Рішення

від 24.10.2022 по справі 199/9505/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9505/21

(2/199/775/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Дніпротрансгаз», Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання незаконною державну реєстрацію права власності та скасування рішення державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до відповідача, зазначивши, що 13.03.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CM-SME301/067/2007, за умовами якого банк надає, а позичальник приймає кредит для придбання нерухомого майна у сумі 60000 доларів США, з фіксованим відсотком 6.0% річних та плаваючою процентною ставкою FIDR зі строком повернення його до 13.03.2017 року.

13.03.2007 року, у якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між позивачем та банком було укладено іпотечний договір № PM- SME301/067/2007, за яким позивачем було надано в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення загальною площею 58.7 кв м., яке розташовано за адресую АДРЕСА_1 .

25.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторінг Україна» укладено договір факторингу, за умовами якого останньому було відступлене право грошової вимоги за кредитним договором, укладеного між третьої особою ОСОБА_2 та банком та договором іпотеки, укладеного між позивачем та банком.

У зв`язку з невиконання умов кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2016 року, зміненого постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі 450320 грн. 06 коп.

09.08.2018 між ТОВ ««ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «АНСУ» було укладено договір факторингу № 09/08/18 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № РМ-SME301/067/2007 (майнова порука), відповідно до яких ТОВ «АНСУ» набуло права первісного кредитора за договором іпотеки на вищевказане нерухоме майно.

03 жовтня 2018 року державний реєстратор приватний нотаріус ДМНО Ричка Юлія Олександрівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43328040, яким вперше зареєстрував право власності на приміщення на ТОВ «АНСУ».

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2019 року, залишеного в силі постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року визнано незаконною державну реєстрацію права власності на вищевказане за ТОВ «АНСУ» та скасоване рішення державного реєстратора приватного нотаріуса ДМНО Ричка Ю.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43328040 від 03.10.2018 щодо державної реєстрації права власності ТОВ «АНСУ».

23 березня 2021 року державний реєстратор приватний нотаріус ДМНО Ричка Ю.О. вдруге прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57245600, яким вдруге змінила, власника нерухомого майна за ТОВ «АНСУ».

Про наявність оскаржуваного рішення позивач дізналася випадково, зробивши інформаційний запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Жодного повідомлення про намір здійснити стягнення на предмет іпотеки від ТОВ «АНСУ» або приватного нотаріуса Ричка Ю.О позивач не отримувала.

Крім того, відповідачем ТОВ "АНСУ" подано копію звіту про оцінку вартості майна від 10.11.2020 року, відомості про особистий огляд об`єкту оцінки звіт не містить. Відповідно до вказаного звіту вартість майна станом на 10.11.2020 року становить 410963 грн.

На замовлення позивача ТОВ «Експертна Оцінка Майнових прав» зроблено незалежну оцінку ринкової вартості спірного приміщення, яке становить 835700 грн., що у більш ніж два рази перевищує вартість майна згідно оцінки, яка зроблена на замовлення ТОВ «АНСУ». Разом з тим, здійснюючи 10 листопада 2020 року оцінку вартості іпотечного майна, оцінювачем не наведено відповідних пояснень про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Крім того, оцінка предмета іпотеки відбулась 10.11.2020 року, а у власність ТОВ АНСУ» набуло нерухоме майно 23 березня 2021 року. Тобто, оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилась, що не відповідає вимогам закону. Отже, перехід права власності ТОВ «АНСУ» на спірне приміщення було здійснено без проведення належним чином оцінки вказаного нерухомого майна на момент переходу такого права власності.

У зв`язку з викладеним позивач просила суд визнати незаконною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 108, яке розташовано за адресую АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57245600 від 23.03.2021 року щодо державної реєстрації права власності ТОВ «АНСУ» на нежитлове приміщення № 108, яке розташовано за адресую: АДРЕСА_1 загальною площею 58.7 кв.м., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав до суду пояснення, аналогічні позовним вимогам. До судового засідання 24.10.2022 року не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені у письмовому відзиві на позов, де зазначив, що 13.11.2020 року та 18.01.2021 року відповідачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_2 було направлено вимогу про усунення порушення у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а також копію звіту про оцінку предмета іпотеки від 10.11.2020 року. Однак поштові повідомлення не були отримані адресатами та повернулись відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Також зазначив, що позивач посилається на п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який станом на 23.03.2021 року втратив чинність. Крім того щодо недійсності звіту про оцінку майна представник позивача зазначив, що у висновку про вартість об`єкта оцінки від 10.11.2020 року вказано, що термін дії звіту про оцінку майна становить шість місяців, таким чином, на момент оскаржуваної державної реєстрації права власності, оцінка майна була чинною. До судового засідання 24.10.2022 року представник відповідача не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи ТОВ «Виробниче-сервісне підприємство «Дніпротрансгаз» у судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач посилається на редакцію п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127, яка на момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії не діяла. А також посилається на належне повідомлення позивача про необхідність виконання основного зобов`язання та повідомлено їх про розмір оцінки предмета іпотеки. Також підтримав заперечення представника відповідача на недійсність звіту про оцінку майна. До судового засідання 24.10.2022 року не з`явився.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.03.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CM-SME301/067/2007, за умовами якого банк надає, а позичальник приймає кредит для придбання нерухомого майна у сумі 60000 доларів США, з фіксованим відсотком 6.0% річних та плаваючою процентною ставкою FIDR зі строком повернення його до 13.03.2017 року.

13.03.2007 року, у якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між позивачем та банком було укладено іпотечний договір № PM- SME301/067/2007, за яким позивачем було надано в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення загальною площею 58.7 кв м., яке розташовано за адресую АДРЕСА_1 .

25.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторінг Україна» укладено договір факторингу, за умовами якого останньому було відступлене право грошової вимоги за кредитним договором укладеного між третьої особою ОСОБА_2 та банком та договором іпотеки укладеного між позивачем та банком.

09.08.2018 між ТОВ ««ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «АНСУ» було укладено договір факторингу № 09/08/18 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № РМ-SME301/067/2007 (майнова порука), відповідно до яких ТОВ «АНСУ» набуло права первісного кредитора за договором іпотеки на вищевказане нерухоме майно.

23 березня 2021 року державний реєстратор приватний нотаріус ДМНО Ричка Ю.О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57245600, а саме здійснила реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «АНСУ».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення серія та номер 3635, виданого 24.12.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ричка Ю.О. право власності на приміщення № 108 за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «Виробничо-Сервісне підприємством «Дніпротрансгаз». Іпотекодержателем даного приміщення є АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

З урахуванням змісту частини 1, 4 ст. 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) в редакції, яка діяла станом на 23.03.2021 року, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини 1-4, 7 ст. 36 Закону, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору. Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем).

Відповідно до частини 1-3 ст. 37 Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є-предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Зміст іпотечного договору від 13.03.2007 року № РМ- СМЕ301/067/2007 свідчить, що вказаний договір містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя 4 (стаття 6), і що при виникненні іпотечного випадку іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому договорі) із зазначенням загальної суми боргових зобов`язань та граничного строку погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення боржником боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні (підп. 6.4.2.).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до абз. 1 частини 2 ст. 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553.

Відповідно до п. 57 Порядку № 553, в редакції станом на 23 березня 2021 року, для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до абз. 1-9 п. 61 Порядку № 553, в редакції станом на 23 березня 2021 року, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотеко держателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Матеріали реєстраційної справи, що надані нотаріусом на виконання ухвали суду, містять вимоги про усунення порушення від 13.11.2020 року № 9623, направленої на адресу позивача та третьої особи ОСОБА_2 , щодо виконання зобов`язання за кредитним договором № СМ-СМЕ301/067/2007 протягом 30- денного строку з моменту отримання даної вимоги, та вимоги про усунення порушення від 18.01.2021 року № 9848, направленої на адресу позивача та третьої особи ОСОБА_2 , щодо виконання зобов`язання за кредитним договором № СМ- СМЕ301/067/2007 протягом 30-денного строку з моменту отримання даної вимоги. Копії аналогічних доказів надано представником відповідача по справі, що спростовує твердження позивача про порушення вимог п. 61 Порядку № 553.

Відповідач також надав до матеріалів справи копії відповідних документів на підтвердження направлення вказаних вимог разом зі звітом про оцінку майна на адресу позивача та третьої особи ОСОБА_2 .

Що стосується твердження позивача, що нею не були отримані повідомлення про намір здійснити стягнення на предмет іпотеки від ТОВ «АНСУ» або приватного нотаріуса Рички Ю.О., то чинним законодавством на державного реєстратора не покладено обов`язок направляти зазначені повідомлення на адресу боржника чи іпотекодавця під час вчиненні спірної реєстраційної дії.

Приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, державний реєстратор повинен отримати від іпотекодержателя документи, перелік яких наведений у п. 61 Порядку № 553. Цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню.

Крім тогопри постановленніданого рішеннясуд керувавсявисновками зазначенимиу постановіВеликої палатиВерховного Судувід 29вересня 2020року усправі №757/13243/17,де зазначено,що належнимслід вважатинадсилання вимогиз дотриманнямвстановленого договоромпорядку наадресу отримувача,яка вказанав договоріабо додатковоповідомлена відповіднодо умовдоговору.Якщо такийпорядок договоромне визначений,відповідно дозвичаїв діловогообороту належненаправлення вимогиможе здійснюватисязасобами поштовогозв`язкучи кур`єрськоїслужби,які дозволяютьвстановити зміствідправлення тапідтвердити йоговручення,наприклад,цінним листомз описомвкладеного відповіднодо Правилнадання послугпоштового зв`язку,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від05березня 2009року N270.Велика ПалатаВерховного Судузвертає увагуна те,що належнимдотриманням іпотекодержателемпроцедури повідомленняіпотекодавця таборжника,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця,про вимогустосовно усуненняпорушення такожслід вважатитакож такеповідомлення,що булонадіслане належнимчином,проте неотримане внаслідокнедбалості абоухилення відотримання.Направлення такоївимоги іпотекодавцюпро усуненняпорушень основногозобов`язанняобґрунтовується саметим,що іпотекодавецьмає правозамість боржникаусунути порушенняосновного зобов`язанняі тимсамим убезпечитисебе відзвернення стягненняна належниййому предметіпотеки.У разідотримання іпотекодержателемпорядку належногонадсилання вимогипро усуненняпорушення основногозобов`язаннядіє презумпціяналежного повідомленняіпотекодержателя пронеобхідність усуненняпорушень основногозобов`язання,яка можебути спростованаіпотекодавцем взагальному порядку.При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Як було зазначено вище, відповідачем двічі направлялися відповідні вимоги за адресами, наданими самими позивачем і третьою особою ОСОБА_2 .

Що стосується тверджень позивача щодо недійсності висновку про вартість об`єкта оцінки від 10.11.2020 року, суд приходить до наступного. Термін дії звіту про оцінку майна становить шість місяців. Наданий позивачем звіт про оцінку від 20.01.2022 року не спростовує дійсність висновку від 10.11.2020 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача не знайшли свого законного обґрунтування, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з повною відмовою в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Згідно дост.141ч.12ЦПК Українисудові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

06 жовтня 2022 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Сервісне підприємство «Дніпротрансгаз» надійшло клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу домопогу в розмірі 9000,00 грн., які були сплачені адвокату Матвієвському О.В.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відмову у задоволенні вимог представника товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Сервісне підприємство «Дніпротрансгаз» щодо стягнення судових витрат, мотивуючи його тим, що позиція третьої особи жодним чином не відрізнялась від позиції відповідача ТОВ «АНСУ».

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та підлягає зменшенню до 3000 гривень.

Частиною 9 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 18.02.2022 року вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (відчуження, у тому числі шляхом реєстрації укладених договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду чи інше володіння, внесення до статутних капіталів юридичних осіб тощо) нежитлового приміщення в житловому будинку літ. А-9, загальною площею 58,7 кв.м., ганок літ.а, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659242112101).

Виходячи з положень ч.9 ст. 158 ЦПК України суд вважає, що заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Дніпротрансгаз», Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання незаконною державну реєстрацію права власності та скасування рішення державного реєстратора,-відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді заборони суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (відчуження, у тому числі шляхом реєстрації укладених договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду чи інше володіння, внесення до статутних капіталів юридичних осіб тощо) нежитлового приміщення в житловому будинку літ. А-9, загальною площею 58,7 кв.м., ганок літ.а, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659242112101), вжиті згідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2022 року,- скасувати.

Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за її рахунок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Дніпротрансгаз» (код ЄДРПОУ 31157567, м. Дніпро, вул. Курсантська, 7) 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко