Рішення

від 31.10.2022 по справі 191/1919/21

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1919/21

Провадження № 2/191/642/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря Лобової Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Фермерське господарство «Ленд-Агро», приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич Михайло Юрійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним і скасування державної реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2016 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за договором позики від 12 жовтня 2007 року в розмірі 50000,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 44345,28 грн., 3 % річних в розмірі 5700,00 грн., на загальну суму 100045,28 грн. 19 грудня 2017 року судом було видано виконавчий лист. 05 квітня 2019 року позивач звернувся до приватного виконавця з заявою про примусове виконання вказаного судового рішення і 12 квітня 2019 року було відкрите виконавче провадження №58886045. 11 липня 2019 року вказане рішення суду було оскаржено і 05 лютого 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження по вказаній справі. Також 16 вересня 2019 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з відповідача на користь позивача додатково було стягнуто заборгованість за несвоєчасне виконання основного зобов`язання в розмірі 120851,70 грн., яка складається із пені за несвоєчасне виконання основного зобов`язання в розмірі 97336,46 грн., 3 % річних в розмірі 4005,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 19510,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1208,52 грн. Рішення набрало законної сили 17 жовтня 2019 року і видано виконавчий лист. На даний час відповідач взагалі нічого позивачу не сплатила, в рамках виконавчого провадження приватному виконавцю не вдалося встановити будь-яке майно боржника.

Однак позивачу стало відомо, що відповідачу ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації №281р від 04 червня 2002 року було надано у власність земельну ділянку площею 7,45 га, розташовану на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області і видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №073297 від 20 січня 2003 року. Вказана земельна ділянка не враховувалася за відповідачем у зв`язку з відсутністю кадастрового номера, який на даний час встановлений 1224855300:01:002:0473.

Згідно даних з реєстру нерухомого майна вказана земельна ділянка на даний час належить відповідачу ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2018 року з ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М.Ю. і зареєстровано в реєстрі за №1127.

В подальшому земельна ділянка на підставі договору оренди від 14 грудня 2019 року була передана в оренду ФГ «Ленд-Агро» на строк 45 років.

Представник позивача зазначає, що жодний договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин з метою уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів. Боржник, проти якого ухвалено судове рішення про стягнення коштів і відкрите виконавче провадження, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником в період наявності у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів в частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Також представник позивача зазначив, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки не містить інформації про наявність у сторін поточних рахунків і даних щодо перерахування в безготівковому порядку коштів на рахунок продавця. Фактично розрахунків між сторонами не було і оспорюваний договір був направлений на приховування єдиного нерухомого майна, що рахувалося за відповідачем ОСОБА_3 , тому такий правочин є таким, що порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, а саме уникнення від сплати боргу за судовим рішенням.

Просить суд визнати вищезазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем ОСОБА_5 і стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 19 квітня 2022 року первісного відповідача ОСОБА_5 у зв`язку з його смертю, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , було замінено його правонаступником ОСОБА_4 .

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 надала відзив на позов, де зазначила, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2018 року ОСОБА_5 купив у ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,4500 га, розташовану на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224855300:01:002:0473. За домовленістю сторін продаж земельної ділянки відбувся за ціною 140060,00 грн., яка була повністю сплачена покупцем і отримана продавцем особисто до укладення договору купівлі-продажу. Підтвердженням цього є факт підписання вказаного договору продавцем і відсутність жодних претензій до покупця. Договір купівлі-продажу земельної ділянки був нотаріально посвідчений, сторонами не оспорювався. На час придбання вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі прав були відсутні будь-які відомості щодо речових прав на неї, тому ОСОБА_5 є добросовісним набувачем. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Монич М.Ю. надав суду письмові пояснення, де зазначив, що договір купівлі-продажу є підставою для проведення розрахунків між сторонами і такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Діючим законодавством на нотаріуса не покладено обов`язку щодо здійснення перевірки розрахунків між сторонами договору. Нотаріус повинен сприяти сторонам у здійсненні їх прав і законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій, що у даному випадку було виконано. Вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Також зазначив, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений з метою уникнення відповідачем від виконання судового рішення про стягнення на користь позивача заборгованості, оскільки він укладався під час виконавчого провадження. Такі правочини повинні ставитися під сумнів і визнаватися недійсними, про що було зазначено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №750/11492/19. Також у договорі купівлі-продажу зазначено, що відчуження земельної ділянки відбулося за ціною 140000,00 грн., але даних щодо перерахування в безготівковому порядку коштів на рахунок продавця немає.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала викладені у відзиві обставини і просила у задоволенні позову відмовити. Також зазначила, що за домовленістю сторін продаж земельної ділянки відбувся за ціною 140060,00 грн., яка була повністю сплачена покупцем і отримана продавцем особисто до укладення договору купівлі-продажу, що не суперечить діючому законодавству.

Третя особа приватний нотаріус Монич М.Ю. у судовому засіданні підтримав свої письмові пояснення і просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася по невідомим суду обставинам.

Представник третьої особи ФГ «Ленд-Агро» в судове засідання не з`явився по невідомим суду обставинам.

Під час судового розгляду справи по суті судом були оглянуті письмові докази по справі.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2016 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за договором позики від 12 жовтня 2007 року в розмірі 50000,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 44345,28 грн., 3 % річних в розмірі 5700,00 грн., на загальну суму 100045,28 грн. 19 грудня 2017 року судом було видано виконавчий лист. Вказані факти підтверджуються копією судового рішення і виконавчого листа.

05 квітня 2019 року позивач звернувся до приватного виконавця з заявою про примусове виконання вказаного судового рішення і 12 квітня 2019 року було відкрите виконавче провадження №58886045, що сторонами не оспорювалося.

В подальшому вказане рішення суду було оскаржено і 05 лютого 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення залишено без змін, що вбачається з копії постанови Дніпровського апеляційного суду.

16 вересня 2019 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яке набрало законної сили 17 жовтня 2019 року, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 додатково було стягнуто заборгованість за несвоєчасне виконання основного зобов`язання в розмірі 120851,70 грн., яка складається із пені за несвоєчасне виконання основного зобов`язання в розмірі 97336,46 грн., 3 % річних в розмірі 4005,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 19510,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1208,52 грн.

На даний час вищезазначені судові рішення не виконані, що не заперечувалося сторонами по справі.

Як вбачається з копії державного акту на право приватної власності на землю, відповідачу ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації №281р від 04 червня 2002 року було передано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,45 га, розташовану на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

17 листопада 2018 року ОСОБА_3 продала належну їй земельну ділянку ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич М.Ю. і зареєстрованого в реєстрі №1127.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У ч.5 ст.203 ЦК України зазначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №755/17944/18 договір, укладений на шкоду кредитору (фраудаторний), може бути як оплатний, так і безоплатний. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, належать, зокрема: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивач повинен довести суду ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, оскільки лише на припущеннях судове рішення ґрунтуватися не може.

У даномувипадку позивачповинен довестисуду наявністьу обохсторін договорукупівлі-продажуземельної ділянкиумислу навчинення фраудаторногодоговору нашкоду позивачаз метоюуникнення цивільноївідповідальності відповідача перед позивачем за неповернуті отримані в борг кошти.

Судом встановлено, що контрагентом боржника ОСОБА_3 був ОСОБА_5 , який не перебував з боржником в родинних, сімейних чи інших близьких відносинах.

Згідно п.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки продаж вищезазначеної земельної ділянки був здійснений за ціною 140060,00 грн., яка була повністю сплачена покупцем і отримана представником продавця особисто до підписання цього договору.

Тобто вказаний договір не був безоплатним і кошти за продану земельну ділянку відповідач ОСОБА_3 отримала ще до укладення договору купівлі-продажу, що не суперечить вимогам діючого законодавства, у зв`язку з чим посилання представника позивача на відсутність доказів здійснення між сторонами договору розрахунків за земельну ділянку суд вважає необгрунтованими.

Також суд вважає слушними доводи третьої особи про те, що на нотаріуса не покладено обов`язку щодо здійснення перевірки розрахунків між сторонами договору.

Отже, договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений між сторонніми один до одного особами на платній основі, що викликає обґрунтований сумнів щодо доводів представника позивача про укладення ними договору саме з метою завдання шкоди позивачу і уникнення відповідальності за невиконання судового рішення.

Що стосується моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд виходить з такого.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованості за договором позики було ухвалено 02 вересня 2016 року.

Як вбачається з копії цього рішення у розгляді справи про стягнення боргу від представника відповідача ОСОБА_7 була надана суду письмова заява про розгляд справи без його участі і відсутність заперечень проти задоволення позову.

Це свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 була обізнана про наявність в суді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 і відповідно про ухвалене судом рішення про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики.

З дня ухвалення судового рішення, тобто з 02 вересня 2016 року, і до 04 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 до виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду про стягнення на його користь заборгованості за договором позики не звертався, а звернувся лише 05 квітня 2019 року, тобто більше ніж через два роки після ухвалення судового рішення.

В той же час земельна ділянка була продана відповідачем ОСОБА_3 17 листопада 2018 року, тобто більше ніж через два роки після ухвалення судового рішення про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за договором позики і більше ніж за чотири місяці до дня звернення позивача з заявою про примусове виконання рішення суду.

Отже, протягом тривалого часу після ухвалення судового рішення ОСОБА_3 не вчиняла жодних дій щодо відчуження належного їй майна, що викликає сумнів в достовірності посилань представника позивача на відчуження земельної ділянки саме з метою ухилення від повернення позивачу боргу.

Необгрунтованими суд вважає і доводи представника позивача про відчуження земельної ділянки під час виконавчого провадження судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу, оскільки саме в період такого відчуження виконавчого провадження ще не існувало.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що представником позивача не доведено, що в діях відповідача ОСОБА_3 вбачається факт ухилення від повернення боргу позивачу і відповідно не доведений факт укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки саме з цією метою.

Також зі змісту ст.234 ЦК України можна дійти висновку, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто умисел на вчинення фіктивного правочину повинен бути у обох його сторін як у продавця, так і покупця.

Жодного доказу тому, що покупець земельної ділянки ОСОБА_5 мав намір на укладення фіктивного правочину, суду не надано і є лише припущенням позивача.

В той же час, виходячи зі змісту ч.1 ст.388 ЦК України, покупець земельної ділянки ОСОБА_5 , навіть при наявності умислу у продавця ОСОБА_3 на уникнення від виконання судового рішення, є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, а саме момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки; контрагент, з яким боржник вчинив оспорюваний договір, тобто відсутність між сторонами договору родинних, сімейних чи інших відносин; наявність ціни земельної ділянки і факту її сплати покупцем, суд не знаходить підстав для визнання оспорюваного договору фіктивним.

Посилання представника позивача на позицію Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 750/11492/19 є недоречним, оскільки відчуження нерухомості по вищевказаній справі, відбулось іншій особі в період перебування в провадженні суду справи, що підтверджує що оспорювані договори купівлі-продажу були укладені з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника. Але вищевказана позиція не може бути застосована судом, оскільки фактичні обставини справи не є аналогічними.

Таким чином, суд не вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленою, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати по справі в розмірі 908,00 грн. стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202, 203, 215, 234 ЦК України, ст.ст.12,13,76,78,95,141,142,258, 259,263, 264, 265,ЦПК Українисуд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Фермерське господарство «Ленд-Агро», приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монич Михайло Юрійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним і скасування державної реєстрації права власності відмовити.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення виготовлене у повному обсязі 04 листопада 2022 року.

Суддя А. В. Твердохліб