Ухвала

від 03.11.2022 по справі 922/4850/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 922/4850/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

на рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2022 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022

за позовом АМК

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо Бізнес Пром"</a> (далі - ТОВ "Тріо Бізнес Пром")

про стягнення 679 998 грн.,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) АМК звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 у справі №922/4850/21 у частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення з ТОВ "Тріо Бізнес Пром" пені у розмірі 13 599,96 грн. і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення 679 998 грн., а, отже, ціна позову у справі № 922/4850/21 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини першої, третьої статті 56, частини першої, другої статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо визначення та обчислення строків виконання рішень органів АМК.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позов заявлено про стягнення з

ТОВ "Тріо Бізнес Пром" на користь АМК штрафу у розмірі 339999 грн. та пені у розмірі 339999 грн. на підставі рішення АМК від 30.03.2021 №178-р у справі №143-26.13/153-16 (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2022 у справі №922/4850/21 у позові відмовлено частково та стягнуто з ТОВ "Тріо Бізнес Пром" на користь АМК штраф у розмірі 339 999 грн. та пеню у розмірі 326 399,04 грн.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, виходили з того, що Рішення АМК відповідачем не оскаржене та набрало законної сили, а відтак у силу статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позовні вимоги про стягнення 339 999 грн. штрафу є обов`язковими до виконання. Позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на підставі частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за прострочення сплати штрафу, суд першої інстанції задовольнив частково, а саме на суму 326 399,04 грн., у зв`язку з невірним визначенням АМК початку прострочення сплати штрафу.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Наявності таких випадків скаржником не наведено та не обґрунтовано.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява

№ 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АМК на рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 у справі № 922/4850/21.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293

ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 у справі № 922/4850/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова