Рішення

від 20.10.2022 по справі 554/2286/17

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 20.10.2022Справа № 554/2286/17 Провадження № 2/554/252/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Сорока Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного підприємства «ЛЮГ», публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Новосанжарська районна державна адміністрація, Служба автомобільних доріг у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , -

ВСТАНОВИВ:

До Октябрського районного суду м. Полтави надійшов зазначений позов, в якому позивачі просять суд стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного підприємства «ЛЮГ», ідентифікаційний код 32120831, моральну шкоду, завдану злочином, в розмірі 432 мінімальні заробітні плати. Стягнути на користь ОСОБА_1 з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» матеріальну шкоду в розмірі 32 592 (тридиять дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві) гривень 00 копійок. Стягнути на користь ОСОБА_2 з приватного підприємства «ЛЮГ», ідентифікаційний код 32120831, моральну шкоду, завдану злочином, в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 18 листопада 2014 року, приблизно о 07.50 годин, ОСОБА_3 (далі за текстом - Водій), керуючи технічно справним автобусом марки БАЗ А079.23, реєстраційний номер ВІ17-50AA , який згідно тимчасового свідоцтва про ресстрацію транспортного засобу, належить приватному підириемству «ЛЮГ» (далі за текстом - Відповідач 1), виконуючи трудові обов`язку із вказаним підприємством, рухаючись по автодорозі «Решетилівка - Нові Санжари - Нехвороща», перевозив пасажирів по маршруту «Полтава - Нехвороща» та рухався зі сторони села Нехвороща Новосанжарського району Полтавської області у напрямку смт. Нові Санжари, Полтавської області. Рухаючись в умовах ожеледиці на слизькому відрізку 49-го кілометру вказаної автодороги, зі швидкістю близько 50 км/год., Водій, діючи в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N° 1306 від 10.10.2001р. (далі по тексту - ПДРУ), тобто, передбачаючи можливість негативних наслідків в результаті порушення ПДРУ але легковажно розраховуючи на їх відвернення, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, допустив занос керованого ним автобуса, виїзд за межі проїзної частини на ліве узбіччя, де скоїв наїзд на огородження та допустив перекидання керованого ним автотранспортного засобу.

У результаті порушення вимог ПДРУ, допущених водієм, наслідком яких стала дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автобуса керованого водієм, ОСОБА_4 , дружина та мати позивачів, отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці.

За даним фактом було порушене кримінальне провадження № 12014170000000514 за ч.3 ст.286 КК України.

27 жовтня 2016р. Апеляційний суд Полтавської області, розглянувши дане кримінальне провадження, постановив вирок, яким ОСОБА_3 визнав винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначив йому покарання у виді (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3(три) роки. У кримінальному процесі цивільний позов не подавався.

На похорони ОСОБА_5 було всього витрачено 32 592,00 грн.

Відповідачі ніякої матеріальної допомоги на це не надавали.

Крім того, позивачам було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в самому факті смерті дружини та матері, яку вони ми дуже любили, поважали та яка була не просто дружиною та матір`ю але й членом їх сім`ї, яка виховувала все їх життя, допомагала в усіх труднощах та в повсякденному житті. Позивач тепер відчуває постійний біль, запаморочення, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт від смерті дружини, яка загинула внаслідок скоєння злочину скоєного водієм. У нього часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, а тому внаслідок заподіяння смерті дружини страждає не лише він, але і їх близькі та знайомі люди. Непокоять його постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитись на основних питаннях життя. Після смерті дружини позивач змушений постійно приймати ліки та препарати для покращення свого здоров`я, яке раптово погіршилось внаслідок смерті дружини.

Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 1000000 гривень.

04.05.2017 року від відповідача публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» надійшли заперечення по справі, де останні просили суд відмовити у задоволенні позивачам позовних вимог до ПАТ «СК «Країна», в обґрунтування заперечення вказували, що з боку ПАТ «СК «Країна» не порушено прав позивачів. ОСОБА_4 не була застрахованою відповідно до положень «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», випадок, що стався, не є страховим в розумінні Закону України «Про страхування» та умов страхування, а у ПАТ «СК «Країна» не було правових підстав для виплати страхового відшкодування відповідно до договору надання послуг при страхуванні пасажирів від нещасних випадків на транспорті та положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», про що ОСОБА_1 було повідомлено листом, між ПАТ «СК «Країна» та ПП «ЛЮГ» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AІ/4729555 від 12 листопада 2014 року, забезпечений транспортний засіб «БАЗ» державний реєстраційний номер ВІ 1750АА . 16 лютого 2015 року листом ПАТ «СК Країна» повідомляло позивача ОСОБА_1 про існування укладеного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпеченого транспортного засобу «БАЗ», державний ресстраційний номер ВІ1750AA та звертало увагу на нормативно-правовий акт, яким врегульовано дані відносини - Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте, на сьогоднішній день, із заявою про страхове відшкодування та необхідними для прийняття рішення документами, передбаченими ст. 35 Закону до ПАТ «СК «Країна» ОСОБА_1 не звертався. Отже, ПАТ «СК «Країна» не отримало від позивачів жодного з передбачених Законом документів (повідомлення, заяви, документів щодо дорожньо-транспортної пригоди, тощо), на підставі яких у страховика виникає зобов`язання з відшкодування у встановленому Законом порядку оціненої шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а тому у ПАТ «СК «Країна» відсутній обов`язок щодо прийняття рішення. Таким чином, на даний час позивачі не виконали дій, визначених Законом для здійснення свого права, а відповідно не має правових підстав на отримання страхового відшкодування. Враховуючи вищевикладене, подання даного позову до ПАТ «СК «Країна» є передчасним, оскільки права Позивачів не були порушені, невизнані чи оспорені відповідачем. На даний час ПАТ «СК «Країна» відповідно до чинного законодавства України не має підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки позивачами не дотриманий передбачений законодавством порядок звернення для отримання страхового відшкодування. Позивачі матимуть право отримати від ПАТ «СК «Країна» страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого внаслідок ДТП, в разі, якщо: звернуться до ПАТ «СК «Країна» із документами, повідомленнями та заявою, передбаченими Законом, нададуть оригінали документів, передбачених ст. ст. 27 та 35 Закону. В такому разі ПАТ «СК «Країна» може бути розраховано розмір шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого внаслідок ДТП, у розмірі 1 000,00 грн. (в межах заявлених позовних вимог у розмірі 996,00 грн.).

23.04.2018 року надійшли заперечення від відповідача приватного підприємства «ЛЮГ», де останні просили у задоволенні позовних вимог позивачів відмовитиу повному обсязі, в обгрунтування заперечень вказували, що відшкодування витрат на поховання та моральної шкоди повинно проводитись у порядку ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто відшкодовується страховою компанією. Також вказували, що згідно матеріалів кримінальної справи вбачається, що засуджений ОСОБА_3 , як особа, яка безпосередньо спричинила ДТП та смерть двох людей вже відшкодувала потерпілому моральну шкоду, пов`язану із загибеллю ОСОБА_4 . Відтак, враховуючи що позивачі отримали від безпосереднього заподіювача шкоди і матеріальну і моральну шкоду - первісне деліктне зобов`язання припинилось його належним виконанням.

У судове засідання позивачі та їх представники не з`явились, надали заяви, в яких просять, справу розглянути у їх відсутність, задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача приватного підприємства «ЛЮГ» у судове засідання не з`явився, знову надав заяву про відкладення слухання справи, що вказує на його намір свідомо затягнути розгляд справи.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить справу розглянути у їх відсутність, проти задоволення заявлених до них позовних вимог заперечували.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленим про день час та місце слухання справи, про причину неявки не повідомили .

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також доводи сторін, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.2 ч. 2 ст.16 ЦК України є визнання правочину недійсним.

Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст.12,81,82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Перевіряючи обґрунтованість пред`явлених вимог позивача, суд виходить з наступного.

Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.07.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Вироком встановлено, що 18 листопада 2014 року приблизно о 07 год. 50 хв. ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автобусом БАЗ А079.23, державний номерний знак ВІ 17-50 АА , який згідно тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить приватному підприємству «ЛЮГ», виконуючи трудові обов`язки із вказаним підприємством. рухаючись по автодорозі Решетилівка - Нові Санжари - Нехвороща, перевозив пасажирів по маршруту Полтава - Нехвороща та рухався із сторони с. Нехвороща Новосанжарського району у напрямку смт. Нові Санжари.

Рухаючись в умовах ожеледиці на слизькому відрізку 49-го км. вказаної автодороги Решетилівка - Н.Санжари - Нехвороща зі швидкістю близько км/год., водій автобуса БАЗ А079.23, державний номерний знак ВІ 17-50 ОСОБА_3 , діючи в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (надалі - ПДР України), тобто передбачаючи можливість настання негативних наслідків в результаті порушення ПДР України, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, допустив занос керованого ним автобуса, виїзд за межі проїзної частини на ліве узбіччя, де скоїв наїзд на огородження та допустив перекидання керованого ним автобуса.

У результаті порушень вимог ПДР України, допущених водієм ОСОБА_3 , наслідком яких стала дорожньо-транспортна подія, пасажири автобуса ОСОБА_6 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, від яких померли на місці події.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 27.10.2016 року скасовано вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.07.2016 року, та визнано ОСОБА_3 винним в скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, в іншій частині вирок суду залишено без змін.

Згідно висновку експерта № 281/537 складеного 29.11.2019 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи у цивільній справі № 554/2286/17, Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Внаслідок ситуації, що досліджується у даній справі, а саме загибелі ОСОБА_4 в результаті ДТП, що сталась 18.11.2014, ОСОБА_1 завдані суттєві, руйнівні за своїми негативними соціально-психологічними наслідками для його функціонування як особистості, моральні (психічні) страждання. Психічні (моральні) страждання ОСОБА_1 полягають у довічній втраті дружини, у порушенні його особистого та сімейного благополуччя, у порушенні його життевих цінностей та родинних зв`язків із дружиною, у негативних змінах якості та змісту його життєдіяльності. Внаслідок загибелі дружини в результаті ДТП, що сталася 18.11.2014, ОСОБА_1 до даного часу випробує негативні почуття горя, краху, зосередженість на емотивно значимих проблемах, зниження життєвого оптимізму та депресивний стан (за наданою на дослідження медичною документацією - психічний розлад). Моральні (нематеріальні) страждання, спричинені ОСОБА_1 , є психологічною підставою для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. У разі встановлення судом заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, орієнтовний розмір її компенсації може становити 432 мінімальні заробітні плати (у грошовому еквіваленті сума компенсації залежить від розміру мінімальної заробітної плати на момент винесення судом відповідного рішення). Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 психічні (моральні) страждання, встановлено у межах наданих на дослідження матеріалів.

Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік з 01 січня 2022 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 6500 грн. (станом на момент вирішення справи).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступного.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 1187 Цивільного Кодексу України: джерелом підвищеної небезпеки с діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що е джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідач, як особа, яка керували джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності його вини.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої загибеллю чоловіка та матері . При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача та з урахуванням особи відповідача та обставин, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, та дійшов висновку про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди і вважає за необхідне стягнути з відповідача приватного підприємства «ЛЮГ» на користь позивача ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди завданої злочином, 432 мінімальні заробітні плати, та стягнути з відповідача приватного підприємства «ЛЮГ» на користь позивача ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди завданої злочином, 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок .

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2019 року в справі № 352/342/17.

Згідно із ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням обставин встановлених судом на підставі наданих сторонами доказів, оцінивши ці докази у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, суд робить висновок про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного підприємства «ЛЮГ», публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Новосанжарська районна державна адміністрація, Служба автомобільних доріг у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного підприємства «ЛЮГ», ідентифікаційний код 32120831, моральну шкоду, завдану злочином, в розмірі 432 мінімальні заробітні плати, а саме 2808000 грн. ( два мільйона вісімсот вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» матеріальну шкоду в розмірі 32 592 (тридцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з приватного підприємства «ЛЮГ», ідентифікаційний код 32120831, моральну шкоду, завдану злочином, в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з приватного підприємства «ЛЮГ», ідентифікаційний код 32120831на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору а саме 15700 грн. сплачені позивачем за проведення експертизи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Позивач : ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне підприємство «ЛЮГ», ідентифікаційний код 32120831, провулок Рибальський, 10, м. Полтава, ідентифікаційний код 32120831.

Відповідач :Публічне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРАЇНА», ідентифікаційний код 20842474, вул. Електриків, 299, м. Київ,

ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ,

.

Суддя В.М.Бугрій