Постанова

від 26.10.2022 по справі 759/10956/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/10956/13-ц Головуючий у І інстанції Заєць Т.О.

Провадження №22-ц/824/8103/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Удовиченка Дениса Григоровича на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2014 року у справі за позовом прокурора Святошинського району м. Києва (Святошинська окружна прокуратура м. Києва) до Київської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа садівниче товариство «Зв`язківець» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту, -

УСТАНОВИВ:

У липні 2013 року прокурор Святошинського району м. Києва звернувся з позовом про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним державного акта.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради №870/1926 від 09.07.09 «Про передачу гр. ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 огли у приватну власність земельну ділянку за вищевказаною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі рішення ОСОБА_1 огли отримав державний акт, серії ЯЖ №912805 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що вказана земельна ділянка відведена з порушенням вимог ст. 118 Земельного кодексу України, а також інших вимог законодавства, оскільки проект землеустрою не погоджено природоохоронним органом. Крім того, земельна ділянка на момент прийняття Київрадою оспорюваного рішення відносилась до земель рекреаційного призначення, водночас після прийняття рішення земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови. Питання про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки висновками контролюючих органів не погоджувалось, Київська міська рада рішенням від 09.07.09 року №870/1926 незаконно змінила функціональне призначення спірної земельної ділянки, що є порушенням ст. 20 Земельного кодексу України. Також не було проведено державну землевпорядну експертизу Державним комітетом України по земельних ресурсах та його територіальним органом, а тому відсутній позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати рішення КМР №870/1926 від 09.07.09 «Про передачу гр. ОСОБА_1 огли у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 »,

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1 , серії ЯЖ №912803, виданий на імя ОСОБА_1 огли Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) 17.06.2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03761,

- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0283, вартістю 358 040,75 грн, за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради,

- зобов`язати ОСОБА_1 огли повернути на користь Київської міської ради спірну земельну ділянку.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2014 року позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської Ради №870/1926 від 09.07.2009 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним Державний акт серії ЯЖ №912805 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8 000 000 000:75:670:0283, площею 0,10 га на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім`я ОСОБА_1 огли Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17.06.2010 р. та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03761. Зобов`язанои ОСОБА_1 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0283, вартістю 358 040,75 грн, що розташована на АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2014 року у даній справі залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся його представник - адвокат Удовиченко Д.Г.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що позивачем не надані докази, які підтверджують віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, в тому числі на момент прийняття оскаржуваного рішення Київською міською радою. Уповноважені законом органи надали позитивні висновки щодо погодження проекту землеустрою та правомірності передачі земельної ділянки у приватну власність відповідача. Зважаючи на те, що позивачем не доведено віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, апелянт посилається на безпідставність доводів позивача на порушення ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

У відзиві на апеляційну скаргу Святошинська окружна прокуратура м. Києва просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Удовиченко Д.Г. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник Святошинської окружної прокуратури м. Києва - Ханчин Г.О. та представник Київської міської ради - Зеленчук В.О. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Третя особа - садівниче товариство «Зв'язківець» про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені, свого представника для участі в судовому засіданні не направили.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням КМР №870/1926 від 09.07.2009 року «Про передачу гр. ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 », вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 огли для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , передати гр. ОСОБА_1 огли у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а. с. 9).

На підставі рішення №870/1926 від 09.07.2009, ОСОБА_1 огли видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №912805, відповідно до якого ОСОБА_1 огли є власником земельної ділянки, площею 0,10 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на АДРЕСА_1 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03761 (а. с. 10).

Зазначена вище земельна ділянка була відведена ОСОБА_1 огли відповідно до проекту землеустрою, розробленого ПП «Шоп`як» (а.с. 59 - 100).

Листом Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) №071/04-4-22/2836 від 29.05.2009 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 огли для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , згідно чинного законодавства (а. с. 13 - 15).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 1 000 кв. на 15 км. АДРЕСА_2 , у разі використання для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд складає - 358 040, 75 грн., що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) від 08.07.2013 року №05707/-14261 (а. с. 16).

Звертаючись до суду із даним позовом, прокуратура, як на доказ порушення вимог ст. 116 та 118 Земельного кодексу України, допущених Київською міською радою при переданні земельної ділянки у власність ОСОБА_1 огли, посилалась на листДержавної інспекції сільського господарства в м. Києві №01-02/1520 від 29.04.2013 року, зі змісту якого вбачається, що рішення КМР від 09.07.2009 року про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність, а також в подальшому розроблення проектів землеустрою, прийняті з порушенням ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні належними доказами, оскільки оспорюване позивачем рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, суперечить актам цивільного законодавства, порушує право на землю територіальної громади м. Києва, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним, Виходячи із пріоритету суспільного інтересу над інтересом конкретної особи, суд першої інстанції вважав, що оскільки відпали підстави для отримання відповідачем державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.06.2010 року, та враховуючи те, що спірна земельна ділянка не може належати відповідачу, правовстановлюючий документ - державний акт підлягає визнанню недійсним. При визнанні незаконним рішення Київради і скасуванні державного акту на право власності на землю відповідача, спірна земельна ділянка відновлює своє правове становище, яке існувало до її виділення відповідачу.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч.2ст. 19 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), землі України за основних цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісогосподарського призначення, землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» ст. 12 Земельного кодексу України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 п. 12 «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 Земельного кодексу України, відповідно якоїгромадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частина 6-10 ст. 118 Земельного кодексу України(в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) передбачає, що гомадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій», у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України).

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , погоджено із Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - висновок № 09-0994-В (вих. № 19-5226 від 25.05.2009 року), Київською міською санепідемстанцією, Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням земельних ресурсів.

Так, виконуючи доручення Київської міської ради від 13 червня 2008 року № 29/233-Б-7196 Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало висновок, в якому не заперечувало проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку для будівництва та обслуговування садибного житлового будинку, господарських будівель та споруд, без права забудови до погодження та затвердження проектної документації у встановленому законодавством порядку.

При цьому, у висновку зазначено, що вказана земельна ділянка відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28 березня 2002 року № 370/1804, належить до території садибної забудови.

Відповідно до листа від 29 травня 2009 року вих. № 071/04-4-22/2836 Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), погоджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.5. Положення про Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.12.2002 р. № 221/381, в редакції, що діяла на момент складання висновку № 071/04-4-22/2836 від 29.05.2009 р., до повноважень Управління було віднесено погодження місця розташування об`єктів та проектів відведення земельних ділянок.

Слід зазначити, що ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено повноваження місцевих рад у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено повноваження виконавчих та розпорядчих органів місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 у справі № 1-45/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) роз`яснено, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Державна служба з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України висновком від 4 червня 2009 року № 22-1657/9 погодила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва, обслуговування та експлуатації індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказана земельна ділянка не входить до історичних ареалів міста, перебуває за межами архітектурних і археологічних заповідників, архітектурних та археологічних охоронних зон і зон регулювання забудови. Пам`ятки культурної спадщини на ділянці відсутні (а.с.78).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 було погоджено висновком Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 5 червня 2009 року №05-4648 ( а.с.79-89).

Судом установлено, що рішенням III сесії VI скликання Київської міської ради від 9 липня 2009 року №870/1926 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки ля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою ( а.с.90).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЖ №912805 на право власності на земельну ділянку, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17 червня 2010 року та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів а право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03761, з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином, спірна земельна ділянка булла передана у власність ОСОБА_1 із земель міста в порядку безоплатної приватизації.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка на момент прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради відносилася за цільовим призначення до земель рекреаційного призначення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку суду не надано.

Колегія суддів апеляційного суду оцінює критично наявні в матеріалах справи статистичні дані Земельно-кадастрової інформації на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:75:670:0283) адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 62), оскільки вказаний документ суперечить іншим наявним у проекті землеустрою документам, в тому числі і затвердженим Головним управлінням земельних ресурсів.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні положення містить частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року (в редакції на час пред`явлення позову).

З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції про те, що рішення Київської міської Ради №870/1926 від 09.07.2009, яким відповідачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, не відповідають обставинам справи.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №759/10970/13-ц та від 28 жовтня 2020 року у справі № 759/8821/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора Святошинського району м. Києва (Святошинська окружна прокуратура м. Києва) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Удовиченка Дениса Григоровича - задовольнити.

Скасувати заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2014 року та ухвалити у даній справі нове судове рішення.

Позов прокурора Святошинського району м. Києва (Святошинська окружна прокуратура м. Києва) до Київської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа садівниче товариство «Зв`язківець» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31.10.2022 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.А.