Постанова

від 25.10.2022 по справі 2-22/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5888/22

Справа № 2-22/11

Головуючий у першій інстанції Банташ Д. С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2022 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Хухрова С.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» в особі голови Кєсаєва Таймураза Георгійович,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 30 листопада 2021 року у складі судді Банташ Д.С.,

встановив:

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та СТОВ «Злагода» в особі голови Кєсаєва Т.Г. та з урахуванням уточнень позовних вимог просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти за незаконно зібраний 11.10.2008 врожай насіння соняшника з площі 7,93 га земельної ділянки, розташованої на території Катерино-Платонівської сільської ради загальною вагою 3 тони у розмірі 64 800 грн та компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 25 000 грн; стягнути з ОСОБА_3 на її користь компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 25 000 грн; стягнути з голови СТОВ «Злагода» - ОСОБА_3 на її користь 450 грн за оплату послуг відповідно до квитанції; стягнути з ОСОБА_2 на її користь сплачені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що у вересні 2003 року ОСОБА_2 взяла у позивача позику у розмірі 5000 грн та з метою забезпечення боргового зобов`язання остання передала їй у безстрокове користування земельну ділянку площею 7,93 га, яка розташована на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, також передала оригінал державного акту на право приватної власності на цю земельну ділянку. Тривалий час позивач не мала можливості приступити до обробітку зазначеної земельної ділянки, оскільки земельна ділянка перебувала у користуванні СТОВ «Злагода». Тільки восени 2007 року з дозволу начальника Ширяївського відділу управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області позивач приступила до обробітку земельної ділянки, яку їй добровільно передала ОСОБА_2 . При обробці зазначеної земельної ділянки нею були витрачені кошти (оранка, обробіток масиву, придбанням дизпалива, насіння соняшника та інше). 11.10.2008 ОСОБА_2 разом з головою СТОВ «Злагода» ОСОБА_3 заволоділи врожаєм соняшника загальною вагою 3 тони, зібравши його з площі 2,0 га зазначеної вище земельної ділянки.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 30 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд при розгляді даної справи протидіяв збиранню доказів. Вважає, що таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 протиправно здійснювали вплив на її свідків, що стало підставою звернення до правоохоронних органів із заявою про внесення відомостей до ЄРДР з метою розслідування даних обставин, про що нею було повідомлено суд, який не звернув на це уваги та відмовив у залученні до матеріалів справи вказаної заяви. Суд упереджено ставився, як до неї, так і до розгляду справи. Вважає, що ОСОБА_2 визначилась із своїм правом щодо розпорядження належної їй земельної ділянки, шляхом передачі її в добровільному порядку в користування ОСОБА_1 за умов врегулювання правовідносин. Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, що відповідно призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Сторони в судове засідання 25.10.2022 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

24.10.2022 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням в країні воєнного стану та відсутністю технічного забезпечення для прийняття участі у відеоконференції.

Апеляційний суд розглянувши заяву представника позивача, дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на те, що справа з 2009 року перебуває на розгляді у суді, свої доводи щодо непогодження з рішенням суду апелянт виклав в апеляційній скарзі, крім того, захищаючи права одних осіб, суд не може порушувати права інших осіб (зокрема тривале не вирішення спору).

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на положення ст. 129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України, якими передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 223 ЦПК України).

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 липня 2020 року у справі N 924/369/19.

Ураховуючи вищенаведене та ту обставину, що сторони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів суду апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону ухвалене у справі рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не надано належних і беззаперечних доказів щодо наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність їх поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в розмірі 5000 грн за що ОСОБА_2 надала можливість ОСОБА_1 певний час користуватися земельною ділянкою площею 7,93 га, яка розташована на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області. ОСОБА_2 передала також і державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Договір оренди між сторонами не укладався.

Позивач, посилаючись на незаконне заволодіння відповідачами врожаю вирощеного нею на земельній ділянці позивача, просить стягнути кошти за незаконно зібраний врожай, але нею не надано доказів того, що вона здійснювала оброблення землі та доказів того факту, що відповідачі заволоділи її врожаєм.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на обробку земельної ділянки 10.09.2007, однак зі змісту рішення Апеляційного суду Одеської області від 14.10.2008 вбачається, що звертаючись з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , вона посилалася на те, що земельною ділянкою з часу виникнення боргових зобов`язань в 2003 році не користувалася, оскільки така перебувала в користуванні ТОВ «Злагода» (а.с.16,т.1).

Встановлено, що протягом 2008 року ОСОБА_1 зверталася до чергової частини Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області, посилаючись на те, що 11.10.2008 голова СТОВ «Злагода» Кесаєв Т.Г. на орендуємих нею земельних ділянках ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зібрав насіння соняшника біля 20 тон.

Постановами Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області від 09.12.2008 в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ст.356 КК України відмовлено (матеріал №2399,№2400).

09.03.2016 до Ширяївського ВП з ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 11.10.2008 ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 без її дозволу зібрали врожай з її земельної ділянки, в зв`язку з чим в ЄРДР внесено таку заяву.

Станом на час вирішення спору кримінальне провадження перебуває в стадії розслідування, вирок суду відсутній.

Протягом часу вирішення справи ОСОБА_1 неодноразово змінювала вимоги щодо відповідачів у справі.

Отже, на час вирішення спору судом не доведено наявність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність їх поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів за незаконно зібраний врожай насіння соняшника.

Оскільки вимоги позивача до відповідачів про стягнення моральної шкоди є похідними вимогами від встановлення порушеного права, тому також задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта про те, що суд протидіяв збиранню доказів та безпідставно відмовив у допиті свідка ОСОБА_6 на той час старшого лейтенанта міліції, який був присутній на полі при незаконному збиранні врожаю, апеляційний суд вважає такими, що не впливають на вірність висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки пояснення вказаної особи не впливають на вирішення даного спору.

Належних, допустимих та достатніх доказів які б свідчили про факт зібрання відповідачами врожаю позивача останньою не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано заяву представника про відкладення розгляду справи, на суть висновків суду не впливають, справу вирішено за участю позивачки, справа перебувала в провадженні суду з 2009 року, відтак протягом цього часу учасники справи мали надати всі наявні в них докази та навести аргументи на підтвердження своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом рішень в інших справах та факт звернення ОСОБА_1 23.11.2021 до Генеральної прокуратури України щодо протиправних дій ОСОБА_7 та слідчих Ширяївського ВП №2 не спростовують висновків по суті справи про недоведеність вимог на час вирішення спору, а тому підставою скасування рішення бути не можуть.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374,375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 07.11.2022

Головуючий:

Судді: