Постанова

від 17.10.2023 по справі 161/18003/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/18003/21 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/736/23 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Черняк О. В.,

з участю:

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника позивачів ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 до Луцької міської ради, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Волинська регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про визнання незаконним та скасування рішення, державного акту, скасування державної реєстрації та кадастрового номеру, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_13 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 (далі позивачі) звернулися в суд з позовом до Луцької міської ради, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 (далі відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Волинської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення, державного акту, скасування державної реєстрації та кадастрового номеру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є багатоквартирним, оскільки має у своєму складі три та більше квартир.

Рішенням Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 «Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та надання в оренду» вирішено передати у приватну власність відповідачів земельну ділянку під будинком у розмірі 0,10 га, а на підставі цього рішення виданий державний акт від 20 жовтня 2010 року серії ЯК №390319.

Позивачі вважають вказане рішення та державний акт незаконними, оскільки земельна ділянка під багатоквартирним житловим будинком не може бути передана у власність окремим громадянам, а відповідно до ст.42 ЗК України може бути передана у власність або надаватися в користування об`єднанню співвласників.

З наведених вище підстав позивачі просять суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 «Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та надання в оренду».

2) визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №390319, який було видано 20 жовтня 2010 року на підставі рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31;

3) скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер 0710100000:11:122:0040 земельної ділянки площею 0,1000 га., розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 12 додатку до рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 «Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та надання в оренду».

Визнано незаконним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №390319, який було видано 20 жовтня 2010 року на підставі рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій вважає судове рішення незаконним та необґрунтованим через неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів; порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує, що твердження про те, що прийняття Луцькою міською радою рішення «Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надання в оренду» №53/31 від 24.02.2010 року здійснено на підставі фіктивних документів ґрунтується виключно на припущеннях позивачів. До суду не було надано жодного доказу на підтвердження даного факту. Також суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивачем ОСОБА_3 02.11.2008 року було підписано акт погодження земельних меж, тому він знав про те, що триває процес приватизації земельної ділянки. Дана подія мала місце ще у 2008 році тому посилання сторони позивача про те, що вони не знали про приватизацію ділянки не заслуговує до уваги. Позивачі мали можливості цікавитися процесом приватизації та прийнятими щодо цього питання рішеннями. Дані обставини не оспорювалися стороною позивача під час слухання справи. Таким чином позивачами було пропущено строк на подання позовної заяви. Жодної юридичної оцінки вищевказаним обставинам у оскаржуваному рішенні суду не було надано. Тому суд був зобов`язаний відмовити у задоволенні позову з вище перелічених підстав. Просить рішення скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення просять залишити без змін.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

та їх представник позивачів ОСОБА_5 , заперечили апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу, підтримав, просив її задовольнити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду від залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачі з квітня 2009 року є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.6-9).

Рішенням Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 «Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та надання в оренду», вирішено передати безоплатно у власність та надати в оренду терміном на 5 років земельні ділянку для обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та ведення садівництва з видачею державних актів на право власності, громадянам міста згідно додатку №1 (пункти 1-48).

У пункті 12 додатку до вищенаведеного рішення вказано про виділення громадянам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,1000 га. (а.с.13-14).

На виконання вказаного рішення 20 жовтня 2010 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №390319, кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:11:122:0040. Співвласниками зазначені громадяни, наведені у пункті 12 додатку до рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31 (а.с.11-12).

З довідки ЖКП №3 від 24 грудня 2009 року №564 слідує, що будинок за адресою АДРЕСА_2 має чотири квартири (а.с.16).

Відповідачі є власниками (співвласниками) квартир АДРЕСА_3 , що ними не заперечується.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 квітня 2009 року квартира АДРЕСА_4 в цьому будинку належить позивачам на праві спільної часткової власності (а.с.6).

На час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, на який посилаються позивачі у позові, не був прийнятий, а тому такі посилання є помилковими.

Натомість, діяли Державні будівельні норми України В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», які затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року №50.

Вказані ДБН виділяли, за кількість житлових квартир, лише одноквартирні, двоквартирні та багатоквартирні житлові будинки. Аналогічна термінологія використовувалася і в ч.2 ст.382 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). З цього слід дійти висновку, що будинки, які складаються з трьох і більше квартир вважалися багатоквартирними.

В даному випадку спірний житловий будинок сторін, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , складається з 4 квартир, а тому він вважається багатоквартирним.

У частинах першій та другій статті 42 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

З аналізу вищенаведених положень земельного законодавства слідує, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, можуть мати лише такий майновий режим:

1) або надаватися в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками;

2) або передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Слід зазначити, що під об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку розуміється юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна (ст.1 Закону України « Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Всупереч вищенаведеному, відповідач Луцька міська рада передала у власність земельну ділянку, яка перебуває у статусі для обслуговування багатоквартирного будинку сторін, не об`єднанню власників, а індивідуально власникам квартир АДРЕСА_3 , що не тільки порушує встановлений у земельному законодавстві майновий режим подібних земельних ділянок, але і порушує право позивачів, як співвласників багатоквартирного будинку на участь в управлінні таким майном, через відповідне об`єднання співвласників. При цьому не було враховано власників квартири АДРЕСА_4 на підставі довідки №564 від 24.12. 2009 року, виданої Житлово комунальним підприємством №3, про те, що квартира АДРЕСА_4 не приватизована. Є очевидним, що інформація, зазначена в довідці, не відповідає дійсності, оскільки на час її видачі вже існувало свідоцтво про право власності на житло, видане на ім`я позивачів, а тому доводи відповідача ОСОБА_13 про те, що покликання на довідку як на фіктивну, нічим не підтверджується, не заслуговують на увагу.

У зв`язку з вищенаведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що як спірний Державний акт, так і п.12 додатку рішення відповідача Луцької міської ради є незаконними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними і обґрунтованими висновки суду про задоволення позову в частині скасування п.12 додатку до рішення Луцької міської ради від 24 лютого 2010 року №53/31з наведенихвище підстав. Будь-яких інших доказів, що надавали б право відповідачу ОСОБА_10 та Луцькій міській раді на виділення громадянам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,1000 га. Відповідачем ОСОБА_13 , не надано та не здобуто під час розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги за своїм змістом є запереченнями проти позовних вимог, які враховані та розглянуті судом, про що наведено у змісті рішення суду, і зводяться до власного тлумачення норм законодавства щодо спірних відносин сторін, незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким суд надав належну правову оцінку, також зводяться до переоцінки доказів у справі.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_13 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2023 року.

Головуючий

Судді :