) визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №390319, який було видано 20 жовтня 2010 року на підставі рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31;

3) скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер 0710100000:11:122:0040 земельної ділянки площею 0,1000 га., розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Представник позивача ОСОБА_3 та позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. Інші позивачі у судове засідання не прибули.

У письмовому відзиві відповідач ОСОБА_13 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Інші відповідачі письмових відзивів на позов не подавали.

Представник відповідача Луцької міської ради у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, а також зробив заяву про застосування строку позовної давності.

Інші відповідачі в судове засідання не прибули.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, пояснень на позов не надала.

Заслухавши присутніх учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачі з квітня 2009 року є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.6-9).

Рішенням Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 «Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та надання в оренду», вирішено передати безоплатно у власність та надати в оренду терміном на 5 років земельні ділянку для обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та ведення садівницвта з видачею державних актів на право власності, громадянам міста згідно додатку №1 (пункти 1-48).

У пункті 12 додатку до вищенаведеного рішення вказано про виділення громадянам ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,1000 га. (а.с.13-14).

На виконання вказаного рішення 20 жовтня 2010 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №390319, кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:11:122:0040. Співвласниками зазначені громадяни, наведені у пункті 12 додатку до рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 (а.с.11-12).

З довідки ЖКП №3 від 24 грудня 2009 року №564 слідує, що будинок за адресою АДРЕСА_2 має чотири квартири (а.с.16).

Відповідачі є власниками (співвласниками) квартир АДРЕСА_3 , що ними не заперечується.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

На час виникнення розглядуваних правовідносин Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, на який посилаються позивачі у позові, не був прийнятий, а тому такі посилання є помилковими.

Натомість, діяли Державні будівельні норми України В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», які затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року №50.

Вказані ДБН виділяли, за кількість житлових квартир, лише одноквартирні, двоквартирні та багатоквартирні житлові будинки. Аналогічна термінологія використовувалася і в ч.2 ст.382 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). З цього слід дійти висновку, що будинки, які складаються з трьох і більше квартир вважалися багатоквартирними.

В розглядуваній ситуації, спірний житловий будинок сторін, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , складається з 4 квартир, а тому він вважається багатоквартирним.

У частинах першій та другій статті 42 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

З аналізу вищенаведених положень земельного законодавства слідує, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, можуть мати лише такий майновий режим:

1) або надаватися в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками;

2) або передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Слід зазначити, що під об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку розуміється юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна (ст.1 Закону України « Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Всупереч вищенаведеному, відповідач Луцька міська рада передала у власність земельну ділянку, яка слугує для обслуговування багатоквартирного будинку сторін, не об`єднанню власників, а індивідуально власникам квартир АДРЕСА_3 , що не тільки порушує встановлений у земельному законодавстві майновий режим подібних земельних ділянок, але і порушує право позивачів, як співвласників багатоквартирного будинку на участь в управлінні таким майном, через відповідне об`єднання співвласників.

У зв`язку з вищенаведеним, як спірний державний акт, так і п.12 додатку рішення відповідача Луцької міської ради є незаконними та підлягають скасуванню. Підстав скасовувати рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 в цілому, як про це фактично просять позивачі, немає, оскільки воно стосується прав та законних інтересів інших громадян, а безпосередньо сторін стосується лише п.12 додатку до рішення.

Що стосується вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки суд зазначає, що вони не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже чинним законодавством прямо заборонено скасування відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також детально врегульоване питання відображення у такому реєстрі відомостей про скасування у судовому порядку документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Позивачі, після набрання цим рішенням законної сили, не будуть позбавлені можливості виконати його, як це передбачено ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Що стосується вимоги про «скасування кадастрового номера земельної ділянки», суд зазначає, що подібного способу захисту порушеного права чинне цивільне законодавство не передбачає, а права та законні інтереси позивачів повністю поновлені за фактом скасування державного акту та рішення про надання у власність земельної ділянки.

Керуючись ст.265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт 12 додатку до рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 «Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та надання в оренду».

Визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №390319, який було видано 20 жовтня 2010 року на підставі рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 листопада 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області С.С. Крупінська