Постанова

від 03.11.2022 по справі 916/1287/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/1287/20

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Соловйова Д.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Польщіна Т.Л., у порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явився;

від прокуратури: Лянна О.Я., за посвідченням;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу "MARINO SHIPPING CO PTE LTD"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 11 липня 2022 року (повний текст складено 21.07.2022)

по справі № 916/1287/20

за позовом: Виконуючого обов`язки керівника Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)

до відповідача: "MARINO SHIPPING CO PTE LTD"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Єврохем Шиппінг

про: стягнення 65 174 542,29 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Щавинська Ю.М.

час та місце винесення рішення: 11.07.2022, м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 03.11.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 Виконуючий обов`язки керівника Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області (прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу (позивач, Інспекція) з позовною заявою до MARINO SHIPPING CO PTE LTD (відповідач, Підприємство), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь держави збитки, заподіяні державі внаслідок забруднення внутрішніх морських вод України, у сумі 65 174 542,29 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.04.2020 в акваторії морського порту "Південний", на території причалу №4, відповідачем, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України здійснено скид з судна STAVANGER ІМО9278507 забруднюючих речовин (пальмової олії) у кількості 8 449,5 кг, що спричинило забруднення внутрішніх морських вод України. Відповідно до розрахунку обчислення розмірів відшкодування збитків, проведеного фахівцями Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу згідно з вимогами "Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів, територіальних, внутрішніх морських вод України", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.1995 року №484, сума збитків, спричинених державі, складає 2 416 557 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 65 174 542,29 грн. Факт вчинення зазначеного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №000196 від 30.04.2020 та постановою №000196 від 30.04.2020 про накладення адміністративного стягнення, складеними Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу. У подальшому, як вказує виконуючий обов`язки керівника Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврохем Шиппінг/Одеса/,ЛТД", в якості представника відповідача, за платіжним дорученням №46 від 04.05.2020, було сплачено адміністративний штраф за капітана судна у розмірі 1 190 грн., проте, збитки у сумі 2 416 557 доларів США "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" добровільно відшкодовано не було, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

В процесі розгляду справи ухвалою суду від 22.06.2020 здійснено заміну позивача у справі №916/1287/20 - Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу замінено на правонаступника Державну екологічну інспекцію в Одеській області. Ухвалою місцевого господарського суду від 19.02.2021 було здійснено заміну позивача у справі - Державної екологічної інспекції в Одеській області на правонаступника - Державну екологічну інспекцію Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області).

Крім того, ухвалою суду від 22.06.2020 до участі у справі №916/1287/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача було залучено ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії ДП "Адміністрація морських портів України". Також, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврохем Шиппінг /Одеса/, ЛТД"

Також, при розгляді справи в суді першої інстанції було призначено судову комплексну біологічну та інженерно-екологічну експертизу, найменування якої було змінено на комплексну судову експертизу речовин хімічних виробництв та харчових продуктів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 у справі №916/1287/20 (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги Виконуючого обов`язки керівника Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" задоволено частково; стягнуто з "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" на користь держави збитки, заподіяні державі внаслідок забруднення внутрішніх морських вод України, у сумі 64 808 433,90 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Місцевий господарський суд зазначив про належне обґрунтування та доведення прокурором у позовній заяві підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах та дійшов висновку, що останнім доведено наявність усіх елементів складу відповідного правопорушення.

Також, суд першої інстанції вказав, що наявними у матеріалах справи доказами, та з урахуванням висновків проведеної у межах справи судової експертизи, підтверджено обставину скиду у водне середовище пальмового олеїну обсягом 8 449,5 кг., а тому, правомірним та обґрунтованим є розрахунок суми шкоди у розмірі 2 416 557 доларів США (8449,5 кг х 286 доларів США), виходячи з положень «Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України.

Водночас, з огляду на приписи ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, Місцевий господарський суд врахував, що на дату подання позовної заяви, а саме - 08.05.2020 року, курс долара США становив за 1 долар США 26,8185 грн., у зв`язку з чим дійшов висновку, що сума збитків, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 64 808 433,90 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 у справі №916/1287/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги полягають у наступному:

- висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів зупинення вантажних операцій негайно є помилковим та передчасним;

- суд помилково покладається на факти зазначені в наявному в матеріалах справи акті приймання ємностей для збору забруднюючих речовин у кількості 54 бочки;

- посилаючись на приписи Постанови КМУ Про затвердження Порядку перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу №828 від 21.08.2019, апелянт зауважує, що матеріали справи не містять копії Акту відбору проб фонових показників якості води акваторії порту та результатів їх дослідження. Тобто, не має шкідливих показників щодо забруднення акваторії порту саме розлитим вантажем пальмового олеїну;

- судом не надано правової оцінки шкідливості такого вантажу як пальмовий олеїн;

- судом хибно проігноровано доводи, які наведено у висновку Міжнародної федерації власників танкерів із запобігання забруднення (ITOPF) від серпня 2020, щодо аварійного розливу вантажу із судна STAVANGER, відповідно до якого розлив пальмового олеїну 30.04.2020 в порту Південний з судна STAVANGER не спричинив та не міг спричинити шкоду навколишньому природному середовищу через свої природні властивості;

- судом не надано правової оцінки експертному висновку ДП Черкаський НДІТЕХІМ №195-1Д від 13.08.2020;

- відповідач наполягає на тому, що внаслідок витоку 30.04.2020 пальмового олеїну з судна STAVANGER шкоди довкіллю завдано не було, оскільки: не завдано шкоди жодним біологічним видам та природним ареалам; вантаж є харчовим продуктом; розлив пальмового олеїну з судна STAVANGER жодним чином не вплинув на сприятливий стан збереження природних ареалів або біологічних видів; відсутній негативний вплив на екологічний, хімічний або кількісний стан водних ресурсів в акваторії морського торговельного порту Південний; відсутнє будь-яке зараження грунтів. Також, з огляду на матеріали справи вбачається, що шкоди здоров`ю та життю людей, майну фізичних та юридичних осіб в наслідок інциденту розливу пальмового олеїну з судна STAVANGER біля причалу №4 морського торговельного пору Південний, завдано не було. Отже, не доведена ані наявність наслідків аварійного скиду пальмового олеїну, тобто наявність шкоди, ані наявність причинного зв`язку між завданням шкоди та скидом пальмового олеїну;

- водночас, апелянт вважає, що Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу не мала повноважень на виставлення претензії та звернення до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих внаслідок Інциденту у зв`язку із: відсутністю відповідних повноважень в положенні №256 як спеціальному акті, що регламентує чіткі повноваження інспекції;

- крім того, на думку Підприємства, у прокурора відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

- Такси, затверджені постановою КМУ №484 від 03.07.1995, для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних підприємствами, установами, організаціями і громадянами України, іноземними юридичними особами та громадянами внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, керуючись якими розраховано суму збитків, не встановлюють порядок розрахунку, тому встановлювати розмір шкоди простими арифметичними діями незаконно. Крім того, Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу здійснила розрахунок обчислення розмірів відшкодування збитків на підставі даних про зібрані речовини біля борту судна STAVANGER, тоді як відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №484 від 03.07.1995, обчислення збитків здійснюється на підставі інформації про скинуті з судна речовини;

- апелянт вважає неправомірним розрахунок суми збитків, оскільки він здійснювався без методики такого розрахунку. На даний час в українському законодавстві відсутній порядок/методика/положення для проведення розрахунку розміру збитків, завданих розливом пальмової олії, яка є речовиною категорії Y, відповідно до Міжнародної Конвенції щодо запобігання забрудненням із суден 1973 року з поправками 1978 року (MARPOL-73/78);

- висновки експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у Висновку експертів № 17358/21-34/31930-31982/21-34 від 26.11.2021 не спростовують факт наявності у суміші, яка міститься у 54 бочках, прийнятих на відповідальне зберігання Південною філією ДП АМПУ, інших речовин, зокрема морської води, що в свою чергу не дозволяє достеменно стверджувати, що в тих бочках знаходиться чистий пальмовий олеїн у кількості 8 449,5 кг.

- в оскаржуваному судовому рішенні, немає жодного чіткого доводу та посилання на документи, які є належними доказами завдання реальної шкоди внаслідок інциденту.

Більш детально доводи "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 у справі №916/1287/20 та призначено розгляд справи на 03.11.2022 року о 12:30 год.

09.09.2022 від прокурора до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з її доводами, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також, 09.09.2022 відзив на апеляційну скаргу з аналогічними вимогами надійшов до суду апеляційної інстанції від Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області)

01.11.2022 до Південно-західного апеляційного суду від "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" надійшли письмові пояснення до відзиву прокурора, в яких відповідач заперечує проти доводів, викладених прокурором та наводить аргументи, зазначені в апеляційній скарзі.

03.11.2022 від "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення з посиланням на те, що відповідачу необхідний час для підготовки заперечень на відзив Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області).

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні останнього, оскільки, по-перше, нормами Господарського процесуального кодексу не передбачено обов`язковості надання заперечень або пояснень до відзивів на апеляційну скаргу. По-друге, враховуючи дату надсилання Інспекцією відзиву на адресу апелянта (вересень 2022), у останнього був достатній час (майже 2 місяця) для підготовки відповідних пояснень, що додатково підтверджується отриманими судом поясненнями з боку відповідача на відзив прокуратури, який також був надісланий на адресу "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" у вересні 2022.

У судовому засіданні 03.11.2022 представники позивача та прокуратури, виклавши свої правові позиції по справі, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили суд відмовити у її задоволенні.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю вказаних представників.

У судовому засіданні 03.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2020 в акваторії морського порту "Південний" під час здійснення вантажних операцій з судна STAVANGER IMO 9278507 на причалі №4 стався розлив речовини.

Так, зі змісту заяви капітану судна STAVANGER щодо факту розливу олії під час операції з вивантаження вантажу у порту Південний (причал №4) (т.1 а.с.131-132) вбачається, що 29.04.2020 (23:30, за місцевим часом) було розпочато розвантаження вантажу. 30.04.2020 (00:35, за місцевим часом) черговий матрос повідомив про розлив до приміщення контролю вантажу. Розвантаження вантажу негайно зупинено.

Відповідно до заяви другого помічника капітана (т.1 а.с.137-138), о 00:35 (за місцевим часом) матрос помітив та повідомив до приміщення контролю вантажу, що олія переливається з люку СОТ №1Р. Вантажні роботи припинені негайно. Закрито усмоктувальні клапани і колекторні клапани. Після цього вийшов на палубу і перевірив обстановку вантаж виявлений на палубі біля лівого борту СОТ №1Р, про що доповіли капітану по рації. О 00:35 (за місцевим часом) до 10:00 збирали наслідки розливу на палубі. Згідно каліброваному столу вантажного танка повна місткість СОТ-1 (обсяг 0,808 МТ) 2894,324 МТ. Відповідно до завантажувального комп`ютеру 100% повної ємності ПОРТУ СОТ 1 становить 2899,14 МТ. №1 по прибуттю, незаповнених 2,46 МТ (2690,766 МТ) (92,8).

В матеріалах справи також наявний переклад листа протесту капітана судна (т.1 а.с.141), який зазначив, що судно здатне вивантажувати вантаж PCL-3-ROL-12999,773 МТ (коносамент) з використанням 1 вантажного / (8х1) трубопроводу і насосів, з максимальною швидкістю 600 м3 /год. на кожний насос, тиск у трубопроводі 7,0 кг/см2 для кожної лінії. Однак з берегу надали тільки (1) вантажну лінію (8х1) та більшу частину часу були обмеження швидкості навантаження від берегу тільки 7,0 кг/см2 для кожної лінії. Отже середня швидкість розвантаження судна становить близько 150,00 Мт/год, всього за 7,0 кг/см2. В результаті вищевикладеного судно здійснювало повільне вивантаження і мало затримку для вивантаження.

З акту розслідування аварійної морської події, що сталася о 00 год. 35 хв. 30.04.2020 з т/х STAVANGER (т.6 а.с.20-25), місцевим господарським судом встановлено та перевірено в ході апеляційного перегляду, що:

-о 02:15 30.04.2020 до головної диспетчерської адміністрації морського порту Південний надійшло повідомлення, від стивідора компанії ТОВ Дельта Вілмар Україна про розлив забруднюючої речовини під час здійснення вантажних операцій т/х STAVANGER (вантаж пальмова олія), на причалі №4, вантажні операції було призупинено;

-о 02:35 30.04.2020 старшим державним інспектором Державної служби морського та річкового транспорту України порту Південний було отримано в телефонному режимі повідомлення від змінного диспетчера Адміністрації морського порту Південний, щодо розливу пальмової олії т/х STAVANGER, який стояв на причалі №4. Згідно Інструкції про порядок надання інформації щодо аварійних подій та надзвичайних ситуацій в Державній службі морського та річкового транспорту України, затвердженої наказом Державній службі морського та річкового транспорту України від 03.04.2019 №135 було належним чином підготовлено та відправлене Повідомлення про аварійну подію стосовно судна STAVANGER.

Після відправлення повідомлення, старший державний інспектор прибув до місця події для виявлення обставин, зібрання даних та фотофіксації;

-о 02:40 30.04.2020 співробітники служби безпеки мореплавства та екологічної безпеки Адміністрації морського порту Південний провели обстеження причалу № 4;

-о 03:20 30.04.2020 до місця забруднення підійшов нафтосміттєзбирач, буксир Сі Ант для спостереження за цілісністю бонового загородження та попередження можливого винесення забруднюючої речовини за його межи;

-о 04:00 30.04.2020 провідний інженер з охорони навколишнього середовища ПФ ДП АМПУ (адміністрації МП Південний) та начальник служби безпеки мореплавства та екологічної безпеки ПФ ДП АМПУ (адміністрації МП Південний) прибули в район причалу №4 для обстеження місця аварійного забруднення (згідно акту ПФ ДП АМПУ(адміністрації МП Південний) від 30.04.2020.

Під час обстеження встановлено: що танкер т/х STAVANGER який 29.04.2020 був ошвартований до причалу №4 морського порту "Південний під вивантаження пальмової олії, знаходився без вантажних операцій - вони були призупиненні. Розвантаження здійснювалось терміналом ТОВ Дельта Вілмар Україна. Встановлено, що в процесі вантажних операцій відбувся аварійний розлив вантажу на палубу та за лівий борт судна, наслідком чого сталося потрапляння забруднюючої речовини (пальмової олії) в акваторію морського порту у межах бонового огородження т/х STAVANGER;

- о 05:47 30.04.2020 силами Адміністрації морського порту Південний були розпочаті роботи з ліквідації розливу забруднюючої речовини. З суден портового флоту в ліквідації були задіяний нафтосміттєзбирач Сі Ант;

- о 10:00 30.04.2020 силами Адміністрації морського порту Південний здійснено відбір проб фонових показників якості води акваторії порту Південний у точці відбору проб фонових показників;

- об 11:40 30.04.2020 в район забруднення прибули державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу та піднялись на борт судна;

- о 13:30 30.04.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу у присутності представника Адміністрації морського порту Південний складено акт обстеження акваторії та відбору проб води в місці забруднення;

- о 18:30 30.04.2020 наслідки забруднення акваторії ліквідовано силами Адміністрації морського порту Південний.

В результаті операції з ліквідації розливу адміністрацією морського порту Південний було зібрано 54 бочки забруднюючих речовин, про що складено акт за підписом начальника портового флоту, провідного інженеру з охорони навколишнього середовища, начальника ВОР СБМ та ЕБ, завідувача складу та агенту "Єврохем Шиппінг" (т.1 а.с.16-17).

Вказаний акт містить наступну інформацію: порядковий номер бочки, маса (брутто) кг, маса бочки кг, маса (нетто) кг. У пункті 55 акту зазначено масу речовини нетто 8437 кг. За підрахунком суду, визначеної у пунктах 1-54 маси нетто (останній рядок акту), сума пунктів 1-54 (останній рядок) становить 8 451 кг, а не 8437 кг. Маса брутто за розрахунком суду у розмірі 9178,5 кг підтверджується.

Заперечень щодо маси брутто та щодо маси бочок відповідачем суду не надано.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що заступником начальника філії з операційної діяльності та начальником ВЕБ СБМ та ЕБ було складено та підписано корегування до акту зважування забруднюючих речовин в зв`язку з знаходженням арифметичної помилки (т.1 а.с.19), в якому зазначено, що у пункті 6 маса нетто становить 177 кг, у пункті 50 маса нетто становить159,5 кг, у пункті 51 маса нетто становить 170. Виходячи з цього в акті зазначено, що загальна маса речовини становить 8 449,5 кг замість 8437 кг.

Також, в матеріалах справи наявний акт приймання ємностей для збору забруднюючих речовин у кількості 54 бочки (т.1 а.с.18), згідно якого ємності відповідають вимогам збору забруднюючих речовин, не містять ознак забруднення та іржі.

30.04.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу складено протокол про адміністративне правопорушення №000196 (т.1 а.с.27) у відношенні капітана судна STAVANGER. За змістом означеного протоколу 30.04.2020 встановлено забруднення територіальних та внутрішніх морських вод України внаслідок скиду з судна STAVANGER ІМО9278507, судновласник MARINO SHIPPING CO PTE LTD, забруднюючої речовини (олія пальмова).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 30.04.2020 №000196 (т.1 а.с.28) визнано капітана судна STAVANGER ІМО9278507 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 59-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190 грн.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що актом №72 обстеження акваторії та відбору проб води в місці забруднення підтверджено обставину відібрання 30.04.2020 води біля судна, з якого відбувся скид речовини, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу.

За наслідком вимірювання показників складу та властивостей цієї води встановлено, що кількість жирів та масел у морській воді в районі причалу №4 ПФ ДП "АМПУ", м. Южне, становить 77 мг/дм3, що відображено у протокол №75 вимірювання показників складу та властивостей вод від 01.05.2020 (т.7 а.с.139).

В подальшому Державної екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу було виставлено відповідачу претензію №100005 від 05.05.2020 про сплату збитків у сумі 2 416 557 доларів США (т.1 а.с.13), яка оплачена не була.

Тому, Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу звернулась до Комінтернівської місцевої прокуратури з клопотанням про здійснення представництва інтересів держави та звернення з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок забруднення внутрішніх морських вод, обґрунтовуючи таке звернення відсутністю коштів на рахунках Інспекції для сплати судового збору.

Наведені вище обставини сталі підставою звернення прокурора до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст.ст. 48, 49 Закону України Про міжнародне приватне право до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія. Права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Сторони зобов`язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду.

У разі заподіяння судном шкоди, що не передбачена статтями 296 і 314 цього Кодексу, відшкодування завданих збитків регулюється законодавством держави, де мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, а якщо шкода заподіяна у відкритому морі, - законодавством держави, під прапором якої плаває судно (ст.5 Кодексу торговельного мореплавства України).

Отже, відповідно до ст. 1 ст. 49 Закону України Про міжнародне приватне право, ст. 5 Кодексу торговельного мореплавства України, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальне право України.

Приписами ст. 100 Водного кодексу України встановлено, що підприємствам, установам, організаціям і громадянам забороняється забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами.

Статтею 101 Водного кодексу України визначено, що власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об`єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

Положеннями ст. 102 Водного кодексу України встановлено, що у внутрішні морські води та територіальне море забороняється скидати з суден і плавучих засобів, платформ та інших морських споруд і повітряних суден хімічні, радіоактивні та інші шкідливі речовини, а також радіоактивні або інші відходи, матеріали, предмети та сміття, які можуть спричинити забруднення моря.

Відповідно до п.4 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою КМУ від 29.12.1996 №269 (далі Правила №269) заборонено скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України: вантажів, які перевозяться навалом, насипом чи у зрідженому стані; твердих забруднюючих речовин (відходів); вод, які містять забруднюючі речовини, зазначені в додатку 1 до цих Правил, крім вод після охолодження суднових механізмів, стічних вод, скидання яких здійснюється згідно з пунктом 5 цих Правил.

За статтею 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у забруднення та засмічення вод.

Щодо доводів апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності доказів зупинення вантажних операцій негайно.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім того, підставою відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Таким чином, посилання апелянта на той факт, що з`ясування питання щодо негайного зупинення вантажних операцій під час морської події мало значення для правильного вирішення справи є безпідставним.

Щодо помилковість висновків суду про збір забруднюючих речовин у кількості 54 бочки.

Згідно зі ст.ст.76-78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У матеріалах справи міститься належний доказ відповідності ємкостей вимогам збору забруднюючих речовин - «акт приймання ємностей для збору забруднюючих речовин у кількості 54 бочки». З огляду на матеріали справи вбачається, що до вказано акту приймання ємностей, як і до самих ємностей на момент збору та зваження забруднюючої речовини з боку представників MARINO SHIPPING CO PTE LTD та ТОВ «Єврохем ШИППІНГ», зауважень не надходило.

Також, у матеріалах справи наявний «акт зваження бочок з забруднюючою речовиною, яка 30.04.2020 вилучена з акваторії порту «Південний» біля причалу №4». Вказаний акт підписаний начальником портового флоту Поперноглом В.В., провідним інженером з охорони навколишнього середовища Морозом О.В., начальником ВОР СБМ та ЕБ Вязовським А.М., завідувачем складом Галицькою В.С., агентом «Єврохем Шиппінг» Пройченко К.С. (від якого зауважень не надходило). У подальшому складено корегування до Акту зважування забруднюючих речовин, у зв`язку із арифметичною помилкою та визначено остаточну масу (нетто) забруднюючої речовини у розмірі 8449,5 кг. Вказане підтверджується листами начальника Адміністрації морського порту «Південний» на адресу Державної екологічної інспекції Кримсько- Чорноморського округу № 1431/27-06-08/Вих/27 від 04.05.2020 та№ 1457/27-06- 08/Вих/27 від 05.05.2020. При цьому, з наведених документів вбачається, що зважування бочок здійснювалося одразу після ліквідації розливу.

Отже, судом першої інстанції досліджено та встановлено на підставі належних доказів факт збору розлитого вантажу саме у кількості 54 бочки.

Щодо зауваження апелянта, що матеріали справи не містять копії Акту відбору проб фонових показників якості води акваторії порту та результатів їх дослідження, що свідчить про відсутність шкідливих показників щодо забруднення акваторії порту саме розлитим вантажем пальмового олеїну.

Відповідно до п. 3 Порядку перевірки взяття проб води та проведення їх аналізу (далі-Порядку), затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України №828 від 21.08.2019, у разі виявлення видимих слідів нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в межах акваторії морського порту адміністрація порту та територіальний і міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції (далі - екологічна інспекція) діють відповідно до Порядку взаємодії державного підприємства Адміністрація морських портів України та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 670.

Згідно п. 3 Порядку взаємодії державного підприємства Адміністрація морських портів України та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, у разі виявлення адміністрацією порту видимих слідів нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в акваторії порту адміністрація порту невідкладно:

- фіксує виявлені факти, зокрема з використанням засобів фото- та відеофіксації;

- інформує екологічну інспекцію про виявлені факти шляхом надіслання телефонограми та повідомлення з використанням засобів електронного зв`язку після фіксації виявлених фактів. Повідомлення фіксується в журналі обліку повідомлень про можливе забруднення за формою згідно з додатком 1;

- здійснює відбір проб фонових показників якості води в акваторії порту, про що складає акт, форма якого встановлюється законодавством, та забезпечує проведення їх аналізу;

- вживає у разі потреби заходів щодо локалізації та ліквідації наслідків забруднення акваторії порту.

Як визначено пунктом 4 Порядку взаємодії, у разі надходження від адміністрації порту повідомлення про виявлення факту забруднення акваторії порту, екологічна інспекція невідкладно направляє до відповідного порту державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища, який:

- обстежує акваторію порту в місці забруднення;

- здійснює відбір проб води в акваторії порту в місці забруднення, про що складає акт, форма якого встановлюється законодавством. Акт підписується державним інспектором та адміністрацією порту;

- забезпечує проведення аналізу проб води акваторії порту, відібраних у місці забруднення.

Отже, з урахуванням приписів п. 4 Порядку взаємодії, факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства з охорони навколишнього природного середовища підтверджується: актом обстеження акваторії та відбору проб води в місці забруднення від 30.04.2020, складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря за місцем забруднення; протоколом №75 вимірювань показників складу та властивостей вод від 01.05.2020, з якого вбачається що кількість жирів та масел у морській воді біля «STAVANGER» в районі причалу №4 ПФДП "АМПУ", м. Южне складає 77 на мг/дм3.

Згідно п. 5 Порядку взаємодії, відбір проб фонових показників якості води акваторії порту, відбір проб води акваторії порту в місці забруднення та проведення їх аналізу здійснюються відповідно до порядку перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу, передбаченого пунктом 51 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від України від 29.02.1996 №269 (далі - Правил)

Відповідно до п. 51 Правил, скидання ізольованого баласту в територіальному морі, на внутрішніх водних шляхах України дозволяється без обмежень та контролю з боку державних органів за умови, що такий баласт прийнято у Чорному чи Азовському морі до входу в територіальні води.

Територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції проводять перевірки у місцях стоку лляльних, стічних та баластних вод (крім ізольованого баласту), скидання яких здійснюється із суден у внутрішні морські води та територіальне море, на відповідність вимогам, зазначеним у додатку 1 до цих Правил, у морському порту виключно у разі виявлення видимих слідів нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в районі імовірного скидання, що призвело до фактичного погіршення якості води.

Факт погіршення якості води в районі імовірного скидання встановлюється шляхом порівняння показників якості води, відібраної в районі імовірного скидання, з фоновими показниками якості води.

Відбір проб фонових показників якості води в акваторії морського порту та забезпечення проведення їх аналізу здійснюється адміністрацією відповідного морського порту.

Перевірка вод здійснюється з метою встановлення джерела забруднення.

Пунктом 3 Правил визначено:

баластні води - забортна вода, прийнята на борт судна для контролю диференту, крену, осадки та остійності судна;

баласт брудний - баластні води (з нафтою або іншими забруднюючими речовинами), які утворюються в неочищених суднових танках (нафтотанках) після приймання до них водяного баласту.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм вбачається, що Адміністрація порту здійснює відбір проб фонових показників якості води в акваторії порту, про що складає відповідний акт та забезпечує проведення їх аналізу у випадку стоку лляльних, стічних та баластних вод (крім ізольованого баласту), скидання яких здійснюється із суден у внутрішні морські води та територіальне море.

Зазначений висновок кореспондується з пунктом 4. Порядку перевірки взяття проб води та проведення їх аналізу», згідно якого відбір проб фонових показників якості води акваторії порту здійснюється уповноваженими представниками адміністрації порту у точках відбору проб фонових показників якості води невідкладно після виявлення видимих слідів нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в межах акваторії морського порту. Точки відбору фонових показників якості води встановлюються державним підприємством Адміністрація морських портів України для кожного морського порту з урахуванням гідрометрологічних особливостей акваторії, місця розташування стаціонарних джерел забруднення, кількості, складу та властивостей стічних вод, що скидаються в акваторію.

В даному випадку обчислення розміру відшкодування за порушення природоохоронного законодавства проводилось у відповідності до Такс, затверджених постановою КМУ №484 від 03.07.1995 «Про затвердження Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» на підставі фактично скинутої речовини, отже дії Адміністрації порту та Інспекції були направлені на встановлення ваги забруднюючої речовини, яка потрапила до водного середовища внаслідок аварійної ситуації.

Щодо твердження апелянта про наявність домішок у складі речовини, то суд звертає увагу на те, що відібрані з бочок усереднені зразки забруднюючої речовини були достатніми для отримання двох висновків судових експертиз, які підтвердили відношення зібраної речовини до суміші пальмової олії та її фракцій.

Крім того, матеріали справи свідчать, що для повного та всебічного розгляду вказаного питання, судові експерти додатково викликались судом першої інстанції в судове засідання для надання відповідних пояснень та можливості сторін задати свої питання та отримати відповіді на них.

Судовими експертами було зазначено, що проби речовини, наданої на експертне дослідження, були відібрані дуже якісно та кваліфіковано. Відібрані зразки складали суміш кислот та невелику кількість пенопласту, значної кількості домішок, зокрема води, водоростей, тощо у наданих зразках не містилось.

Таким чином, з урахуванням наданих судовими експертами пояснень, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів витоку або скиду забруднюючої речовини з інших суден, що може поставити під сумнів обсяг речовини, що потрапила у водне середовище саме з судна STAVANGER, судова колегія критично ставиться до зауважень апелянта про наявність домішок у значний кількості, що може вплинути на висновки суду щодо доведеності маси зібраної величини.

Не заслуговує на увагу посилання апелянта, що з акту обстеження акваторії та відбору проб води в місці забруднення №72 від 30.04.2020 та з протоколу вимірювань показників складу та властивостей вод №75 від 01.05.2020 неможливо встановити нормативно правові акти, якими керувались державні інспектори під час їх складання.

Так пунктом 6 Порядку взаємодії визначено, що відбір проб води здійснюється з дотриманням вимог ДСТУ ІSО 5667-6:2009 Якість води. Відбирання проб. Частина 6. Настанови щодо відбирання проб води з річок і струмків або ДСТУ ІSО 180 5667-9:2005 Якість води. Відбирання проб. Частина 9. Настанови щодо відбирання проб морської води залежно від місця відбору. Відбір посуду для відбору проб води здійснюється з дотриманням ДСТУ ІSО 180 5667-3-2001 Якість води. Відбір проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами.

Також судова колегія критично ставиться до твердження апелянта, що судом першої інстанції не надано правової оцінки шкідливості такого вантажу як пальмовий олеїн, оскільки у п.4.2 мотивувальної частини оскаржуваного рішення досить змістовно доведено, що пальмовий олеїн відноситься до категорії забруднення Y.

Згідно з п.3 додатку 1 «Вимоги щодо скидання забруднюючих речовин у внутрішні морські води та територіальне море України в процесі нормальної експлуатації суден» до «Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №431, будь-яке скидання забруднюючих речовин категорій X, Y, Z у внутрішні морські води та територіальне море України заборонено.

Вказане підтверджується й ратифікованими Україною міжнародними угодами, у тому числі Міжнародною конвенцією по запобіганню забруднення з суден 1973 року, відповідно до статті 1 якої «Сторони Конвенції, зобов`язуються здійснювати положення цієї Конвенції і тих Додатків до неї, якими вони зв`язані, з метою запобігання забрудненню морського середовища шкідливими речовинами або стоками, що містять такі речовини, шляхом їх скидання з порушенням положень Конвенції».

Правило №6 додатку №2 Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року визначає класифікацію шкідливих рідких речовин, згідно з якою, зокрема, «категорія Y» - шкідливі рідкі речовини, які, якщо вони скидаються в море в результаті операцій з очищення танків або зливу баласту, вважаються небезпечними або для морських ресурсів, або для здоров`я людини, або завдають шкоди благоустрою або іншим законним видам використання моря і, отже, виправдовують обмеження про якість та кількість скидання в морське середовище.

Встановлена судом обставина віднесення пальмового олеїну до шкідливої речовини категорії Y сторонами не заперечується, та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема, вантажним маніфестом (т.3 а.с.33), звітом ITOPF для Лондонського PI Club (т.8 а.с.103-108 переклад).

Отже, твердження відповідача стосовно присвоєння пальмовому олеїну категорії Y не з огляду на небезпечні властивості, а з огляду на те, що пальмовий олеїн є забруднювачем, жодним чином не змінюють обставини віднесення пальмового олеїну саме до такої категорії.

При цьому, стаття 4 Конвенції передбачає, що будь-яке порушення положень цієї Конвенції, вчинене у межах юрисдикції Сторони Конвенції, забороняється, і санкції за таке порушення встановлюються законодавством цієї Сторони.

У цьому контексті, апеляційний суд зазначає, що зі згаданого апелянтом висновку ДП «Черкаський НДІТЕХІМ» №195-ІД від 13.08.2020 вбачається, що пальмовий олеїн вважається забруднювачем відповідно до Конвенції МАРПОЛ, а його категоризація відбулась не з огляду на її небезпечні властивості, а з огляду на те, що вона є забруднювачем.

Таким чином, надані представником відповідача документи також підтверджують, що скинуті в акваторію морського порту «Південний» речовини відносяться до забруднюючих, саме про заборону скиду яких вказується у перелічених вище нормативно-правових актах.

Стосовно посилань апелянта на відсутність складу правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Актом розслідування аварійної морської події від 19.05.2020 доведено факт забруднення відповідною речовиною з судна т/х «STAVANGER» частини акваторії морського порту.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (ст. 111 Водного кодексу України).

Статтею 304 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів моря (далі - забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 306 цього Кодексу.

Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об`єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.

Відповідно до п. е) ч. 1 ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища? економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як передбачено ч.1, п.є) ч.2, ч.ч.4,5 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Частиною 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

За положеннями ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення.

При цьому враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визначається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім та прямим.

Так противоправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства.

Особливості стягнення шкоди в сфері господарювання загалом окреслені у Роз`ясненні Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.03.1994 в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 №04-5/239 та Роз`ясненні Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища».

Доказом того, що положення щодо стягнення збитків можуть застосовуватися для відшкодування деліктної шкоди, є положення ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності саме і визначає можливість деліктної підстави збитків.

У даному випадку беззаперечним доказом порушення таких вимог є висновок експертів №9156/9157/15725-15733 від 16.06.2021, згідно з яким наявними є: недотримання належного контролю вантажних операцій з боку екіпажу судна, а саме відсутність перевірки закриття клапану (горловини) вантажного танка №1 лівого борту т/х «STAVANGER»; невідповідність дій капітана та старшого помічника капітана oil/chemical tanker «STAVANGER» вимогам у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З цієї позиції відтворені особливості із відшкодування шкоди, які, по суті, утворюють спеціальний делікт - стягнення шкоди у господарських відносинах та можливість застосування положень Господарського кодексу України про досудове врегулювання розбіжностей, що виникли у зв`язку із заподіянням шкоди, враховуючи положення ст. 222 Господарського кодексу України.

Підхід українського законодавства до відшкодування збитків за забруднення морського середовища полягає у їх розрахунку за фіксованими таксами, затвердженими постановою КМУ №484 від 03.07.1995 «Про затвердження Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України»

Апелянт, наводячи власні твердження з посиланням на іноземну практику, у якій застосовується інший підхід до обчислення розміру збитків, який передбачає, насамперед, урахування характеру забруднюючої речовини та її реального впливу на екологію моря, стверджує про відсутність реальних збитків, завданих навколишньому морському середовищу внаслідок морської події

Втім, враховуючі положення про склад деліктного правовідношення, згідно норм Господарського кодексу України та алгоритм розрахунку на підставі затверджених Такс, наведений апелянтом підхід розрахунку розміру завданих збитків та складових шкоди не відповідає національному законодавству України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу положень ч.ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що у діях судновласника «MARINO SHIPPING CO RTE LTD» містяться усі елементі цивільного правопорушення, наявність яких є обов`язковою для вирішення спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, зокрема:

-правопорушення, - протиправна поведінка, яка полягає у допущенні скиду з судна забруднюючої речовини, яка відноситься до категорії Y, яке спричинило забруднення внутрішніх морських вод, чим порушено ст. 102 Водного кодексу України;

- вина особи, яка полягає у порушенні установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, що призвело до скиду з судна забруднюючої речовини, та підтверджується матеріалами про адміністративне правопорушення: протокол про адміністративне правопорушення №000196, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності № 000196, платіжне доручення про оплату суми штрафу, які містяться в матеріалах справи, а також висновком експертизи №9156/9157/15725-15733 від 16.06.2021.

-наявна сама шкода, розмір якої обраховується згідно з Таксами для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України;

-причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Щодо доводів апелянта про відсутність повноважень Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу на здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Станом на момент звернення прокурора до суду Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу діяла на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 19.07.2019 №192 (Далі - положення №192), згідно якого відповідна інспекція є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, міста Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну морську економічну зону України, континентальний шельф України.

Пунктом 3 розділу 1 Положення №192 встановлено, що основним завданням Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідних територій

Пунктом 2 розділу 2 Положення №192 передбачено, що Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

При цьому, відповідно до п.п. 7, 8 розділу 2 Положення №192 вказана Інспекція розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, а також вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2020 №39 "Про ліквідацію територіального та міжрегіонального територіального органу Державної екологічної інспекції», Державна Азовська морська екологічна інспекція та Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним територіальним органам Державної екологічної інспекції.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію територіального та міжрегіонального територіального органу Державної екологічної інспекції» Державною екологічною інспекцією України прийнято наказ від 27.05.2020 №167 "Про питання діяльності Державних екологічних інспекцій в/у Одеській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській та Донецькій областях", яким визначено, що з 01.06.2020 функції Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу здійснює Державна екологічна інспекція в Одеській області в межах юрисдикції.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на час пред`явлення позову, а саме: 08.05.2020, Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу свої повноваження екологічній інспекції в Одеській області не передавала, у зв`язку з чим продовжувала їх здійснювати.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу є належним позивачем у даній справі.

Хибними є доводи апелянта щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді у даній справі з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треб: розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначено Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з мето, захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави», оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавств» підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу.

Водночас, згідно положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено необхідність доведення наявності умислу посадових осіб ні невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов`язків. Крім того вищевказаним законодавством не передбачено, що не здійснення, чи неналежне здійснення захисту інтересів держави, має бути пов`язане виключно з умисними діями, чи бездіяльністю посадових осіб уповноважений органів. Виникнення у прокурора підстав для представництва інтересів не пов`язано також із притягненням до відповідальності посадових осіб органу який не здійснює чи неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

Також, Закон України «Про прокуратуру» та положення Господарського процесуального кодексу України не містять жодної норми, яка б зобов`язувала прокурора надавати докази неналежного здійснення органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, своїх повноважень щодо захисту інтересів держави та доказів неможливості такого звернення самостійно. Прокурор повинен лише обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкті владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановам Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі №906/240/18.

Окрім того, відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Судом від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Верховний Суд вирішував виключну правову проблему щодо того, чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їм захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення де суду.

Листом від 07.05.2020 №829/08 Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу наголошує, що у зв`язку із відсутністю коштів на її рахунках для сплати судового збору, остання не має можливості самостійно звернутися до суду з питання стягнення із судновласника «MARINO SHIPPING СО РТЕ LTD» збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища на суму 65 174 542,29 грн.

За твердженням прокурора, у підтвердження вказаної інформації повідомлено, що на рахунку Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу наявна сума 15 690 грн., на підтвердження неспроможності сплати судового збору за подачу відповідного позову, що складає 735 000 грн., а також, надано довідку про відсутність в Інспекції працівників сектору правового забезпечення, які мають відповідні спеціальні знання, для підготовки та скерування позовних заяв до суду.

При цьому, судно «STAVANGER», яким заподіяно збитки інтересам держави зареєстровано під прапором TUVALU, адреса реєстрації судновласник MARINO SHIPPING CO PTE LTD - держава Сінгапур.

Завдання збитків державі суб`єктом - нерезидентом, майно якого не зареєстровано в Україні підтверджує необхідність оперативного реагування на факти порушення вимог законодавства України, що і було враховано прокурором.

Водночас, апеляційний суд цілком погоджується з місцевим господарським судом щодо застосування останнім висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2021 у справі №910/7916/20, згідно з якими незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивачів про неможливість самостійно звернутися до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду відповідних органів з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси позивачів, свідчить про те, що останні неналежно виконують свої повноваження щодо стягнення штрафних санкцій, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів наголошує на тому, що зі змісту оскаржуваного судового рішення у цій справі вбачається, що суд першої інстанції, з врахуванням вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, надав належну правову оцінки всім доказам у справі з урахуванням предмета та підстав позову та вірно кваліфікував спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Інші заперечення, доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, що викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому, решту аргументів скаржника суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10.05.2011, пункт 58).

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Водночас, рішення суду першої інстанції залишається без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 у справі №916/1287/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 03.11.2022.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.