Постанова

від 03.11.2022 по справі 910/2147/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2147/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 (головуючий суддя: Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.) про повернення апеляційної скарги

у справі № 910/2147/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Збагачувач» (далі - ТОВ «Промислова компанія «Збагачувач», позивач)

до ОСОБА_1 (далі - відповідач, скаржник),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-Енергетична компанія «Газ-Енерго» (далі - ТОВ «Паливно-Енергетична компанія «Газ-Енерго», третя особа),

про стягнення 58 544 698,44 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст обставин справи

ТОВ «Промислова компанія «Збагачувач» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Паливно-Енергетична компанія «Газ-Енерго» про стягнення 58 544 698,44 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2022 позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Промислова компанія «Збагачувач» заборгованість у розмірі 57 350 550 грн, пеню у розмірі 1 194 148,44 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 868 350,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Крім того ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 1 частини першої статті 8 та частину другу статті 8 Закону України «Про судовий збір», просила зменшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги до 34 750,80 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, запропоновано скаржниці надати докази, на підставі яких можливе відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору, а також докази надсилання апеляційної скарги з додатками на адресу третьої особи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2022 мотивована тим, що заявницею апеляційної скарги не надано ані доказів оплати судового збору, ані належних доказів, які могли б бути підставою для відстрочення, звільнення або зменшення розміру судового збору. Крім того не надано докази надсилання копії скарги та додатків до неї іншій стороні у справі.

На виконання вимог зазначеної ухвали апеляційного суду від 04.08.2022 відповідачем подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та письмові пояснення. До вказаної заяви було долучено довідку Державної податкової служби про доходи відповідача за період з І по ІV квартал 2021. Згідно вказаної довідки відповідачці у травні 2021 від Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» було нараховано 14 343 215,74 грн дивідендів у вигляді акцій, що оподатковувались за ставкою 0%. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що вказані дивіденди у вигляді акцій не виплачувались. Водночас вказувала, що навіть якщо припустити, що зазначена сума акцій підлягала б врахуванню разом з іншими її доходами за 2021 рік, то загальна сума доходів становила б 15 038 231,74 грн. Тоді як (з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір») п`ять відсотків від зазначеної суми становить 751 911,58 грн.

Крім того позивачем подано клопотання про врахування інформації щодо матеріального стану ОСОБА_1 при вирішення питання про відстрочення, розстрочення або зменшення судового збору. До вказаного клопотання долучено відповідь від 02.08.2022 №02/08-1 товариства з обмеженню відповідальністю «Артіс капітал» на адвокатський запит, здійснений представником позивача у даній справі. У вказаній відповіді зазначене товариство повідомило, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є учасником товариства з обмеженню відповідальністю «Артіс капітал» з часткою у статутному капіталі в розмірі 50 %. Також товариство зазначило, що у 2020 та 2021 роках товариством не здійснювалась виплата дивідендів учасникам, зокрема, й ОСОБА_1 . Водночас, товариство повідомило, що у випадку прийняття відповідного рішення про виплату дивідендів у відповідності до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір таких дивідендів, що складає 50% чистого прибутку, станом на 31.12.2020 складає 21 688 000,00 грн, станом на 31.12.2021 - 23 053 000,00 грн. Будь-які виплати ОСОБА_1 у період з 2020 по 2021 не здійснювались.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення судового збору, запропоновано надати докази сплати судового збору в розмірі 1 302 525,00 грн; роз`яснено ОСОБА_1 , що протягом десяти днів з дня отримання (ознайомлення з текстом) даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки, шляхом подання до суду відповідної заяви та доказів.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 мотивована тим, що клопотання підлягає відхиленню у зв`язку з необґрунтованістю в розумінні частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та з урахуванням принципу рівності сторін, а також не доведення ОСОБА_1 наявності «надмірного тягаря», який би перешкоджав сплаті судового збору по даній справі.

15.09.2022 ОСОБА_1 втретє надіслала на адресу апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначила, що наданих доказів достатньо на підтвердження обставин неплатоспроможності; вони є достовірними та достатніми. Тому просила зменшити їй розмір судового збору до 34 750,80 грн. Доказів сплати судового збору до заяви не надано.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2022 та додані до неї матеріали повернуто скаржниці.

Ухвала апеляційного суду, з посиланням на приписи частини четвертої статті 174 та статтю 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивована тим, що заявниця апеляційної скарги не виконала вимоги ухвали суду від 05.09.2022 про залишення апеляційної скарги без руху. При цьому апеляційний суд вказав, що заявниця апеляційної скарги в поданій заяві від 15.09.2022 фактично не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, намагаючись їх тлумачити «на власний розсуд».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 16.09.2022 про повернення апеляційної скарги, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду вирішення питання зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права; скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом не повно досліджено докази щодо майнового стану скаржника, надано невірну оцінку доданим документам, також зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на висновки Верховного Суду при вирішенні питання зменшення розміру судового збору, що призвело до порушення положень статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Промислова компанія «Збагачувач» просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 31.10.2022 № 29.3-02/1905 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 910/2147/22 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі «Ейрі проти Ірландії», серія А, № 32).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі «Апостол проти Грузії», заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості «законної мети» визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 року у справі «Станков проти Болгарії», заява № 68490/01)

Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті:

по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат);

по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії», рішення від 09.10.1979).

Так, зокрема, законодавець у статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріпив норму відповідно до якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Разом з тим, наведеними правовими нормами Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.

Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір саме для позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, але скаржник не є позивачем у справі. (Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 909/8/18, від 18.07.2022 у справі № 161/18983/20, від 04.05.2022 у справі № 947/30114/20).

Проте, суд апеляційної інстанції не врахував зазначеного, вказавши, що за змістом положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тобто, дійшов висновку, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Оцінивши доводи, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування вимог заявленого нею клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачав, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору чи його зменшення або звільнення.

За наслідками здійснення касаційного провадження Верховний Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 про зменшення або звільнення від сплати судового збору, проте з підстав, що заявниця не є позивачем у справі, тому приписи пункту 1 частини першої та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» на неї не поширюються.

Водночас зазначені висновки апеляційного суду не призвели до неправильного по суті рішення щодо повернення апеляційної скарги та доданих до неї документів.

Верховний Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів і узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи те, що відповідачем не було усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного господарського суду від 05.09.2022 щодо сплати судового збору, у спосіб, встановлений ГПК України, то абсолютно підставним було здійснене апеляційним судом застосування до поданої апеляційної скарги наслідків у вигляді її повернення.

Крім того Суд звертає увагу, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

В ухвалі від 05.09.2022 судом апеляційної інстанції було досліджено клопотання ОСОБА_2 про зменшення сплати судового збору і постановлено рішення про відмову у його задоволенні.

В оскаржуваній ухвалі від 16.09.2022 (про повернення апеляційної скарги) суд апеляційної інстанції за розглядом повторного клопотання скаржниці про зменшення або звільнення від сплати судового збору оцінив, серед іншого, подану заявницею довідку Державної податкової служби про доходи відповідача за період з І по ІV квартал 2021 (з якої вбачається, що заявниці було нараховано 14 343 215,74 грн дивідендів у вигляді акцій у 2021 році) і дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 302 525,00 грн не є надмірним тягарем для заявниці апеляційної скарги, отже не можуть бути визнані поважною причиною для зменшення або звільнення від сплати судового збору.

Суд касаційної інстанції відповідно до визначених статтею 300 ГПК України повноважень не може переоцінювати докази, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, твердження скаржниці про те, що апеляційний суд не надав належної оцінки її доводам про скрутний майновий стан, що є підставою для зменшення або звільнення від сплати судового збору, касаційний суд вважає необґрунтованими та такими, що зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги правильність здійснених апеляційним судом процесуальних дій не спростовують і в цілому зводяться до висловлення незгоди із прийнятою ухвалою апеляційного господарського суду.

Посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду щодо питання зменшення розміру судового збору, які викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/4538/15 та в ухвалах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 903/182/15, від 25.03.2019 у справі № 904/3994/18, відхиляються Судом, оскільки висновки в наведених справах не суперечать висновкам у справі, що розглядається. У всіх зазначених справах, на які здійснює своє посилання скаржниця, як і у справі, що розглядається, судами відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Позиція Верховного Суду стосовно того, що стаття 8 Закону України «Про судовий збір», яка регулює право суду відстрочити та розстрочити сплату судового збору пов`язує з наявністю відповідних обставин, виключний перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає, є сталою та відповідно застосована до правовідносин у цій справі.

За таких обставин, Суд вважає залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою цієї статті ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини.

Частиною другою статті 309 ГПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 308 та статті 311 ГПК України оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишите без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 910/2147/22 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 910/2147/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова