Вирок

від 07.11.2022 по справі 139/244/20

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/244/20

Провадження №:1-кп/138/22/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року м.Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді: ОСОБА_1 ,

з участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої особи СТ «Лідер» ОСОБА_8 ,

та їх представника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальне провадження №12015020230000103 від 23.06.2015 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Галайківці Мурованокуриловецького району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, працюючої в ТОВ «Автофуд Маркет», не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 згідно розпорядження № 56 від 8.11.2012, виданого споживчим товариством «Лідер», яке займається господарською діяльністю (КВЕД 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» та 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах») на підставі свідоцтва платника єдиного податку, виданого Державною податковою службою України № НБ 113883, та витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.05.2002 № 10002111200, була прийнята на роботу продавцем 3-ї категорії в магазин СТ «Лідер», що розташований в смт. Муровані Курилівці по вул.Комарова, 49а Вінницької області.

Під час здійснення трудової діяльності між СТ «Лідер» та ОСОБА_5 08.11.2012 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким остання несе повну матеріальну індивідуальну відповідальність за всі товарно-матеріальні цінності, передані їй під звіт в установленому порядку, грошові кошти, отримані від реалізації товару.

Також, ОСОБА_5 01.02.2013 уклала з ФОП ОСОБА_7 , яка займається господарською діяльністю (КВЕД 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» та 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах») на підставі свідоцтва платника єдиного податку, виданого Державною податковою службою України серія НОМЕР_1 та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 24.06.2003 № 21590170000000640, трудовий договір на роботу на посаду продавця в магазин, що розташований в АДРЕСА_2 .

Під час здійснення трудової діяльності 01.02.2013 між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким остання несе повну матеріальну індивідуальну відповідальність за всі передані їй під звіт товарно-матеріальні цінності, грошові кошти, отримані від реалізації товару.

Працюючи продавцем продовольчих товарів та виконуючи обов`язки по прийому та реалізації товарів ОСОБА_5 мала у віданні товарно-матеріальні цінності та грошові кошти за реалізований товар, які повинна була здавати ФОП ОСОБА_7 та СТ «Лідер», однак, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на привласнення ввіреного їй чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів ОСОБА_5 , знаходячись на своєму робочому місці в магазині в АДРЕСА_2 та працюючи одночасно продавцем в СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 , виконуючи покладені на неї обов`язки, в період часу з 01.03.2014 по 14.06.2015, здійснила привласнення грошових коштів, які вилучила з каси магазину та товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використовувала для власних потреб.

Згідно акту перевірки окремих питань діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 від 16.05.2017 встановлено нестачу товарів на суму 24769 грн. 92 коп. та 150985 грн. 48 коп. відповідно, а всього на загальну суму 175755 гривень 40 копійок.

Висновком судової економічної експертизи за № 12 від 11.04.2019 нестачу товарно-матеріальних цінностей в СТ «Лідер» в сумі 24769 гривень 92 копійки підтверджено частково на суму 24326 (двадцять чотири тисячі триста двадцять шість) гривень 52 копійки та нестачу товарно-матеріальних цінностей в ФОП ОСОБА_7 в сумі 150985 гривень 48 копійок підтверджено частково на суму 150417 (сто п`ятдесят тисяч чотириста сімнадцять) гривень 35 копійок.

Отже, умисними діями ОСОБА_5 щодо привласнення чужого майна, яке їй було ввірене, заподіяно матеріальної шкоди СТ «Лідер» в сумі 24326 гривень 52 копійки та ФОП ОСОБА_7 в сумі 150417 гривень 35 копійок, а всього на загальну суму 174743 грн. 87 коп.

Таким чином ОСОБА_5 , вчинила злочин, передбачений ч.4 ст.191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, що вчинене у великих розмірах.

До початку судового розгляду 27.07.2020 представником СТ «Лідер» ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_10 про стягнення на їх користь грошових коштів відповідно на суму 24326 гривень 52 копійки та 150417 гривень 35 копійок, а всього 174743 гривні 87 копійок.

Обвинувачена ОСОБА_5 в суді від дачі пояснень відмовилася згідно ст.63 Конституції України, не визнаючи вину та позовні вимоги, підтвердивши в судових дебатах лише те, що з 08.11.2012 по 14.06.2015 дійсно працювала у вказаному магазині продавцем, однак не вчиняла інкримінований злочин, хоч і погоджувалась одразу з нестачею і зобов`язалась відшкодувати завдані збитки, однак зробила це переляку.

Потерпіла ОСОБА_7 позов підтримала і суду пояснила, що десь в 2012 році центр зайнятості направив їй на роботу продавцем ОСОБА_10 в магазин по АДРЕСА_2 , де вона спочатку працювала разом зі ОСОБА_11 , але почались нестачі і остання звільнилась та розрахувалась за частину нестачі, яка ділилась на обох продавців. ОСОБА_10 працювала далі сама і нестачі повторювались, вона писала розписки, частково відшкодовувала збитки, але все повторювалось десь упродовж року. Потім потерпіла сама зробила ревізію і виявила нестачу на суму 150417 гривень 35 копійок. Увесь цей період обвинувачена реалізовувала також і товар (підакцизний) СТ «Лідер» в цьому ж приміщенні. Площа магазину приблизно 40-50 кв.м. По СТ «Лідер» теж було приблизно 24000 гривень нестачі. Коли ОСОБА_10 почула суми нестачі, то спочатку поплакала, а потім зникла і перестала відповідати на дзвінки. Довгий час вони писали їй листи, повідомляли поліцію, але ОСОБА_10 , так і не зв`язалась з ними. При прийомі обвинуваченої на роботу договір про повну матеріальну відповідальність з обвинуваченою укладався і все їй роз`яснювалось. Ревізії проводились в присутності ОСОБА_10 і вона розписувалась в актах. З зазначених сум обвинувачена ще нічого не погасила. Потерпілі письмово повідомили ОСОБА_10 про звільнення приблизно в 2015 році. В робочий час до складу не можна було пройти непомітно для продавця. Ключі від дверей були лише в ОСОБА_10 та бухгалтера. Сигналізацію в магазині могла включити та виключити лише обвинувачена.

Представник потерпілої особи СТ «Лідер» ОСОБА_8 позов підтрималата суду повідомила, що СТ«Лідер» уклалодоговір зфізичними особамипідприємцями,зокрема зФОП ОСОБА_7 і здійснювалоторгівлю водному приміщенні. ОСОБА_5 була оформлена продавцем в СТ «Лідер» з укладенням договору про повну матеріальну відповідальність і повідомила, що працювала у підприємця ОСОБА_12 , де мала місце нестача, яка сталася не з вини обвинуваченої. На той час в їх магазині вже працювала продавеь ОСОБА_11 і жодного разу нестач не було. З появою на посаді продавця ОСОБА_5 в магазині почалися нестачі, а тому ОСОБА_11 , не витримавши цього, розрахувалася. При ревізіях були виявлені постійні нестачі, обвинувачена плакала та виправдовувалася, кажучи, що товар у неї крадуть, її жаліли, сподіваючись на її порядність. Однак згодом від ОСОБА_13 почули, що обвинувачена безкоштовно давала йому блоками цигарки за те, щоб він сходив з нею на побачення. З осені 2014 року по червень 2015 року нестача збільшувалася, в цей період працювала лише обвинувачена, ключі від магазину та її особистий код на сигналізацію також були тільки в неї. Коли потерпілі зробили кінцеву ревізію особисто, обвинувачена на той час виїхала до росії. З 2013 року по 2015 рік ОСОБА_5 працювала у СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 безперервно. Ревізійні комісії збирались щоразу за необхідністю.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомила,що в 2015 році працювала бухгалтером в СТ «Лідер», куди її направила ОСОБА_8 , а обвинувачена працювала продавцем. Вона проводила періодичні ревізії з залученням ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 для СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_19 , в ході яких були виявлені нестачі, що оформлялися відповідними актами, які підписувала ОСОБА_5 та члени ревізії. Обвинувачена постійно погоджувалася з нестачею та підписувала акти, стверджуючи, що нестачі стаються через її недбалість. Під час проведення останньої ревізії обвинувачена також була присутня та говорила, що продукти з магазину хтось крав, а також що вони псувалися і вона їх викидала. Свідок, як бухгалтер, перевіряла звіти матеріально-відповідальних осіб, які робила ОСОБА_5 , звіряла накладні зі складом, а розхідні документи звіряла з касою і якби ОСОБА_14 щось дописувала, то це було б видно в звіті. При отриманні товару обвинувачена постійно розписувалась в накладних. Коли обвинуваченої не було в магазині, то він був зачинений саме останньою, а ключів у інших осіб не було. Свідок та інші заходили в бухгалтерію через склад, якщо магазин був зачинений. До касового апарату теж був доступ лише у ОСОБА_5 . Претензій при ревізіях від неї практично не було. В ході ревізій виявляли, що обвинувачена завищувала ціни на товари. Інколи підписів в звітах та не ставила, хоч і писала їх власноруч. Тиск на обвинувачену в ході останньої ревізії теж не чинився, вона усе визнавала. Випадків коли б товар у ОСОБА_5 забрали і реалізували в іншому магазині не було. Після останньої ревізії обвинувачена на роботу не виходила, але щодо оформлення її звільнення їй нічого не відомо. Свідку не відомо чи повертала обвинувачена кошти після ревізій. Товари СТ «Лідер» і ФОП ОСОБА_19 були розташовані окремо, тобто в різних частинах магазину. Товар СТ «Лідер» проводився через касовий апарат, а ФОП ОСОБА_19 через комп`ютер.

Свідок ОСОБА_20 суду повідомила,що працювала в магазині ОСОБА_21 та ОСОБА_19 спочатку сама, а потім разом з обвинуваченою десь упродовж року, однак звільнилась в 2014 році за угодою сторін, так як почались нестачі, до яких вона не була причетна. Чи винна була в цьому обвинувачена свідку невідомо, принаймні вона не помічала за нею таких дій. Нестача полягала в тому, що суми приходу та розходу не сходились. Нестача ділились на двох продавців, тобто на обвинувачену і свідка, остання свою половину сплачувала, не розуміючи чому почались нестачі. Зазвичай графік роботи у них був з 8 до 20 год.

Свідок ОСОБА_22 суду повідомив, що є головою ревізійної комісії РСТ, а ОСОБА_5 була працівником СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 . В 2015 році він проводив документальну перевірку в СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 , які є членами РСТ. До складу комісії входили він та ОСОБА_23 . ОСОБА_5 на час перевірки не була присутня і з результатами перевірки її не знайомили. Інвентаризацію проводили працівники бухгалтерії. Перевірка документальна робилася за період між останньою ревізією та передостанньою. Результат перевірки був оформлений ними відповідним актом. В ході перевірки вивчались усі первинні документи і невідповідностей між складськими документами та документами матеріально-відповідальної особи не було, накладних без підпису продавця, не було, а звіти були, однак це не брали до уваги, бо інформація в на-кладних і звітах співпадала. В перевіряємий період лише обвинувачена була в цьому магазині матеріально-відповідальною особою, але її при перевірці вже не було.

Свідок ОСОБА_24 суду повідомив,що був членом ревізійної комісії в СТ «Лідер» в 2014-2015 р.р. і головним бухгалтером СТ «Лідер». Разом з ОСОБА_25 , ОСОБА_19 та ОСОБА_26 вони проводили ревізію (інвентаризацію) за участю ОСОБА_5 по СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_19 . Була виявлена нестача на суми близько 150000 грн. по ФОП ОСОБА_19 та 30000 грн. по СТ «Лідер». Обвинувачена плакала і просила дати час на відшкодування збитків, а потім зникла, не підписавши акт та відмовившись дати письмове пояснення. Свідок ОСОБА_24 брав участь в кількох ревізіях. Також свідок проводив інструктаж з продавцями щодо роботи, зокрема з обвинуваченою по роботі з касовим апаратом та комп`ютером. Програмне забезпечення було встановлено відповідними спеціалістами, адміністратор комп`ютерної мережі магазину був відсутній, бо не було потреби в такій посаді. Обвинувачена не скаржилась на недоліки в роботі комп`ютерної техніки, які б могли призвести до нестачі. Звіти матеріально відповідальної особи писалися власноруч обвинуваченою, а бухгалтер їх перевіряв. Вона напевно здавала їх щомісяця в бухгалтерію, оскільки це було зазначено в її посадовій інструкції. При цьому інколи були сформовані накладні та звіти без підпису, однак Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не забороняв цього, оскільки можливо було ідентифікувати особу за почерком, тим більше, що сама обвинувачена не заперечувала цього. Магазин та склад працювали окремо і окремо зачинялись. Без відома обвинуваченої до магазину ніхто не мав права зайти. В період виявлення нестачі обвинувачена вже працювала продавцем одна. Претензій щодо інвентаризації та ревізій ОСОБА_5 не мала. Також були випадки, коли під час інвентаризації обвинуваченою робились виправлення з її слів без перевірки, оскільки спочатку вірили їй. В ході останньої ревізії перевірялося вже абсолютно все, не вірячи обвинуваченій на слово. Також мало місце завищення обвинуваченою цін на реалізовану продукцію. Остання не була перевантажена роботою, оскільки виручка була нижчою, ніж в інших магазинах, а тому в неї була змога і час усе чітко перевіряти. Вона навіть просила дати їй додаткову оплачувану роботу, зокрема кухаря для приготування їжі для персоналу. Інвентаризації та ревізії проводили упродовж дня щоразу і обвинувачена була завжди при цьому присутня. Періоди перевірки по РСТ та ФОП брались однакові і каси ФОП та РСТ були різними, а тому плутанини не могли бути. Після останньої інвентаризації були виявлені записи обвинуваченої щодо нестачі товару, однак вона на роботу та на зв`язок вже не виходила. Тиск на обвинувачену не чинився і вона не висловлювала жодних претензій до перевіряючих осіб. Яким чином обвинувачена звільнялася з роботи свідок не пам`ятає.

Експерт ОСОБА_27 , суду повідомила,що питанняслідчим булисформульовані нечіткоі воназгідно ст.69КПК Україниїх уточнила,досліджувала актперевірки таінші бухгалтерськітоварно-грошовізвіти,документи,а ті,які просиладодатково,їй такі ненадали,зокрема актівприймання-передачітоварно-матеріальнихцінностей тагрошових коштів, на підставі яких і складаються товарно-грошові звіти, а тому виходила з наданих матеріалів. Навіть якщо на документах не було підпису вона їх теж врахувала і проштампувала печаткою НДЕКЦ. Питання експертизи під №2 і №4 мають на увазі нестачу, яка не виявлена в акті наслідків перевірки з виявленими нестачами.

Свідок ОСОБА_18 суду повідомила, що працювала завідуючою складом у ПП ОСОБА_19 десь з 2007 по 2014-2015 роки. В останні роки ОСОБА_5 була продавцем і допустила нестачу. Склад знаходився в тій же будівлі, що і магазин. ОСОБА_18 в ревізійну чи інвентаризаційну комісію не входила, однак її теж залучали і вона рахувала чи записувала товар. ОСОБА_5 теж була присутня при цьому. Коли була виявлена нестача десь на суму 170000 грн., обвинувачена спочатку визнавала вину і погоджувалась частинами відшкодовувати збитки. Тиск на обвинувачену не чинився, вона зауважень не висловлювала. Товари СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_19 окремо виписувались і стояли в магазині на різних стійках. Продавець користувалась комп`ютером при реалізації товару і щомісяця писала товарно-грошові звіти. Без ОСОБА_5 зайти в магазин і забрати товар було неможливо, бо ключ був лише у неї. До приходу обвинуваченої нестач товару не було. СТ «Лідер» торгувало лише підакцизними товарами, а ПП ОСОБА_19 продуктами харчування.

Крім показань зазначених осіб вина ОСОБА_5 підтверджується і дослідженими матеріалами кримінального провадження:

-заявою ОСОБА_7 від 23.06.2015, зареєстрованою в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Муровано-куриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області від 23.06.15 за №367, згідно якої в магазині в АДРЕСА_2 працювала продавцем ОСОБА_28 , 1993 року народження, що проживає в с.Галайківці Мурованокуриловецького району Вінницької області. Під час роботи її продавцем в магазині вона допустила розтрату майна ФОП ОСОБА_7 , яке було їй ввірене на підставі договору про повну матеріальну відповідальність, накладних і звітів матеріально-відповідальної особи. Сума завданих збитків становила 153647 грн. 34 коп. (а.с.47 т.2);

-безстроковим трудовим договором між працівником ОСОБА_28 і фізичною особою, яка використовує найману працю ОСОБА_7 від 01.02.2013, згідно якого на час виконання певної роботи працівник зобов`язаний реалізовувати товар та вести документальну частину торгово-посередницької діяльності (а.с.50, 51 т.2);

-договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.02.2013, згідно якого ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_28 уклали угоду про те, що працівник, який займає посаду продавця 3-ї категорії, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, і у зв`язку з викладеним зобов`язується: а) дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків; б) своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; в) вести облік, складати і передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей; г) брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей. У випадку незабезпечення з вини Працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства (а.с.52 т.2, 94 т.3);

-інвентаризаційною відомістю товарів, матеріалів, тари і грошових засобів в торгівлі від 16.06.2015, згідно якої матеріально-відповідальна особа продавець ОСОБА_28 та комісія провели інвентаризацію, якою було встановлено залишки матеріальних цінностей (а.с.53-64 т.2);

-актом від 17.06.2015 про виявлення товарно-матеріальних цінностей, в яких закінчився термін зберігання (а.с.68-70 т.2);

-актом комісії від 17.06.2014 про завищення цін на продукцію ФОП, згідно якого різниця складає 506 грн. 74 коп. (а.с.71 т.2);

-актом наслідків перевірки цінностей ФОП від 18.06.2015, згідно якого виявлено нестачу в сумі 153647 грн. (а.с.72 т.2);

-заявою голови СТ «Лідер» від 23.06.2015, зареєстрованою в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення в Муровано-куриловецькому РВ УМВС України у Вінницькій області від 23.06.2015 за №368, де остання просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_28 за ст.191 КК України, оскільки та, працюючи продавцем в магазині в АДРЕСА_2 , допустила розтрату майна СТ «Лідер», яке було їй ввірене на підставі договору про повну матеріальну відповідальність, накладних і звітів матеріально-відповідальної особи, на суму 25750 грн. 46 коп. (а.с.74 т.2);

-розпорядженням №54 по СТ «Лідер» від 1.11.2012, згідно якого прийнято на роботу ОСОБА_28 продавцем третьої категорії з 08.11.2012 на підставі її заяви (а.с.77 т.2);

-договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 08.11.2012 між керівником СТ «Лідер» ОСОБА_8 та ОСОБА_28 з аналогічним змістом вищевказаному договору з ФОП ОСОБА_7 (а.с.78 т.2, 94 т.3);

-товарно-грошовими звітами матеріально-відповідальної особи ОСОБА_28 за період часу з 03.06.2015 по 14.06.2015 (а.с.79-81 т.2);

-інвентаризаційною відомістю товарів, матеріалів, тари і грошових засобів в торгівлі від 16.06.2015, згідно якої матеріально-відповідальна особа продавець ОСОБА_28 та комісія провели інвентаризацію, якою було встановлено залишки матеріальних цінностей (а.с.82-83 т.2);

-актом від 17.06.2014 про завищення цін на підакцизні товари на суму 1415 грн. 14 коп. (а.с.84 т.2);

-актом наслідків перевірки цінностей СТ «Лідер», згідно якого станом по 18 червня 2015 року нестача цінностей складає 25750 грн. 46 коп. (а.с.85 т.2);

-актом перевірки окремих питань діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 від 16.05.2017, згідно якого провідним ревізором ревізійної комісії Вінницької облспоживспілки ОСОБА_29 та головою ревізійної комісії Муровано-куриловецької райспоживспілки ОСОБА_30 , відповідно до розпорядження правління Вінницької облспоживспілки №27-в від 19.04.2017, проведено перевірку окремих питань господарсько-фінансової діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 в присутності голови споживчого товариства «Лідер» ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 за період з 01.03.2014 по 01.07.2015. Документи первинного обліку знищені по березень 2014 року відповідно до актів про знищення від 17.03.2017 та 07.04.2017. Під час перевірки сформовано зведену відомість, що відображає рух товарної маси по магазину № НОМЕР_2 споживчого товариства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ФОП ОСОБА_7 . Згідно даних відомостей залишки товарів в магазині (наслідок поступлення товару на більшу суму, ніж сума вибуття) почали збільшуватися по ФОП ОСОБА_7 з лютого 2015 року до червня 2015 року, а по СТ «Лідер» з грудня 2014 року по квітень 2015 року. Перевіркою виявлено ряд незначних порушень ведення бухгалтерського обліку, які не впливають на достовірність відображення бухгалтерських даних. Розглянувши акт інвентаризації товарів по СТ «Лідер» магазин №2 від 16.06.2015 виявлені незначні порушення, які не впливають на кінцевий результат. Слід відмітити, що на кожній із сторінок акту інвентаризації поставлені підписи членів інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальної особи ( ОСОБА_28 ). Додавши суми залишку товару по сторінках (5135,39+5978,89+1437,40) отримуємо загальну суму залишку товару 12551,68 грн., що відповідає запису в акті наслідків перевірки цінностей, що додається до акту інвентаризації і також підписаний членами інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальною особою ( ОСОБА_28 ). В акті наслідків перевірки цінностей від 16.06.2015 (Додаток №57 на 1 аркуші) вказано суму нестачі товарів 24769,92 грн., сума нестачі продубльована прописом, а також вказаний залишок товарно-грошових цінностей, такий як в звіті матеріально-відповідальної особи. Розглянувши акт інвентаризації товарів по ПП ОСОБА_7 магазин №2 від 16.06.2015 (Додаток №58 на 13 аркушах) виявлені незначні порушення в його оформленні, які не впливають на кінцевий результат. Слід відмітити, що на кожній із сторінок акту інвентаризації поставлені підписи членів інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальної особи ( ОСОБА_28 ). Додавши суму залишку товару по сторінках отримуємо загальну суму залишку товару 70035,15 грн., що відповідає запису в акті наслідків перевірки цінностей, що додається до акту інвентаризації і також підписаний членами інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідаль-ною особою. В акті наслідків перевірки цінностей від 16.06.2015 (Додаток №59 на 1-му аркуші) вказано суму нестачі товарів 150985,48 грн., сума нестачі товарів продубльована прописом. Членами інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальною особою ( ОСОБА_28 ) складено та підписано загальний акт наслідків перевірки цінностей (Додаток №60 на 1-му аркуші), загальна сума нестачі товару в якому становить 175755,40 грн. (а.с.88-98 т.2);

-товарно-грошовими звітами матеріально відповідальної особи ОСОБА_28 (а.с.99 -226 т.2);

-зведеними даними руху товарної маси СТ «Лідер» по магазину №2 за березень 2014 червень 2015 рр. (а.с.227-229 т.2);

-копією інвентаризаційної відомості товарів, матеріалів, тари і грошових засобів в торгівлі від 16.06.2015 по магазину №2 СТ «Лідер», підписаною комісією та матеріально відповідальною особою продавцем ОСОБА_28 , якою встановлено залишок матеріальних цінностей на суму 1437,40 грн. (а.с.230, 231 т.2);

-копією акту наслідків перевірки цінностей по СТ «Лідер», згідно якої станом на 16.06.2015 нестача складає 24769,92 грн. (а.с.232 т.2);

-інвентаризаційною відомістю товарів, матеріалів, тари і грошових засобів в торгівлі в магазині №2 СТ «Лідер», якою встановлено залишок товарів на суму 220488,38 грн. (а.с.233-245 т.2);

-актами наслідків перевірки цінностей магазину №2 ФОП ОСОБА_7 , де зазначено про нестачу товарів на суму 150985,48 грн. станом на 16.06.2015 (а.с.246 т.2);

-ухвалою слідчого судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29.01.2019, протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.02.2019 та описом речей і документів, які були вилучені на підставі зазначеної ухвали, згідно яких головою правління СТ «Лідер» ОСОБА_8 було надано інформацію в роздрукованому вигляді, яка являє собою розрахунково звітні документи СТ «Лідер» за 2012-2015 роки (а.с.1-2, 5, 6-7, 10-11 т.3);

-ухвалою слідчого судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29.01.2019, протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.02.2019 та описом речей і документів, які були вилучені на підставі зазначеної ухвали в ФОП ОСОБА_7 (а.с.3-4, 8, 9, 12, 13 т.3);

-висновком експерта №12 від 11.04.2019, згідно якого акт перевірки окремих питань діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 від 16.05.2017, в частині залишку (станом на 01.03.2014), надходжень, вибуття та залишку (станом на 14.06.2015) товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_7 в магазині №2 за період з 01.03.2014 по 14.06.2015 в сумах 52147,02 грн., 590803,33 грн., 420498,50 грн. та 220488,38 грн., відповідно документально підтверджено, в частині залишку товарно-матеріальних цінностей станом на 01.03.2014 та на 14.06.2015, а надходження та вибуття підтверджено частково в сумах 587855,22 грн. та 419563,86 грн., відповідно. Акт перевірки окремих питань діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 від 16.05.2017, з урахуванням акту наслідків перевірки цінностей ФОП ОСОБА_7 в магазині №2 від 16.06.2015 щодо нестачі товарно-матеріальних цінностей в сумі 150985,48 грн. документально підтверджено частково в сумі 150417,35 грн. Акт перевірки окремих питань діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 від 16.05.2017, в частині залишку (станом на 01.03.2014), надходжень, вибуття та залишку (станом на 14.06.2015) товарно-матеріальних цінностей СТ «Лідер» в магазині №2 за період з 01.03.2014 по 14.06.2015 в сумах 10921,00 грн., 149962,40 грн., 124005,20 грн. та 36878,20 грн., відповідно, підтверджено документально. Акт перевірки окремих питань діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 від 16.05.2017, з урахуванням акту наслідків перевірки цінностей СТ «Лідер» в магазині №2 від 16.06.2015 щодо нестачі товарно-матеріальних цінностей в сумі 24769,92 грн. документально підтверджено частково в сумі 24326,52 грн. (а.с.19-67 т.3);

-протоколом огляду предметів від 28.02.2020, згідно якого слідчий ОСОБА_31 оглянув договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, один з яких укладений 08.11.2012 між СТ «Лідер», в особі ОСОБА_8 , та працівником магазину №2 ОСОБА_28 , яка займає посаду продавця 3-ї категорії, а другий - 01.02.2013 між ФОП ОСОБА_7 та працівником ОСОБА_32 , яка займає посаду продавця 3-ї категорії в цьому ж магазині, де зазначено права і обов`язки сторін (а.с.92 т.3);

-оригіналом Статуту СТ «Лідер», де в п.10.1, 10.4 зазначено, що трудові відносини в товаристві регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про споживчу кооперацію», даним Статутом. З матеріально-відповідальними особами правління СТ може укладати контракт (конверт на а.с.95 т.3);

-довідкою начальника Управління поліції охорони у Вінницькій області ОСОБА_33 №1839/4321/01-2020 від 20.08.2020, згідно якої останній повідомляє, що розділення засобів охоронної сигналізації в приміщеннях магазину та складу в АДРЕСА_2 проводилось працівниками технічної служби охорони у листопаді 2014 року, після чого стало можливим здавати приміщення магазину і складу на пульт централізованої охорони з різних клавіатур і за різними кодами доступу (а.с.26 т.4);

-викопіровкою з інвентарної справи магазину СТ «Лідер» по АДРЕСА_2 , де зображено межі магазину, в якому працювала ОСОБА_28 , а також двері між магазином та бухгалтерією і складським приміщенням та фототаблицею зазначених дверей (а.с.27-29 т.4);

-зошитом залишків ревізій та зарплати З.А.С. (а.с.30-46 т.4);

-висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів №3365-3367/22-21 від 13.06.2022, згідно якого: 1-75. Підписи від імені ОСОБА_5 у звітних документах, товарно-грошових звітах, що наведені у таблиці №2 (див. стор.8) з наявним підписом від імені ОСОБА_5 виконані кульковими ручками, рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів. 76-106. Підписи від імені ОСОБА_5 у звітних документах, товарно-грошових звітах, що наведені у таблиці №3 (див. стор.10) відсутні. 107-109. Документи, товарно-грошові звіти за період: 01.05. по 30.05.2014 2 арк., 30.05. по 26.06.2014 2 арк., 01.05. по 30.05.2014 2 арк., являють собою копії, тому по причинам викладеним у дослідницькій частині не досліджувались. 110-184. Підписи від імені матеріально-відповідальної особи у звітних документах, товарно-грошових звітах, що наведені у таблиці №2 (див. стор. 8) виконані самою ОСОБА_5 . 185-361. Рукописні записи, (рукописні записи у колонках 1-4) та напис « ОСОБА_28 », у звітних документах, товарно-грошових звітах, що наведені у таблиці №4 (див. стор.12) виконані самою ОСОБА_5 . 362-364. Документи, товарно-грошові звіти за період: 01.05 по 30.05.2014 2 арк., 30.05. по 26.06.2014 2 арк., 01.05. 30.05.2014 2 арк. надані на експертизу у копіях, а тому по причинам, викладеним у дослідницькій частині, не досліджувались (а.с.172-181 т.4);

-оригіналами та копіями первинних бухгалтерських та інших документів, наданими потерпілими в судовому засіданні, оскільки вони були повернуті їм стороною обвинувачення в ході досудового розслідування після визнання речовими доказами та проведення необхідних слідчих дій, зокрема, податковими деклараціями СТ «Лідер» за 2012-2015 роки; фінансовими звітами СТ «Лідер» за 2013-2014 роки; журналами-ордерами; оборотами по рахунках за 2013-2015 роки; касовими книгами за 2013-2015 роки; банківськими виписками за жовтень 2013 року грудень 2014 року СТ «Лідер»; товарно-грошовими звітами за 2014-2015 роки; звітами матеріально-відповідальної особи за 2014-2015 роки; банківськими виписками; звітами з єдиного податку, звітами про виплачені доходи 1-ДФ за період з лютого 2013 по липень 2015 року; актами перевірок окремих питань діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 від 16.05.2017; розпорядженнями по СТ «Лідер» за 2012-2015 роки; актами на знищення документів; договором №3 про господарсько-правові взаємовідносини між СТ «Лідер» та пайовиком СТ ОСОБА_7 від 04.01.2013 з додатком від 28.01.2013; бухгалтерською довідкою СТ «Лідер»; описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 26.02.2019; розпискою голови СТ «Лідер» ОСОБА_8 ; звітом по дебетових і кредитових операціях по рахунку СТ «Лідер» за квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року; інвентаризаційною відомістю товарів, матеріалів, тари і грошових засобів в торгівлі СТ «Лідер» за 2014-2015 роки; договорами про повну матеріальну відповідальність за 2013, 2015 роки; актами ревізії та актами звірки за 2014 рік; копіями наказів на ревізію; трудовими договорами (містяться в 2-х коробках при матеріалах провадження).

Обвинуваченою подано до суду клопотання про визнання недопустимими таких доказів: інвентаризаційних відомостей від 16.06.2015, складеної ФОП ОСОБА_7 , та від 16.06.2015, складеної СТ «Лідер», актів наслідків перевірки цінностей від 16.06.2015, складених ФОП ОСОБА_7 та СТ «Лідер», акта перевірки окремих питань діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 , складеного 16.05.2017 та висновку експерта від 11.04.2019, мотивоване тим, що відомості та акти були складені з численними порушеннями вимог Положення про Інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, до того ж акт перевірки був складений за відсутності первинних фінансових та бухгалтерських документів, всупереч встановленому КПК України порядку, як і висновок експерта.

Суд не погоджується з доводами обвинуваченої, які спростовані як в ході допиту експерта, свідків, які виготовляли згадані документи, так і відкритими стороні захисту та наданими суду і детально дослідженими оригіналами первинних фінансових та бухгалтерських документів, які містять як підписи обвинуваченої, так і рукописні тексти, виготовлені останньою, що підтверджено в ході призначеної судом експертизи №3365-3367/22-21 від 13.06.2022. Допущені ж технічні помилки в ході бухгалтерського обліку не спростовують суті, викладеної в згаданих документах, яка підтверджуються усім масивом документації, наданої суду щодо протиправної діяльності ОСОБА_5 під час виконання функцій продавця ввіреного їй товару.

Оцінивши кожен доказ окремо і в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обвинуваченою в інкримінований період дійсно було допущено привласнення чужого майна, яке було їй ввірене як СТ «Лідер», так і ФОП ОСОБА_7 на загальну суму 174743 гривні 87 копійок.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.191 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачена ОСОБА_5 не судима і вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружена і має неповнолітню дитину, працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 суд визнає наявність на її утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

На підставі викладеного, беручи до уваги досудову доповідь, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе в умовах без ізоляції від суспільства.

Згідно ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, слід стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Щодо цивільного позову, заявленого потерпілими, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з положенням ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК України передбачає, щоцивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного позову слід взяти до уваги вимоги ч.1 ст.13 ЦПК України про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Представник СТ «Лідер» ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 заявили цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином, зокрема просять стягнути з обвинуваченої на користь СТ «Лідер» матеріальну шкоду в розмірі 24326 грн. 52 коп. та на користь ФОП ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 150417 грн. 35 коп., а також судові витрати, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 згідно розпорядження №56 від 08.11.2012, виданого СТ «Лідер», була прийнята на роботу продавцем 3-ї категорії в магазин СТ «Лідер», що розташований в смт.Муровані-Курилівці по вул.Комарова, 49. Під час здійснення трудової діяльності обвинувачена уклала з СТ «Лідер» договір про повну матеріальну відповідальність. За час роботи допустила розтрату ввіреного їй майна та грошових коштів в розмірі 24325 грн. 52 коп., чим завдала шкоди СТ «Лідер» на вказану суму. Також, обвинувачена 01.02.2013 уклала з ФОП ОСОБА_7 трудовий договір, згідно якого була прийнята на роботу продавцем в цей же магазин, уклавши з ФОП ОСОБА_7 договір про повну матеріальну відповідальність. За час роботи обвинувачена допустила розтрату ввіреного їй майна та грошових коштів в розмірі 150417 грн. 35 коп., чим завдала ФОП ОСОБА_7 шкоди на вказану суму. Від часу вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 жодним чином не переймалась відшкодуванням завданих збитків, не намагалась усунути наслідки своїх дій, хоч і власноруч писала розписки про зізнання у допущених нестачах та про обіцянки відшкодувати збитки від 28.02.2014 та від 08.08.2014.

11.08.2020 обвинуваченою ОСОБА_5 було подано відзив на позовну заяву, мотивований тим, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України. Також у відзиві зазначено, що вказаний позивачами спосіб захисту з посиланням на ст.1677 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Між тим позивачі та відповідач перебували у трудових відносинах та між ними були укладені договори про повну матеріальну відповідальність. Розгляд спору щодо відшкодування працівником матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації підлягає вирішенню на підставі ст.143 Кодексу законів про працю України зі встановленим ч.3 ст.233 цього Кодексу строком звернення до суду на один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. На думку обвинуваченої вказаний строк позивачами пропущений без поважних причин. На думку обвинуваченої у позові взагалі не викладені обставини на обгрунтування позовних вимог та не додано доказів на їх підтвердження, оскільки у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» зазначено, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (пункт 3 частини першої статті 134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства. Єдиним доказом, на думку обвинуваченої, доданим до позову, є письмове зобов`язання ОСОБА_5 від 28.02.2014, написане під психологічним тиском позивачів, яке не має ніякого відношення до кримінальної справи, є недопустимим доказом. Також на думку, обвинуваченої ОСОБА_5 , якщо суд долучить цивільний позов до кримінального провадження до початку судового розгляду, він заздалегідь визнає, що підзахисний скоїв кримінальне правопорушення, чим порушить встановлену ст.62 Конституції України засаду презумпції невинуватості і доведе свою упередженість, після чого судовий розгляд втратить сенс. У позові немає жодного доказу на підтвердження події злочину, передбаченого ст.191 КК України. Навпаки, в порушення вимог ч.1 ст.131 КЗпП та п.2 договорів про повну матеріальну відповідальність позивачі не виконали своїх зобов`язань по створенню обвинуваченій умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їй майна. Як вбачається з доданого план-схеми, до магазину було два входи: для відвідувачів та персоналу СТ «Лідер». Через другий вхід останні мали повну та неконтрольовану ОСОБА_5 можливість у неробочий час магазину війти до нього та просто вивезти в інше місце численну кількість товарів. Це припущення підтверджується тим, що матеріальні сліди товарів відсутні. У позові відсутнє навіть найменування, кількість та ціна товарів, вартість, яких підлягає відшкодуванню. ОСОБА_5 не мала ніякої можливості непомітно винести товар та розтратити товари на суму 174743,87 грн. в період між інвентаризаціями (з 01 по 16 червня 2015 року) через вхід до магазину для відвідувачів. Крім того, на думку обвинуваченої, в обвинувальному акті посилання на поданий позов і вказану позивачами шкоду відсутні, що унеможливлює розгляд позову.

З позицією, викладеною обвинуваченою у її відзиві суд категорично не погоджується з огляду на наступне.

Так, цивільний позов відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, оскільки містить усю необхідну інформацію. Обвинувальний акт отриманий судом 23.03.2020, а позов надійшов до суду 27.07.2020, тобто до початку судового розгляду, який було призначено на 29.07.2020, як передбачено вимогами ч.1 ст.128 КПК України. Згідно ч.3 ст.233 Кодексу законів про працю України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Разом з тим, дана шкода має бути встановлена вироком суду, і цивільний позов заявлено в рамках кримінального провадження. До того ж ВС у своїй постанові від 20.08.2019 у справі № 652/219/17 провадження № 51-9366 км18 зазначив, що у ч.1 ст.128 КПК України встановлено кінцеву межу строку звернення з цивільним позовом про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди під час кримінального провадження: «до початку судового розгляду» і при цьому КПК України жодним чином не пов`язує такі межі зі спливом позовної давності за правилами ЦК України.

Крім того, ОСОБА_5 в своєму відзиві на позов посилається на те, що їй не було забезпечено належних умов праці, передбачених ст.131 Кодексу законів про працю України. Разом з тим це не завадило їй працювати там упродовж кількох років і допускати привласнення ввіреного їй майна та не звертатися жодного разу до відповідних органів, передбачених ст.259 Кодексу законів про працю України, які здійснюють нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю.

З огляду на викладене та досліджені в рамках кримінального провадження докази, цивільний позов необхідно задовольнити в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то позивачі мають надати підтвердження того, що вони понесли витрати на правову допомогу, однак цього упродовж судового розгляду зробити не спромоглись.

Керуючись ст.12, 63, 65-67, ч.4 ст.191 КК України, ст.100, 122, 124, 128, 368-370, 374-376 КПК України, ст.1166, 1177 ЦК України, ст.12, 13, 81, 89, 259, 263, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.191 КК України і призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаді, пов`язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій на строк 2 (два) роки. На підставі ст.75, п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк на 2 (два) роки та покласти на неї обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 07.11.2022.

Понесені по справі процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в сумі 33062 (тридцять три тисячі шістдесят дві) гривні 20 (двадцять) копійок стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.

Визнані речовими доказами договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 08.11.2012 та 08.02.2013, укладені відповідно з однієї сторони між СТ «Лідер» і ФОП ОСОБА_7 та з іншої сторони ОСОБА_28 , а також Статут СТ «Лідер», що знаходяться при матеріалах даного кримінального провадження, повернути представнику потерпілих ОСОБА_9 , як і надані нею суду оригінали та копії первинних бухгалтерських та інших документів, зокрема, податкові декларації СТ «Лідер» за 2012-2015 роки; фінансові звіти СТ «Лідер» за 2013-2014 роки; журнали-ордери; обороти по рахунках за 2013-2015 роки; касові книги за 2013-2015 роки; банківські виписки за жовтень 2013 року грудень 2014 року СТ «Лідер»; товарно-грошові звіти за 2014-2015 роки; звіти матеріально-відповідальної особи за 2014-2015 роки; банківські виписки; звіти з єдиного податку, звіти про виплачені доходи 1-ДФ за період з лютого 2013 по липень 2015 року; акти перевірок окремих питань діяльності СТ «Лідер» та ФОП ОСОБА_7 від 16.05.2017; розпорядження по СТ «Лідер» за 2012-2015 роки; акти на знищення документів; договір №3 про господарсько-правові взаємовідносини між СТ «Лідер» та пайовиком СТ ОСОБА_7 від 04.01.2013 з додатком від 28.01.2013; бухгалтерську довідку СТ «Лідер»; опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 26.02.2019; розписку голови СТ «Лідер» ОСОБА_8 ; звіт по дебетових і кредитових операціях по рахунку СТ «Лідер» за квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року; інвентаризаційну відомість товарів, матеріалів, тари і грошових засобів в торгівлі СТ «Лідер» за 2014-2015 роки; договори про повну матеріальну відповідальність за 2013, 2015 роки; акти ревізії та акти звірок за 2014 рік; копії наказів на ревізію; трудові договори тощо.

Цивільний позов задовольнити та стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 150417 (сто п`ятдесят тисяч чотириста сімнадцять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок та на користь СТ «Лідер» матеріальну шкоду в розмірі 24326 (двадцять чотири тисячі триста двадцять шість) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та потерпілій і представникам потерпілих.

Суддя ОСОБА_1