Постанова

від 22.05.2023 по справі 458/625/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 458/625/20 Головуючий у 1 інстанції: Кшик О.І.

Провадження № 22-ц/811/3067/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільнусправу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 03 листопада 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

в липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, Самбірської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання здійснити таке погодження, скасування реєстрації права оренди, скасування рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки, скасування договору оренди земельної ділянки.

В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, покликається на те, що вона є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4625583200:01:005:0047 для будівництва та обслуговування житлового будинку, дана земельна ділянка межує із землями для сінокосіння і випасання худоби в урочищі «Біля хати». Рішенням Ільницької сільської ради від 07.06.2018 року №310 їй було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби в урочищі «Біля хати», площею 0,0574 га та було розроблено проект землеустрою. Зазначає, що листами Ільницької сільської ради від 26.09.2018 року та від 01.11.2018 року їй було повідомлено про відмову в затвердженні зазначеної технічної документації з підстав не погодження меж із сусідом ОСОБА_3 . Вважає таку відмову протиправною, оскільки на момент розроблення технічної документації ОСОБА_3 не був зареєстрованим суміжним землекористувачем та у такій відмові не зазначено жодного нормативного акту, який було порушено при складанні документації із землеустрою. Стверджує, що спірна ділянка була передана в оренду ОСОБА_3 і включена до земельної ділянки з кадастровим номером 4625583200:01:005:0056, площею 0,3607 га., зареєстрована Турківською районною державною адміністрацією 30.09.2019 року за №33598436, проте з позивачкою межі ділянки не погоджувались, що свідчить про те, що ОСОБА_3 була передана земельна ділянка, на яку позивачці ще у 2018 році було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Зазначає, що рішення Ільницької сільської ради про затвердження проекту землеустрою та передачу відповідачу ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 площею 0,3607 га., було прийняте без належно оформленої земельно-технічної документації з порушенням прав позивачки, зокрема без погоджених з нею меж земельної ділянки. Вказує, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі вздовж річки, однак погоджень з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, проведено не було.

З наведених підстав просить:

визнати протиправною відмову Ільницької сільської ради Турківського району у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов`язати здійснити таке погодження;

скасувати реєстрацію права оренди ОСОБА_3 на ділянку з кадастровим номером 4625583200:01:005:0056 здійснену Турківською районною державною адміністрацією 30.09.2019 за номером 33598436;

скасувати рішення Ільницької сільської ради №407 від 14.08.2019 року про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 площею 0,3607 га.;

скасувати договір оренди земельної ділянки №7 від 26.09.2019 року укладений між ОСОБА_3 та Ільницькою сільською радою щодо земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 площею 0,3607 га.

Рішенням Турківськогорайонного судуЛьвівської областівід 03листопада 2022року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати позивачки ОСОБА_1 у справі на професійну правову допомогу покладено на позивачку.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає,що позаувагою судупершої інстанціїзалишилась таобставина,що Турківськаміська радавизнала позовв частинівизнання протиправною відмову Ільницької сільської ради Турківського району у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов`язання здійснити таке погодження. Зазначає, що згідно листа Ільницької сільської ради від 08.04.2019 року №62/02-19, спірна земельна ділянка знаходиться в водоохоронній зоні та може бути передана в оренду для сінокосіння та випасання худоби, проте не може бути передана позивачці, оскільки не є вільною від забудови. Стверджує, що з позивачкою, як з суміжним землекористувачем, не було погоджено межі земельної ділянки, наданої в оренду ОСОБА_3 , не було повідомлено про те, що відбувається погодження меж та подальше закріплення межових знаків його ділянки. Вказує, що долучений до матеріалів справи акт від 26.11.2018 року, згідно якого позивачка нібито відмовилась від підписання акту погодження меж земельної ділянки, не відповідає дійсності, оскільки їй не було відомо про такі погодження. Звертає увагу на те, що відповідачем було порушено процедуру повідомлення власників суміжних ділянок про погодження межі і виніс межових знаків в натурі, зокрема, позивачці не надсилалось жодних листів, не було зроблено й оголошення в пресі. Вважає, що договір оренди земельної ділянки №7 від 26.09.2019 року, укладений між ОСОБА_3 та Ільницькою сільською радою щодо земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 площею 0,3607 га, укладений на підставі оскаржуваного рішення Ільницької сільської ради №407 від 14.08.2019 року, яке апелянт вважає незаконним, а відтак підлягає скасуванню. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних срав з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 123, 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень ч. 4-6 ст. 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Разом з тим, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, яку суди застосували, в якій також зазначено, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом прийняття рішення про передання в оренду земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.03.2011 (№ витягу 29665414 від 14.04.2011).

Згідно з відомостями з електронних сервісів з Держгеокадастру, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0047 площею 0,0266 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації (в державному реєстрі прав) - 21.06.2018, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 26815585.

20.04.2018 позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Рішенням Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області №310 від 07.06.2018 позивачці ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проектуземлеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби в урочищі "Біля хати" - 0,0574 га в с.Ільник.

На підставі рішення Ільницької сільської ради №310 від 07.06.2018, ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_4 , який виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби (01.08) в с. Ільник Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області.

Як видно з листів виконавчого комітету Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 26.09.2018 №148/02-19 та від 01.11.2018 №174/02-19, ОСОБА_1 повідомлено про те, що для приватизації земельної ділянки необхідно здійснити комплекс землевпорядних робіт. Так, для визначення та відновлення меж земельних ділянок проводиться зйомка землі, яка включає, відповідно до ст. 198 ЗК України, погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та користувачами. В ОСОБА_1 не вказано суміжного землекористувача ОСОБА_3 , якому надана земельна ділянка в оренду згідно рішення 15 сесії 7 скликання від 07.06.2018 №309. Так як, між нею та ОСОБА_3 на час звернення в сільську раду спірне земельне питання щодо межі не було вирішено, тому сільським головою ОСОБА_5 не погоджено документацію із землеустрою.

Відповідно до відповіді на лист виконавчого комітету Ільницької сільської ради від 26.09.2018 №148/02-19, наданої ОСОБА_1 - ФОП ОСОБА_4 від 02.10.2018 № 03/10/18, він на замовлення позивачки в липні 2018 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби в с. Ільник Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області. На час формування проекту землеустрою, згідно даних публічної кадастрової карти України по межі земельної ділянки площею 0,0574 га, що відводиться ОСОБА_1 в оренду була зареєстрована одна земельна ділянка з кадастровим номером 4625583200:01:005:0047 (адреса: АДРЕСА_1 , надана ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі цих даних було складено акт погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами).

Згідно з повідомленням виконавчого комітету Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 08.04.2019 №62/02-19, ОСОБА_1 повідомлено про те, що земельна ділянка на яку вона звернулася з заявою, знаходиться в водоохоронній зоні. Вона може бути передана в оренду відповідно до ст. 60 Земельного Кодексу України для сінокосіння та випасання худоби. Дана земельна ділянка не може бути їй передана в оренду, в зв`язку з тим, що вона не є вільною від забудови.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 01.03.2021 за №261, ОСОБА_1 дійсно постійно користувалась земельною ділянкою, яка розташована між струмком і її житловим будинком орієнтовною площею 0,06 0,07 га по АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 26.02.2021 за № 486, яка видана ОСОБА_1 , земельна ділянка знаходиться в водоохоронній зоні, розташована між струмком і житловим будинком, і на яку сесія Ільницької сільської ради рішенням №310 від 07.06.2018 дала дозвіл на виготовлення технічної документації орієнтовано 0,07 га завжди була у використанні її та її батьків.

З довідки, виданої виконавчим комітетом Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 30.12.2020 за №1824, видно, що ОСОБА_1 дійсно користується земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку орієнтованою площею 0,07 га.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2018 ОСОБА_3 звернувся до голови Ільницької сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років в урочищі "Біля хати" площею 0,3607 га для сінокосіння в с. Ільник.

Рішенням Ільницької сільської ради Турківського району за №309 від 07.06.2018 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для сінокосіння в урочищі «Біля хати» площею 0,3607 га в с. Ільник.

На підставі рішення Ільницької сільської ради №309 від 07.06.2018, ОСОБА_3 звернувся до ТзОВ «Карпати Гео-Інвест», яке виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння за адресою: Львівська область, Турківський район, Ільницька сільська рада , с. Ільник, урочище «Біля хати».

Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2019 Відділом у Турківському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області зареєстровано земельну ділянку загальною площею 0,3607 га, кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 с. Ільник, Турківський район, Львівська область, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 02.10.2018 ТОВ «Карпати Гео-Інвест» (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 4610508722019 від 30.07.2019).

Рішенням Ільницької сільської ради Турківського району за №407 від 14.08.2019 затверджено матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сінокосіння ОСОБА_3 ; передано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,3607 га - кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 - для сінокосіння.

26.09.2019 між Ільницькою сільською радою Турківського району Львівської області та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки 7, згідно з яким ОСОБА_3 передається в оренду земельна ділянка загальною площею 0,3607 га, кадастровий номер земельної ділянки 4625583200:01:005:0056.

Право оренди земельної ділянки площею 0,3607 га, за адресою: с. Ільник, Турківський район, Львівська область, кадастровий номер 4625583200:01:005:0056, строк дії оренди 26.08.2068 з правом пролонгації, зареєстроване державним реєстратором Турківської РДА у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2019 за номером запису про інше речове право: 33598436, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 184168274 від 09.10.2019).

Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 184163159 від 09.10.2019), власником земельної ділянки площею 0,3607 га, за адресою: с. Ільник, Турківський район, Львівська область, кадастровий номер 4625583200:01:005:0056, є Ільницька сільська рада Турківського району Львівської області, форма власності: комунальна, номер запису про право власності: 33597905, дата державної реєстрації: 30.09.2019.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка покликається на те, що Ільницькою сільською радою їй незаконно було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою на спірну земельну ділянку, яку в подальшому протиправно передано в оренду відповідачу.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що 19.03.2018 відповідач ОСОБА_3 , бажаючи одержати в оренду на 49 років земельну ділянку для сінокосіння площею 0,3607 га в с. Ільник в урочищі «Біля хати», звернувся з заявою до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Позивачка ОСОБА_1 , бажаючи одержати в довгострокову оренду земельну ділянку, яка знаходиться в водоохоронній зоні для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 0,0574 га в с. Ільник в урочищі «Біля хати», 20.04.2018 також звернулась з заявою до Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

На підставі рішень Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 07.06.2018 № 309 та № 310 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з поданими ними заявами.

На час звернення сторін у справі до Ільницької сільської ради спірна земельна ділянка перебувала в комунальній власності Ільницької сільської ради Турківського району та не була сформована, тобто їй не було присвоєно кадастровий номер (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 184163159 від 09.10.2019)).

Отже, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки замовлялися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою формування нової земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_3 після розроблення відповідного проекту землеустрою та його затвердження у порядку ст. 186-1 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) відповідно до рішення Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області за №407 від 14.08.2019, отримав в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,3607 га, кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 для сінокосіння.

26.09.2019 між Ільницькою сільською радою Турківського району Львівської області та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки 7, згідно з яким останньому в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3607 га, кадастровий номер земельної ділянки 4625583200:01:005:0056.

30.09.2019 ОСОБА_3 подано заяву про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625583200:01:005:0056.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , отримавши дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, звернулась до ФОП ОСОБА_4 , яким на її замовлення в липні 2018 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби (01.08) в с. Ільник Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликається на те, що Ільницька сільська рада у листах від 26.09.2018 №148/02-19, від 01.11.2018 №174/02-19 та від 08.04.2019 № 62/02-19 відмовила їй в погодженні проекту землеустрою, що вважає протиправним.

Законом України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин (п.34 ч.1 ст.26).

Також, згідно з вимогами ч.1 ст. 59 вказаного вище Закону, відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом ч. 1 ст. 122 ЗК України та п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення щодо затвердження технічної документації для передачі земельної ділянки у власність повинно бути прийняте саме на пленарному засіданні ради.

З аналізу вказаних вище норм права видно, що орган місцевого самоврядування, а в цій цивільній справі Ільницька сільська рада Турківського району Львівської області, за результатом розгляду заяви позивачки ОСОБА_1 вправі затвердити або відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, про що прийняти відповідний акт індивідуальної дії у формі рішення.

Як видно з наданих позивачкою копії листів виконавчого комітету Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 26.09.2018 №148/02-19, від 01.11.2018 №174/02-19, позивачку ОСОБА_1 повідомлено про те, що для приватизації земельної ділянки необхідно здійснити комплекс землевпорядних робіт. Так, для визначення та відновлення меж земельних ділянок проводиться зйомка землі, яка включає, відповідно до ст. 198 ЗК України, погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та користувачами, та як у в ОСОБА_1 не вказано суміжного землекористувача ОСОБА_3 , якому надана земельна ділянка в оренду згідно рішення 15 сесії 7 скликання від 07.06.2018 №309. Оскільки, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час звернення в сільську раду спірне земельне питання щодо межі не було вирішено, тому сільським головою ОСОБА_5 не погоджено документацію із землеустрою.

Також, з копії листа від 08.04.2019 № 62/02-19 видно, що Ільницька сільська рада Турківського району Львівської області повідомила ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка, на яку вона звернулась з заявою, знаходиться в водоохоронній зоні і може бути передана в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Ця земельна ділянка не може бути передана їй в оренду, оскільки вона не є вільною від забудови.

Вказані вище листи позивачка розцінює як протиправну відмову в затвердженні проекту земельної документації.

За змістом статті 118 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність.

При цьому, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність (оренду).

Позивачка не надала суду доказів її звернення до Ільницької сільської ради, саме з заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою, а з вказаних вище листів сільської ради видно, що ОСОБА_1 повідомлено про необхідність здійснення комплексу землевпорядних робіт для приватизації земельної ділянки, при цьому не вказано якої саме ділянки.

Окрім цього, зазначено, що оскільки, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час звернення в сільську раду спірне земельне питання щодо межі не було вирішено, тому сільським головою ОСОБА_5 не погоджено документацію із землеустрою.

З дослідженого в судовому засіданні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, розробленого ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивачки ОСОБА_1 , суд дійсно встановив відсутність підписів сільського голови в акті приймання-передачі межових знаків, акті перенесення в натуру меж охоронних зон (Т. 1 а.с.21 зворот, 23).

Відтак, суд дійшов висновку, що у листах Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 26.09.2018 №148/02-19, від 01.11.2018 №174/02-19 позивачку повідомлено про непогодження головою сільської ради саме вказаних вище актів, як частини змісту проекту землеустрою, а не про відмову в погодженні проекту землеустрою в цілому як документа, оскільки таке рішення приймається виключно на пленарному засіданні ради, а не одноособово головою ради.

Колегія суддів зазначає, що погодження проекту землеустрою належить до компетенції саме Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області, таке питання розглядається та вирішується на сесії сільської ради, яка відповідно до наданих їй повноважень погоджує чи відмовляє у погодженні проекту землеустрою.

Сільський голова с. Ільник Турківського району Львівської області, як посадова особа органу місцевого самоврядування, повноваженнями на одноособове вирішення питання погодження чи відмови в погодженні проектів землеустрою, ні Земельним Кодексом України, ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділений.

Обгрунтовуючи позовну вимогу про визнання протиправною відмову Ільницької сільської ради Турківського району у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов`язання здійснити таке погодження, покликається на лист виконавчого комітету сільської ради за підписом сільського голови с. Ільник.

Згідно з повідомленням виконавчого комітету Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 08.04.2019 №62/02-19, ОСОБА_1 повідомлено про те, що земельна ділянка на яку вона звернулася з заявою, знаходиться в водоохоронній зоні. Вона може бути передана в оренду відповідно до ст. 60 Земельного Кодексу України для сінокосіння та випасання худоби. Дана земельна ділянка не може бути їй передана в оренду, в зв`язку з тим, що вона не є вільною від забудови.

Матеріали справи не містять рішення Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про погодження їй проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, компетентним органом, яким є Ільницька сільська рада Турківського району Львівської області, а не виконавчий комітет сільської ради чи сільський голова с. Ільник Турківського району Львівської області, не розглядалася, рішення з приводу розгляду заяви ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, про погодження чи відмову ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, компетентним органом, а саме, сесією Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області, не приймалося.

І оскільки позивачка, обгрунтовуючи позовну вимогу про визнання протиправною відмовуІльницької сільськоїради Турківськогорайону упогодженні проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки ОСОБА_1 та зобов`язанняздійснити такепогодження,всупереч вимогамст.81ЦПК України,не надаласуду рішеннясесіїІльницької сільськоїради Турківськогорайону Львівськоїобласті про відмову ОСОБА_1 в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною відмову Ільницької сільської ради Турківського району у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов`язання здійснити таке погодження.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією сільської ради, яке вирішується виключно сесією сільської ради, суд не наділений повноваженнями у вирішенні цих питань, а відтак не вправі ухвалювати судове рішення про зобов`язання сільської ради здійснити погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Окрім цього, позивачка не могла звертатись до сільської ради з заявою саме про затвердження проекту землеустрою, оскільки такий не містить усіх встановлених нормативно-технічною документацією із землеустрою вимог до його складу, змісту та оформлення, зокрема, відомостей про погодження такого з органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини; відсутні відомості про проведену органом земельних ресурсів відповідно до законодавства державну експертизу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачка, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона зверталась до органу місцевого самоврядування із заявою про затвердження проекту землеустрою, що дане питання розглядалося сесією сільської ради, що саме сесія сільської ради відмовила ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою, а тому її позовні вимоги в цій частині, а також про зобов`язання органу місцевого самоврядування здійснити таке погодження до задоволення не підлягає.

Суд також зазначає, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

У ході розгляду справи суд встановив, що спірна земельна ділянка сформована саме на підставі проекту землеустрою відповідача ОСОБА_3 .

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сінокосіння ОСОБА_3 було затверджено рішенням Ільницької сільської ради Турківського району 14.08.2019, тобто зі спливом одного року від коли позивачка 26.09.2018 отримала лист сільської ради про непогодження їй головою ради документів проекту землеустрою.

Суд не залишає поза увагою той факт, що позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_3 одночасно на підставі рішень Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області від 07.06.2018 за № 310 та № 309 відповідно, було надано дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з поданими ними заявами.

Водночас, суд зазначає, що реальні законні сподівання на оформлення відповідного права на земельну ділянку виникають не після отримання такого дозволу, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме з моменту звернення особи до відповідного органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність (оренду).

За конкретних обставин у цій справі, наданих сторонами доказів, суд не встановив недобросовісної та неправомірної поведінки органу місцевого самоврядування, який надав одночасно позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Також, за обставин, які встановив суд в ході судового розгляду справи, такі свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 дотримався вимог законодавства та здійснив усі необхідні дії для передачі йому земельної ділянки в оренду, а отже діяв добросовісно.

Позивачка необґрунтовано зволікаючи значний період часу після отримання листів Ільницької сільської ради, якими її повідомлено про непогодження головою сільської ради актів, не здійснила жодних дій для завершення процедури виготовлення технічної документації щодо надання спірної земельної ділянки в оренду, її погодження та затвердження, діяла недобросовісно та, вочевидь, повинна була очікувати, що земельна ділянка може бути надана у власність чи-то користування іншій особі, яка звернулась для затвердження відповідного проекту землеустрою раніше.

Крім цього, позивачка при зверненні до суду не навела доводів та не надала відповідних доказів того, що розробник технічної документації завершив виготовлення такої та звертався до Ільницької сільської ради про погодження проекту землеустрою в порядку ст. 186-1 ЗК України, а також чи зверталася позивачка про його затвердження, та що Ільницькою сільською радою відповідно було порушено її право на отримання в оренду земельної ділянки, оскількиреальні законні сподівання на оформлення відповідного права на земельну ділянку виникають саме з моменту звернення особи до відповідного органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність (оренду).

Судом першої інстанції встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для сінокосіння за адресою: Львівська область, Турківський район, Ільницька сільська рада, с. Ільник в урочищі «Біля хати» погоджено висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області Басараб О.В. від 01.07.2019, згідно з яким проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Наявність обмежень на земельній ділянці: 05.02 прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах (площа 0,3607 га), підсумкова оцінка проекту землеустрою погоджується.

Як видно з повідомлення Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації №31-549/0/2-19 від 19.02.2019, Департамент не заперечує щодо погодження проекту щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння за адресою: Львівська область, Турківський район, Ільницька сільська рада, с. Ільник, гр. ОСОБА_3 при умові використання відведеної земельної ділянки за цільовим призначенням. Водночас, Департамент просить додатково подати на розгляд та відповідне погодження до Сектору водних ресурсів у Львівській області Державного агентства водних ресурсів України.

З повідомлення Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 13.08.2019 №09/1273, на лист ТзОВ «Карпати Гео-Інвест» б/н від 01.07.2019 щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння за адресою: Львівська область, Турківський район, Ільницька сільська рада, с. Ільник, ур. «Біля хати», гр. ОСОБА_3 , БУВР Західного Бугу та Сяну, згідно положення про БУВР Західного Бугу та Сяну погодження даної документації не відноситься до компетенції управління.

Одночасно повідомляють, що відповідно до листа Держводагентства України від 02.02.2015 №502/9/11-15 та ст. 186-1 ЗК України з 02.02.2015 проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. У Львівській області територіальний орган Сектор у Львівській області Держводагентства України.

Суд першої інстанції вірно вважав безпідставними доводи позивачки про те, що з нею, як суміжним землекористувачем, не було погоджено межі земельної ділянки відповідача, що її не було повідомлено про те, що відбувається погодження меж, оскільки, як видно з акту від 26.11.2018 комісії Ільницької сільської ради Турківського району Львівської області, ОСОБА_1 відмовилась від підпису Акта погодження меж ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,3607 га в урочищі «Біля хати».

Окрім цього, згідно з положеннями ст. 55 Закону України «Про землеустрій», установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі -Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.

При цьому ст. 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема, правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження№ 14-730цс19).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доводам позивачки про те, що земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі вздовж річки, однак погоджень з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері розвитку водного господарства проведено не було, зазначивши наступне.

Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Отже, земельні ділянки прибережних захисних смуг, які відносяться до земель водного фонду, можуть передаватись на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, що виключає їх використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до вимог п. 17, 186, ч. 6 ст. 186-1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відтак, за конкретних обставин у цій справі, з урахуванням доводів та заперечень сторін у справі, наданих доказів, суд дійшов висновку, що рішення Ільницької сільської ради Турківського району за №407 від 14.08.2019, яким затверджено матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння ОСОБА_3 та передано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,3607 га - кадастровий номер 4625583200:01:005:0056 - для сінокосіння, прийняте відповідно до вимог закону, документації із землеустрою, а тому не має правових підстав для його скасування.

Обгрунтовуючи позовнівимоги про визнання протиправним договору оренди, ОСОБА_1 покликається на те, що оспорюваний договір оренди укладений на підставі оскаржуваного рішення сільської ради № 407 від 14.08.2019, яке вважає незаконним, а відтак і договір оренди, укладений на підставі незаконного рішення сільської ради є протиправним.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який враховуючи те, що суд не встановив правових підстав для скасування рішення сільської ради № 407 від 14.08.2019, дійшов до вірного та обгрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування договору оренди земельної ділянки №7 від 26.09.2019 та про скасування реєстрації права оренди не підлягають задоволенню.

Відтак, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши дійсні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов до вірного та обгрунтованого висновку, що позивачка не довела належними та допустимими доказами під ставність своїх позовних вимог, зокрема порушення діями відповідачів права на тримання в користування земельної ділянки, а тому підставно відмовив в задоволенні позову до ОСОБА_3 , Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.

Відповідно до положень ст. 51 ЦПК України належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в п. 36 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Виходячи зі змісту та характеру спірних правовідносин, суд першої інстанції встановив, що спір у позивачки виник з Турківською міською радою та ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки в оренду, а тому Самбірська РДА, як правонаступник Турківської РДА, яка здійснила реєстрацію спірного права оренди є неналежним відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів також погоджується з таким висновком суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Враховуючи положення ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 03 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01.06.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк