Рішення

від 03.11.2022 по справі 458/625/20

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О.І.

секретар судового засідання Сисан С.І.

Справа № 458/625/20

Провадження №2/458/13/2022

Сторони у справі:

позивач ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , Турківська міська рада Самбірського району Львівської області,

Самбірська районна державна адміністрація

представники сторін:

представник позивача Квак В.В.

представник відповідача ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, Самбірської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання здійснити таке погодження, скасування реєстрації права оренди, скасування рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки, скасування договору оренди земельної ділянки,

встановив:

09.07.2020 позивач ОСОБА_1 подала до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до Турківської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: 1) визнати протиправною відмову Ільницької сільської ради Турківського району у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов`язати здійснити таке погодження; 2) скасувати реєстрацію права оренди ОСОБА_2 на ділянку з кадастровим номером 4625583200:01:005:0056 здійснену Турківською районною державною адміністрацією 30.09.2019 за номером 33598436; 3) скасувати рішення Ільницької сільської ради №407 від 14.08.2019 про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 площею 0,3607 га.;4) скасувати договір оренди земельної ділянки №7 від 26.09.2019 укладений між ОСОБА_2 та Ільницькою сільською радою щодо земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 площею 0,3607 га.

В обґрунтування своїх вимог позивачка покликається на те, що рішенням Ільницької сільської ради від 07.06.2018 №310 їй було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби в урочищі "Біля хати", площею 0,0574 га та було розроблено проект землеустрою. Листами Ільницької сільської ради від 26.09.2018 та від 01.11.2018 було повідомлено про відмову в затвердженні зазначеної технічної документації, з мотивів не погодження меж із сусідом ОСОБА_2 . Таку відмову вважає протиправною, оскільки на момент розроблення технічної документації ОСОБА_2 не був зареєстрованим суміжним землекористувачем та у такій відмові не зазначено жодного нормативного акту, який було порушено при складанні документації із землеустрою. Спірна ділянка була передана в оренду відповідачу ОСОБА_2 і включена до земельної ділянки з кадастровим номером 4625583200:01:005:0056 площею 0,3607 га. Вважає протиправним рішення Ільницької сільської ради про затвердження проекту землеустрою та передачу відповідачу ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 площею 0,3607 га., оскільки таке рішення було прийняте без належно оформленої земельно-технічної документації з порушенням прав позивачки, зокрема без погоджених з нею меж земельної ділянки. Також вважає протиправним договір оренди земельної ділянки. З цих підстав звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно з протоколом авторозподілу справи між суддями від 30.07.2020 для розгляду справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І.

Ухвалою суду від 19.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

28.09.2020 відповідач ОСОБА_2 та Ільницька сільська рада подали відзив на позовну заяву, в якому заперечили проти позову в повному обсязі. Вважають, що немає жодних правових підстав для скасування договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4625583200:01:005:0056, оскільки такий договір укладений між ОСОБА_2 та Ільницькою сільською радою на законних підставах. ОСОБА_2 орендує вказану земельну ділянку, уже рік її обробляє, значно покращив її стан, оплатив орендну плату і використовує її за призначенням. Щодо посилань позивача на те, що нею не підписано акт погодження меж земельних ділянок, а тому затвердження проекту землеустрою є незаконним, то відповідач ОСОБА_2 вказав, що позивачка особисто відмовилась підписати такий акт.

30.09.2020 постановлено ухвалу про витребування доказів.

29.01.2021 представник позивачки ОСОБА_5 подав заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.02.2021 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог

Ухвалою суду від 15.03.2021 проведено заміну відповідачів Ільницьку сільську раду Турківського району Львівської області та Турківську РДА на належних - Турківську об`єднану територіальну громаду та Самбірську районну державну адміністрацію.

Ухвалою суду від 25.05.2021 проведено заміну відповідача Турківської об`єднаної територіальної громади належним відповідачем - Турківською міською радою Самбірського району Львівської області.

02.08.2021 представник відповідача Самбірської районної державної адміністрації подав до суду письмові пояснення щодо позову, де зазначив, що залучення РДА до участі в цій справі є безпідставним, оскільки така не мала жодних повноважень щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , погодження проекту землеустрою, передачі земельної ділянки в оренду.

Ухвалою суду від 10.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав та мотивів, які викладені в позовній заяві. Надала пояснення про те, що у 2017 році звернулася до Ільницької сільської ради про надання дозволу на виготовлення земельної документації. При обмірюванні земельної ділянки було встановлено, що 10 соток належить до водоохоронної зони. Рішенням Ільницької сільської ради від 07.06.2018 їй було надано дозвіл на виготовлення технічної документації. Після того, як вона виготовила цю документацію та подала на затвердження сільської ради, їй було двічі відмовлено, оскільки вона не погодила межі з суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , що є незаконним. У подальшому, вона дізналась, що сільська рада затвердила земельну документацію на спірну земельну ділянку, яку розробив відповідач ОСОБА_2 , після чого йому було передано в оренду цю земельну ділянку. Вважає, що такими діями сільська рада порушила її право на землю, просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, які викладені в позовній заяві. Надав пояснення про те, що відмова Ільницької сільської ради Турківського району у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу є безпідставною, не містить жодного посилання на нормативно - правові акти. На момент, коли позивач зверталася для виготовлення технічної документації, відповідач ОСОБА_2 не був суміжним землекористувачем. Цією ділянкою позивачка та її родина користувалися давно, а потім позивачці стало відомо, що ця земля була передана в оренду відповідачу. Проекти землеустрою відповідача не погоджувалися, оренда відбулася без погодження органів водних ресурсів, що є грубим порушенням законодавства та підставою для скасування договору оренди. 03.11.2022 представник позивачки ОСОБА_5 подав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи та ухвалити рішення за відсутності позивачки та її представника. Просить позов задоволити повністю.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Пояснив, що 19.03.2018 він звернувся в сільську раду з заявою про виготовлення технічної документації, отримав дозвіл. Після виготовлення технічної документації, така була затверджена та йому передано в оренду земельну ділянку. Вважає, що все зроблено законно, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 позов не визнав, вважає такий безпідставним. Відповідач правомірно отримав дозвіл на розроблення технічної документації, яка в подальшому була погоджена сільською радою та було передано відповідачу земельну ділянку в довгострокову оренду. Відповідач провів на законних підставах державну реєстрацію земельної ділянки та оформив оренду такої. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 03.11.2022 представник відповідача - ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без його та відповідача участі та долучив документи, які підтверджують судові витрати відповідача, які просить стягнути з позивачки.

У судовому засіданні представник відповідача Турківської міської ради Самбірського району Львівської області Шубіна І.О. позов визнала частково. Вважає, що позивачці безпідставно та неправомірно було відмовлено в затвердженні технічної документації з підстави непогодження меж із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 .

У судове засідання представник відповідача Самбірської районної державної адміністрації не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. 01.11.2021 на електронну пошту суду подав клопотання, в якому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Самбірської РДА, яка не є належним відповідачем у справі.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Щодо позивачки ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.03.2011 (№ витягу 29665414 від 14.04.2011) (Том №1 а.с. 3).

Згідно з відомостями з електронних сервісів з Держгеокадастру, ОСОБА_1 євласником земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0047 площею 0,0266 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації (в державному реєстрі прав) - 21.06.2018, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 26815585, орган (Том №1 а.с. 7).

20.04.2018 позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Рішенням сільськоїради №310від 07.06.2018позивачці ОСОБА_1 надано дозвілна виготовленняпроекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби в урочищі "Біля хати" - 0,0574 га в с.Ільник (Том №1 а.с. 17).

На підставі рішення Ільницької сільської ради №310 від 07.06.2018, ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_6 , який виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби (01.08) в с. Ільник Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області (Т. 1 а.с. 11-26).

Як видно з листів виконавчого комітету Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 26.09.2018 №148/02-19 та від 01.11.2018 №174/02-19, ОСОБА_1 повідомлено про те, що для приватизації земельної ділянки необхідно здійснити комплекс землевпорядних робіт. Так, для визначення та відновлення меж земельних ділянок проводиться зйомка землі, яка включає, відповідно до ст. 198 ЗК України, погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та користувачами. В ОСОБА_1 не вказано суміжного землекористувача ОСОБА_2 , якому надана земельна ділянка в оренду згідно рішення 15 сесії 7 скликання від 07.06.2018 №309. Так як, між нею та ОСОБА_2 на час звернення в сільську раду спірне земельне питання щодо межі не було вирішено, тому сільським головою ОСОБА_7 не погоджено документацію із землеустрою (Том №2 а.с. 91, 92).

Відповідно довідповіді налист виконавчогокомітету Ільницькоїсільської радивід 26.09.2018№148/02-19,наданої ОСОБА_1 -ФОП ОСОБА_6 від 02.10.2018№ 03/10/18,він назамовлення позивачкив липні2018розробив проектземлеустрою щодовідведення земельноїділянки длясінокосіння івипасання худобив с.Ільник Ільницькоїсільської радиТурківського районуЛьвівської області.На часформування проектуземлеустрою,згідно данихпублічної кадастровоїкарти Українипо межіземельної ділянкиплощею 0,0574га,що відводиться ОСОБА_1 в орендубула зареєстрованаодна земельнаділянка зкадастровим номером4625583200:01:005:0047(адреса: АДРЕСА_1 ,надана ОСОБА_1 для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка).На підставіцих данихбуло складеноакт погодженнямеж земельноїділянки зсуміжними землевласниками(землекористувачами)(Том№2а.с. 90).

Згідно з повідомленням виконавчого комітету Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 08.04.2019 №62/02-19, ОСОБА_1 повідомлено про те, що земельна ділянка на яку вона звернулася з заявою, знаходиться в водоохоронній зоні. Вона може бути передана в оренду відповідно до ст. 60 Земельного Кодексу України для сінокосіння та випасання худоби. Дана земельна ділянка не може бути їй передана в оренду, в зв`язку з тим, що вона не є вільною від забудови (Том №2 а.с. 88)

Відповідно до довідки виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 01.03.2021 за №261, ОСОБА_1 дійсно постійно користувалась земельною ділянкою, яка розташована між струмком і її житловим будинком орієнтовною площею 0,06 0,07 га по АДРЕСА_1 (Том №1 а.с. 185).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 26.02.2021 за № 486, яка видана ОСОБА_1 , земельна ділянка знаходиться в водоохоронній зоні, розташована між струмком і житловим будинком, і на яку сесія Ільницької сільської ради від 07.06.2018, рішення №310 дала дозвіл на виготовлення технічної документації орієнтовано 0,07 га завжди була у використанні її та її батьків (Том №1 а.с. 186).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 30.12.2020 за №1824, видно, що ОСОБА_1 дійсно користується земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку орієнтованою площею 0,07 га (Том №1 а.с. 187).

Щодо відповідача ОСОБА_2 .

19.03.2018 ОСОБА_2 звернувся до голови Ільницької сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років в урочищі "Біля хати" площею 0,3607 га для сінокосіння в с. Ільник (Том №1 а.с. 207).

Рішенням Ільницької сільської ради Турківського району за №309 від 07.06.2018 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для сінокосіння в урочищі "Біля хати" площею 0,3607 га в с. Ільник.

На підставі рішення Ільницької сільської ради №309 від 07.06.2018, ОСОБА_2 звернувся до ТзОВ "Карпати Гео-Інвест", яке виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння за адресою: Львівська область, Турківський район, Ільницька сільська рада , с. Ільник, урочище «Біля хати» (Т. 1 а.с. 82-123).

Як видно з оглянутої в судовому засіданні реєстраційної справи № 1933198646255 щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 с. Ільник, Турківський район, Львівська область, 30.07.2019 Відділом у Турківському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області зареєстровано земельну ділянку загальною площею 0,3607 га, кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 02.10.2018 ТОВ "Карпати Гео-Інвест (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 4610508722019 від 30.07.2019).

Рішенням Ільницької сільської ради Турківського району за №407 від 14.08.2019 затверджено матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сінокосіння ОСОБА_2 ; передано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,3607 га - кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 - для сінокосіння.

26.09.2019 між Ільницькою сільською радою Турківського району Львівської області та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки 7, згідно з яким ОСОБА_2 передається в оренду земельна ділянка загальною площею 0,3607 га, кадастровий номер земельної ділянки 4625583200:01:005:0056 (Том №1 а.с. 46 49).

Право оренди земельної ділянки площею 0,3607 га, за адресою: с. Ільник, Турківський район, Львівська область, кадастровий номер 4625583200:01:005:0056, строк дії оренди 26.08.2068 з правом пролонгації, зареєстроване державним реєстратором Турківської РДА у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2019 за номером запису про інше речове право: 33598436, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 184168274 від 09.10.2019) (Том №1 а.с. 56).

Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 184163159 від 09.10.2019), власником земельної ділянки площею 0,3607 га, за адресою: с. Ільник, Турківський район, Львівська область, кадастровий номер 4625583200:01:005:0056, є Ільницька сільська рада Турківського району Львівської області, форма власності: комунальна, номер запису про право власності: 33597905, дата державної реєстрації: 30.09.2019 (Том №1 а.с. 57).

Позивачка, вважає, що їй незаконно було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою на спірну земельну ділянку, яку в подальшому протиправно було передано в оренду відповідачу.

Такі обставини повністю заперечив відповідач.

Відтак, суд встановив, що між сторонами виник спір щодо права на землю, вирішуючи який, суд виходить з таких норм права та мотивів.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 123, 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень ч. 4-6 ст. 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Разом з тим, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, яку суди застосували, в якій також зазначено, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом прийняття рішення про передання в оренду земельної ділянки.

У справі, що розглядається, суд встановив, що 19.03.2018 відповідач ОСОБА_2 , бажаючи одержати в оренду на 49 років земельну ділянку для сінокосіння площею 0,3607 га в с. Ільник в урочищі «Біля хати», звернувся з заявою до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

У свою чергу, позивачка ОСОБА_1 , бажаючи одержати в довгострокову оренду земельну ділянку, яка знаходиться в водоохоронній зоні для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 0,0574 га в с. Ільник в урочищі «Біля хати», 20.04.2018 також звернулась з заявою до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

На підставі рішень Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 07.06.2018 № 309 та № 310 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з поданими ними заявами.

На час звернення сторін у справі до Ільницької сільської ради спірна земельна ділянка перебувала в комунальній власності Ільницької сільської ради Турківського району та не була сформована, тобто їй не було присвоєно кадастровий номер (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 184163159 від 09.10.2019)).

Отже, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки замовлялися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою формування нової земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 після розроблення відповідного проекту землеустрою та його затвердження у порядку ст. 186-1 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) відповідно до рішення Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області за №407 від 14.08.2019, отримав в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,3607 га, кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 для сінокосіння.

26.09.2019 між Ільницькою сільською радою Турківського району Львівської області та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки 7, згідно з яким останньому в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3607 га, кадастровий номер земельної ділянки 4625583200:01:005:0056.

30.09.2019 ОСОБА_2 подано заяву про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056.

Зі свого боку, позивачка ОСОБА_1 , отримавши дозвіл на виготовлення проекту землеустрою звернулась до ФОП ОСОБА_6 , яким на її замовлення в липні 2018 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби (01.08) в с. Ільник Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області.

Однак, як вказує позивачка, Ільницька сільська рада у листах від 26.09.2018 №148/02-19, від 01.11.2018 №174/02-19 та від 08.04.2019 № 62/02-19 відмовила їй в погодженні проекту землеустрою, що вважає протиправним.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови позивачці в затвердженні проекту землеустрою, зобов`язання здійснити таке погодження, суд зазначає таке.

Законом України«Про місцевесамоврядування» передбачено,що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин (п.34 ч.1 ст.26).

Також, згідно з вимогами ч.1 ст. 59 вказаного вище Закону, відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом ч. 1 ст. 122 ЗК України та п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення щодо затвердження технічної документації для передачі земельної ділянки у власність повинно бути прийняте саме на пленарному засіданні ради.

З аналізу вказаних вище норм права видно, що орган місцевого самоврядування, а в цій цивільній справі Ільницька сільська рада Турківського району Львівської області, за результатом розгляду заяви позивачки ОСОБА_1 вправі затвердити або відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, про що прийняти відповідний акт індивідуальної дії у формі рішення.

Як видноз наданих позивачкою копії листів виконавчого комітету Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 26.09.2018 №148/02-19, від 01.11.2018 №174/02-19, позивачку ОСОБА_1 повідомлено про те, що для приватизації земельної ділянки необхідно здійснити комплекс землевпорядних робіт. Так, для визначення та відновлення меж земельних ділянок проводиться зйомка землі, яка включає, відповідно до ст. 198 ЗК України, погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та користувачами, та як у в ОСОБА_1 не вказано суміжного землекористувача ОСОБА_2 , якому надана земельна ділянка в оренду згідно рішення 15 сесії 7 скликання від 07.06.2018 №309. Оскільки, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час звернення в сільську раду спірне земельне питання щодо межі не було вирішено, тому сільським головою ОСОБА_7 не погоджено документацію із землеустрою.

Також, з копії листа від 08.04.2019 № 62/02-19 видно, що Ільницька сільська рада Турківського району Львівської області повідомила ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка, на яку вона звернулась з заявою, знаходиться в водоохоронній зоні і може бути передана в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Ця земельна ділянка не може бути передана їй в оренду, оскільки вона не є вільною від забудови.

Вказані вище листи позивачка розцінює як протиправну відмову в затвердженні проекту земельної документації.

За змістом статті 118 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність.

При цьому, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність (оренду).

Позивачка не надала суду доказів її звернення до Ільницької сільської ради, саме з заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою, а з вказаних вище листів сільської ради видно, що ОСОБА_1 повідомлено про необхідність здійснення комплексу землевпорядних робіт для приватизації земельної ділянки, при цьому не вказано якої саме ділянки.

Окрім цього, зазначено, що оскільки, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час звернення в сільську раду спірне земельне питання щодо межі не було вирішено, тому сільським головою ОСОБА_7 не погоджено документацію із землеустрою.

З дослідженого в судовому засіданні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, розробленого ФОП ОСОБА_6 на замовлення позивачки ОСОБА_1 , суд дійсно встановив відсутність підписів сільського голови в акті приймання-передачі межових знаків, акті перенесення в натуру меж охоронних зон (Т. 1 а.с.21 зворот, 23).

Відтак, суд дійшов висновку, що у листах Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 26.09.2018 №148/02-19, від 01.11.2018 №174/02-19 позивачку повідомлено про непогодження головою сільської ради саме вказаних вище актів, як частини змісту проекту землеустрою, а не про відмову в погодженні проекту землеустрою в цілому як документа, оскільки таке рішення приймається виключно на пленарному засіданні ради, а не одноособово головою ради.

Окрім цього, позивачка не могла звертатись до сільської ради з заявою саме про затвердження проекту землеустрою, оскільки такий не містить усіх встановлених нормативно-технічною документацією із землеустрою вимог до його складу, змісту та оформлення, зокрема, відомостей про погодження такого з органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини; відсутні відомості про проведену органом земельних ресурсів відповідно до законодавства державну експертизу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона зверталась до органу місцевого самоврядування з заявою про затвердження проекту землеустрою та відповідно отримала відмову, а тому її позовні вимоги в цій частині, як і похідна вимога про зобов`язання органу місцевого самоврядування здійснити таке погодження до задоволення не підлягає.

Суд також зазначає, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

У ході розгляду справи суд встановив, що спірна земельна ділянка сформована саме на підставі проекту землеустрою відповідача ОСОБА_2 .

При цьому, матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сінокосіння ОСОБА_2 було затверджено рішенням Ільницької сільської ради Турківського району 14.08.2019, тобто зі спливом одного року від коли позивачка 26.09.2018 отримала лист сільської ради про непогодження їй головою ради документів проекту землеустрою.

Суд не залишає поза увагою той факт, що позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 одночасно на підставі рішень Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 07.06.2018 за № 310 та № 309 відповідно, було надано дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з поданими ними заявами.

Водночас, суд зазначає, що реальні законні сподівання на оформлення відповідного права на земельну ділянку виникають не після отримання такого дозволу, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме з моменту звернення особи до відповідного органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність (оренду).

За конкретних обставин у цій справі, наданих сторонами доказів, суд не встановив недобросовісної та неправомірної поведінки органу місцевого самоврядування, який надав одночасно позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Також, за обставин, які встановив суд в ході судового розгляду справи, такі свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 дотримався вимог законодавства та здійснив усі необхідні дії для передачі йому земельної ділянки в оренду, а отже діяв добросовісно.

Позивачка, у свою чергу, необґрунтовано зволікаючи значний період часу після отримання листів Ільницької сільської ради, якими її повідомлено пронепогодження головоюсільської радиактів,не здійснила жодних дій для завершення процедури виготовлення технічної документації щодо надання спірної земельної ділянки в оренду, її погодження та затвердження, діяла недобросовісно та, вочевидь, повинна була очікувати, що земельна ділянка може бути надана у власність чи-то користування іншій особі, яка звернулась для затвердження відповідного проекту землеустрою раніше.

Крім цього, позивачка при зверненні до суду не навела доводів та не надала відповідних доказів того, що розробник технічної документації завершив виготовлення такої та звертався до Ільницької сільської ради про погодження проекту землеустрою в порядку ст. 186-1 ЗК України, а також чи зверталася позивачка про його затвердження, та що Ільницькою сільською радою відповідно було порушено її право на отримання в оренду земельної ділянки, оскільки реальні законні сподівання на оформлення відповідного права на земельну ділянку виникають саме з моменту звернення особи до відповідного органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність (оренду).

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про скасування рішення про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Суд встановив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для сінокосіння за адресою: Львівська область, Турківський район, Ільницька сільська рада, с. Ільник в урочищі «Біля хати» погоджено висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано Франківській області Басараб О.В. від 01.07.2019, згідно з яким проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Наявність обмежень на земельній ділянці: 05.02 прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах (площа 0,3607 га), підсумкова оцінка проекту землеустрою погоджується (Том №1 а.с. 121 зворот).

Як видно з повідомлення Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації №31-549/0/2-19 від 19.02.2019, Департамент не заперечує щодо погодження проекту щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння за адресою: Львівська область, Турківський район, Ільницька сільська рада, с. Ільник, гр. ОСОБА_2 при умові використання відведеної земельної ділянки за цільовим призначенням. Водночас, Департамент просить додатково подати на розгляд та відповідне погодження до Сектору водних ресурсів у Львівській області Державного агентства водних ресурсів України.

З повідомлення Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 13.08.2019 №09/1273, на лист ТзОВ "Карпати Гео-Інвест" б/н від 01.07.2019 щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння за адресою: Львівська область, Турківський район, Ільницька сільська рада, с. Ільник, ур. "Біля хати", гр. ОСОБА_2 , БУВР Західного Бугу та Сяну, згідно положення про БУВР Західного Бугу та Сяну погодження даної документації не відноситься до компетенції управління.

Одночасно повідомляють, що відповідно до листа Держводагентства України від 02.02.2015 №502/9/11-15 та ст. 186-1 ЗК України з 02.02.2015 проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. У Львівській області територіальний орган Сектор у Львівській області Держводагентства України.

Щодо доводів позивачки про те, що з нею, як суміжним землекористувачем, не було погоджено межі земельної ділянки відповідача, що її не було повідомлено про те, що відбувається погодження меж, то суд вважає такі доводи неспроможними, оскільки, як видно з акту від 26.11.2018 комісії Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області, ОСОБА_1 відмовилась від підпису Акта погодження меж ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0,3607 га в урочищі "Біля хати".

Окрім цього, згідно з положеннями ст. 55 Закону України Про землеустрій, установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі -Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

При цьому ст. 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема, правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження№ 14-730цс19).

Щодо доводів позивачки про те, що земельна ділянка відповідача знаходиться у прибережній захисній смузі вздовж річки, однак погоджень з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері розвитку водного господарства проведено не було, то суд зазначає таке.

Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України передбачає, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Отже, земельні ділянки прибережних захисних смуг, які відносяться до земель водного фонду, можуть передаватись на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, що виключає їх використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до вимог п. 17, 186, ч. 6 ст. 186-1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відтак, за конкретних обставин у цій справі, з урахуванням доводів та заперечень сторін у справі, наданих доказів, суд дійшов висновку, що рішення Ільницької сільської ради Турківського району за №407 від 14.08.2019, яким затверджено матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння ОСОБА_2 та передано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,3607 га - кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 - для сінокосіння, прийняте відповідно до вимог закону, документації із землеустрою, а тому не має правових підстав для його скасування.

При цьому, позивачка не надала суду доказів, як оскаржуваним рішенням було порушено її суб`єктивне право на землю.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про скасування договору оренди та державної реєстрації цього договору, суд зазначає таке.

Позивачка ОСОБА_1 вважає протиправним спірний договір оренди як похідний (укладений на підставі) оскаржуваного рішення сільської ради № 407 від 14.08.2019.

Враховуючи те, що суд не встановив правових підстав для скасування рішення сільської ради № 407 від 14.08.2019, відповідно вимоги позивачки про скасування договору оренди земельної ділянки №7 від 26.09.2019 та про скасування реєстрації права оренди не підлягають задоволенню.

Відтак, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши дійсні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази суд дійшов висновку, що за встановлених в ході судового розгляду справи обставин, позивачка не довела своїх позовних вимог, зокрема порушення її права на землю діями відповідачів, а тому в позові до ОСОБА_2 , Турківської міської ради Самбірського району Львівської області суд відмовляє за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 51 ЦПК України належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі№ 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в п. 36 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У справі, що розглядається, виходячи зі змісту та характеру спірних правовідносин, суд встановив, що спір у позивачки виник з Турківською міською радою та ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки в оренду, а тому Самбірська РДА, як правонаступник Турківської РДА, яка здійснила реєстрацію спірного права оренди є неналежним відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо судових витрат.

Судові витрати у цій справі складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом другої групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане 25.06.2014 Пенсійним Фондом України з терміном дії довічно.

Відтак, оскільки в задоволенні позову суд відмовив повністю, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судові витрати у вигляді судового збору, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а судові витрати позивачки на професійну правову допомогу необхідно покласти на позивачку.

Вирішуючи питання судових витрат відповідача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження таких витрат адвокатом Канарєєв І.О. надано суду ордер серії ВС №1052043 на надання правничої (правової) допомоги від 16.03.2021, квитанцію до прибуткового касового ордера №7 від 16.07.2021 про отримання від відповідача ОСОБА_2 - 4000,00 грн за надання правової (правничої) допомоги у суді, договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021, договір про оплату послуг за надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 (Додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021).

Згідно з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги від 03.11.2022, загальна сума оплати адвокату за надання професійної правничої допомоги становить за представництво в суді першої інстанції -4000,00 грн.

Наведені вище послуги та витрати на правову допомогу відповідача підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, такі послуги відповідають умовам договору про надання правової (правничої) допомоги, витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму відповідають критерію реальності таких витрат, співмірності та розумності їхнього розміру.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем підтверджено розмір понесених витрат на правову допомогу 4000,00 грн, а тому такі підлягають до стягнення з позивачки,оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити взадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, Самбірської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання здійснити таке погодження, скасування реєстрації права оренди, скасування рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки, скасування договору оренди земельної ділянки.

Судові витрати у вигляді судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати позивачки ОСОБА_1 у справі на професійну правову допомогу покласти на позивачку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 );

Турківська міська рада Самбірського району Львівської області (82500, Львівська область, Самбірський район, м. Турка, площа Ринок, буд. 26);

Самбірська районна державна адміністрація Львівської області (81400, Львівська область, м.Самбір, вул.Мазепи, 8).

Рішення суду складено та підписано 03.11.2022.

Суддя О.І. Кшик